2. Шлях до Божого Царства не завжди легкий

Сенен, Індія

Я народився в християнській родині та змалку наслідував батьків у вірі в Господа. Я також часто ходив на церковні зібрання й брав участь у різних церковних заходах. Одного разу, в березні 2020 року, я познайомився із сестрою у Facebook. Ми розмовляли про віру в Господа, і я відчув, що речі, про які говорила ця сестра, були для мене абсолютно новими. Наприклад, вона запитала, чи відомо мені, яким критеріям потрібно відповідати, щоб увійти в Царство Небесне, і ця тема миттєво розбурхала мою цікавість. Я подумав: «Я так довго вірю в Господа, але пастирі й пресвітери ніколи не обговорювали критерії входження в Царство Небесне. Я також ніколи не замислювався над тим, чи насправді ми можемо увійти в Царство Небесне, вірячи так, як ми віримо». Тоді я вперше почув щось на цю тему, і мені було цікаво дізнатися відповідь. Згодом, відвідуючи зібрання й читаючи слова Всемогутнього Бога, я зрозумів, що після розбещення сатаною ми маємо гріховну природу й часто грішимо. Якщо ми не позбудемося цієї гріховної природи, ми не зможемо втекти від гріха. Ті, хто нечистий і розбещений у такий спосіб, не можуть увійти в Царство Небесне, оскільки Бог є праведним і святим, і люди не здатні бачити Бога, не будучи святими. Вона також сказала мені: «Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог, щоб висловити багато істин та виконати роботу суду й очищення людей. Він робить це, щоб усунути нашу гріховну природу й цілковито спасти нас від гріха. Тільки прийнявши Божу роботу суду в останні дні та будучи очищеними від нашої розбещеності, ми можемо ввійти до Царства Небесного». Вона також прочитала мені слова Всемогутнього Бога. «Ти знаєш тільки те, що Ісус зійде в останні дні, але як саме Він зійде? Такий грішник, як ти, який щойно був викуплений і не зазнав зміни або Божого вдосконалення, чи можеш ти відповідати Божим намірам? Для тебе, тебе, що все ще залишаєшся колишнім, істинно, що тебе спас Ісус, і ти не належиш гріху завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти без гріха чи скверни. Як ти можеш бути освяченим, якщо ти не зазнав зміни? Усередині ти сповнений скверн, і ти егоїстичний і ниций, але ти все ще хочеш зійти з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога; тебе просто було відкуплено, але ти не зазнав зміни. Щоб тобі відповідати Божим намірам, Бог повинен особисто виконати роботу для зміни й очищення тебе; інакше тебе було лише відкуплено й тобі неможливо стати освяченим. У такому разі ти непридатний насолоджуватися чудовими благословеннями разом із Богом, оскільки ти залишився на крок позаду в Божій праці з управління людиною, який є ключовим кроком зміни і вдосконалення людини. Отож ти, грішник, який тільки був відкуплений, не здатний безпосередньо отримати Божу спадщину» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності). «Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Сестра також поспілкувалася зі мною про своє розуміння слів Божих. Вислухавши її, я замислився над вчинками й поведінкою – своїми та своїх братів і сестер. Я мусив визнати, що в нашій вірі в Господа наші гріхи були відпущені, що ми насолоджувалися щедрою благодаттю Господа, що ми робили якісь гарні вчинки, що ми були добрими, що ми не били й не шпетили інших, але ми однаково часто брехали й грішили, ми були зарозумілими й дивилися на інших зверхньо, ми змагалися з іншими за славу та вигоду, і ми все ще заздрили іншим і ненавиділи їх. Ми всі жили, наче в пастці, у замкненому колі гріха й сповіді та постійно боролися з гріхом. Лише прочитавши слова Всемогутнього Бога, я нарешті зрозумів, що так було тому, що гріховну природу всередині нас не було усунуто. Завдяки словам Всемогутнього Бога я також знайшов шлях, як урятуватися від гріха й бути спасенним Богом. Для цього ми мусимо прийняти роботу суду Всемогутнього Бога в останні дні. Лише після того, як наші розбещені характери будуть очищені, ми зможемо увійти в Царство Боже. Мені здалося, що слова Всемогутнього Бога були дуже добрими й практичними. Його слова осяяли моє серце й допомогли мені зрозуміти деякі істини, про які я ніколи раніше не чув. Після цього я сумлінно читав слова Всемогутнього Бога, активно відвідував онлайн-зібрання, спілкувався з братами й сестрами щодо знання та розуміння слова Божого, і щоразу, як ми зустрічалися, це було дуже корисним і приємним для мене. За деякий час я дізнався багато істин і таємниць, яких раніше не знав, поки вірив у Господа та читав Біблію, наприклад, що таке втілення, як відрізнити істинного Христа від неправдивого, у чому таємниця Божого імені, яка мета Божого плану управління, як сатана розбещує людство, як Бог крок за кроком працює над спасінням людства, як здійснюється Боже Царство на землі тощо. У словах Всемогутнього Бога я також знайшов відповіді на багато питань із Біблії, які раніше мене спантеличували. Я збагнув, що ці істини й таємниці може розкрити лише Сам Бог, і що жодна людина не мала б сили відкрити ці таємниці. Тому я вирішив, що слово Всемогутнього Бога – це істина й голос Божий, і що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся! Я був надзвичайно схвильований. Я поділився з багатьма друзями доброю звісткою про повернення Господа та просив їх також уважно дослідити роботу Всемогутнього Бога в останні дні.

Але невдовзі по тому церква, до якої я належав, – баптистська церква на північному сході Індії – почала поширювати серед вірян документи, сфабриковані релігійними пастирями з метою засудити Церкву Всемогутнього Бога. Ці документи були сповнені наклепів й обмов Церкви з боку КПК, і вони забороняли послідовникам відвідувати зібрання Церкви. Ці матеріали також транслювалися на головних телеканалах Індії. Щойно вмикаєш телевізор або комп’ютер і дивишся новини – бачиш таку негативну пропаганду. Незабаром вона поширилася по всій країні. Коли я побачив, як ці пастирі й керівники релігійного світу відверто перекручують факти, поширюють чутки й брехню, щоб обмовити й засудити Всемогутнього Бога, це дуже розлютило й надзвичайно засмутило мене. У той час багато з тих, хто разом зі мною досліджував Божу роботу останніх днів, залишили групи зібрання, адже були ошукані. Дехто навіть намагався відрадити мене, кажучи: «Це церква, засуджена КПК, і їй не можна вірити». Я був розчарований тим, що вони відмовилися від істинного шляху, і мені було їх шкода. КПК – це атеїстичний режим. Він зовсім не вірить у Бога й невпинно переслідує людей за релігійні переконання. Чому ці люди вважали за краще повірити в КПК, атеїстичну політичну партію, замість того, щоб прислухатися до голосу Божого або дослідити Божу роботу? Як могли вони бути такими нерозумними? Якраз у цей момент мій друг із мого рідного міста побачив мій статус у WhatsApp зі словами «Господь повернувся, і Царство Христове прийшло на землю», і запитав мене, чи відвідував я зібрання Церкви Всемогутнього Бога. Я відповів: «Так». Він сказав мені, що я не повинен у це вірити. Він також надіслав мені наклепницькі коментарі та хибні твердження про Церкву Всемогутнього Бога і заявив: «Пастир попереджав нас, аби ми не слідували за Всемогутнім Богом. Повернення Господа в останні дні в жодному разі не могло бути у вигляді втіленої плоті, тому нам не можна відвідувати зібрання Церкви Всемогутнього Бога». Його слова мене не збентежили, адже на той час брати й сестри Церкви Всемогутнього Бога спілкувалися зі мною про істину втілення, про те, що Господь повернеться в останні дні як утілена плоть, що було віддавна заплановано Богом, і про що свідчать пророцтва Господа Ісуса. Господь Ісус сказав: «Як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського» (Матвія 24:27). «Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський. А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…» (Луки 17:24–25). «Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Матвія 24:44). Коли Господь Ісус пророкував Своє повернення в останні дні, Він багато разів згадував «прихід Сина Людського», «прийде Син Людський», та «Свого дня Син Людський». Тут під словами «Син Людський» мається на увазі втілена плоть. Усемогутній Бог прийшов в останні дні та висловив багато істин. Він є пришестям Сина Людського, явленням Спасителя, яке здійснює пророцтва Господа Ісуса. Я також знав, що тільки Бог є дорога, і правда, і життя. Якщо людина може виражати істину й слово Боже, а також здатна виконувати роботу суду й очищення в останні дні, то ця людина повинна бути втіленим Богом. Наскільки б звичайною не була Його зовнішність, незалежно від того, чи має Він статус або владу, Його слова та робота є найважливішими. Це найкращий спосіб підтвердити Його особу та статус. Я розповів своєму другові про те, що зрозумів, і сказав йому: «Бог є Господом Творіння, Бог здатен робити все, що захоче. А що повинні робити ми, люди, так це шукати, а не судити й розмежовувати Бога. Зібрання Церкви Всемогутнього Бога надзвичайно корисні для мене й допомагають зрозуміти багато істин, тому я не перестану їх відвідувати. Коли ми віримо в Бога, ми маємо прислухатися до Божого голосу, а не сліпо слухати людей. У Біблії сказано: “Бога повинно слухатися більш, як людей!” (Дії Апостолів 5:29)». Тоді мій друг сказав мені дуже серйозним тоном: «Якщо ти й надалі віритимеш у Всемогутнього Бога, то коли повернешся до рідного міста, Вища рада церкви допитає тебе. Пастир не дозволить тобі в це вірити, а односельці відкинуть тебе. Про це ти подумав?». Я відповів: «Бути відкинутим людьми не страшно. Страшно, коли Бог тебе зрікається, і ти не встигаєш за Божим поступом. Чи ти замислювався над тим, що якщо Всемогутній Бог насправді є пришестям Господа Ісуса, а ми не приймемо його, то нас спіткає лихо, ми залишимося плакати й скреготати зубами? Повернення Господа – це велика справа, тож чому б тобі не спробувати уважно її дослідити?». Але він однаково відмовився від моєї поради.

Згодом цей друг розповів моїм батькам про мою віру у Всемогутнього Бога. Цілий тиждень по тому мої батьки дзвонили мені щодня й сварили, повторюючи: «Пастир постійно каже нам, щоб ми поклали край твоїм відвідинам зібрань Церкви Всемогутнього Бога. Ти маєш припинити ходити на ці зібрання й залишити цю Церкву!». Я їм відповів: «Церква Всемогутнього Бога не така, як говорить пастир. Відвідування їхніх зібрань дозволило мені зрозуміти багато істин, яких я раніше не розумів. Це істинний шлях, і я не збився на манівці». Я хотів засвідчити їм роботу Всемогутнього Бога в останні дні, але вони були настільки введені в оману чутками, що не дали мені сказати більше ні слова. Пізніше, через епідемію, я повернувся зі школи додому. Коли батьки побачили, що я часто відвідую зібрання онлайн, вони намагалися мене обмежити. Сусіди також казали про мене, що я з’їхав із глузду, бо вірю у Всемогутнього Бога та ігнорую пастиря. Коли мої батьки це почули, то розлютилися ще більше. Прийшовши додому, вони заходилися мене шпетити: «Ти знаєш, що про тебе кажуть односельці? Ти не зважатимеш на те, що ми тобі кажемо, і надалі ходитимеш на ці зібрання?». Я відповів: «Так, я однаково ходитиму на зібрання». Мої батьки дуже сильно розсердились і ще більше намагалися мене зупинити. Вони часто перебивали мене під час зібрань, що заважало мені спокійно їх відвідувати. Одного разу після зібрання я молився, а коли розплющив очі, то раптом побачив свого батька, який стояв поруч і дивився на мене. Це мене налякало, і моє серце відчайдушно закалатало. Тоді він сердито закричав: «Вимкни інтернет і негайно залиш свою групу зібрання!». Я сказав батькам: «Господь Ісус справді повернувся як Всемогутній Бог і вже виконує нову роботу. Якщо ми не встигатимемо за Божим поступом і не приймемо Божу роботу суду в останні дні, якщо ми не врятуємося від гріха, ми не зможемо бути спасенні та увійти в Боже Царство і, врешті-решт, нас спіткає лихо і ми будемо покарані». Але вони геть не слухали, що я казав, і повторювали чутки й міфи, які проповідував пастир. Вони казали, буцімто неможливо, щоб Бог утілився в жінці. Я подумав: «Як я можу спілкуватися з ними?». Тоді я пригадав уривок зі слова Всемогутнього Бога, який мені читали брати й сестри з Церкви Всемогутнього Бога. «Кожен етап праці, виконаної Богом, має своє практичне значення. Тоді, коли прийшов Ісус, Він прийшов у вигляді чоловіка, а коли Бог приходить цього разу, Він має вигляд жінки. Із цього ви можете бачити, що Боже створення і чоловіків, і жінок може бути корисним у Його роботі, і у Нього немає відмінності за ознакою статі. Коли приходить Його Дух, Він може зодягтися в будь-яку плоть, яку забажає, і ця плоть може представляти Його; будь то чоловіча чи жіноча плоть, вона може представляти Бога доти, доки вона є Його втіленою плоттю. Якби Ісус у час Свого приходу з’явився як жінка, іншими словами, якби Святий Дух зачав дівчинку, а не хлопчика, той етап праці однаково був би завершений. Якби це було так, то нинішній етап праці мав би бути завершений чоловіком, але робота все одно була б виконана. Робота, виконана на кожному етапі, має своє значення; жоден етап роботи не повторюється і не суперечить іншому» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Два втілення довершують значущість втілення). Я пам’ятаю, вони бесідували про те, що Боже втілення – це коли Божий Дух вбирається в плоть і стає звичайним Сином Людським, тому незалежно від того, чоловік це чи жінка, Він є Самим Богом, і Він може висловлювати істину та виконувати Божу роботу. Господь Ісус був чоловіком. Він був розп’ятий за людство та взяв на себе людські гріхи, тим самим завершивши роботу відкуплення людства. В останні дні Бог приходить утіленим у жіночу подобу, і на фундаменті роботи Господа Ісуса висловлює всю істину, необхідну для спасіння людства, і виконує роботу суду й очищення людей. Тому, незалежно від того, чи є втілений Бог чоловіком чи жінкою, Він може висловлювати істину та виконувати роботу відкуплення й спасіння людства. Якби Бог обидва рази втілювався як чоловік, люди б розмежовували Бога, вважаючи, буцімто Він може втілюватися лише як чоловік, а не як жінка. Хіба жінки тоді не зіткнулися б зі ще більшою дискримінацією та упередженням? Бог – праведний Бог. Він створив і чоловіків, і жінок. Уперше Бог втілився як чоловік, а в останні дні Він знову став плоттю як жінка, і це означає, що Він справедливий як до чоловіків, так і до жінок. Якби Бог обидва рази втілювався як чоловік, це було б несправедливо щодо жінок, тому в останні дні Бог став плоттю в жіночій подобі. Це показує Божу праведність, і це показує, що Бог створив чоловіка й жінку, і що і чоловіки, і жінки рівні перед Богом. Це дуже важливо! Розмірковуючи над цим, я сказав батькам: «Бог створив чоловіка й жінку за Своїм образом і подобою, тому втілений Бог природно може бути чоловіком або жінкою. Його фізичний вигляд не має значення. Важливо те, що оскільки Він може виражати істину, щоб спасти людство, то Він є втіленням Божого Духа, Самого Бога». Мої батьки не могли спростувати моїх слів, тому сказали: «Ти кажеш, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, але ми в це не віримо. Ми приймемо це, коли пастирі й пресвітери це приймуть. Пастир каже, що Всемогутній Бог – це звичайна людина, яка народилась у звичайній сім’ї, тому це не може бути Божим утіленням». У відповідь на це я їм сказав: «Коли Господь Ісус прийшов працювати, юдейські первосвященики, книжники та фарисеї не визнали Його Богом через те, що Він народився й виглядав як звичайна людина. Вони заперечували Господа Ісуса, кажучи: “Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марія?”. Ці фарисеї дивилися лише на зовнішність Господа Ісуса. Вони не досліджували, чи походять Його слова та робота від Бога. Через свої бундючні характери вони розсудили, що Він був звичайною людиною, а не Богом. Вони також фабрикували чутки, обмовляли й засуджували Господа Ісуса. Віряни-юдеї поклонялися й корилися їм, а тому послідували за ними, розпинаючи Господа. Врешті-решт вони втратили Боже спасіння й були покарані. Те ж саме відбувається й сьогодні. Ці пастирі й пресвітери не досліджують, чи слова, сказані Всемогутнім Богом, є істиною та голосом Божим. Вони просто сліпо судять і засуджують Всемогутнього Бога, стверджуючи, що Всемогутній Бог є звичайною людиною, і ставлячи під сумнів Його походження й родинну історію. Хіба не так само фарисеї засуджували Господа Ісуса?». Я згадав уривок слів Божих, який мої брати й сестри читали мені. «Він, Хто є Бог утілений, має сутність Бога, і Він, Хто є Бог утілений, має вираження Бога. Оскільки Бог став плоттю, Він несе з Собою ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Він є втіленим Богом, Він висловлює те, Ким Він є, і може принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить визначити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб визначити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, ключ до того, чи є це плоть утіленого Бога, полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина досліджує лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина дурна й нетямуща» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова). Я сказав своїм батькам: «Наше визначення того, чи є плоть Всемогутнього Бога Божою втіленою плоттю, має ґрунтуватися на тому, чи здатен Він висловлювати істину та виконувати роботу спасіння людства, а не на тому, чи є Його зовнішній вигляд звичайним. Поміркуйте над цим: хіба ми віримо в Господа Ісуса через Його плотський образ? Ні. Ми повірили, що Господь Ісус – це втілений Христос, тому що ми читали Його слова в Біблії й побачили, що Його слова мають владу і Він може викупити людство та відпустити людські гріхи, а також тому, що ми відчули на собі багато Господньої благодаті. Сьогодні я вірю у Всемогутнього Бога, тому що побачив, що слова, сказані Всемогутнім Богом, є істиною. Вони мають владу та силу і є голосом Божим. Тільки тоді я повірив, що Він є втіленим Богом, Господом Ісусом, який повернувся. Ви також повинні читати слова Всемогутнього Бога. Не слухайте сліпо слова пастирів і не вірте тому, що вони кажуть! Якщо вони стануть на хибний шлях, чинитимуть опір Богові й засуджуватимуть Бога, чи ви за їхнім прикладом також чинитимете опір і засуджуватимете Бога?». Коли мої батьки це почули, вони дуже розлютились. Вони сварили мене, кажучи: «Якщо ти наважишся виступити проти пастирів і пресвітерів, односельці тебе виженуть. Ти ще навіть не повнолітній, куди ти підеш? Ми не зможемо тобі допомогти, якщо таке станеться! Припини говорити про такі речі й не свідчи про Всемогутнього Бога іншим. Коли пастирі й пресвітери це приймуть, тоді й ми це приймемо. А поки що не створюй собі проблем». Про що б я з ними не розмовляв, вони зовсім не слухали й дуже жорстко мене картали. Вони казали: «Ми витратили на твоє навчання, на твою їжу та одяг стільки грошей, а ти такий неслухняний. Ти нас розчаровуєш». У той час два моїх брати також стали на сторону батьків. Ніхто в моїй сім’ї не дослухався до моїх порад. Я намагався їм розповісти, що Всемогутній Бог висловив багато істин, і намагався поділитися з ними тим, що я здобув, але хай там що я казав, вони однаково не слухали. Раніше мої батьки та односельці ставилися до мене дуже добре, але тепер, тільки тому, що я увірував у Всемогутнього Бога, їхнє ставлення до мене змінилось. У їхніх очах я став лиходієм і вигнанцем. Навіть удома я не відчував турботи з боку моєї сім’ї. Я почувався самотнім і нещасним. Але я знав, що незважаючи ні на що, не можу припинити відвідувати зібрання, тому що якщо я не відвідуватиму зібрання й не озброюватимусь істиною, то протистояти такому оточенню буде неможливо. Пізніше, щоб уникнути непотрібних конфліктів, мені довелося ховатися від них і ходити на зібрання потай. Я не міг розмовляти й бесідувати. Я міг лише мовчки спілкуватися з братами й сестрами за допомогою текстових повідомлень.

Одного вечора пастир і його помічник несподівано завітали до мене додому. Сусіди та деякі односельці також прийшли подивитися. Пастир запитав мене: «Про що ви говорите на зібраннях Церкви Всемогутнього Бога?». Я відповів: «Церква Всемогутнього Бога свідчить про те, що Господь Ісус повернувся і є втіленим Всемогутнім Богом, який виконує роботу суду в останні дні. Ми також спілкуємося про те, які люди зможуть увійти в Царство Небесне, як прагнути здобути спасіння та про інші питання». Тоді пастир запитав глузливо: «Розкажи мені тоді, які люди можуть увійти в Царство Небесне». Я відповів йому: «У Біблії сказано: ‘Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах’ (Матвія 7:21). “Отже, будьте святі, бо Я святий” (Левит 11:45). Із цих віршів ми бачимо, що якщо ми хочемо увійти в Царство Небесне, ми повинні врятуватися від гріха, бути очищеними від наших розбещених характерів і стати людьми, які слідують волі Божій. Наразі ми всі ще живемо в гріху. Ми часто брешемо й грішимо, не втілюємо в життя слів Божих, а тому не можемо ввійти в Царство Боже. Раніше я був спантеличений і не розумів, чому ми застрягли в пастці нескінченного циклу, в якому ми грішимо, сповідаємось і знову грішимо. Чому ми не можемо вирватися з полону гріха? Лише прочитавши слова Всемогутнього Бога, я нарешті зрозумів, що коли ми віримо в Господа, наші гріхи відпускаються, але наша гріховна природа, корінь нашого гріха, не знищується, тому ми все ще не можемо не брехати й не грішити. У Біблії сказано: “Без святості ніхто не побачить Господа” (До Євреїв 12:14). Господь святий, тому, якщо ми досі грішимо й чинимо опір Богові, ми не можемо ввійти в Царство Боже. Зараз Господь Ісус повернувся, щоб виконати роботу суду в останні дні. Він висловлює всі істини, які очищають і спасають людство, справджуючи пророцтво Господа Ісуса: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Івана 16:12–13). Всемогутній Бог висловив багато істин. Він не тільки розкриває таємницю Божого плану управління, а й розкриває першопричину гріха людства, судить і викриває сатанинську природу та розбещений характер людей, такі їхні риси як зарозумілість, обман, зло тощо. Він також викриває різноманітні шкідливі домішки в нашій вірі в Бога та інші хибні наміри й погляди, такі як віра в Бога тільки для того, щоб увійти в Царство Небесне. Брати й сестри в Церкві Всемогутнього Бога відчувають на собі суд і кару слів Божих, поступово усвідомлюють правду про власну сатанинську природу й розбещеність, приносять щире каяття і, врешті-решт, стають здатними вирватися з пут гріха та очистити свої розбещені характери. Саме такого результату досягає слово Боже в період Царства. Якщо ми хочемо ввійти в Царство Небесне, ми повинні прийняти роботу суду Всемогутнього Бога в останні дні, і тільки після того, як нашу розбещеність буде очищено, ми будемо здатні увійти в Царство Боже». Коли я закінчив, пастир сказав: «Я знаю, що ти прагнеш істини, але ти ще занадто молодий. Ти не дуже добре розумієш Біблію, тому тебе легко ввести в оману. Просто зараз тобі слід припинити слідувати за Всемогутнім Богом, сповідатися в своїх гріхах перед Господом, покаятися й припинити відвідувати їхні зібрання!». Пастир побачив, що я на нього не зважаю, і сказав: «Ти – моя вівця. Як ти смієш не слухатися мене? Ти повинен негайно покаятися, вийти з Церкви Всемогутнього Бога та припинити молитися в ім’я Всемогутнього Бога». Я вперто йому відповів: «Я ніколи не перестану слідувати за Всемогутнім Богом». Він дуже розсердився й застеріг мене: «Вища рада церкви призначила мене “наглядати” за тобою. Якщо ти й надалі віритимеш у Всемогутнього Бога, тебе приведуть на допит до Вищої ради. Ти повинен знати, що якщо таке станеться, це позначиться не лише на твоєму навчанні, а й зашкодить твоїй репутації в церкві. Можливо, в майбутньому ти навіть не зможеш знайти роботу. Навіщо тобі такі проблеми?». Почувши ці слова пастиря, я відчув сильний тиск, адже знав: щойно мене допитає Вища рада церкви, вони більш ніколи не дадуть мені спокою. Якщо я не припиню слідувати за Всемогутнім Богом, то в майбутньому, коли мені знадобиться довідка, сільський голова мені її не підпише, і я, можливо, навіть не зможу знайти роботу. Батьки послали мене в коледж, аби я міг знайти хорошу роботу після його закінчення. Якщо я не зможу знайти роботу, батьки, безумовно, ще більше перешкоджатимуть мені вірити у Всемогутнього Бога. Крім того, я тільки-но почав вірити у Всемогутнього Бога та ще розумію мало істини. Якщо мене приведуть на допит, і там я постану перед групою людей, які нападатимуть на мене, чи зможу я це витримати? Якщо я наполягатиму на своїй вірі у Всемогутнього Бога, чи виключать мене зі школи? Чи скажуть вони всім іншим вірянам відхреститися від мене? Розмірковуючи над цим, я дуже хвилювався, тому мовчки молився Богові, просячи Його наставити мене й кажучи, що хочу бути непохитним у свідченні про Нього. Помолившись, я подумав про слово Всемогутнього Бога. «Ви маєте постійно пильнувати та чекати, і ви маєте більше молитися переді Мною. Ви маєте наскрізь бачити різноманітні змови та хитромудрі схеми сатани, розпізнавати духів, знати людей і вміти розрізняти всі види людей, справ та речей» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 17). «Сатана завжди присутній, пожираючи знання про Мене в серцях людей, скрегочучи зубами й стискаючи пазурі в своїх останніх передсмертних судомах. Чи ви хочете стати жертвою його хитрих планів у цей час? Невже ви хочете зруйнувати своє життя у час, коли Моя робота нарешті буде завершена?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 6). З Божого слова я зрозумів, що все, що зі мною відбувалося, було витівками сатани. Сатана використовував людей, які мене оточували, щоб усіляко заважати мені слідувати за Богом. Хоча мій духовний стан був малим і я знав мало істини, я був готовий покластися на Бога, щоб залишатися непохитним і принизити сатану. Тому я відповів пастирю: «Я не припиню відвідувати зібрання. Я продовжу слідувати за Всемогутнім Богом». Коли я не послухався пастиря, мої батьки дуже розгнівалися. Батько глянув на мене розлючено й закричав: «Як ти смієш казати “ні”? Перш ніж пастир піде, ти мусиш заприсягтися, що покинеш вірити у Всемогутнього Бога!». Пастир також погрожував мені, кажучи, що якщо я впродовж тижня не припиню відвідувати зібрання, він буде змушений відвести мене на допит до Вищої ради церкви. Однак я не відчував ніякого жалю, адже добре знав, що мій вибір був правильним. До того, як я прийняв роботу Всемогутнього Бога в останні дні, я вірив у Бога, але не розумів вимог, які потрібно виконати, щоб увійти в Царство Небесне. Іноді мій розум був сповнений вигадок, а іноді, оскільки я часто грішив і не знав, чи зможу ввійти в Царство, я був розгубленим. Тепер я нарешті зрозумів. Тільки слова Всемогутнього Бога дозволили мені ясно побачити цей злий світ і зрозуміти, як сатана розбещує людство. Якби я не читав слова Всемогутнього Бога, я б узагалі не знав, як вирватися з пут гріха або як урятуватися від сатанинського розбещення. Тому, хай би як мені не перешкоджали, я б ніколи не припинив слідувати за Всемогутнім Богом. Пастир побачив, що я не маю наміру здаватися, тому сердитий пішов геть.

Мої батьки також були розгнівані тим, що я відкинув пастиря, і сказали мені розлючено: «Ти наважився кинути виклик пастирю та робити щось заборонене церквою. За звичаєм, тебе слід вигнати із села. Якщо односельці відкинуть тебе, то коли в майбутньому тобі знадобиться довідка, сільський голова її тобі не підпише. Ти також не зможеш знайти роботу. Про такі наслідки ти подумав? Куди ти тоді підеш? Ти лише студент. Тобі немає де жити, ти не зможеш працювати. Як ти виживеш?». Мій батько також додав, що йому соромно мати такого сина, як я. Він сказав, що я приніс їм велику ганьбу, і що я більше не буду йому сином. За все своє життя я вперше чув, щоб батько так мене сварив. Він навіть заявив безсердечно, що я більше йому не син. Я не міг повірити, що мої батьки можуть говорити такі речі. Я так засмутився, що нічого не сказав. Тим часом мій батько провадив далі: «Я повторюю тобі ще раз: якщо ти продовжиш вірити у Всемогутнього Бога, то краще поверни мені всі гроші, які я витратив на твоє виховання!». Коли мій батько сказав це перед односельцями, це було дуже принизливо, і я був надзвичайно засмучений. Раніше батьки поводилися зі мною добре. З-поміж їхніх десяти дітей я був їхнім улюбленцем, і вони покладали на мене найбільші сподівання. Вони ніколи раніше не казали мені нічого настільки безжального, але тепер їхнє ставлення до мене цілковито змінилося. Мені бракувало батьківської доброти, і я не хотів розсваритися з ними. Я почувався дуже слабким і не знав, що робити, тому молився Богові, просячи Його наставити мене за цих обставин. Згодом я згадав уривок зі слів Божих. «Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш жертвувати себе заради істини, ти мусиш терпіти приниження за істину, і заради здобуття більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради насолоди сімейною гармонією, і ти мусиш не втрачати все життя гідності й доброчесності заради тимчасової втіхи. Ти маєш прагнути всього прекрасного й доброго, і ти маєш прагнути змістовнішого життєвого шляху. Якщо ти ведеш таке ординарне й світське життя й не маєш ніяких цілей для досягнення, хіба це не марнування твого життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Люди, що так роблять, не мають ні доброчесності, ні гідності; у їхньому існуванні немає змісту!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд). Боже слово надихнуло мене. Я зрозумів, що повинен страждати, щоб здобути істину. Хоча моя сім’я виступала проти мене, пастир перешкоджав мені, а односельці судили мене, і я мучився й почувався трохи слабким, що б вони не казали, я не міг припинити слідувати за Всемогутнім Богом. Читаючи слова Всемогутнього Бога та слухаючи бесіди братів і сестер на зібраннях, я зрозумів багато істин і таємниць і вже підтвердив у своєму серці, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, Христос останніх днів, тому я не міг перестати ходити на зібрання. Я знав, що якщо перестану туди ходити, то все залагодиться. Моя сім’я більше не виступатиме проти мене й ставитиметься до мене так само добре, як і раніше, і ніхто більше з мене не насміхатиметься, але я втрачу шанс здобути істину та бути спасенним Богом. Я сказав собі, що не можу відмовитися від істини й не можу зрадити Бога через несхвалення своєї сім’ї. Слова Всемогутнього Бога – це істина. Тільки Всемогутній Бог може розповісти нам, як сатана розбещує людину, і лише Він указав нам шлях, як врятуватися від гріха й бути спасенними Богом. Те, що я зміг постраждати сьогодні, щоб здобути істину, було того варте. Тому я вирішив не терпіти обмежень своєї сім’ї. Навіть якщо вони більше не оплачуватимуть моє навчання, навіть якщо мене виженуть із села і життя стане важким, я не перестану вірити в Бога та шукати істину.

Наступного тижня пастир домовився з двома помічниками, щоб вони щовечора приходили до нас додому. Вони щодня повторювали одні й ті самі слова, щоб я припинив відвідувати зібрання. Та що б вони не казали, я продовжував туди ходити. У ті дні я часто молився Богу, просячи Його заспокоїти моє серце й уберегти мене від цих хвилювань. Згодом мій дядько злякався, що з нашої сім’ї насміхатимуться, якщо про це стане широко відомо, тому він пішов до пастиря, щоб обговорити з ним нову стратегію. Вони відвели мене до богослова, який був доктором теології й дуже добре знався на Біблії. Коли ми зустрілися, богослов мене запитав: «Чому ти віриш у Всемогутнього Бога? Ти усвідомлюєш, що Всемогутній Бог – це просто звичайна людина? Навіщо тобі вірити в людину?». Я відповів: «Всемогутній Бог – це втілений Бог. Він виглядає як звичайна людина, але в Ньому живе Дух Божий, і Він є втіленням Духа Божого. Він має не лише нормальну людську сутність, а й цілковиту божественність. Так само, як і Господь Ісус: на вигляд Він був звичайною людиною, але насправді Він був утіленим Сином Людським, Самим Богом. Він міг висловлювати істину та виконувати роботу відкуплення й спасіння людства. Всемогутній Бог прийшов в останні дні та висловив багато істин. Він розкрив різноманітні таємниці істини, такі як шеститисячолітній Божий план управління, таємницю втілення й те, як Бог виконує роботу суду в останні дні, щоб очистити й спасти людей. Він також розкрив першопричину того, чому людство грішить. Якби Він був звичайною людиною, хіба Він зміг би висловити стільки істин? Бог є Господом Творіння, Він є джерелом істини, тільки Бог може висловлювати істини, жодна відома або видатна людина в світі не здатна висловлювати істини! Тільки Сам Бог може висловлювати ці істини. Ніхто, крім Бога, не може цього зробити. Усіх істин, висловлених Всемогутнім Богом, достатньо, щоб довести, що Він є втіленим Богом, Самим Богом». Щойно я це промовив, доктор теології мене перебив і сказав: «Ти помиляєшся, коли таке кажеш. Усі слова Божі є в Біблії, і жодних нових слів поза Біблією бути не може. Слова Всемогутнього Бога просто не можуть бути новими словами Бога». Я спростував його, запитавши: «Чи маєте ви для цього якесь біблійне обґрунтування? Чи є цьому підтвердження в словах Господа Ісуса? Господь Ісус сказав: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди” (Івана 16:12–13). Біблія пророкує, що Агнець відкриє сувій в останні дні. Усе це свідчить про те, що Бог говоритиме, коли Він повернеться в останні дні. Якщо, як ви стверджуєте, Бог не промовляє жодних нових слів поза Біблією, то хіба це не заперечує всі слова й роботу Господнього повернення?». Він усім своїм виглядом демонстрував нетерплячість і зовсім мене не слухав. Він сказав кілька речей, які засуджували Всемогутнього Бога, і знову й знову просив мене припинити слухати проповіді Східної Блискавки. Потім він почав хизуватися тим, наскільки високий у нього ступінь богослов’я, як багато він страждав, проповідуючи для Господа тощо. Він сказав, що я ще занадто молодий, щоб розуміти Біблію, і повинен слухати його, і сказав, щоб я перестав збиратися разом із людьми з Церкви Всемогутнього Бога. Мій дядько приєднався до нього та сказав: «Ми не повинні вірити в те, що засуджують релігійні кола. Цей богослов добре відомий своїми знаннями Біблії, і тобі пощастило, що ти маєш можливість із ним поспілкуватися. Сподіваюся, ти прислухаєшся до нього й покинеш ходити на зібрання». Я їм відповів: «Раніше я був збентежений тим, що живу в гріху. Я не міг знайти причину, чому люди не можуть позбутися гріха. Я не розумів, доки не прочитав слова Всемогутнього Бога, що все це через гріховну природу всередині нас. Якщо нашу гріховну природу не буде знищено, ми ніколи не звільнимося з полону гріха». Я також свідчив їм про істину втілення. Після того, як я це промовив, богослов сказав, що його надихнуло те, чим я поділився. Він заявив, що це дуже добре, і він сподівається на можливість обговорити це зі мною в майбутньому, але продовжив наполягати на тому, що я не повинен приймати Всемогутнього Бога. Я побачив, що хоча цей богослов був обізнаний із Біблією, мав багато знань у сфері теології й хорошу репутацію, насправді він був духовно бідним і зовсім не розумів істини. Він також був дуже бундючним, не міг прийняти істину та не мав жодного інтересу досліджувати Божу роботу. Подібно до фарисеїв, які чинили опір Господу Ісусу, він продовжував засуджувати явлення й роботу Бога в останні дні. Ця розмова не змінила моєї рішучості слідувати за Всемогутнім Богом. Навпаки, вона навчила мене розрізняти пастирів, пресвітерів і богословів у релігійному світі. Я перестав орієнтуватися на них і захоплюватися ними. А відвідуючи зібрання й читаючи слово Всемогутнього Бога в цей період, я також навчився певною мірою розпізнавати міфи в релігійному світі. Це ще більше переконало мене в тому, що слово Всемогутнього Бога є істиною, і що Всемогутній Бог є явленням єдиного істинного Бога.

Під час зборів я поговорив із братами й сестрами про мої нещодавні обставини, і вони поділилися зі мною деякими словами Божими, які навчили мене певною мірою розпізнавати фальшивих пастирів й антихристів. Господь Ісус сказав: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15). Після того, як я прочитав слова Божі й почув їхні бесіди, в мене на серці значно проясніло. Я побачив, що ці пастирі й керівники релігійного світу такі самі, як і фарисеї, які намагалися вдавати з себе добрих. Вони чинять опір, засуджують роботу Всемогутнього Бога останніх днів і роблять усе, щоб завадити людям почути голос Божий і привітати Господа. Вони є каменем спотикання для людей, які хочуть увійти в Царство Боже. Вони не лише самі не входять у Царство Боже, а й заважають іншим це зробити. Вони воістину порочні! Слово Всемогутнього Бога каже: «Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно декламують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божими намірами. Усі вони нікчемні, підлі люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати “Богові”. Вони є людьми, які несуть Божий стяг, однак свідомо опираються Богу, несуть маркування віри в Бога, при цьому поїдаючи плоть та п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тому, щоб люди ступили на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають людському пошуку Бога. Вони можуть видаватися людьми “здорової статури”, але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до опору Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі дияволи, віддані пожиранню людських душ?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу). «Погляньте на лідерів кожної деномінації – усі вони зарозумілі й упевнені у власній праведності, а їхні тлумачення Біблії вирвані з контексту й керовані їхніми власними уявленнями й фантазіями. Усі вони покладаються на дари й знання у виконанні своєї роботи. Якби вони взагалі не могли проповідувати, чи пішли б за ними люди? Зрештою, вони володіють деякими знаннями й можуть проповідувати деяке вчення, або вони знають, як привернути до себе інших і використати певні хитрощі. Так вони обманюють людей і притягують їх до себе. Номінально ці люди вірять у Бога, але насправді вони слідують за своїми лідерами. Коли вони зустрічають когось, хто проповідує істинний шлях, деякі з них кажуть: “Мені треба порадитися зі своїм лідером щодо питань віри”. Подивіться, як люди навіть потребують згоди й схвалення інших, коли йдеться про віру в Бога й прийняття істинного шляху, – хіба ж це не клопітно? Ким же тоді стали ці лідери? Хіба вони не стали фарисеями, пастирями неправдивими й антихристами? Хіба вони не стали каменями спотикання для прийняття людьми істинного шляху? Такі люди належать до того ж виду, що й Павло» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя). Бог ясно викриває сутність релігійних керівників, які ненавидять істину та чинять опір Богові. Всемогутній Бог з’явився й висловив стільки істини, але вони зовсім її не шукають. Замість того, щоб слухати голос Божий, вони прислухаються до чуток КПК, атеїстичної партії, засуджують явлення й роботу Всемогутнього Бога та поширюють брехню, щоб ввести в оману вірян і не дати нам почути голос Господа та привітати Його. Це губить наш шанс бути спасенними та ввійти в Царство Небесне! Хоча ці пастирі й керівники часто пояснюють Біблію людям у церкві, вони не мають ані найменшого знання про Бога та Його роботу. Вони також не мають страху Божого. Їхня сутність і природа є такою ж, як і у фарисеїв. Усі вони – антихристи, які ненавидять істину та протистоять Богові. Тоді я пригадав, як віряни-юдеї сліпо поклонялися релігійним керівникам і наслідували фарисеїв у протистоянні Господу Ісусу, і як наслідок втратили Боже спасіння. Мої батьки також поклонялися пастирям і пресвітерам. Хоча вони багато років вірили в Господа, у їхніх серцях не було місця для Бога. Вони не розуміли істини, і їм бракувало проникливості. Вони думали, що ті, хто слухається пастирів і пресвітерів, слухаються Господа та слідують за Ним. І що б не казали пастирі й пресвітери, мої батьки до них прислухались. У такому важливому питанні, як привітання Господа, їм геть забракло проникливості, і вони сліпо слухали пастиря, однак коли я свідчив їм про слова Всемогутнього Бога, вони зовсім не слухали, а повторювали слова пастиря й доктора теології, щоб засудити Всемогутнього Бога. Вони навіть сказали: «Навіть якщо це істинний шлях, ми не приймемо його, якщо цього не зроблять пастирі й пресвітери». Я бачив, що мої батьки були геть жалюгідні. Хіба вони вірили в Господа? Хіба вони не вірили просто в пастирів і пресвітерів? Я сказав батькам: «Якби ви народилися в період Благодаті, коли Господь Ісус з’явився, щоб виконати роботу, ви були б такими ж, як ті віряни-юдеї в минулому, і слідували б за фарисеями, чинячи опір і засуджуючи Господа Ісуса, оскільки ви слухаєте тільки пастирів і пресвітерів. Якщо пастирі й пресвітери засуджують щось як хибне, ви повторюєте за ними, але самі ви зовсім не досліджуєте істинний шлях і не прагнете почути голос Божий. Хіба це не те саме, що чинили ті, хто слідував за фарисеями й чинив опір Господу Ісусу? Хіба так можна досягти гарних результатів?». Із плином подій тих днів я трохи краще розпізнав своїх батьків, більше не почувався скутим і вирішив бути непохитним у свідченні про Бога.

У цей час, що б я не робив, батьки спостерігали за мною. Я не міг спокійно відвідувати зібрання вдома. У ту пору, щоб відвідати зібрання, мені доводилося вночі прокрадатися в лісок на околиці села. Там було багато комарів та інших комах. Мене сильно кусали комарі, і я не міг знайти зручного місця, щоб сісти. Іноді я залишався в лісі до пізньої ночі. Аби батьки не дізналися, що я ходив на зібрання, мені доводилося крадькома повертатись додому, щоб поспати, і прокидатися вдосвіта, раніше за них, аби вони думали, що вночі я добре виспався. Удень я повинен був допомагати батькам у полі. За деякий час я став утомленим і сонливим. Це було дуже виснажливо. Я почав відчувати слабкість і не знав, коли ці дні скінчаться. Іноді я навіть припускався думки, що якби я послухався своїх батьків і перестав ходити на зібрання, то не страждав би так сильно, односельці не насміхалися б із мене, і це не позначилося б на моїх пошуках роботи. Розмірковуючи над цим, я почувався збентеженим. Але потім я починав думати про те, що на кожному зібранні я міг зрозуміти деякі істини, і це були істини, про які я ніколи раніше не чув. Я не хотів відмовлятися від цього. У той час був один гімн слова Божого, який дуже мене заохочував, і я слухав його багато разів. «В цій роботі останніх днів від нас вимагається максимальна віра й любов, і ми можемо спіткнутися від найменшої необережності, бо ця стадія роботи відрізняється від усіх попередніх: те, що удосконалює Бог, – це віра людей, яка і невидима, і нематеріальна. Те, що робить Бог, – це перетворення слів на віру, на любов, на життя. Люди повинні досягти точки, коли вони витримають сотні переплавок і матимуть віру більшу, ніж у Йова, яка вимагає, щоб вони витримали неймовірні страждання та всілякі тортури й жодного разу не відступилися від Бога. Якщо вони будуть покірними до самого скону та матимуть велику віру в Бога, то ця стадія Божої роботи завершиться» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Шлях… (8)). З цієї пісні я зрозумів, що можу стати слабким і нещасним у часи негараздів, але в ці часи я повинен навчитися зрікатися плоті. Якщо я послідую за плоттю, то не зможу догодити Богові. Я дуже добре знав, що кожне зібрання було корисним для мого розуміння істини, а істина, яку я чув, була безцінним скарбом. Хоча участь у кожному зібранні пізно вночі серед лісу була фізично виснажливою й важкою, це також було випробуванням для мене, щоб побачити, чи можу я страждати, щоб здобути істину та мати справжню віру в Бога. Мої батьки хотіли, щоб я шукав слави й багатства у світі, знайшов хорошу роботу, аби моя сім’я жила добре й пишалася мною. Це було те, чого вони бажали й чого очікували від мене. Але якби я послухав своїх батьків і перестав ходити на зібрання, хоча я й позбувся б страждань, але не здобув би істини. Я залишився б таким, яким був, мене б обходили лише розваги та прагнення плоті, позбавлені сенсу. Те, що наразі я можу прийняти Божу роботу останніх днів і насолоджуватися Божим забезпеченням такого безміру істини, є найбільшим благословенням. Страждання, яких я зазнав, були нічим порівняно з розумінням істини, і всі вони мали сенс. Думаючи про це, я був готовий відмовитися від плотських задоволень і не зважав на те, що скаже про мене моя сім’я. Я сподівався лише, що Бог допоможе мені подолати ці труднощі. Згодом, завдяки читанню слів Всемогутнього Бога, мій стан поступово покращувався. Поволі я зрозумів, що тільки в труднощах такого середовища я міг більше шукати Божу волю та мати твердішу віру в Бога, і за це я був дуже вдячний Богові!

Я продовжив ходити на зібрання до лісу. Одного разу, коли я був на одному з таких зібрань, хтось, кого я не знаю, дізнався про це й розповів моїм батькам. Наступного дня за сніданком мама сказала мені: «Я думала, що ти перестав ходити на зібрання після того, як зустрівся з доктором теології. Я не знала, що ти тікаєш ночами до лісу на зібрання. Хіба тобі не страшно?». Кажучи це, вона заплакала. Це було вперше, коли я бачив, як моя мати плаче в мене на очах. Я не знав, що сказати. Сльози навертались мені на очі. Я не хотів завдавати болю своїм батькам, але я знав, що не можу відмовитися від слідування за Всемогутнім Богом. Ця суперечність розривала мене зсередини. У цей момент я згадав уривок зі слів Божих. «Коли Бог працює, коли Бог піклується про людину й проникливо спостерігає за нею, і коли Він вважає її достойною і схвалює її, сатана слідує близько позаду, намагаючись ввести людину в оману й тяжко скривдити її. Оскільки Бог бажає здобути цю людину, то сатана робить усе, що тільки може, аби втрутитися, використовуючи різноманітні ниці методи, щоб завадити Божій роботі й зашкодити їй, аби досягти своєї несказанної мети. Що то за мета? Він не хоче, щоб Бог когось здобув; сатана хоче вихопити тих, кого Бог має намір здобути, щоб зайняти їх, контролювати їх і керувати ними, так щоб вони вклонялися сатані й коїли зло разом із ним, щоб опиратися Богу. Хіба то не зловісний мотив сатани? … Воюючи з Богом і слідуючи позаду Нього, сатана має на меті зруйнувати всю працю, яку хоче звершити Бог, і зайняти тих, кого хоче здобути Бог, та контролювати їх. Він хоче повністю знищити тих, кого Бог хоче здобути, або володіти ними й використовувати їх, якщо вони не будуть знищені. Така його ціль» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IV). Поміркувавши над словами Божими, я зрозумів: Бог працює, щоб спасти людину, тоді як сатана з усіх сил намагається використовувати людей навколо нас, щоб завадити нам і не дати слідувати за Богом та прийняти Боже спасіння. У цей час я пригадав, як дружина Йова спокушала його зректися Бога. Це була витівка сатани. Я подумав про те, як увесь цей час мої друзі не давали мені спокою, пастир і моя сім’я також перешкоджали й погрожували мені, схиляючи мене перестати вірити в Бога. Усе це були спокуси й хитрощі сатани. Мої батьки казали, що бояться, що мене виженуть із села й мені не буде куди піти. Мама також сказала, що хвилюється за мене. Ці слова звучали так, ніби вона була стурбована, але насправді це був сатана, який використовував мою сім’ю, щоб завадити мені слідувати за Богом. Сатана хотів змусити мене здатися, надалі слідувати за пастирем, залишитися в релігії та втратити Боже спасіння. Я не міг піддатися на хитрощі сатани. Після цього я продовжив відвідувати зібрання та читати слово Всемогутнього Бога. Я знаю, що в прийдешні дні я можу зіткнутися з багатьма спокусами й залякуванням сатани, і я можу зазнати багатьох невдач, проте в своєму серці я знаю, що слово Всемогутнього Бога є істиною. Те, що я можу читати слово Боже, пізнавати на власному досвіді Божу роботу та здобувати істину, має для мене глибоке значення. Скільки б я не страждав, воно того варте!