72. Чи гарантує наявність статусу спасіння?
У травні 2018 року я прийняв роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Через рік мене обрали лідером церкви, а ще через чотири – куратором церкви в Камеруні. Я вважав себе винятковим, ніби стояв вище за інших. У своїх уявленнях я думав, що Бог більше цінує тих, хто має статус, що такі люди цінніші за інших і мають більше шансів бути спасенними. За останні кілька років лідерства я багато чого здобув, тому був упевнений у своєму спасінні. Через це я мав більше мотивації у своєму обов’язку. Навіть коли вночі інші вже спали, я продовжував виконувати свій обов’язок. Я думав, що оскільки я плачу вищу ціну й несу більше відповідальності, ніж інші, Бог більше мене благословить. Як лідер, я завжди ходив із високо піднятою головою та почуттям вищості. Мені здавалося, що поки я залишатимусь лідером, моє спасіння гарантоване. Але все вийшло не так, як я сподівався.
Оскільки євангельська робота терміново потребувала людей, мене відправили поширювати Євангеліє. Усе йшло гладко, і я досяг досить непоганих результатів у своєму обов’язку. Невдовзі мене підвищили до лідера групи. Я дуже радів цьому підвищенню. Я був і лідером групи, і церковним куратором. Я відчував, що став ще ближчим до спасіння і що моє кінцеве місце тепер ще надійніше. На початку вересня 2022 року мене перевели до церкви «Нове Світло» для виконання мого обов’язку. Там уже були лідери євангельських груп і церковні куратори. Тож я став звичайним євангельським працівником і втратив свої звання лідера євангельської команди та церковного куратора. Зіткнувшись із такими змінами, я відчув, що мій статус понизився. Я втратив почуття переваги й навіть подумав, що, можливо, втратив і шанс на спасіння. Після цього я втратив мотивацію у своєму обов’язку, і мені хотілося просто мовчати. Маючи статус, я ходив із високо піднятою головою й відчував велику гордість, але без статусу мій ентузіазм згас. Та я все ще тримався за надію і думав: «Я щойно прибув, тому брати й сестри з церкви “Нове Світло” мене ще не знають. Якщо я продовжу старанно виконувати свій обов’язок, то з моїм рівнем та працездатністю я обов’язково приверну увагу тих, хто навколо, і рано чи пізно мене знову оберуть лідером. У мене ще є надія бути спасенним!». З такими думками я не став надто негативно налаштованим і продовжував виконувати свій обов’язок.
Наприкінці грудня 2022 року в церкві «Нове Світло» мали відбутися перевибори церковних кураторів. Перед виборами я почувався дуже впевнено й думав, що мене обов’язково оберуть, адже всі знали, що я кілька років був лідером і мав потрібну кваліфікацію. Але несподівано, коли підрахували голоси, виявилося, що я отримав лише два. Я програв на виборах. Це було справді важко витримати. Я почувався абсолютно нікчемним, як птах, якому вискубли все пір’я, і ледве витримував на собі погляди інших. У той час я був дуже негативно налаштованим і неправильно розумів Бога. Я думав, що наявність статусу дозволила б мені краще виконувати свій обов’язок і бути визнаним Богом. А тепер, втративши статус, я вважав, що Бог більше мене не спасатиме і що я втратив своє добре кінцеве місце. Я не хотів відвідувати зібрання групи чи відповідати на повідомлення від братів і сестер. Мені хотілося просто сховатися й закритися від усіх. Я неохоче приходив на зібрання і під час них не брав активної участі в бесідах. Мені не хотілося, щоб люди помічали мою присутність, адже статусу я більше не мав. Я боявся, що брати і сестри пам’ятатимуть мене просто як колишнього лідера, якого відсторонили. Я навіть не хотів читати Божі слова чи молитися, а коли й молився, то просто робив це для годиться й не знав, що сказати Богу. Я не був активним у своєму обов’язку. Іноді я не міг заспокоїти своє серце й переглядав сайти новин, політичні портали та відео з тваринами. Після перегляду всього цього я не відчував, що щось здобув, а всередині була лише порожнеча. Я відчував, що мій стан неправильний і що за моєю поразкою на виборах, можливо, криється Божий намір. Тож я помолився Богу: «Боже, зараз я не можу заспокоїтися, щоб виконувати свої обов’язки, і навіть хочу віддалитися від Тебе. Я не розумію, чому я такий. Будь ласка, просвіти та спрямуй мене, щоб я зрозумів свій стан».
Потім я розповів братові Метью про свій стан, і він дав мені прочитати два уривки з Божих слів. Всемогутній Бог говорить: «У вашому прагненні у вас забагато особистих уявлень, надій і перспектив. Робота наразі виконується так, щоб розібратися з вашою жагою до статусу та вашими надмірними бажаннями. Ці надії, ця жага до статусу і ці уявлення – усе це є класичними прикладами сатанинських характерів. Причина, з якої вони існують у серцях людей, полягає виключно в тому, що отрути сатани завжди роз’їдають думки людей, і люди ніколи не можуть позбутися цих спокус сатани. Вони живуть посеред гріха, але не вірять, що це гріх, і, ба більше, вони думають: “Ми віримо в Бога, тому Він мусить дарувати нам благословення й влаштувати все для нас належним чином. Ми віримо в Бога, тому ми маємо бути вищими за інших, і ми мусимо мати вищий статус і кращі перспективи, ніж будь-хто інший. Оскільки ми віримо в Бога, Він має давати нам безмежні благословення. Інакше це не називалося б вірою в Бога”. … Хіба ваші теперішні думки та точки зору не точно такі? Тобто, оскільки ви вірите в Бога, вам слід здобувати благословення, і слід подбати про те, щоб ваш статус ніколи не падав, щоб він залишався вищим, ніж у невіруючих, ви плекали такий погляд усередині себе не рік чи два, а багато років. Ваш торгашеський спосіб мислення надмірно розвинений. Незважаючи на те, що ви досягли цього етапу сьогодні, ви досі не можете розслабитися, коли мова йде про статус; ви продовжуєте докладати значних зусиль, щоб настирливо цікавитися ним, та спостерігаєте за ним щодня, із глибоким страхом, що одного разу ваш статус буде втрачено, а ваше ім’я буде зруйновано. Люди ніколи не відмовлялися від свого прагнення до комфорту» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чому ти не бажаєш бути контрастним тлом?). «Тепер ви є послідовниками, і ви здобули деяке розуміння цього етапу роботи. Однак ви досі не відмовилися від свого прагнення до статусу. Коли ваш статус високий, ваш прагнення ефективне, але коли ваш статус низький, ви перестаєте прагнути. Блага статусу завжди у вас на думці. Чому більшість людей не може позбутися негативної налаштованості? Хіба незмінною відповіддю не є ось ця: через похмурі перспективи? … Що більше ти прагнеш у такий спосіб, то менше ти пожнеш. Що сильнішим є прагнення людини мати статус, то серйозніше доведеться її обтинати й тим більше доведеться її піддавати великій переплавці. Такі люди настільки нікчемні! Вони мусять зазнавати значного обтинання й суду, щоб вони повністю відпустили жагу до статусу. Якщо ви так прагнутимете до кінця, ви нічого не пожнете. Ті, хто не прагне життя, не можуть бути перетворені, а ті, хто не спраглий істини, не можуть здобути істину. Ти не зосереджуєшся на прагненні особистого перетворення та входження, а натомість завжди зосереджуєшся на надмірних бажаннях та речах, які обмежують твою любов до Бога й твоє наближення до Нього. Чи можуть такі речі перетворити тебе? Чи можуть вони привести тебе у Царство?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чому ти не бажаєш бути контрастним тлом?). Прочитавши Божі слова, я порозмірковував над собою. Відколи я приєднався до церкви, я завжди був лідером і вірив, що наявність статусу гарантує моє спасіння. З роками я дедалі більше зосереджувався на статусі. Що більше мене підвищували, то більше я відчував, що Бог цінує та визнає мене, і це дозволяло мені страждати й платити ціну у своєму обов’язку. Я навіть думав, що якби Бог завершив Свою роботу сьогодні, я неодмінно був би спасенним. Під час виборів я сподівався, що мене оберуть. Мені здавалося, що мій досвід лідерства в минулому робив мене кваліфікованішим за інших. Але я програв на виборах і не отримав статусу. Я почувався невдахою і думав, що втратив надію на спасіння, тому втратив мотивацію виконувати свій обов’язок. Я більше не читав Божих слів, ігнорував повідомлення від братів і сестер, а також недбало ставився до відвідування зібрань, і не відстежував своєчасно потенційних одержувачів Євангелія. Я не хотів розмовляти чи контактувати з братами і сестрами. Мені просто хотілося побути на самоті. Я не міг заспокоїти своє серце перед Богом і втратив бажання прагнути істини. Я навіть дивився світські фільми. Моє серце ставало дедалі темнішим, і я відчував, що втратив роботу Святого Духа. Бог говорить: «Ти не зосереджуєшся на прагненні особистого перетворення та входження, а натомість завжди зосереджуєшся на надмірних бажаннях та речах, які обмежують твою любов до Бога й твоє наближення до Нього. Чи можуть такі речі перетворити тебе? Чи можуть вони привести тебе у Царство?». Гонитва за статусом не може дати мені ні істини, ні доброго кінцевого місця, а наявність статусу не може забезпечити мені вхід до Божого Царства. Оскільки прагнення статусу – це розбещений характер, що походить від сатани, воно перешкоджає моєму прагненню істини й навіть призводить до того, що я віддаляюся від Бога і противлюся Йому. Зрештою, це могло призвести лише до моєї загибелі. Божі слова допомогли мені побачити, що в цій поразці на виборах був Божий намір. Бог використовував цю поразку, щоб підрізати моє жадання статусу, змусити мене відмовитися від цієї егоїстичної жаги до статусу й порозмірковувати над собою. Зрозумівши Божий кропіткий намір, я помолився Йому: «Боже, я хочу покаятися. Будь ласка, спрямуй мене, щоб я зміг пізнати себе».
Після цього я прочитав ще кілька уривків із Божих слів і статті з досвідними свідченнями. Я прочитав Божі слова: «Дехто вважає, що якщо він вірив у Бога впродовж довгого часу, то, імовірно, він буде спасенним. Деякі люди думають, що якщо вони розуміють багато духовних доктрин, то, імовірно, вони будуть спасенними, а деякі вважають, що керівники й працівники точно будуть спасенними. Усе це людські переконання й фантазії. Найголовнішим є те, що люди мусять розуміти, що означає спасіння. Головним чином, бути спасенним означає бути звільненим від гріха, звільненим від впливу сатани й щиро звернутися до Бога й коритися Богу. Чим слід володіти, щоб бути вільним від гріха й від впливу сатани? Істиною. Якщо люди сподіваються отримати істину, вони мусять спорядитися багатьма Божими словами, вони мусять бути здатними переживати й практикувати їх, аби могти розуміти істину та входити в реальність істини. Лише тоді вони можуть бути спасенними. Те, чи може людина бути спасенною, чи ні, не має нічого спільного з тим, як довго вона вірить у Бога, наскільки глибокі її знання, чи володіє вона дарами й сильними сторонами або скільки вона страждає. Єдине, що має прямий стосунок до досягнення спасіння, – це те, чи здобуває людина істину, чи ні. Тож скільки істин ти тепер зрозумів у серці? І скільки Божих слів стали твоїм життям? У які з усіх Божих вимог ти увійшов? Наскільки глибоко ти ввійшов у реальність Божих слів після стількох років віри в Бога? Якщо ти не знаєш, або якщо ти не ввійшов у реальність жодного з Божих слів, то дозволь Мені сказати тобі дещо істинне: твоя надія бути спасенним нульова – ти ніяк не можеш досягти спасіння. Хоча ти можеш бути дуже обізнаним, довго вірити в Бога, мати гарну зовнішність, і красномовно говорити, і навіть кілька років бути лідером або працівником – якщо ти не прагнеш до істини й не практикуєш і не переживаєш Божі слова в належний спосіб, і в тебе немає жодного справжнього досвідного свідчення, то твоя надія бути спасенним залишається нульовою» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Дорожити Божими словами – основа віри в Бога). «Я визначаю місце призначення кожної людини не за віком, старшинством чи обсягом страждань, і тим паче не за тим, наскільки вона жалюгідна, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, будуть покарані без жодного винятку. Це те, чого не може змінити жодна людина. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином через праведність Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення). З Божих слів я зрозумів, що Він ставиться до всіх справедливо і визначає фінал людей на основі того, чи мають вони істину. Люди отримують Боже схвалення і спасаються не тому, що вони є лідерами чи обіймають певну посаду, а тому, що прагнуть істини та врешті-решт здобувають її. Я думав, оскільки я був лідером кілька років і мав статус, то Бог визнає мене. Я вважав, що маю Божу прихильність і привілеї, що вже маю місце в Божому Царстві, що зможу спастися й увійти туди. Це був мій хибний погляд. Насправді обіймання посади в церкві – це не умова для спасіння. Наявність статусу не означає, що людина цінніша за інших чи має більше шансів отримати Боже визнання. У Божому домі немає поділу за статусом. Усі рівні перед Богом. Незалежно від того, який обов’язок виконує людина, якщо вона щиро прагне істини, позбувається своїх розбещених характерів і стає покірною Богу, вона може здобути Боже спасіння. Ким би не була людина – лідером групи чи церковним лідером, це лише нагода, дарована Богом, щоб здобути істину. Вона дозволяє нам переживати Божу роботу через виконання своїх обов’язків, розуміти більше істин і швидше зростати. Проте це зовсім не означає, що посада лідера групи чи церковного лідера гарантує спасіння. Згадуючи свої роки лідерства, коли я терпів труднощі й платив ціну, я відвідував кожне зібрання, незважаючи на час, іноді працював до пізньої ночі, коли інші спали. Я наполегливо намагався завершити роботу якнайшвидше, тому думав, що добре виконую свої обов’язки й люблю Бога. Але коли я програв вибори й утратив свій статус, виявилися моє бунтарство й неправильне розуміння Бога. Я думав, що вже не зможу спастися, тому відмовився від прагнення істини. Я став негативно налаштованим, недбало виконував свої обов’язки, не хотів читати Божі слова й навіть дивився світські фільми. Я побачив, що не люблю істину і що моя ініціативність у моєму обов’язку була заради того, щоб здобути добре кінцеве місце, а не істину. Саме тому я не здобув багато істини за п’ять років віри в Бога. Ця поразка на виборах виявила мою розбещеність. Вона змусила мене усвідомити, що все, що я робив раніше, було заради статусу й доброго кінцевого місця, і що я намагався укласти з Богом угоду. Правда полягала в тому, що я не любив Бога так, як думав. Я бунтував проти Нього, не слухав Його слів, а через втрату статусу навіть віддалився від Бога й не хотів виконувати свої обов’язки. Я згадав, що сказав Господь Ісус: «Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах» (Матвія 7:21). Бог хоче тих, хто прагне істини і слідує Його шляху. Такі люди гідні бути спасенними й увійти до Царства Небесного. У минулому я завжди був зайнятий, відвідував кожне зібрання, створюючи в усіх враження, ніби я старанний і відповідальний у своїх обов’язках, але все це було лукавством. Я виконував свої обов’язки з наміром здобути благословення, що означало не слідувати Божій волі, і не могло ні задовольнити Його, ні здобути Його схвалення. Зі сльозами на очах я помолився Богу: «Боже, я хочу змінитися й повернутися до Тебе. Будь ласка, обітни й суди мене, щоб я зміг відпустити свої егоїстичні думки та вимоги. На яку б посаду Ти мене не поставив, навіть якщо люди вважатимуть її найнижчою, я прийму її. Я готовий коритися всім Твоїм улаштуванням».
Одного дня я прочитав Божі слова: «Як створена істота, людина повинна прагнути пізнавати Творця й виконувати обов’язок створеної істоти як слід та, найважливіше, прагнути любити Бога, не роблячи іншого вибору взагалі, бо Бог гідний любові людини. Ті, хто прагне любити Бога, не повинні прагнути будь-яких особистих вигод або особистих надій; це – найправильніший спосіб прагнення. Якщо те, чого ти прагнеш, – істина, якщо те, що ти практикуєш, є істиною, і якщо те, чого ти досягаєш, – це зміна твого характеру, тоді шлях, яким ти йдеш, є правильним. Якщо те, чого ти прагнеш, – це благословення плоті, а те, що ти практикуєш, – це істина твоїх власних уявлень, і якщо у твоєму характері взагалі немає змін, і ти зовсім не покірний Богу в плоті, і ти все ще живеш у невизначеності, тоді те, чого ти прагнеш, безсумнівно, приведе тебе в пекло, бо шлях, яким ти йдеш, – це шлях невдачі. Те, чи буде тебе вдосконалено, чи відсіяно, залежить від твого власного прагнення, що також означає, що успіх або невдача залежить від шляху, яким іде людина» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина). Божі слова дали мені шлях практики. Як створена істота, я маю прагнути істини згідно з Божим наміром і добре виконувати свій обов’язок, не шукаючи жодної винагороди. У минулому я думав, що наявність статусу допоможе мені здобути спасіння, і що отримання та збереження статусу лідера забезпечить мені хороший фінал. Тому я всім серцем гнався за статусом і репутацією замість того, щоб шукати істину. У результаті, незважаючи на багато років віри в Бога, мій розбещений характер залишився незмінним. Якби я не змінив своє прагнення, Бог би неодмінно відсіяв мене. Я також зрозумів, що в церкві є різні обов’язки, і кожен виконує їх відповідно до власних обставин та потреб роботи. Хоч би яким був цей обов’язок, ми маємо його виконувати, адже все це робиться для того, щоб дозволити людям практикувати істину й досягти зміни в характері. Це як наше тіло, що складається з багатьох органів. Кожен орган має свою функцію, і жоден із них не є кориснішим за інші. Усі функції необхідні для виживання тіла, і без жодного органу не можна обійтися. Обов’язки не поділяються на високі й низькі. Виконання особливої роботи чи статус лідера не робить людину вищою чи кращою за інших і не дає їй більше шансів на спасіння. Думати так – неправильно. Навіть як лідер, якщо я не практикую істину, я не можу здобути її чи бути спасенним. Зрозумівши це, я шкодував, що завжди боровся за статус, і вирішив добре виконувати свій обов’язок. Я більше не був негативно налаштованим і перестав дивитися світські фільми. Я регулярно відвідував зібрання, часто бесідував про пізнання себе і змінив своє ставлення до обов’язку, ставши ініціативним у поширенні Євангелія. Я також ділився Божими словами з братами і сестрами, допомагаючи їм розв’язувати їхні ненормальні стани, і результативність мого обов’язку покращилася.
Наприкінці червня 2023 року була заснована ще одна церква, і потрібно було обрати лідерів і дияконів. Я подумав: «Я вірю в Бога вже давно й раніше був церковним лідером, тому, найімовірніше, оберуть мене». Але врешті-решт мене обрали лише євангельським дияконом. Моєю першою думкою було те, що моя надія на спасіння зменшилася. А коли я побачив, що церковним лідером обрали сестру, яка вірила в Бога на кілька років менше, ніж я, я дуже засмутився. Я також думав, що в майбутньому до церкви приєднається більше новонавернених, вони перевершать мене, і з часом мені взагалі не знайдеться місця. Від цих думок я дуже засмутився і знову втратив мотивацію виконувати свій обов’язок. Я помолився Богу: «Боже, будь ласка, захисти моє серце, щоб ці стани не заважали мені. Я готовий відпустити свою гонитву за перспективами та статусом, коритися всім Твоїм влаштуванням і виконувати свій обов’язок лише для того, щоб задовольнити Тебе. Якщо я й далі чіплятимуся за прагнення статусу, я сподіваюся, що Ти дисциплінуєш мене». Я прочитав Божі слова: «Зрештою, те, чи можуть люди досягти спасіння, залежить не від того, який обов’язок вони виконують, а від того, чи вони можуть зрозуміти й здобути істину, і від того, чи зможуть вони, нарешті, повністю підкоритися Богу, віддати себе на милість Його влаштувань, не замислюватися про своє майбутнє й долю, і стати гідним творінням. Бог праведний і святий, і це стандарт, який Він використовує для оцінювання всього людства. Цей стандарт незмінний, і ти мусиш пам’ятати про це. Закарбуй цей стандарт у своєму розумі й не думай про те, щоб знайти якийсь інший шлях пошуку чогось нереального. Вимоги й стандарти, які Бог висуває до всіх, хто хоче досягти спасіння, навіки незмінні. Вони залишаються непорушними незалежно від того, ким ти є» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя). Бог – праведний і святий, і Він визначає кінцеве місце кожної людини на основі того, чи здобула вона істину. Я також повинен прагнути відповідно до Божих вимог, відпустити своє жадання статусу й кінцевого місця, всім серцем виконувати свої обов’язки та прагнути істини. Це узгоджується з Божим наміром. Мені дещо бракує працездатності, і те, що мене зараз обрали євангельським дияконом – це ще одна можливість для практики, дарована Богом. Я повинен цінувати цю можливість і всім серцем присвятити себе своїм обов’язкам, прагнути істини та здобути її, вирішити проблему свого розбещеного характеру й виконувати свої обов’язки, щоб задовольнити Боже серце. Це найважливіше. Після цього я присвятив себе своїм обов’язкам, і всі зміни, які я пережив, відбулися завдяки керівництву Божих слів. Дяка Богу за спасіння!
