20. Заздрість – гнилизна костей

У листопаді 2020 року мене обрали керівницею групи, і я дуже зраділа. Обрана керівницею групи, я вважала, що розумію істину та маю краще входження в життя, ніж інші. Мені хотілося добре виконувати свій обов’язок, щоб усі високо оцінили мене. З часом я почала досягати деяких успіхів, і брати та сестри казали, що я зрозуміло спілкуюся й можу розв’язувати деякі проблеми. Ця похвала викликала в мене почуття великого самовдоволення. Однак за місяць поява сестри Сян Чжень змінила все.

Раніше вона вже була керівницею, її бесіди були на диво повчальними, вона мала високий духовний рівень та добрі робочі навички. Одразу після прибуття вона виявила деякі проблеми у нашій роботі та швидко знайшла Божі слова, щоб поспілкуватися про ситуацію. Трохи згодом я помітила, що брати та сестри прагнуть спілкування з нею, і мене це почало дратувати. Я була керівницею групи, і якщо моє спілкування та здатність розв’язувати проблеми гірші, ніж у неї, що вони про мене подумають? Чи не вважатимуть вони мене поганою керівницею, яка не може усунути проблеми? Ця думка дуже збентежила мене та налаштувала проти Сян Чжень. Мені здавалося, що вона хизується, не поважає мене як керівницю групи та навмисно ганьбить мене. На мою думку, хоч вона й була раніше керівницею і мала певний досвід, мій духовний рівень був нічим не гірший, тому я не вважала, що вона зможе перевершити мене. Щоб зберегти гідність, на зібраннях я намагалася обмірковувати Божі слова, щоб спілкуватися краще за неї. Коли брати та сестри стикалися із проблемами, я робила все можливе, щоб знайти Божі слова для їх розв’язання та пригадати будь-який досвід, яким я могла поділитися, тому інші могли побачити, хто насправді мав реальність істини. Я жила у заздрості, постійно воюючи з іншими.

Якось на зібранні одна з сестер згадала про деякі труднощі, з якими зіткнулася при виконанні свого обов’язку. Я подумала, що маю відповісти, знайти якісь Божі слова, щоб допомогти їй з цією проблемою. Тоді інші не вважали б мене гіршою за Сян Чжень. Однак що дужче я цього хотіла, то більше заплутувалась. Я гортала сторінки, не знаходячи відповідного уривка. Зрештою Сян Чжень знайшла потрібний уривок для обговорення з нею. Для мене це був провал, моє обличчя палало від сорому. Мені хотілося провалитися крізь землю. Що більше я хотіла проявити себе, то більше перетворювалася на посміховисько. Мені здавалось, що попри всю свою тяжку працю я ніколи не стану рівною Сян Чжень. Я почувалася дуже нещасною. Я гадала, що зганьбила свою репутацію, виконуючи цей обов’язок, що інші дійсно бачать мене наскрізь, і брати та сестри, ймовірно, вважають Сян Чжень кращою за мене та вправнішою керівницею групи. Якщо так, можливо, я маю просто якомога раніше звільнитися, щоб зберегти бодай трохи гідності. Взагалі я знала, що такі думки не відповідають Божій волі, однак не могла втриматись від заздрості до неї. Я відчувала біль та пригнічення й не знала, як вирватися із цих тенет репутації та статусу. Я також обмежувала себе, вважаючи, що постійно гналася за репутацією та статусом, тому це, мабуть, було в моєму характері, який я не можу змінити. Я хотіла щиро поговорити про свій стан із братами та сестрами, але злякалася, що вони зневажатимуть мене. Крім того, я не хотіла визнавати, що не рівна їй. Тому й далі почувалася пригніченою, а моя упередженість до Сян Чжень дедалі зростала. Я бачила її активність на зібраннях і вважала, що вона хизується та змагається зі мною за статус. Мені не хотілося мати з нею справи. Я навіть думала зізнатися в своєму стані іншій сестрі, щоб вона вирішила, ніби мою депресію спричинила Сян Чжень. Я хотіла, щоб вона встала на мій бік, менше поважала Сян Чжень та судила її разом зі мною. У глибині душі я знала, що влаштовую проти неї змову, але не надто над цим замислювалась. Якось увечері я заговорила із однією сестрою про свій пригнічений стан. Зазвичай саме Сян Чжень пропонувала Божі слова для спілкування й також вела молитву. Мені здалося, що вона мене ігнорує. Я почувалася скутою й навіть більше не хотіла бути керівницею групи. Я гадала, що вона підтримає мене, однак вона сказала, що я маю належно ставитися до Сян Чжень. За кілька днів я помітила, що вона чудово поладнала із Сян Чжень, і в мене лишився неприємний післясмак. Я вважала, що багато чим поділилася із нею, то чому вона не мала відповідної думки про Сян Чжень? Я здивувалася, що мені це спало на думку. Як я взагалі могла таке подумати? Невже я намагалася зібрати групу спільників з метою виключити Сян Чжень? Відчуття страху ставало дедалі сильнішим, і я почала аналізувати себе. Мені згадались деякі Божі слова: «Що це за характер, коли людина бачить когось кращого за себе й намагається пригнічувати його, поширюючи про нього чутки або використовуючи ганебні засоби, щоб очорнити його й підірвати його репутацію – навіть повністю розтоптати його, – аби захистити своє власне місце в умах людей? Це не просто гордовитість і марнославство, це характер сатани, це злостивий характер. Те, що така людина може нападати й відштовхувати людей, кращих і сильніших за неї, є підступним і злим. І те, що вона не зупиниться ні перед чим у намаганні понизити інших людей, показує, що в ній багато чого від диявола! Живучи згідно з характером сатани, така людина схильна принижувати інших, намагатися облудно звинуватити їх, ускладнити їм життя. Хіба це не лиходійство? І, живучи так, вона продовжує думати, що з нею все гаразд, що вона – хороша людина, але коли вона бачить когось кращого за себе, вона просто мусить принести йому неприємності, повністю розтоптати його. У чому тут проблема? Хіба люди, здатні робити такі злі вчинки, не безпринципні і свавільні? Такі люди думають тільки про свої власні інтереси, вони зважають тільки на свої власні почуття; і все, чого вони хочуть, – це досягнення своїх власних бажань, амбіцій і цілей. Їм байдуже, скільки шкоди вони завдають роботі церкви, і вони воліють пожертвувати інтересами Божого дому, щоб захистити свій статус у свідомості людей та власну репутацію. Хіба такі люди не гордовиті й самовдоволені, егоїстичні й мерзенні? Такі люди не тільки гордовиті й самовдоволені, вони також надзвичайно егоїстичні й підлі. Вони взагалі не уважні до Божої волі. Чи є у таких людей хоч якийсь страх перед Богом? У них немає анінайменшого страху Божого. Ось чому вони діють безглуздо й роблять усе, що хочуть, без жодного почуття провини, без жодного трепету, без жодних побоювань або занепокоєння й не замислюючись про наслідки» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. П’ять умов, які необхідно виконати, щоб стати на правильний шлях віри в Бога). Раніше я ніколи не приміряла ці слова на себе. Тепер я нарешті побачила, що Бог відкривав мені мій стан. Я ніколи не думала, що буду такою лиходійкою. Весь цей час я ворогувала з Сян Чжень, тому що заздрила їй. Її спілкування було кращим, і вона могла розв’язувати практичні проблеми інших. Я цьому не раділа. Навпаки, я вважала, що це принижувало мене. Бажаючи виправити свій імідж в очах інших, я спробувала зробити все, щоб перевершити її. Коли мені це не вдалося, я образилася на неї та судила її, вважаючи, що вона хизується й намагається виставити себе кращою за мене. Я збирала групу спільників, поширюючи упередженість проти Сян Чжень, щоб усі ізолювали й судили її. Я зрозуміла, що справді була гордовитою й не терпіла нікого кращого за себе. Я ні перед чим би не зупинилася, щоб утримати своє звання керівниці групи. Хіба я бодай чимось відрізнялася від тих антихристів, які воювали та виключали інших лише заради статусу? Мені вочевидь бракувало входження в життя, і я не могла розв’язати чужі практичні проблеми. Я не дозволяла Сян Чжень пропонувати допомогу й спілкування. Хіба я не затримувала входження інших у життя, завдаючи шкоди братам і сестрам? Я взагалі не мала людської сутності! Ця думка викликала в мене ще глибше почуття провини, що я справді підвела братів та сестер. Тоді я набралася сміливості відверто розповісти про своє недавнє бажання змагатися з Сян Чжень та вибачитися перед нею. Вона сказала, що бачила моє засмучення, поки ділилася спілкуванням, і почувалася скутою та не хотіла забагато розповідати, боячись завдати мені шкоди. Саме тоді я збагнула, що моя боротьба негативно вплинула на неї, і це було жахливе відчуття. Я знала, що зібрання – це місце, де їдять і п’ють слова Божі та вклоняються Йому. Однак мої думки були зайняті іншим – мені хотілося позмагатися з нею, а це порушувало роботу церкви й затримувало входження братів і сестер у життя. Я дуже про це жалкувала. Життя за таким сатанинським характером шкодить іншим людям, і кінець кінцем ми живемо в гіркоті та болю. Заздрість до інших завдає шкоди й нам.

Я продовжувала шукати шлях практики. Ось що я прочитала у Божих словах: «Будучи церковним лідером, тобі потрібно не просто навчитися розв’язувати проблеми за допомогою істини, але й відкривати та розвивати талановитих людей, у жодному разі не заздрячи їм і не придушуючи їх. Така практика корисна для церковної роботи. Якщо ти зможеш зростити кількох послідовників істини, які співпрацюватимуть з тобою та добре виконуватимуть усю роботу, і зрештою всі ви матимете досвідні свідчення, тоді ти – кваліфікований лідер чи працівник. Якщо ти здатен упоратися з усім відповідно до принципів, тоді ти пропонуєш свою відданість. Дехто завжди боїться, що інші є кращими або вищими за нього, що інші отримають визнання, а він сам залишиться непоміченим, і це змушує його нападати на інших і витісняти їх. Хіба це не прояв заздрості до людей, які мають талант? Хіба це не є егоїстичним і ницим? Що це за характер? Це злостивість! Ті, хто думає тільки про свої власні інтереси, задовольняє тільки свої власні бажання, не думаючи про інших або не приділяючи жодної уваги до інтересів Божого дому, мають поганий характер, і Бог не любить їх. Якщо ти справді здатен приділяти увагу до Божих намірів, ти зможеш справедливо ставитися до інших людей. Якщо ти порекомендуєш добру людину та дозволиш їй пройти навчання й виконати певний обов’язок, тим самим поповнивши Божий дім талановитою людиною, хіба це не полегшить твою роботу? Хіба ти тоді не виявиш відданість у своєму обов’язку? Це добрий учинок перед Богом; це ті мінімальні совість та розум, якими мають володіти особи, що служать лідерами. … Не дій завжди лише заради себе, не враховуй завжди лише свої власні інтереси; не враховуй інтереси людини й не думай про власну гордість, репутацію і статус. Спочатку ти повинен обміркувати інтереси Божого дому та зробити їх своїм пріоритетом. Тобі слід бути уважним до Божих намірів та розпочати з роздумів про те, чи були якісь домішки у виконанні твого обов’язку, чи був ти відданим, чи виконував свої зобов’язання та чи віддавав їм усього себе, а також чи щиро ти думав про свій обов’язок і про роботу церкви. Ти маєш обміркувати ці речі. Якщо ти часто думатимеш про них і розбиратимешся в них, тобі буде легше добре виконувати свій обов’язок» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свої розбещені характери). Слова Божі навчили мене, що керівникам і працівникам необхідно навчитися визначати й розвивати талановитих людей, а заздрість до них Бог ненавидить. Спілкування Сян Чжень було проникливим, і вона вміла розв’язувати реальні проблеми. Це добре для роботи церкви та входження братів і сестер у життя. Я мусила зважити на Божу волю та відпустити свій імідж і статус, добре працювати з нею та виконувати власний обов’язок. Коли мене обрали керівницею групи, це був шанс для практики. Це не означало, що я знаю все. Поверхове розуміння істини та деякі інші проблеми були цілком нормальними, і я мала брати приклад із Сян Чжень. Однак я вважала себе керівницею групи і гадала, що маю вміти розбиратися в кожній проблемі та усувати її, що я, напевно, не менш здібна за інших, тому завжди змагалася з Сян Чжень, а коли не могла її перевершити, то засмучувалася й впадала в депресію. Я поводилася надзвичайно безглуздо. Бог ніколи не вимагав від керівників уміти розв’язувати будь-які проблеми. Він хоче, щоб ми були чесними, спілкувалися лише про те, що розуміємо, та обговорювали із братами та сестрами те, на чому не зналися. Це Божа воля. Зрозумівши Божу волю, я перестала заздрити Сян Чжень та змогла прийняти й реалізувати запропоновані нею вдалі ідеї. Ми працювали разом, щоб спілкуватися й допомагати на зібраннях будь-кому, в кого виникали питання, і чимало проблем змогли розв’язати.

Після всього цього я вирішила, що змінилася й не надто зосереджувалась на імені та статусі. Але сатана дуже серйозно розбестив мене. Я не втрималась, щоб знову не проявити себе з цього боку, коли трапилася відповідна нагода. У липні 2021 року мене звільнили через нездатність розв’язувати практичні проблеми. Замість мене обрали Сян Чжень. В душі я знала, що це зміна на краще, і мені здавалося, що вона справді краще впорається. Її обрання піде на користь життю братів і сестер. Але згодом я побачила, який важкий тягар вона несе у своєму обов’язку, як швидко може усунути труднощі, з якими стикалися члени групи. Вона також підсумувала недоліки у нашому церковному житті. Це викликало в мене деякі почуття. Якщо Сян Чжень більше досягне, поки буде керівницею групи, хіба це не кине тінь на мене? Що всі про мене подумають? Я була впевнена, що вони подумають, ніби я нездара, якій бракує духовного рівня. Після таких розмірковувань я перестала сподіватися на пожвавлення церковного життя. Раніше, спілкуючись про Божі слова чи обговорюючи проблеми в роботі, я виявляла ініціативу й допомагала всім долучитися до справ. Але тепер я була останньою, хто говорив на зібраннях, а іноді, здобувши трохи просвітлення, я не бажала говорити про це. Наприкінці нашого спілкування я ледве видушувала з себе кілька слів. Коли Сян Чжень просила мене продовжувати, я не хотіла розповідати далі. Деякий час брати та сестри переживали труднощі у своїх обов’язках та перебували в поганому стані, а Сян Чжень була надто зайнята, щоб одразу з цим розібратись. Я не запропонувала допомогу й навіть насолоджувалася цією складною ситуацією, думаючи: «Ти теж не така вже й чудова керівниця – не краща за мене!» Я бачила, що інші у поганому стані, а життя церкви зазнає труднощів, і навіть сподівалася, що це триватиме ще довго. А потім Сян Чжень дуже швидко знайшла час на вирішення цих проблем, і це викликало в мене справжнє незадоволення. Вона подобалась мені дедалі менше. Дійшло до того, що хай би що вона казала й хай яку думку висловлювала, я навіть не хотіла її слухати. Я відверталася й дивилась в інший бік, коли вона спілкувалася на зібраннях. Я знала, що моя заздрість загострюється, стає токсичнішою й може зашкодити як їй, так і життю церкви. Я не хотіла, щоб це продовжувалось, але не могла цього позбутися. Страждаючи, я помолилась Богу: «Боже, я не хочу заздрити Сян Чжень, але нічого не можу із собою вдіяти. Прошу, спаси мене, щоб я побачила небезпеку імені та статусу та звільнилася з тенет своєї розбещеності». Помолившись, я поділилася своїми переживаннями з усіма іншими. Сян Чжень сказала, що навіть не уявляла, що я так до неї ставлюся, і тепер жахливо почувалася. Я відчувала велику провину, чуючи це від неї. Ми так давно знали одна одну, я так їй заздрила й судила її позаочі, а вона спокійно це сприйняла. Вона проявила доброту, спілкуючись про істину, щоб допомогти мені. З мого боку таке ставлення до неї було дуже злим та нелюдським.

Згодом на одному із зібрань я прочитала ось ці слова Божі: «Антихристи вважають свій власний статус і репутацію важливішими за будь-що інше. Ці люди не тільки лукаві, хитрі й нечестиві, а й надзвичайно порочні. Що вони роблять, коли виявляють, що їхній статус знаходиться під загрозою, або коли вони втрачають своє місце в серцях людей, коли вони втрачають схвалення й прихильність цих людей, коли люди більше не шанують і не поважають їх, і вони впали в ганьбу? Вони раптово стають ворожими. Щойно вони втрачають свій статус, у них зникає бажання виконувати будь-який обов’язок, усе, що вони роблять, стає недбалим, і в них немає жодного інтересу що-небудь робити. Однак це не найгірший прояв. Що є найгіршим проявом? Щойно ці люди втрачають свій статус, і ніхто не поважає їх, і вони нікого не вводять в оману, назовні з них вириваються ненависть, заздрощі та мстивість. Вони не мають не тільки богобоязливого серця, але й анінайменшої покори. Більше того, у глибині душі вони, як правило, ненавидять дім Божий, церкву, керівників і працівників; вони прагнуть, щоб робота церкви зіткнулася з проблемами або зайшла в глухий кут; вони хочуть сміятися над церквою, а також над братами й сестрами. Вони також ненавидять кожного, хто шукає істину й боїться Бога. Вони нападають і знущаються з того, хто вірний своєму обов’язку й готовий платити певну ціну. Таким є характер антихристів, і хіба він не порочний? Це явно злі люди; антихристи за своєю сутністю – злі люди» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина друга). Бог показує нам хитрість, підступність та зловісну природу антихристів. Втрачаючи свій статус чи підтримку інших, вони починають заздрити й хочуть помститися. Вони не лише безладно виконують свій обов’язок, а й хочуть, щоб у роботі церкви все йшло погано. Вони хочуть поглузувати з Божого дому, братів та сестер. Я усвідомила, що перебувала саме в такому стані, як Бог описував антихристів у Своїх словах. Після свого звільнення я побачила великий тягар, який Сян Чжень несла у своєму обов’язку, і зрозуміла, що вона може владнати реальні проблеми. Я злякалася, що якщо вона чудово впорається, і життя церкви покращиться, це доведе, наскільки вона краща за мене. Заради захисту власного статусу та іміджу я прагнула погіршення церковного життя. Я не хотіла ділитися чіткими висновками, які робила. Я насолоджувалася, побачивши, що Сян Чжень вчасно не усувала проблеми, я насміхалася з неї. Вона мені зовсім не подобалася, і я повністю відкидала її. Я проявляла злісний характер антихриста. Я знала, що церковне життя безпосередньо впливає на входження братів і сестер у життя, і що вони можуть добре виконувати свій обов’язок лише перебуваючи у гарному стані та після входження в життя. Однак мені хотілося зберегти власний статус в їхніх очах, тому я не лише не підтримувала церковне життя, а й раділа, бачивши, що проблеми людей не вирішуються і їм не вдається нормально виконувати свої обов’язки. Така моя поведінка була по-справжньому підступною та лихою. Коли Божий дім когось підвищує чи звільняє, це відбувається заради роботи. Я не впоралася з роботою, тому мене звільнили, а замість мене взяли кращу кандидатку. Мені це не сподобалось, і я відмовлялася гармонійно працювати з нею. Я навіть підривала її авторитет, заважала та ображала її. Чи я взагалі була людиною? Від цієї думки мене охопив жаль, а з очей потекли сльози. Я ненавиділа свою порочність і знала, що не заслуговую жити в присутності Бога. Я пам’ятаю ось цей вірш із Біблії: «Заздрість гнилизна костей» (Приповісті 14:30). Це дійсно так. Заздрість викликає ненависть і може штовхнути людей на божевільні вчинки.

Того вечора я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Якщо ти завжди заважаєш, перериваєш і підриваєш те, що Бог хоче захистити, якщо ти завжди виявляєш презирство до таких речей і завжди маєш уявлення та думки про них, то ти йдеш наперекір Богові й виступаєш проти Нього. Якщо ти не вважаєш роботу Божого дому та інтереси Божого дому важливими й завжди хочеш підривати їх, і завжди хочеш спричиняти руйнування або завжди хочеш отримувати від них вигоду, обманювати чи привласнювати, то чи розгнівається на тебе Бог? (Так.) Які наслідки Божого гніву? (Ми будемо покарані.) Це напевно. Бог не пробачить тебе, абсолютно ні! Тому що те, що ти робиш, – це руйнування та знищення церковної роботи, і це суперечить роботі та інтересам Божого дому. Це велике зло, це вступ у суперництво з Богом, і це те, що безпосередньо ображає Божий характер. Як Бог може не гніватися на тебе? Якщо через свій низький рівень деякі люди некомпетентні у своїй роботі й ненавмисно роблять те, що спричиняє переривання та завади, це можна пробачити. Однак, якщо через твої власні особисті інтереси ти вдаєшся до заздрощів і суперечок і навмисно робиш те, що перериває роботу Божого дому, заважає їй та руйнує її, це свідоме порушення, і це питання образи Божого характеру. Чи пробачить тебе Бог? Бог виконує роботу Свого 6 000-річного плану управління, і вся кров Його серця вкладена в неї. Якщо хтось протистоїть Богові, навмисно шкодить інтересам Божого дому й навмисно переслідує свої особисті інтереси та свій особистий престиж і статус за рахунок шкоди інтересам Божого дому, і не вагається руйнувати церковну роботу, спричиняючи перешкоди та руйнування роботи Божого дому, і навіть завдаючи величезних матеріальних і фінансових збитків Божому дому, чи думаєте ви, що таких людей слід пробачити? (Ні, не слід.)» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина перша). У Божих словах я відчула Його характер, що не терпить образ. Я хотіла зберегти свій статус в очах інших, тому пішла проти Сян Чжень, навіть сподіваючись, що це зіпсує їй репутацію. Я заважала роботі церкви. Я користувалася інтересами церкви як заставою заради досягнення власних цілей. Бог приніс величезну жертву заради спасіння людства, сподіваючись, що ми здобудемо істину, змінимо свій характер і Він спасе нас. Лише маючи добре церковне життя й порядного керівника, брати та сестри можуть зрозуміти істину, увійти в її реальність та здобути Боже спасіння. Я є Божим створінням, Його послідовницею, але я зовсім не зважала на Божу волю. Побачивши, як потерпає церковне життя, я цьому пораділа. Навіть сподівалася, що це довго триватиме. Як я могла бути такою огидною та лихою? Сатана сподівається, що Божий плану управління не буде завершений, що робота Божого дому буде паралізована, що всі зрадять Бога та втратять Його спасіння, і зрештою потраплять до сатани в пекло. Хіба такі думки та поведінка не робили мене схожою на сатану, порушуючи роботу церкви? Божий характер не терпить образи. Я знала, що як відмовлятимуся покаятись, то колись нароблю ще більшого лиха, завдам образи Божому характеру, і Він знищить мене. Саме тоді я по-справжньому усвідомила, що гонитва за іменем і статусом не приведе мене на вірний шлях. Я згадала, що каже Бог: «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, змушуючи їх думати лише про ці дві речі й спонукаючи їх боротися за славу й вигоду, зносити труднощі заради слави й вигоди, терпіти приниження й нести тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвувати всім, що в них є, заради слави й вигоди, і виносити кожне судження або ухвалювати кожне рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людей невидимі кайдани, і, коли на них ці кайдани, у них немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вони несуть ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед сатанинської слави й вигоди знищується покоління за поколінням» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). Я не сприйняла проблему гонитви за іменем і статусом серйозно, гадаючи, що просто хочу поваги від інших. Мені здавалося, що я ніколи не завдам шкоди братам і сестрам чи інтересам церкви. Але Божі слова й факти довели мені, що ім’я та статус є знаряддями сатани, щоб завдавати людям шкоди та знерухомлювати їх. Вони стали кайданками, які сатана надів на мене. За першої ж нагоди вони заволоділи мною, і я не могла не працювати проти Бога. Якби я не прагнула істини та не прийняла Божий суд і кару, натомість ганяючись за цими речами, я б знищила себе. Від прадавніх часів у гонитві за статусом і владою кращі друзі ставали запеклими ворогами, ті, кого вони найбільше любили, ставали розважливими та жорстокими один до одного. Я так само поставилася до Сян Чжень. Я терпіти її не могла, думаючи лише про свій статус. Мені здавалося, що вона привласнює мою посаду, тому хотіла позмагатися з нею, а коли мені не вдалося перевершити її, я вирішила зібрати спільників, щоби судити її. Я не намагалася захистити життя церкви, побачивши погіршення справ, а байдуже відійшла вбік, із нетерпінням чекаючи її невдачі, щоб посміятися з неї. Заради задоволення власного прагнення статусу мені навіть хотілося побачити, як постраждає робота церкви. Я зрозуміла, що ганяючись за іменем та статусом, я крокую шляхом проти Бога. У той момент моє серце охопив страх, і я знала, що як не покаюся і продовжу гнатися за іменем і статусом, порушуючи роботу церкви, в найкращому випадку мене, ймовірно, звільнять, а в найгіршому я можу стати антихристом, і мене виженуть з церкви. Я втрачу свій шанс на спасіння. Збагнувши це, я була дуже вдячна Богу. Я б ніколи не побачила сутність імені та статусу чи шкоду, яку завдаю, ганяючись за ними, і ніколи б не забажала відмовитися від цієї гонитви. Цього разу Бог влаштовував реальну ситуацію, щоби я особисто відчула біль життя під владою сатани й побачила гидку правду про своє прагнення цих речей. Через суд та одкровення Його слів я також змогла відчути праведний Божий характер, що не терпить образ. Раніше я була негативно налаштованою та слабкою, вважаючи себе надто розбещеною для змін, і не мала впевненості, щоби шукати істину. Але потім я зрозуміла, що попри надмірне цінування імені та статусу, допоки я дійсно бажаю шукати істину та змінитися особисто, Бог наставить мене на розуміння істини, щоб я відкинула ці кайдани й встала на шлях до спасіння.

Згодом я прочитала в Божих словах ось це: «Не думай завжди про те, щоб перевершити всіх, робити все краще за інших і в усьому виділятися з натовпу. Що це за характер? (Гордовитий характер.) Люди завжди мають гордовитий характер, і навіть якщо вони хочуть прагнути до істини й догоджати Богові, їм це не вдається. Перебуваючи під контролем гордовитого характеру, люди найбільш схильні збиватися зі шляху. Наприклад, є люди, які завжди намагаються хизуватися, висловлюючи свої добрі наміри замість Божих вимог. Чи похвалив би Бог таке вираження добрих намірів? Щоб уважно ставитися до Божої волі, потрібно дотримуватися Божих вимог, а щоб виконувати свій обов’язок, необхідно підкорятися Божим улаштуванням. Люди, які виражають добрі наміри, не зважають на волю Божу, а натомість завжди вдаються до нових хитрощів і виголошують пишномовні слова. Бог не просить від тебе такого ставлення. Деякі люди кажуть, що це через їхнє суперництво. Саме по собі суперництво – це щось негативне. Це виявлення – прояв – зарозумілого характеру сатани. Із таким характером ти завжди намагаєшся придушити інших, завжди намагаєшся випередити їх, завжди обманюєш, завжди намагаєшся забрати щось у людей. Ти дуже заздрісний, нікому не коришся й завжди намагаєшся виділитися з натовпу. Це призводить до біди; саме так діє сатана. Якщо ти дійсно хочеш бути прийнятним Божим творінням, тоді не женися за власними мріями. Намагатися бути вищим і більш здатним, ніж ти є насправді, задля досягнення своїх цілей – це погано. Тобі слід навчитися коритися Божому керівництву та влаштуванням, а не стрибати вище себе; тільки це демонструє розсудливість» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). «Якими є Ваші принципи життя по-людськи? Вам слід жити як людина відповідно до свого положення, знаходити своє належне місце та добре виконувати належний вам обов’язок; тільки так ви є людьми з розумом. Наприклад, якщо ти добре володієш певними професійними навичками й осягаєш принципи, тобі слід брати на себе свою відповідальність та здійснювати належну перевірку у відповідній галузі; якщо ти можеш надавати ідеї та глибинне розуміння, надихаючи інших краще виконувати свої обов’язки, тобі слід надавати свої ідеї. Якщо ти зможеш знайти відповідне місце для себе й гармонійно співпрацювати зі своїми братами й сестрами, ти виконуватимеш свій обов’язок – ось що означає жити по-людськи згідно зі своїм положенням» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). Це дало мені шлях практики. Бог наділяє кожну людину різними дарами та духовним рівнем. Він сподівається, що ми підкоримося Його устрою та скористаємося своїми навичками кожен на своєму місці. Сян Чжень була кваліфікованішою за мене й могла владнати реальні проблеми. Вона була ефективною керівницею групи, і це було добре. Я мала вчитися на її сильних сторонах та добре виконувати власний обов’язок. Це був єдиний розумний підхід. Але я боялася, що мене назвуть некомпетентною. Я була зарозумілою та не розуміла себе. Я не знала свого місця. Сян Чжень зосереджувалась на входженні в життя та виявляла любов до наших братів і сестер. Помітивши проблеми в мені, вона дуже допомагала, і мені варто було б цінувати можливість працювати з нею та зосередитись на пізнанні себе в обставинах, влаштованих Богом. Це допомогло б моєму входженню в життя. Такий спосіб мислення подарував мені відчуття свободи. Згодом я позбавилася заздрості до неї, активно брала участь у зібраннях та співпрацювала з нею, спілкуючись якнайкраще й докладаючи всіх зусиль для допомоги іншим. Втілення в життя такого принципу подарувало мені внутрішній спокій, якого я раніше ніколи не мала. Бог ставить поряд із нами здібних братів та сестер, щоб ми вчилися на їхніх сильних сторонах та компенсували власні недоліки. Тоді ми швидше зростемо в житті. Це безцінне благословення.

Цей досвід допоміг мені краще зрозуміти власну розбещену природу. Я зрозуміла, як глибоко сатана розбестив мене, і як я справді була зловісною та здатною на що завгодно заради власного імені та статусу. Я також відчула на собі Боже спасіння. Застрягання у цій боротьбі за статус, у цій заздрості приносить чимало страждань. Саме суд Божих слів показав мені сутність моїх вчинків, звільнивши мене з тенет розбещеності, щоб я могла жити вільніше. Я щиросердно вдячна за Боже спасіння!