Залишатися без змін у характері – значить бути у ворожнечі з Богом
Протягом кількох тисяч років розбещеності всі люди стали занімілими й недоумкуватими; усі вони стали злими демонами, які опираються Богу, до такої міри, що їхнє бунтарство проти Бога було задокументовано в історичних записах, і що навіть самі люди не здатні дати повний звіт про свою бунтівничу поведінку, бо вони були глибоко розбещені сатаною і збиті сатаною зі шляху так, що не знають, куди звернути. Навіть сьогодні люди досі зраджують Бога. Коли вони бачать Бога, то зраджують Його, і коли вони не можуть бачити Бога, вони так само зраджують Його. Є навіть ті, хто, ставши свідком Божих проклять і Божої люті, досі зраджують Його. І тому Я кажу, що розум людини втратив свою початкову функцію, і що совість людини також втратила свою початкову функцію. У Моїх очах усі люди – це звірі в людському вбранні та отруйні змії. Хоч якими жалюгідними вони намагаються здаватися перед Моїми очима, Я ніколи не буду милосердним до них, бо вони абсолютно не осягають різниці між чорним і білим, і ніхто з них не розуміє різниці між істиною та не-істиною. Їхній розум такий занімілий, але вони все ж бажають здобути благословення; їхня людськість така ница, але вони все ж бажають правити як царі й мати владу. Для кого вони могли б бути царями з таким розумом? Як можуть люди з такою людськістю сидіти на престолах? Люди справді безсоромні! Вони – нікчеми, які переоцінили себе! Я пропоную вам, тим, хто хоче здобути благословення, спершу знайти дзеркало та подивитися на своє огидне віддзеркалення. Хіба є в тебе те, що потрібно для царювання? Хіба в тебе риси обличчя того, хто може отримати благословення? У твоєму характері не було ані найменших змін, ти не був здатним застосувати жодну істину на практиці, а проте бажаєш чудового завтрашнього дня. Це суцільна ілюзія! Людина, народжена у такому брудному краї, була тяжко інфікована суспільством, вона була сформована феодальною етикою й отримала освіту «вищих навчальних закладів». Відстале мислення, зіпсована мораль, знижений світогляд щодо життя, ница філософія світських справ, абсолютно нікчемне існування, низькі звичаї та щоденне життя – усе це сильно вдирається в серце людини, сильно підриває й атакує її совість. Як наслідок, людина ще більше віддаляється від Бога і ще більше опирається Йому. Характер людини з дня на день стає все більше безжалісним, і немає жодної людини, яка охоче від чогось відмовляється задля Бога, жодної людини, яка охоче кориться Богу, а тим паче хоч однієї людини, яка охоче шукає явлення Бога. Натомість людина прагне утіхи вволю під владою сатани й нестримно розбещує свою плоть у трясовині. Навіть коли люди чують істину, ті, хто живе у темряві, не мають жодного бажання її практикувати, і вони не схильні шукати, коли бачать, що Бог уже з’явився. Як може таке зіпсоване людство мати хоча б якийсь простір для спасіння? Як може таке занепале людство жити у світлі?
Зміні характеру людини слід починатися з розуміння власної сутності і відбувається завдяки перемінам мислення, природи та розумового світогляду – завдяки фундаментальним змінам. Лише так можна досягти правдивих змін у характері людини. Корінна причина появи зіпсованого характеру людини – це введення в оману, розбещення й отруєння сатаною. Людина скована та контрольована сатаною, і її мисленню, моралі, розумінню та розуму було завдано значної шкоди сатаною. Так стається саме тому, що фундаментальні речі в людині були зіпсовані сатаною і є абсолютно не такими, якими Бог створив їх на початку, так що людина противиться Богові та не здатна прийняти істину. А тому, щоб у характері людини були зміни що слід спершу зробити, так це змінити її знання Бога та її знання істини з погляду мислення, проникливості й розуму. Ті, хто народилися у країнах з найглибшим рівнем розбещеності, мають ще менше розуміння того, хто такий Бог або що означає вірити в Бога. Що більш зіпсутою є людина, то менше вона має пізнання Божого існування, то слабшими є її розум та розуміння. Першопричиною спротиву та бунтарства людини проти Бога є її розбещення сатаною. Через розбещення сатаною совість людини заніміла, вона розбещена в моральному плані, у неї деградовані думки та відсталий психологічний стан. До того, як людина була розбещена сатаною, первісно вона корилася Богу та корилася Його словам, коли їх чула. Первісно вона мала здоровий розум і здорову совість, мала нормальну людськість. Після того, як людину розбестив сатана, її первісні розум, совість та людськість усі заніміли та були пошкоджені сатаною. Тому людина втратила покору перед Богом та любов до Нього. Розум людини став ненормальним, її характер став таким, як у звіра, а її бунтарство проти Бога стає дедалі більшим та дедалі тяжчим. Але людина й далі цього не знає, і не розуміє, і просто наполегливо противиться, й бунтує. Вияви характеру людини є вираженням її розуму, проникливості та совісті. Оскільки її розум і проникливість нездорові, а совість вкрай заніміла, її характер бунтує проти Бога. Якщо розум і проникливість людини не можуть змінитися, то переміни в її характері такі ж неможливі, як і узгодження з Божими намірами. Якщо в людини нездоровий розум, то вона не може служити Богові і є непридатною до того, щоб Бог її використовував. «Нормальний розум» означає покору перед Богом та вірність Богові, прагнення до Бога, абсолютність стосовно Бога, наявність совісті стосовно Бога. Він означає бути спрямованим до Бога всім серцем і розумом, а не навмисне противитися Богові. Наявність ненормального розуму не така. Після розбещення сатаною в людини з’явилися уявлення про Бога й немає вірності Богові чи прагнення до Нього, не кажучи вже про совість стосовно Бога. Людина свідомо протистоїть Богові та осуджує Його, а до того ще й лихословить Його за спиною. Людина осуджує Бога за Його спиною, повністю усвідомлюючи, що Він Бог. У людини взагалі немає жодного наміру коритися Богові, але вона просто й далі висуває вимоги й прохання до Нього. Такі люди – люди з ненормальним розумом – неспроможні усвідомити власну ницу поведінку чи жалкувати з приводу своїх бунтарських дій. Якщо люди спроможні пізнати себе, тоді вони повернули собі трохи розуму; що більше люди бунтують проти Бога і все ж не знають самих себе, то менше в них здорового розуму.
Корінь виявлення зіпсованого характеру людини полягає не в чому іншому, як у притупленій совісті людини, її злостивій природі та її нездоровому розумі. Якщо совість та розсудливість людини зможуть знову стати нормальними, тоді й людина стане придатною до використання перед Богом. Просто тому, що совість людини завжди була занімілою, і тому, що розум людини ніколи не був здоровим і стає дедалі більш занімілим, акти бунтарства людини проти Бога множаться так, що вона навіть розіп’яла Ісуса на хресті й зачиняє свої двері перед Божою втіленою плоттю в останні дні, і засуджує Божу плоть, і вважає Божу плоть низькою. Якби людина мала хоч трохи людськості, вона не ставилася б із такою жорстокістю до Божої втіленої плоті; якби у неї було хоч трохи розуму, то вона не була б такою злісною у своєму ставленні до плоті втіленого Бога; якби у неї було хоч трохи сумління, то вона б так не «дякувала» втіленому Богові. Людина живе в епоху, коли Бог став плоттю; але вона не дякує Богові за те, що Він дав їй таку можливість, і натомість проклинає Божий прихід або повністю нехтує фактом Божого втілення; здається, вона проти нього або неприхильна до нього. Та як би людина не ставилася до Божого приходу, Бог завжди терпляче виконував Свою роботу, ніколи не втомлюючись від неї, хоча людина анітрохи Його не вітала й далі сліпо щось у Нього просить. Характер людини став украйзлостивим, її розум украй занімів, її совість, повністю розтоптана лукавим, давно вже перестала бути первісною людською совістю. Людина не лише невдячна втіленому Богу за те, що Він дарував людству стільки життя та благодаті, але навіть відчуває відразу до Бога через істину, яку Він їй дарує; оскільки людина не зацікавлена в істині, вона відчуває відразу до Бога. Людина не лише не здатна віддати своє життя за втіленого Бога, але натомість намагається витягнути з Нього послуги й вимагає відплати, яка в десятки разів перевищує те, що людина віддала Богу. Ось якими є совість і розум людини, але вона все ж думає, що в цьому немає нічого страшного, досі вірячи, що вона занадто багато присвятила Богу, і що Бог дарував їй занадто мало. Є люди, які, давши Мені кухоль води, простягають руку та вимагають, щоб Я заплатив їм за два кухлі молока, або, давши мені кімнату на одну ніч, вимагають, щоб я заплатив у багато разів більше. Із такою людськістю і з такою совістю як ви можете й далі бажати здобути життя? Які ж ви мерзенні негідники! Через таку людськість та таку совість в людині втілений Бог змушений поневірятися по землі, не маючи для Себе притулку. Не кажучи вже про те, що втілений Бог виконав так багато роботи, навіть якби Він узагалі не виконував жодної роботи, тим, хто справді володіє совістю та людськістю, слід поклонятися Йому та служити Йому всім серцем. Ось що слід робити тим, хто має здоровий розум, і це людський обов’язок. Більшість людей говорить навіть про якісь умови їхнього служіння Богові. Їм байдуже, Бог Він чи людина, вони говорять лише про свої власні умови та прагнуть лише задоволення власних бажань. Коли ви готуєте для Мене, ви вимагаєте платні за службу; коли ви біжите для Мене, ви просите платні за біг; коли ви працюєте для Мене, ви вимагаєте платні за працю; коли ви перете Мою одежу, ви вимагаєте платні за прання; коли забезпечуєте церкву потрібним, ви вимагаєте відшкодування витрат; коли звертаєтеся зі словом, ви вимагаєте платні за виступ; коли роздаєте книги, ви вимагаєте платні за розповсюдження матеріалів; а коли пишете, вимагаєте платні за авторство. Ті, кого Я обітнув, навіть вимагають від Мене відплати, а ті, кого Я відправив додому, вимагають відшкодування за збитки, заподіяні їхньому імені; ті, хто не в шлюбі, вимагають приданого або відшкодувань за втрачену молодість; ті, хто зарізав курку, вимагають, щоб їм було заплачено, немов м’ясникові; хто смажить їжу, вимагають платні за смаження, а хто готує суп, теж вимагають за це платні… Ось ваша висока і могутня людськість, ось дії, продиктовані вашим теплим сумлінням. Де ваш розум? Де ваша людськість? Я вам скажу! Якщо ви так продовжуватимете далі, то Я перестану серед вас працювати. Я не буду працювати серед зграї звірів у людському вбранні, Я так не страждатиму за таке збіговисько людей, які під личиною своїх гарних облич приховують здичавілі серця, Я не буду терпіти за таку зграю тварин, які не мають анінайменшої можливості спасіння. День, коли Я відвернуся від вас – це день, коли ви помрете, це день, коли зійде на вас пітьма, і день, коли світло вас покине. Я вам скажу! Я ніколи не буду доброзичливим до такого збіговиська, як ви – до групи, нижчої навіть за тварин! Моїм словам і діям є межі, і з такою людськістю та совістю, як у вас, Я не виконуватиму більше роботи, бо ви занадто позбавлені совісті, ви завдали Мені забагато болю, а ваша мерзенна поведінка викликає у Мене завелику огиду. Такі люди, які позбавлені людськості та совісті, ніколи не матимуть шансу на спасіння, Я ніколи не спас би таких безсердечних і невдячних людей. Коли прийде Мій день, Я всю вічність зливатиму Мій палючий вогонь на синів бунтарства, які колись викликали Мою шалену лють, Я накладу вічну кару на тих тварин, які зводили на Мене гану та покинули Мене, Я повсякчас палитиму вогнем Свого гніву синів непослуху, які колись зі Мною їли і зі Мною жили, але у Мене не вірили, які ображали і зраджували Мене. Я піддам покаранню всіх тих, хто викликав Мій гнів, Я зливатиму повноту Свого гніву на тих тварин, які колись хотіли стати біля Мене як рівня Мені, але ніколи не поклонялися й не корилися Мені; палиця, якою Я б’ю людину, вдарить по тих звірах, які колись користали з Моєї турботи та насолоджувалися таємницями, які Я промовляв, і які колись пробували отримати від Мене матеріальні насолоди. Я не прощатиму жодній людині, яка намагається захопити Моє місце, Я не пошкодую нікого з тих, хто намагається вирвати в Мене їжу та одежу. Поки що ви залишаєтеся в повній безпеці й далі виходите за всякі межі у своїх вимогах до Мене. Коли прийде день гніву, тоді ви нічого від Мене не вимагатимете; Я тоді дозволю вам «насолодитися» досхочу, Я втопчу ваше обличчя в землю, і ви ніколи не зможете підвестися! Рано чи пізно Я «відплачу» вам цей борг – і сподіваюся, що ви терпляче чекаєте на прихід того дня.
Якщо ці нікчемні люди дійсно зможуть відкинути свої надмірні бажання та повернутися до Бога, тоді у них ще залишається шанс на спасіння; якщо людина справді має серце, яке прагне Бога, то така людина не буде покинута Богом. Людині не вдається здобути Бога не тому, що у Бога є плотські почуття чи Бог не бажає, щоб Його здобула людина, а тому, що людина не хоче здобути Бога, і тому що людина не має серця, що нагально шукає Бога. Як може хтось із тих, хто щиро шукає Бога, бути Богом проклятий? Як може хтось зі здоровим розумом та чуйною совістю бути Богом проклятий? Як може той, хто правдиво поклоняється Богові і служить Йому, бути поглиненим вогнем Його гніву? Як може той, хто готовий коритися Богові, бути вигнаним із Божого дому? Як може той, хто відчуває, що ніколи не може любити Бога достатньо, жити в Божому покаранні? Як може той, хто готовий зректися всього заради Бога, залишитися ні з чим? Людина не бажає шукати Бога, не бажає витрачати свої статки заради Бога, не бажає присвячувати Богові зусилля цілого свого життя; натомість вона каже, що Бог зайшов занадто далеко, що занадто багато чого, пов’язаного з Богом, йде всупереч уявленням людини. З такою людяністю, навіть якби ви не шкодували зусиль, ви все одно не спромоглися б здобути Боже схвалення, не згадуючи вже про те, що ви й не шукаєте Бога. Хіба ви не знаєте, що ви бракований товар людства? Хіба ви не знаєте, що ницішої людяності за вашу навіть не існує? Хіба ви не знаєте, як інші вас називають, щоб вас вшанувати? Ті, хто правдиво любить Бога, називають вас вовчим батьком, вовчою матір’ю, вовчим сином і вовчим внуком; ви нащадки вовків, вовчий народ, ви повинні знати, хто ви такі, і ніколи про це не забувати. Не треба думати, що ви якась вища персона, – ви найбільш злісне збіговисько нелюдів серед усього людства. Хіба ви нічого цього не знаєте? Чи знаєте ви, як сильно Я ризикую, працюючи поміж вами? Якщо ваша розсудливість не може знову стати нормальною, якщо ваша совість не може нормально працювати, тоді ви ніколи не скинете з себе ім’я «вовк», ви ніколи не уникнете дня прокляття і ніколи не втечете від дня свого покарання. Ви народилися неповноцінними – ви річ, що не має жодної цінності. За природою ви зграя голодних вовків, купа уламків і сміття, і на відміну від вас Я не працюю над вами заради особистої вигоди, а тому, що ця робота потрібна. Якщо ви продовжуватимете так далі бунтувати, тоді Я припиню Свою роботу і вже ніколи над вами не працюватиму знову – навпаки, Я перенесу Свою роботу до іншої групи, яка Мені подобається, і ось так Я вас залишу навіки, бо Я не бажаю дивитися на тих, хто перебуває у ворожнечі зі Мною. Тож ви хочете бути сумісні зі Мною чи ворогувати проти Мене?
