2. Віра – джерело сили
Минулого літа я вивчав в Інтернеті роботу Всемогутнього Бога в останні дні. У спілкуванні брати й сестри відкрили мені багато істин: як Господь повертається, як слухати Божий голос і вітати Господа, як відрізнити істинного Христа від неправдивих, таємниці 6 000-літнього Божого плану управління й інші аспекти істини видіння. Я також багато читав слово Всемогутнього Бога. Після двох місяців роздумів я побачив, що слово Всемогутнього Бога є істиною, що ці слова відкривають таємниці Біблії, і переконався, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся. Я з радістю прийняв роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Я не міг дочекатися нагоди повідомити своїй родині добру звістку про повернення Господа, щоб привести їх усіх до Бога. Але не встиг я поділитися з ними Євангелієм, як мені повідомили, що я повинен повернутися в армію.
Пізніше я поділився Євангелієм по телефону зі своєю дружиною та матір’ю. Одного разу я розмовляв із дружиною про те, як вітати Господа, і вона спитала в мене: «Це ти віриш у ту “Східну Блискавку”? Пастир каже, що такі люди кидають свої сім’ї. Тобі слід відмовитися від цієї віри». Почувши її слова, я засмутився й розсердився. Я сказав їй: «Не будь дурепою. Як ти можеш просто сліпо вірити в те, що говорить пастир? Чи є в нього якісь фактичні підстави таке говорити? Я вірю у Всемогутнього Бога вже більше чотирьох місяців. Хіба я тебе покинув? Хіба моя сім’я мені байдужа? Я тільки знаю, що КПК несамовито заарештовує та переслідує віруючих, і тому багатьом братам і сестрам важко повернутися додому, а сім’ї численних віруючих навіть опинилися розділеними. Як пастир міг перекрутити факти та сказати, що братам і сестрам не потрібні їхні сім’ї? Це все неправда. Не треба сліпо вірити чуткам і брехні». Далі я сказав: «Якщо людина розсудлива, вона має трохи розібратись у темі пришестя Господнього та подивитися, чи справді слова, проголошені Всемогутнім Богом, є Божим голосом. Господь Ісус також казав: “Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть” (Івана 10:27). Божі вівці чують Його голос, тому ми повинні вивчати все, що стосується повернення Господа, і слухати Його голос, аби ми змогли Його привітати. Божі слова є істиною – вони сильні та владні. Жодна людина не змогла б такого сказати. Я дійшов висновку, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, бо я побачив, що всі Його слова – це істина, що це Божий голос». Але вона геть не хотіла слухати. Тож мені довелося завершити розмову. За пару тижнів я подзвонив їй іще раз, але вона просто вимкнула телефон і не відповідала. Потім, щойно настав час вечірнього зібрання, вона почала дзвонити мені раз за разом. Я не міг ні заспокоїтись і зосередитися на зібранні, ні отримати від Божих слів якесь просвітління, бо мені заважали. Я не знав, що робити, тому помолився Богу, просячи Його скерувати мене в цій ситуації. Після молитви я подумав, що повинен мати віру, хоча ще не розумію Божої волі в цих справах. Такі речі не мали мене обмежувати: я повинен був зосередитися на зібранні. Після цього мені стало трохи спокійніше. Одного дня, на мій подив, дружина несподівано зателефонувала мені та сказала: «Ти купив мобільний телефон, щоб слухати проповіді Східної Блискавки, але зараз наш син захворів, і у нас не залишилося грошей на його лікування. Ти мусиш подумати про нашу дитину». Я чітко розумів, що вона говорить це тільки тому, що не хоче, щоб я вірив у Бога. Насправді ми могли б позичити гроші, якби вони нам знадобилися, а те, що діти часом хворіють, абсолютно нормально. Мій син захворів би незалежно від того, віруючий я чи ні. Я ж теж хочу для нього найкращого. Як моя дружина могла мене так неправильно зрозуміти? Мені було так прикро бачити, що вона використовує хворобу нашої дитини як привід, щоб відвернути мене від моєї віри. Перш ніж я встиг щось сказати, вона продовжила: «Якщо ти й надалі в це віритимеш, то в майбутньому ми, можливо, уже й не будемо сім’єю». Мені було нестерпно боляче почути це від дружини. Невже вона дійсно захотіла б розлучення, коли наша дитина була ще така маленька? Відчуття було жахливе, тож я просто поклав слухавку без жодного слова. Але те, що вона сказала, ніяк не давало мені спокою, і я не зміг утриматися від нарікань: мовляв, чому Бог не вберіг здоров’я нашого сина та нашу сімейну гармонію?
Якийсь час я не міг заспокоїтися перед Богом на зібраннях, і в мене не було просвітління спілкуватися про Боже слово. Тож я помолився до Бога: «Боже, мій духовний стан мізерний. Відколи моя дружина все це наговорила, я почуваюся негативно налаштованим і слабким. Прошу, залишайся зі мною та скеруй мене до розуміння Твоєї волі». Того вечора я прочитав уривок із Божих слів: «Коли люди зазнають випробувань, для людей нормально бути слабкими, або мати в собі негативність, або не мати ясності щодо Божих намірів чи шляху практики. Але загалом ти мусиш мати віру в Божу роботу й, подібно до Йова, не заперечувати Бога. Хоча Йов був слабким і прокляв день власного народження, він не заперечував, що все, чим володіють люди після свого народження, було даровано Єговою, і що Єгова також є Тим, Хто це забере. Яким би випробуванням його не піддали, він зберіг це переконання. Якої б переплавки не зазнавали люди через Божі слова в людському досвіді, загалом, те, чого Бог хоче, – це їхня віра й боголюбні серця. Те, що Він удосконалює, працюючи таким чином, – це віра, любов і рішучість людей. Бог виконує роботу вдосконалення над людьми, а вони не здатні бачити її, не здатні до неї торкнутися; за таких обставин необхідна віра. Коли чогось не видно неозброєним оком, необхідна віра. Коли ти не можеш відпустити власні уявлення, необхідна віра. Коли ти не маєш ясності щодо Божої роботи, від тебе вимагається мати віру, зайняти тверду позицію та бути непохитним у своєму свідченні. Коли Йов дійшов до цього, Бог явився йому та заговорив до нього. Тобто лише коли ти матимеш віру, то зможеш побачити Бога. Коли ти матимеш віру, Бог тебе вдосконалить, а якщо ти не матимеш віри, Він не зможе цього зробити» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку). Божі слова показали мені, що шлях віри та входження в Його Царство не завжди гладкий. На ньому трапляються всілякі тяготи й випробування, багато чого нам не подобається. Але ми повинні пройти через усе це, щоб виявити, чи маємо ми віру в Бога та чи можемо гучно свідчити про Нього. Якщо згадати, як моя дружина вперше виступила проти моєї віри у Всемогутнього Бога, то в той раз мені вистачило віри, щоб і надалі свідчити їй. Але коли вона почала погрожувати розлученням, а наша дитина захворіла, я не зміг утриматися від нарікань. Мені здавалося, що Бог не оберігає гармонію моєї сім’ї, не береже мою дитину від хвороб. Я побачив, що не маю справжньої віри в Бога. Щось пішло не так, як я хотів, і я почав звинувачувати Бога – хіба це свідчення? Потім я почав задаватися питанням: чому я втратив віру в Бога, щойно з моєю сім’єю щось сталося? Чому я не зміг утриматися від звинувачень Бога?
Пізніше я прочитав уривок із Божих слів, який дав мені певне розуміння моїх поглядів на пошуки у вірі. Всемогутній Бог говорить: «Сьогодні ти не віриш у слова, які Я кажу, і не звертаєш на них уваги; коли прийде день поширення цієї роботи й ти побачиш її в усій повноті, то ти пошкодуєш, і в той час ти будеш приголомшений. Благословення є, однак ти не знаєш, як ними тішитися; істина є, однак ти її не шукаєш. Хіба ти не накликаєш на себе неприємності? Хоча сьогодні наступний етап Божої роботи поки що не почався, у вимогах, які до тебе висуваються, і в тому, чим тебе просять жити, немає нічого додаткового. Є так багато роботи й так багато істин; хіба вони не варті того, щоб ти їх пізнав? Чи кара й суд не здатні пробудити твій дух? Чи кара й суд не здатні викликати в тобі ненависть до себе? Чи тебе влаштовує життя під впливом сатани, із миром, радістю й невеликим плотським комфортом? Хіба ти не найнижчий з усіх людей? Немає нікого дурнішого за тих, хто бачив спасіння, та не прагне його здобути; це люди, які упиваються плоттю й тішаться сатані. Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших тягот. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! … Ти прагнеш до того, щоб, повіривши в Бога, отримати змогу здобути спокій, щоб твої діти не хворіли, щоб твій чоловік мав добру роботу, щоб твій син знайшов добру дружину, щоб твоя дочка знайшла гідного чоловіка, щоб твої воли й коні добре орали землю, щоб погода весь рік була сприятливою для твоїх посівів. Ось чого ти шукаєш. Твоє єдине прагнення – жити в комфорті, щоб твою родину не спіткало нещастя, щоб вітри обходили тебе стороною, щоб твого обличчя не торкався пісок, щоб посіви твоєї родини не затопило, щоб тебе не зачепило жодне лихо, щоб жити в Божих обіймах, щоб жити в затишному гніздечку. Такий боягуз, як ти, що завжди женеться за плоттю, – чи є в тебе серце, чи є в тебе дух? Хіба ти не звір? Я даю тобі істинний шлях, нічого не просячи взамін, але ти його не прагнеш. Хіба ти один із тих, хто вірить у Бога? Я дарую тобі реальне людське життя, але ти його не прагнеш. Чи ти нічим не відрізняєшся від свині або собаки? Свині не прагнуть людського життя, не прагнуть очищення та не розуміють, що таке життя. Щодня, наївшись, вони просто засинають. Я дав тобі істинний шлях, але ти його не здобув: твої руки порожні. Чи хочеш ти й далі жити саме так, свинячим життям? Яке значення має те, що такі люди живуть? Твоє життя нікчемне й ганебне, ти живеш серед скверни та розпусти й не прагнеш до жодних цілей; хіба твоє життя не найганебніше? Чи маєш ти нахабство постати перед Богом? Якщо ти й далі набуватимеш саме такий досвід, хіба ти не набудеш геть нічого? Тобі було дано істинний шлях, але те, зможеш ти зрештою його здобути чи ні, залежить від твого власного особистого прагнення» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд). З Божих слів я побачив, що моя ціль і перспективи у вірі були неправильними, що вони були спрямовані не на пошук істини, а радше на те, щоб моїй родині було добре, безпечно та щоб наше життя було легким. Я просто хотів жити в Божих обіймах і тішитися Його благодаттю. Коли я отримував Його благодать, мені вистачало віри йти за Ним, але коли вдома виникли проблеми, коли захворіла моя дитина, я звинуватив Бога у відсутності Його захисту. Я втратив віру та навіть почувався скривдженим через те, що зі мною відбувалося, бо вважав, що за мою віру Бог повинен благословити мене та вберегти від такого. Далі я усвідомив, що моя віра повністю будувалася на отриманні благословень і просто не витримала випробування. Мати віру й поклонятися Богу – це правильно та природно. Це те саме, що відданість дітей своїм батькам: ми не повинні укладати з Богом угод. Але я постійно намагався щось отримати від Бога, отримати Його благодать. У мене не було ні совісті, ні розважливості. Хіба я не був саме такою людиною, про яку говорив Бог: позбавленою серця й духу? Як така віра могла відповідати Його волі? І тоді я побачив, що ці небажані події сталися з Божого дозволу. Проходження через усе це викривало мої неправильні погляди на віру, даючи мені змогу замислитися та пізнати себе через Божі слова, змінити свої неправильні уявлення та здобути справжню віру в Бога. Для мене це було Божим очищенням і спасінням. Зрозумівши Божу волю, я здобув віру. Я не хотів і далі шукати миру в сім’ї, благодаті та благословень. Мені потрібно було продовжувати ходити на зібрання. Я вирішив: хай там що станеться в майбутньому, я завжди шукатиму істину.
Після цього я прочитав під час поклоніння ще один уривок із Божих слів: «Що означає “віра”? Віра – це справжнє переконання та щире серце, які мають бути в людей, коли ті не можуть чогось побачити чи торкнутися, коли Божа робота не узгоджується з людськими уявленнями, коли вона поза людською досяжністю. Це та віра, про яку Я говорю. Люди потребують віри під час страждань і в часи переплавки, і коли вони мають віру, тоді постають перед переплавкою – переплавку й віру не можна розділяти. Якщо, як би Бог не працював, у якому б оточенні ти не перебував, ти здатен прагнути життя й шукати істину, прагнути знання роботи Бога й прагнути знання Його діянь, і ти здатен діяти згідно з істиною, ось це і означає мати справжню віру, і це доводить, що ти не втратив віру в Бога під час переплавки, ти здатен наполегливо прагнути до істини, по-справжньому любити Бога й не давати сумнівам щодо Нього рости в тобі, а також якщо незалежно від того, що Він робить, ти все одно практикуєш істину, щоб догодити Богу, і здатен шукати Його намірів глибоко у своєму серці й бути уважним до Його намірів, – ось що означає мати істинну віру в Бога» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Ті, хто має бути вдосконалений, повинні пройти переплавку). З Божих слів я дізнався: незалежно від того, сприятлива ситуація чи небажана, ми не можемо ні сумніватися, ні звинувачувати Бога. Ми повинні шукати Божої волі, стояти на Його боці та практикувати згідно з Його словами. Ми мусимо бути здатними слідувати за Богом і практикувати істину, щоб догодити Йому, як би сильно ми не страждали. Тільки це і є справжньою вірою. Це розуміння дало мені шлях практики та віру слідувати за Богом.
Одного разу я зателефонував матері та спитав, чи з моєю дружиною все гаразд. Мати відповіла: «Вона цілими днями сидить у батьків і не займається домашніми справами. Вона наче стала зовсім іншою людиною». Мати також сказала мені: «Пастир каже, що ти на неправильному шляху, що твоя віра у Всемогутнього Бога – це зрада Господа Ісуса. Він сказав мені, щоб я вмовила тебе повернутися до церкви та відмовитися від Східної Блискавки». Я так розсердився, коли це почув, і подумав: «Навіщо священнослужителі сказали такі слова? Адже саме через їхні облудні чутки моя дружина виступила проти моєї віри в Бога. Я не можу дозволити їм обмежувати мене. Я їх не слухатиму, що б вони не говорили». Обміркувавши це питання, я закликав матір: «Не слухай те, що говорили священнослужителі. Всемогутній Бог висловив стільки істин, і Його голос – це голос Самого Бога. Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся. Він і Господь Ісус – це той самий Бог, тому моя віра у Всемогутнього Бога не є зрадою Господа Ісуса. Це слідування слідами Агнця та вітання приходу Господа». Вона нічого мені не відповіла.
Одного вечора я зателефонував дружині. Вона сердито сказала: «Навіщо ти мені дзвониш? Я думала, сім’я тобі вже не потрібна. Обирай: Східна Блискавка чи наша сім’я? Якщо ти про мене не думаєш, я це переживу, але ти мусиш подумати про нашу дитину. Їй лише вісім місяців». Почувши таке від дружини, я дуже засмутився. Я подумав: «Я просто відвідую зібрання та читаю Божі слова. Я на правильному шляху. Я ніколи не говорив, що наша сім’я мені не потрібна чи що мені байдуже до неї та нашого сина. Чому вона ставить мене перед таким вибором?» І тут мені спало на думку: «Вона не знає, що таке віра в Бога, і не стане слухати, що б я їй не сказав. Але змусити мене відмовитися від своєї віри просто неможливо. Я вже впевнений, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, тому я знаю, що й надалі слідуватиму за Всемогутнім Богом, що б вона не говорила». Побачивши, що я не відповідаю, вона просто поклала слухавку. Хоч у той раз слова моєї дружини порушили мій спокій, я знав, що не можу нарікати та звинувачувати Бога, як робив раніше. Щоб пройти через усе це, я мусив мати віру та покладатися на Бога. Потім я почув гімн із Божих слів, який називався «Ти мусиш зректись усього заради істини»:
1 Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш жертвувати себе заради істини, ти мусиш терпіти приниження за істину, і заради здобуття більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради насолоди сімейною гармонією, і ти мусиш не втрачати все життя гідності й доброчесності заради тимчасової втіхи.
2 Ти маєш прагнути всього прекрасного й доброго, і ти маєш прагнути змістовнішого життєвого шляху. Якщо ти ведеш таке ординарне й світське життя й не маєш ніяких цілей для досягнення, хіба це не марнування твого життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Люди, що так роблять, не мають ні доброчесності, ні гідності; у їхньому існуванні немає змісту!
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»
Божі слова зміцнили мою віру. Я знав, що для віруючої людини пошук істини – це єдиний змістовний спосіб життя та що мені не можна було втрачати віру через якісь домашні негаразди чи плотський дискомфорт. Життя з браком віри та без поклоніння Богу було б позбавлене змісту й цінності. Моя сім’я не мала мене обмежувати. Моя сім’я та здоров’я моєї дитини були в Божих руках, тож я мусив довірити все це Богові та підкоритися Його володарюванню й розпорядженням. Я мусив шукати істину та якнайкраще виконувати свій обов’язок.
За деякий час мені довелося повернутися додому, щоб поновити посвідчення особи, тому що термін його дії вже закінчувався. Я був у дуже піднесеному настрої, бо відчував, що це добра нагода поділитися Євангелієм із сім’єю. Але я також хвилювався, тому що і дружина, і мати були проти моєї віри у Всемогутнього Бога, і всі в моєму рідному місті знали, що я в Нього вірю. Якби місцеве духовенство дізналося, що я повернувся, вони б обов’язково спробували стати мені на заваді. Я навіть не уявляв, що буде, коли я повернуся. Тому я помолився до Бога, сказавши: «О Боже! Під час цієї поїздки додому я хочу поділитися Євангелієм із сім’єю, але духовенство мені вже давно заважає, і моя сім’я виступає проти мене. Я боюся, що вони не слухатимуть мого спілкування. Боже, прошу, будь зі мною та відкрий мені шлях». Потім я почув гімн із Божих слів «Слідуйте Божим словам і не зможете загубитися»:
…
2 З якою людиною, справою чи об’єктом ти б не зіткнувся, тобі щоразу являтиметься Боже слово, скеровуючи тебе до дій згідно з Його волею. Роби все за Божим словом, і Бог поведе тебе вперед у кожній твоїй дії; ти ніколи не зіб’єшся зі шляху й зможеш жити в новому світлі, маючи ще більше нових просвітлень. Роздумуючи над тим, що робити, не можна користуватися людськими переконаннями; ти маєш підкоритися проводу Божого слова, мати чисте серце, бути тихим перед Богом і більше розмірковувати. Не тривожся про рішення щодо того, що ти не розумієш; частіше принось ці питання до Бога й пропонуй Йому щире серце.
3 Вір, що Бог є твоїм усемогутнім. Ти мусиш мати величезне прагнення до Бога, жадібно шукати Його й одночасно відмовлятися від виправдань, намірів і хитрощів сатани. Не впадай у відчай. Не будь слабким. Шукай усім своїм серцем; чекай усім своїм серцем. Активно співпрацюй із Богом і позбався внутрішніх перешкод.
«Божа бесіда»
Слухаючи цей гімн, я зрозумів, що в цій поїздці додому була Божа воля. Просто я мало вірив у Бога та не розумів Його волі. Але щоб усе витримати, я повинен був покластися на Бога. Мені дуже запам’яталася та частина Божих слів, де говорилося: «Вір, що Бог є твоїм усемогутнім». Божі слова зміцнили мою віру. На все, із чим я стикаюся щодня, є Божий дозвіл. Я вірю, що поки я справді покладаюся та сподіваюся на Бога, Він скеровуватиме мене Своїми словами, із чим би я не зіткнувся.
Коли я тільки-но повернувся додому, дружина просто мене проігнорувала. Я знав, що причиною цього був тільки оманливий вплив пастиря. Я мусив знайти можливість засвідчити їй про Божу роботу в останні дні, щоб вона знала правду й пастир більше не зумів ввести її в оману. Я помолився Богу, просячи Його проводу. Далі я терпляче промовив їй кілька слів від щирого серця. Я сказав: «Вам із мамою справді варто вивчити роботу Всемогутнього Бога в останні дні та послухати Його слова. Тоді ви зможете переконатися, що це Божий голос, що це Божі слова для людства. Якщо ви не розберетесь у цьому питанні та не послухаєте власного голосу Бога, а лише слухатимете чутки та брехню духовенства, то як ви привітаєте Господа? Господь Ісус одного разу сказав: “Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам” (Матвія 7:7). Господу можна вірити. Якщо ми справді шукатимемо, то зможемо почути голос Господа й привітати Його повернення». Моя дружина нічого на це не відповіла. Я бачив, що вона просто спокійно слухала та вже начебто не хотіла сперечатися так уперто й затято, як раніше. Я подякував Богу від щирого серця: це був Його провід, і це дало мені впевненість продовжувати розповідати їм про Божу роботу.
Наступного дня я засвідчив про явлення та роботу Бога і дружині, і матері. Я сказав: «Знаєте, чому я прийняв роботу Всемогутнього Бога останніх днів? Тому що я прочитав слова Всемогутнього Бога та побачив, що це все істина, що це голос Бога, і переконався, що Він – Господь Ісус, який повернувся. В останні дні Всемогутній Бог промовив мільйони слів, відкриваючи нам усі таємниці Свого 6 000-річного плану управління та Біблії, а також те, як людство розвивалося до сьогоднішнього дня, як сатана розбещував нас, як Бог поетапно працює над спасінням людства, як Він визначає наші результати та кінцеві місця призначення, які люди можуть повністю спастись і ввійти в Царство Небесне, а хто буде покараний. Всемогутній Бог відкрив нам усі ці таємниці й істину та багато іншого. Всемогутній Бог також розповів нам правду про те, як людина була розбещена сатаною та в чому корінь нашого опору Богу. Більше того, Він показав нам шлях до повного очищення від гріхів. Кожнісіньке слово – істина, і всі вони настільки сильні та владні. Всемогутній Бог проголосив усе це, щоб очистити та преобразити нас, щоб повністю спасти нас від впливу сатани. Як ви думаєте, хто може висловлювати істини й відкривати таємниці? Хто може очищати та спасати людей? Тільки Бог! Люди не володіють істиною. Тільки Христос є шлях, істина й життя. Ви мусите уважно почитати слова Всемогутнього Бога: тоді ви побачите, що Всемогутній Бог говорить правду, що це голос Божий і що Він є Господь Ісус Христос, який повернувся! Якщо ви чуєте, як хтось сповіщає, що Господь повернувся, але не вивчаєте суть справи, а просто мимохідь судите й засуджуєте ці слова через те, що говорить пастир, то губите свій шанс привітати Господа та втрачаєте вічне Боже спасіння. Це ж справжня ганьба!» Почувши мої слова, мама сказала: «Так, ти маєш рацію. Людство створив Бог, тому ми повинні слухати те, що говорить Бог, а не інші люди». Почувши її слова, я подякував Богові. Далі вона сказала: «Якось я попросила пастиря помолитися про одну нашу сімейну справу, але він сказав: “Ваш син нас не слухає. Він не отримав нашого дозволу слідувати за Всемогутнім Богом. Ви на нас геть не зважаєте, тож більше не просіть нас про допомогу у ваших сімейних справах: розбирайтеся самі”». Почувши це, я гнівно сказав: «Будучи священнослужителями, вони повинні були б скеровувати братів і сестер вивчати кожну звістку про повернення Господа. Але вони не тільки відмовляються так робити, а й погрожують нам, не дають нам почути голос Божий і привітати Господа. Які їхні справжні мотиви? Чи не намагаються вони просто міцно тримати всіх у своїх руках? Господь Ісус прокляв фарисеїв: “Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!” (Матвія 23:13). Коли Господь Ісус явився та працював, фарисеї несамовито вигадували чутки, виступали проти Нього та засуджували Його, щоб зберегти свій статус і засоби до існування. Вони вводили віруючих в оману та перешкоджали їм слідувати за Господом, а врешті-решт закінчили тим, що розіп’яли Господа Ісуса, після чого були прокляті та покарані Богом. Сьогоднішні священнослужителі такі самі, як ті фарисеї. Вони бояться, що віряни ввірують у Всемогутнього Бога, а самі ці священнослужителі втратять свій статус і засоби до існування, тож вони роблять усе можливе, щоб віруючі не почули Господнього слова та не привітали Його. Вони діють як вороги Божі! Вони зрештою теж будуть прокляті й покарані».
Потім я поспілкувався з ними про те, що ми повинні слухати Господній голос, аби привітати Його, і що це єдиний спосіб бути мудрою дівою та вийти назустріч до Господа. Далі я закликав їх: «Я щиро сподіваюся, що ви ретельно вивчите слова Всемогутнього Бога, прислухаєтеся до них і так визначите, чи дійсно вони є голосом Бога. Мені б дуже не хотілося, щоб священнослужителі вводили вас в оману та контролювали вас. Вам потрібно навчитися розсудливості». Тоді моя мати сказала: «Ти маєш рацію. Раніше я завжди слухала тільки наших священнослужителів і боялася, що ти йдеш неправильним шляхом. Тому я намагалась утримати тебе від віри у Всемогутнього Бога. Але я бачу, що твоє спілкування не суперечить Біблії й усе справді не так, як змальовували священнослужителі. Я вивчу це питання». Моя дружина уважно слухала всю цю розмову. Після цього я прочитав їм багато слів Всемогутнього Бога, а потім поспілкувався з ними на такі теми, як те, чим слідування за Богом відрізняється від слідування за людиною, чому Бог виконує Свою судову роботу останніх днів у плоті саме зараз і яке значення Божої судової роботи в останні дні. Після кількох сеансів спілкування вони обидві прийняли роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Побачивши, як вони обидві прийшли до Нього, я подякував Богові.
Одного разу дружина відкрилася мені. Вона сказала: «Раніше я тебе гнобила та навіть підштовхувала до розлучення, і все тому, що слухала пастиря. Щоразу, коли я приходила до церкви, він говорив мені, що ти на хибному шляху, і казав мені переконати тебе повернутися. Я думала, що він говорить правду, тому постійно сперечалася з тобою й зовсім тебе не слухала. Але за цей час, поки я читала слова Всемогутнього Бога та слухала твоє спілкування, я побачила, що все зовсім не так, як мені говорив пастир. Коли я згадую своє ставлення до нової Божої роботи, мені стає дуже страшно. Я боролася проти Бога та майже втратила свій шанс привітати прихід Господа. Мені не слід було вірити тому, що мені говорив пастир, і гнобити тебе. Мені дуже шкода». Коли я почув від дружини ці слова, то був дуже зворушений. Я мало не розплакався та від щирого серця подякував Всемогутньому Богу!
Пройшовши через усе це, я відчув на собі сердечні зусилля Бога, спрямовані на спасіння людства. Він дозволяв, щоб зі мною ставалися скрутні події, щоб викрити мою розбещеність і недоліки, а також удосконалити мою віру в Нього. Хоч іноді я страждав, відчував слабкість і мучився, Бог ніколи не залишав мене та постійно скеровував мене Своїми словами. Це допомогло мені зрозуміти свої помилкові погляди на віру, побачити наскрізь інтриги та підступи сатани, пізнати деякі істини. Це зміцнило мою віру в Бога. Усе це було Божим проводом! Дяка Богу!
