21. Помилкова доповідь
Уже понад рік Бог бесідує про істини щодо розпізнавання неправдивих лідерів. На зібраннях я часто бесідував про власне розуміння та знання щодо цього, але в реальному житті розпізнавати неправдивих лідерів не міг. Коли я побачив найменший прояв того, що лідер не виконує справжню роботу, я сліпо охарактеризував його як неправдивого. Унаслідок цього я не тільки не захистив роботу церкви, але й ледь не спричинив переривання в роботі. Ця невдача стала для мене наукою, завдяки якій я здобув певне розпізнавання неправдивих лідерів.
Я займався загальними справами в церкві – відповідав за певні церковні речі та інструменти. Під час виконання свого обов’язку я помітив, що брати й сестри неналежним чином поводяться з цими речами. Це ускладнювало керування ними. Я пішов до лідерки, сестри Меган, і доповів їй про ці проблеми. Я також нагадав їй, що варто порушити ці питання перед іншими та побесідувати про це на зібраннях. Вона все зрозуміла й погодилася це зробити. Після цього я чекав, коли Меган прийде на зібрання, але минуло багато часу, а я так і не побачив її на жодному з них, і вона взагалі не піднімала це питання. Тож я зациклився на цій лідерці. Я подумав: «Минуло вже багато часу. Чому вона не повернулася до цього завдання? Я казав їй про це питання не один раз, але воно так і не було розв’язане. Бог бесідував про аспекти істини, які стосуються розпізнавання неправдивих лідерів. Якщо ти не відстежуєш і не розв’язуєш проблеми, ти – неправдивий лідер. Я маю повідомити про це вищим лідерам. Тоді лідери над тобою відчують, що я маю почуття справедливості. Вони навіть можуть бути високої думки про мене!». Але тоді я лише подумав про це й нічого не зробив. Пізніше термін оренди приміщення, де ми зберігали наші книги Божих слів, мав закінчитися трохи більше ніж через місяць, тож книги треба було якнайшвидше перевезти в інше місце. Оскільки книг було дуже багато, а кожна коробка була важкою, мені було б складно перевезти їх самому, і це зайняло б багато часу. Я трохи занепокоївся, тому запитав лідерку, чи не могла б вона знайти кількох людей на допомогу. Лідерка постійно казала, що шукає людей, але дуже довго ніхто не приходив. Нарешті прийшли двоє братів, допомогли мені перевезти книги один раз, а потім поспішно пішли. Ця ситуація мене дуже розчарувала. Я подумав: «Чому лідерка не могла знайти більше людей на допомогу? Чому вона не відстежує цю роботу? Чому вона не прийде сюди й не подивиться, скільки в мене роботи?». Що більше я думав, то більше сердився, і мені більше не хотілося доповідати лідерці про проблеми, бо це здавалося безглуздим. У той час я взагалі не хотів бачити ту лідерку, а коли все ж бачив, то не мав бажання з нею розмовляти. Я думав: «Не хочеш нікого шукати – ну й добре. Я закінчу все сам. У будь-якому разі, я запам’ятаю таку твою поведінку, і коли прийде час, доповім про це твоїм керівникам». Потім я згадав уривок із Божих слів про розпізнавання неправдивих лідерів: «Що ж до проблем і труднощів, які виникають у роботі церкви, то неправдиві лідери або зовсім не звертають на них уваги, або ж виголошують трохи доктрини й повторюють кілька гасел, щоб відмахнутися від таких проблем і труднощів. У жодному завданні не побачиш, щоб вони самі приходили на місце роботи, аби щось зрозуміти чи здійснити подальший контроль за роботою. Не побачиш, щоб там вони бесідували про істину задля розв’язання проблем, і тим паче не побачиш, щоб вони особисто керували роботою й наглядали за нею, запобігаючи помилкам і відхиленням у ній. Це найочевидніший прояв того, як недбало працюють неправдиві лідери» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). Я подумав: «Поведінка моєї лідерки така сама, як описують Божі слова. Якщо вона не з’ясовуватиме й не розв’язуватиме проблеми в моїй роботі, хіба вона не неправдива лідерка?». Але я також подумав про те, що я не спілкувався з лідеркою про проблеми, які бачив, і не просив кількох людей, які розуміють істину, підтвердити це, тож, мабуть, мені не варто було так поспішно визначати її як неправдиву лідерку. Я подумав: «Як щодо того, щоб спочатку більше пошукати істин-принципів у цій сфері, а потім обговорити це з кількома братами й сестрами, які розуміють істину, перш ніж приймати рішення?». Але її поведінка була саме такою, як описували Божі слова, тож що ще було шукати? Я не був упевнений, чи правильне моє бачення, і не хотів її несправедливо звинувачувати, тож мене роздирали сумніви щодо того, як вчинити. У моїй голові постійно крутилися думки про те, як лідерка не розв’язала мою проблему. Ось так я більше не шукав істину, не зважав на контекст Божої бесіди й неправильно зрозумів Божі слова. Я використав одну фразу, один-єдиний вчинок як доказ, щоб звинуватити Меган і вважати її неправдивою лідеркою. Згодом я почув, як інші сестри, які займалися загальними справами, казали, що Меган також не дуже часто відстежувала їхню роботу, і що їхня робота іноді затримувалася. Коли я це почув, то відчув ще більшу впевненість: «Меган не виконує справжню роботу й не слідкує за справами, тож хіба це не викриває її як неправдиву лідерку? Нещодавно на зібраннях ми бесідували про аспекти істини, що стосуються розпізнавання неправдивих лідерів. Не можу повірити, що я зіткнувся з одним із них. Я повинен мати почуття справедливості, підтримувати роботу церкви й розвінчати цю неправдиву лідерку». Але коли я захотів доповісти про ці проблеми вищим лідерам Меган, мені стало не по собі. Я ще не обговорив це питання з нею, не шукав істини та не обговорював його з тими, хто її розуміє, тож хіба це не було занадто сліпо й свавільно? Але саме тоді я почув, що вищі лідери Меган приїхали поговорити з нею й розпитали всіх лідерів команд про виконання нею свого обов’язку. Почувши це, я не міг заспокоїтися: «Хто б міг подумати, що вищі лідери Меган уже дізналися, що з нею є проблеми? Тепер майже немає сумнівів, що вона – неправдива лідерка». Я подумав: «Я маю негайно доповісти про проблеми Меган її вищим лідерам. Мені не потрібно більше нічого шукати. Інакше, після того, як вищі лідери Меган закінчать перевірку й відсторонять її, коли вони згадають, хто мав розпізнавання щодо неї, хто виявив її проблеми та хто мав почуття справедливості й доповів про неї, моє ім’я не прозвучить. Тоді як я зможу показати, що мав розпізнавання? Я не можу більше чекати!». Я поспішив домовитися про зустріч із вищим лідером Меган, братом Шоном, і доповів йому про її проблеми. Я сказав: «Як лідерка, Меган не відстежує мою роботу й не цікавиться моїми проблемами. Щоразу, коли я розповідаю їй про проблему, вона її не розв’язує». Я також показав йому уривок із Божих слів про розпізнавання неправдивих лідерів. Я сказав, що поведінка неправдивих лідерів, викрита в Божих словах, така сама, як і в неї, і що я вважаю її неправдивою лідеркою. Коли я закінчив, він сказав: «Ми вже розібралися з цим, і Меган справді має деякі проблеми. Деяку роботу вона не відстежувала належним чином, і вона недбало виконує свій обов’язок. Вона має зазнати обтинання, і їй потрібно допомогти порозмірковувати над собою та винести з цього урок. Але ми також дізналися, що протягом останніх кількох місяців Меган здебільшого відстежувала роботу з поливу, оскільки нещодавно до церкви приєдналося багато новонавернених. Деякі релігійні пастирі створювали серйозні завади, і ці новонавернені терміново потребують поливу, щоб пустити коріння в істинному шляху. Це зараз найважливіша й найвідповідальніша робота. Меган вкладає всю свою енергію в цю роботу. Загальні справи не надто термінові. Поки це нічому не заважає, немає великої проблеми в тому, що наразі вона трохи затягує з їх відстеженням. Оскільки вся ця робота навалилася одночасно, а нам бракує людей, їй доводиться розставляти пріоритети, тому загальні справи наразі відкладаються на потім. Саме з цієї причини Меган не відстежувала твою роботу вчасно, але вона вирішила практикувати так лише після того, як обговорила це зі своїми напарниками. Крім того, раніше Меган відповідала лише за одну справу. Вона – нова лідерка, тому їй важко відповідати за стільки справ одночасно. Є речі, які вона не встигає відстежувати, тому потребує нашої допомоги та спілкування». Шон навіть поділився принципами щодо цього. Тільки прочитавши принципи, я зрозумів, що пріоритет слід віддавати важливішій роботі. На той момент пріоритетом була робота з поливу. Іншу роботу можна було виконувати лише за умови, що це не вплине на роботу з поливу. Якби робота з поливу затрималася, хіба це не було б пожертвою головним заради другорядного? Хоча Меган і не відстежувала деяку роботу належним чином, це було тому, що вона надавала пріоритет важливішій роботі, а не тому, що не виконувала справжню роботу. Але я ніколи не намагався зрозуміти, чому вона не відстежувала роботу, або чому не розв’язувала проблеми, про які я казав. Натомість я розвинув упередженість проти неї, зациклився на ній, вважав, що вона не виконує справжню роботу, і відразу ж охарактеризував її як неправдиву лідерку. Хіба я не був занадто свавільним? Тоді Шон запитав мене: «Якби ми відсторонили Меган просто зараз, чи змогла б церква негайно знайти їй заміну? Чи змогла б робота продовжуватися?». Я подумав про це й відчув, що Меган усе ще підходить на роль лідерки. Після розмови з Шоном мені стало дуже сумно. Спочатку я думав, що маю сильне почуття справедливості, і навіть знайшов Божі слова, які підходили до цієї ситуації, і доповів про Меган лише після пошуку істини. Але виявилося, що я не розумів істини, і моє розрізнення було помилковим. У чому ж я помилився?
Шукаючи, я прочитав уривок із Божих слів: «Характеристика когось як неправдивого лідера чи неправдивого працівника повинна ґрунтуватися на достатніх фактах. Вона не повинна ґрунтуватися на одному чи двох випадках або переступах, і тим паче тимчасовий вияв розбещеності не може бути для цього основою. Єдині точні стандарти, за якими можна когось охарактеризувати, – це те, чи може він виконувати справжню роботу та використовувати істину для розв’язання проблем, а також чи є він правильною людиною, чи є він тим, хто любить істину та може коритися Богові, і чи володіє він роботою та просвітленням Святого Духа. Лише на основі цих факторів когось можна правильно охарактеризувати як неправдивого лідера чи неправдивого працівника. Ці фактори є стандартами та принципами для оцінювання й визначення того, чи є хтось неправдивим лідером або неправдивим працівником» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (20)). Із Божих слів я зрозумів, що для розрізнення неправдивого лідера нам передусім потрібно дивитися на те, чи може він виконувати справжню роботу й чи приймає він істину. Це було зовсім не так, як я собі уявляв, нібито лідери зобов’язані розв’язувати кожну проблему в моєму обов’язку, і якщо вони це роблять, то вони – справжні лідери, а якщо ні – то неправдиві лідери, які не виконують справжню роботу. Цей погляд – хибний і не відповідає істині. Щоб визначити, чи є лідер неправдивим, найважливіше – це те, чи може він своєчасно відстежувати кожне завдання, розуміти та осягати його хід і стан в межах своєї відповідальності; чи може він своєчасно виявляти проблеми й цікавитися ними, труднощами та відхиленнями, з якими стикаються брати й сестри у своїх обов’язках; і чи працює він разом із ними, щоб шукати істини-принципи для розв’язання цих проблем. На основі цього ми можемо судити, чи виконує лідер справжню роботу. Крім того, це залежить від того, чи може він приймати істину й чи є він правильною людиною. Якщо лідери мають питання, які вони не розуміють, вони можуть шукати відповіді вище. Коли інші висловлюють пропозиції або вказують на недоліки, лідери повинні вміти коритися, шукати істину й розмірковувати над собою. Коли вони зазнають обтинання, невдач і провалів, вони повинні вміти винести з цього урок і згодом змінитися. Це означає, що вони – люди, які приймають істину. Крім того, коли лідер відповідає за кілька завдань, йому не потрібно робити все самому. Його головна роль – перевіряти кожне завдання, щоб робота церкви йшла нормально. Така людина є придатним лідером. Неправдиві лідери завжди зовні здаються зайнятими, але виконують лише поверхову або неважливу роботу. Вони ніколи не виконують найважливішу роботу вчасно; вони сліпо бігають і метушаться, але неефективні. Оскільки вони не розуміють істини-принципи, вони не можуть чітко розпізнати або побачити проблеми у своїй роботі, і не знають, як планувати або впорядковувати справи. Вони здатні лише сипати доктринами та порожніми словами, які не пропонують шляхів практики й не розв’язують реальних проблем, з якими брати й сестри стикаються у своїх обов’язках. Крім того, неправдиві лідери не шукають істини, коли стикаються з чимось, не приймають настанов і допомоги від інших, і врешті-решт заважають багатьом справам просуватися гладко, і навіть призводять до їхнього застою. Це серйозне нехтування обов’язком; ось ким є неправдивий лідер. Із Божого слова я зрозумів, що для того, щоб розпізнати, чи є хтось неправдивим лідером, потрібно розглянути багато аспектів і провести ретельне дослідження. Якщо ми дивимося лише на тимчасову поведінку людини та вияви розбещеності, не зважаємо на контекст і причини, на те, чи покаялася вона й чи змінилася, і свавільно характеризуємо її, то дуже легко несправедливо звинуватити людей. У кожного є розбещеність і недоліки, але якщо людина здатна пізнати себе, покаятися та змінитися, церква дасть їй можливість продовжувати практикувати. Застосувавши істини-принципи до поведінки Меган, я побачив, що вона відстежувала найважливіші завдання, а коли виникала проблема, обговорювала її з іншими та знаходила рішення. Загалом, вона виконувала справжню роботу й досягала результатів у своєму обов’язку. Просто вся ця робота навалилася одночасно, тому вона ще не знайшла балансу, і деякі речі залишилися поза увагою. Це було недоліком у виконанні її обов’язку, і вона потребувала нагадувань і допомоги. Усвідомивши це, я нарешті побачив, що не розумів істин-принципів і не міг ставитися до людей справедливо. Я бачив, що моя лідерка має проблеми, але не спілкувався з нею про них; я не зважив на всі аспекти, і сліпо охарактеризував її як неправдиву лідерку. У моєму серці зовсім не було страху Божого.
Після цього я побачив уривок із Божих слів: «Коли брати й сестри обирають когось лідером або дім Божий просуває людину для виконання певної роботи чи обов’язку, це не означає, що така людина має особливий статус чи позицію, або що істини, які вона розуміє, глибші й численніші, ніж в інших людей, – і це тим більше не означає, що така людина здатна коритися Богові й не зрадить Його. Безумовно, це також не означає, що така людина знає Бога й боїться Бога. Насправді вона нічого цього не набула. Підвищення й зрощування – це просто підвищення й зрощування в прямому розумінні, і вони не рівноцінні тому, що завчасно призначено Богом та що Він вважає достойним. Просування та зрощування означають лише те, що людину просунули й вона чекає на зрощування. А кінцевий результат цього зрощування залежить від того, чи прагне людина істини й чи здатна вона обрати шлях прагнення до істини. Тож коли когось у церкві просувають і зрощують, щоб він став лідером, то його просто просувають і зрощують у прямому сенсі; це не означає, що така людина вже відповідає стандартам і компетентна як лідер, що вона вже здатна взяти на себе лідерську роботу й може виконувати реальну роботу, – це не так. Більшість людей не може бачити наскрізь таких речей і поважає тих, кого просунули, керуючись своїми фантазіями. Це помилка. Скільки б років ті, кого просунули, не вірили в Бога, чи справді вони володіють істиною-реальністю? Не обов’язково. Чи здатні вони реалізовувати робочі упорядкування дому Божого? Не обов’язково. Чи є у них почуття відповідальності? Чи віддані вони? Чи здатні вони коритися? Стикаючись із проблемою, чи здатні вони шукати істину? Усе це невідомо. Чи мають ці люди богобоязливі серця? І наскільки великі їхні богобоязливі серця? Чи здатні вони не слідувати власній волі, коли щось роблять? Чи здатні вони шукати Бога? Чи здатні вони регулярно й часто поставати перед Богом, щоб шукати Божих намірів, поки виконують лідерську роботу? Чи здатні вони вести людей в істину-реальність? Безперечно, вони на таке не спроможні. Вони не пройшли підготовку й не здобули достатньо досвіду, тому вони не здатні на такі речі. Ось чому підвищення й розвиток людини не означають, що вона вже розуміє істину, і не говорять про те, що вона вже здатна виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Отже, у чому полягають мета й значення просування та зрощування людини? Справа в тому, що цю людину просувають окремо, щоб вона практикувала, щоб її особливо поливали та готували, і так давали їй змогу зрозуміти істини-принципи, а також принципи, засоби й методи виконання різних справ і розв’язання різноманітних проблем, а ще те, як поводитися з різними типами середовищ і людей, з якими вона стикається, відповідно до Божих намірів і так, щоб захищати інтереси Божого дому. Судячи з цих пунктів, чи є талановиті люди, яких просуває та зрощує Божий дім, достатньо спроможними брати на себе роботу та добре виконувати свій обов’язок протягом періоду просування та зрощування або до нього? Звісно, ні. Отже, неминуче, що протягом періоду зрощування ці люди зазнають обтинання, суду й кари, розвінчування і навіть відсторонення; це нормально, це і є підготовка та зрощування» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (5)). Із Божих слів я зрозумів, що якщо когось обирають лідером або працівником, це не означає, що ця людина розуміє істину й буде повністю компетентною у виконанні своєї роботи. Це також не означає, що вона все розуміє й може ідеально виконати кожне завдання. Вона має лише певний рівень та працездатність, і може приймати істину та прагнути її, тому церква дає їй шанс бути зрощеною та пройти підготовку. Постійно виявляючи та розв’язуючи проблеми у своїй роботі, вона зрештою зрозуміє певну істину та навчиться діяти згідно з принципами. Але в цей період лідери та працівники все ще перебувають на етапі практики, тому відхилення, хиби та недоліки в їхній роботі неминучі, і ми повинні ставитися до цього правильно. Коли в нас виникають проблеми чи труднощі, ми повинні шукати, бесідувати й розв’язувати їх разом із нашими лідерами. Тільки так робота може бути ефективною. Якщо ми вимагаємо забагато від лідерів і працівників, якщо перекладаємо на них розв’язання всіх виявлених нами проблем, а потім характеризуємо їх як неправдивих лідерів, коли вони зволікають із пошуком рішень, – це безпринципно й не відповідає Божим намірам. Читаючи Божі слова, я побачив, що моє ставлення до лідерів і працівників ґрунтувалося не на істин-принципах, а радше на моїх власних уявленнях та уяві. Мої вимоги до лідерів були занадто завищеними та жорсткими. Коли я бачив, що моя лідерка не відстежувала мою роботу належним чином і не розв’язувала мої проблеми та труднощі швидко, я навішував на неї ярлик неправдивої лідерки. Я не зважав ні на контекст проблеми, ні на її роботу в цілому, ані на те, чи може вона прийняти істину й усе виправити. Я сліпо охарактеризував її як неправдиву лідерку, ґрунтуючись на неповній інформації, яку бачив. Це не було почуттям справедливості, це була завада, і це порушувало істини-принципи. Я не розумів істини й був безпринципним у своєму ставленні до лідерів і працівників. Що ще серйозніше, у моєму серці зовсім не було страху Божого. Коли я бачив найменшу проблему в моєї лідерки, я роздмухував з цього велику справу, бездумно засуджував її, і не хотів це просто так відпускати. Я не ставився до неї на основі її природи-сутності чи фактичного контексту ситуації, а натомість завдав їй болю. Від цієї думки мене раптом охопив страх. Я усвідомив, що природа цієї проблеми була серйозною. Якби Шон не знав ситуації, а просто послухав мене й відсторонив Меган, це вплинуло б на роботу церкви, тож хіба я не чинив би зло? Це був би великий переступ! Якби щось подібне трапилося зі мною знову, я не міг би покладатися на свою уяву в оцінці інших. Я мав би більше шукати істини-принципи, ставитися до людей справедливо відповідно до Божих вимог і діяти принципово.
Згодом Меган підійшла до мене й розповіла про свій нещодавній стан і проблеми в роботі. Вона сказала, що хоче змінитися, дізналася про проблеми й труднощі в моїй роботі, і ми разом бесідували з братами та сестрами в кожній команді. Я зрозумів, що вона не з тих, хто не приймає істину. Хоча в її роботі були недогляди й області, які вона не відстежувала, дізнавшись про проблему, вона могла швидко все змінити. Я побачив, що насправді вона не була неправдивою лідеркою, яка не виконує справжню роботу.
Спочатку я думав, що маю певне розуміння цього питання, – я не розумів істини й не міг розрізняти неправдивих лідерів, через що й припустився помилки. Але одного разу на зібранні я почув, як брати й сестри казали, що іноді помилки виникають не просто через брак розрізнення чи нерозуміння істини. Ми також повинні дослідити, чи не домішувалися в наші дії якісь наміри або розбещені характери. Я прочитав уривок із Божих слів, у якому сказано: «Не вважай свої переступи простими помилками незрілої чи дурнуватої людини; не використовуй виправдання, що ти не втілював істину в життя, бо через твій низький духовний рівень це було неможливим. Більше того, не вважай скоєні тобою переступи просто діями людини, яка нічого не розуміла. Якщо ти вмієш прощати себе та ставитися до себе великодушно, то Я кажу, що ти боягуз, який ніколи не знайде істини, і твої переступи ніколи не перестануть переслідувати тебе; вони ніколи не дадуть тобі відповідати вимогам істини й змусять тебе залишитися назавжди вірним супутником сатани» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Переступи приведуть людину до пекла). Прочитавши Божі слова, я зрозумів, що коли виникає якась ситуація, ми не можемо ставитися до цього як до простої справи й на цьому ставити крапку. Нам потрібно шукати істину й пізнавати свій розбещений характер. Тільки тоді в нашому житті можуть відбутися справжні зміни та зростання. Якщо ми завжди ставитимемося до своїх переступів як до швидкоплинних помилок, вважатимемо, що вони не мають значення, казатимемо, що наступного разу будемо уважнішими, і завжди прощатимемо собі власні переступи, тоді ми ніколи не зрозуміємо своїх проблем, ніколи не здобудемо істину, і зрештою, коли наші переступи накопичаться, а ми так і не змінимося, Бог відцурається від нас та відсіє нас. Завдяки тому, що викрили Божі слова, я почав розмірковувати над тим, про що саме я думав, коли зіткнувся з цією ситуацією, які наміри домішувалися в мені, або які розбещені характери я виявляв. Під час розмірковування я виявив: коли я бачив проблеми лідерки, то насправді не був упевнений, чи правильно все розумію, і хотів читати більше Божих слів. Але коли я почув, що Меган не відстежувала роботу інших людей, які займалися загальними справами, і що її вищі лідери перевіряють її роботу, я повірив, що існує велика ймовірність того, що вона – неправдива лідерка, і відчув, що мені потрібно швидко доповісти про це вищим лідерам Меган, щоб брати й сестри побачили, що я маю почуття справедливості й розрізнення. Тож, не розуміючи істини-принципи й не продовжуючи шукати, не знаючи жодного контексту чи причин, я сліпо охарактеризував Меган як неправдиву лідерку лише на основі почутої інформації. Я думав, що бачу все чітко й жодних проблем виникнути не повинно. Але тепер я усвідомив, що був нерозважливим і мав неправильний намір. Я розмірковував над собою: «Чому я доповів про свою лідерку, не розуміючи істини-принципи? У чому корінь цієї проблеми?». Я прочитав таке в Божих словах: «Є багато людей, які слідують своїм власним уявленням, що б вони не робили, і розглядають речі надзвичайно спрощено, і також не шукають істини. У них повністю відсутній принцип, і в їхньому серці немає жодної думки про те, як діяти згідно з тим, чого просить Бог, або так, щоб догодити Богові, і вони знають тільки, як затято слідувати своїй власній волі. У серцях таких людей немає місця для Бога. Деякі люди кажуть: “Я молюся Богу тільки тоді, коли стикаюся з труднощами, але однаково не відчуваю, що це має якийсь ефект, тому зазвичай, коли зі мною щось трапляється, я не молюся Богу, тому що молитва Богові не має жодної користі”. Бог абсолютно відсутній у серцях таких людей. Вони не шукають істини, що б не робили; вони лише слідують своїм власним ідеям. Тож чи є в їхніх діях принципи? Звичайно, що ні. Вони все бачать просто. Навіть коли люди спілкуються з ними про принципи істини, вони не здатні їх прийняти, тому що в їхніх діях ніколи не було принципів, у їхніх серцях немає місця Богу, і в їхніх серцях немає нікого, крім них самих. Їм здається, що їхні наміри добрі, що вони не чинять зла, що їх не можна вважати порушниками істини, вони думають, що діяти згідно зі своїми власними намірами – це і є втілення істини в життя, що діяти таким чином – значить слухатися Бога. Насправді ж у цьому питанні вони не шукають і не моляться Богу, а діють імпульсивно, згідно з власними ревними намірами, вони не виконують свій обов’язок так, як просить Бог, вони не мають серця, яке слухається Бога, у них відсутнє це бажання. Це найбільша помилка в людській практиці. Якщо ти віриш у Бога, але Його немає у твоєму серці, хіба ти не намагаєшся обманути Бога? І який результат може принести така віра в Бога? Що ти можеш здобути? І який сенс такої віри в Бога?» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя). Через розвінчення Божих слів я побачив, що коли щось траплялося, я рідко шукав істину або практикував згідно з принципами. Натомість я діяв за власними ідеями. У моєму серці не було ні місця для Бога, ні страху перед Ним. Коли щось трапляється, ті, хто має страх Божий, спочатку шукають істини-принципи й те, що Божі слова кажуть про цю справу, а потім дивляться на людей й речі на основі Божих слів та істини. Оскільки я не міг розрізняти неправдивих лідерів, мені слід було шукати істину, чітко розуміти, ким є неправдиві лідери, їхні прояви, та як визначати, хто є неправдивим лідером, але натомість я просто робив свавільні висновки, ґрунтуючись на власній уяві. Я думав, що якщо лідер не відстежує мою роботу або не розв’язує мої проблеми, це робить його неправдивим. Хоча в той період я читав Божі слова й роздумував над ними, я їх не розумів. Коли я побачив рядок Божих слів про неправдивих лідерів, який буквально збігався з поведінкою Меган, я дійшов висновку, що вона – неправдива лідерка, і подумав, що бачу ситуацію дуже чітко. Насправді ж я виривав речі з контексту і сліпо застосовував правила. І протягом усього цього процесу мені було не по собі. Я хотів більше шукати й поспілкуватися з Меган, перш ніж доповідати про неї, але мені здавалося, що її поведінка вже була настільки очевидною, що я не став шукати далі, і просто діяв за власними ідеями. Я був таким зарозумілим і впевненим у власній праведності! Я також побачив, що маю погану людськість. Я не дбав по-справжньому про Божі наміри й не захищав роботу церкви. Коли я бачив проблеми в роботі моєї лідерки, я не вказував їй на них; натомість я шукав нагоди доповісти про неї її вищим лідерам, щоб похизуватися своїм розрізненням. Я бачив, яким ницим я був, і це усвідомлення краяло мені серце. Я ніколи не міг уявити, що я така людина. Я явно не розумів істини-принципи, проте був таким зарозумілим і нерозумним. Я був у захваті від себе після того, як доповів про свою лідерку, бо відчував, що побачив те, чого ніхто інший не розрізнив, і що я зрозумів істини-принципи. Але насправді я нічого не розумів; усе, що я розумів, – це слова й доктрини, і я сліпо застосовував правила. Я свавільно доповів про людину без жодних принципів. Хіба це не означало заважати роботі церкви? Я не готував добрі вчинки, я чинив зло!
Пізніше я прочитав Божі слова й дізнався про принципи, за якими слід ставитися до лідерів і працівників. Всемогутній Бог говорить: «Люди не повинні мати жодних завищених очікувань або нереалістичних вимог до тих, кого просувають і зрощують; це було б невиправдано й несправедливо щодо них. Ви можете наглядати за їхньою роботою. Якщо ви виявите проблеми або речі, що порушують принципи в ході їхньої роботи, ви можете підняти це питання та шукати істину для їх розв’язання. Чого вам не слід робити, то це судити, засуджувати, нападати на них чи виключати їх, бо вони лише перебувають у періоді зрощування, і на них не слід дивитися як на людей, що були вдосконалені, тим більше як на людей, що є досконалими, або як на людей, що володіють істиною-реальністю. Як і ви, вони лише перебувають у періоді підготовки. Різниця в тому, що вони беруть на себе більше роботи та відповідальності, ніж звичайні люди. Вони мають відповідальність і зобов’язання виконувати більше роботи; вони повинні платити більшу ціну, терпіти більше труднощів, докладати більше розумових зусиль, розв’язувати більше проблем, терпіти більше осуду від людей, і, звісно, вони також повинні докладати більше зусиль і – порівняно зі звичайними людьми, що виконують свої обов’язки, – вони повинні трохи менше спати, трохи менше насолоджуватися благами й не так багато пліткувати. Ось що в них особливого; крім цього, вони такі самі, як і всі інші. … Тож як ставитися до них найрозумніше? Вважати їх звичайними людьми, і коли вам потрібно з кимось порадитися щодо проблеми, бесідувати з ними, вчитися на сильних сторонах одне одного та доповнювати одне одного. Крім того, обов’язок кожного – наглядати за лідерами та працівниками, щоб бачити, чи виконують вони справжню роботу, чи можуть вони використовувати істину для розв’язання проблем; це стандарти та принципи для оцінки того, чи відповідає лідер або працівник стандарту. Якщо лідер або працівник здатний розбиратися із загальними проблемами та розв’язувати їх, то він компетентний. Але якщо він не може навіть розібратися зі звичайними проблемами та розв’язати їх, він непридатний бути лідером чи працівником, і його треба швидко зняти з посади. Треба обрати когось іншого, і не можна затримувати роботу Божого дому. Затримувати роботу Божого дому – це шкодити собі та іншим, і це нікому не йде на користь» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (5)). Прочитавши Божі слова, я зрозумів, як ставитися до лідерів і працівників. Лідери, яких обирає церква, не до кінця розуміють істину, не є повністю придатними, і не розуміють кожного аспекту роботи або не знають, як виконувати її добре. Вони також перебувають у періоді практики й можуть виявляти розбещеність, відхилення або робити помилки. Ми повинні ставитися до людей справедливо й не вимагати від них забагато; ми не повинні бути нерозумними, вимагаючи від них робити все ідеально, без жодних відхилень чи недоглядів. Натомість ми повинні ставитися з розумінням і бути терпимими, та гармонійно співпрацювати з ними, щоб добре виконувати роботу церкви. Ось що означає дбати про Божі наміри, і таке ставлення до лідерів і працівників відповідає принципам. Крім того, ми несемо відповідальність за те, щоб наглядати за роботою лідерів. Ми повинні приймати й коритися, коли дії наших лідерів узгоджуються з істиною, але коли їхні дії не відповідають істини-принципам, ми повинні порушувати питання, бесідувати про це та своєчасно допомагати їм, щоб вони могли усвідомити відхилення у своїх обов’язках і швидко їх виправити. Це корисно для їхнього життя-входження і для роботи церкви. Якщо принципи підтверджують, що хтось є неправдивим лідером, який не виконує справжню роботу, тоді таку людину слід розвінчати й доповісти про неї. Коли я це усвідомив, на душі в мене посвітлішало, і я знав, як ставитися до лідерів і працівників у майбутньому.
Хоча цього разу я помилково розрізнив і доповів про свого лідера, я засвоїв деякі істини-принципи щодо розрізнення неправдивих лідерів. Я також навчився, як мені слід ставитися до лідерів і працівників, здобув певне знання про свій розбещений характер і виніс деякі уроки. Дякувати Богу!
