33. До чого людині варто прагнути в житті?
Я народилася в 1970-х роках у звичайній сільській родині. У мене було багато братів і сестер, і жили ми бідно. А от у нашому селі було кілька сімей, які працювали в повітовому місті. Вони отримували зарплату, добре харчувалися й пристойно одягалися. І селяни ставилися до них надзвичайно ввічливо й шанобливо. Бачачи все це, я почала думати: «Усе-таки краще мати гроші. Живеш у достатку, і люди тебе поважають». Мама часто мені казала: «У нас немає ні багатих родичів, ні зв’язків, щоб влаштуватися на роботу. Ти мусиш добре вчитися, щоб у майбутньому вступити до вишу й знайти роботу. Коли ти досягнеш успіху, я буду спокійна». Тож я вважала вступ до вишу своєю єдиною надією змінити долю. Однак, якраз напередодні вступних іспитів, сталося несподіване. У мами виявили рак стравоходу, її потрібно було госпіталізувати для операції, яка вимагала багато грошей. У моєї родини справді не було грошей, щоб платити за моє навчання. У ту мить мені здалося, ніби світ рухнув. У наступні дні я супроводжувала маму до лікарні на лікування та хіміотерапію, але вона все-таки померла. Моя мрія вступити до вишу розбилася вщент, а хтось навіть висміяв мене в обличчя, сказавши: «Тобі судилося бути, як Цінвень зі “Сну в червоному теремі”. Твої амбіції вищі за небо, але доля твоя тонша за папір. Прийми її!». Зіткнувшись із цим глузуванням, я відчула, якими мінливими й корисливими є шляхи світу. Якщо в тебе немає грошей, усі дивитимуться на тебе звисока. Тоді я вирішила, що мушу мати стрижень, щоб боротися за свою самоповагу. Я будь-що мала знайти спосіб заробити, щоб одного дня ті, хто з мене сміявся, подивилися на мене по-новому!
Після того як я вийшла заміж, я зрозуміла, що професія медика – це хороший варіант, адже можна добре заробляти, та й люди тебе поважають. Тому я попросила чоловіка використати свої зв’язки, щоб допомогти мені вступити до медичного училища. Закінчивши трирічне медичне навчання, я відкрила власну клініку. Я була добра до людей, і поступово до моєї клініки на лікування приходило дедалі більше пацієнтів. Я також продовжила вивчення медицини, здобуваючи різні кваліфікації. Мої медичні навички теж далі вдосконалювалися, і незабаром я стала досить відомим лікарем у нашій місцевості. У клініці я заробляла більше грошей, ніж мій чоловік на роботі, пацієнти мене поважали, а родичі та друзі захоплювалися мною. Дружина мого друга навіть особисто похвалила мене, сказавши: «Ти тепер так елегантно вдягаєшся. Порівняно з тим, що було кілька років тому, ти ніби зовсім інша людина!». Я й сама не помічала, як у мене з’являлося делалі більше друзів, і дедалі більше людей просили мене щось для них зробити. Навіть той, хто раніше мене висміював, тепер, побачивши мене, розпливався в усмішці й сипав лестощі. Це дійсно правда, що «Гроші правлять світом», і що «Коли ти бідний у місті – нікому до тебе немає діла, а як багатий у горах – з’являються родичі, про яких ти навіть не знав». Відкриття клініки принесло мені і славу, і вигоду, і моє марнославство було цілком задоволене.
З роками мої медичні навички й далі вдосконалювалися, і до мене на лікування приходило дедалі більше людей. Кілька вчителів із сусідньої школи запросили мене відкрити клініку в їхній школі. Звісно, я скористалася такою гарною нагодою заробити грошей. Я керувала двома клініками одночасно й ставала дедалі зайнятішою. Моя зовиця проповідувала мені Євангеліє Всемогутнього Бога останніх днів, але в мене не було часу на дослідження, бо я присвячувала весь свій час та енергію клінікам. Якось я закінчила роботу, зробивши укол дворічній дівчинці. Коли я їла, мені раптом зателефонували її рідні й сказали, що в неї піна з рота й судоми по всьому тілу, і що зараз їй надають невідкладну допомогу в Центральній лікарні. Вони попросили мене приїхати якомога швидше. Я так злякалася, що аж зблідла, і помчала до лікарні. Черговий лікар сказав: «Зараз усе гаразд. У дівчинки, мабуть, була алергія на ліки». Іншим разом одному пацієнту зробили шкірну алергопробу, яка не показала жодної реакції. Однак під час крапельниці він раптом почав тремтіти всім тілом. Усе ліжко ходило ходором, а в мене серце опинилося в п’ятах. Лише після невідкладної допомоги він повільно оговтався. Після цих двох випадків мої нерви були напружені щодня, і я цілими днями сиділа як на голках, нажахана тим, що може статися медичний нещасний випадок. І хоча я заробляла певні гроші, керуючи клініками, і захоплення й повага інших тішили моє марнославство, після напруженого дня я відчувала лише порожнечу й розгубленість. Я з дитинства вірила в Господа Ісуса, і до того як відкрила клініку, часто молилася й читала Біблію. Але тепер я цілими днями думала лише про те, як обережно вести медичну практику і як удосконалити свої медичні навички, щоб перевершити колег. Я більше не молилася й не читала Біблію. Моє серце дедалі більше віддалялося від Бога, і я жила, як невіруюча. Я хотіла змінитися, але цілий день була така зайнята, що не мала сил вирватися.
Поворотним моментом у моєму житті як віруючої в Бога став 2008 рік. Мені тоді було 36 років, і я була вагітна другою дитиною. На четвертому місяці вагітності в мене діагностували високий кров’яний тиск, а на шостому чи сьомому місяці все моє тіло набрякло, зуби розхиталися, а в якийсь момент ще й волосся посивіло. Мене госпіталізували, бо тиск і далі зростав. Однієї ночі в мене почали сильно кровоточити ясна, і заболів живіт. З’явилися тривожні ознаки сильної кровотечі, і після екстреного консиліуму лікарів було вирішено негайно робити мені кесарів розтин. Лікар також сказав, що є ймовірність, що і я, і моя дитина можемо не пережити операцію. Я лежала на операційному столі, слухаючи брязкіт хірургічних інструментів, і мою голову заполонили плутані думки: «Мені лише 36 років, і я завжди прагнула до грошей, слави та вигоди. Якщо я втрачу життя, яка користь буде від усіх грошей світу? Жодні гроші не зможуть урятувати моє життя! Хіба гроші, слава, вигода й захоплення не швидкоплинні речі?». Під час операції лікар здивовано сказав: «Плацента відшарувалася на три чверті, а сильної кровотечі немає. Ви й ваша дитина в безпеці. Яке благословення!». Після виписки з лікарні я була дуже слабкою й мусила відновлюватися вдома. Моя зовиця знову свідчила мені про роботу Всемогутнього Бога останніх днів. Слухаючи її бесіди, я зрозуміла, що Бог став плоттю в останні дні, щоб висловити істину й спасти людей. Лише прийнявши істину, розбещений характер людини може бути очищений і перетворений; лише тоді людина може бути захищена Богом під час катастроф і вижити, щоб отримати прекрасне місце призначення. Я згадала роки, коли присвячувала весь свій час та енергію своїй справі. Я не намагалася досліджувати Божу роботу останніх днів. Якщо я відкину істинного Бога, то чинитиму Йому опір! Ця думка мене трохи налякала, тому я вирішила досліджувати істинний шлях. У наступні дні я прочитала багато слів Всемогутнього Бога й переконалася, що Господь Ісус повернувся як Всемогутній Бог. Тоді я прийняла роботу Всемогутнього Бога останніх днів і почала жити церковним життям.
Через деякий час моє здоров’я відновилося, і незабаром мене обрали дияконом із поливу. Я була дуже вдячна Богові за те, що Він так мене підніс, щоб я могла виконувати обов’язок. Я часто не бувала в клініках, бо відвідувала багато зібрань, і пацієнтів ставало дедалі менше. Я дуже тривожилася й думала: «Що ж буде, якщо так триватиме й далі?! Якщо всі мої постійні пацієнти підуть лікуватися в інше місце, як я зароблятиму гроші в майбутньому? Якщо так піде й далі, чи не доведеться мені закрити клініки? Так не піде! Треба поговорити із церковними лідерами й попросити їх, щоб я відповідала за меншу кількість груп зібрань». Але потім я подумала: я – створена істота, і повинна виконувати свій обов’язок якнайкраще; це та совість і той розум, які я повинна мати. Тож я нічого не сказала лідерам. Під час зібрань я почувалася вкрай незручно й неспокійно та потайки підраховувала, скільки грошей я втратила, відвідуючи зібрання. Я зовсім не втихомирювала своє серце перед Богом, щоб розмірковувати над Його словами. Я знала, що мій стан неправильний, тому молилася до Бога й шукала Його. Одного разу я прочитала два уривки з Божих слів, які мені дуже допомогли. Всемогутній Бог говорить: «Якщо ти не шукаєш можливостей для вдосконалення Богом, якщо ти не прагнеш бути попереду всіх у своєму пошуку досконалості, то в кінцевому підсумку сповнишся докорів сумління. Найкраща можливість досягати досконалості – зараз; нині надзвичайно добрий час. Якщо ти ревно не прагнеш до того, щоб Бог тебе вдосконалював, то, коли Його робота завершиться, буде вже занадто пізно – можливість уже буде упущена. Якими б великими не були твої поривання, якщо Бог уже більше не виконує роботу, то, яких би ти не докладав зусиль, ти ніколи не зможеш досягти досконалості. Ти мусиш скористатися цією можливістю та співпрацювати, поки Святий Дух потужно працює. Якщо ти упустиш цей шанс, то іншого не отримаєш, яких би зусиль ти не докладав» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Дбай про Божі наміри, щоб досягати досконалості). «Якби зараз Я поклав перед вами гроші та дав вільно вибрати – і якби Я не засудив вас за зроблений вибір, – то більшість із вас вибрали б гроші, а істини б зреклися. Кращі з вас відмовилися б від грошей й нехотя вибрали б істину, а ті, хто посередині, однією рукою вхопили б гроші, а другою – істину. Тож чи не стало б ваше справжнє обличчя самоочевидним? Вибираючи з-поміж істини й будь-чого, чому ви вірні, усі ви вибирали б саме так, і ставлення ваше залишилося б незмінним. Чи це не так? Багато з вас вагалося між правильним і неправильним, чи не так? У всій боротьбі між позитивним і негативним, чорним і білим – між сім’єю і Богом, дітьми і Богом, гармонією і розривом, багатством і бідністю, статусом і пересічністю, між тим, чи вас підтримують чи відкидають тощо, вам точно відомо про той вибір, який ви зробили! Між гармонійною сім’єю і розбитою ви вибрали перше, причому без вагань; між багатством і обов’язком ви знову вибрали перше, і вам навіть бракує волі повернутися до берега; між розкішшю і злиднями ви вибрали перше; вибираючи між вашими дітьми, дружинами й чоловіками та Мною, ви вибрали перше; і між уявленнями та істиною ви все ж вибрали перше. Зіткнувшись із усілякими вашими лихими вчинками, Я просто втратив віру у вас, Я просто приголомшений. Ваші серця несподівано виявилися настільки нездатними пом’якшитися. Кров серця, яку Я присвячував багато років, на диво, не принесла Мені нічого, крім вашого покидання та безсилого прийняття, але Мої сподівання на вас міцніють із кожним новим днем, бо Мій день цілковито виявлений перед кожним. Проте зараз ви досі прагнете темних та лихих речей і відмовляєтеся послабити свою хватку на них. Тож яким буде для вас фінал? Чи ви колись думали про це серйозно? Якби вас знову попросили вибрати, яким було б ваше ставлення?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Кому саме ти вірний?). З Божих слів я побачила Його нагальний намір спасти людство. Зараз Божа робота досягла критичного моменту, коли визначаються фінали людей. Навколо відбуваються різноманітні катастрофи, включно із частими землетрусами, голодом і пошестями. Божа робота добігає кінця, і слідування за Богом та прийняття Його спасіння – це наш єдиний шанс бути спасенними. Якщо ми впустимо цей шанс, то шкодуватимемо про це все життя. Те, що я мала можливість виконувати обов’язок із поливу, було Божою благодаттю. Його намір полягав у тому, щоб, виконуючи свій обов’язок, я могла здобути більше істин. Однак я боялася, що якщо відвідуватиму забагато зібрань, то втрачу можливість заробити грошей. Під час зібрань я не могла втихомирити своє серце, щоб розмірковувати над Божими словами, і навіть хотіла попросити своїх лідерів, щоб мені доручили менше груп зібрань. Між грошима та обов’язком я все ще чіплялася за зовнішні речі, такі як гроші, слава та вигода, не в змозі відпустити їх. Коли Божа робота закінчиться й прийдуть великі катастрофи, якщо я не досягну істини, то загину в цих катастрофах. Тоді, скільки б я не плакала й не скреготала зубами, як би гірко не шкодувала, буде надто пізно. З Божих слів я також зрозуміла, що хоча прагнення до грошей, слави та вигоди може приносити насолоду плоті й завойовувати повагу й захоплення інших, це лише тимчасове задоволення. Коли вдаряє катастрофа, гроші аж ніяк не можуть урятувати життя. Я думала про те, що хоча я й заробила трохи грошей на своїх клініках, я ледь не померла від сильної кровотечі під час пологів. Якби не Божа турбота й захист, жодні гроші не врятували б мого життя. Дружина одного мого друга була вчителькою, і коли їй було за 30 у неї діагностували рак грудей. Навіть дорогі імпортні ліки не змогли врятувати її життя, й врешті-решт вона померла у віці 36 років. Також один із моїх однокласників керував ортопедичною лікарнею й був досить відомим у нашому повіті. Раптом у нього діагностували рак печінки, і, на жаль, усього через шість місяців він помер. Я згадала слова Господа Ісуса: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:26). Останніми роками катастрофи стають дедалі серйознішими: по всьому світу часто трапляються землетруси, голод і пошесті. У цих катастрофах раптово гине дуже багато людей. Хоч скільки грошей ти маєш, перед обличчям смерті ти завжди безсилий. Гроші не можуть урятувати нічиє життя. Лише слідуючи за Богом, прагнучи до істини й належно виконуючи обов’язок створеної істоти, можна бути спасенним Богом і вижити; лише тоді можна мати добру долю й місце призначення. Зараз Божа робота зі спасіння людства ще не закінчилася. Я повинна щиро прагнути до істини й цінувати свою нинішню можливість виконувати обов’язок. Після цього, коли в мене був час, я частіше читала Божі слова й була здатна втихомирити своє серце під час зібрань.
Пізніше Управління охорони здоров’я висунуло вимогу, щоб усі громадські клініки об’єдналися, перейшли під єдине управління та впровадили систему кооперативного медичного страхування; пацієнти більше не могли вимагати відшкодування медичних витрат за лікування у приватних клініках. Деякі лікарі, які мали клініку неподалік моєї громади, звернулися до мене, щоб обговорити об’єднання наших клінік. Я подумала, що після об’єднання клініки розширяться, і я точно зароблятиму більше грошей. Об’єднання клінік було для мене великою спокусою. Проте потім я подумала, що зараз виконую обов’язок із поливу й проводжу зібрання майже щодня. Коли я керувала власними клініками, мій графік був порівняно гнучким, але якщо клініки об’єднаються, заради власної вигоди мої партнери точно заважатимуть мені регулярно ходити на зібрання, і я вже не зможу так вільно відвідувати їх і виконувати свої обов’язки. Моє життя точно постраждає. Я точно не можу об’єднати клініки, не завадивши відвідуванню зібрань і виконанню своїх обов’язків. Однак, якщо я не об’єднаю їх, то пацієнтів у мене точно буде дедалі менше, бо вони побачать, що в моїх клініках неможливо отримати відшкодування медичних витрат. З часом мої клініки неминуче зіткнуться з банкрутством, і тоді я повністю втрачу можливість заробляти гроші. Поставши перед таким вибором, я завагалася й відповіла їм: «Дайте мені ще трохи подумати». Протягом наступних днів на серці в мене було так важко, ніби його придавило величезним каменем. Я молилася до Бога: «Любий Всемогутній Боже, мої клініки зараз стоять перед цим планом об’єднання. Я відчуваю сильний внутрішній конфлікт через це й не знаю, що робити. Прошу, скеруй мене».
Після цього я прочитала уривок із Божих слів та отримала деяке розуміння щодо першопричини мого прагнення до грошей, слави й вигоди. Всемогутній Бог говорить: «“Гроші правлять світом”. Це віяння? Якщо порівнювати з модними та гастрономічними віяннями, які ви згадували, хіба це не набагато гірше? “Гроші правлять світом” – це філософія сатани. Вона дуже превалює серед людей у кожному суспільстві; можна сказати, що це віяння. Це пов’язано з тим, що його було вселено в серце кожної людини, яка спочатку не приймала цей вислів, але потім, коли зіткнулася з реальним життям, мовчазно погодилася з ним, і їй почало здаватися, що ці слова таки правдиві. Хіба це не процес розбещення людини сатаною? Можливо, люди не мають однакової міри досвідного знання про цей вислів, але кожен різною мірою тлумачить і приймає ці слова, виходячи з того, що відбувалося навколо нього, і з власного особистого досвіду. Хіба це не так? Незалежно від того, скільки досвіду людина має із цим висловом, який негативний вплив він може справити на людське серце? Є щось, що виявляється через людський характер людей у цьому світі, зокрема й кожного з вас. Що це? Це поклоніння грошам. Чи важко його викорінити з людського серця? Дуже важко! Схоже, сатана справді глибоко розбестив людину! Сатана спокушає грошима людей і розбещує їх, щоб вони поклонялися грошам і благоговіли перед матеріальним. А як це поклоніння грошам проявляється в людях? Чи вважаєте ви, що без грошей не змогли б вижити в цьому світі, що без грошей не можна пробути навіть одного дня? Статус людей і повага, яку вони викликають, ґрунтуються на тому, скільки вони мають грошей. Спини бідних зігнуті від сорому, а багаті втішаються своїм високим статусом. Вони тримаються гордо й упевнено, говорять голосно та живуть бундючно. Що приносить людям цей вислів і віяння? Хіба не правда, що багато людей іде на будь-які жертви, аби отримати гроші? Хіба чимало людей не втрачає свою гідність і порядність у гонитві за більшими грошима? Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат? Хіба сатана не зловісний, що використовує цей метод і цей вислів, аби настільки розбещувати людину? Хіба це не злостивий трюк?» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V). Божі слова допомогли мені зрозуміти: щоразу, коли мені доводилося робити вибір між обов’язком і грошима, я завжди обирала гроші та вигоду. Першопричиною цього була шкода, заподіяна сатанинськими думками та ідеями. Із самого дитинства в моєму серці були закарбовані сатанинські думки й ідеї на кшталт: «Гроші правлять світом» і «Коли ти бідний у місті – нікому до тебе немає діла, а як багатий у горах – з’являються родичі, про яких ти навіть не знав». Я вірила, що гроші дають тобі статус в очах інших, і лише з грошима можна тримати голову високо, жити краще за інших – яскравим і гламурним життям. А якщо ти не маєш грошей, то почуватимешся нікчемою перед іншими. У дитинстві, оскільки моя сім’я була бідною, я твердо вирішила вступити до вишу й змінити свою долю. Однак моя мрія про вступ розбилася, коли перед самими іспитами в мами діагностували невиліковну хворобу. Глузування світських людей ще більше розпалило моє прагнення розбагатіти. Побачивши, що професія лікаря може принести і славу, і вигоду, я пішла до медичного училища, склала кваліфікаційні іспити й відкрила клініку. Через кілька років я досягла певного успіху, і захоплення й похвала людей тішили моє марнославство. Я ще більше переконалася, що гроші роблять життя шляхетним. Я вважала гроші, славу та вигоду метою свого життєвого прагнення. У ті роки я присвячувала весь свій час та енергію роботі в клініках, прагнучи до багатства. Через те, що я цілими днями перебувала у великому стресі, у мене розвинулася гіпертонія, і під час пологів я страждала від ускладнення у вигляді гіпертензії, спричиненої вагітністю. Якби не Божий захист, я б давно померла. Протягом восьми років моя зовиця знову і знову щиро проповідувала мені Євангеліє, але я була зайнята зароблянням грошей. Моя душа ніби затьмарилася, і мене зовсім не цікавило дослідження істинного шляху. Я знову і знову відкидала Боже спасіння й ледь не втратила чудову можливість Божого спасіння. Навіть після того, як я почала вірити в Бога, мій погляд на речі залишився таким самим. Я боялася, що якщо виконуватиму забагато обов’язків або відвідуватиму забагато зібрань, то втрачу можливість заробляти, тому не хотіла відповідати за таку велику кількість груп зібрань. Під час зібрань я не могла втихомирити своє серце, щоб розмірковувати над Божими словами, і моє життя-входження страждало. Це саме так, як розвінчав Бог: «Хіба чимало людей заради грошей не втрачає нагоду виконувати свій обов’язок і слідувати за Богом? Хіба втрата шансу здобути істину та бути спасенним не є для людей найбільшою з усіх утрат?». Я жила за сатанинськими правилами виживання і йшла хибним шляхом, прагнучи до грошей, слави та вигоди. Це приносило страждання моїй плоті й ба більше, шкодило моєму життю. Факти доводять, що висловлювання на кшталт «Гроші правлять світом» і «Гроші – це ще не все, але без них нічого не можна зробити», є сатанинськими облудами, які вводять в оману, розбещують і пожирають людей. Якби я так і не змогла побачити наскрізь, як сатана шкодить людям, і далі боролася за гроші, славу та вигоду, то врешті-решт я б точно потрапила в полон до сатани, і мій шанс на спасіння був би зруйнований. Усвідомивши це, я вирішила не об’єднувати клініки, а коли настане час платити за оренду, закрити їх і зосередитися на виконанні свого обов’язку. Коли мої колеги знову зателефонували мені, я чітко дала зрозуміти, що не об’єднуватиму клініки. Хоча я заробляла менше грошей, я могла вільно відвідувати зібрання й виконувати свій обов’язок. Практикуючи так, я відчувала в серці великий спокій і мир.
Незабаром настав час платити за оренду, і я знову почала вагатися. Я думала про те, що мені знадобилося ціле десятиліття від навчання медицині до відкриття клінік, і про всі труднощі, які я пережила, і всю кров серця, яку я віддала, щоб відкрити свої клініки. Мені було справді важко відпустити їх. Я також думала, що якщо закрию клініки, то не лише моє матеріальне життя погіршиться, я також втрачу похвалу й захоплення інших. У моєму серці точилася боротьба, і я не знала, що робити, тому я стала на коліна й щиро помолилася до Бога: «Любий Всемогутній Боже, я якось сказала, що закрию клініки, щоб належно виконувати свій обов’язок, коли настане час платити за оренду. Але я досі не можу повністю відпустити їх. Прошу, просвіти й настав мене, і дай мені віру й силу». Того дня я пішла на роботу в клініку. Дорогою я раптом побачила перед приватною лікарнею чорну як смола труну, а поруч із нею – вінки. До мене долетів ледь чутний плач, і я була шокована. Стався медичний інцидент! Розпитавши, я дізналася, що в цій лікарні під час пологів померла жінка з немовлям. Я не могла не згадати, що хоча за ці роки в моїх клініках і траплялися невеликі інциденти, усі вони миналися без серйозної шкоди. І не тому, що в мене були блискучі медичні навички, чи тому, що я обережно вела медичну практику. А завдяки Божій турботі й захисту! Без Божої турботи й захисту одного медичного інциденту було б достатньо, щоб довести мене до банкрутства. У своєму серці я була дуже вдячна Богові й знала, що маю відплатити Йому за любов. Я думала про те, що Божа робота добігає кінця, і мої брати і сестри щосили поспішають виконувати свої обов’язки, щоб приготувати достатньо добрих вчинків для своїх місць призначення. А я тим часом загрузла в справах клінік і не могла приділяти більше часу та енергії своїм обов’язкам. Моя літепла віра в Бога не лише заважала моєму обов’язку, а й шкодила моєму власному життю. Потім я прочитала Божі слова й зрозуміла, як жити змістовним життям. Бог говорить: «Ти – створена істота; ти, звичайно, повинен поклонятися Богу й прагнути до життя, сповненого сенсу. Якщо ти не поклоняєшся Богу, а живеш у своїй брудній плоті, то хіба ти не всього лише звір у людській подобі? Оскільки ти – людська істота, тобі слід присвятити себе Богові й витерпіти всі страждання! Тобі слід із радістю та впевненістю приймати незначні страждання, яким тебе піддано сьогодні, і жити повним сенсу життям, як Йов і Петро. … Ви – люди, які прагнуть іти правильним шляхом, ті, хто шукає покращення. Ви – люди, які встають у країні великого червоного дракона, ті, кого Бог називає праведними. Хіба це не життя, що має найбільший сенс?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (2)). Читаючи Божі слова, я зрозуміла, що якщо як створена істота я можу обрати слідувати за Богом усе своє життя й добре виконувати свій обов’язок, то це й буде найцінніше та найзмістовніше життя. Я подумала про Петра. Коли Ісус покликав його, він кинув свої рибальські сіті й залишив знаряддя, якими заробляв на життя. Він покинув усе, щоб слідувати за Господом Ісусом, і врешті-решт здобув істину й був удосконалений Богом. А подивившись на себе, я побачила, що жила за сатанинськими думками й ідеями, прагнучи до грошей, слави та вигоди. Поступово Бог утратив місце в моєму серці, і я опустилася до рівня маловіра. Саме Божа милість повернула мене до Його дому, і я повинна всім серцем цінувати можливість виконувати обов’язок зараз. Я згадала, що сказав Бог: «Прийшовши на землю, люди рідко зустрічають Мене, і так само рідко випадає можливість шукати та здобувати істину. Чому ж ви не цінуєте цей прекрасний час як правильний шлях, якого треба прагнути в цьому житті?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слова для молодих і старих). Це правда. Це був мій єдиний шанс на спасіння. Якби я й далі не ставилася серйозно до слідування за Богом і прагнення до істини, то, коли вдарили б катастрофи, я втратила б життя. І тоді, навіть якби я заробила всі гроші світу, яку цінність чи сенс це мало б? Я керувала клініками, водночас виконуючи свої обов’язки, і в мене було мало часу на читання Божих слів і пошук істини, щоб виправити свій розбещений характер. Як людина, яка вірить у Бога лише у вільний час, коли я змогла б зрозуміти істину? Лише прагнучи до істини й належно виконуючи обов’язок створеної істоти, ми можемо бути спасенними й отримати прекрасне місце призначення. Це правильний життєвий шлях. Я мусила відказатися від клінік і весь свій час присвячувати себе Богові. Згодом я закрила клініки.
Саме керівництво й настанови Божих слів допомогли мені розрізнити зловісний намір сатани вводити людей в оману й розбещувати їх грошима, славою та вигодою, а також зрозуміти, цінність і сенс прагнення до істини в житті. Я дякую Богові за керівництво й настанови Його слів, які домопогли мені зробити мудрий вибір між бізнесом і обов’язком. Останні кілька років я й далі виконую свій обов’язок у церкві. Я виявила багато розбещеності, але завдяки молитвам до Бога, пошуку істини, розмірковуванню над собою й пізнанню себе мій розбещений характер дещо змінився, і поступово я почала жити певною людською подобою. Зміни, яких я зазнала, – це результати, досягнуті завдяки Божим словам. Дякую Богові за Його спасіння!
