Обов’язки керівників і працівників (2)

Спочатку розгляньмо основний зміст нашої бесіди на минулому зібранні. (Минулого разу Ти перерахував п’ятнадцять обов’язків лідерів і працівників і в основному бесідував про перші два: перший – вести людей до того, щоб вони їли й пили Божі слова, розуміли їх і входили в реальність Божих слів; другий – бути обізнаним зі станами кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті. На основі цих двох пунктів Ти проаналізував відповідні прояви неправдивих лідерів.) Ви коли-небудь розмірковували, який із цих двох обов’язків ви могли б виконувати, якби були лідерами? Багато людей завжди відчуває, що вони мають певний рівень, розум і почуття тягаря, і, як наслідок, хочуть змагатися за те, щоб стати лідерами, і не хочуть бути звичайними послідовниками. Тож спочатку подивися, чи можеш ти виконувати ці два обов’язки, і який із них ти здатний виконувати краще та можеш узяти на себе. Не будемо поки що говорити про те, чи маєш ти рівень, щоб стати лідером, чи володієш цією працездатністю або почуттям тягаря, а спочатку подивимося, чи можеш ти добре виконувати ці два обов’язки. Ви коли-небудь розмірковували над цим питанням? Дехто може сказати: «Я не планую бути лідером, тож навіщо мені над цим розмірковувати? Мені просто потрібно добре виконувати свою роботу – це питання мене не стосується. У цьому житті я ніколи не хочу бути лідером і ніколи не хочу брати на себе обов’язки лідера чи працівника, тому мені ніколи не потрібно розмірковувати над такими питаннями». Це правильне твердження? (Ні.) Навіть якщо ти не хочеш бути лідером, хіба тобі не потрібно знати, наскільки добре людина, яка тебе веде, виконує ці два обов’язки, чи виконала вона свої обов’язки, чи має вона необхідний рівень, здібності та почуття тягаря, і чи відповідає вона цим двом вимогам? Якщо ти не розумієш або не можеш розгледіти цього, і вона заведе тебе в яму, чи ти це усвідомиш? Якщо ти просто бездумно слідуєш за нею і є просто невігласом, якщо ти не знаєш, що вона – неправдивий лідер, або що вона веде тебе хибним шляхом, або куди вона тебе веде, то ти будеш у небезпеці. Оскільки ти не розумієш сфери обов’язків лідерів і працівників і тобі бракує розрізнення неправдивих лідерів, ти будеш бездумно слідувати за ними й робити все, що вони тобі скажуть, не знаючи, чи те, про що вони з тобою бесідують, відповідає істині в Божих словах, чи є це реальністю. Ти думатимеш, що оскільки вони сповнені ентузіазму, оскільки вони метушаться й наполегливо працюють від зорі до зорі та здатні платити ціну, і оскільки, коли хтось у скруті, вони простягають руку допомоги, а не ігнорують його, то вони відповідають стандарту як лідери. Ти не знаєш, що неправдивим лідерам бракує здатності сприймати Божі слова, що скільки б вони не працювали, вони не зрозуміють Божих намірів і не знатимуть, які Божі вимоги, вони навіть не зможуть розрізнити, що таке доктрини, а що таке істини-реальності, вони не знатимуть, як чисто сприймати Божі слова та істину, і не знатимуть, як їсти й пити Божі слова – це робить очевидним, що вони неправдиві лідери. Неправдиві лідери не досягають жодних результатів у роботі, яку вони виконують. Вони бесідуватимуть із тобою і зроблять усе для годиться, але їм буде незрозуміло, у якому ти стані, з якими труднощами стикаєшся і чи були вони насправді розв’язані, і ти сам цього теж не знатимеш. Зовні вони прочитають тобі Божі слова й побесідують з тобою про істину, але ти все одно житимеш у хибному стані без жодних змін. Які б труднощі ти не зустрічав, здаватиметься, що вони виконують свої обов’язки, але жодна з твоїх труднощів не буде розв’язана через їхню бесіду чи допомогу, і проблеми залишатимуться. Чи відповідає такий лідер стандарту? (Ні.) Отже, які істини тобі потрібно зрозуміти, щоб розрізняти ці речі? Тобі потрібно зрозуміти, чи виконують лідери та працівники кожне завдання й розв’язують кожну проблему відповідно до вимог Божих слів, чи кожне слово, яке вони говорять, є практичним і відповідає істині в Божих словах. Крім того, тобі потрібно зрозуміти, чи, коли ти стикаєшся з різними труднощами, їхній підхід до розв’язання проблем веде тебе до розуміння Божих слів і здобуття шляху практики, чи вони лише говорять якісь слова й доктрини, вигукують гасла або докоряють тобі. Деякі лідери та працівники люблять допомагати людям через напучування, деякі – через мотивацію, а інші – через викриття, звинувачення та обтинання. Незалежно від методу, який вони використовують, якщо він може справді привести тебе до входження в істину-реальність, розв’язати твої реальні труднощі, даючи тобі зрозуміти, які Божі наміри, і тим самим даючи тобі змогу пізнати себе та знайти шлях практики, то коли ти зіткнешся з подібними ситуаціями в майбутньому, у тебе буде шлях, яким слідувати. Тому найголовніший стандарт для оцінки того, чи відповідає лідер або працівник стандарту, – це те, чи може він використовувати істину для розв’язання проблем і труднощів людей, даючи їм змогу зрозуміти істину та здобути шлях практики.

Минулого разу ми більш-менш побесідували про перший і другий обов’язки лідерів і працівників, і ми проаналізували певні прояви неправдивих лідерів у зв’язку з цими двома обов’язками. Їхні основні прояви – це неглибоке й поверхове сприймання Божих слів і нездатність зрозуміти істину. Очевидно, що вони, як наслідок, не можуть вести інших до розуміння Божих слів і збагнення Його намірів. Коли люди стикаються з труднощами, неправдиві лідери не можуть спиратися на власне досвідне знання, щоб вести цих людей до розуміння істини та входження в реальність, щоб у них був шлях, яким слідувати, і не можуть змусити їх розмірковувати над собою та пізнавати себе серед різних труднощів і водночас розв’язувати ці труднощі. Тож сьогодні побесідуймо спочатку про те, що таке труднощі життя-входження, і які існують різні поширені труднощі, пов’язані з життям-входженням, з якими люди часто стикаються у своєму повсякденному житті. Зробімо конкретний підсумок цих речей. Чи потрібно про це бесідувати? (Так.) Ви тепер дещо зацікавлені в цих темах, пов’язаних із життям-входженням, чи не так? Коли Я вперше спілкувався з вами й розмовляв із вами, незалежно від того, що було сказано, ви були заціпенілі й тупі, мляві та повільно реагували. Здавалося, що ви нічого не розумієте і не маєте жодного духовного зросту, не кажучи вже про життя-входження. Тепер, коли ми говоримо про справи, пов’язані зі зміною життя-характеру, більшість із вас відносно зацікавлена в цій темі й має на неї певну реакцію. Це позитивне явище. Якби ви не виконували свої обов’язки, чи могли б ви цього досягти? (Ні, не змогли б.) Це Божа благодать; усе це завдяки Його прихильності.

Пункт друга: Обов’язок другий: бути обізнаним зі станами кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті (частина друга)

Вісім типів труднощів життя-входження

I. Труднощі, пов’язані з виконанням свого обов’язку

Щодо труднощів життя-входження, розгляньмо спочатку в ширшому сенсі труднощі, пов’язані з виконанням своїх обов’язків. Коли ти стикаєшся з проблемами у виконанні своїх обов’язків, що передбачають практикування істини, і ти не можеш вирішувати справи згідно з принципами, хіба це не є трудністю у житті-входженні? (Так, є.) Простими словами, це різні стани, ідеї, погляди та певні неправильні способи мислення, що виникають під час виконання своїх обов’язків. Отже, які є конкретні труднощі щодо цього? Наприклад, постійне намагання бути недбалим, слизьким і ухилятися від роботи під час виконання своїх обов’язків – хіба це не стан, який зазвичай проявляється та викривається під час виконання обов’язків? Є також неуважність до своєї належної роботи та постійне порівняння себе з іншими під час виконання свого обов’язку, ставлення до місця, де виконується обов’язок, як до ігрового майданчика чи поля бою, і роздуми про пошук «еталону» щоразу, коли виконується обов’язок, кажучи про себе: «Подивлюся, хто кращий за мене і хто може розпалити мій бойовий дух, тоді я змагатимуся з ними, боротимуся з ними та порівнюватиму себе з ними, щоб побачити, хто досягає кращих результатів і вищої ефективності у виконанні свого обов’язку, і хто краще завойовує серця людей». Потім є розуміння принципів виконання свого обов’язку, але небажання їх дотримуватися або діяти відповідно до істини в Божих словах чи вимог Божого дому, і постійне бажання домішувати до виконання свого обов’язку особисті вподобання, кажучи: «Мені подобається робити це так, мені подобається робити це отак; я хочу робити це так, я хочу робити це отак». Це свавілля, постійне бажання слідувати власній волі та діяти як заманеться відповідно до власних уподобань, не дослухаючись до жодних вимог Божого дому та воліючи збитися з правильного шляху. Хіба це не реальні прояви, які демонструє більшість людей під час виконання своїх обов’язків? Очевидно, що всі ці проблеми пов’язані з труднощами у виконанні свого обов’язку. Будь ласка, доповніть. (Нездатність гармонійно співпрацювати з іншими під час виконання свого обов’язку та постійна самоправність.) Це також вважається трудністю. Нездатність гармонійно співпрацювати з іншими під час виконання свого обов’язку та постійне бажання бути самоправним і мати останнє слово; бажання упокоритися, щоб звернутися за порадою та вислухати думки інших, коли стикаєшся з проблемами, але нездатність практикувати це та почуття дискомфорту, коли намагаєшся це практикувати, – це проблема. (Постійний захист власних інтересів під час виконання обов’язку, егоїстичність і ницість, і насправді наявність знань про те, як розв’язати проблему, коли вона виникає, але відчуття, що це не має до тебе ніякого стосунку, страх узяти на себе відповідальність, якщо щось піде не так, і, як наслідок, небажання виходити наперед.) Не розв’язувати проблему, коли її бачиш, вважаючи, що це тебе не стосується, та ігноруючи її, – це також вважається виконанням свого обов’язку без відданості. Незалежно від того, чи відповідаєш ти за завдання, чи ні, якщо ти можеш розгледіти та розв’язати проблему, ти повинен виконати цю відповідальність. Це твій обов’язок і робота, яка випадає на твою долю. Якщо куратор може її розв’язати, ти можеш її залишити, але якщо не може, ти повинен вийти наперед і розв’язати її. Не розподіляй проблеми за тим, до чиєї сфери відповідальності вони належать, – це невідданість Богу. Ще щось? (Покладання на свій розум і дари для виконання роботи під час виконання свого обов’язку, а не пошук істини.) Таких людей багато. Вони завжди думають, що мають розум і рівень, і їм байдуже до всього, що з ними трапляється; вони зовсім не шукають істини й діють виключно за власною волею, і в результаті не можуть належно виконати жодного обов’язку. Усе це – труднощі, з якими люди стикаються під час виконання своїх обов’язків.

II. Питання, пов’язані з тим, як людина ставиться до свого майбутнього та долі

Те, як людина ставиться до свого майбутнього та долі, – це також важлива проблема, пов’язана із життям-входженням. Деякі люди готові платити ціну, якщо вірять, що мають надію на спасіння, і стають негативно налаштованими, якщо думають, що надії немає. Якщо Божий дім не просуває та не зрощує їх, вони не бажають платити ціну й виконують свої обов’язки, просто роблячи все для годиться, не беручи на себе відповідальності. Що б вони не робили, вони завжди думають про своє майбутнє та долю, запитуючи себе: «Чи справді я матиму добре місце призначення? Чи згадувалося в Божих обітницях, яким буде майбутнє та місце призначення такої людини, як я?» Якщо вони не знаходять точної відповіді, їм бракує ентузіазму щось робити. Якщо Божий дім їх просуває та зрощує, вони сповнюються енергією, і в усьому, що роблять, вони особливо ініціативні. Однак, якщо вони не можуть добре виконувати свій обов’язок і їх відстороняють, вони негайно стають негативно налаштованими й кидають свій обов’язок, втрачаючи будь-яку надію. Коли їх обтинають, вони думають: «Бог мене більше не любить? Якщо так, то Він мав би сказати про це раніше, а не перешкоджати моєму прагненню до світу!» Якщо їх відстороняють, вони думають: «Хіба вони не дивляться на мене зверхньо? Хто на мене доніс? Мене відсіюють? Якщо так, то вони мали б сказати про це раніше!» Ба більше, їхні серця сповнені угод, вимог і необґрунтованих прохань до Бога. Що б церква не доручала їм робити, вони вважають передумовою для цього наявність у них доброго майбутнього, доброго місця призначення та Божих благословень. Щонайменше передумовою для їхнього прийняття та покори є те, щоб із ними поводилися з приємним виразом обличчя, з добрим ставленням і схваленням. Хіба це не прояви того, як вони ставляться до свого майбутнього та долі? Доповніть. (Якщо під час виконання обов’язків виникають відхилення чи проблеми і їх обтинають, вони скаржаться на Бога й остерігаються Його; вони бояться бути викритими й відсіяними та завжди залишають собі шлях до відступу.) Страх бути викритими й відсіяними та постійне залишення собі шляху до відступу – це також прояви того, як вони ставляться до свого майбутнього та долі. (Коли людина бачить, що Божі слова викриття та характеристики відповідають їй, або коли її обтинають і вона відчуває сором, вона робить висновок, що вона безтолкова, диявол і сатана, і що вона нездатна прийняти істину. Вона вирішує, що не має надії на спасіння, і стає негативно налаштованою.) Коли йдеться про їхнє майбутнє та долю, люди не можуть повністю відмовитися від власних намірів і бажань. Вони постійно ставляться до них як до найважливішого й відповідно прагнуть до них, вважаючи їх рушійною силою та передумовою для всього, до чого вони прагнуть. Коли вони стикаються із судом, карою, випробуваннями, переплавкою чи викриттям або потрапляють у небезпечні обставини, вони негайно думають: «Бог мене більше не хоче? Він мене цурається? Тон, яким Він до мене говорить, такий суворий; Він не хоче мене спасати? Він хоче мене відсіяти? Якщо Він хоче мене відсіяти, Він повинен сказати про це якомога швидше, поки я ще молодий, щоб не перешкоджати моєму прагненню до світу». Це породжує в них негатив, опір, протидію та недбалість. Це деякі стани та прояви, пов’язані з тим, як люди ставляться до свого майбутнього та долі. Це значна трудність, що стосується життя-входження.

III. Труднощі, пов’язані з міжособистісними стосунками

Розгляньмо ще один аспект – міжособистісні стосунки. Це також значна трудність, пов’язана із життям-входженням. Як ти ставишся до людей, які тобі не подобаються, до людей, чиї думки відрізняються від твоїх, до людей, які тобі знайомі, до людей, які мають із тобою родинні стосунки або які тобі допомогли, і до людей, які завжди своєчасно тебе попереджають, говорять тобі правдиві слова й допомагають тобі, і чи можеш ти ставитися до кожної людини справедливо, а також як ти практикуєш, коли виникають суперечки з іншими людьми, а також ревнощі та конфлікти, що виникають між вами, і твоя нездатність гармонійно взаємодіяти або навіть гармонійно співпрацювати в процесі виконання своїх обов’язків – це деякі стани та прояви, пов’язані з міжособистісними стосунками. Чи є ще якісь? (Бути безвідмовною людиною і не наважуватися висловлюватися, виявивши проблеми іншої людини, через страх образити її.) Це стан, який виникає, коли людина боїться образити інших. (Також те, як людина ставиться до лідерів і працівників, а також до тих, хто має владу та статус.) Як ти ставишся до лідерів і працівників або до людей із владою та статусом – чи з лестощами та підлабузництвом, чи ставишся до них правильно, – це конкретний прояв того, як ти поводишся з тими, хто має владу та вплив. Це більш-менш і є труднощі міжособистісних стосунків.

IV. Питання, пов’язані з людськими почуттями

Поговорімо трохи про людські почуття. Які проблеми пов’язані з почуттями? По-перше, як ти оцінюєш членів своєї родини та як ставишся до того, що вони роблять. «Те, що вони роблять», тут, природно, включає випадки, коли вони переривають роботу церкви й заважають їй, коли вони засуджують людей за їхньою спиною, коли вони вдаються до деяких практик маловірів тощо. Чи можеш ти ставитися до цього неупереджено? Коли тобі необхідно написати оцінку членів своєї родини, чи можеш ти зробити це об’єктивно й неупереджено, відкинувши власні почуття? Це стосується того, як ти ставишся до членів своєї родини. Крім того, чи маєш ти почуття до тих, з ким ти ладнаєш або хто раніше тобі допомагав? Чи здатний ти дивитися на їхні дії та поведінку об’єктивно, неупереджено й точно? Якщо вони переривають роботу церкви й заважають їй, чи зможеш ти негайно повідомити про них або викрити їх після того, як дізнаєшся про це? Також, чи маєш ти почуття до тих, хто тобі відносно близький або хто поділяє твої інтереси? Чи маєш ти неупереджену й об’єктивну оцінку, визначення та спосіб поводження з їхніми діями та поведінкою? Припустимо, що з цими людьми, з якими ти маєш сентиментальний зв’язок, церква розбирається згідно з принципами, і результат цього не відповідає твоїм власним уявленням – як би ти до цього поставився? Чи зміг би ти підкоритися? Чи продовжував би ти таємно плутатися з ними, і чи був би ти введений ними в оману й навіть підбурений ними виправдовуватися за них, обґрунтовувати їхні дії та захищати їх? Чи прийшов би ти на допомогу й підставив би плече тим, хто тобі допоміг, нехтуючи при цьому істиною-принципами та ігноруючи інтереси Божого дому? Хіба ці різні проблеми не пов’язані з почуттями? Деякі люди кажуть: «Хіба почуття не стосуються лише родичів і членів сім’ї? Хіба сфера почуттів – це не лише твої батьки, брати й сестри та інші члени сім’ї?» Ні, почуття охоплюють широке коло людей. Забудь про неупереджену оцінку членів власної родини – деякі люди не здатні навіть неупереджено оцінити своїх добрих друзів і приятелів, і вони перекручують факти, коли говорять про цих людей. Наприклад, якщо їхній приятель не займається своєю належною роботою і завжди вдається до криводушних і нечестивих практик у своєму обов’язку, вони опишуть його як досить грайливого і скажуть, що його людськість незріла й ще не стабільна. Хіба в цих словах немає почуттів? Це мова, сповнена почуттів. Якщо хтось, хто не має до них жодного стосунку, не займається своєю належною роботою і вдається до криводушних і нечестивих практик, вони скажуть про нього різкіші речі й можуть навіть засудити його. Хіба це не прояв того, що людина говорить і діє на основі почуттів? Чи є люди, які живуть своїми почуттями, неупередженими? Чи є вони порядними? (Ні.) Що не так із людьми, які говорять відповідно до своїх почуттів? Чому вони не можуть ставитися до інших справедливо? Чому вони не можуть говорити на основі істини-принципів? Люди, які дволичні й ніколи не засновують свої слова на фактах, є нечестивими. Не бути неупередженим, коли говориш, завжди говорити відповідно до своїх почуттів і заради себе, а не відповідно до істини-принципів, не думати про роботу Божого дому, а просто захищати свої особисті почуття, славу, вигоду та статус – це характер антихристів. Саме так говорять антихристи; усе, що вони кажуть, є нечестивим, таким, що заважає та перериває. Люди, які живуть серед уподобань та інтересів плоті, живуть серед своїх почуттів. Люди, які живуть своїми почуттями, – це ті, хто зовсім не приймає і не практикує істину. Ті, хто говорить і діє на основі своїх почуттів, зовсім не мають істини-реальності. Якщо такі люди стануть лідерами, вони, безсумнівно, будуть неправдивими лідерами або антихристами. Вони не тільки нездатні виконувати справжню роботу, а й можуть чинити різні лихі вчинки. Вони обов’язково будуть відсіяні та покарані.

V. Питання, пов’язані з жаданням плотських утіх

Жадання плотських утіх – це також серйозна проблема. Які, на вашу думку, є прояви жадання плотських утіх? Які приклади ви можете навести з того, що бачили у власному досвіді? Чи враховується насолода благами статусу? (Так.) Ще щось? (Віддавання переваги легким завданням перед складними під час виконання своїх обов’язків і постійне бажання обирати легку роботу.) Під час виконання обов’язку люди завжди обирають легку роботу, роботу, яка не втомлює і не вимагає перебування на вулиці за будь-якої погоди. Це вибір легких завдань і ухилення від важких, і це є проявом жадання плотських утіх. Що ще? (Постійні скарги, коли їхній обов’язок трохи важкий, трохи втомливий, коли він вимагає плати ціни.) (Заклопотаність їжею та одягом, а також плотськими насолодами.) Усе це прояви жадання плотських утіх. Коли така людина бачить, що завдання занадто трудомістке або ризиковане, вона перекладає його на когось іншого; сама вона виконує лише неквапливу роботу й виправдовується, кажучи, що має поганий рівень, що їй бракує працездатності й вона не може взяти на себе це завдання, – хоча насправді це тому, що вона жадає плотських утіх. Вони не хочуть страждати, незалежно від того, яку роботу вони виконують або який обов’язок виконують. Якщо їм скажуть, що після закінчення роботи буде тушкована свинина, вони працюють дуже швидко й ефективно, і їх не потрібно підганяти, змушувати чи наглядати за ними; але якщо для них немає тушкованої свинини, і їм доводиться виконувати свій обов’язок понаднормово, вони зволікають і знаходять усілякі причини та виправдання, щоб його відкласти, а попрацювавши трохи, кажуть: «У мене паморочиться в голові, у мене затерпла нога, я виснажений! У мене болить усе тіло, чи можу я трохи відпочити?» У чому тут проблема? Вони жадають плотських утіх. Є також випадки, коли люди завжди скаржаться на труднощі під час виконання свого обов’язку, коли вони не хочуть докладати жодних зусиль, коли, щойно в них з’являється трохи вільного часу, вони відпочивають, безцільно базікають або беруть участь у дозвіллі й розвагах. І коли робота набирає обертів і це порушує ритм і рутину їхнього життя, вони незадоволені й розчаровані цим. Вони бурчать, і скаржаться, і стають недбалими у виконанні свого обов’язку. Це жадання плотських утіх, чи не так? Наприклад, щоб підтримувати свою фігуру, деякі жінки щодня в певний час роблять тренування та сплять для краси. Однак, щойно робота стає напруженою і ці рутини порушуються, вони стають незадоволеними, кажучи: «Це не годиться; виконання цієї роботи занадто затримує справи. Я не можу дозволити, щоб це впливало на мої особисті справи. Я не звертатиму уваги на тих, хто намагається мене підганяти; я дотримуватимуся свого власного темпу. Коли настане час для йоги, я займатимуся йогою. Коли настане час для мого сну для краси, я спатиму. Я продовжуватиму робити це, як і раніше. Я не така дурна й працьовита, як ви всі. Через кілька років ви всі перетворитеся на старих непривабливих жінок, ваші тіла зіпсуються, і ви більше не будете стрункими. Ніхто не захоче на вас дивитися, і у вас не буде впевненості в житті». Заради задоволення своїх плотських насолод, заради краси, щоб подобатися іншим і жити з більшою впевненістю, вони відмовляються поривати з насолодами й вподобаннями своєї плоті незалежно від того, наскільки вони зайняті виконанням обов’язків. Це упивання плотськими втіхами. Дехто каже: «Бог тривожиться, і ми повинні бути уважними до Божих намірів». Але ці жінки кажуть: «Я не бачила, щоб Бог тривожився; мені добре, поки я не тривожуся. Якщо я виявлю увагу до Божих намірів, хто виявить увагу до моїх?» Чи є в таких жінок якась людськість? Хіба вони не дияволи? Є також певні люди, які, незалежно від того, наскільки напружена й нагальна їхня робота, не дозволять їй вплинути на те, як вони одягаються і що носять. Вони щодня витрачають години на макіяж, і вони пам’ятають так само чітко, як власну адресу, який одяг носити щодня, щоб він пасував до певних пар взуття, і коли робити косметичні процедури та масажі, зовсім не плутаючись у цих речах. Однак, коли йдеться про те, скільки істини вони розуміють, які істини вони досі не розуміють або в які не ввійшли, які справи вони досі вирішують недбало й без відданості, які розбещені характери вони виявили, та інші подібні питання, що стосуються істини, які пов’язані із життям-входженням, вони нічого про це не знають. Коли їх про це запитують, вони абсолютно необізнані. Проте, коли йдеться про теми, пов’язані з плотськими насолодами – їжею, питтям і розвагами, – вони можуть без упину базікати, їх неможливо зупинити. Незалежно від того, наскільки напружена робота церкви або наскільки зайняті їхні обов’язки, рутина й нормальний стан їхнього життя ніколи не порушуються. Вони ніколи не бувають неуважними до жодних дрібних деталей життя плоті й контролюють їх досконало, будучи дуже суворими й серйозними. Але, маючи справу з роботою Божого дому, незалежно від того, наскільки велика справа і навіть якщо вона може стосуватися безпеки братів і сестер, вони ставляться до неї недбало. Вони навіть не дбають про ті речі, які стосуються Божого доручення або обов’язку, який вони повинні виконувати. Вони не беруть на себе жодної відповідальності. Це упивання плотськими втіхами, чи не так? Чи підходять люди, які упиваються плотськими втіхами, для виконання обов’язку? Щойно хтось піднімає тему виконання свого обов’язку або говорить про плату ціни та страждання від труднощів, вони продовжують хитати головами. У них занадто багато проблем, вони сповнені скарг і негативу. Такі люди ні на що не здатні, вони не придатні для виконання свого обов’язку, і їх слід відсіяти. Щодо упивання плотськими втіхами, на цьому ми зупинимося.

VI. Труднощі, пов’язані з пізнанням себе

Пізнання себе – це найважливіший аспект життя-входження. Але для більшості людей, оскільки вони не люблять істину й не прагнуть до неї, пізнання себе стає найбільшою трудністю. Тому безсумнівно, що ті, хто не любить істину, не можуть по-справжньому пізнати себе. Які аспекти включає самопізнання? Перший – це знання того, які розбещені характери виявляються в мові та вчинках людини. Іноді це зарозумілість, іноді – лукавість, а, можливо, нечестя, непоступливість чи зрада тощо. Крім того, коли з людиною щось трапляється, вона повинна досліджувати себе, щоб побачити, чи є в неї якісь наміри або мотиви, що не відповідають істині. Вона також повинна досліджувати, чи є в її мові або вчинках щось, що опирається Богу або бунтує проти Нього. Зокрема, вона повинна досліджувати, чи має вона почуття тягаря і чи є вона відданою, коли йдеться про її обов’язок, чи щиро вона присвячує себе Богові, і чи є вона меркантильною або недбалою. Самопізнання також означає знання того, чи є в людини уявлення та фантазії, надмірні вимоги або непорозуміння та образи щодо Бога, і чи має вона намір коритися. Це означає знання того, чи може людина шукати істину, приймати від Бога й мати серце, сповнене покори Богові, коли стикається із ситуаціями, людьми, справами та речами, які Він влаштовує. Це означає знання того, чи є в людини совість і розум, і чи є вона любителем істини. Це означає знання того, чи кориться людина, чи намагається сперечатися, коли з нею щось трапляється, і чи покладається вона на уявлення та фантазії, чи на пошук істини у своєму підході до цих питань. Усе це – сфера самопізнання. Людина повинна розмірковувати над тим, чи любить вона істину і чи має справжню віру в Бога у світлі свого ставлення до різних ситуацій і людей, справ і речей. Якщо людина може пізнати свій розбещений характер і побачити, наскільки великий її бунт проти Бога, то вона виросте. Крім того, коли йдеться про справи, що стосуються її ставлення до Бога, людина повинна розмірковувати над тим, чи є в неї уявлення, страх або покора у її ставленні до Божого імені та втілення, і особливо, яке її ставлення до істини. Людина також повинна знати свої недоліки, свій духовний зріст і чи має вона істину-реальність, а також чи є її прагнення та шлях, яким вона йде, правильними й відповідними Божим намірам. Це все, що люди повинні знати. Підсумовуючи, різні аспекти самопізнання, по суті, складаються з такого: знання того, високий чи низький рівень людини, знання її моральних якостей, знання намірів і мотивів, які вона має у своїх діях, знання розбещеного характеру та природи-сутності, які вона виявляє, знання її вподобань і прагнень, знання шляху, яким вона йде, знання її поглядів на речі, знання її погляду на життя та цінності й знання її ставлення до Бога та істини. Самопізнання в основному складається із цих аспектів.

VII. Різні прояви людей у їхньому ставленні до Бога

Наступний фрагмент змісту про життя-входження стосується різних проявів людей у їхньому ставленні до Бога. Наприклад, це наявність уявлень про Бога, розвиток непорозумінь щодо Нього та настороженість до Нього, висування до Нього необґрунтованих вимог, постійне бажання уникати Його, нелюбов до слів, які Він говорить, і постійне прагнення проникливо спостерігати за Ним. Є також нездатність розгледіти або визнати Божу всемогутність, а також постійне ставлення із сумнівом до Божого володарювання, влаштувань і влади, і повна відсутність знань про це. Крім того, є не тільки неспроможність уникати або заперечувати наклеп і богохульство, які невіруючі та світ зводять на Бога, а, навпаки, бажання запитати, чи це правда, чи відповідає дійсності. Хіба це не сумнів у Богові? Крім цих проявів, які ще є? (Бути підозріливим до Бога й перевіряти Бога.) (Намагатися підлеститися до Бога.) (Не хотіти приймати Божого проникливого спостереження.) Є небажання приймати Боже проникливе спостереження й водночас сумнів у тому, що Бог може проникливо спостерігати за найпотаємнішими куточками людських сердець. (Є також протидія Богові.) Це також прояв – протидія Богові та галас проти Нього. Є використання зневажливого та презирливого ставлення до Бога, до розмов із Ним і спілкування з Ним. Ще щось? (Бути недбалим із Богом і обманювати Його.) (Скаржитися на Бога.) Є ставлення ніколи не коритися й не шукати істини, стикаючись зі справами, і завжди сперечатися заради себе та скаржитися. (Є також засудження та богохульство щодо Бога.) (Змагання з Богом за статус.) (Торгуватися з Богом і використовувати Його.) (Заперечувати Бога, відкидати Бога і зраджувати Бога.) Усе це – суттєві проблеми; це різні стани та розбещені характери, що виникають у ставленні людей до Бога. В основному це і є різні прояви того, як люди ставляться до Бога.

VIII. Ставлення людей до істини та різні його прояви

Ще один аспект змісту життя-входження – це те, як люди ставляться до істини. Які є прояви в цьому аспекті? Це ставлення до істини як до теорії чи гасла, як до припису або як до капіталу для того, щоб жити за рахунок церкви та насолоджуватися благами статусу. Будь ласка, доповніть. (Ставлення до істини як до духовної поживи.) Це ставлення до істини як до духовної поживи для задоволення своїх духовних потреб. (Неприйняття істини та відраза до неї.) Це – ставлення до істини. (Думати, що Божі слова призначені для викриття інших, що вони не стосуються тебе самого, і вважати себе господарем істини.) Ви досить влучно описали цей прояв. Люди з таким проявом вірять, що розуміють усі істини, сказані Богом, і що розбещені характери та сутності людини, які Він викриває, стосуються інших, а не їх. Вони вважають себе господарями істини, часто використовуючи Божі слова, щоб повчати інших, наче їм самим не бракує розбещених характерів, наче вони вже є втіленням істини та її речниками. Що це за непотріб? Вони хочуть бути втіленням істини – хіба вони не такі самі, як Павло? Павло заперечував, що Господь Ісус був Христом і Богом; він сам хотів бути Христом і Сином Божим. Ці люди подібні до Павла, вони того ж роду, що й він, вони – антихристи. Щось іще? (Ставлення до Божих слів як до слів звичайної людини, а не як до істини, яку слід практикувати, і зневажливе та поверхове ставлення до Божих слів.) Не ставитися до Божих слів як до істини, яку слід приймати та практикувати, а ставитися до них як до людських слів – це один із проявів. (Пов’язувати Божі слова з філософіями та теоріями невіруючих.) Це пов’язування Божих слів із філософіями, ставлення до Божих слів як до прикрас або порожніх слів, водночас вважаючи за істину відомі вислови знаменитих і великих людей, а також ставлення до знань, традиційної культури та звичаїв як до істини й підміна ними Божих слів. Люди, які виявляють цей прояв, у певних ситуаціях без упину говорять про бажання практикувати істину, свідчити про Божі слова та популяризувати їх, але в серці вони захоплюються тими знаменитими й великими людьми з мирського світу й навіть підлещуються до Бао Ґуна з давньої династії Сун, кажучи: «Він справді був суворим і безстороннім суддею. Він ніколи не ухвалював несправедливих рішень, під його рукою ніколи не було судових помилок, а від леза його ката не постраждала жодна невинна душа!» Хіба це не підлабузництво й захоплення знаменитою людиною та мудрецем? Спроба видати слова й учинки знаменитих людей за істину – це наклеп на істину та блюзнірство проти неї! У церкві такі люди багато говорять про бажання практикувати істину та популяризувати Божі слова, але те, що вони думають у своїх головах і зазвичай кажуть, – це просто народні вислови та прислів’я, які вони висловлюють дуже вправно й вільно. Ці речі завжди в них на вустах і легко злітають з язика. Вони ніколи не промовили й слова про своє досвідне розуміння Божих слів, і тим більше ніколи не сказали, які з Божих слів є критерієм або основою для їхніх дій і поведінки. Усе, що вони виголошують, – це облудні твердження, як-от: «Людина залишає своє ім’я всюди, де б не побувала, так само як гусак кричить усюди, де б не летів», «Від страт лише котяться голови», «У жалюгідних людях завжди є щось мерзенне», «Завжди залишай собі простір для маневру», «Навіть якщо я не маю досягнень, я зазнав труднощів; якщо не труднощів, то втоми», «Не пали міст, перейшовши річку; не вбивай осла, знявши жорна», «Суворо покарай одного, щоб дати приклад іншим, зроби з нього застереження для інших» і «Нові чиновники прагнуть справити враження» та інші – ніщо з того, що вони кажуть, не є істиною. Деякі люди запам’ятовують слова сучасних поетів і навіть публікують їх у розділі коментарів під відео Божого дому. Хіба це не прояв браку духовного розуміння? Хіба ці слова – істина? Хіба вони пов’язані з істиною? Деякі люди часто кажуть щось на кшталт «Бог є на три фути над тобою» та «За добро й зло врешті-решт буде відплачено; це лише питання часу». Хіба ці твердження – істина? (Ні.) Звідки вони походять? Чи є вони в Божих словах? Вони походять із буддійської культури й не мають нічого спільного з вірою в Бога. Незважаючи на це, люди часто намагаються підтягнути їх до рівня істини; це прояв браку духовного розуміння. Деякі люди мають певну рішучість присвячувати себе Богові й кажуть: «Божий дім просунув мене, Бог підніс мене, тому я мушу жити згідно з висловом: “Шляхетний чоловік пожертвує життям заради тих, хто його розуміє”». Ти не шляхетний чоловік, і Бог не просив тебе жертвувати життям. Хіба потрібно мати таку високу доблесть, виконуючи обов’язки? Ти навіть не можеш виконувати свої обов’язки, поки живий, то чи є надія, що ти робитимеш це після смерті? Як ти тоді виконуватимеш свої обов’язки? Інші кажуть: «Я від природи відданий, я смілива й пристрасна людина. Я люблю ризикувати всім заради своїх друзів. Те саме і з Богом: оскільки Бог обрав, просунув і підніс мене, я мушу відплатити за Божу благодать. Я обов’язково ризикну всім заради Бога, навіть до самої смерті!» Хіба це істина? (Ні.) Бог промовив стільки слів, чому ж вони не запам’ятали жодного з них? У будь-який час те, про що вони бесідують, – це лише: «Немає потреби говорити щось іще. Шляхетний чоловік пожертвує життям заради тих, хто його розуміє, і треба ризикувати всім заради своїх друзів і бути відданим». Вони не можуть навіть вимовити фразу «відплатити за Божу любов». Прослухавши стільки років проповіді та прочитавши стільки років Божі слова, вони не знають жодної істини й не можуть навіть сказати кількох духовних термінів – ось таке їхнє внутрішнє розуміння та визначення істини. Скажіть Мені, хіба це не жалюгідно? Хіба це не смішно? Хіба це не прояв браку духовного розуміння? Прослухавши стільки проповідей, вони не розуміють істини й не знають, що таке істина, але нахабно використовують оті диявольські, безглузді, абсурдні та вкрай сміховинні слова, щоб замінити істину. І не тільки їхнє внутрішнє мислення та сприйняття такі, вони ще й постійно це поширюють і навчають цього інших, змушуючи інших мати таке ж сприйняття, як у них. Хіба це певною мірою не має характеру спричинення переривання й завади? Здається, що ці люди, які не розуміють істини й не мають духовного розуміння, небезпечні, вони здатні спричиняти переривання й завади та робити безглузді й абсурдні речі в будь-який час і в будь-якому місці. Які ще є прояви того, як люди ставляться до істини? (Зневага до істини, прийняття лише того, що відповідає власним уявленням, і відкидання та відмова практикувати те, що не відповідає.) Прийняття та практика лише того, що відповідає власним уявленням, і однаковий опір і засудження того, що не відповідає, – це одне зі ставлень. (Не вірити, що істина може розв’язати проблему розбещених характерів або змінити людину.) Невизнання істини або невіра в неї – це теж одне зі ставлень. Інший прояв полягає в тому, що ставлення та погляд людини на істину змінюються залежно від її настрою, оточення та емоцій. Для таких людей, коли вони одного дня почуваються добре й у піднесеному настрої, вони думають: «Істина – чудова! Істина – це реальність усіх позитивних речей, найдостойніша річ для того, щоб люди її практикували та популяризували». Коли в них поганий настрій, вони думають: «Що таке істина? Яка користь від практики істини? На ній можна заробити гроші? Що може змінити істина? Що може статися, якщо практикувати істину? Я її не практикуватиму – яка різниця?» Проявляється їхня демонічна натура. Ці прояви – це характери та різні стани, які люди виявляють у своєму ставленні до істини. Які ще є конкретні прояви? (Не ставитися до Божих слів як до істини чи життя, а аналізувати та прискіпливо вивчати їх.) Це підхід до Божих слів із позиції вченого, постійний аналіз істини і проникливе спостереження за нею на основі своїх знань, без жодного ставлення прийняття та покори. Це більш-менш ті труднощі в ставленні людей до істини, які можна визначити та згрупувати в узагальнені заголовки.

Загалом у нашому матеріалі про труднощі життя-входження є вісім аспектів, і це основні труднощі, пов’язані із життям-входженням і досягненням спасіння. Усі стани й характери, які люди виявляють у рамках цих восьми аспектів, викриті в Божих словах; Бог установив для людей вимоги й указав їм шлях практики. Якщо люди можуть докладати зусиль до Божих слів, мати серйозне ставлення, ставлення жадання та нести тягар заради власного життя-входження, то в Божих словах вони зможуть знайти відповідні істини для розв’язання цих восьми видів проблем, і для кожної з них є шляхи практики. Жодна з них не є нерозв’язною проблемою чи якоюсь таємницею. Однак, якщо ти зовсім не несеш тягаря заради власного життя-входження й зовсім не цікавишся істиною чи зміною свого характеру, то якими б ясними й точними не були Божі слова, для тебе вони залишаться просто текстами й доктринами. Якщо ти не прагнеш до істини й не практикуєш її, то які б проблеми в тебе не були, ти не зможеш знайти рішення, і тобі буде дуже важко досягти спасіння. Можливо, ти назавжди залишишся на стадії трудівника; може, ти назавжди залишишся на стадії нездатності досягти спасіння, будучи відкинутим і відсіяним Богом.

Негативні наслідки та результати роботи неправдивих лідерів

Що роблять неправдиві лідери, коли йдеться про всі труднощі, з якими люди стикаються у своєму житті-входженні? Коли люди стикаються з будь-яким станом, що підпадає під один із цих восьми типів труднощів, чи можуть неправдиві лідери розпізнати це й використати Божі слова та власне досвідне знання, щоб розв’язати проблеми цих людей? На жаль, коли люди стикаються з труднощами, ці неправдиві лідери докладають лише поверхових зусиль, пропонуючи лише якісь поверхові, невлучні та недоречні зауваження, які не мають нічого спільного з їхніми характерами та реальними труднощами, щоб розв’язати їхні проблеми. Наприклад, неправдиві лідери часто кажуть: «Ти просто не любиш істину!» Ось так вони намагаються розв’язати реальні труднощі людей і схарактеризувати їхні сутності. Вони не можуть допомогти людям знайти відповіді в Божих словах навіть на незначну проблему чи стан, і не можуть розв’язати її, бесідуючи про істину. Натомість вони роблять якісь доктринальні та недоречні зауваження або хапаються за проблему й роблять із мухи слона, щоб повністю списати людей із рахунків, не даючи їм можливості покаятися. Насправді, якщо хтось має здатність сприймати Божі слова й володіє духовним розумінням, він зможе знайти в Божих словах викриття цих восьми аспектів станів, це нескладно. Однак, оскільки неправдивим лідерам бракує духовного розуміння, у них низький рівень і вони не мають здатності до сприймання, а до того ж деякі з них просто сповнені ентузіазму, прагнуть діяти, лицемірні та вдають із себе духовних людей, вони взагалі не можуть розв’язувати проблеми інших людей. Коли йдеться про різні проблеми, з якими стикаються люди, неправдиві радять їм, кажучи: «Божа робота просунулася так далеко; чому ти досі заздриш і сперечаєшся з іншими? Хіба в тебе є на це час? Яка користь від боротьби за це? Хіба ти не можеш обійтися без боротьби за це?» «Божа робота зайшла так далеко, а ти досі такий сентиментальний і не можеш відпустити. Рано чи пізно ці почуття тебе вб’ють!» «Божа робота зайшла так далеко, то чому ти досі так переймаєшся їжею та одягом? Хіба ти не можеш обійтися без однієї сукні? Хіба ти не можеш обійтися без пари шкіряних черевиків? Тобі слід більше думати про Божі слова та свій обов’язок!» «Коли щось трапляється, більше молися до Бога. Незалежно від того, що трапляється, є один урок: навчитися коритися Богові та розуміти Його володарювання й улаштування». Чи можуть ці поради розв’язати реальні проблеми? Зовсім не можуть. Або ж вони кажуть: «Люди глибоко розбещені сатаною. Будучи сентиментальним, хіба ти не бунтуєш проти Бога? Не знаючи себе, хіба ти не бунтуєш проти Бога?» Незалежно від проблеми, неправдиві лідери не знають, як бесідувати про істину, щоб проаналізувати сутність або стан людини, вони не можуть розгледіти, як виникають стани людей, а потім, на основі їхніх станів, бесідувати про істину, щоб розв’язати їхні проблеми, пропонуючи відповідну допомогу та забезпечення. Натомість вони завжди кажуть одне й те саме: «Люби Бога! Старанно виконуй свої обов’язки, ти мусиш бути відданим Богові й більше молитися, коли стикаєшся з проблемами!» «Усе перебуває в межах Божого володарювання й улаштування. Усе в Божих руках!» «Якщо ти не шукаєш істини, так не піде. Ти мусиш більше читати Божих слів. Божі слова все пояснюють, але люди просто не люблять істину!» «Катастрофи неминучі, фінал усього сущого близький, і Божа робота добігає кінця, а ти не стривожений. Скільки днів залишилося людині? Царство Боже прийшло!» Неправдиві лідери лише виголошують ці невлучні вислови, ніколи конкретно не аналізуючи й не розбираючи різні проблеми, не пропонуючи людям реального забезпечення чи допомоги. Або вони знаходять людям кілька уривків із Божих слів для читання, або дають недоречні поради, щоб розібратися з ними. Що відбувається врешті-решт? Під згубним впливом неправдивих лідерів люди не тільки не знають своїх власних розбещених характерів, вони також не знають, які в них моральні якості, що вони за люди та яку природу-сутність мають; їм неясно, який у них рівень, чи є в них здатність до сприймання, або яким шляхом вони йдуть. Вони досі тримаються за світські та модні речі, які люблять і цінують у своїх серцях, і ніхто не допомагає їм зрозуміти, розібрати й проаналізувати ці речі. Це наслідки роботи неправдивих лідерів. Коли виникають проблеми, вони або накидаються на людей, довільно засуджуючи та несправедливо звинувачуючи їх, або дають людям невлучні поради та уроки, або використовують Божі слова, щоб робити вимушені, неточні порівняння. Ті, хто їх слухає, думають: «Здається, я розумію, але водночас і не розумію – наче я, можливо, й збагнув, що вони сказали, але, можливо, й ні. Чому так? Усе, що каже лідер, правильно, але чому я не можу позбутися цієї проблеми у своєму серці? Чому я не можу знайти розв’язання цієї трудності? Чому я досі так думаю й хочу так робити? Чому я не можу зрозуміти, у чому полягає сутність і корінь проблеми? Лідер каже, що я не люблю істину, і я визнаю, що не люблю, але чому я не можу вийти з цього стану?» Чи мали ці лідери якийсь ефект? Хоча вони говорили й працювали, усе це – велика плутанина, і це не мало того ефекту, який мало б мати. Вони не дали людям змоги зрозуміти Божі наміри, порівняти себе з Божими словами, точно зрозуміти свої стани чи розв’язати власні труднощі. Що стосується тих невиправних, безсоромних людей, які зовсім не приймають істину, то коли вони чують, як ці лідери щиро й терпляче їх напучують, вони відчувають надзвичайну відразу. Водночас вони, як папуги, повторюють слова, які кажуть ці лідери, – після того, як лідери закінчать першу частину, ці люди можуть продовжити наступною, і вони швидко втрачають терпіння, кажучи: «Не продовжуй. Я вже все зрозумів, що ти кажеш. Якщо ти продовжиш, мене знудить і я захочу блювати!» Лідери продовжують казати: «Ти просто не любиш істину. Якби ти любив істину, ти б зрозумів усе, що я кажу». Вони відповідають: «Незалежно від того, люблю я істину чи ні, ти повторював ці слова стільки разів, у них немає нічого нового, і я втомився їх слухати!» Неправдиві лідери працюють саме так, жорстко дотримуючись приписів і зациклюючись на певних фразах, абсолютно не розв’язуючи реальних труднощів людей. Якщо в когось є уявлення про Бога, неправдиві лідери кажуть, що ця людина не знає себе. Якщо в когось погана людськість, він не вміє ладнати з людьми й не має нормальних міжособистісних стосунків, неправдиві лідери кажуть, що винні і він, і інша залучена людина, повчають їх обох, покладаючи провину на них обох і кажучи: «Гаразд, тепер ви квити. Ми повинні бути справедливими й розумними у своїх діях, ставлячись до всіх однаково, без будь-яких упереджень. Хто говорить розсудливо, той любить істину, а ті, хто говорить безрозсудно, повинні закрити рота, менше говорити й більше робити в майбутньому. Хто каже щось правильне, того слід більше слухати». Хіба це розв’язання проблеми? Хіба це робота? Хіба це не те саме, що задобрювати дітей і дурити людей? Неправдиві лідери можуть виглядати так, ніби вони зайняті, але вони не можуть розв’язати нічиїх проблем. Наскільки ефективна їхня робота? Вона нічого не варта й абсурдна! Це дії невіруючих.

Протягом усього досвіду віри в Бога люди часто стикаються з деякими труднощами, і неправдиві лідери не можуть розв’язати жодної з них. Неправдиві лідери не можуть розв’язати навіть певних очевидних труднощів, які можна було б виправити лише кількома словами, і вони також роблять із них велику справу й перетворюють кожну дрібну проблему на велику. Деякі люди не є злими, просто з погляду їхньої людськості їм трохи бракує манер, вони не розуміють елементарного етикету й поводяться трохи по-хамськи. Неправдиві лідери беруть ці незначні проблеми й роблять із них велику справу, змушуючи братів і сестер обговорювати їх, критикувати та засуджувати, і все це з метою справити на цих людей незабутнє враження, щоб вони не наважувалися так поводитися надалі. Хіба це необхідно? Хіба це спосіб розв’язувати проблеми? Хіба це використання істини для розв’язання проблем? (Ні.) Поки в людськості людини немає серйозних проблем, і ця людина не є злою та може щиро присвячувати себе, то за обставин, коли вона приймає це, достатньо продовжувати працювати над нею, пропонуючи їй нагадування, допомогу, бесіду та підтримку. Якщо люди постійно так поводяться, то в них є проблема з їхніми моральними якостями або порочний характер, і тоді необхідні суворе обтинання та дисципліна. Якщо вони відмовляються це прийняти, слід або призупинити їхній обов’язок, або вичистити їх. Неправдиві лідери не можуть розгледіти цього й не діятимуть у такий спосіб; коли вони стикаються з такими злими людьми, вони ставляться до них як до братів і сестер, пропонуючи їм допомогу та підтримку. Хіба це робота? Хіба це використання істини для розв’язання проблем? (Ні.) Робота неправдивих лідерів абсурдна, дитяча та сміховинна, і ніщо в ній не відповідає Божим намірам. У всьому, що вони роблять, видно, що вони не фахівці, їм бракує духовного розуміння, і вони діють безрозсудно, без принципів. Так само вони не можуть розгледіти або точно збагнути різні труднощі, з якими люди стикаються у своєму житті-входженні. Отже, їхні спроби розв’язання здаються неймовірно незграбними, дурними та схожими на дії нефахівця. Ті, хто приймає їхню допомогу, також почуваються ніяково та пригнічено. Згодом деякі навіть втрачають віру, кажучи: «Лідер стільки разів бесідував зі мною, то чому я не змінився? Чому в мене постійно рецидиви? Чи річ у тім, що моя людськість особливо погана, і я нездатний до спасіння?» Деякі навіть мають сумніви, кажучи: «Чи щось не так із моїм духом? Чи діють у мені злі духи? Невже Бог не спасе мене? Хіба це не означає, що я безнадійний?» Це наслідки роботи неправдивих лідерів. У своїй роботі вони плутають одне з іншим і діють безглуздо, абсурдно, по-дурному та незграбно, що врешті-решт призводить до того, що різні труднощі, з якими стикаються деякі люди, що щиро прагнуть до істини, не розв’язуються своєчасно. Це, своєю чергою, спричиняє виникнення в цих людей негативу та слабкості, а також деяких уявлень і непорозумінь щодо Бога та Його роботи. Вони кажуть: «Я прочитав стільки Божих слів, то чому моя проблема не може бути розв’язана? Чи можуть Божі слова справді спасти та змінити людей?» У їхніх серцях виникає сумнів, і вони потрапляють у пастку розгубленості. Тому, коли неправдиві лідери працюють, вони не приносять багато позитивних результатів, але породжують чимало негативних речей. Їхня робота не тільки не розвіює уявлення, сумніви та судження людей про Бога, а, навпаки, посилює їхні непорозуміння та настороженість щодо Бога. Навіть після багатьох років віри проблеми цих людей залишаються нерозв’язаними. Поки їх вводять в оману та збивають зі шляху неправдиві лідери, їхні непорозуміння та настороженість щодо Бога поглиблюються. Якщо це так, чи можуть вони досягти життя-входження?

Розуміння неправдивими лідерами позитивних речей, таких як істина та зміна характеру людини, може вплинути на погляди та ставлення багатьох людей до позитивних речей. Одна справа, коли неправдиві лідери не виконують жодної роботи, – щойно вони починають працювати, з’являються відхилення та виникають негативні наслідки. У цих церквах виникає неналежна атмосфера, тобто часто з’являються якісь помилкові й абсурдні вислови, і люди там не розуміють духовних термінів, які часто згадуються в Божих словах, або не знають, як їх застосовувати, тоді як так звані духовні терміни та вислови, які часто промовляють ці неправдиві лідери, широко поширюються в цих церквах. Вплив цих речей на людей немалий: вони не тільки не можуть допомогти людям здобути більш практичне й точне знання Божих слів та істини або дати їм змогу знайти точний шлях практики в Його словах, а, навпаки, вони фактично роблять знання людей про істину більш спотвореним, теоретичним і доктринальним, і водночас роблять уявлення людей про шлях практики більш туманним. Роблячи це, неправдиві лідери заважають людям бачити й впливають на їхнє чисте сприйняття істини. Який ефект мають неправдиві лідери, роблячи ці речі? Яку роль вони відіграють? Хоча характеризувати їх як таких, що спричиняють завади й переривання, може бути дещо надмірно, назвати їх блазнями, що метушаться скрізь, зовсім не буде перебільшенням. Коли Я тільки розпочав цей етап роботи, Я зустрів деяких осіб, і поки Я слухав їхню розмову, один із них запитав про ситуацію однієї людини, і раптом хтось випалив слова: «Вони згоріли дотла». Коли Я запитав: «Згоріли дотла? Що це означає?», вони відповіли: «Згоріти дотла означає, що когось відсторонили й, можливо, він перестав вірити». Я сказав: «Це досить жорстокий термін – він не залишає людині жодного простору для маневру. Хіба Я колись казав щось подібне? Звідки я міг знати про цей термін? Я ніколи нікого так не характеризував і не заявляв, що якщо хтось перестає виконувати свій обов’язок або відходить від Бога, він “згорів дотла”. Звідки взявся цей термін?» Пізніше я дізнався, що ця фраза походить від одного літнього віруючого, старого педанта. Він був дуже вчений, довго вірив у Бога й мав старшинство. Коли він промовив цю фразу, та група безтолкових людей не виявила розрізнення й навчилася її від нього, і вона стала популярною фразою. Як ви думаєте, ця фраза правильна? Чи має вона підґрунтя? Чи вона точна? (Ні, не точна.) Як ми повинні до неї ставитися? Чи слід дозволити їй існувати в церкві? (Ні, не слід.) Її слід викрити й розкритикувати, і розв’язати проблему в корені. Згодом, через критику та аналіз, ці безтолкові люди не наважувалися її більше говорити, але кілька необізнаних осіб, можливо, досі таємно використовують її приватно. Ті люди можуть думати, що це дуже духовна фраза, яка походить від «відомої особистості», і вважати, що її слід продовжувати використовувати. Чи займалися ваші лідери подібними практиками? Чи негативно вони вплинули на ваше життя-входження, зміну характеру або шлях, яким ви йдете? (У минулому, під час проповіді Євангелія, один неправдивий лідер якось сказав: «Бог завойовує нас через суд і кару, тому, коли ми проповідуємо Євангеліє релігійним людям, нам потрібно говорити з ними суворим тоном і повчати їх; тільки тоді їх можна буде завоювати».) Це твердження може здатися розумним, але чи відповідає воно істині-принципам? Чи Бог наказував людям робити це? Чи говорить Боже слово: «Коли проповідуєте Євангеліє широко, ви мусите повстати й правити людьми залізним жезлом, використовуючи суд і кару, щоб широко проповідувати Євангеліє»? (Ні.) То звідки взялося це твердження? Очевидно, це теорія, вигадана в голові неправдивого лідера, якому бракує духовного розуміння. На поверхні це твердження може здатися безпроблемним: «Усе людство мусить пройти через Божий суд і кару. Якщо вони не можуть безпосередньо отримати це з Божих слів, хіба вони не можуть отримати це опосередковано? У будь-якому разі, це той ефект, якого мають досягти Божі слова, – завоювання всього людства. Хіба не було б краще для них отримати це раніше, а не пізніше? Перш ніж Бог діятиме, ми вживемо цього запобіжного заходу, щоб люди могли виробити свого роду імунітет. Тоді, коли Бог справді судитиме й каратиме їх, ті люди не бунтуватимуть, не протистоятимуть і не зраджуватимуть Бога. Це вбереже почуття Бога від образи. Хіба це не добре?» На поверхні кожне речення здається правильним, і з доктринальної точки зору воно виглядає логічним. Однак, чи є це істиною-принципом? Які положення має Божий дім щодо проповіді Євангелія? Чи вимагає він від людей робити це? (Ні.) Отже, ця теорія недійсна, і людина, яка її запропонувала, є неправдивим лідером.

Неправдиві лідери часто вдають із себе духовних, виголошуючи якісь привабливі хибні твердження, щоб вводити людей в оману та збивати їх зі шляху. Хоча на позір ці хибні твердження можуть здаватися безпроблемними, вони згубно впливають на життя-входження людей, заважаючи, вводячи в оману та перешкоджаючи їм іти шляхом прагнення до істини. Через ці псевдодуховні слова в деяких людей з’являються сумніви та опір щодо Божих слів, виникають уявлення й навіть непорозуміння щодо Бога та настороженість до Нього, і тоді вони віддаляються від Нього. Саме в цьому полягає вплив, який псевдодуховні вислови неправдивих лідерів справляють на людей. Коли члени церкви перебувають під впливом неправдивого лідера, який вводить їх в оману, ця церква перетворюється на релігію, таку саму, як християнство чи католицизм, у якій люди просто дотримуються людських висловів і вчень. Усі вони поклоняються вченням Павла й навіть використовують його слова замість слів Господа Ісуса замість того щоб слідувати Божому шляху. У результаті всі вони стають лицемірними фарисеями й антихристами. Тому Бог їх проклинає та засуджує. Подібно до Павла, неправдиві лідери звеличують себе та свідчать про себе, вводять людей в оману й заважають їм. Вони зводять їх на манівці та втягують у релігійні ритуали, і спосіб їхньої віри в Бога стає таким самим, як у релігійних людей, що затримує їхнє входження на правильний шлях віри в Бога. Неправдиві лідери постійно вводять людей в оману й заважають їм, і в цих людей виникає безліч псевдодуховних теорій і висловів. Ці теорії, вислови та практики діаметрально протилежні істині й не мають із нею геть нічого спільного. Проте, вводячи людей в оману та збиваючи їх зі шляху, неправдиві лідери сприймають ці речі як позитивні, як істину. Вони помилково вважають ці речі істиною й думають, що доки вони вірять у них у серці та можуть красномовно про них говорити, і доки всі схвалюють ці речі, то вони здобули істину. Збиті з пантелику цими думками та поглядами, люди не тільки не здатні зрозуміти істину, а й не можуть практикувати чи переживати Божі слова, не кажучи вже про входження в істину-реальність. Навпаки, вони дедалі більше віддаляються від Божих слів і ще більше – від входження в істину-реальність. На папері в словах, які говорять неправдиві лідери, і в гаслах, які вони вигукують, немає нічого поганого, усі вони правильні. Чому ж тоді вони зовсім нічого не досягають? Тому що те, що розуміють і сприймають неправдиві лідери, просто занадто поверхове. Усе це – матеріал доктрини, який не стосується ні істини-реальності в Божих словах, ні Божих вимог, ні Його намірів. А фактично всі доктрини, які проповідують неправдиві лідери, дуже далекі від істини-реальності – якщо говорити точно, вони не мають нічого спільного ні з істиною, ні з Божими словами. Отже, коли неправдиві лідери часто виголошують ці слова й доктрини, із чим це пов’язано? Чому вони завжди не можуть увійти в істину-реальність? Це безпосередньо пов’язано з рівнем неправдивих лідерів. Абсолютно безсумнівно, що неправдиві лідери мають низький рівень і їм бракує здатності до сприймання істини. Скільки б років вони не вірили в Бога, вони не зрозуміють істини й не матимуть життя-входження; можна також сказати, що скільки б років вони не вірили в Бога, їм буде нелегко ввійти в істину-реальність. Якщо неправдивого лідера не відсторонити, а дозволити йому залишатися на своїй посаді, до яких наслідків це призведе? Його лідерство втягуватиме дедалі більше людей у релігійні ритуали та приписи, у слова й доктрини, у невизначені уявлення та фантазії. На відміну від антихристів, неправдиві лідери не ведуть людей до себе чи до сатани, але якщо вони не можуть привести Божих обранців в істину-реальність Його слів, то чи зможуть Божі обранці досягти Його спасіння? Чи зможе Бог їх удосконалити? Безумовно, ні. Якщо Божі обранці не можуть увійти в істину-реальність, хіба вони не живуть і далі під владою сатани? Хіба вони не залишаються виродками, яких тримають під владою сатани? Хіба це не означає, що вони загинуть у руках неправдивих лідерів? Ось чому наслідки роботи неправдивих лідерів та антихристів по суті однакові. Ні ті, ні інші не можуть змусити Божих обранців зрозуміти істину, увійти в реальність і досягти спасіння. І ті, і інші шкодять Божим обранцям і ведуть їх до загибелі. Наслідки абсолютно однакові.

Які є єресі та хибні твердження неправдивих лідерів? Узагальніть їх самі пізніше. Я залишаю це завдання вам, щоб побачити, чи вмієте ви їх розрізняти. Чи говорили колись лідери навколо вас якісь слова, що є духовними або відповідають людським почуттям і на позір здаються правильними та узгодженими з істиною, але не забезпечують ваше життя-входження та не розв’язують ваших реальних проблем? Якщо ти не вмієш розрізняти ці слова й навіть дорожиш ними та приймаєш їх близько до серця, дозволяючи їм постійно панувати над тобою та вести тебе, постійно впливати на твої думки та поведінку, хіба наслідки цього не досить серйозні? (Так.) Тоді вам необхідно докопатися до кореня цих проблем, знайти, які речі є єресями та хибними твердженнями, що можуть змусити людей опуститися до того, що їхня віра в Бога перетвориться на релігійну віру, у результаті чого вони опиратимуться Богові та будуть Ним відкинуті. Наприклад, припустімо, що людина каже: «Не прагни стати лідером. Якщо тебе відсторонять або відсіють після того, як ти станеш лідером, у тебе навіть не буде шансу бути звичайним віруючим». Чи є така розмова єрессю та хибним твердженням неправдивих лідерів? (Так.) Хіба? Єресі та хибні твердження неправдивих лідерів треба відрізняти від єресей та хибних тверджень антихристів; не плутайте їх. Що ця людина має на увазі, говорячи таке? Які мотиви приховані в цих словах? Чи є в них щось сумнівне? Очевидно, що вони містять хитрість, спрямовану на введення людей в оману; вони означають, що інші люди повинні уникати прагнення бути лідерами, що це не закінчиться добре. Їхня мета, коли вони так говорять, – змусити людей відмовитися від ідеї стати лідером, щоб ніхто не конкурував із ними за репутацію та статус, що дозволить їм спокійно бути лідерами вічно. Водночас вони говорять людям: «Ось як Божий дім ставиться до лідерів і працівників: він просуває тебе, коли ти йому потрібен, а коли ні – скидає тебе на самісіньке дно, не залишаючи тобі шансу навіть бути звичайним віруючим». Яка природа цих слів? (Богозневага.) Яка людина говорить слова, що є богозневагою? (Антихрист.) У цих словах є два злих наміри, які можуть призвести до двох наслідків: один – сказати іншим, щоб вони в жодному разі не змагалися за статус, що забезпечує збереження їхнього власного статусу; інший – змусити тебе неправильно зрозуміти Бога, перестати вірити в Бога й натомість почати вірити в них. Це найкричущіший вид антихриста. Здається, вам бракує здатності до сприймання; Я вже говорив про приклади цього раніше. Ви не тільки неуважні та маєте погану пам’ять – ваша здатність до сприймання також недостатня. Ви навіть не можете розрізнити такого очевидного антихриста. Чи говорили б неправдиві лідери таке? Чи свідомо й відкрито вони вводили б людей в оману та опиралися б Богові? (Ні.) Хоча те, що говорять і роблять неправдиві лідери, на позір може здаватися безпроблемним, їхній роботі бракує принципів, і вона не може досягти результатів. Неправдиві лідери не можуть розв’язати жодної з проблем людей, вивести їх на правильний шлях віри в Бога або привести їх до Бога. Усе, що вони говорять, – правильне, вони зовсім не ухиляються від своєї роботи, у них є запал і пристрасть, і на позір здається, що в них є віра, рішучість і готовність терпіти труднощі та платити ціну. Ба більше, здається, що в них неймовірна витривалість і вони здатні вистояти в будь-якій втомі та труднощах. Просто їхній рівень та здатність до сприймання низькі, і їм бракує точного сприйняття істини. Що вони роблять із цією відсутністю здатності до сприймання? Вони використовують приписи та доктрини, а також духовні теорії, про які часто говорять, щоб розв’язати цю проблему. Після кількох років під їхнім лідерством серед людей виникають усілякі доктрини, приписи та зовнішні практики. Люди дотримуються цих доктрин, приписів і практик і вірять, що вони практикують істину та входять в істину-реальність, але насправді вони все ще дуже далекі від істини-реальності! Коли серця людей наповнені, підкорені та керовані цими речами, вирішення стає клопітким. Кожну з них треба розібрати й проаналізувати окремо, щоб люди їх зрозуміли. Потім людям треба сказати, що таке істина, доктрини, гасла та приписи, і що таке правильне сприйняття істини, точні вислови та істину-принципи. Усе це треба вирішувати окремо, інакше ті, хто відносно добре поводиться, дотримується правил і прагне до духовності, будуть введені в оману та погублені неправдивими лідерами. Ці люди можуть здаватися побожними, здатними терпіти труднощі та платити ціну й здатними молитися, коли з ними щось трапляється. Однак, як і у випадку з релігійними людьми, коли Бог повертається, ніхто з них не впізнає Його, ніхто з них не визнає, що Бог знову робить нову роботу, і всі вони опираються Йому. Чому це так? Тому що неправдиві лідери та антихристи ввели їх в оману – вони завдали шкоди та погубили багатьох щирих віруючих у Бога.

Неправдиві лідери говорять лише слова й доктрини: те, що вони дають людям зрозуміти, – це лише доктрина, а не істина, і те, що вони змушують людей бачити, – це лише неправдива духовність. Які наслідки того, що говоряться слова й доктрини? Неправдива духовність, неправдиве розуміння, неправдиве знання, неправдива практика та неправдиве дотримання – усе це неправдиве. Як виникає ця «неправдивість»? Вона спричинена тим, що неправдиві лідери мають викривлене, однобоке та поверхове сприйняття істини й абсолютно не спроможні сприйняти сутність істини. Неправдиві лідери приносять людям багато правил, слів і доктрин, а також деякі гасла й теорії. Ці люди зовсім не розуміють справжніх Божих намірів, і коли вони стикаються з різними складними ситуаціями, то не знають, як із ними поводитися та як до них підходити або як осягнути Божі наміри. Чи можуть такі особи прийти до Бога? Чи можуть вони прийняти Бога й перестати Йому опиратися? Ні, не можуть. Тому для вас украй важливо й необхідно узагальнити єресі та хибні твердження неправдивих лідерів і досягти їх розрізнення. Узагальнюючи, важливо відрізняти їх від хибних тверджень, які використовують антихристи для введення людей в оману. Щодо другого обов’язку лідерів і працівників – знати стани кожного типу людей і вирішувати різні труднощі, пов’язані із життям-входженням, з якими люди стикаються в реальному житті, – на цьому ми завершимо нашу бесіду, у якій розбирали різні практики неправдивих лідерів і сутність проблем із ними.

Обов’язок третій: Бесідувати про істину-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок (частина перша)

Неправдиві лідери можуть лише говорити слова й доктрини, щоб напучувати людей

Далі ми побесідуємо про третій обов’язок лідерів і працівників – бесідувати про істину-принципи, які слід розуміти для того, щоб належно виконувати кожен обов’язок. Це важлива й основна робота лідерів і працівників, і ми бесідуватимемо й аналізуватимемо прояви неправдивих лідерів на основі цього обов’язку. Здатність лідера чи працівника чітко бесідувати про істину-принципи, які люди повинні розуміти, щоб добре виконувати свої обов’язки, є найкращим показником того, чи володіють вони істиною-реальністю, і це ключ до визначення того, чи можуть вони добре виконувати справжню роботу. Тепер погляньмо, як неправдиві лідери справляються з цією роботою. Однією з характеристик неправдивих лідерів є їхня нездатність докладно пояснити чи прояснити будь-які питання, що стосуються істини-принципів. Якщо хтось шукає в них, вони можуть сказати йому лише якісь порожні слова й доктрини. Коли вони стикаються з проблемами, які потребують розв’язання, вони часто відповідають так: «Ви всі експерти у виконанні цього обов’язку. Якщо у вас є проблеми, ви повинні розбиратися з ними самі. Не питайте мене; я не експерт, і я не розумію. Вирішуйте це самостійно». Деякі люди можуть заперечити: «Ми питаємо тебе, тому що не можемо розв’язати проблему; ми б не питали тебе, якби могли. Ми не розуміємо цієї проблеми, що стосується істини-принципів». Неправдиві лідери відповідають: «Хіба я вже не сказав тобі принципи? Добре виконуй свої обов’язки й не створюй завад чи переривань. Про що ти ще питаєш? Вирішуй це, як вважаєш за потрібне! Божі слова вже сказані: став у пріоритет інтереси Божого дому». Ці люди залишаються в повному сум’ятті, думаючи: «Це не розв’язання проблеми!» Ось як неправдиві лідери ставляться до роботи; вони лише перевіряють її, роблять усе для годиться й ніколи не розв’язують проблем. Незалежно від того, які питання піднімають люди, неправдиві лідери кажуть їм шукати істину самостійно. Вони часто запитують людей: «У вас є якісь проблеми? Як ваше життя-входження? Чи недбало ви виконуєте свої обов’язки?» Ці люди відповідають: «Іноді я опиняюся в недбалому стані, і через молитву я вирішую це й виправляюся, але я все ще не розумію істини-принципів виконання свого обов’язку». Неправдиві лідери кажуть: «Хіба я не бесідував із тобою про конкретні принципи на останньому зібранні? Я навіть надав тобі кілька уривків із Божих слів. Хіба ти не маєш уже розуміти?» Насправді вони розуміють усю доктрину, але все ще не можуть розв’язати свої проблеми. Неправдиві лідери навіть виголошують пишномовні слова: «Чому ви не можете це вирішити? Ти просто недостатньо ретельно читав Божі слова. Якщо ти більше молитимешся й більше читатимеш Божі слова, то всі твої проблеми будуть розв’язані. Вам треба навчитися обговорювати й знаходити шлях разом, тоді ваші проблеми врешті-решт будуть розв’язані. Щодо професійних питань, не питайте мене; моя відповідальність – перевіряти роботу. Я виконав своє завдання, а решта стосується професійних питань, яких я не розумію». Неправдиві лідери часто використовують причини та виправдання на кшталт «Я не розумію, я ніколи цього не вчив, я не експерт», щоб відкараскатися від людей і ухилитися від запитань. Вони можуть виглядати досить смиренними; однак це розвінчує серйозну проблему з неправдивими лідерами – їм бракує будь-якого розуміння проблем, що стосуються професійних знань у певних завданнях, вони почуваються безсилими й виглядають надзвичайно незграбно та збентежено. Що вони тоді роблять? Вони можуть лише зібрати кілька уривків із Божих слів, щоб побесідувати з усіма під час зібрань, говорячи про якісь доктрини, щоб напучувати людей. Лідери з невеликою добротою можуть демонструвати турботу про людей і час від часу запитувати їх: «Чи стикалися ви з якимись труднощами у своєму житті останнім часом? Чи вистачає вам одягу? Чи були серед вас ті, хто погано поводився?» Якщо всі кажуть, що в них немає таких проблем, вони відповідають: «Тоді немає проблем. Продовжуйте свою роботу; у мене є інші справи», і поспішно йдуть, боячись, що хтось може поставити запитання й попросити їх вирішити їх, поставивши їх у незручне становище. Ось як працюють неправдиві лідери – вони не можуть розв’язати жодних реальних проблем. Як вони можуть ефективно виконувати роботу церкви? У результаті накопичення невирішених питань врешті-решт перешкоджає роботі церкви. Це примітна характеристика та прояв того, як працюють неправдиві лідери.

У своїй роботі неправдиві лідери лише з ентузіазмом проповідують, і найбільше їм подобається говорити слова й доктрини, а також слова, щоб напучувати та втішати людей, думаючи, що доки вони змушують людей бути енергійними та зайнятими у виконанні своїх обов’язків, це те саме, що вони добре попрацювали. Крім того, неправдиві лідери з пристрастю піклуються про стан повсякденного життя кожної людини. Вони часто запитують людей, чи стикаються вони з якимись труднощами щодо цього, і якщо хтось дійсно стикається, вони готові допомогти вирішити ці труднощі. Вони справді займають себе цими загальними справами, іноді навіть відкладаючи їжу, і часто лягають спати пізно й прокидаються рано. З огляду на їхню зайнятість і важку працю, чому проблеми в роботі церкви та труднощі, з якими стикаються Божі обранці у виконанні своїх обов’язків, залишаються невирішеними? Причина в тому, що неправдиві лідери ніколи не можуть чітко пояснити істину-принципи, пов’язані з виконанням обов’язків. Слова, доктрини та напучування, які вони говорять, абсолютно неефективні й зовсім не можуть розв’язати реальних проблем. Незалежно від того, скільки вони говорять або наскільки вони зайняті чи виснажені, робота церкви ніколи не просувається. Хоча зовні всі, здається, виконують свої обов’язки, вони не досягають багатьох реальних результатів, тому що неправдиві лідери не здатні бесідувати про істину-принципи, пов’язані з виконанням обов’язків, або використовувати істину для розв’язання реальних проблем – тому вони не можуть розв’язати багато проблем, які є у виконанні обов’язків. Наприклад, одного разу Божому дому знадобилося надрукувати книги Божих слів, і лідер мав вибрати двох осіб, відповідальних за це завдання. Які стандарти для вибору людей? Їхня людськість має бути відносно доброю, вони мають бути надійними та здатними йти на ризик. Після того, як осіб було обрано, цей лідер сказав їм: «Сьогодні я покликав вас двох, щоб доручити вам справу: у Божого дому є книга, яку потрібно надрукувати, і мені потрібно, щоб ви знайшли друкарню, і після того, як усі примірники будуть надруковані, ви повинні негайно розповсюдити їх у руки Божих обранців, щоб вони могли без затримки їсти й пити Божі слова. Чи рішуче ви налаштовані виконати це завдання? Чи готові ви взяти на себе цей тягар і цей ризик?» Двоє осіб вважали, що це Бог їх підносить, тому вони сказали «так». Тоді лідер запитав їх: «Чи є у вас рішучість виконати Боже доручення? Чи готові ви присягнути?» Тоді двоє осіб присягнули, сказавши: «Якщо ми не зможемо виконати Боже доручення й зіпсуємо це завдання, завдавши збитків роботі Божого дому, то нехай нас уразять блискавка й грім із небес. Амінь!» Лідер сказав: «Також нам потрібно побесідувати про істину. Виконуючи цю роботу зараз, ви ведете бізнес? Вас просять працювати як найманих працівників?» Двоє осіб відповіли: «Ні, це наш обов’язок». Лідер сказав: «Оскільки це ваш обов’язок, ви повинні відплатити за Божу любов. Ви не можете засмучувати Бога або змушувати Його хвилюватися. Бути готовими йти на ризик недостатньо; вам потрібно виконувати свій обов’язок із відданістю. Коли ви стикаєтеся з проблемами, ви повинні більше молитися й радитися один з одним. Не будьте свавільними й не дійте на власний розсуд. Чому я змусив вас двох співпрацювати один з одним? Щоб ви могли обговорювати справи, коли виникають питання, так вам буде легше вживати заходів. Якщо ви не можете дійти згоди, то моліться. Кожна людина повинна відмовитися від власних думок і діяти лише тоді, коли ви досягнете консенсусу. Я сподіваюся, що ви двоє зможете успішно виконати цю роботу!» Зрештою, цей лідер знайшов уривок із Божих слів про те, як добре виконувати свій обов’язок, і вони втрьох молитовно прочитали його кілька разів. Після цього справа вважалася дорученою їм, а відповідальність лідера – виконаною. Як було виконано цю роботу лідером? Лідер був цілком задоволений, як і ті двоє осіб. Спостерігачі коментували: «Цей лідер справді дещо знає про виконання роботи; його мова добре організована та обґрунтована, і він робить усе крок за кроком. Спочатку він доручив завдання тим двом, потім розв’язав їхні проблеми, пов’язані з думками та поглядами, і, нарешті, сказав кілька суворих слів, змусивши їх присягнути та дати обіцянку. Він справді виконав цю роботу методично, і він справді заслуговує на звання лідера – він досвідчений і несе тягар». Наприкінці лідер сказав їм: «Пам’ятайте про таке: друкувати книги – нелегке завдання, це не те, що може взяти на себе звичайна людина. Цю роботу доручив вам не я чи Божий дім; це доручення від Бога. Ви не повинні Його підвести. Доки ви добре виконуватимете цю роботу, ваше життя буде просуватися, і ви матимете реальність». Теоретично, у цих словах не було жодних принципових проблем; їх можна було більш-менш вважати правильними. Отже, проаналізуймо цю справу й подивімося, де проявилася «неправдивість» у цьому неправдивому лідері. Чи надав лідер якісь інструкції щодо різних детальних питань, зокрема, професійних і технічних аспектів, пов’язаних із цим завданням? Чи бесідував він про якісь конкретні істину-принципи чи обов’язкові стандарти? (Ні.) Він лише вимовив кілька порожніх і безглуздих слів – слів, які більшість людей часто говорить, слів, що не мають жодної ваги. Оскільки лідер особисто говорив і давав інструкції, люди сприймали ці слова як такі, що мають більшу вагу, ніж зазвичай, але насправді це були якісь несуттєві розмови, які зовсім не вплинули на розв’язання будь-яких реальних проблем, пов’язаних із друкуванням книг. Отже, які конкретні проблеми пов’язані з друкуванням книг? Ми повинні обговорити їх і подивитися, чи була робота, яку виконав цей лідер, роботою неправдивого лідера.

По-перше, друкування книг включає верстку, а потім коректуру тексту, форматування змісту та основного тексту, а також щільність, колір і якість паперу. Є також матеріал обкладинки, чи має вона бути м’якою чи твердою, а також дизайн, колір, візерунок і шрифт для обкладинки. Нарешті, є палітурка, чи використовувати клей, чи зшивання. Усе це питання, що входять до сфери друкування книг. Чи обговорював лідер щось із цього? (Ні.) Інше питання – пошук друкарні: чи є друкарські та палітурні машини передовими, яка якість друку та палітурки, і ціни – хіба він не мав дати інструкції щодо всього цього, а також принципи та рамки? Якби лідер сказав: «Я цього не розумію; просто шукайте будь-що», чи був би він корисним лідером? Чи можуть несуттєві слова, які він сказав, замінити різні детальні питання, пов’язані з друкуванням книг? (Ні.) І все ж цей неправдивий лідер вірив, що можуть. Він думав: «Я вже побесідував про стільки істин, і я сказав їм усі принципи. Вони повинні це розуміти!» Це «повинні» – це логіка та метод розв’язання проблем цього неправдивого лідера. Зрештою, коли книги були надруковані, через те, що папір був такої низької якості й занадто тонкий, текст було видно з обох боків, що робило читання книг дуже напруженим і важким для літніх людей і тих, у кого поганий зір. Було також питання останнього етапу, процесу палітурки – те, чи відповідає палітурка стандарту, впливає на загальну якість і довговічність книги. Оскільки лідер не надав інструкцій, а ті, хто виконував цю роботу, не мали принципів і досвіду та безвідповідально торгувалися, друкарня виконала роботу недбало й використала неякісні матеріали, щоб вийти в нуль, і, нарешті, коли книги були розповсюджені братам і сестрам, вони почали розвалюватися протягом двох місяців. Обкладинки та сторінки випали, і вся робота з друку була марною. Чия це була відповідальність? Якби когось притягували до відповідальності, пряма відповідальність лежала б на двох особах, відповідальних за друкування книг, а непряма відповідальність – на неправдивому лідері. У неправдивого лідера навіть було виправдання: «Ви не можете звинувачувати мене в тому, що ця робота пішла погано; я теж цього не розумію! Я ніколи не друкував книг, і в мене немає друкарні. Звідки я маю знати про це?» Чи витримує це виправдання критику? Оскільки ти лідер, ця робота входить до сфери твоїх обов’язків. Незалежно від того, чи це робота, пов’язана з професією, навичкою, певним знанням чи істиною, тобі не потрібно розуміти кожну її частину, але чи доклав ти зусиль, щоб дізнатися про те, чого не знаєш? Чи виконав ти свої обов’язки серйозно та сумлінно? Деякі люди можуть сказати: «Я хочу виконати свої обов’язки, але я теж цього не розумію. Як би я не намагався вчитися, я просто не можу цього зрозуміти!» Це означає, що, як лідер, ти не відповідаєш стандарту; ти – справжнісінький неправдивий лідер. Брати й сестри відчували певне обурення через низьку якість книг, кажучи: «Хоча ці книги не коштують нам грошей, якість занадто низька! Як цей лідер виконав свою роботу? Як він виконував цю роботу?» Коли лідер це почув, він відповів: «Чи можете ви звинувачувати мене в цьому? У мене немає друкарні, і я не маю останнього слова. Ба більше, хіба це не економія грошей для Божого дому? Хіба неправильно економити гроші для Божого дому?» Слова лідера були правильними, вони не були неправильними; лідеру не потрібно було нести юридичну відповідальність. Однак була одна проблема, а саме те, що гроші, витрачені на друкування книг, були витрачені марно. Книги, роздані братам і сестрам, почали розвалюватися й втрачати сторінки протягом двох місяців. Хто повинен нести наслідки? Хіба це не була відповідальність лідера? Це сталося в межах твоєї роботи, протягом того часу, коли ти служив лідером, тож хіба ти не повинен нести відповідальність? Ти повинен нести провину; ти не можеш заперечувати свою відповідальність! Деякі люди можуть навіть говорити нерозумно, кажучи: «Я ніколи раніше не виконував цієї роботи. Хіба мені не дозволено робити помилки на роботі, яку я ніколи не виконував?» Лише на основі цього твердження ти непридатний для своєї роботи, і тебе слід відсторонити. Ти не створений бути лідером; ти – справжнісінький неправдивий лідер. Говорити купу приємних слів, але не виконувати жодної реальної роботи – це найочевидніший прояв неправдивого лідера.

Деякі неправдиві лідери не здатні виконувати кожну справжню роботу належно й конкретно, твердо стоячи на ногах. Вони можуть займатися лише деякими загальними справами, а потім вважають, що вони відповідають стандарту як лідери, що вони дивовижні, і вони часто хваляться, кажучи: «Я повинен турбуватися про все в церкві, і я повинен розв’язувати кожну проблему. Чи може церква обійтися без мене? Якби я не проводив для вас зібрань, хіба ви не стали б як купа розсипаного піску? Якби я не стежив і не допомагав підтримувати роботу з виробництва фільмів, хіба не було б постійно людей, які б їй заважали? Чи могла б робота з виробництва фільмів просуватися гладко? Хоча я профан у роботі з гімнами, якби я нечасто приходив перевіряти вашу роботу, тримати для вас оборону та організовувати для вас зібрання, чи змогли б ви створити ці гімни? Скільки б вам знадобилося часу, щоб усе з’ясувати?» Ці твердження можуть здаватися розумними та правильними, але якщо ти придивишся уважніше, як просуваються різні види фахової роботи, що їх контролюють ці неправдиві лідери? Чи можуть вони чітко бесідувати про істину-принципи? (Ні.) Одного разу команда з виробництва фільмів звернулася з питанням про кольори костюмів. Вони зробили кілька кадрів, і фони та люди на кадрах були різними, але кольори костюмів були в основному в одній колірній гамі – усі вони були землисто-сірими та жовтими. Я запитав: «Що відбувається? Чому вони вдягнені в ці кольори?» Вони сказали, що ці кольори були навмисно обрані, що вони виловили їх на ринку з великими труднощами та зусиллями. Я сказав: «Чому ви обрали ці кольори? Чи давав вам Вишній інструкції щодо цього? Хіба Вишній не наказав вам використовувати різноманітні кольори, і щоб кольори були гідними та пристойними? Як вийшов такий результат?» Нарешті, після запитів, деякі люди сказали: «Інші кольори не виглядають достатньо гідними та пристойними або як ті, що носять віруючі в Бога чи святі. Лише ця колірна гама більше схожа на те, що повинні носити віруючі. Отже, всі поділяли думку, що носіння одягу таких кольорів найбільше прославляє Бога та найкраще представляє образ Божого дому». Я сказав: «Я ніколи не казав усім вам носити одяг цих кольорів. Є багато гідних і пристойних кольорів. Подумайте, яка гарна веселка, яку Бог встановив як знак Свого завіту з людством. Є червоний, оранжевий, жовтий, зелений, синій, індиго, фіолетовий – представлений кожен колір, крім тих, що ви носите. Чому ви обрали ці кольори?» Чи виконав їхній лідер конкретну роботу з перевірки цих питань? Я смію сказати, що абсолютно ні. Якби лідер мав чисте сприйняття й справді розумів істину та Божі вимоги, члени команди з виробництва фільмів не обрали б таких костюмів і не консультувалися б із Вишнім щодо них. Питання костюмів можна було б вирішити на нижчому рівні, але неправдивий лідер не зміг його вирішити. Натомість він безсоромно запитав про це Вишнього. Хіба таку людину не слід обтинати? Цей неправдивий лідер не міг розв’язати навіть цієї найпростішої проблеми – яка від них користь? Ти просто сміття! Тебе просили прославляти Бога та свідчити про Нього, а ти в кінцевому підсумку зганьбив Бога. Хіба ти не розумієш досить багато? Хіба ти не можеш викласти багатство знань і доктрин? Тоді чому всі ці доктрини та всі ці знання були неефективними в цій ситуації? Як ти міг навіть не вирішити й не провести перевірку щодо питання костюмів? Чи мав ти той ефект, який повинен мати як лідер? Чи виконав ти обов’язки, які повинен виконувати як лідер? Це прояв неправдивого лідера. У будь-якому конкретному завданні неправдивим лідерам бракує розуміння принципів. Вони не здатні забезпечити своєчасне виправлення та вирішення будь-яких питань викривленого сприйняття істини, а також дати людям можливість знайти напрямок і шлях через це. Неправдиві лідери просто виголошують слова й доктрини та вигукують гасла; вони не здатні виконувати жодної конкретної роботи.

Неправдиві лідери не виконують справжньої роботи й не займаються своїми належними справами

Деякі неправдиві лідери не здатні виконувати жодної конкретної роботи, але вони займаються якимись незначними загальними справами й думають, що це і є виконання конкретної роботи, що це входить у сферу їхніх обов’язків. Ба більше, вони ставляться до цих справ дуже серйозно й справді докладають багато зусиль, виконуючи їх дуже пристойно. Наприклад, у церкві була одна людина, яка раніше працювала кондитером. Одного разу він із найщиріших спонукань вирішив, що просто мусить спекти для Мене тістечка, і приготувався це зробити, не повідомивши Мене. Він запитав у своїх лідерів, чи можна це зробити, і вони сказали: «Давай. Якщо вийде смачно, ми запропонуємо їх Богу. Якщо ні, то ми всі їх з’їмо». Він отримав дозвіл від лідерів, що зробило цю роботу законною та належною, тож він швидко зібрав інгредієнти й спік партію, кажучи: «Не знаю, чи буде смачно, чи зможе це задовольнити Бога, чи припаде Йому до смаку». Лідери відповіли: «Нічого страшного. Ми пожертвуємо частиною нашого часу та здоров’я й трохи ризикнемо заради Бога. Ми спершу скуштуємо їх і перевіримо для Бога. Якщо вони справді будуть несмачними, і ми попросимо Бога їх з’їсти, Він буде роздратований і дуже в нас розчарується. Тому ми як лідери несемо відповідальність і обов’язок провести перевірку в цьому питанні. Це і є виконання конкретної роботи». Згодом кожен керівник групи, у якого було хоч трохи «почуття відповідальності», скуштував тістечка. Скуштувавши, вони дали свою оцінку, сказавши: «Ця партія пеклася в занадто гарячій печі, температура була зависокою, і від них, імовірно, буде внутрішній жар, а ще вони трохи гірчать. Це недобре! Нам потрібно поставитися відповідально, спекти ще одну партію й знову скуштувати!». Скуштувавши цю партію, вони сказали: «Ось ця вже краща. У ній є вершковий присмак, відчувається яйце й кунжут. Справді гідно кондитера! Оскільки їх так багато, а Бог Сам усього не з’їсть, покладімо 10 чи 20 штук у маленьку баночку й запропонуймо Богу на пробу. Якщо Богу вони смакуватимуть, ми зможемо й далі пекти їх більшими партіями». Вони передали Мені баночку, і Я спробував два тістечка. Я подумав, що як для чогось новенького вони цілком придатні, але як основна їжа не годяться, тож більше їх не їв. Деякі люди навіть думали, що їх удома приготував член Божого дому, що вони сповнені любові, відданості та страху й несуть у собі велике значення, хоча на смак вони були лише нормальними. Пізніше Я повернув ту банку з тістечками. Мене таке не цікавить, і в Мене немає на це апетиту. До того ж, якщо Мені захочеться тістечок, я можу купити їх на ринку з різними смаками й від різних країн, не витрачаючи багато грошей. Після цього Я сказав їм: «Я ціную ваш жест, але, будь ласка, більше для Мене нічого не робіть. Я не буду їх їсти, а якщо захочу, то куплю Сам. Якщо виникне потреба, то робіть їх, коли Я вас попрошу; якщо Я не кажу вам їх робити, то більше пекти не потрібно». Хіба це не було достатньо легко зрозуміти? Якби вони були вихованими й слухняними, то запам’ятали б Мої слова й утрималися б від того, щоб робити їх знову. Коли Бог говорить, «так» означає «так», «ні» означає «ні», а «не робіть» означає «не робіть». Однак через деякий час вони прислали Мені ще дві банки тістечок. Я сказав їм: «Хіба Я вам не казав більше їх не робити?». Вони відповіли: «Ці відрізняються від минулого разу». Я відповів: «Навіть якщо вони інші, це все одно тістечка. Немає потреби робити жодних тістечок узагалі. Я не церемонюся – якщо Я захочу, Я дам вам знати. Хіба ти не розумієш людської мови? Більше їх не роби». Чи зрозумілі ці слова? (Так.) Але чому людина, яка їх робила, здавалося, завжди забувала? Якби її лідери могли за нею наглядати, не співпрацювати з нею активно й не заохочувати її до цього, а могли б своєчасно її обмежити, чи наважилася б та людина й далі пекти тістечка? Принаймні вона не робила б цього так зухвало й безсоромно. Тож який ефект мали ті лідери в цій ситуації? Вони втручалися в кожну дрібницю, пхали свого носа в усе й узяли на себе відповідальність проводити перевірки від Мого імені. Вони були настільки «люблячими», що й словами не описати. Це та робота, яку вони мали виконувати? У принципах роботи Божого дому не було вказівок робити це, і Я не доручав їм цього завдання; це була ініціатива людей, Я цього не просив. То чому ці лідери так ініціативно взялися за це завдання? Це прояв неправдивих лідерів: вони не займаються своїми належними справами. У церкві було стільки завдань, за якими їм потрібно було стежити, які потрібно було перевіряти й до виконання яких спонукати, і стільки реальних проблем, які їм потрібно було розв’язувати, бесідуючи про істину, але вони не робили нічого з цієї роботи. Натомість вони були настільки бездіяльними, що куштували для Мене тістечка на кухні. У цьому питанні вони були досить серйозними й докладали багато зусиль. Хіба не це роблять неправдиві лідери? Хіба це вже не дуже огидно? Я ніколи не очікував, що через деякий час це питання знову спливе. Людина, яка пекла тістечка, знову захотіла почати робити їх для Мене. Я спеціально сказав одному лідеру: «Ти піди й виріши це. Тобі потрібно чітко йому це пояснити. Якщо він зробить це знову, Я притягну тебе до відповідальності!». У церкві стільки роботи, будь-яке завдання могло б зайняти їх на деякий час. Чому вони були такі бездіяльні? Вони прийшли сюди відгодовуватися чи вести пусті розмови? Це не місце для таких речей. Після цього про цю справу більше не було жодних новин. Коли Я дав ту вказівку, лідер не надав жодних звітів. У будь-якому разі, ніхто більше не надсилав Мені тих маленьких тістечок, що було неабияким полегшенням. Судячи з цього випадку, чи можемо ми сказати, що ці лідери не займалися своїми належними справами? (Так.) Ця справа навіть не така вже й серйозна; є й серйозніші.

Я часто відвідую деякі церкви, щоб оглянутися, зустрітися з лідерами, дати вказівки щодо якоїсь роботи та вирішити деякі питання. Іноді мені доводиться обідати в цих церквах, що піднімає питання про те, хто готуватиме їжу. Лідери були настільки відповідальними, що обрали когось, хто стверджував, що він шеф-кухар. Я сказав: «Чи він шеф-кухар, неважливо; важливо те, що я віддаю перевагу простій їжі. Мені подобається смакувати оригінальний смак інгредієнтів. Їжа не повинна бути занадто солоною, жирною чи гострою. Взимку мені потрібно їсти щось тепле. Також їжа має бути добре провареною, а не недоготовленою, і легкою для травлення». Хіба Я не чітко доніс ці принципи? Чи легко було їх досягти? Їх було і легко запам’ятати, і легко виконати. Домогосподарка, яка готувала три-п’ять років, могла б зрозуміти ці принципи й дотримуватися їх. Тож не було потреби наполягати на пошуку шеф-кухаря, щоб приготувати Мені їжу; достатньо було б когось, хто вміє готувати домашні страви. Однак ці лідери були настільки «люблячими», що наполягли на пошуку «шеф-кухаря», щоб приготувати Мені їжу, коли вони Мене приймали. Перш ніж шеф-кухар офіційно почав готувати для Мене, лідери мали провести перевірку. Як вони це зробили? Вони попросили шеф-кухаря зробити партію пельменів і локшину з підливою, а також посмажити кілька страв. Усі лідери та керівники різних груп скуштували їх і визнали всі страви досить добрими. Нарешті, вони попросили шеф-кухаря взяти на себе роботу з приготування їжі для Мене. Залишаючи осторонь результати дегустації лідерів і природу пов’язаних із цим питань, поговорімо спершу про їжу, приготовану цим шеф-кухарем. Коли Я прийшов уперше, шеф-кухар посмажив кілька страв, і всі були цілком задоволені. Вдруге шеф-кухар зробив партію пельменів. З’ївши перший, Я відчув, що щось не так – він був трохи гострим. Інші навколо Мене також сказали, що пельмені трохи гострі, і відчули, що їхні язики починають набрякати. Однак, оскільки пельмені були єдиною основною стравою, Мені довелося їх доїсти, хоча вони й були гострими. У начинці не було видно перцю, тож Я просто проігнорував те, що викликало гостроту, і доїв страву. У результаті того вечора в Мого тіла почалася алергічна реакція. Багато ділянок по всьому Моєму тілу почали безперервно свербіти, і Мені доводилося постійно чухатися; Я розчухував Себе до крові, перш ніж стало трохи легше. Я відчував свербіж три дні, перш ніж відчуття поступово вщухло. Після цієї алергічної реакції Я зрозумів, що в пельмені точно додали перець; інакше вони не були б такими гострими. Я повідомляв їм не додавати гострих інгредієнтів, як-от перець, оскільки Я їх не переношу. Однак вони додали значну його кількість, щоб задовольнити власні смаки, що перевищувало нормальну кількість; під час їжі цих пельменів відчувалася гострота. Шеф-кухар навіть не міг правильно розрахувати пропорції у своїй страві, він додав стільки перцю, що в когось виникла алергічна реакція. Пізніше Я сказав йому: «Ніколи більше не додавай цих гострих інгредієнтів. Я їх не переношу. Якщо в тебе справді є хоч якась людськість, не роби цього знову. Якщо ти готуєш для себе, Я не втручатимусь у те, що ти їси. Однак, якщо ти готуєш для Мене, то не додавай нічого. Дотримуйся Моїх обов’язкових стандартів». Чи міг він це зробити? Чи не мали лідери зайнятися цією роботою? На жаль, ніхто не звернув на це уваги, і вони не зробили жодної роботи, яку мали б зробити. Одного разу, коли шеф-кухар знову збирався готувати, він узяв трохи перцю, щоб додати до страви, і хтось поруч побачив це й зупинив його. Під їхнім суворим наглядом він не мав змоги його додати. Лідери не могли розв’язати такої дрібної проблеми – що ж вони тоді могли зробити? Коли шеф-кухар готував, вони досить активно куштували. Кілька людей пішли скуштувати. Це була звичайна домашня їжа; що в ній було вартого того, щоб куштувати? Ви всі кулінарні експерти? Ви раптом усе розумієте, ставши лідерами? Ви розумієте принципи здоров’я? Хіба Божий дім доручив вам це робити? Коли Я довіряв чи доручав вам куштувати їжу від Мого імені? У вас занадто бракує розуму, у вас зовсім немає сорому! Будь-хто, у кого є хоч трохи сорому, не зробив би чогось такого кричущого, такого огидного, такого позбавленого розуму. Це показує, що в цих людей зовсім немає сорому – вони куштували їжу для Мене! Ви не дотримуєтеся й не виконуєте жодного з принципів, які Я вам сказав. Що б вам не смакувало і що б не відповідало вашим смакам, ви просите шеф-кухаря готувати. Це готування для Мене? Хіба це не готування для себе? Ось так ви поводитеся як лідери? Використовуючи кожну можливість, щоб скористатися перевагою, знайти лазівки й спробувати підлеститися до Мене – якщо ви хочете підлеститися до Мене, не завдавайте Мені шкоди! Хіба це не брак чеснот? Хіба це не приховування нечистих намірів? Вони безсоромні й плекають нечисті наміри, але все одно вважали себе дуже відданими! Чи було щось із того, що вони робили, тим, що справді мали робити лідери? (Ні.) Ніщо з того, що вони робили, не мало жодних стандартів. Вони навіть не знали, яка їжа здорова, а яка ні, але думали, що можуть прийти сюди й грати для Мене роль експертів зі здоров’я та їжі! Хто постановив, що ви повинні проводити перевірки, коли йдеться про готування для Мене? Чи є в церкві така постанова? Чи дав Божий дім таке розпорядження? Стільки лазівок з’явилося в різних справах церковної роботи, стільки людей мали неправильні уявлення про Бога й зовсім не розуміли істини, але ви не займалися цими речами. Натомість ви докладали зусиль у такій маленькій сфері, як кухня, виконуючи свою «відповідальність». Ви – справжнісінькі неправдиві лідери, ви – лицеміри! Ви прямо переді Мною перевіряли речі – що ви розуміли? Ви радилися зі Мною? Ви висловлювали свою власну ідею чи Мою? Якби ви висловлювали Мою ідею, і Я попросив би вас її передати, тоді те, що ви робили, було б правильним. Це була б ваша відповідальність. Якщо ви висловлювали свою власну ідею, а не Мою, і наполягали на тому, щоб змусити інших слухати й приймати її, яка природа цього? Скажіть Мені, хіба це не викликало б у Мене огиду? Я був прямо там, і вони не сказали жодного слова, щоб запитати Мене, що Я їм або які Мої вимоги – вони просто ухвалювали рішення без Мого схвалення й довільно віддавали накази за Моєю спиною. Вони намагалися представляти Мене? Це неправдиві лідери, що шаленіють, роблячи погані речі, вдаючи, що вони духовні, вдаючи, що враховують Божий тягар, і вдаючи, що розуміють істину, і просто роблять лицемірні речі. Хіба це не надмірно? Хіба це вже не дуже огидно й мерзенно? (Так.) Ви здобули якесь розуміння? Ви винесли з цього якісь уроки? Кожна з цих справ огидніша за попередню, і є ще одна, яка ще огидніша.

Цієї зими одна добросерда людина купила Мені «красиве» гусяче пухове пальто. Його краса полягала не в кольорі чи фасоні, а у високій ціні та преміальній якості; це була цінна річ. Серед невіруючих є приказка: «Дорогий не подарунок, а увага». Це пальто несло в собі не лише почуття, а й було справді дуже дорогим. Перш ніж побачити пальто, Я вже чув, що воно гарне, червоне, з гарним дизайном і досить щільне на дотик. Я чув про нього, тож, неминуче, деякі люди вже бачили сам предмет – тобто, чимало людей уже бачили його, приблизно приміряли й уважно оглядали, кажучи щось на кшталт: «Я знаю цей бренд», «Колір гарний, воно досить красиве!», «Коли ти подивишся, принеси мені поглянути», і ось так новина поширилася. Я не знаю, скільки часу знадобилося, щоб ця новина дійшла до Моїх вух, і щоб Я дізнався про це хоч трохи. Ви бачите тут проблему? Я ще не бачив пальта, а його вже бачили, передавали з рук у руки й демонстрували багато інших людей. Хіба це не проблема? Чи можуть люди просто так дивитися, торкатися й демонструвати Мої речі? (Ні.) Чиї речі люди можуть просто так торкатися й дивитися? (Ніхто б не хотів, щоб таке сталося, і ніхто не повинен цього робити.) Тоді чи не повинні Мої речі бути ще більш недоторканними? Деякі люди кажуть: «Чому вони мають бути недоторканними? Ти – публічна особа. Хіба приватне життя знаменитостей і зірок не виставляється напоказ? Де вони займаються спортом, де роблять косметичні процедури, з ким спілкуються, які бренди носять – хіба все це не виставляється напоказ? Чому Твоє не має виставлятися?» Хіба Я знаменитість? Я не знаменитість, а ти не Мій фанат. Хто ти? Ти – звичайна людина, створена істота й розбещена людина. Хто Я? (Бог.) Я не публічна особа; Я не зобов’язаний усе тобі показувати, про все тобі звітувати чи про все тебе інформувати. То чому ти торкаєшся того, що належить Мені? Хіба це не огидно? Хіба Я доручав тобі дивитися й перевіряти цю Мою річ? Ні. Але деякі люди наважилися взяти її й просто так дивитися на неї в такій нахабній манері, і навіть передавати іншим. Хто дав тобі право передавати її? Це твій обов’язок? Якщо ти не віриш у Бога, то ми одне одному чужі. Саме тому, що ти віриш у Бога, Я знаю, хто ти, але Я не знаю, яка в тебе сім’я, повсякденне життя чи фінансове становище, і Мені нецікаво знати. Ми близькі? Я не твій найкращий друг, приятель чи товариш. Ми не знайомі, і ми не досягли того рівня, коли все Моє має бути відкритим для твого огляду. Ти б дозволив Мені переглянути всі твої речі й виставити їх на загальний огляд і дотик? Навіть коли ти приносиш щось додому з ринку, його потрібно кілька разів помити, щоб продезінфікувати! Хіба речі, яких просто так торкалися інші люди, не огидні? Хіба ти не перестав ставитися до себе, як до стороннього? Хто доручив тобі оглядати Моє пальто? Хіба Я тобі довіряю? Ти вимив руки, перш ніж нерозважливо торкатися Мого пальта? Хіба Я не буду гидувати тобою? Тобі це зрозуміло? Чому ти такий безсоромний? У тебе так бракує розуму! Ти віриш у Бога кілька років і чув стільки проповідей; як так вийшло, що в тебе бракує навіть крихти розуму? Просто так відкривати приношення, що належать Богу, просто так торкатися Його одягу, речей, що належали Йому, – що це за проблема? Коли Я бачу, що упаковка цих речей відкрита й викинута, як Я можу не гніватися? Мені огидні ці речі, і Я ненавиджу цих людей. Я не хочу їх більше бачити, і Я точно не хочу спілкуватися із цими людьми, які гірші за свиней і собак! Пам’ятайте, кожна людина має свою гідність, а Я маю її ще більше. Не торкайтеся того, що належить Мені; інакше Я зненавиджу вас і гидуватиму вами!

На перший погляд, неправдиві лідери можуть не чинити великого зла й не бути відверто підступними лиходіями. Однак найогидніше в них те, що вони бачать, що є справжня робота, яку потрібно виконати, але не роблять її, добре знають, що не можуть розв’язати проблеми, але не шукають істини, бачать, як злі люди спричиняють завади, але не займаються ними, а натомість просто опікуються зовнішніми загальними справами. Вони пильно стежать і суворо контролюють побічні питання й дрібниці, але не роблять жодної роботи, пов’язаної з життям-входженням Божих обранців, і не переймаються різними справами, що суперечать істині-принципам. Натомість вони просто роблять роботу, не пов’язану з істиною. Це справжнісінькі неправдиві лідери. Неправдиві лідери абсолютно не обізнані з істиною-принципами, що стосуються різних справ церковної роботи. Якщо вимірювати їх за принципами й стандартами лідерів і працівників, неправдиві лідери – це дурні й ідіоти. Незалежно від того, наскільки серйозні проблеми виникають у роботі церкви, неправдиві лідери не бачать і не розв’язують їх, навіть якщо вони відбуваються прямо в них під носом, і Вишньому доводиться приходити й розв’язувати ці проблеми самому. Хіба ці люди не є неправдивими лідерами? (Так.) Вони справді неправдиві лідери. Наприклад, у роботі з текстами в церкві, які книги слід вичитувати, а які перекладати, – це ключові завдання для церкви. Чи існують якісь принципи щодо того, як вичитувати й перекладати книги? Ця робота абсолютно має принципи, вона настільки заснована на принципах, і вона справді потребує конкретної бесіди та наставництва; але неправдиві лідери не можуть виконувати цю роботу. Коли вони бачать, що брати й сестри зайняті своїми обов’язками, вони удавано кажуть: «Робота з текстами й перекладацька робота особливо важливі. Ви повинні вкладати свої серця в те, щоб добре виконувати цю роботу, і я розв’яжу будь-які проблеми, які у вас виникнуть». Коли хтось насправді піднімає проблему, ці неправдиві лідери кажуть: «Я не розуміюся на цьому питанні. Я профан у перекладі іноземних мов. Моліться Богу й шукайте в Нього». Коли хтось піднімає іншу проблему, запитуючи: «Ми не можемо знайти відповідних людей для перекладу певними мовами, що нам робити?», неправдиві лідери відповідають: «Я профан у цьому питанні. Ви самі розбирайтеся». Чи може така відповідь розв’язати проблему? Вони знаходять виправдання й приховують той факт, що не виконують свою роботу, кажучи: «Я профан; я не розуміюся на цій професії», і так ухиляються від проблеми, яку мали б розв’язати. Ось як працюють неправдиві лідери. Коли хтось ставить запитання, неправдиві лідери кажуть: «Моліться Богу й шукайте в Нього; я не розуміюся на цій професії, але ви розумієтеся». Це може здатися смиренним, оскільки вони визнають, що нездатні й не розуміються на професії, але насправді вони взагалі не можуть виконувати роботу лідерства. Звісно, бути лідером не обов’язково означає розумітися на кожній професії, але вони повинні чітко бесідувати про істину-принципи, необхідні для розв’язання проблем, незалежно від того, до якої професії ці проблеми належать. Доки люди розуміють істину-принципи, проблеми можна розв’язувати відповідно. Неправдиві лідери використовують «я профан у цьому; я не розуміюся на цій професії» як привід, щоб уникнути бесіди про істину-принципи для розв’язання проблем. Це не є виконанням справжньої роботи. Якщо неправдиві лідери постійно використовують «я профан у цьому; я не розуміюся на цій професії» як привід, щоб не розв’язувати проблеми, то вони не придатні для роботи лідерства. Найкраще, що вони повинні зробити, – це подати у відставку й дозволити комусь іншому зайняти їхнє місце. Але чи мають неправдиві лідери такий розум? Чи зможуть вони подати у відставку? Не зможуть. Вони навіть думають: «Чому вони кажуть, що я не виконую жодної роботи? Я щодня проводжу зібрання, і я настільки зайнятий, що навіть не можу вчасно поїсти й менше сплю. Хто каже, що проблеми не розв’язуються? Я проводжу з ними зібрання й бесіди, і я знаходжу для них уривки з Божих слів». Припустимо, ти запитаєш їх: «Хтось сказав, що не може знайти відповідних перекладачів для деяких мов. Як ти розв’язав цю конкретну проблему?». Вони скажуть: «Я сказав їм, що не розуміюся на професії, і попросив їх обговорити це й вирішити самостійно». Тоді ти запитаєш їх: «Ця проблема пов’язана з витратою приношень і прогресом церковної роботи. Вони не можуть ухвалювати рішення самостійно, їм потрібно, щоб ти взяв усе в свої руки й знайшов істину-принципи для її розв’язання. Ти це зробив?». Вони дадуть відповідь: «Як це не зробив? Я не затримав жодної роботи. Якщо немає нікого, хто б перекладав цією мовою, то нехай просто перекладають іншою!». Ти бачиш, неправдиві лідери не можуть виконувати справжню роботу, але все одно наводять купу виправдань. Це справді безсоромно й огидно! Твій рівень настільки низький, ти не розумієшся на жодній професії, і тобі бракує розуміння істини-принципів, що стосуються кожної професійної роботи, – яка користь від тебе як від лідера? Ти просто дурень і нікчема! Оскільки ти не можеш виконувати жодної справжньої роботи, чому ти все ще служиш церковним лідером? Ти просто позбавлений розуму. Оскільки тобі бракує самоусвідомлення, ти повинен прислухатися до відгуків Божих обранців і оцінити, чи відповідаєш ти стандартам для того, щоб бути лідером. І все ж, неправдиві лідери ніколи не замислюються над цими речами. Незалежно від того, скільки церковної роботи було затримано і скільки збитків було завдано життю-входженню Божих обранців за багато років їхнього служіння лідерами, їм байдуже. Це огидне обличчя справжнісіньких неправдивих лідерів.

Подумайте, як лідери та працівники виконують свою роботу, – чи відповідає це тому, що Я вам щойно розповів? Чи є такі, що не виконують справжньої роботи, і чи можеш ти розпізнати в них неправдивих лідерів? Якщо ти розпізнаєш у них неправдивих лідерів, відсьогодні ти більше не повинен ставитися до них як до лідерів; ти повинен ставитися до них як до будь-якої іншої людини. Це точний принцип практики. Дехто може замислитися: «Чи означає це дискримінувати, принижувати чи виключати їх, тому що вони неправдиві лідери?». Ні, не означає. Вони не можуть виконувати справжню роботу, і вони можуть лише говорити якісь слова й доктрини та якісь пусті слова, щоб ухилятися й відбуватися від тебе відмовками. Це говорить тобі про один факт, а саме про те, що вони не є твоїми лідерами. Тобі не потрібно питати в них вказівок щодо будь-якої проблеми чи труднощів, з якими ти стикаєшся у своїй роботі. За потреби ви можете оминути їх, повідомивши про це Вишньому й порадившись із Вишнім, як це вирішити. Я навчив вас шляху практики, але як ви діятимете – залежить від вас. Я ніколи не казав, що всі лідери визначені Богом наперед, що ти мусиш їх слухати й коритися їм, і що ти мусиш слухати їх, навіть якщо розпізнаєш у них неправдивих лідерів. Я ніколи тобі такого не казав. Те, про що я зараз бесідую, – це як розпізнавати неправдивих лідерів. Коли ти розпізнаєш у комусь неправдивого лідера, ти можеш приймати те, що він говорить, і коритися цьому, якщо це правильно й відповідає істині. Однак, якщо він не може розв’язати проблему, ухиляється й відбувається від тебе відмовками, що впливає на хід роботи, тоді ти не мусиш приймати його лідерство. Якщо ви самі можете осягнути принципи, то повинні діяти відповідно до них. Якщо ви не можете осягнути, не впевнені або не знаєте принципів, то ви повинні шукати істину й обговорювати одне з одним, як розв’язати проблему. Якщо ви все ще не можете ухвалити рішення після обговорення, повідомте про проблему Вишньому й порадьтеся з ним. Усе це – добрі способи розв’язання проблем, немає труднощів, які неможливо було б подолати.

На сьогодні завершимо нашу бесіду. До побачення!

16 січня 2021 року