75. Уроки, які я винесла з виключення злої людини
У квітні 2021 року я повернулася до своєї колишньої церкви після довгої відсутності й зустріла Лю Мінь. Раніше Лю Мінь ледь не виключили, бо, будучи лідеркою церкви, вона не тільки не виконувала роботу по-справжньому, а й просувала людей за власним бажанням усупереч принципам, а також захищала антихристів і злих людей, не розбираючись із ними. Це призвело до неефективності різних напрямів церковної роботи. У той період деякі брати й сестри бесідували з нею, але вона відмовлялася їх приймати. Тодішня лідерка, сестра Ван Ї, оцінила її поведінку й запідозрила, що вона може бути злою людиною. Але через брак доказів дійшла висновку, що це може бути лише тимчасовий вияв. Порадившись з іншими лідерами та працівниками, вони вирішили дати їй ще один шанс на покаяння і надалі поспостерігати за нею. Тож її не виключили.
Якось під час розмови з Лю Мінь я запитала, які уроки вона винесла з того досвіду. Я думала, що після такого серйозного провалу й викриття вона щиро зрозуміє себе й покається. Несподівано Лю Мінь сказала: «Я просто була схильна діяти імпульсивно. До того ж тоді ніхто мені не допоміг». Почувши це, я подумала: «Хоча тебе й не виключили, факт залишається фактом – ти робила лихі вчинки. Чому б тобі не порозмірковувати над собою й не винести з цього уроки?». Пізніше я виявила, що вона не тільки не пізнала себе, але й перекручувала факти та скрізь поширювала чутки, змушуючи інших вірити, що Ван Ї її скривдила й утискала. Не знаючи правди, брати й сестри вірили їй, думаючи, що проблема була у Ван Ї. Згодом мене обрали лідеркою церкви. Невдовзі я помітила, що Лю Мінь нехтує своїм обов’язком заради особистих справ. Я вказала на її безвідповідальність і побесідувала з нею про Божі слова щодо правильного ставлення до своїх обов’язків. Але вона не прийняла цього й навіть стала ставитися до мене упереджено. На зібраннях вона постійно розповідала братам і сестрам, що я надто вимоглива до неї, і своїми словами вводила їх в оману, через що вони теж стали упередженими проти мене. Ця ситуація змусила мене почуватися дуже скутою. Я більше не наважувалася так прямо вказувати на її проблеми, боячись, що вона постійно чіплятиметься до мене і не дасть спокою. Але Лю Мінь не перестала чинити зло. Вона вхопилася за новину про те, що церква ізолювала одну сестру для розмірковування над собою, і, перекручуючи факти, поширювала брехню, стверджуючи, що лідери і працівники свавільно виключають людей, руйнуючи їхні життя. Це викликало тривогу серед братів і сестер і змусило їх остерігатися лідерів і працівників, спричинивши в церкві сум’яття. Побачивши серйозність ситуації, я зрозуміла, що виникла проблема. Я подумала про поведінку Лю Мінь: про те, як вона постійно відкидала істину й використовувала чужі вчинки як привід для помсти. Мало того, що після відсторонення від посади вона не визнала своїх минулих лихих вчинків, вона ще й постійно чіплялася за цю справу й ніяк не могла її відпустити. Вона за кожної нагоди засуджувала Ван Ї, стверджуючи, що її скривдили; а коли я вказала на її безвідповідальність у виконанні обов’язку, вона затаїла на мене образу, перекручувала факти, щоб засуджувати мене позаочі, через що брати й сестри теж стали ставитися до мене упереджено. Я також дізналася, що коли вона була лідеркою, попри появу в церкві групи антихристів, вона не тільки не розібралася з ними, але й просила дияконів більше допомагати цим антихристам із любов’ю. Вона навіть вимагала від тих, хто повідомляв про антихристів, краще пізнати себе й винести з цього уроки. Крім того, після того, як її молодшу сестру відсторонили за те, що вона не виконувала роботу по-справжньому, Лю Мінь кілька разів писала вищому лідерству, допитуючись, чому її сестру відсторонили, і навіть заявляла: «Якщо хтось відсторонить мене від посади, я їм цього не подарую». Дізнавшись про це, я подумала: «Поведінка Лю Мінь – це не просто тимчасовий вияв розбещеності, це проблема, пов’язана з її природою-сутністю!». Я прочитала два уривки з Божих слів: «Усі розбещені сатаною люди мають зіпсовані характери. У деяких тільки й є, що зіпсовані характери, а інші відрізняються: вони мають не лише зіпсовані сатанинські характери, а й надзвичайно злостиву природу. Мало того, що їхні слова і вчинки виявляють їхні зіпсовані сатанинські характери, ці люди, крім того, є справжніми дияволами й сатанами» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не практикує істину). «Які б помилки або погані вчинки ті люди з порочним характером не вчинили, вони нікому не дозволять розвінчувати або обтинати їх. Якщо хтось викриє й образить їх, вони розлютяться, відомстять і ніколи не залишать це питання без уваги. У них немає терпіння й терпимості до інших людей, і вони не виявляють до них жодної поблажливості. На якому принципі ґрунтується їхнє життя по-людськи? “Краще я зраджу, ніж мене зрадять”. Інакше кажучи, вони не толерують, коли їх хтось ображає. Хіба це не логіка злих людей? Саме такою є логіка злих людей. Нікому не дозволено їх ображати. Для них неприйнятно, щоб хто-небудь навіть найменшою мірою спровокував їх, і вони ненавидять кожного, хто це робить. Вони продовжуватимуть цькувати таку людину й ніколи не полишать цю справу – ось такими є злі люди» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (14)). У світлі Божих слів я побачила, що природа Лю Мінь була злостивою і що вона ненавиділа істину. Вона не тільки постійно захищала антихристів і злих людей, але й часто критикувала дії інших, чим створювала безліч проблем. Вона ламала голову над тим, як засудити й помститися тим, хто давав їй поради або робив те, що загрожувало її інтересам. Тим самим вона сіяла розбрат у церкві й спричиняла завади церковному життю. Попри численні спроби бесідувати з нею та допомагати їй, вона так і не покаялася. З огляду на її постійну поведінку, я остаточно переконалася, що вона справді була злою людиною. Порадившись з іншими лідерами та працівниками, ми доповіли про її ситуацію вищому лідерству.
Вище лідерство наказало нам для початку ізолювати Лю Мінь, щоб запобігти подальшим завадам церковному життю, і зібрати матеріали щодо неї. Після цього ми мали побесідувати та розпізнати її разом із братами й сестрами, а потім виключити її. Почувши це, я дещо занепокоїлася й подумала: «Минулого разу через брак доказів Лю Мінь не виключили, і коли вона про це дізналася, то зчинила чимало галасу, і з того часу не дає Ван Ї спокою. Коли я вказала на її проблеми, вона не тільки не прийняла цього, але й постійно перекручувала факти, засуджуючи мене. А коли її молодшу сестру відсторонили, вона навіть сказала, що якщо хтось відсторонить її, вона їм цього не подарує. Людськість Лю Мінь настільки зла; якщо вона дізнається, що її виключили, чи не зчинить вона величезний скандал? Хто знає, якої шкоди вона може мені завдати? Чи не помститься вона мені? Вона навіть знає, де я живу. Що як вона прийде до мого дому в пориві гніву, щоб посваритися зі мною, і влаштує таку сцену, що всі мої сусіди дізнаються про мою віру, і це наразить мене на небезпеку?». Що більше я про це думала, то сильнішим ставав мій страх. Я не знала, як мені зіткнутися з цією ситуацією. Я помолилася Богові й попросила Його спрямувати мене. Пізніше я прочитала уривок із Божих слів: «Антихристи мають надзвичайно порочні характери. Якщо ти спробуєш їх обітнути або розвінчати, вони ненавидітимуть тебе й вчепляться в тебе зубами, ніби отруйні змії. Як би ти не намагався, ти не зможеш їх скинути чи струсити. Коли ви стикаєтеся з такими антихристами, чи відчуваєте ви страх? Деякі люди справді бояться й кажуть: “Я не наважуюся їх обтинати. Вони такі люті, як отруйні змії, і якщо вони обів’ються навколо мене, мені кінець”. Що це за люди? Вони занадто малого духовного зросту, вони ні на що не здатні, вони не є добрими воїнами Христа й не можуть давати свідчення про Бога. Отже, що вам слід робити, коли ви стикаєтеся з такими антихристами? Якщо вони погрожують тобі або намагаються позбавити тебе життя, чи боявся б ти? У таких ситуаціях ти мусиш швидко об’єднатися зі своїми братами й сестрами, піднятися, розслідувати, зібрати докази й розвінчати антихриста, доки його не вичистять із церкви. Це докорінне розв’язання проблеми. Коли ти виявляєш антихриста й чітко ідентифікуєш, що він має риси злої людини та здатний мучити інших і мститися їм, не чекай, доки він скоїть зло, і збирай докази, перш ніж розбиратися з цим. Це пасивно й уже призведе до певних збитків. Найкраще, коли антихристи демонструють, що вони мають риси злої людини, і виявляють свій підступний і злостивий характер, і збираються діяти, – розібратися з ними, вжити заходів, вичистити й виключити їх. Це найрозумніший підхід. Деякі люди бояться помсти від антихристів і не наважуються їх розвінчувати. Хіба це не безглуздо? Ти не здатний захистити інтереси Божого дому, що по суті показує, що ти невірний Богу. Ти боїшся, що антихрист може знайти привід, щоб помститися тобі, – у чому проблема? Можливо, ти не віриш у Божу праведність? Хіба ти не знаєш, що в Божому домі панує істина? Навіть якщо антихристу вдасться вхопитися за деякі проблеми розбещеності в тобі й підняти через це галас, ти не маєш боятися. У Божому домі проблеми розв’язуються на основі істин-принципів. Вчинення переступів не означає, що хтось є злою людиною. Божий дім ніколи не розбирається з кимось через скороминущий вияв розбещеності або випадковий переступ. Божий дім розбирається з тими антихристами й злими людьми, які постійно створюють завади й коять зло, і які не приймають ані крихти істини. Божий дім ніколи не скривдить добру людину. Він ставиться до всіх справедливо. Навіть якщо неправдиві лідери або антихристи несправедливо звинуватять добру людину, Божий дім виправдає її. Церква ніколи не вичистить добру людину й не розбиратиметься з доброю людиною, яка може розвінчати антихристів і має почуття справедливості. Люди завжди бояться, що антихристи знайдуть привід, щоб помститися їм. Але хіба ви не боїтеся образити Бога й наразитися на Його цурання? Якщо ти боїшся, що антихрист знайде привід, щоб помститися тобі, чому б не скористатися доказом лихих учинків того антихриста, щоб повідомити про них і розвінчати його? Роблячи так, ти здобудеш схвалення й підтримку обраних Богом людей, і, що найважливіше, Бог пам’ятатиме твої добрі вчинки й справедливі діяння. Тож чому б не зробити цього? Обрані Богом люди мають завжди пам’ятати про Боже доручення. Очищення від злих людей і антихристів – це найважливіша битва в боротьбі проти сатани. Якщо цю битву виграти, це стане свідченням переможця. Боротьба проти сатан і злих дияволів – це досвідне свідчення, яке слід мати обраним Богом людям. Це істина-реальність, якою мусять володіти переможці. Бог дарував людям так багато істини, вів тебе так довго й так багато забезпечував тебе, щоб ти давав свідчення й захищав роботу церкви. Виявляється, коли злі люди й антихристи чинять лихі вчинки й заважають роботі церкви, ти стаєш боязким і відступаєш, тікаючи, закривши голову руками, – ти нікчема. Ти не можеш перемогти сатан, ти не засвідчив, і Бог гидує тобою. У цей критичний момент ти мусиш піднятися й вести війну проти сатан, розвінчувати лихі вчинки антихристів, засуджувати й проклинати їх, не даючи їм місця для сховку й вичищаючи їх із церкви. Лише це можна вважати перемогою над сатанами й кінцем їхньої долі. Ти – один з обраних Богом людей, послідовник Бога. Ти не можеш боятися викликів; ти мусиш діяти згідно з істинами-принципами. Ось що означає бути переможцем. Якщо ти боїшся викликів і йдеш на компроміси, бо боїшся помсти від злих людей або антихристів, то ти не є послідовником Бога, і ти не є одним з обраних Богом людей. Ти – нікчема, гірший навіть за прислужників. Деякі боягузи можуть сказати: “Антихристи такі грізні; вони здатні на все. А що, як вони помстяться мені?”. Це безтолкові розмови. Якщо ти боїшся помсти від антихристів, де твоя віра в Бога? Хіба Бог не захищав тебе протягом стількох років твого життя? Хіба антихристи також не в Божих руках? Якщо Бог не дозволить, що вони можуть тобі зробити? Ба більше, якими б злими не були антихристи, на що вони насправді здатні? Хіба не надто легко для обраних Богом людей об’єднатися, розвінчати їх і розібратися з ними? Тож навіщо боятися антихристів? Такі люди – нікчеми й не гідні слідувати за Богом. Іди додому, виховуй своїх дітей і живи своїм життям. Перед лицем антихристів, що заважають роботі церкви й шкодять обраним Богом людям, як мають обрані Богом люди реагувати на їхні лихі вчинки? Як ті, хто слідує за Богом, мають бути непохитними у своєму свідченні? Як їм слід боротися проти сил сатани й антихристів? Чи коришся ти й чи вірний ти Богу, чи сидиш осторонь і зраджуєш Бога, – усе це повністю викриється, коли антихристи заважатимуть, коїтимуть зло й опиратимуться Богу. Якщо ти не той, хто кориться Богу й вірний Йому, то ти той, хто зраджує Його. Іншого варіанта немає. Деякі безтолкові особи й ті, кому бракує розпізнання, обирають зайняти проміжну позицію й стають спостерігачами, що тримаються осторонь. В очах Бога цим людям бракує вірності Богу, і вони є Його зрадниками» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина восьма). Божі слова кажуть, що розвінчування антихристів і злих людей – це відповідальність і обов’язок усіх Божих обранців, і що це є справжнім виявом захисту церковної роботи. Проте я дуже боялася розвінчувати злих людей і розбиратися з ними. Я завжди відчувала, що щойно я розвінчаю їх, вони обплетуться навколо мене, як отруйна змія, і я не зможу їх позбутися. У Божих словах сказано: «Вони занадто малого духовного зросту, вони ні на що не здатні, вони не є добрими воїнами Христа й не можуть давати свідчення про Бога». Я відчула провину й засмутилася, коли прочитала слова «вони ні на що не здатні». Як лідерка церкви, я повинна була зважати на Божий намір і захищати нормальне функціонування церковної роботи й церковного життя. Але коли я бачила, як Лю Мінь скрізь поширює чутки й осуд, стверджуючи, нібито лідери й працівники виключають людей без принципів, через що брати й сестри почали упереджено ставитися до лідерів і працівників та остерігатися їх, а церковне життя зазнавало серйозних завад, мені все одно забракло сміливості розібратися з нею відповідно до принципів. Я боялася, що вона вчепиться в мене й помститься мені, мучитиме мене і створюватиме мені проблеми. Щоб захистити власні інтереси, я хотіла сховатися в панцир, як черепаха, спостерігаючи, як злі люди заважають церкві, але не розбираючись із цим і не захищаючи вчасно церковну роботу. Я справді не виконала своїх обов’язків. Я була такою егоїстичною і такою боягузливою нікчемою! Особливо коли я прочитала Божі слова: «Якщо ти боїшся помсти від антихристів, де твоя віра в Бога? Хіба Бог не захищав тебе протягом стількох років твого життя? Хіба антихристи також не в Божих руках? Якщо Бог не дозволить, що вони можуть тобі зробити?» мені стало ще більше соромно. Бог володарює над усіма речами, і антихристи та злі люди також у Божих руках. Без Божого дозволу вони нічого не можуть зробити. Я вірила в Бога і з’їла та випила стільки Божих слів, проте не мала істинної віри в Бога. Я була справді жалюгідною! Думаючи про це, я зненавиділа себе за те, що так розчаровую Його, і твердо вирішила дбати про Божий намір і покладатися на Бога в очищенні церкви від цієї злої людини. Тож я помолилася Богові, просячи Його дати мені віру й силу, щоб я могла дотримуватися принципів і не боятися цієї злої людини.
Згодом ми розвінчали та розібрали поведінку Лю Мінь та ізолювали її. Лю Мінь зовсім не прийняла цього й не розмірковувала над собою, і навіть сказала, що зробила все це через те, що брати й сестри їй не допомагали. Вона не визнавала своїх лихих вчинків, не кажучи вже про каяття. На той час брати й сестри ще не дуже добре її розпізнавали. Вони думали, що Лю Мінь має певні дари, бесідує логічно та ясно, і що вона здатна терпіти страждання й присвячувати себе Богові. Вони мали про неї гарне враження. Я занепокоїлася, подумавши: «Якщо я побесідую з братами й сестрами і розберу Лю Мінь як злу людину, а вони цього не приймуть і не погодяться з її виключенням, то що мені робити? Чи не подумають усі, що я вчинила несправедливо, і чи не стануть упередженими проти мене? Чи порине церква в хаос? А якщо так, чи понесу я за це відповідальність? Чи загрожуватиме мені відсторонення?». Цієї миті я зрозуміла, що знову живу в стані боягузтва й тривоги, тож помолилася Богові з бажанням повстати проти себе і практикувати істину. Потім я шукала, як побесідувати з братами й сестрами так, щоб досягти результатів. Я прочитала уривок із Божих слів: «Третя вимога у дванадцятому зобов’язанні лідерів і працівників полягає в тому, що, розбираючись із перериваннями й завадами, спричиненими злими людьми, лідери і працівники повинні їсти й пити Боже слово разом із Божими обранцями, щоб розмірковувати над собою, пізнавати себе й досягти справжньої зміни. Вони повинні вміти вести Божих обранців, щоб ті входили в істину-реальність, відкидали свої розбещені характери та досягали слідування Богу, покори Богові й свідчення про Бога. Лише така робота відповідає Божим намірам. По-перше, лідери і працівники, які так працюють, здатні розв’язувати проблеми й озброюватися істиною під час роботи. Крім того, бесідуючи про істину для розв’язання проблем, вони допомагають братам і сестрам зрозуміти істину, знати, як розмірковувати над собою та пізнавати себе, відкидати свої розбещені характери, добре виконувати свої обов’язки, знати, як розрізняти людей і ставитися до них, досягати слідування Богу й покори Богові, не бути скованими кимось іншим і вміти бути непохитними у своєму свідченні. Це і є виконання обов’язків лідерів і працівників; це принцип, який лідери і працівники повинні практикувати для розв’язання проблем під час виконання церковної роботи. Незалежно від того, які проблеми виникають у церкві, насамперед лідери і працівники повинні разом шукати істину, осягати Божі наміри та шукати Божого керівництва. Потім вони повинні шукати відповідні Божі слова для розв’язання різноманітних наявних проблем. У процесі розв’язання проблем лідери і працівники повинні більше бесідувати з братами й сестрами про відповідні Божі слова та на основі Божих слів розуміти сутність проблем. Вони також повинні спонукати Божих обранців бесідувати про власне розуміння, щоб розрізняти ці питання. Щойно більшість зможе дійти однакового розуміння та досягти консенсусу, проблеми стане легше розв’язати. Розв’язуючи проблеми, не варто завжди повторно переказувати події, зациклюватися на дрібних деталях або звинувачувати людей, причетних до проблем. Спочатку не зосереджуйтеся на дрібницях; натомість чітко бесідуйте про істину, оскільки це виявить природу проблем. Лише такий підхід допомагає Божим обранцям навчитися розрізняти питання на основі Божих слів, здобувати здатність до розрізнення завдяки людям, справам і речам, що виникають, і вчитися на них практичних уроків. Це також дозволяє їм зіставляти слова й доктрини, які вони зазвичай розуміють, із реальним життям, даючи їм змогу по-справжньому зрозуміти істину. Хіба не це повинні робити лідери і працівники? … Як церковні лідери повинні вести Божих обранців? Головним чином – вести Божих обранців до того, щоб вони виявляли й розв’язували проблеми в реальному житті, практикували й переживали Боже слово в реальному житті, щоб Божі обранці не тільки вміли практикувати істину, а й уміли розрізняти негативні речі й негативних людей: неправдивих лідерів, неправдивих працівників, злих людей, маловірів і антихристів. Мета розрізнення різних людей – розв’язувати проблеми. Лише докорінно розв’язавши завади, спричинені злими людьми й антихристами, можна забезпечити безперешкодне просування церковної роботи та звершення Божої волі в церкві. Водночас розбирання зі злими людьми також слугує застереженням, щоб уникати помилок і не чинити зла, даючи собі змогу досягти того, щоб боятися Бога, а від злого втікати» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (20)). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що один із аспектів відповідальності лідерів і працівників полягає в тому, що коли злі люди та антихристи переривають і порушують роботу церкви, вони повинні озброювати себе та братів і сестер істиною й разом виносити уроки, допомагаючи їм розпізнавати антихристів і злих людей, щоб не дати ввести себе в оману й не зазнавати завад від них. Водночас вони також повинні скеровувати братів і сестер до розуміння значущості роботи з очищення церкви. Лише очистивши церкву від маловірів, антихристів і злих людей, Божі обранці зможуть прагнути істини й виконувати свої обов’язки у стабільному середовищі. Розуміючи це, я подумала: «Зараз брати й сестри зовсім не розпізнають Лю Мінь, а дехто навіть обожнює її, бо бачать її явні дари та красномовство. Але вони не розпізнають її сутність на основі мотивів і природи її вчинків та її ставлення до істини. Я повинна скерувати братів і сестер, щоб вони розпізнавали поведінку та вчинки Лю Мінь через Божі слова, і тоді їх більше не введуть в оману. У цьому й полягає виконання відповідальності лідера». Потім я шукала істини щодо розпізнавання природи-сутності людей і, спираючись на послідовну поведінку Лю Мінь, бесідувала з братами й сестрами. Вислухавши, вони погодилися виключити Лю Мінь. Деякі брати й сестри навіть сказали: «Тепер я розумію, що Бог має на увазі, коли розвінчує те, як злі люди вперто відмовляються каятися. Лю Мінь – живий тому приклад». Побачивши такий результат, я сповнилася вдячністю до Бога, знаючи, що це був результат Божих слів. Згодом ми разом бесідували й побачили, що Божий дозвіл на те, щоб у церкві були антихристи та злі люди, містить Його благий намір – використати реальний приклад Лю Мінь, щоб показати нам, що являють собою злі люди. Це було значно практичніше, ніж казати порожні слова теорії.
Пізніше я також розмірковувала над собою, дивуючись, чому я стала такою боязкою й вагалася дотримуватися принципів, коли йшлося про виключення злих людей. Я прочитала Божі слова, які кажуть: «Перш ніж люди переживуть Божу роботу й зрозуміють істину, саме природа сатани перебирає на себе контроль і домінує над ними зсередини. Що саме охоплює ця природа? Наприклад, чому ти егоїстичний? Чому ти захищаєш свій власний статус? Чому твої почуття так впливають на тебе? Чому тобі подобаються ті неправедні речі й ті лихі речі? На чому ґрунтується твоє вподобання таких речей? Звідки беруться ці речі? Чому вони тобі подобаються й чому ти приймаєш їх? Наразі ви всі зрозуміли: головна причина полягає в тому, що отрути сатани містяться в людині. Тож що таке отрути сатани? Як їх можна виразити? Наприклад, якщо ти запитаєш: “Як людям слід жити? Заради чого людям варто жити?”, кожен відповість: “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти”. Тільки ця єдина фраза виражає сам корінь проблеми. Філософія та логіка сатани стали життям людей. Чого б не прагнули люди, вони насправді роблять це для себе – і тому всі вони живуть для себе. “Кожен сам за себе, а невдах під три чорти” – така життєва філософія людини, яка також уособлює людську природу. Ці слова вже стали природою розбещеного людства, і вони є справжнім портретом сатанинської природи розбещеного людства. Ця сатанинська природа повністю стала основою для існування розбещеного людства. Протягом декількох тисяч років розбещене людство живе цією отрутою сатани, аж до сьогоднішнього дня» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Як іти шляхом Петра). Розмірковуючи над Божими словами, я зрозуміла: причина того, що я так сильно вагалася і хвилювалася через виключення Лю Мінь, полягала в тому, що мною керували такі сатанинські отрути, як: «Розумні люди вміють себе захистити та думають лише про те, щоб не набути клопоту», «Що менше клопоту, то краще», і «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», а також «Хто висунеться, того й застрелять». Коли щось траплялося, я насамперед думала про те, як захистити себе та переконатися, що мої інтереси не постраждають. Будучи лідеркою церкви, я чітко розпізнала сутність Лю Мінь як злої людини. Проте я боялася образити її й боялася, що вона помститься. Я також хвилювалася, що через брак розпізнавання брати й сестри знову стануть упередженими проти мене. А якщо це станеться, церква порине в хаос, мене можуть відсторонити, і тоді я не зможу захистити свій статус. Як би я не думала про це, мені здавалося, що розвінчування цієї злої людини буде для мене згубним, тому я відступила й не виключила цю злу людину вчасно. Робота з очищення церкви виконується для того, щоб очистити церкву і переконатися, що церковна робота й церковне життя не зазнають завад. Однак я не змогла захистити роботу церкви. Я просто спостерігала, як братів і сестер вводили в оману й як порушували церковне життя. Я нічого не робила, відчуваючи, що поки мої інтереси не порушені, усе гаразд. Я побачила, що через життя за цими сатанинськими отрутами моє сумління ставало дедалі більш заціпенілим, і все, про що я могла думати, – це мої інтереси. Що більше я про це думала, то більше усвідомлювала, наскільки егоїстичною й ницою була, що в мені не було жодної відданості Богові і що мені цілковито бракувало людськості! Лише тоді я зрозуміла, що покладатися на ці сатанинські отрути у своїх діях – це опиратися Богу та переривати роботу церкви, виступаючи слугою сатани. Якщо я не покаюся, то чинитиму ще більше зла, і зрештою Бог відчуватиме до мене відразу й відсіє мене! Інше моє занепокоєння, через яке я не дотримувалася принципів, полягало в тому, що мене можуть відсторонити, якщо церква порине в хаос через те, що я не розібралася з цією злою людиною належним чином. У своєму шуканні я прочитала деякі Божі слова: «Ті, хто може виконувати свій обов’язок у домі Божому, повинні бути людьми, які мають відчуття ноші, коли йдеться про роботу церкви, які беруть на себе відповідальність, які можуть підтримувати істину-принципи і які можуть страждати й платити якусь ціну. Якщо хтось відчуває нестачу в цих сферах, він не придатний для виконання обов’язку й не володіє умовами для його виконання. Є багато людей, які бояться брати на себе відповідальність у виконанні обов’язку. … Вони кажуть собі: “Якщо мені доведеться розібратися із цією справою, що буде, якщо я зрештою допущу помилку? Коли вивчатимуть, хто має понести за це відповідальність, хіба вони розбиратимуться зі мною? Чи не ляже відповідальність за неї в першу чергу на мої плечі?”. Ось про що вони турбуються. Але чи ти віриш, що Бог усе уважно досліджує? Усі роблять помилки. Якщо людині, чий намір правильний, не вистачає досвіду, і вона раніше не займалася якоюсь справою, але зробила все від неї залежне, це видно Богу. Ви мусите вірити, що Бог уважно досліджує все суще та серце людини. Якщо хтось не вірить навіть у це, хіба він не маловір? Яке значення може бути в тому, що така людина виконує свій обов’язок?» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт восьмий. Вони хочуть, щоб інші корилися лише їм, а не істині чи Богу (частина перша)). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що Бог праведний, Він проникливо спостерігає за всім, і церква поводиться з людьми згідно з принципами, спираючись на їхню послідовну поведінку та природу-сутність. Якщо хтось щиро прагне зважати на Божі наміри й захищати роботу церкви, але просто не розуміє істини й не може розгледіти сутність проблеми, через що не може належно з нею розібратися, проте здатний вчасно змінити ситуацію завдяки бесіді та допомозі, то церква ставитиметься до таких людей справедливо і не буде розбиратися з ними чи відсторонювати їх. Однак якщо хтось навмисно спричиняє хаос із поганими намірами, церква поводитиметься з ним згідно з принципами. Я не розуміла Божого праведного характеру, не вірила, що Бог проникливо спостерігає за серцями людей, а також не вірила, що в церкві панує істина. Я просто жила у власних уявленнях і фантазіях, сповнена тривог і занепокоєнь. Це було справді перекручено! Розуміння цих речей допомогло мені відчути себе цілковито вільною. Я також прочитала такі Божі слова: «Зараз ти виконуєш свій обов’язок у Божому домі. Який перший принцип виконання обов’язку? Те, що ти маєш передусім виконувати цей обов’язок усім своїм серцем, не шкодуючи зусиль, і так захищати інтереси Божого дому. Це істина-принцип, яку ти маєш практикувати» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт восьмий. Вони хочуть, щоб інші корилися лише їм, а не істині чи Богу (частина перша)). Божі слова показали мені шлях практики. У майбутньому, з якими б ситуаціями я не стикалася, я повинна рахуватися з Божими намірами, практикувати згідно з істинами-принципами і захищати церковну роботу. Це і є виконанням мого обов’язку.
Пізніше ми разом із сестрою-напарницею пішли розвінчувати лихі вчинки Лю Мінь і оголосити про її виключення. Хоча я все ще мала певні тривоги, я згадала Божі слова: «Всі ви кажете, що дбаєте про Божу ношу та підтримуватимете свідчення церкви, але хто з вас справді дбає про Божу ношу? Запитай себе: чи ти людина, що дбає про Божу ношу? Чи можеш ти практикувати праведність заради Бога? Чи можеш ти встати та виступити за Мене? Чи можеш ти непохитно практикувати істину? Чи достатньо ти сміливий, щоб боротися з усіма вчинками сатани? Чи зміг би ти відкласти свої почуття й розвінчати сатану заради Моєї істини? Чи можеш ти дозволити, щоб у тобі було задоволено Мої наміри? Чи покладав ти своє серце в критичні моменти? Чи ти людина, що слідує Моїй волі? Часто став собі ці запитання та часто думай про них» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 13). Божі запитання в Його словах виражають Його очікування щодо людей. Бог сподівається, що ми зможемо дбати про Його намір, дотримуватися принципів і матимемо сміливість розвінчувати злих людей. Я більше не могла розчаровувати Бога. Я повинна була практикувати істину й захищати церковну роботу. Тож ми з сестрою-напарницею об’єдналися серцем і розумом та помолилися. Спираючись на Божі слова, ми розвінчали й розібрали проблеми та вчинки Лю Мінь. Хоча вона все ще не пізнала себе, заперечити їй було нічого. Побачивши такий результат, я не могла не подякувати Богу у своєму серці. Після цього досвіду я здобула певну віру в Бога й певне розуміння свого розбещеного характеру. Я відчула спокій, що приходить від практикування істини.
