Бог – джерело людського життя
З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка би путь перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути керівництва й упорядкування Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу. Відколи на початку виникла людина, Бог завжди виконував Свою роботу саме так, управляючи всесвітом і скеровуючи закони змін усього сущого та траєкторію його руху. Подібно до всього сущого, людина тихо й несвідомо живиться солодкістю, дощем і росою від Бога; подібно до всього сущого, людина несвідомо живе під улаштуванням руки Божої. Серце і дух людини – у Божих руках, і все в її житті Бог споглядає Своїми очима. Незалежно від того, віриш ти в усе це або ні, все суще без виключення, живе чи мертве, буде зміщуватись, змінюватись, оновлюватись і зникати згідно з Божими думками. Саме так Бог володарює над усім сущим.
Коли ніч тихо наближається, людина про це не відає, адже серце людське не здатне осягнути ані того, як наближається ніч, ані звідки вона приходить. Коли ніч тихо відступає, людина радіє світлу дня, але про те, звідки прийшло це світло та яким чином розігнало темряву ночі, людина знає ще менше і ще менше свідома цього. Ці повторювані чергування дня і ночі переносять людину з одного періоду в інший, з одного історичного контексту в наступний, водночас гарантуючи здійснення Божої роботи у кожний історичний період та Його плану для кожної доби. Людина проходить через усі ці різні періоди, слідуючи Богу, але не відає ані про те, що Бог володарює над долею усіх речей і живих істот, ані про те, яким чином Бог влаштовує та спрямовує все суще. Це вище розуміння і людей сьогодення і навіть людей із незапам’ятних часів. Що ж до того, чому, то так стається не тому, що вчинки Божі є занадто прихованими, не тому, що план Божий ще не здійснений, а тому, що серце й дух людини занадто віддалені від Бога, до такої міри, що людина залишається на службі сатани, навіть коли слідує за Богом, – і однаково не здогадується про це. Ніхто активно не шукає Божих слідів і явлення Бога, і ніхто не бажає існувати під Божою опікою і захистом. Натомість вони бажають приймати корозію сатани, злого диявола, щоб пристосуватись до цього світу та до правил існування, яких дотримується це лихе людство. У цей момент серце і дух людини стають даниною, яку людина пропонує сатані, та перетворюються на поживу сатани. Ба більше, людське серце і дух стають тим місцем, де сатана оселяється, а також його законним ігровим майданчиком. Отже, людина несвідомо втрачає розуміння принципів людської поведінки, а також цінності та значимості людського існування. Божі закони й заповіт між Богом і людиною поступово розмиваються у людському серці, і вона перестає шукати Бога та прислухатися до Нього. Із плином часу людина втратила своє розуміння значимості того, що Бог її створив, як не розуміє вона і слів із вуст Божих, і всього, що походить від Бога. А потім людина починає опиратися законам і статутам Бога, і її серце та дух німіють… Бог втрачає людину, яку Він створив на початку, а людина втрачає коріння, яке вона первісно мала: у цьому трагедія людського роду. По суті, від самого початку й до сьогодні Бог розігрує для людства трагедію, в якій людина є водночас і головним героєм, і жертвою. І ніхто не може дати відповідь, хто ж є режисером цієї трагедії.
На безкраїх просторах цього світу океани замулюються, перетворюючись на поля, а поля затоплюються, перетворюючись на океани, незліченну кількість разів. За винятком Того, хто володарює над усім з-поміж усього сущого, немає нікого, хто був би здатний очолити та спрямувати рід людський. Немає когось «могутнього», хто б взяв на себе гарування або зайнявся приготуваннями для цього роду людського; тим більше немає нікого, здатного повести цей рід людський до світлого місця призначення та звільнити його від несправедливостей світу людини. Бог оплакує майбутнє людства, Він побивається через занепад людства, Йому болить, що людство крок за кроком прямує до деградації й до дороги, з якої немає вороття. Ніхто ніколи не замислювався над таким: куди може рухатись таке людство, яке вкрай розбило Боже серце та зреклося Його у пошуках лукавого? Саме з цієї причини ніхто не намагається відчути Божий гнів, ніхто не шукає способу, який догоджає Богу, або не намагається наблизитися до Бога, і, навіть більше, ось чому ніхто не намагається цінувати біль і скорботу Бога. Навіть зачувши голос Божий, людина продовжує прямувати власним шляхом, продовжує відвертатися від Бога, уникає Божої благодаті й турботи, гребує Його істиною, вважаючи за краще продатися сатані, ворогові Божому. І хто замислювався над таким: якщо людина буде закоренілою у своїй впертості, як поставиться Бог до такого людства, яке цілковито нехтує Ним Його? Ніхто не знає, що причина постійних Божих нагадувань і напучувань до людини полягає в тому, що Він підготував у Своїх руках досі небачене лихо, яке буде нестерпним для плоті й душі людини; воно не лише каратиме плоть, але й націлиться на людську душу. Вам варто це знати: коли Божий план зазнає невдачі, коли Його нагадування й напучування не будуть відплачені, яким видом гніву Він тоді вибухне? Нічого подібного ніколи не переживала й не знала жодна створена істота. І тому Я кажу: це лихо є безпрецедентним і ніколи не повториться. Адже Божий план полягає у тому, щоб сотворити людство лише цього разу та врятувати людство лише цього разу. Це вперше, і це також востаннє. А отже, нікому не дано оцінити кропіткі наміри та палке передчуття, з якими Бог спасає людство цього разу.
Бог сотворив цей світ і привів у нього людину, живу істоту, якій Він дарував життя. У свою чергу, у людини з’явились батьки та родичі, і вона більше не була самотньою. Відтоді як людина вперше побачила цей матеріальний світ, їй судилося існувати в межах Божого передвизначення. Саме подих життя від Бога підтримує кожну живу істоту протягом усього її зростання до дорослішання. Упродовж цього процесу ніхто не вважає, що людина існує та зростає під Божою опікою; радше вони переконані, що людина росте під опікою батьківського виховання та що процес її дорослішання спрямовується її власним життєвим інстинктом. Так стається тому, що людина не відає, хто дарував їй життя або звідки воно прийшло, і тим більше не знає, у який спосіб інстинкт життя творить дива. Їй відомо лише, що їжа – це основа, на якій триває її життя, що наполегливість – це джерело існування її життя, а переконання, які існують в її свідомості, – це той капітал, від якого залежить її виживання. Про Божу благодать і забезпечення людині абсолютно нічого не відомо, і саме так вона марнує життя, дароване їй Богом… Ніхто з людей, про яких Бог дбає день і ніч, не бере на себе відповідальність вклонятися Йому. Бог просто продовжує працювати над людиною, щодо якої немає жодних очікувань, як Він планував. Він робить це у сподіванні, що одного дня людина прокинеться зі свого сну й раптом усвідомить цінність та сенс життя, ту ціну, яку Бог сплатив за все, що Він дав людині, і те, з яким запалом Бог відчайдушно жадає, щоб людина повернулася до Нього. Ніхто ніколи не досліджував таємниці, які стосуються походження та перебігу життя людини. Лише Бог, який розуміє усе це, мовчки зносить образи й ті удари, що їх завдає Йому людина, яка одержала від Бога все, але залишається невдячною. Людина насолоджується усім, що приносить із собою життя, як чимось природним, само собою зрозумілим, і так само «природно» людина зраджує Бога, забуває Його та щось вимагає від Нього. Чи можливо, що Божий план насправді має таку вагу? Чи можливо, що людина, ця жива істота, що вийшла з рук Божих, насправді має таке значення? Божий план, поза сумнівом, важливий, однак ця жива істота, створена Божою рукою, існує заради Його плану. А отже, Бог не може змарнувати Свій план через ненависть до людського роду. Саме заради Свого плану та заради того подиху, який Він видихнув, Бог терпить усі страждання – не заради плоті людини, але заради її життя. Він робить це, щоб повернути не плоть людську, а життя, яке Він вдихнув у неї. Такий Його план.
Усі, хто приходить у цей світ, повинні пройти через життя і смерть, і більшість із них пройшла через цикл смерті та переродження. Живі скоро помруть, а мертві невдовзі повернуться. Усе це – перебіг життя, влаштований Богом для кожної живої істоти. Однак цей перебіг і цей цикл є саме тим фактом, який Бог бажає, щоб людина збагнула: життя, дароване людині Богом, безкінечне, не обмежене ні тілесністю, ні часом, ані простором. Такою є таємниця життя, дарованого Богом людині, і свідчення того, що життя прийшло від Нього. Хоча багато хто може не вірити, що людське життя прийшло від Бога, людина неминуче насолоджується всім, що приходить від Бога, незалежно від того, вірить вона в Його існування чи заперечує його. Якщо одного дня Бог раптом змінить Своє серце і забажає повернути собі все, що існує у світі, і забрати дароване Ним життя, то не буде нічого. Бог використовує Своє життя, щоб забезпечувати все живе й неживе, добре упорядковуючи все силою Своєї могутності та влади. Це факт, який ніхто не може пізнати чи осягнути, і ці неосяжні факти і є проявом і свідченням життєвої сили Бога. Тепер дозвольте Мені відкрити вам таємницю: велич Божого життя й сила Його життя незбагненні для будь-якої створеної істоти. Так є зараз, так було в минулому, і так буде у прийдешньому часі. Друга таємниця, яку Я відкрию, така: джерело життя для всіх створінь походить від Бога, хоч би якими різними вони не були за своєю формою чи будовою, і якою б живою істотою ти не був, жодне створіння не може звернути з життєвої траєкторії, заданої Богом. У будь-якому разі, усе, чого я бажаю, – це щоб людина зрозуміла таке: без Божої опіки, захисту та забезпечення людина не може отримати все, що вона мала отримати, як би старанно вона не намагалася й як би затято не боролася. Без Божого забезпечення життя людина втрачає цінність існування та значимість життя. Як Бог може дозволити людині, яка легковажно марнує цінність дарованого Ним життя, бути такою безтурботною? Як Я вже казав раніше: не забувайте, що Бог є джерелом вашого життя. Якщо людина не плекатиме усе, що дароване їй Богом, Бог не лише забере назад те, що дав на початку, а й стягне з людини вдвічі більше як відшкодування за все Ним дане.
26 травня 2003 року
