3. Ви свідчите, що Слово являється у плоті було особисто вимовлене Богом, але є ті, хто вважає, що ці слова були промовлені кимось, кого просвітив Святий Дух. У чому ж полягає різниця між словами, сказаними втіленим Богом, і словами, які промовив хтось, просвітлений Святим Духом?
Відповідні слова Бога:
Істина виходить зі світу людей, але істина серед людей передається Христом. Вона походить від Христа, тобто від Самого Бога, а це не те, на що здатна людина.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»
Істина – це найпрактичніша життєва максима й найвища життєва максима для людства. Тому що це вимога, яку Бог ставить перед людиною, і це робота, яку особисто виконує Бог, тому вона називається «життєвою максимою». Це не максима як якийсь підсумок, ані знаменита цитата видатної особи. Натомість це висловлювання, звернене до людства Володарем неба і землі та всього сущого; це не якісь слова, підсумовані людиною, а притаманне Богові життя. І тому його називають «найвищою життєвою максимою».
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише ті, хто знає Бога та Його роботу, можуть догодити Богу»
Чи промовлені Богом слова зовні виглядають просто, чи глибоко, усі вони – істини, конче потрібні для життя-входження людини; вони – джерело живих вод, завдяки якому людина виживає душевно й тілесно. Вони дають людині те, що їй потрібно, щоб залишатися живою; принципи й кредо для того, щоб вона жила по-людськи в повсякденному житті; шлях, яким людина мусить іти до спасіння, а також цілі і напрям для досягнення спасіння; кожну істину, яку людина мусить мати як створена істота перед Богом; і кожну істину про те, як людина кориться Богу й поклоняється Йому. Вони – запорука виживання людини, її хліб насущний і також міцна опора, що дозволяє людині бути сильною і стояти. Вони багаті істиною-реальністю, з якою створене людство живе нормальною людськістю, багаті істиною, за допомогою якої людство звільняється від розбещеності й виходить із сіток сатани, багаті щирими й терплячими повчаннями, напучуванням, підбадьоренням і розрадою, які Творець дає створеному людству. Вони – маяк, що просвіщає людей і скеровує їх до розуміння всього позитивного, запорука того, що люди житимуть і володітимуть усім справедливим, прекрасним і добрим, критерій, за яким міряють усіх людей, справи та речі, а також навігаційний знак, що веде людей до спасіння та шляху світла.
«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Передмова»
Не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є суттєва відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш, що це слова Бога, а лише просвітленням, здобутим людиною. У такому разі ти занадто нетямущий. Як слова Бога можуть бути такими ж, як просвітлення, здобуте людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, відкривають таємниці та показують людині напрям, яким іти в новий період. Просвітлення, здобуте людиною, – це всього лише декілька простих практик або знань. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні відкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, а людина є людина. У Бога Божа сутність, а в людини людська. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, простим просвітленням від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, це її помилка. Хай там що, ти мусиш ніколи не перекидати чорне й біле, і не називати високе низьким, і не описувати глибоке як поверхове; хай там що, ти ніколи не повинен свідомо спростовувати те, що, як ти чітко знаєш, є істиною. Усі, хто вірить, що Бог є, повинні розглядати проблеми з правильної точки зору та приймати нову Божу роботу та Його нові слова з позиції створеної істоти; інакше Бог їх відсіє.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»
Усі людські способи практикування та її знання істини застосовні до певної межі. Не можна сказати, що шлях, яким простує людина, є цілковито намірами Святого Духа, оскільки людина може бути просвітлена тільки Святим Духом і не може бути цілковито заповнена Святим Духом. Усі речі, які людина може пережити на власному досвіді, знаходяться в межах нормальної людської сутності й не можуть вийти за рамки думок у звичайній людській свідомості. Усі, хто може втілювати істину-реальність, мають досвід у межах цього діапазону. Коли вони пізнають істину, це завжди досвід нормального людського життя, просвітленого Святим Духом; це не спосіб переживання, що відхиляється від нормального людського життя. Вони пізнають істину, просвітлені Святим Духом на основі проживання свого людського життя. Більше того, ця істина варіюється від людини до людини, і її глибина пов’язана зі станом людини. Можна лише сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це нормальне людське життя того, хто шукає істину, і його можна назвати шляхом, яким іде нормальна людина, просвітлена Святим Духом. Не можна сказати, що шлях, яким вони йдуть, – це шлях, обраний Святим Духом. У звичайному людському досвіді, оскільки люди, які шукають, не є однаковими, робота Святого Духа також не є однаковою. Крім того, оскільки середовища, в яких перебувають люди, і діапазон їхнього досвіду не однакові, а також через домішки їхньої свідомості та думок, їхній досвід є різною мірою змішаним. Кожна людина розуміє істину відповідно до своїх відмінних, індивідуальних умов. Їхнє розуміння справжнього значення істини не є повним і являє собою лише один або кілька її аспектів. Обсяг істини, яку переживають люди, відрізняється та залежить від самої людини й умов, в яких вона знаходиться. Таким чином, знання однієї і тієї ж істини, виражене різними людьми, не є однаковим. Це означає, що людський досвід завжди має обмеження й не може уповні відображати наміри Святого Духа, як і людська робота не може сприйматись як робота Бога, навіть якщо те, що виражає людина, дуже близько відповідає Божим намірам, і навіть якщо досвід людини дуже близький до роботи вдосконалення, яку вершить Святий Дух. Людина може бути лише Божою слугою, виконуючи роботу, яку Бог їй довіряє. Людина може виражати лише знання, просвітлені Святим Духом, та істини, отримані з її особистого досвіду. Людина не кваліфікована і не відповідає умовам для того, щоб бути речником Святого Духа. Вона не уповноважена говорити, що її робота – це робота Бога.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота та робота людська»
Тільки те, що Бог висловлює безпосередньо, є істиною. Просвітління Святого Духа полягає лише в дотриманні істини, тому що Святий Дух просвітлює людей відповідно до їхнього духовного стану. Він не говорить людям істину напряму. Натомість Він дає їм світло, яке вони спроможні осягнути. Ти маєш це розуміти. Якщо в людини є певне розуміння Божих слів та деякі досвідні знання, чи вважається це істиною? Ні. У кращому разі в неї є певне розуміння істини. Слова просвітління Святого Духа не представляють Божі слова, не представляють істину, вони не є істиною. Можна лише сказати, що така людина має певне розуміння істини й отримала трохи просвітління від Святого Духа. Якщо людина досягає певного розуміння істини, а потім доносить це до інших, то все, що вона робить, – це передає своє досвідне розуміння іншим. Не можна сказати, що вона доносить до інших істину. Доречно сказати, що вона бесідує про істину; такий опис є прийнятним. Чому Я так кажу? Тому що те, про що ти бесідуєш, – це і є твоє розуміння істини; воно не тотожне самій істині. Тому ти можеш лише сказати, що бесідуєш про певне досвідне розуміння; як ти можеш стверджувати, що доносиш істину? Доносити істину – це не проста справа. Хто гідний висловлювати таке твердження? Тільки Бог здатен доносити істину до людей. Хіба люди здатні на це? Тому треба чітко розуміти це питання. Це не просто проблема використання неправильних слів, суть у тому, що ти спотворюєш і перекручуєш факти. Те, що ти стверджуєш, – це перебільшення. У людей може бути певне досвідне розуміння Божих слів, але не можна сказати, що в них є істина або що вони – від істини. Стверджувати таке категорично не можна. Байдуже, скільки розуміння люди отримують від істини, не можна казати, що в них є життя істини, не кажучи вже про те, що вони – від істини. Стверджувати таке категорично не можна. Люди розуміють лише крихту істини та мають лише частку світла й деякі способи практики. У них є лише реальність покори й певна справжня зміна. Але не можна казати, що вони здобули істину. Висловлюючи істину, Бог дає людям життя. Бог також вимагає, щоб люди розуміли істину й здобували її, щоб служити та догоджати Йому. Навіть якщо настане день, коли люди настільки переживуть Божу роботу на власному досвіді, що дійсно здобудуть істину, однаково не можна буде казати, що люди – від істини, не кажучи вже про те, що вони володіють істиною. Причина в тому, що навіть якщо в людей буде багато років досвіду, існує обмеження на обсяг істини, який вони отримають, і це дуже незначний обсяг. Істина – це найглибша й найтаємничіша річ; це те, хто Бог є і чим Він володіє. Навіть якщо люди переживатимуть істину на власному досвіді впродовж усього свого життя, то те, що вони здобудуть завдяки цьому, буде дуже обмеженим. Люди ніколи не зможуть повністю осягнути істину, повністю зрозуміти її або повністю втілити її в життя. Ось що Бог має на увазі, коли каже, що в Його присутності люди завжди будуть немовлятами.
…Кожен переживає істину, але стан, який переживає кожна людина, різний, як і те, що кожна людина здобуває з істини. Навіть якби досвідне розуміння всіх було об’єднано, воно однаково не зрівнялося б повністю із сутністю істини. Ось наскільки глибока істина! Чому Я кажу, що те, що ти здобув, і твоє розуміння не можуть замінити істину? Після того, як інші почули, як ти бесідуєш про те крихітне досвідне розуміння, яке маєш, вони отримують розуміння про нього, і їм не потрібен тривалий період досвіду, щоб повністю зрозуміти й здобути його. Навіть якщо це щось трохи глибше, їм не знадобиться кілька років досвіду. Але що стосується істини, люди не можуть досконало пережити її навіть за все життя. Навіть якби ти додав усіх разом, вони не змогли б. Як бачите, істина надто глибока. Слова нездатні досконало пояснити істину. Людською мовою кажучи, істина – це істинність для людей. Люди ніколи не зможуть досконало пережити її й ніколи не зможуть повністю жити істиною. Причина цього полягає в тому, що навіть якби люди витратили тисячі років, вони не пережили б досконало жодної істини. Скільки б років досвіду люди не мали, істина, яку вони зрозуміють і здобудуть, однаково буде обмеженою.
«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»
Істина – це життя Самого Бога; вона представляє Його характер, Його сутність і те, хто Він є і чим володіє. Якщо ти кажеш, що, маючи певні досвідні знання, ти в такий спосіб володієш істиною, то чи досяг святості? Чому ти досі відкриваєш розбещеність? Чому ти не можеш розпізнавати різні типи людей? Чому ти не можеш свідчити про Бога? Навіть якщо ти розумієш деякі істини, чи ти можеш представляти Бога? Чи ти можеш жити Божим характером? Ти можеш мати певне досвідне розуміння щодо певного аспекту істини, і ти можеш поділитися певним світлом, але те, що ти можеш дати людям, є надзвичайно обмеженим і абсолютно не тим, що може тривати. Причина цього полягає в тому, що те, що ти зрозумів, і світло, яке ти здобув, не представляють сутності істини, і вони не представляють повноти істини. Вони є лише однією стороною, одним маленьким аспектом істини, вони є лише рівнем, якого можуть досягти люди, і вони досі далекі від сутності істини. Ця крапля світла, просвітлення й досвідного розуміння ніколи не зможе замінити істину. Навіть якби всі люди досягли певних результатів у переживанні цієї істини, і все їхнє досвідне розуміння було зібрано разом, воно однаково не зрівнялося б із повнотою та сутністю навіть одного-єдиного речення істини. Я вже казав раніше: «Я підводжу підсумок сказаному таким афоризмом для людського світу: серед людей немає нікого, хто любить Мене». Це речення є істиною, істинністю життя людей; це найглибша річ, і те, що виражає Сам Бог. Ти переживаєш це речення істини, і після трьох років досвіду ти можеш мати невелике поверхове розуміння; після семи чи восьми років ти можеш мати трохи більше – але це розуміння ніколи не зможе замінити це одне речення істини. Після двох років досвіду хтось інший може мати невелике розуміння. Після десяти років він може мати трохи більше. І після цілого життя його розуміння може бути відносно глибоким. Але навіть якби обидва ваші розуміння були об’єднані, вони не змогли б замінити це речення істини. Незалежно від того, скільки прозріння, світла й досвідного розуміння ви двоє можете мати разом, воно ніколи не зможе замінити це речення істини. Тобто, людське життя назавжди залишиться людським життям. Незалежно від того, наскільки твоє розуміння відповідає істині, Божим намірам і Божим вимогам, воно ніколи не зможе замінити істину. Сказати, що люди мають істину, означає, що люди щиро розуміють істину, втілюють у життя деякі реалії Божого слова, мають деякі реальні знання про Бога й можуть звеличувати Бога та свідчити про Нього. Однак не можна сказати, що люди вже володіють істиною, тому що істина надто глибока. Щоб людині пережити на власному досвіді всього лиш один рядок Божого слова, їй може знадобитися ціле життя, і навіть після здобуття досвіду протягом кількох життів або тисяч років, один рядок Божого слова не може бути пережитий сповна. Зрозуміло, що процес розуміння істини та пізнання Бога справді нескінченний і що існує межа того, скільки істини люди можуть зрозуміти завдяки досвіду, здобутому впродовж усього їхнього життя.
«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Частина третя»
