3. Сьогодні катастрофи трапляються дедалі частіше і з дедалі тяжчими наслідками. Ці ознаки вказують на те, що ось-ось почнуться великі катастрофи останніх днів, пророковані в Біблії. Як ми можемо здобути Божий захист і вижити серед цих катастроф?
Відповідні слова Бога:
Бог створив і цей світ, і людський рід; ба більше, Він був зодчим стародавньої грецької культури та людської цивілізації. Лише Бог втішає цей людський рід, і лише Бог удень і вночі ним опікується. Людський розвиток і прогрес невід’ємні від Божого володарювання, а історія та майбутнє людського роду не можуть уникнути упорядкувань, створених Божими руками. Якщо ти щирий християнин, то напевно повіриш, що підйоми й падіння всякої країни та народу підпадають під Божі упорядкування. Один лише Бог знає долю будь-якої країни та народу, і один лише Бог керує шляхом людського роду. Якщо людський рід бажає благої долі, якщо країна прагне благої долі, то людина мусить поклонитися Богу, прийти перед Бога, щоб покаятись і сповідатися перед Ним у гріхах, інакше доля та призначення людини обернуться неминучою катастрофою.
Згадайте-но час, коли Ной побудував ковчег: людський рід був розбещений до глибини душі, люди відійшли від Божого благословення, втратили Божі обіцянки, і Бог людством більше не опікувався. Воно жило в пітьмі, без Божого світла. Тоді людська природа стала розпусною, і люди віддались огидним порокам. Такі люди вже не могли отримати Божу обіцянку; вони були не гідні узріти лице Бога чи почути Його голос, бо вони зреклися Бога, забули Його вчення та відкинули все, що Він їм дарував. Їхні серця блукали далі й далі від Бога, і коли це сталося, вони стали розбещеними понад увесь розум і людськість й дедалі лихішими. А тоді люди підійшли ще ближче до смерті та підпали під Божий гнів і покарання. Лише Ной поклонявся Богу та стерігся зла, тож він зміг почути голос Божий і Його настанови. Дослухавшись указівок Божого слова, він збудував ковчег і зібрав у ньому всяку живу істоту. І коли все було готове, Бог обрушив на світ знищення. Тільки Ной і семеро його домочадців пережили те знищення, бо Ной поклонявся Єгові та стерігся зла.
А тепер погляньте-но на поточний період: немає більше праведників, як Ной, що поклонялися би Богу та стереглися зла. Та Бог досі милостивий до цього роду людського та досі вибачає їм їм у цей останній період. Бог шукає тих, хто прагне, щоб Він з’явився. Він шукає тих, хто здатний почути Його слова та не забуває Його доручення; тих, хто віддає Йому своє серце й тіло. Він шукає тих, хто перед Ним покірний, наче дитя, і не чинить Йому опір. Якщо ти присвятиш себе Богу, що б за сила не чинила тобі перепони, то Бог прихильно погляне на тебе й обдарує тебе Своїми благословеннями.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства»
Боже милосердя й терпимість не є рідкістю: рідкість – це щире покаяння людини
Як би Бог не гнівався на ніневітян, але щойно вони оголосили піст, одяглись у мішковину та сіли на попелі, Його серце почало поступово пом’якшуватися, і Він почав змінювати свою думку. За мить до того, як Він проголосив їм, що знищить їхнє місто – за мить до їхнього сповідання та покаяння у своїх гріхах, – Бог досі гнівався на них. Коли мешканці Ніневії здійснили низку покаянних вчинків, Божий гнів на них поступово змінився на милість і терпимість. Немає нічого суперечливого в тому, що ці два аспекти Божого характеру одночасно виявились у тій самій події. Як же зрозуміти й пізнати цю відсутність суперечності? Кожну з цих двох полярно протилежних сутностей Бог виявляв і відкривав і до, і після покаяння мешканців Ніневії, дозволяючи людям побачити справжність Божої сутності і те, що її не можна образити. За допомогою Свого ставлення Бог сказав людям таке: справа не в тому, що Бог не терпить людей або що Він не хоче змилосердитися над ними; натомість справа в тому, що вони рідко по-справжньому каються перед Богом, рідко по-справжньому звертають зі своїх злих доріг і відмовляються від насильства у своїх руках. Інакше кажучи, коли Бог гнівається на людину, Він сподівається, що людина зможе по-справжньому покаятися, і Він сподівається побачити справжнє покаяння людини, і в такому разі Він і надалі щедро даруватиме людині Свою милість і терпимість. Це означає, що злі вчинки людини накликають на неї Божий гнів, а Божа милість і терпимість даруються тим, хто слухає Бога та щиро кається перед Ним, тим, хто може звернути зі своєї злої дороги й відмовитися від насильства у своїх руках. Боже ставлення дуже чітко виявилося в тому, як Він повівся з ніневітянами: Боже милосердя й терпимість не важко набути, і Він вимагає від людини щирого покаяння. Допоки люди звертають зі своїх злих доріг і відмовляються від свого насильства, то зміниться і Боже серце, і Його ставлення до людей.
«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний II»
Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й відпускає себе. Тим часом покарання, яке спіткало злих, є точним доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, бо стануть жертвами голоду й пошесті. Ті, хто вчинив усілякі лихі вчинки, але слідував за Мною протягом багатьох років, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали абсолютну вірність Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався здобути групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість змусити їх відповісти за їхні лихі вчинки, а це те, на що Я з насолодою подивлюся. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!
Моя завершальна робота присвячена не тільки покаранню людини, але й також влаштуванню місця призначення людини. Навіть більше, це робиться заради того, щоб змусити всіх людей визнати Мої вчинки та дії. Я змушу кожну й усяку людину побачити, що все, що Я зробив, є правильним, є вираженням Мого характеру, тобто не людські діяння і, тим паче, не природа породила людство, а Я, Який живить кожну живу істоту серед усього сущого. Без Мого існування людство тільки постраждає від бича лиха та загине. Жодна людська істота більше ніколи не побачить прекрасного сонця й місяця чи цього зеленого світу; людство зіткнеться тільки з темною холодною ніччю й неминучою долиною смертної темряви. Я – єдине спасіння людства. Я – єдина надія людства, і навіть більше, Я – Той, на кому тримається існування всього людства. Без Мене людство відразу перестане прогресувати, без Мене людство лише зазнає спустошливої катастрофи й буде розтоптане всілякими примарами, але ніхто не дослухається до Мене. Я зробив роботу, яку не може зробити ніхто інший, і лишень сподіваюсь, що людина відплатить Мені якимись добрими ділами. Хоча мало хто виявився здатним Мені відплатити, Я все одно завершу Свою подорож у світі людей і почну наступний етап Своєї роботи, яка незабаром розпочнеться, тому що все Моє поривання серед людей з одного місця в інше упродовж цих численних років виявилося плідним, і Я дуже задоволений. Мені важлива не кількість людей, а радше їхні добрі вчинки. У будь-якому разі Я сподіваюся, що ви готуєте достатньо добрих учинків для свого власного місця призначення. Тоді Я буду задоволений; інакше ніхто з вас не зможе уникнути натиску лиха. Лихо походить від Мене й, звісно, влаштоване Мною. Якщо ви не зможете проявитися добрими в Моїх очах, то не уникнете страждання від лиха.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»
Настануть усілякі лиха, одне за одним; усі країни та місцевості зазнають лих: усюди чума, голод, повені, посухи та землетруси. Ці лиха трапляються не лише в одному чи двох місцях, і вони не закінчаться протягом одного-двох днів; натомість вони будуть охоплювати дедалі більші території та ставатимуть дедалі гіршими. У цей час одна за одною відбуватимуться навали всіляких комах, а також повсюдно виникатиме явище канібалізму. Таким є Мій суд над численними країнами й народами. Сини Мої! Ви не повинні відчувати болю та нужди від лих. Моє бажання полягає в тому, щоб ви вже невдовзі подорослішали та якнайшвидше взяли на себе тягар, що лежить на Моїх плечах. Чому ви не розумієте Моїх намірів? Майбутня робота ставатиме дедалі важчою. Невже ви такі жорстокосерді, що залишите Мене з повними руками справ, змушеного так тяжко працювати на самоті? Я висловлюся ясніше: ті, чиє життя досягло зрілості, увійдуть до прихистку й не потерпатимуть від болю та нужди; ті ж, чиє життя зрілості не досягло, мають потерпати від болю та біди. Мої слова достатньою мірою зрозумілі, чи не так?
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 65»
У майбутньому тебе можуть спіткати великі випробування, але сьогодні, якщо ти любиш Бога щирим серцем, і якщо, незважаючи на те, наскільки великі випробування чекають попереду, незалежно від того, що з тобою станеться, ти зможеш залишатися непохитним у своєму свідченні й зможеш догоджати Богові, тоді твоє серце буде втішене, і ти не боятимешся, хай там із якими великими випробуваннями ти зіткнешся в майбутньому. Ви не можете бачити, що станеться у майбутньому; ви можете лише догоджати Богові за сьогоднішніх обставин. Ви не здатні на великі справи – ви повинні зосередитися на тому, щоб догодити Богу, переживаючи Його слова в реальному житті, і ви повинні свідчити потужно й гучно і так осоромлювати сатану. Хоча твоя плоть залишиться незадоволеною і постраждає, ти догодиш Богу та осоромиш сатану. Якщо ти завжди чинитимеш так, Бог відкриє перед тобою шлях. Коли одного дня прийде велике випробування, інші впадуть, а ти однаково зможеш залишатися непохитним: завдяки тій ціні, яку ти сплатив, Бог захистить тебе, і ти зможеш бути непохитним і не впасти. Якщо за звичайних умов ти зможеш втілювати істину в життя і догоджати Богу щирим боголюбним серцем, тоді Бог, поза сумнівом, захистить тебе під час майбутніх випробувань. Хоча ти нерозумний, невеликого духовного зросту й низького рівня, Бог не буде упередженим проти тебе. Це залежить від того, чи правильними є твої наміри. Припустімо, що сьогодні ти здатний догодити Богу, ти уважний дрібних і догоджаєш Богові в усьому – ти маєш щире боголюбне серце, ти віддаєш своє правдиве серце Богу, і хоча є деякі речі, яких ти не можеш чітко побачити, ти можеш постати перед Богом, щоб виправити свої наміри та шукати Божих намірів, і ти робиш усе, щоб задовольнити Бога. І хочі твої брати і сестри можуть тебе відкинути, твоє серце задовольняє Бога, і ти не жадаєш плотських насолод. Якщо ти завжди чинитимеш таким чином, ти будеш захищений, коли тебе спіткають великі випробування.
На який внутрішній стан людей спрямовані випробування? Вони спрямовані на бунтівний характер людей, не здатний догоджати Богові. У людях є багато нечистого, і багато лицемірного, і тому Бог піддає людей випробуванням, аби очистити їх. Але якщо сьогодні ти здатний задовольнити Бога, тоді майбутні випробування стануть для тебе вдосконаленням. Якщо ж сьогодні ти не спроможний догодити Богу, тоді майбутні випробування спокушатимуть тебе, і ти мимоволі занепадеш, і в цей момент ти не зможеш допомогти собі, тому що ти не спроможний встигати за Божою роботою і не маєш справжнього духовного стану. А отже, якщо ти хочеш залишатися непохитним у майбутньому, краще догоджати Богу і слідувати за Ним до самого кінця, сьогодні ти мусиш закласти міцну основу. Ти мусиш догоджати Богу, в усьому втілюючи істину в життя, і зважати на Його волю. Якщо ти завжди чинитимеш так, у тебе всередині буде основа, і Бог вдихне у тебе серце, яке любить Його, і Він дасть тобі віру. Одного дня, коли на тебе дійсно обрушиться випробування, ти справді можеш відчути певний біль і певною мірою засмутишся, і зазнаєш нищівної скорботи, так, наче ти помер, – але твоє боголюбне серце не зміниться і твоя любов стане навіть ще глибшою. Такими є благословення Божі. Якщо ти спроможний із покірливим серцем прийняти все, що Бог каже і робить сьогодні, тоді ти неодмінно будеш благословенний Богом, і таким чином ти станеш тим, кого благословить Бог і хто отримає Його обітницю. Якщо сьогодні ти не практикуєш, коли одного дня тебе спіткають випробування, ти будеш без віри або без серця, сповненого любові, і тоді випробування перетвориться на спокусу; ти будеш занурений у спокусу сатани і не матимеш можливості втекти. Сьогодні ти можеш бути непохитним, зіткнувшись із невеликим випробуванням, але ти не обов’язково зможеш залишитися непохитним, коли одного дня на тебе обрушиться велике випробування. Деякі люди марнославні і вважають, що вони вже майже досконалі. Якщо в такі моменти ти не заглиблюватимешся в себе і залишишся самовдоволеним, тоді ти опинишся в небезпеці. Сьогодні Бог не виконує роботу великих випробувань, і все здається чудовим, але коли Бог випробовуватиме тебе, ти з’ясуєш, що тобі багато чого бракує, адже твій духовний стан замалий, і ти не здатний витримати великі випробування. Якщо ти залишишся таким, яким ти є, і перебуватимеш у стані інерції, тоді, коли прийдуть випробування, ти впадеш. Ви повинні часто звертати увагу на те, наскільки малим є ваш духовний стан; тільки таким чином ви зможете просунутися вперед. Якщо тільки під час випробувань ти бачиш, що твій духовний стан такий малий, що твоя сила волі така слабка, що у тебе всередині замало реального і ти є невідповідним для Божої волі, – якщо ти усвідомиш усе це тільки тоді, то буде запізно.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише той, хто любить Бога, по-справжньому вірить у Бога»
Ті, хто зможе твердо стояти під час Божої роботи суду й кари в останні дні – тобто під час завершальної роботи очищення, – стануть тими, хто ввійде до остаточного відпочинку поряд із Богом; таким чином, усі ті, хто ввійде до відпочинку, звільняться з-під впливу сатани та будуть здобуті Богом, лише зазнавши Його завершальної роботи очищення. Ці люди, які будуть нарешті здобуті Богом, увійдуть до остаточного відпочинку. Ціль Божої роботи кари й суду – це, по суті, очищення людства заради остаточного дня відпочинку; інакше жоден член людства не міг би бути розподілений за своїм родом та не міг би ввійти до відпочинку. Ця робота – єдиний шлях, яким людство зможе ввійти до відпочинку. Лише Божа робота очищення очистить людей від їхньої неправедності, і лише Його робота кари й суду викриє ті бунтівничі частки людства, таким чином розрізнивши між тими, кого можна спасти, й тими, кого спасти не можна, і між тими, хто залишиться, й тими, хто не залишиться. Коли ця робота завершиться, ті люди, кому дозволено залишитися, усі будуть очищені та ввійдуть у вищий світ людства, у якому насолоджуватимуться прекраснішим другим людським життям на землі; інакше кажучи, вони ввійдуть у свій людський день спочинку та співіснуватимуть із Богом. Після того як ті, кому не дозволено залишитися, будуть покарані й засуджені, їхню справжню сутність буде повністю викрито, а потім вони всі будуть знищені, і, як сатані, їм більше не буде дозволено вижити на землі. У людстві майбутнього більше не буде такого типу людей; такі люди не гідні ввійти в край остаточного спочинку, і вони не гідні приєднатися до дня спочинку, який Бог розділить із людством, бо вони – цілі для покарання, злі, неправедні люди. Колись їх було викуплено, а також засуджено та покарано; і ще вони колись трудилися для Бога. Однак коли прийде останній день, вони все одно будуть відсіяні та знищені через своє зло і внаслідок свого бунтарства й нездатності бути викупленими; вони більше ніколи не постануть у світі майбутнього, і вони більше не житимуть поміж людського роду майбутнього. … Єдина мета остаточної Божої роботи покарання лихих і нагородження добрих – у тому, щоб повністю очистити всіх людей, аби Він зміг привести повністю освячене людство до вічного відпочинку. Ця стадія Його роботи найбільш вирішальна; це заключна стадія всієї Його роботи управління. Якби Бог не знищив злих, а натомість дозволив їм залишитися, то все людство все одно не змогло б увійти до відпочинку, і Бог не зміг би привести його в кращий світ. Така робота не була б повністю завершеною. Коли Його роботу буде завершено, усе людство буде цілковито освяченим; тільки так Бог зможе мирно жити у спочинку.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог і людина разом увійдуть до відпочинку»
