655  Бог сподівається, що людина щиро покається

I

Як би Бог не гнівався на ніневітян, але щойно вони оголосили піст, одяглись у мішковину та сіли на попелі, Його серце почало поступово пом’якшуватися, і Він почав змінювати Свою думку. За мить до того, як Він проголосив їм, що знищить їхнє місто – за мить до їхнього сповідання та покаяння у своїх гріхах, – Бог досі гнівався на них. Коли мешканці Ніневії здійснили низку покаянних вчинків, Божий гнів на них поступово змінився на милість і терпимість.

II

Немає нічого суперечливого в тому, що ці два аспекти Божого характеру одночасно виявились у тій самій події. Кожну з цих двох полярно протилежних сутностей Бог виявляв і відкривав і до, і після покаяння мешканців Ніневії, дозволяючи людям побачити справжність Божої сутності і те, що її не можна образити. За допомогою Свого ставлення Бог сказав людям таке: справа не в тому, що Бог не терпить людей або що Він не хоче змилосердитися над ними; натомість справа в тому, що вони рідко по-справжньому каються перед Богом, рідко по-справжньому звертають зі своїх злих доріг і відмовляються від насильства у своїх руках.

III

Коли Бог гнівається на людину, Він сподівається, що людина зможе по-справжньому покаятися, і Він сподівається побачити справжнє покаяння людини, і в такому разі Він і надалі щедро даруватиме людині Свою милість і терпимість. Це означає, що злі вчинки людини накликають на неї Божий гнів, а Божа милість і терпимість даруються тим, хто слухає Бога та щиро кається перед Ним, тим, хто може звернути зі своєї злої дороги і відмовитися від насильства у своїх руках. Боже ставлення дуже чітко виявилося в тому, як Він повівся з ніневітянами: Боже милосердя і терпимість не важко набути, і Він вимагає від людини щирого покаяння. Допоки люди звертають зі своїх злих доріг і відмовляються від свого насильства, то зміниться і Боже серце, і Його ставлення до людей.

зі «Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»