64. Пробудження неправдивого лідера
У 2019 році мене обрали лідеркою церкви, і я пообіцяла собі, що буду як слід виконувати свій обов’язок. Обійнявши нову посаду, я щодня була заклопотана зібраннями: допомагала братам і сестрам долати труднощі та проблеми в їхніх обов’язках, відстежувала прогрес нашої роботи. Усе це давало мені відчуття справжньої реалізації. Через деякий час через те що мені довелося займатися деякими загальними справами, моє навантаження значно зросло. Я щодня працювала допізна й відчувала, що ледь справляюся. Я подумала собі: «Відповідальність за всю роботу змушує мене перейматися багатьма речами, і це значно виснажливіше. Щодня мій розум наче накручена пружина годинника. Це не так просто, як виконувати якийсь один обов’язок». Згодом я пішла на зібрання групи, якою опікувалася сестра Чжао Цзін. Я подумала: «Раніше, коли я була напарницею Чжао Цзін, вона була такою відповідальною у своїх обов’язках і активно шукала істину, щоб вирішити будь-які труднощі. Вона наглядає за роботою в цій групі, тому мені не варто надто хвилюватися». Після цього я рідко ходила на зібрання до їхньої групи. Одного вечора деякі брати та сестри написали, щоб вказати на те, що в роботі групи Чжао Цзін були певні відхилення та проблеми, і вони просили мене швидко вирішити ці питання. Я мала намір заздалегідь знайти Боже слово й пошукати рішення, але бачачи, що ці проблеми неможливо розв’язати за короткий час, я подумала: «Вже так пізно, я так втомилася. Не можу я зараз цим займатися. Щобільше, я вже написала листа Чжао Цзін про ці відхилення та проблеми. Вона людина відповідальна, тож я впевнена, що вона сама проявить ініціативу, проведе бесіду й усе владнає. І мені не доведеться самій із цим морочитися. Зрештою, якщо я все робитиму сама, як я взагалі хоч щось встигатиму? Просто побесідую про це з групою на зібранні». Пізніше, коли я вивчила це питання, я побачила, що Чжао Цзін уже провела бесіду з групою, і кожен зміг запропонувати шлях практики щодо цих проблем, що додало мені ще більше впевненості: коли Чжао Цзін головна, мені нема про що турбуватися. Після цього я більше не питала про роботу групи.
Через деякий час я пішла на інше зібрання до групи Чжао Цзін. Я помітила, що в бесідах про свій стан вона була занадто непрямою, говорила довго, але так нічого й не роз’яснила. Я подумала собі: «Вона в поганому стані? Чому вона говорить так незв’язно?». Але потім я подумала: «Вона, мабуть, просто нервує, бо я тут. З нею все буде гаразд, коли вона трохи розбереться в собі. У мене є ще інші справи, тож, мабуть, мені варто просто піти й дозволити їй продовжувати зібрання». Так я й пішла, не провівши з нею бесіди. Згодом я дізналася, що робота групи була неефективною. Я подумала: «У групі якісь проблеми?». Але потім передумала: «Вони щойно провели бесіду про проблеми та відхилення у їхньому обов’язку. Певно, всі просто знову входять у ритм, тож це нормально, що їхня робота зараз не дає результатів». Маючи це на увазі, я більше про це не думала. Згодом сестра Ван Сіньжуй повідомила мені, що Чжао Цзін одержима статусом, не може гармонійно співпрацювати з іншими і що вона не підходить на роль лідерки групи. Я подумала: «Чжао Цзін трохи занадто зосереджена на статусі, але вона має почуття ноші щодо свого обов’язку. Якщо вона не може гармонійно співпрацювати з іншими, то це, мабуть, через те, що вона зараз у поганому стані й перебуває під контролем свого розбещеного характеру. Їй просто потрібно трохи часу, щоб розібратися в собі». З такими думками я сказала Сіньжуй: «Чжао Цзін відповідально ставиться до обов’язку, і вона все ще здатна бути лідеркою групи. Якщо вона виявляє розбещеність, ми можемо спробувати більше їй допомогти, розвінчати й проаналізувати її проблеми. Сьогодні я зайнята, тому не маю часу, але пізніше я проведу з нею бесіду». Почувши це від мене, Сіньжуй більше нічого не сказала. Згодом, будучи заклопотаною іншими справами, я забула про бесіду з Чжао Цзін. Однієї ночі я раптом згадала: «Ой, лишенько, я забула про стан Чжао Цзін. Може, варто піти перевірити, як вона?». Але потім я подумала: «У неї добрий рівень, і раніше, коли її стан був поганим, вона могла шукати істину й швидко вирішувати все сама. Цього разу вона теж має з цим розібратися. До того ж вона живе так далеко. Якщо я поїду в таку далечінь, а це стомлююче, і її не буде вдома – хіба не дарма я витрачу час на поїздку? Менше з тим, розберуся з цим наприкінці місяця». Наприкінці місяця, коли я пішла перевіряти їхню роботу, я була в повному шоці. У роботі Чжао Цзін було стільки проблем і відхилень, а результати її праці впали до найнижчого рівня. Брати та сестри, якими вона опікувалася, усі були в негативному стані, і це сильно вплинуло на їхню роботу. Тільки тоді я зрозуміла, наскільки все було серйозно. Я швидко пішла до Чжао Цзін, щоб провести бесіду й вказати на її проблеми, але вона відмовлялася це приймати, сперечалася, намагалася виправдатися й зовсім не знала себе. Поговоривши про неї зі своєю напарницею, ми вирішили, що Чжао Цзін більше не підходить на роль лідерки групи, і зрештою відсторонили її. Після цього брати та сестри також повідомили, що Чжао Цзін була дуже заздрісною, нехтувала своїми обов’язками та вступала у суперечки. Це призвело до того, що одна сестра почувалася скованою нею, стала пригніченою й захотіла покинути свій обов’язок. Ван Сіньжуй доповідала про ситуацію з Чжао Цзін, але Чжао Цзін її пригнічувала та витісняла. Інші сестри також почувалися скованими з боку Чжао Цзін, і це позначилося на їхніх обов’язках, через що робота на декілька місяців затрималася. Після того як Чжао Цзін відсторонили, вона не тільки не покаялася, а навіть почала мститися іншим. Те, що її розвінчали, зовсім не допомогло їй зрозуміти свої лихі вчинки чи пошкодувати про них. Згодом через те, що я не виконувала справжню роботу, нехтувала обов’язком і вчасно не відсторонила Чжао Цзін, що завдало серйозних збитків роботі церкви, мене також відсторонили. Це мене засмутило до глибини душі. Тільки тоді я почала запитувати себе, чому я була такою сліпою, що не розгледіла хронічну заздрість і чвари Чжао Цзін, а також її серйозне переривання та завади роботі церкви. Тоді я мала лише поверхневе знання про те, що не виконую справжню роботу й не зосереджуюся на розрізненні інших, але я ніколи серйозно не зосереджувалася на розумінні чи аналізі мого власного розбещеного характеру.
На зібранні я дещо зрозуміла про себе лише після того, як прочитала Божі слова, що розвінчують поведінку неправдивих лідерів, які не виконують справжню роботу. У Божих словах сказано: «Неправдиві лідери ніколи не розпитують про робочу ситуацію різних кураторів команд і не проводять подальший контроль над нею. Вони також не розпитують про життя-входження кураторів різних команд і персоналу, відповідального за різні важливі завдання, не проводять подальший контроль над ним і не мають про нього уявлення, так само як і про їхнє ставлення до церковної роботи та своїх обов’язків, а також до віри в Бога, істини й Самого Бога. Вони не знають, чи зазнали ці люди якихось перетворень або зростання, і не знають про різні проблеми, які можуть бути в їхній роботі; зокрема, вони не знають про вплив помилок і відхилень, що виникають на різних етапах роботи, на роботу церкви та життя-входження Божих обранців, а також про те, чи були ці помилки та відхилення коли-небудь виправлені. Вони абсолютно нічого не знають про всі ці речі. Якщо вони нічого не знають про ці детальні умови, вони стають пасивними щоразу, коли виникають проблеми. Однак неправдиві лідери взагалі не переймаються цими детальними питаннями під час виконання своєї роботи. Вони вірять, що після упорядкування призначення різних кураторів команд і розподілу завдань їхня робота виконана – це вважається добре виконаною роботою, і якщо виникають інші проблеми, це їх не стосується. Оскільки неправдиві лідери не можуть наглядати за різними кураторами команд, скеровувати їх та стежити за ними, і вони не виконують своїх обов’язків у цих сферах, це призводить до того, що в роботі церкви влаштовується безлад. Це – невиконання лідерами та працівниками своїх обов’язків» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). «Як ви думаєте, неправдиві лідери дурні? Вони дурні й безглузді. Що робить їх дурними? Вони безтурботно довіряють людині, вірячи, що оскільки ця людина, коли її обирали, принесла присягу, ухвалила рішення й молилася зі сльозами, що текли по її обличчю, то це означає, що вона надійна, і ніколи не буде жодних проблем із тим, щоб вона взяла на себе відповідальність за роботу. Неправдиві лідери не мають розуміння природи людей; вони не знають справжньої ситуації розбещеного людства. Вони кажуть: “Як може хтось змінитися на гірше, коли його обрали куратором? Як може хтось, хто здається таким серйозним і надійним, ухилятися від своєї роботи? Він би не став цього робити, чи не так? У нього велика гідність”. Оскільки неправдиві лідери занадто сильно повірили у власні фантазії та почуття, це зрештою робить їх нездатними своєчасно розв’язувати численні проблеми, що виникають у церковній роботі, і заважає їм оперативно відстороняти причетного куратора та коригувати призначені йому обов’язки. Вони – справжнісінькі неправдиві лідери. І в чому ж тут проблема? Чи має підхід неправдивих лідерів до своєї роботи щось спільне з недбалістю? З одного боку, вони бачать, як великий червоний дракон несамовито проводить арешти Божих обранців, тому, щоб убезпечити себе, вони навмання впорядковують, щоб хтось відповідав за роботу, вірячи, що це розв’яже проблему, і що їм більше не потрібно приділяти цьому увагу. Що вони думають у своїх серцях? “Це таке вороже середовище, я повинен на деякий час сховатися”. Це жадання плотських утіх, чи не так? З іншого боку, неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розвінчує сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, яким навіть Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: “Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?”. Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально?» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)).
Бог розвінчує, що неправдиві лідери ледачі, впиваються комфортом і цілком безвідповідальні у своїх обов’язках. Коли неправдиві лідери призначають когось відповідальним, вони легко довіряють йому на основі своїх фантазій та уявлень. Вони не відстежують роботу й не курують її, не бажаючи платити ціну, щоб перевірити її. Вони зрізають кути, де тільки можуть, що призводить до серйозних збитків у роботі церкви. Бачачи, як Бог викриває різну поведінку непавдивих лідерів, які не виконують справжню роботу, я відчула, ніби Бог викриває мене прямо в обличчя. Мені було дуже ніяково, і я відчувала провину. Як лідерка я була дуже безвідповідальною щодо свого обов’язку. Щоб позбавити себе турбот і плотських страждань, я була слизькою й не відстежувала роботу. Я покладалася лише на своє перше враження від Чжао Цзін, думаючи, що вона відповідальна в обов’язку й підходить на роль лідерки групи, тому я вирішила не втручатися й не наглядала за її роботою. Коли я бачила, що її робота не дає результатів, і що мені доведеться страждати й платити ціну, щоб розв’язати питання, я не виконувала справжню роботу, а натомість шукала виправдання, щоб потакати собі, мовляв, усі ще адаптуються й скоро увійдуть у потрібне русло. Коли інші повідомляли, що Чжао Цзін має проблеми й не підходить на роль лідерки групи, я все ще вважала це лише тимчасовим виявом розбещеності, спираючись на свої уявлення та фантазії, і що це не вплине на її обов’язок. Я раз по раз відкладала вирішення проблем Чжао Цзін, аж поки зрештою робота групи не зупинилася, а життя-входження моїх братів і сестер не зазнало важких втрат. Я була такою впертою, дурною та безвідповідальною. Я була неправдивою лідеркою, яка впивалася комфортом і не виконувала справжньої роботи! Факт у тому, що лідери та працівники, яких обрала церква, зокрема і я, не вдосконалені; ми маємо багато розбещених характерів, і ми можемо спричинити переривання та завади в своїх обов’язках у будь-який час. Навіть якщо здається, що ми поводимося добре, це не означає, що ми придатні для використання. Ми не розуміємо істини й дивимося лише на зовнішність людей, не розглядаючи їхньої сутності, тому нам потрібно часто відстежувати роботу й наглядати за нею, щоб відповідально ставитися до неї. Я не розуміла істини й не могла бачити людей наскрізь, але мала сліпу самовпевненість, і в результаті завдала великих збитків церковній роботі, залишивши за собою переступи та нечистоту. Усвідомивши це, я відчула глибокий жаль. Якби я не була такою впевненою у власній праведності, такою лінивою чи так не впивалася комфортом, коли Сіньжуй нагадувала мені про Чжао Цзін, а натомість справді дослідила б, виявила й вчасно вирішила б проблему й відсторонила Чжао Цзін, я б не спричинила таких затримок у роботі церкви. Я не тільки не принесла користі церковній роботі у своєму обов’язку, а й діяла як слуга сатани та вигороджувала неправдивих лідерів і працівників. Що більше я про це думала, то більше розпачу й страждань відчувала. Я думала про те, як працює втілений Бог: Він практично страждає й платить ціну. У відповідь на всю нашу розбещеність і недоліки Бог невтомно проводить бесіди про істину, підтримує й допомагає нам, витрачаючи всю кров Свого серця, щоб повністю спасти нас від влади сатани. А я – створена істота, яка не розуміла істини, була сліпою й не могла ясно бачити речі, і я не хотіла по-справжньому страждати чи платити ціну у своїх обов’язках. Я не хотіла вчасно вирішувати проблеми, коли виявляла їх, і завдала великих збитків роботі. Таке виконання моїх обов’язків було справді огидним і ненависним для Бога! Усвідомивши це, я мовчки помолилася Богу: «Боже, я була неправа. Я хочу розмірковувати над собою й каятися перед Тобою».
Я прочитала ще кілька уривків, у яких Бог розвінчує неправдивих лідерів: «Робота церкви затримується лише тому, що неправдиві лідери серйозно нехтують своїми зобов’язаннями, не виконують реальної роботи, не здійснюють подальшого контролю й нагляду за роботою і не здатні бесідувати про істину, щоб розв’язувати проблеми. Звісно, причина також полягає в тому, що ці неправдиві лідери упиваються благами статусу, зовсім не прагнуть до істини й не бажають здійснювати подальший контроль, нагляд чи спрямування в роботі з поширення Євангелія, через що робота просувається повільно, а численні створені людьми відхилення, абсурдність і безрозсудні хибні дії не виправляються й не розв’язуються негайно, що серйозно впливає на ефективність поширення Євангелія. Ці проблеми розв’язують лише тоді, коли їх виявляє Вишнє, і лідерам і працівникам наказують їх розв’язати. Як сліпці, ці неправдиві лідери не здатні виявити жодної проблеми, й у їхніх діях зовсім немає принципів, і водночас вони не здатні усвідомити власні помилки й визнають їх лише тоді, коли Вишнє їх обтинає. То хто здатен узяти на себе відповідальність за втрати, спричинені такими неправдивими лідерами? Навіть якщо їх усунути з їхніх посад, як компенсувати завдані ними втрати? Тож коли виявляється, що є неправдиві лідери, які не здатні виконувати жодної реальної роботи, їх слід негайно відсторонити. У деяких церквах євангельська робота просувається особливо повільно, і це стається просто через те, що неправдиві лідери не виконують реальної роботи, а також через надмірну кількість випадків порушення обов’язків і помилок із їхнього боку» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). «У всіх робочих завданнях, які неправдиві лідери виконують, насправді є численні проблеми, відхилення й вади, які слід розв’язувати, виправляти й компенсувати. Але оскільки ці неправдиві лідери не мають відчуття ноші, а лише упиваються благами статусу, не виконуючи жодної реальної роботи, вони зрештою чинять безлад у роботі. У деяких церквах люди не є однодумцями, усі підозрюють одне одного, остерігаються, підривають одне одного й водночас бояться бути відсіяними Божим домом. Зіткнувшись із такими ситуаціями, неправдиві лідери не беруться їх розв’язувати, не виконують жодної реальної, конкретної роботи» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). «Зовні неправдиві лідери не чинять свідомо безліч зла, не роблять усе по-своєму й не створюють власних незалежних царств, як це роблять антихристи. Але неправдиві лідери не здатні оперативно розв’язувати різні проблеми, що виникають у церковній роботі, і коли виникають проблеми з кураторами різних команд, і коли ці куратори не можуть узяти на себе роботу, неправдиві лідери не здатні оперативно коригувати призначені їм обов’язки чи відсторонювати їх, що завдає серйозних збитків церковній роботі. І все це спричинено порушенням обов’язків неправдивими лідерами» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Бог викриває недбалість неправдивих лідерів: як вони насправді не відстежують і не перевіряють роботу, як вони не наглядають і не контролюють відповідальних осіб, і як у результаті багато робочих проблем не можуть бути вирішені, що завдає серйозних збитків роботі церкви. Розмірковуючи над своїми вчинками, я усвідомила, що через те, що я впивалася комфортом, я нехтувала обов’язком, була безвідповідальною й довіряла Чжао Цзін на основі своїх уявлень та фантазій, не наглядаючи за її роботою й не відстежуючи її. Коли інші повідомляли про її проблеми, я ігнорувала їх, не вирішуючи реальних проблем і вчасно не відстороняючи її, що дало їй змогу втягнутися у тривалі ревнощі та чвари, переривати групу та заважати їй і не відігравати жодної позитивної ролі у своєму обов’язку. Це призвело до того, що робота групи була неефективною протягом місяців і серйозно затримало прогрес. Коли її брати та сестри давали їй поради, вона пригнічувала та витісняла їх, обтяжуючи їхні серця надовгий час, через що група почувалася скованою й не вмотивованою у своїх обов’язках. А я нічого про це не знала, навіть завжди думала, що вона добре справляється. Як лідерка я не тільки не виконала своє зобов’язання, а й була неспроможна вчасно розпізнати й вирішити численні проблеми в роботі церкви, коли вони були прямо перед моїм носом. Це завдало великих збитків роботі церкви та життю-входженню моїх братів і сестер. Я припустилася серйозної недбалості у виконанні своїх обов’язків! Хоча я не робила зла навмисно, як антихрист, щоб переривати роботу церкви та заважати їй, моя недбалість у виконанні обов’язків все одно завдала серйозних збитків роботі церкви. Я ненавиділа себе за те, що була сліпою, безглуздою й безвідповідальною до такої міри, що переступила перед обличчям Бога. Я відчувала глибокий сум і провину, відчувала, що заборгувала і Богу, і своїм братам та сестрам.
Згодом я розмірковувала над собою. Чому я завжди зважала на свою плоть, була слизькою й безвідповідальною у своєму обов’язку? Пізніше я прочитала уривок із Божого слова, який дуже допоміг мені. У Божих словах сказано: «Що таке отрути сатани? Як їх можна виразити? Наприклад, якщо ти запитаєш: “Як людям слід жити? Заради чого людям варто жити?”, кожен відповість: “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти”. Тільки ця єдина фраза виражає сам корінь проблеми. Філософія та логіка сатани стали життям людей. Чого б не прагнули люди, вони насправді роблять це для себе – і тому всі вони живуть для себе. “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти” – така життєва філософія людини, яка також уособлює людську природу. Ці слова вже стали природою розбещеного людства, і вони є справжнім портретом сатанинської природи розбещеного людства. Ця сатанинська природа повністю стала основою для існування розбещеного людства. Протягом декількох тисяч років розбещене людство живе цією отрутою сатани, аж до сьогоднішнього дня. Усе, що робить сатана, він робить заради своїх власних бажань, амбіцій і цілей. Він хоче перевершити Бога, звільнитися від Бога й захопити контроль над усім сущим, створеним Богом. Сьогодні люди розбещені сатаною до такої міри. В усіх них сатанинська природа, усі вони схильні заперечувати Бога й протистояти Йому, і вони хочуть брати свої власні долі у свої руки й намагаються чинити опір Божим влаштуванням та впорядкуванням. Їхні амбіції й бажання вже точно такі ж, як у сатани. Отже, природа людини – це природа сатани» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра). Я роздумувала над Божим словом і зрештою зрозуміла, що була лінивою, безвідповідальною в обов’язку, і мені бракувало совісті та розуму, головним чином тому, що сатанинське правило виживання «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» так глибоко вкоренилося в мені, що стало моєю природою. Я завжди жила за ним, зважаючи в усьому лише на власні плотські інтереси, стаючи все більш егоїстичною та ницою. Коли я через щось більше хвилювалася й страждала або щось вимагало платити більшу ціну, я вдавалася до хитрощів і обману, щоб уникнути цього, роблячи все можливе, щоб страждати якнайменше. Коли я бачила, що відповідальність за всю роботу вимагає додаткових турбот і страждань, я натомість хотіла виконувати якусь одну справу. Коли моє навантаження зростало, я хотіла менше хвилюватися й платити меншу ціну, що призвело до мого невтручання в роботу Чжао Цзін. Згодом, коли я бачила її в поганому стані, я лінувалася й не хотіла цього вирішувати. Навіть коли Сіньжуй нагадала мені, що вона не придатна для використання, я використовувала зайнятість на роботі як виправдання, щоб відкласти розслідування й підтвердження проблеми Чжао Цзін, аж поки вона не стала настільки серйозною, що її довелося відсторонити. Церква обрала мене лідеркою та дала мені шанс практикувати, сподіваючись, що я візьму на себе відповідальність і буду нести свій обов’язок. Але що зробила я? Замість того, щоб думати, як належно виконувати свій обов’язок, я тільки й робила, що впивалася комфортом, роблячи все, що дозволяло мені якнайменше хвилюватися й страждати. Я вірила в Бога роками й насолоджувалася поливом і забезпеченням від такої кількості Божих слів, але коли зі мною щось траплялося, я завжди впивалася комфортом, не виконуючи справжньої роботи. Я була егоїстичною та ницою, і я викликала огиду в Бога! Я ненавиділа свій брак людськості та розуму й те, що не виправдала кропітких намірів Бога. Я помолилася Богу: «Боже, я дбала про свою плоть і не виконувала справжньої роботи, завдавши великих збитків церковній роботі. Я хочу покаятися перед Тобою. У майбутньому, яким би не був мій обов’язок, я більше не хочу зважати на свою плоть і впиватися комфортом. Я хочу бути відповідальною й належно виконувати свій обов’язок у простій манері».
Пізніше я прочитала ще два уривки з Божого слова. Всемогутній Бог говорить: «Люди зі щирим серцем здатні бути уважними до Божого серця; ті, у кого немає щирого серця, – порожні оболонки, дурні, які не знають, як бути уважними до Божого серця. Їхня ментальність така: “Мене не обходить, наскільки це терміново для Бога, я буду робити це так, як мені заманеться, у будь-якому разі, я не бездіяльний чи ледачий”. Таке ставлення, такий негативізм, повна відсутність ініціативності – це не риси того, хто уважний до Божого серця; люди з такими рисами не розуміють, як бути уважним до Божого серця. У такому разі, чи володіють вони істинною вірою? Безумовно ні. Ной був уважний до Божого серця, у нього була справжня віра, і тому він зміг виконати Боже доручення. Тож недостатньо просто прийняти Боже доручення й бути готовим докласти певних зусиль. Ви також маєте бути уважними до Божого серця, присвячувати усього себе й бути вірними, що вимагає сумління й розуму; це те, що людям слід мати, і що було в Ноя. Що скажете, скільки років знадобилося б на той час на будівництво такого великого ковчега, якби Ной зволікав, не відчував нагальності, не хвилювався й не був ефективним? Чи можна було б його закінчити за 100 років? (Ні.) Це зайняло б кілька поколінь постійного будівництва. З одного боку, будівництво такого міцного об’єкта, як ковчег, зайняло б роки; ба більше, стільки ж зайняло б збирання всіх живих істот і догляд за ними. Чи легко було зібрати цих істот? (Ні.) Це було нелегко. Отже, почувши Божі накази й збагнувши невідкладний намір Бога, Ной відчув, що це буде нелегко й непросто. Він усвідомив, що мусить виконати це згідно з Божими бажаннями й сповнитидоручення, дане Богом, щоб Бог був задоволений і заспокоєний, і щоб наступний етап Божої роботи міг просуватися безперешкодно. Таким було серце Ноя. І що це було за серце? Це було серце, яке дбало про Божі наміри» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Екскурс третій. Як Ной і Авраам слухалися Божих слів та корилися Йому (частина друга)). «Яку б важливу роботу не виконував лідер або працівник і якою б не була природа цієї роботи, їхнім головним пріоритетом є розуміння та осягання того, як просувається робота. Вони мусять бути присутніми особисто, щоб здійснювати подальший контроль і ставити запитання, отримуючи інформацію з перших рук. Їм не слід покладатися лише на чутки або слухати звіти інших людей. Радше вони самі мусять спостерігати за ситуацією персоналу й тим, як просувається робота, а також розуміти, які є труднощі, чи є якісь аспекти, що суперечать вимогам Вишнього, чи є порушення принципів, чи існують якісь завади або переривання, чи бракує необхідного обладнання або відповідних навчальних матеріалів щодо професійної роботи – вони мають бути в курсі всього цього. Скільки б звітів вони не слухали або скільки б не отримували відомостей із чуток, ні те, ні інше не зрівняється з особистим візитом; точніше та надійніше побачити все на власні очі. Ознайомившись із усіма аспектами ситуації, вони матимуть чітке уявлення про те, що відбувається. Особливо вони мусять чітко й точно осягнути, хто має добрий рівень і гідний зрощування, бо лише тоді вони зможуть точно зрощувати й використовувати людей, що є ключовим, якщо лідери та працівники хочуть добре виконувати свою роботу. Лідери та працівники мусять мати шлях і принципи, за якими зрощувати й навчати людей із добрим рівнем. Окрім того, вони мусять мати осягнення й розуміння різних видів проблем і труднощів у роботі церкви, і знати, як їх розв’язувати, а також мати власні ідеї та пропозиції щодо того, як має просуватися робота або якими є її перспективи. Якщо вони можуть говорити про такі речі чітко, із заплющеними очима, без жодних сумнівів чи побоювань, то роботу буде виконувати набагато легше. І, працюючи в такий спосіб, лідери виконають свої обов’язки, чи не так? Вони мають добре знати, як розв’язувати згадані вище питання в роботі, і мусять часто розмірковувати над цим. Стикнувшись із труднощами, вони мусять бесідувати й обговорювати це з усіма, шукаючи істину, щоб розв’язати питання. Якщо виконувати реальну роботу, отак міцно стоячи на обох ногах, не буде труднощів, які неможливо розв’язати» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). Боже слово показало мені шлях, як належно виконувати свій обов’язок: а саме: рахуватися з Божими намірами, перейматися Божими турботами, виконувати обов’язки, які я мушу, і не дозволяти, щоб робота церкви постраждала. Так само як Ной, який щиро рахувався з Божим наміром. Коли Бог наказав йому будувати ковчег, він не думав про власну вигоду чи втрати, а думав лише про те, як швидко побудувати ковчег відповідно до Божих вимог. Хоча я не можу зрівнятися з Ноєм, я хотіла наслідувати його, навчитися рахуватися з Божими намірами й докладати всіх зусиль, щоб відповідати Божим вимогам. Я також зрозуміла, що для того, щоб лідери та працівники добре виконували справжню роботу, ми повинні бути в курсі справ, і коли ми бачимо перешкоди або переривання та завади в роботі, ми повинні вчасно проводити бесіди й розв’язувати їх, щоб забезпечити нормальний прогрес роботи.
Через деякий час мій лідер доручив мені відповідальність за євангельську роботу та роботу з поливу в кількох церквах. Я подумала: «Я не можу дозволити, щоб цього разу було так, як минулого. Я не можу лише впиватися плотським комфортом і нехтувати відповідальністю за свій обов’язок. Мені потрібно бути сумлінною й присвятити всі свої зусилля обов’язку». Після цього я зосередилася на тому, щоб щодня озброюватися істиною видінь. Якщо були потенційні одержувачі Євангелія, я активно свідчила їм про Божу роботу останніх днів, шукала Боже слово й озброювалася ним відповідно до їхніх релігійних уявлень. Одного дня, коли я збиралася перевірити роботу церкви Ченнань, я подумала: «Лідери та євангельський диякон цієї церкви вірять у Бога вже давно. У них добрий рівень і працездатність, і вони відповідальні у своїх обов’язках. Вони можуть добре впоратися зі своєю роботою, тому мені не потрібно її відстежувати, що могло б заощадити мої сили». Щойно ці думки з’явилися, я зрозуміла, що знову стаю слизькою, бо шукаю причини, щоб не наглядати за роботою й не відстежувати її. Тепер, коли я відповідаю за ці кілька церков, виконання церковної роботи й нагляд за нею – це моя відповідальність і мій обов’язок. Я більше не можу шукати виправдання, щоб зважати на плоть і відкладати свій обов’язок. Із цими думками я ретельно перевірила роботу церкви. Я виявила, що кілька новонавернених нерегулярно відвідують зібрання і що поливальники не дуже добре виконують свою роботу. Наступного дня я швидко зібрала поливальників разом, щоб провести бесіду про істину й вирішити їхні проблеми. Через деякий час я почула, що ці новонавернені повернулися до регулярних зібрань, від чого мені стало спокійно й затишно на душі.
Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, що виконання обов’язку вимагає справжньої плати ціни, а ще більше – відстежування роботи та нагляду за нею. Це єдиний шлях, щоб вчасно виявляти й вирішувати проблеми та добре виконувати обов’язок. Те, що я сьогодні маю таке усвідомлення та зміни – це результат, досягнутий Божим словом. Дякувати Всемогутньому Богу!
