Глава 30

Прокиньтеся, браття! Прокиньтеся, сестри! Мій день настане без зволікання; час – це життя, і вловити час – значить врятувати життя! Цей час уже на порозі! Якщо ви провалите вступний іспит до коледжу, ви можете готуватися до нього знову і знову. Проте Мій день не буде відкладено надалі. Пам’ятайте! Пам’ятайте! Це Мої добрі слова напучування. Кінець світу розгорнувся на ваших очах, і незабаром прийде велика катастрофа. Що важливіше: ваше життя чи ваш сон, ваша їжа, питво та вбрання? Настав час зважити все це. Не сумнівайтеся більше! Ви занадто боїтеся сприймати ці речі серйозно, чи не так?

Яке жалюгідне! Яке бідне! Яке сліпе! Яке жорстоке людство! Воістину, ви глухі до Мого слова – невже Я даремно говорю з вами? Ви досі такі недбалі – чому? Чому так? Невже ви ніколи над цим не задумувалися? Для кого Я це кажу? Вірте у Мене! Я – ваш Спаситель! Я – ваш Всемогутній! Будьте пильними! Будьте пильними! Втрачений час ніколи не повернеться – пам’ятайте про це! Немає у світі ліків, які лікують жаль! Як же Мені говорити з вами? Хіба Моє слово не варте вашого уважного, багаторазового міркування? Ви такі недбалі до Мого слова й так безвідповідально ставитеся до свого життя; як мені винести це? Як?

Чому за увесь цей час серед вас не змогло постати належного церковного життя? Це через те, що вам бракує віри; ви не бажаєте заплатити ціну, принести себе в жертву, віддати себе Мені. Прокиньтеся, сини Мої! Вірте в Мене, сини Мої! Улюблені Мої, чому не зважаєте на те, що в Мене на серці?