66. Розкаяння лікаря
Коли я почав займатися медициною, я завжди прагнув бути добрим і професійним лікарем. Крім того, я добре поводився з людьми й ставив точні діагнози. Незабаром я завоював довіру всіх членів місцевої громади. За кілька років я помітив, що всі мої колеги вже придбали машини й мешкають у великих будинках, але моя сім’я все ще жила в нашому старому бунгало, а я, як і раніше, їздив на велосипеді. Мої сини-близнюки швидко росли, і потрібно було багато за що платити, але в мене й досі було небагато грошей. Коли я думав про наше фінансове становище, я не міг ні їсти, ані спати. Я запитував себе: «Чому я заледве перебуваюсь, а всі інші лікарі заробляють стільки грошей?».
Одного разу я теревенив зі своїми колегами, моїми друзями. Я запитав їх, як їм вдалося заробити всі ці гроші. Доктор Сунь відповів: «Центральна влада сказала: ‘‘Не має значення, чи білий кіт, чи чорний, якщо він ловить мишей, то це хороший кіт’’. У сучасному суспільстві гроші – це все. Заробляти гроші – це вже сама по собі навичка. Але якщо дозволиш своєму сумлінню стояти на заваді, будеш бідним довіку!». Інший, доктор Лі, додав: «Якщо хочеш заробляти більше, потрібно затримувати пацієнтів на довше. Поки ти їх лікуєш, дай їм трохи гормонів. Це швидко їх вилікує, і пацієнти будуть задоволені. Ти здобудеш добру репутацію, до тебе приходитиме більше пацієнтів, і ти зароблятимеш більше». Інший лікар, доктор Цзінь, сказав: «Є ще одна хитрість: треба лікувати дрібні хвороби потужними ліками. Якщо хтось приходить із кашлем, спричиненим застудою, звичайні ліки не принесуть тобі багато грошей. Лікуй так, наче це пневмонія. Лікування спрацює, ти заробиш більше грошей, і пацієнт також буде задоволений. Усі в виграші». Почувши, що у кожного з них був свій спосіб заробітку, я неабияк стривожився. Заробляти гроші на пацієнтах ось так, без докорів сумління, хіба це етично з медичної точки зору? Хіба так мають поводитися лікарі? Хіба це насправді не було ницою поведінкою? Але я також розмірковував про великі будинки, в яких вони мешкали, про гарні машини, на яких вони їздили, і про те, як упевнено вони про все це розповідали. А я все ще їздив повсюди на велосипеді і був таким бідним. Якщо я не робитиму так, як вони кажуть, то як я зможу заробити більше грошей? Коли я зможу забезпечити своїй сім’ї гарне життя? До того ж, здавалося, що всі чинили так само. Навіть якби я продовжував практикувати етичну медицину, я не зміг би змінити суспільство. Спокусившись більшим заробітком, я почав ігнорувати своє сумління й вирішив випробувати методи, яких навчили мене мої колеги. Я надмірно лікував пацієнтів і продавав їм зайві ліки, щоб заробити більше грошей.
Одного разу до мене прийшов пацієнт із зубним болем. Це був гінгівіт, якому можна було б зарадити якимись дешевими ліками. Але я згадав, що сказав доктор Цзінь: «Лікуй дрібні хвороби потужними ліками». Тож я призначив йому засоби як західної, так і традиційної китайської медицини, а також кілька внутрішньом’язових ін’єкцій. Я боявся, що пацієнт відмовиться від такої кількості ліків, тому вдав, що співчуваю йому, і додав: «Це чимало ліків, але вони вилікують причину ваших симптомів». Пацієнт лише тримався за щоку й кивав, потім розплатився й пішов, не сказавши ні слова. Коли я дивився йому вслід, тривога, яку я відчував, почала поволі вщухати. Хоча мені було трохи не по собі, я заробив набагато більше грошей, ніж зазвичай, і це дискомфортне відчуття незабаром минуло. Іншим разом прийшла мати з п’ятирічним сином. Він застудився і кашляв, тож йому достатньо було кілька днів поприймати якісь дешеві ліки. Але тут я згадав, що такий підхід не принесе мені багато грошей. Тож я сказав матері дитини: «У вашого сина трахеїт. Йому потрібно негайно поставити крапельницю, інакше це переросте в пневмонію». Вона була шокована, але беззаперечно повірила всьому, що я їй сказав, і я призначив її синові крапельницю на чотири дні. Я побачив, що суми грошей, які я заробляю, в кілька разів перевищують ті, що я заробляв раніше. Мені було ніяково, але, знову ж таки, я пригадав, що казали інші лікарі: «Сумління не може оплатити рахунки, і їжу за нього не купиш. Якщо слухатимеш його, завжди будеш бідним». Коли я згадав, що вони мені сказали, мій неспокій розвіявся. У цьому суспільстві, щоб розбагатіти, мусиш дурити людей. У мене не було іншого вибору. Пізніше до мене звернулася пацієнтка з хронічним бронхітом. Її стан вимагав від неї лише продовжувати приймати якісь нехитрі ліки. Але, звичайно, це не принесло б мені багато грошей. Тож я сказав їй: «Вам потрібно поставити крапельницю, інакше це може перетворитися на емфізему, яка у важких випадках може спричинити хворобу серця». Заохочувана мною, вона з радістю погодилася на сім днів крапельниці. Пам’ятаю, що в останній день лікування вона взяла мою долоню в свою і сказала: «Дякую, лікарю. Саме завдяки вам усе це вчасно вилікували. Зараз я почуваюся набагато краще. Якби це переросло в емфізему або хворобу серця, я б дуже страждала». Почувши це, я відчув докір сумління, і моє обличчя спалахнуло. Але я знову подумав: «У цьому суспільстві хто не бреше й не шахраює? Заробляти гроші – це вже сама по собі навичка». Коли я так подумав, відчуття душевного дискомфорту почало випаровуватися. Так я дедалі глибше загрузав у гонитві за грошима. За кілька років я вже заробив багато грошей. Я мав більший будинок, мої діти були одружені, і життя було чудовим. Але я часто відчував біль і провину. Я постійно перебував у стані тривоги. Я хвилювався, що хтось дізнався, чим я займаюся, й розповідає всім за моєю спиною. Ця думка була нестерпною.
Одного разу сестра в нашому селі проповідувала мені Євангеліє Царства Всемогутнього Бога, і я почав часто читати слова Божі. Якось, на одному зібранні ми читали уривок зі слів Божих про те, як бути чесною людиною: «Ви повинні знати, що Богу подобаються ті, хто чесний. Бог має сутність вірності, і тому Його словам завжди можна довіряти; більше того, Його дії бездоганні та беззаперечні. Ось чому Богу подобаються ті, хто абсолютно чесний із Ним. Чесність означає віддати своє серце Богу, не бути неправдивим із Богом ні в чому, бути відкритим із Ним у всьому, ніколи не приховувати факти, не намагатися обдурити тих, хто вище тебе, й не приховувати речей від тих, хто нижче тебе, і не робити нічого, що є лише спробою вислужитися перед Богом. Коротко кажучи, бути чесним – значить бути чистим у своїх діях і словах і не обманювати ні Бога, ні людей. Я кажу дуже прості речі, але для вас вони складні подвійною мірою. Багато людей воліли б бути засудженими до пекла, аніж говорити і діяти чесно. Не дивно, що для нечесних у Мене припасене інше поводження. … Те, як зрештою складеться доля людини, залежить від того, чи є у неї чесне та криваво-червоне серце й чи чиста в неї душа. Якщо ти дуже нечесний, маєш дуже злостиве серце, нечисту душу, ти обов’язково опинишся в тому місці, де людину спіткає кара, відповідно до написаного в записах про твою долю. Якщо ти стверджуєш, що ти дуже чесний, однак тобі ніколи не вдається діяти за істиною або сказати слово правди, ти досі чекаєш отримання винагороди від Бога? Чи ти все ще сподіваєшся, що Бог вважатиме тебе зіницею Свого ока? Хіба такі думки не абсурдні? Ти обманюєш Бога в усьому; як може дім Божий прийняти такого, як ти – людину з нечистими руками?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Три застереження). Читаючи слова Божі, я зрозумів, що сутність Бога – це вірність, і Він любить чесних людей. Бог просить нас прийняти Його перевірку наших слів і дій, і не брехати ані Богові, ані іншим. Ми повинні бути чесними й гідними довіри, адже тільки такі люди можуть бути спасенні та увійти в Царство Боже. Розмірковуючи над тим, чого вимагає від нас Бог, я згадав, як, будучи лікарем, турбувався не про те, як вилікувати своїх пацієнтів чи полегшити їхні страждання, а про те, як би мені заробити більше грошей. Щоб заробити більше грошей, я навіть дурив пацієнтів, лікуючи їх. Я експлуатував страхи людей, видаючи тривіальні захворювання за серйозні хвороби, й використовував це, щоб продавати дорогі ліки та затягувати лікування. Я змушував їх марнувати гроші, але вони однаково мені за це дякували. Це була підла, ганебна поведінка! І хоча я в такий спосіб заробляв собі на комфортне життя, я постійно був параноїком, почувався на межі й не міг розслабитися. Я поводився абсолютно безсовісно. Божі слова показали мені, що Бог ненавидить людей, які брешуть і вводять інших в оману, і що таких людей не чекає добрий кінець. Тільки чесні люди можуть отримати Боже схвалення і Його спасіння. Відтоді я захотів стати чесною людиною. Я вирішив, що більше ніколи нікого не ошукуватиму, що перестану видурювати гроші в пацієнтів. Я хотів займатися медициною гідно й чесно.
За деякий час я збагнув, що відтоді, як я перестав обманювати пацієнтів і надмірно їх лікувати, мій дохід суттєво зменшився. У той час успішність керівництва лікарні було прив’язано до показників продажу ліків нашими клініками. Одного разу в лікарні призначили збори з метою оцінити нашу роботу. Голова зборів звинуватив мене в тому, що я тягну показники лікарні вниз, і зняв табличку, яка відзначала нас як «передову клініку». Лікарня почала роздавати заохочувальні премії своїм працівникам. Наприклад, якщо лікар перевиконував місячну квоту з продажу ліків, то отримував п’ятдесят відсотків надлишкового доходу у вигляді комісійних. Якби я повернувся до практики надмірного лікування пацієнтів, то щомісяця додатково отримував би понад 4000 юанів, а це означало, що я міг би заробляти додатково 50 000 юанів на рік. Але якби я не повернуся до надмірного лікування пацієнтів, я б ніколи не досяг поставлених перед нами цільових показників і втратив би багато грошей. Чим більше я про це думав, тим більше мені здавалося, що бути чесною людиною в моїй роботі неможливо, і що якщо я не дуритиму людей, то взагалі не зможу заробляти. Після цього я пішов проти того, чого вимагав від мене Бог. Я проігнорував своє сумління й повернувся до своїх старих звичок.
Одного разу до мене на прийом прийшло подружжя й привело свого сина. Він застудився, що призвело до респіраторної інфекції, яку можна було вилікувати, виписавши якісь ліки. Удаючи занепокоєння, я дістав свій стетоскоп і прослухав грудну клітку та спину дитини. Після цього удаваного огляду я дуже суворо сказав батькам: «У вашої дитини дитяча пневмонія. Вона вже поширилася. Ви повинні були прийти раніше! Ще один день без лікування – і в нього були б справжні проблеми! На щастя, ще є час. Ми призначимо йому крапельницю на декілька днів, і з ним усе буде в порядку». Ось так я повернувся до виманювання грошей у пацієнтів. Я зумисне робив так, щоб хвороба дитини здавалася важкою. Пізніше я картав себе за це. Я боявся, що те, що я зробив, буде викрито, тому кожен день був на межі. Іноді я казав собі, що це востаннє, і після цього я зупинюся. Але я не міг встояти перед спокусою грошей, і я ніколи не міг утриматися від скоєння цих гріхів. Моє життя перетворилося на боротьбу. Я знав, що Бог вимагає від нас бути чесними людьми, але я не міг контролювати себе або припинити обманювати своїх пацієнтів.
Пізніше я прочитав слова Всемогутнього Бога: «Людина, народжена у такому брудному краї, була тяжко інфікована суспільством, вона була сформована феодальною етикою й отримала освіту “вищих навчальних закладів”. Відстале мислення, зіпсована мораль, знижений світогляд щодо життя, огидна філософія світських справ, абсолютно нікчемне існування, низькі звичаї та щоденне життя – усе це сильно вдирається в серце людини, сильно підриває й атакує її совість. Як наслідок, людина ще більше віддаляється від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше безжалісним, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовляється задля Бога, жодної людини, яка охоче кориться Богу, а тим паче хоч однієї людини, яка охоче шукає явлення Бога. Натомість людина прагне утіхи вволю під владою сатани й нестримно розбещує свою плоть у трясовині. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не мають жодного бажання її практикувати, і вони не схильні шукати, коли бачать, що Бог уже з’явився. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якийсь простір для спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Залишатися без змін у характері – значить бути у ворожнечі з Богом). «Після кількох тисяч років розбещення людина оніміла та отупіла; вона зробилася демоном, який протистоїть Богові – аж до такої міри, що людське бунтарство проти Бога було задокументовано в історичних книгах. Сама ж людина навіть і неспроможна дати повний звіт про свою бунтівну поведінку, бо людина до глибини зіпсована сатаною, вона зведена сатаною настільки, що не знає, куди повернути. Навіть сьогодні людина й далі зраджує Бога: коли вона бачить Бога, вона зраджує Його, і коли вона Бога не бачить, вона й тоді Його зраджує. Є навіть такі, які, ставши свідками Божих проклять і Божого гніву, все одно Його зраджують. І тому Я кажу, що людська розсудливість втратила свою первісну функцію і що людська совість так само втратила свою первісну функцію» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Залишатися без змін у характері – значить бути у ворожнечі з Богом). Божі слова відкрили мені, що суспільство, в якому ми живемо, було розбещене сатаною. «Не буває багатства без лукавства», «Гроші перш за все» та «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» – усі ці філософії поведінки, популярні в суспільстві, походять від сатани. Під впливом цих поглядів, отруєні ними, наші світогляди й життєві цінності викривлюються. Ми ставимо гроші понад усе. Ми відвертаємося від сумління та моралі заради максимального збільшення власних вигод. Ми брешемо й обдурюємо, стаючи дедалі більш егоїстичними, облудними, жадібними й порочними, дедалі більше втрачаючи свою людську сутність. Обов’язок лікаря – зцілювати своїх пацієнтів і дотримуватися медичної етики, і лікарі не можуть переступати нижню межу людського сумління. Але, загіпнотизовані грошами, більшість лікарів надмірно лікує пацієнтів і призначає зайві ліки, навіть обманом змушує тих приймати гормони. Хоча спочатку пацієнти не вбачають небезпеки, надмірне вживання ліків і гормональне лікування з часом завдають серйозної шкоди їхньому організму. Токсини, що містяться в ліках, накопичуються в організмі і часто спричиняють хронічні захворювання. Це форма повільного вбивства. Чим більше я про це думав, тим більше мені ставало страшно. Коли я вивчав медицину, то спочатку хотів допомагати звичайним людям. Але під впливом сатанинських переконань, таких як «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Гроші перш за все» та «Не має значення, чи білий кіт, чи чорний, якщо він ловить мишей, то це хороший кіт», я почав відчайдушно гнатися за грошима. Я перетворював триденні захворювання на п’ятиденні, аби лише заробити. Я виписував пацієнтам дорожчі ліки, ніж вони потребували. Сатана справді розбестив мене аж до того, що я втратив усіляку совість і розсудливість. Прийнявши Божу роботу останніх днів, я знав, що Бог вимагає, щоб ми були чесними людьми. Але я однаково не міг протистояти спокусі грошей або особистої вигоди, і вкотре продовжив обманювати своїх пацієнтів. Сатанинська отрута стала складовою самої моєї природи. Якби я не прочитав Божих слів і не побачив мерзенність і небезпечність своєї брехні, я б продовжував жити як шахрай. Я б усе життя мучився тривожністю й докорами сумління, потрапив би до пекла і був би покараний за свою злу поведінку. Я нарешті зрозумів, наскільки важливим є те, що Бог просить нас бути чесними. Чесність і чесні вчинки роблять нас порядними й гідними. Бути чесним – це єдиний спосіб отримати Боже схвалення й заспокоїти наші серця. Зрозумівши волю Божу, я помолився Йому. Я був готовий почати все спочатку, зректися себе, почати втілювати істину в життя та стати чесною людиною.
Одного дня до мене прийшов пацієнт з іншого села. Ретельно оглянувши його, я визначив, що у нього венозна виразка на нозі. У просторіччі це називається «гнила нога». Такі виразки важко піддаються лікуванню, але я знав секретний засіб, який міг би вилікувати її невеликим коштом. Пацієнт розповів мені, що ходив до районних лікарів, а також до кількох шарлатанів, і безрезультатно витратив уже тисячі юанів. Почувши це, я замислився: «Він уже витратив тисячі юанів і так і не вилікувався, тож якщо я візьму з нього кілька сотень і вилікую, це буде не так уже й страшно, чи не так? Шкода було б пустити ці гроші за вітром». Щойно я про це подумав, моє серце закалатало. «Я обдурю лише цю людину востаннє, і відтепер буду чесним». Але, готуючись виписати йому рецепт, я подумав про рішення, яке прийняв перед Богом. Я почав молитися Богу: «Любий Боже, мені все ще кортить брехати. Я знаю, що не можу й надалі зраджувати свою обіцянку й підводити Тебе. О Боже, будь ласка, допоможи мені відкинути свої особисті інтереси й бути чесною людиною». Тоді мені пригадався уривок зі слів Божих: «Люди, які справді вірять в Бога, завжди мають Його в своєму серці, завжди мають в собі богобоязливе й боголюбне серце. Ті, хто вірить у Бога, мають діяти обережно та розважливо, і все, що вони роблять, повинно відповідати Божим вимогам і бути здатним задовольнити Його серце. Вони не повинні бути свавільними та робити те, що їм заманеться; це не личить пристойності святих» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не практикує істину). Цей уривок зі слів Божих показав мені, що справжні віряни шанують Бога в своїх серцях, є чесними й надійними. Вони діють відкрито, приймаючи Божу перевірку, і не обманюють інших. Вони все роблять зі святою порядністю й поводяться відповідно до Божих вимог. Вони не роблять того, що могло б зганьбити Бога. Я був дуже вдячний за Боже наставництво й просвітління, і в душі ще раз помолився Богові: «О Боже! Раніше я брехав та обманював заради грошей і жив за образом і подобою сатани. Але від сьогодні я хочу бути чесною людиною й принизити сатану». Помолившись, я звернувся серйозно до свого пацієнта: «Хоча ця хвороба важко піддається лікуванню, я випишу вам ліки, які, гарантую, вас вилікують. І вони майже нічого не коштують». Якби це сталося раніше, виписані ліки коштували б у багато разів дорожче. Але тепер Божі слова додали мені впевненості в тому, щоб утілювати істину в життя, бути чесною й порядною людиною. Я більше не збирався дурити людей, виманюючи в них гроші. Коли пацієнт пішов зі своїми ліками, я був неймовірно щасливий і умиротворений всередині. За десять днів пацієнт повернувся й із вдячністю сказав: «Я побував скрізь, де тільки можна було, щоб вилікувати цю хворобу, але все марно. Я навіть не використав до кінця ті ліки, які ви мені дали, а моя рана вже загоїлася! Це чудодійні ліки! Я такий вам вдячний! Я розповім про вас усім своїм знайомим. Ви не лише висококваліфікований, а й доступний за ціною». Коли я почув ці слова, я відчув надзвичайну вдячність Богові й зрозумів, що ця маленька зміна в мені відбулася завдяки проводу слів Божих.
Я згадав, як думав раніше: «Гроші перш за все», «Не буває багатства без лукавства» та «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти». У полоні цих отруйних переконань я втратив совість, свою порядність і моральні засади. Я зачерствів серцем. Слова й спасіння Боже повернули мені сумління й розсудливість, допомогли мені віднайти принципи поведінки. Відтоді я сумлінно ставився до кожного пацієнта, який приходив до мене. Я давав їм тільки те, чого вони потребували, і був чесним щодо їхнього стану. Я дотримувався свого стандарту чесності. За деякий час, практикуючи так, я відчув по-справжньому твердий ґрунт під ногами, став умиротвореним і позбувся тривожності. Крім того, багато вже здорових пацієнтів, яких я лікував, розповідали іншим про свій досвід звернення до мене. Люди з усіх навколишніх сіл хотіли лікуватися в мене. Я зрозумів, що тільки чесна людина, яка каже правду, має справжню людську подобу. Відкинути брехню та розповідати правду – це був мій перший крок до того, щоб стати чесною людиною; і я знаю, що мені треба ще багато працювати відповідно до Божих вимог і прагнути бути по-справжньому чесною людиною.
