Глава 47
Для того, щоб змусити людське життя дозріти, і щоб люди і Я могли, поділяючи спільне прагнення, досягти результатів, Я завжди робив людям поблажки, дозволяючи їм здобувати поживу й підтримку в Моєму слові та отримувати все Моє багатство. Я ніколи не давав людям приводу для збентеження, однак люди ніколи не зважають на Мої почуття. Це тому, що люди нечулі й «ненавидять» усі речі, крім Мене. Через їхні вади Я їм дуже співчуваю; тому Я доклав до людей неабияких зусиль, аби вони могли насолоджуватися досхочу всіма земними багатствами під час свого перебування у світі. Я не ставлюся до людей несправедливо, і з огляду на те, що вони слідували за Мною багато років, Моє серце до них пом’якшало. Це так, наче Мені нестерпно здійснювати Свою роботу над цими людьми. Тому, коли Я бачу цих кістлявих людей, які люблять Мене так, як самих себе, в Моєму серці завжди виникає незрозуміле болюче почуття. Але хто може через це порушити усталений порядок? Хто буде через це непокоїтися? Тим не менш Я обдарував людей усіма Своїми щедротами, щоб вони могли насолоджуватися ними уповні, і в цьому Я не повівся з людьми несправедливо. Ось чому люди досі бачать Моє співчутливе й доброзичливе лице. Я повсякчас був терплячим і завжди чекав. Коли люди вдосталь натішаться й занудьгують, тоді Я почну «задовольняти» їхні прохання та дозволю всім людям втекти від їхнього порожнього життя й більше ніколи не матиму з людьми жодних справ. На землі Я використовував морську воду, щоб поглинути людей, контролював їх голодом, погрожував їм нашестям комах і використовував проливні дощі, щоб «поливати» їх, однак вони ніколи не відчували порожнечі життя. Навіть зараз люди все ще не розуміють значущості життя на землі. Чи може так бути, що життя в Моїй присутності і є найглибшим сенсом людського життя? Невже перебування в Мені дозволяє уникнути загрози лиха? Скільки плотських тіл на землі жили в стані свободи самозадоволення? Хто уникнув порожнечі життя в плоті? Однак хто може це усвідомити? Відтоді, як Я створив людство, ніхто не зміг прожити на землі життя, сповнене найбільшої значущості, і тому людство завжди марнувало життя, яке було абсолютно незначущим. Ніхто, проте, не бажає уникнути такого роду скрутного становища, і ніхто не бажає відцуратися цього порожнього й змореного життя. У людському досвіді жоден із тих, хто живе у плоті, не уникнув звичаїв людського світу, навіть якщо вони використовують насолоду Мною як свій капітал. Натомість вони завжди просто дозволяли природі взяти своє й продовжували дурити самих себе.
Коли Я повністю покінчу з існуванням людства, на землі не залишиться нікого, хто зазнаватиме земних «переслідувань»; тільки тоді можна буде сказати, що Моя велика робота повністю виконана. В останні дні, коли Я втілений, робота, яку Я бажаю виконати, полягає в тому, щоб змусити людей зрозуміти порожнечу життя в плоті, і Я скористаюся цією нагодою, щоб знищити плоть. Відтоді на землі не існуватиме жодної людини, ніхто більше не волатиме про порожнечу землі, ніхто більше не говоритиме про труднощі плоті, ніхто більше не скаржитиметься знову на те, що Я несправедливий, і всі люди та речі увійдуть у спокій. Після цього люди більше не метушитимуться, постійно заклопотані, і не шукатимуть тут і там на землі, адже вони знайдуть для себе відповідне місце призначення. У цей момент на їхніх обличчях з’являться посмішки. Тоді Я більше нічого не проситиму в людей і більше не сперечатимуся з ними; і більше не буде мирного договору поміж нами. Я існую на землі, і люди живуть на землі; Я живу й перебуваю з ними. Усі вони відчувають насолоду від Моєї присутності й тому не бажають іти геть без причини, а натомість воліли б, щоб Я просто затримався трохи довше. Як Я можу витримати вигляд спустошення землі, не ворухнувши пальцем, щоб допомогти? Я не від землі; тільки завдяки терпінню Я примусив Себе залишатися тут донині. Якби не нескінченні благання людей, Я б уже давно пішов геть. Сьогодні люди можуть самі про себе подбати, і їм не потрібна Моя допомога, адже вони подорослішали й не потребують, аби Я їх годував. Отже, Я планую влаштувати з людьми «свято перемоги», після якого Я попрощаюся з ними, аби вони не залишались у невіданні. Звичайно, розлучатися на поганій ноті було б недобре, адже між нами немає ніякої ворожнечі. Тому дружба між нами буде вічною. Сподіваюся, що після того, як ми розійдемося, люди зможуть продовжити Мій «спадок» і не забудуть про ті настанови, які Я давав за життя. Сподіваюся, що вони не будуть робити нічого такого, що могло б накликати неславу на Моє ім’я, і що вони міцно триматимуть Моє слово в пам’яті. Сподіваюся, що всі люди зможуть докласти максимум зусиль, аби догодити Мені після того, як Я піду; сподіваюся, що вони візьмуть Моє слово за основу для свого існування, і що вони виправдають Мої сподівання, адже Моє серце завжди турбувалося про людей, і Я повсякчас був до них прив’язаний. Колись людство і Я зібралися разом, і на землі ми насолоджувалися тими ж благословеннями, що й на небі. Я жив разом із людьми й перебував із ними; люди завжди любили Мене, а Я завжди любив їх. Між нами була емоційна спорідненість. Озираючись на час, проведений Мною разом із людьми, Я пригадую, що наші дні були сповнені сміху й радості, а також були й суперечки. Тим не менш, на цій основі між нами утвердилася любов, і наші стосунки ніколи не переривалися. За роки наших взаємин люди справили на Мене глибоке враження, і Я також дав людям дуже багато того, чим можна тішитися, за що вони завжди були Мені подвійно вдячні. Тепер наші зібрання вже ніколи не будуть такими, як раніше; хто може втекти від цієї миті нашого розставання? Люди відчувають до Мене глибоку прихильність, а Я відчуваю до них нескінченну любов – але що ж із цим поробиш? Хто насмілився б порушити вимоги Небесного Отця? Я повернуся в Свою обитель, де завершу ще одну частину Своєї роботи. Можливо, нам ще випаде нагода зустрітися знову. Я сподіваюся, що люди не надто засмучуватимуться, і що вони догодять Мені на землі; Мій Дух на небі часто даруватиме їм благодать.
Ще при створенні світу Я пророкував, що в останні дні Я довершу групу людей, які будуть однодумні зі Мною. Я передвістив, що, встановивши в останні дні приклад на землі, Я повернуся до Своєї обителі. Щойно всі люди догодять Мені, вони досягнуть того, про що Я їх просив, і Я більше не вимагатиму від них нічого робити. Замість цього ми з людьми обміняємося історіями про минулі часи, і після цього розійдемося. Я розпочав цю роботу і дозволив людям підготуватися психологічно та зрозуміти Мої наміри, щоб вони не зрозуміли Мене хибно й не вважали Мене жорстоким або безсердечним, це не є Моїм наміром. Невже люди люблять Мене, але відмовляють Мені в підходящому місці спочинку? Невже вони не бажають молити за Мене Небесного Отця? Хіба люди не проливали сліз співчуття до Мене? Хіба вони не сприяли якнайшвидшому возз’єднанню Нас – Отця і Сина? Чому ж тоді вони не бажають цього зараз? Моє служіння на землі виконано, і, розлучившись із людьми, Я однаково продовжу допомагати їм; хіба це не добре? Для того, щоб Моя робота досягала кращих результатів і щоб вона була взаємовигідною, ми повинні розлучитися, хоча це й боляче. Нехай наші сльози проллються в тиші; Я більше не дорікатиму людству. У минулому Я багато чого сказав людям, і все це зачепило їх за живе, змусивши їх проливати сльози від горя. Цим Я вибачаюся за це перед людьми й прошу їхнього прощення. Я прошу їх не ненавидіти Мене, адже все це задля їхнього ж блага. Тому Я сподіваюся, що люди зрозуміють Моє серце. У минулі часи в нас були суперечки, але, якщо озирнутися назад, ми обоє отримали користь. Завдяки цим суперечкам Бог і люди збудували міст дружби. Хіба це не плід наших спільних зусиль? Ми всі повинні цим насолоджуватися. Я прошу людей пробачити Мої попередні «помилки». Їхні переступи також будуть забуті. Допоки вони будуть здатні дарувати Мені в майбутньому любов у відповідь, це втішатиме Мій Дух на небі. Я не знаю, якою є рішучість людей щодо цього – чи готові люди догодити Мені в Моєму останньому проханні, чи ні. Я більше нічого в них не прошу, тільки щоб вони любили Мене. Цього достатньо. Чи можна цього досягти? Нехай все неприємне, що сталося між нами, залишиться в минулому; нехай повсякчас поміж нами буде любов. Я дав людям стільки любові, і вони сплатили таку високу ціну за те, щоб любити Мене. Тому Я сподіваюся, що люди цінуватимуть нерозбавлену й чисту любов між нами, аби наша любов поширювалася по всьому людському світу й довіку передавалася. Коли ми зустрінемося знову, нехай ми все ще будемо пов’язані любов’ю, щоб наша любов тривала вічно та прославлялася й поширювалася всіма людьми. Це б догодило Мені, і Я показав би людям Своє усміхнене лице. Сподіваюся, що люди пам’ятатимуть Мої напучування.
1 червня 1992 року
