54. Чи справді гроші приносять щастя?
Коли мені було вісім, у моїй родині сталася непередбачувана подія. Відтоді ми з мамою покладалися лише одне на одного, і вона забрала мене назад до нашого дому в селі. Тоді ми жили в суцільних злиднях. Інші люди жили в багатоповерхівках, а ми – просто в хатині під черепицею. Нам було дуже скрутно. Я заздрив іншим і сподівався, що коли виросту, зароблятиму багато грошей, щоб ми з мамою були фінансово забезпечені. Заради заробітку я не став вчитися далі після закінчення старшої школи. Тоді брати й сестри хотіли, щоб я приєднався до церкви та жив церковним життям, але я хвилювався, що зібрання заважатимуть мені заробляти. Я був ще зовсім молодим, у майбутньому мені треба буде одружитися й заробляти на життя. Гроші потрібні мені для всього. Тож я відкинув добрі слова та поради братів і сестер і рішуче став на шлях гонитви за грошима, славою й вигодою.
Я працював на будівництві, а також вантажником. Згодом я вивчав маркетинг і вів бізнес із деякими родичами. Зрештою бізнес пішов угору, і маленький магазинчик, з якого ми починали, усього за кілька років розрісся до невеликої компанії з десятком працівників. У такому юному віці я став босом і заробив трохи грошей. Фінансове становище моєї сім’ї покращилося, я купив будинок і міг покривати всі базові життєві витрати. Хоча я заробляв усе більше грошей і задовольняв своє плотське життя, я ставав дедалі нещасливішим. Заради заробітку мені доводилося вдавати радість перед клієнтами, лестити їм і догоджати, а брехня й обман людей стали для мене щоденною рутиною. Я не зупинявся ні перед чим заради власних інтересів і зовсім не жив як людина. Раніше я читав у Божих словах, що ми маємо бути чесними людьми. Щоразу, думаючи про це, я відчував сильні докори сумління. До того ж щодня я вкладав увесь свій час і сили в бізнес, завжди зберігаючи гарний настрій і ставлення до клієнтів. Коли вони дзвонили мені, щоб про щось домовитися, я реагував миттєво, наче виконував імператорський указ. А от коли мама хотіла, щоб я допоміг їй по дому чи просто поговорив, я завжди казав, що зайнятий, і просив мене не турбувати. На зібрання я не ходив і майже не молився. Мій стан був повністю як у невіруючого. Я поступово й мимоволі ставав зіпсованим. Оскільки в бізнесі зв’язки були дуже важливими, я щодня думав, як підтримувати стосунки з клієнтами. З ким би я не мав справу, якщо вони могли принести мені вигоду, я робив їм компліменти й казав нещирі слова, щоб їм догодити. Я ставав дедалі більш лицемірним і лукавим, і дійшло до того, що я поводився абсолютно дволико. Мені була огидна така моя поведінка. Я ненавидів себе все більше, і також ненавидів такий спосіб виживання.
Через кілька років, коли країною ширився COVID, я заразився, і все моє тіло страшенно боліло. За кілька годин до появи симптомів я був сповнений енергії, займався різними робочими справами, аж раптом у мене не стало сил навіть встати. Я лежав у ліжку, усі м’язи нестерпно боліли, а голова, здавалося, ось-ось вибухне. Через високу температуру, яка ніяк не спадала, у мене потріскалися губи. У мене були блювота й діарея. Я почувався так жахливо, наче смерть уже зовсім поруч. Саме тоді я відчув, якою крихкою й маленькою є людина. Тоді я почав розмірковувати над собою, думаючи: «Навіщо взагалі я так живу?». Події минулого сцена за сценою проносилися в моїй голові, мов кадри з фільму, і я подумав: «Щодня я сушив собі голову над тим, як заробити більше грошей. Невже я живу лише для того, щоб відчайдушно заробляти гроші й ось так працювати? Чи це все лише для того, щоб задовольнити моє марнославство й самолюбство, аби люди були про мене високої думки? Лише для того, щоб упиватися їжею, напоями та втіхами? У цьому моя життєва мета? Із цього складається все моє життя? Невже я справді ось так і помру?». Думаючи про це, я відчував глибоке каяття. Я шкодував, що від самого початку не вірив у Бога належним чином і не жив церковним життям. Я дуже шкодував, і я не хотів ось так помирати. Я згадав Божі слова, які читав раніше: «Настануть усілякі лиха, одне за одним; усі країни та місцевості зазнають лих: усюди чума, голод, повені, посухи та землетруси. Ці лиха трапляються не лише в одному чи двох місцях, і вони не закінчаться протягом одного-двох днів; натомість вони будуть охоплювати дедалі більші території та ставатимуть дедалі гіршими. У цей час одна за одною відбуватимуться навали всіляких комах, а також повсюдно виникатиме явище канібалізму. Таким є Мій суд над численними країнами й народами» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 65). «Люди проводять усе своє життя в гонитві за грішми, славою й вигодою; вони ставляться до цих речей, як до рятівного кола, як до єдиного засобу підтримки, ніби володіння ними означало б, що вони могли б жити далі й уникнути смерті. Але тільки коли вони стоять на порозі смерті, вони усвідомлюють, наскільки далекі від них гроші, слава й вигода, і, перед лицем смерті, наскільки вони слабкі та безсильні, наскільки вразливі, наскільки вони самотні й безпорадні, і їм немає до кого звернутися. Вони розуміють, що гроші чи славу й вигоду не можна обміняти на життя, що, якою б багатою не була людина, яким би високим не був її статус, усі однаково бідні й мізерні перед лицем смерті. Вони розуміють, що за гроші не можна купити життя, що слава й вигода не можуть дозволити людині уникнути смерті, що ні гроші, ні слава, ні вигода не можуть продовжити життя людини ні на хвилину, ні на секунду. Що більше люди мають таке відчуття, то більше вони прагнуть продовжувати жити; що більше люди мають таке відчуття, то більше вони нажахані наближенням смерті. Тільки в цей момент вони по-справжньому усвідомлюють, що їхнє життя їм не належить, вони не можуть його контролювати, і що ніхто не може вирішувати, жити йому чи померти – що все це перебуває поза будь-чиїм контролем» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). Насправді, я вже читав ці слова кілька разів раніше. Хоча я боявся нещасть, поки вони не траплялися зі мною, мені завжди здавалося, що вони десь дуже далеко, і я, як і раніше, продовжував гнатися за багатством і життям, якого хотів. Тепер я лежав у ліжку, усе моє тіло боліло, я не знав, що робити, і лише тоді зрозумів: хоча багатство й може принести людям певні матеріальні втіхи, воно абсолютно марне перед обличчям COVID. Я нарешті усвідомив, що я був справді невігласом і сліпцем. Я був таким непоступливим! Якщо придивитися уважніше, хоч я й вірив у Бога, я повністю ігнорував Його слова та ніколи не припиняв своєї гонитви за багатством, славою й вигодою; таким було моє справжнє ставлення до Бога та Його слів. Лише коли я заразився COVID, я почав розмірковувати над собою. Я згадав, що сказав Господь Ісус: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26). Нарешті я трохи зрозумів на власному досвіді, що означали ці слова. За гроші справді не купиш життя! Мені вдалося перевернутися в ліжку, я став на коліна й помолився: «Всемогутній Боже, я такий невіглас і сліпець. У тому, що я дійшов до такого в житті, я можу звинувачувати лише себе. Ти весь цей час спасав мене, через братів і сестер знову й знову запрошуючи мене до церковного життя, але я ніяк не хотів цього приймати й відкидав Твоє спасіння. Боже, я так сильно шкодую. Тепер я розумію, що за гроші не купиш ні здоров’я, ні життя. Я завжди гнався за грошима, хотів за їх допомогою покращити своє життя, але щоб заробляти гроші, я жив у фізичному й емоційному виснаженні, і це мало не коштувало мені життя. Я не хочу продовжувати жити в таких муках. Я не хочу й далі жити як лицемір у цьому середовищі взаємного обману, повному шахрайства та брехні. Боже, будь ласка, прости мене й дай мені ще один шанс. Будь ласка, спаси мене!». Так я молився й каявся. Хоча мій фізичний біль анітрохи не зменшився, у ту мить на душі стало так тепло, наче дитині, що згорнулася в обіймах батьків.
Наступного дня мама дізналася, що я заразився, і приїхала мене доглядати. Вона прочитала мені багато слів Всемогутнього Бога, і деякі з них справили на мене глибоке враження. Всемогутній Бог говорить: «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, змушуючи їх думати лише про ці дві речі й спонукаючи їх боротися за славу й вигоду, зносити труднощі заради слави й вигоди, терпіти приниження й нести тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвувати всім, що в них є, заради слави й вигоди, і виносити кожне судження або ухвалювати кожне рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людей невидимі кайдани, і, коли на них ці кайдани, у них немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вони несуть ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед слави й вигоди сатани знищується покоління за поколінням» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). «“Гроші правлять світом” – це філософія сатани. Вона дуже поширена серед людей у кожному суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що її було вселено в серце кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним, і їй почало здаватися, що ці слова таки правдиві. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? Можливо, люди не мають однакової міри досвідного знання про цей вислів, але кожен різною мірою тлумачить і приймає ці слова, виходячи з того, що відбувалося навколо нього, і з власного особистого досвіду. Хіба це не так? Незалежно від того, наскільки глибокий досвід цього вислову є в людини, який негативний вплив цей вислів справив на її серце? Це те, що люди в цьому світі – і можна сказати, що це стосується кожного з вас – виявляють дещо зі свого характеру. Що це? Це поклоніння грошам. Чи легко усунути це з людських сердець? Ні, нелегко! Це показує, що розбещення людини сатаною справді глибоке! Сатана використовує гроші, щоб спокушати людей, і розбещує їх усіх так, що вони поклоняються грошам і матеріальним речам. І як це поклоніння грошам проявляється в людях? Хіба ви не думаєте, що в цьому світі ви не змогли б вижити без грошей і що ви не змогли б прожити без них жодного дня? Те, скільки грошей мають люди, визначає, наскільки високим є їхній статус і наскільки вони шановані. Бідні не відчувають, що можуть стояти прямо й гордо, тоді як багаті мають високий статус, стоять прямо й гордо, можуть говорити голосно та жити зарозуміло й нестримно. Що цей вислів і ця тенденція приносять людям? Хіба не правда, що багато людей готово піти на будь-які жертви, щоб заробити гроші? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і достоїнство в гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Просто використовуючи цей метод і цей вислів, сатана настільки розбещує людину. Хіба намір сатани не зловісний? Хіба це не злостивий трюк?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V). Читаючи слова Всемогутнього Бога, я відчував, що кожне речення є істиною. Слова, які Він сказав, були такими правильними й проникали в самісіньку глибину мого серця. Я був саме таким, як розвінчував Бог: завжди поклонявся грошам, діючи за принципом «гроші понад усе». Я вірив, що якщо в мене будуть гроші, я матиму все та зможу вести життя вищого класу, жити як заманеться й змусити інших бути про мене високої думки, а без грошей я не зможу зробити й кроку. Через те, що розвінчували Божі слова, я побачив злостивість сатани та його ниці мотиви. Сатана використовував гроші, славу й вигоду, щоб контролювати мій розум, через що я глибоко загруз у цих речах і перетворив гонитву за грошима на мету й напрямок своїх прагнень у житті. Через це я почав утікати від Бога й зраджувати Його, стаючи дедалі більш лукавим, нечестивим і жадібним, щоб зрештою бути знищеним разом із сатаною. У минулому я завжди жив ідеями, які вселив у мене сатана; мої думки були зосереджені лише на грошах, славі й вигоді. Я вірив, що люди нічого не можуть зробити без грошей, а ті, хто має гроші, можуть насолоджуватися кращим життям і заслужити повагу інших. Це, здавалося б, просте переконання скувало мене невидимими ланцюгами, міцно тримаючи під контролем сатани, не лишаючи ані краплі сміливості, щоб вирватися на волю. Ось так мене ошукав і розбестив сатана. Заради грошей, слави й вигоди я став відстороненим і безсердечним, діяв будь-якими способами, сповнений брехні й обману. Я зовсім не жив як людина. Заробивши трохи грошей, я подорожував усюди, бажаючи полегшити свій біль. Насправді ж це був лише тимчасовий спосіб заглушити свої почуття. Хоча я вкладав усі свої сили й час у роботу, бажаючи таким чином збагатити своє життя, я ніколи не міг позбутися тієї порожнечі, яку відчував усередині. Саме Божі слова пробудили моє серце. Я почав ретельно досліджувати свої прагнення та більше не хотів наполегливо гнатися за грошима, славою й вигодою. Ці речі були зовсім не такими всесильними, як я собі уявляв. Коли я лежав хворий у ліжку й не міг підвестися, матеріальні втіхи та гроші здавалися такими незначними. Гроші не можуть врятувати життя людини, і вони не є коренем людського існування. Вони не звільняють людей від болю.
Тоді я почав шукати, до чого мені прагнути, щоб прожити цінне та змістовне життя. У той час я прочитав такі Божі слова: «Для вас як нормальних людей та людей, які прагнуть любити Бога, увійти до Царства та стати Божими людьми – це ваше справжнє майбутнє та життя, яке має найбільшу цінність і значущість. Ніхто не є благословеннішим за вас. Чому Я так говорю? Тому що ті, хто не вірить у Бога, живуть заради плоті, живуть заради сатани, а ви нині живете заради Бога, живете заради того, щоб слідувати волі Божій. Ось чому Я кажу, що ваші життя мають найбільшу значущість. Тільки ця група людей, обраних Богом, здатна жити життям найбільшої значущості: ніхто інший на землі не здатний жити життям, що має такі цінність та сенс, які має ваше життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами). «Незалежно від того, який обов’язок людина виконує, це найдоречніша справа й найпрекрасніша та найсправедливіша справа серед людства. Будучи створеними істотами, люди повинні виконувати свій обов’язок, і лише тоді вони можуть отримати схвалення Творця. Створені істоти живуть під пануванням Творця й приймають усе, що передбачено Богом, і все, що походить від Бога, тому вони мусять виконувати свої зобов’язання й обов’язки. Це абсолютно природно і виправдано, і було визначено Богом. Із цього видно, що для людей виконання обов’язку творіння є більш справедливим, прекрасним і благородним, ніж будь-що інше, вчинене під час життя в цьому людському світі; ніщо серед людства не є більш значущим чи гідним, і ніщо не приносить більше сенсу та цінності в життя створеної істоти, ніж виконання обов’язку створеної істоти. На землі тільки та група людей, яка правдиво й щиро виконує обов’язок створеної істоти, є тими, хто кориться Творцеві. Ця група не слідує за світськими тенденціями; вони коряться керівництву і спрямуванню Бога й слухають тільки слова Творця, приймають істини, висловлені Творцем і живуть згідно зі словами Творця. Це найправдивіше, найгучніше свідчення, і це найкраще свідчення віри в Бога. Здатність виконувати обов’язок створеної істоти, здатність задовольняти Творця – для створеної істоти це найпрекрасніше серед людства, і це те, що слід поширювати серед нього як розповідь, яку слід хвалити. Усе, що Творець доручає створеним істотам, мусить бути беззастережно прийнято ними; для людства це питання і щастя, і привілею, а для всіх тих, хто виконує обов’язок створеної істоти, немає нічого більш прекрасного або гідного згадки; це щось позитивне» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина сьома). Через читання Божих слів я знайшов напрямок у житті. Я зрозумів, що людина як створена істота повинна жити, щоб прагнути істини, задовольнити Божі наміри й здобути схвалення Творця. Як створена істота, людина має взяти на себе свій обов’язок і виконувати своє зобов’язання; немає нічого більш цінного чи значущого за це. Слідуючи за сатаною й женучись за грошима, славою та вигодою, людина не лише не зможе здобути справжнє щастя, але й ставатиме дедалі егоїстичнішою та жадібнішою. Зрештою вона буде повністю захоплена сатаною й впаде в безмежний біль. Зараз Божа робота останніх днів майже завершилася; якби я й далі не міг скористатися цим шансом повірити в Бога належним чином, я був би справді занадто дурним. Я не хотів, щоб ідеї, які сатана вселив у мене, продовжували завдавати мені шкоди, і вирішив вирватися з цього сповненого болю життя. На третій день мого перебування в ліжку я все ще мав температуру, але біль уже не був таким сильним. Я сказав мамі: «Я хочу відвідувати зібрання». Незабаром я почав жити церковним життям і дякував Богові в своєму серці. Бог дав мені ще один шанс повернутися до Його дому, і я мав його належно цінувати; я не міг не виправдати Його намірів. Утім, я досі стояв перед дилемою. У мене були давні клієнти в бізнесі, і хоча я більше не намагався так відчайдушно його розширювати, я все ще вкладав у нього свої сили. На зібраннях мені було не по собі, я не міг заспокоїти своє серце перед Богом. Коли зібрання закінчувалися, я діставав телефон і бачив лише пропущені дзвінки та повідомлення від клієнтів. На кожному зібранні я стикався з різними завадами. Пам’ятаю, одного разу, коли я йшов на зібрання, мені довелося відповісти на раптовий дзвінок від клієнта, якому терміново був потрібен товар. Я вже майже дійшов до місця, де ми збиралися, але, піддавшись тиску клієнта, я зайшов туди, повідомив братам і сестрам, що дещо сталося, і поспіхом пішов геть. Я відчував, що це занадто сильно заважає зібранням, і хотів відпустити бізнес, але в мені точилася сильна внутрішня боротьба. Раніше я цілими днями зустрічався з клієнтами, бажаючи будь-що зберегти з ними стосунки. Якщо я зупинюся зараз і змарную всі свої попередні зусилля, це буде справді прикро. Я хотів відвідувати зібрання, але не міг відмовитися від грошей, тому молився Богу й просив Його показати мені вихід.
Одного дня я прочитав уривок із Божих слів: «Якби зараз Я поклав перед вами гроші та дав вільно вибрати – і якби Я не засудив вас за зроблений вибір, – то більшість із вас вибрали б гроші, а істини б зреклися. Кращі з вас відмовилися б від грошей й нехотя вибрали б істину, а ті, хто посередині, однією рукою вхопили б гроші, а другою – істину. Тож чи не стало б ваше справжнє обличчя самоочевидним? Вибираючи з-поміж істини й будь-чого, чому ви вірні, усі ви вибирали б саме так, і ставлення ваше залишилося б незмінним. Чи це не так? Багато з вас вагалося між правильним і неправильним, чи не так? У всій боротьбі між позитивним і негативним, чорним і білим – між сім’єю і Богом, дітьми і Богом, гармонією і розривом, багатством і бідністю, статусом і пересічністю, між тим, чи вас підтримують чи відкидають тощо, вам точно відомо про той вибір, який ви зробили! Між гармонійною сім’єю і розбитою ви вибрали перше, причому без вагань; між багатством і обов’язком ви знову вибрали перше, і вам навіть бракує волі повернутися до берега;a між розкішшю і злиднями ви вибрали перше; вибираючи між вашими дітьми, дружинами й чоловіками та Мною, ви вибрали перше; і між уявленнями та істиною ви все ж вибрали перше. Зіткнувшись із усілякими вашими лихими вчинками, Я просто втратив віру у вас, Я просто приголомшений. Ваші серця несподівано виявилися настільки нездатними пом’якшитися. Кров серця, яку Я присвячував багато років, на диво, не принесла Мені нічого, крім вашого покидання та безсилого прийняття, але Мої сподівання на вас міцніють із кожним новим днем, бо Мій день цілковито виявлений перед кожним. Проте зараз ви досі прагнете темних та лихих речей і відмовляєтеся відпустити їх. Тож яким буде для вас фінал? Чи ви колись думали про це серйозно? Якби вас знову попросили вибрати, яким було б ваше ставлення? Чи знову вибрали б перше? Чи й далі ви відплачували б Мені розчаруванням і болісною скорботою? Невже у ваших серцях і досі була б лише дещиця тепла? Чи й далі б ви не знали, що робити, щоб втішити Моє серце? Що ви обираєте у цей момент? Чи ви покоритеся Моїм словам, чи відчуватимете до них огиду?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Кому саме ти вірний?). Прочитавши Божі слова, я усвідомив, що, як і сказав Бог, я був тим, хто однією рукою вхопився за гроші, а іншою – за істину. Хоча я чітко бачив, що гроші не можуть врятувати життя людини, що вони не є коренем людського існування й що вони не можуть звільнити людей від болю, я все одно не міг встояти перед їхньою спокусою. Коли в мене були невідкладні справи по бізнесу, що збігалися з часом зібрання, я ставив гроші на перше місце й не міг зробити правильний вибір. Хіба я не був таким упертим і нерозсудливим? Я був саме таким, як розвінчували Божі слова: «Проте зараз ви досі прагнете темних та лихих речей і відмовляєтеся відпустити їх». Моє серце було таким непоступливим і свавільним, я анітрохи не розумів Божої дбайливості й не усвідомлював повною мірою, як наполегливо Бог чекає на людину. Я хотів вірити в Бога належним чином; я більше не міг не виправдовувати Його намірів. Проте я знав, що мій духовний зріст був малим і що я не зможу подолати це самотужки. Я палко помолився Богу: «Боже! Я хочу вирватися з цього життя. Я цілими днями зайнятий роботою й зароблянням грошей, і я не можу спокійно читати Твої слова та відвідувати зібрання. Такий спосіб життя серйозно вплинув на моє церковне життя. Боже, будь ласка, покажи мені вихід. Я справді хочу змінитися; будь ласка, дай мені віру й силу, щоб вирватися з цього життя, повного болю».
Пізніше, під час зібрання, я прочитав два уривки з Божих слів, які глибоко торкнулися мого серця. Бог говорить: «Молодь не має бути сповненою лукавства або дискримінаційних поглядів на інших людей, і молодь не повинна здійснювати руйнівні, огидні вчинки. Вони не повинні бути без жадань, потягу й енергійного духу щодо прагнення вгору. Вони не повинні розчаровуватися у своїх перспективах, не повинні втрачати надію в житті та віру в майбутнє. Вони повинні мати наполегливість продовжувати йти шляхом істини, який вони зараз обрали, щоб здійснити своє бажання присвятити все своє життя Мені. Вони не повинні бути без істини, не повинні забезпечувати прикриття для лицемірства й несправедливості – вони мають бути непохитними у своїй належній позиції. Вони не повинні пливти за течією, але мусять мати дух, щоб наважитися на жертви й боротися за справедливість та істину. Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування. Молодим людям не слід покірно миритися зі станом речей, ба більше, вони мусять мати дух щирості та відвертості, дух прощення своїх братів і сестер. … Молоді люди не повинні бути без рішучості, щоб чітко розрізняти, як усе відбувається, і шукати справедливості та істини. Ви повинні прагнути до всього прекрасного та доброго, повинні здобути реальність всього позитивного. Ба більше, ви повинні бути відповідальними за своє власне життя й не повинні ставитися до нього легковажно» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слова для молодих і старих). «Прокиньтеся, браття! Прокиньтеся, сестри! Мій день настане без зволікання; час – це життя, і повернути втрачений час – значить спасти життя! Цей час уже недалеко! Якщо ви не складете вступний іспит до університету, ви можете готуватися до нього знову і знову. Проте Мій день не буде відкладено надалі. Пам’ятайте! Пам’ятайте! Це Мої добрі слова напучування. Фінал світу розгорнувся на ваших очах, і незабаром прийдуть великі катастрофи. Що важливіше: ваше життя чи ваш сон, ваша їжа, питво та вбрання? Настав час зважити все це!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 30). Читаючи ці Божі слова, я був дуже зворушений і подумав: «Я вже змарнував кілька шансів, і цей час не повернути. Нині ситуація в усіх країнах неспокійна, без упину тривають землетруси, війни, пандемія й інші природні та техногенні катастрофи. У нас залишилося не так багато часу, щоб прагнути істини. Якщо я й далі марнуватиму ці шанси, то можу втратити їх назавжди; у мене може більше ніколи не бути іншого шансу. Невже я справді чекатиму, поки опинюся перед лицем смерті, щоб повірити в Бога? Хіба це не буде занадто пізно? Що важливіше: заробляння грошей чи моє життя? Настав час усе це зважити». Я усвідомив Божі наміри та Його вимоги до молоді з Його слів, де сказано: «Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слова для молодих і старих). Божі слова дали мені віру й силу. Я більше не міг залишатися таким упертим і нерозсудливим. Я не повинен жити заради грошей, слави й вигоди; що я маю зробити – то це йти шляхом віри в Бога та прагнення істини. Мені потрібно було покласти край своєму минулому життю, і тому я вирішив залишити цей бізнес.
Після цього я розповів про цю ідею своїм родичам. Вони всіляко намагалися мене відмовити, кажучи, що підвищать мені і премію в кінці року, і базову зарплату. Таким чином я б заробляв понад 10 000 юанів на місяць, а разом із премією в кінці року мій дохід склав би майже 200 000 юанів на рік. Це було вже досить багато для жителя невеликого містечка. Я відчував велику спокусу, і хоча ця пропозиція була привабливою, я вже все вирішив. Я більше не хотів жити таким життям, вхопившись однією рукою за гроші, а іншою – за істину. Згодом я прочитав ще більше Божих слів: «Коли ти маєш високий статус, прекрасну репутацію, багатство знань, безліч майна й підтримку багатьох людей, проте залишаєшся непотривоженим цими речами й досі приходиш до Бога, щоб прийняти Його зов та доручення, і робити те, про що Бог тебе просить, то все, що ти робитимеш, буде найзначнішою справою на землі та найсправедливішим ділом людського роду. Якщо ж ти відвернешся від Божого зову заради статусу або власних цілей, то все, що ти робитимеш, буде прокляте Богом й, навіть більше, зненавиджене Ним» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства). У минулому я жив заради своєї плоті й заради сатани, зосереджуючись лише на грошах, славі й вигоді. У результаті я ставав дедалі більш нечестивим і розбещеним, віддаляючись усе далі й далі від Бога та проводячи кожен день як ходячий мрець. Тепер я хотів змінити свій спосіб життя й усім серцем слідувати за Богом. Пізніше мої родичі знову вмовляли мене залишитися, і знаючи, що це сатана використовує їх, щоб завадити мені прийти до Бога, я помолився Богу й попросив Його показати мені вихід: «Боже, я не хочу й далі гнатися за грошима, славою й вигодою і йти неправильним шляхом. Я хочу прожити змістовне та цінне життя. Будь ласка, спрямуй мене й дай мені віру, щоб подолати цю спокусу від сатани!». Я розумів, що так сатана намагається спокусити й переманити мене на свій бік, тому з усмішкою сказав родичам: «Я знаю, що ви бажаєте мені добра, але я хочу побачити світ, поки ще молодий, а не покладатися завжди на родичів і друзів. Я вже все вирішив: я буду прокладати свій власний шлях». Мої родичі побачили, що я налаштований рішуче, і з повагою поставилися до мого вибору. Я розумів, що це Бог показує мені вихід, і скористався цим шансом, щоб залишити свою роботу. Після цього я міг вірити в Бога та відвідувати зібрання зі спокійною душею й почав виконувати свій обов’язок. Під час спілкування із братами й сестрами мені більше не доводилося одягати маску й поводитися лицемірно, як під час ведення бізнесу. У церкві я міг скинути з себе всю ношу й видимість. Якщо в мене виникали якісь труднощі, я міг помолитися Богу, міг відкрити своє серце братам і сестрам і поспілкуватися з ними, а вони щиро й від усього серця допомагали мені. Я відчував, якими щирими й добрими були брати та сестри, я відчував тепло. Такого я ніколи раніше не відчував. Я був дуже щасливий так жити, і такі мир і радість не купиш ні за які гроші!
Тепер я знайшов просту, звичайну роботу, і мені цілком достатньо мати одяг та їжу. Я вкладаю свій час і сили в те, що є найбільш значущим і цінним: прагнення істини та належне виконання свого обов’язку. Дякую Богу за те, що дозволив мені захворіти на COVID і пробудив моє заціпеніле серце, і за те, що допоміг мені чітко побачити мій життєвий шлях і напрямок, щоб зробити найправильніший вибір.
