2. Різні релігійні конфесії зараз на позір сумлінно дотримуються релігійних обрядів, але пастирі зосереджені лише на проповідуванні слів і фраз із Біблії та на богословських теоріях, а просвітління й освічення Духом Святим у їхніх проповідях геть відсутні. Життя вірян залишається абсолютно не забезпеченим. Вони вірять у Господа вже багато років, але не знають істини та не здатні втілювати Господні слова у життя. Їхня віра в Господа стала нічим іншим, як релігійним переконанням. Я не розумію, чому сьогоднішні церкви занепали до релігії.
Відповідні слова Бога:
На кожній стадії Божої роботи існують також відповідні вимоги до людини. Усі ті, хто перебуває у потоці Святого Духа, мають присутність і дисципліну Святого Духа, а ті, хто не перебуває у потоці Святого Духа, знаходяться під керівництвом сатани й не мають жодної роботи Святого Духа. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу Бога та співпрацює у новій роботі Бога. Якщо ті, хто перебуває в цьому потоці, не здатні співпрацювати й застосовувати на практиці істину, яку вимагає Бог у цей час, тоді їх буде дисципліновано, а в гіршому випадку вони будуть залишені Святим Духом. Ті, хто приймає нову роботу Святого Духа, житимуть в потоці Святого Духа й отримають турботу та захист Святого Духа. Тих, хто готовий застосовувати істину на практиці, просвіщає Святий Дух, а тих, хто не бажає застосовувати істину на практиці, Святий Дух дисциплінує й може навіть покарати. Незалежно від того, що це за людина, за умови, що вона знаходиться в потоці Святого Духа, Бог візьме на Себе відповідальність за всіх тих, хто приймає Його нову роботу заради Його імені. Ті, хто прославляє Його ім’я і бажає втілювати Його слова на практиці, отримають Його благословення; ті, хто бунтує проти Нього й не практикує Його слова, отримають Його покарання. Люди, що знаходяться в потоці Святого Духа, – це ті, хто приймає нову роботу, і оскільки вони прийняли нову роботу, вони повинні належним чином співпрацювати з Богом і не повинні діяти як бунтівники, які не виконують свій обов’язок. Це єдина вимога Бога до людини. Інакша ситуація з людьми, які не приймають нову роботу: вони знаходяться поза потоком Святого Духа, і дисциплінування та дорікання від Святого Духа на них не розповсюджуються. Увесь день ці люди живуть у плоті, вони живуть у межах свого розуму, і все, що вони роблять, відповідає вченню, створеному в результаті аналізу й дослідження їхнього власного розуму. Це не те, що потрібно для нової роботи Святого Духа, а тим більше не співпраця з Богом. Ті, хто не приймає нову роботу Бога, позбавлені Божої присутності і, більше того, позбавлені Божих благословень і захисту. Більшість їхніх слів і дій дотримується минулих вимог роботи Святого Духа; вони є доктриною, а не істиною. Таких доктрини і припису достатньо, щоб довести, що збори цих людей – не що інше, як релігія; вони не є обраними або об’єктами Божої роботи. Зібрання всіх таких людей можна лише назвати великим релігійним конгресом, але не церквою. Це непорушний факт. У них немає нової роботи Святого Духа; те, що вони роблять, ніби тхне релігією; те, чим вони живуть, здається наповненим релігією; у них немає присутності й роботи Святого Духа, і тим більше вони не мають права бути дисциплінованими або просвітленими Святим Духом. Усі ці люди – бездиханні трупи й гробаки, позбавлені духовності. Вони не знають про людське бунтарство й опір, не знають про всі злодіяння людини, і тим більше вони не знають усієї Божої роботи й Божих намірів на даний час. Усі вони – необізнані, ниці люди, вони – покидьки, негідні називатися віруючими! Ніщо з того, що вони роблять, не має жодного відношення до Божого управління, а тим більше не може порушити Божі плани. Їхні слова й дії занадто огидні, занадто жалюгідні й просто недостойні згадки. Те, що робиться людьми, які не перебувають у потоці Святого Духа, не має нічого спільного з новою роботою Святого Духа. Через це, що б вони не робили, вони не мають дисципліни Святого Духа і, більше того, не мають просвітління Святого Духа. Бо всі вони – люди, які не мають любові до істини, від яких відцурався Святий Дух. Вони звуться лиходіями, тому що вони ходять у плоті й роблять усе, що їм заманеться, під вивіскою Бога. У той час, коли Бог працює, вони свідомо є ворожими до Нього й біжать в протилежному від Нього напрямку. Відмова людини співпрацювати з Богом сама по собі є надзвичайним бунтарством, тож хіба люди, які навмисно йдуть супроти Бога, не отримають своєї справедливої відплати?
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божа робота й людська практика»
«А Я вам кажу, що тут Більший, як храм! Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних… Бо Син Людський Господь і суботи!» (Матвія 12:6–8). Що тут означає слово «храм»? Якщо говорити просто, це велична, висока будівля, а в період Закону храм був місцем, де священики вшановували Бога. Коли Господь Ісус сказав «тут Більший, як храм!», про кого Він казав? Очевидно, що про Господа Ісуса в плоті, бо лише Він величніший за храм. Про що ці слова говорили людям? Вони говорили людям вийти з храму: Бог уже залишив храм і більше не працював у ньому, тому люди повинні були шукати сліди Бога поза межами храму та йти слідом за Ним у Його новій роботі. Коли Господь Ісус говорив це, за Його словами стояла така посилка: за законом люди стали вважати храм більшим за Самого Бога. Тобто люди стали поклонятися храму замість Бога, тож Господь Ісус застеріг їх не поклонятись ідолам, а натомість поклонятися Богові, адже Він найвищий. Тому Він сказав: «Милости хочу, а не жертви». Очевидно, що в очах Господа Ісуса більшість людей, які жили за законом, більше не поклонялася Єгові, а просто виконувала формальні обряди жертвоприношення, і Господь Ісус визначив, що це ідолопоклонство. Ці ідолопоклонники вважали храм чимось більшим і вищим за Бога. У їхніх серцях був тільки храм, а не Бог, і якби вони втратили храм, то втратили б і свою домівку. Без храму їм би не було де поклонятись і приносити жертви. Їхня так звана «домівка» була місцем, де вони під облудним приводом поклоніння Богу Єгові перебували в храмі та займалися власними справами. Їхнє так зване «принесення жертв» було просто вчиненням їхніх особистих ганебних оборудок під виглядом служіння в храмі. Ось чому тоді люди вважали храм чимось більшим за Бога. Господь Ісус сказав ці слова як застереження людям, бо вони використовували храм як ширму, а жертвоприношення – як прикриття для ошукування людей і ошукування Бога. Якщо застосувати ці слова до сьогодення, то вони досі залишаються такими ж справедливими й такими ж доречними. Хоча люди сьогодення переживають іншу Божу роботу, ніж люди в період Закону, їхня природа-сутність не змінилася.
«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»
Якщо віруючий у Бога дотримується істини так, ніби це набір правил, чи не може ця віра перетворитися на участь у релігійному ритуалі? (Так і є.) Дотримання релігійних ритуалів насправді нічим не відрізняється від християнства – ті, хто це робить, просто більш прогресивні та пішли далі з погляду вчення та теорії, а також трохи більш піднесені та прогресивні у своїй вірі. Ось і все. Якщо віра в Бога перетворюється на релігійну віру, на вивчення теології, на набір правил чи ритуалів, чи не перетворюється вона потім на християнство? Існує різниця між новими та старими вченнями, але якщо ти лише розумієш істину як учення й не вмієш практикувати істину, а тим більше відчувати Божу роботу, – і якщо скільки б років ти не вірив у Бога, скільки би труднощів не зазнав, як би добре не поводився, те, що ти маєш, усе одно не є справжнім розумінням істини, і ти не здобув істину чи не ввійшов у її реальність, – у такому разі хіба твій спосіб віри не є християнським? Хіба це не суть християнства? (Так.) Отже, які погляди або стани у ваших діях або виконанні вашого обов’язку такі ж, як у християн, або схожі на їхні? (Ми дотримуємося правил і озброюємося словами та фразами вчення.) Дотримання правил, проповідування слів і фраз учення, сприйняття істини як слів і фраз учення – що ще? (Ми зосереджуємося на виконанні роботи, а не на входженні в життя.) Ви зосереджені лише на тому, щоб докладати зусиль, а не здобувати життя чи входити в реальність істини – на чому ще? (Ми зосереджуємося на видимості духовності та хорошій поведінці.) Ви сказали дещо зараз, тож Я резюмую: прагнути до видимості доброї поведінки, над усе намагатися загорнути себе в показну духовність і робити те, що люди вважають правильним у своїх поняттях та уявленнях, речі, які люди схильні схвалювати, – це прагнення до псевдодуховності. Така людина є лицеміром, який стоїть на своїй імпровізованій трибуні, щоб проповідувати слова та фрази вчення, який наставляє інших робити добрі вчинки та бути хорошими людьми, який видає себе за духовну особу. Однак у своїх стосунках із іншими, у вирішенні справ і виконанні своїх обов’язків така людина ніколи не шукає істини, а живе, керуючись сатанинським характером. Що б її не спіткало, така людина йде за власною волею, відкидаючи Бога. Вона ніколи не діє згідно з принципами істини; вона просто дотримується правил. Така людина взагалі не розуміє ні істини, ні волі Бога, ні стандартів Його вимог до людини, ні того, чого Він досягне, спасаючи людину. Вона ніколи серйозно не розглядає ці деталі істини й не запитує про них. Усе, що виявляють ці слова та поведінка людини, є лицемірством. Поглянувши на справжні стани в серцях таких людей, а також на їхню зовнішню поведінку, можна переконатися, що вони не мають нічого від реальності істини, що вони насправді лицемірні фарисеї, що вони невіруючі. Якщо хтось вірить у Бога, але не прагне до істини, чи є така віра справжньою? (Ні.) Чи може той, хто вірить у Бога протягом багатьох років, але взагалі не приймає істину, почати Бога боятися, а від злого втікати? (Ні.) Ні, не може. Яка ж тоді природа зовнішньої поведінки таких людей? Яким шляхом вони можуть піти? (Шляхом фарисеїв.) Чим вони озброюються, проживаючи свої дні? Хіба не словами та фразами вчення? Вони проводять свої дні, озброюючись, одягаючись словами та фразами вчення, щоб більше уподібнитися фарисеям, стати більш духовними, більше схожими на людей, які служать Богу, – але яка природа всіх цих учинків? Це поклоніння Богу? Це справжня віра в Нього? (Ні.) То що ж вони роблять? Вони обманюють Бога; вони просто проходять етапи процесу. Вони розмахують прапором віри та виконують релігійні обряди, намагаючись обдурити Бога, щоб досягти своєї мети бути благословенними. Ці люди взагалі не поклоняються Богу. Зрештою, така група людей закінчить так само, як і ті в каплицях, які нібито служать Богу, які нібито вірять у Нього та йдуть за Ним.
«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»
Юдейські фарисеї, первосвященники та книжники періоду Закону номінально вірили в Бога, але вони відвернулися від Його шляху й навіть розіп’яли втіленого Бога. Чи могла їхня віра отримати Боже схвалення? (Ні.) Бог уже охарактеризував їх як юдеїв, як членів релігійної групи. І Бог так само бачить тих, хто сьогодні вірить в Ісуса, як членів релігійної групи, в тому сенсі, що Він не визнає їх членами Своєї церкви або віруючими в Нього. Чому Бог так засудив релігійний світ? Тому що всім членам релігійних груп, особливо високопоставленому керівництву різних конфесій, бракує богобоязливого серця, і вони не є послідовниками волі Божої. Вони всі маловіри. Вони не вірять у втілення, а тим більше не приймають істину. Вони ніколи не шукають, не запитують, не досліджують і не приймають Божу роботу останніх днів або істини, які Він висловлює, натомість відразу починають засуджувати й хулити роботу Божого втілення останніх днів. Тут чітко видно, що вони, може, номінально й вірять у Бога, але Бог не визнає їх віруючими в Нього; Він каже, що вони лиходії, що жодні їхні дії аж ніяк не стосуються Його роботи спасіння, що вони є невіруючими, які перебувають поза межами Його слів. Якщо ви вірите в Бога так, як зараз, чи не настане день, коли ви теж перетворитеся на релігійних адептів? Віра в Бога в рамках релігії не може привести до спасіння – чому саме так? Якщо ви не можете пояснити, чому це так, це свідчить про те, що ви зовсім не розумієте ні істини, ні Божих намірів. Найтрагічніше, що може статися з вірою в Бога – це зведення її до релігії і відсіювання її Богом. Це немислима річ для людини, і той, хто не розуміє істини, ніколи не може ясно це бачити. Скажіть Мені, якщо церква за довгі роки свого існування поступово перетворилася в очах Бога на релігію і стала деномінацією, чи є люди, які її відвідують, об’єктом Божого спасіння? Чи є вони членами Його сім’ї? (Ні.) Не є. Якою дорогою йдуть ці люди, які номінально вірять в істинного Бога, але вважаються Ним релігійними людьми? Дорога, якою вони йдуть, – це та, на якій вони несуть прапор віри в Бога, але ніколи не йдуть Його шляхом; це дорога, на якій вони вірять у Нього, але не поклоняються Йому й навіть залишають Його; це дорога, на якій вони стверджують, що вірять у Бога, але протистоять Йому, номінально вірять в ім’я Бога, в істинного Бога, але поклоняються сатані й дияволам, беруть участь у людських справах і створюють незалежне людське царство. Ось дорога, якою вони йдуть. Зважаючи на дорогу, якою вони йдуть, стає очевидним, що вони є купкою маловірів, бандою антихристів, угрупованням сатани й дияволів, які явно поставили собі за мету протистояти Богові й переривати Його роботу. У цьому суть релігійного світу. Чи має група таких людей хоч якийсь стосунок до Божого плану управління зі спасіння людини? (Ні.) Скільки б віруючих у Бога не було, якщо Він визначає їхній спосіб віри як такий, що належить до релігійної групи, тоді ці люди не є об’єктами Божих роботи та спасіння, і Бог уже прийняв рішення щодо цього – ці люди не можуть бути спасенними. Чому Я так кажу? Група без Божої роботи чи керівництва, яка не підкоряється й не поклоняється Йому взагалі, може номінально вірити в Бога, але вони йдуть за пастирями та пресвітерами релігії й підкоряються їм, а пастирі й пресвітери релігії за своєю суттю є сатанинськими й лицемірними. Тому те, за чим ці люди йдуть і чому вони підкоряються, – це сатани й дияволи. У своєму серці вони практикують віру в Бога, але насправді ними маніпулює людина, вони підпорядковуються людському влаштуванню й управлінню. Отже, по суті, те, за чим вони йдуть і чому підкоряються, – це сатана, дияволи, сили зла, які протистоять Богові й ворожі Йому. Чи спас би Бог таке угруповання людей? (Ні.) Чому ні? А чи здатні такі люди на покаяння? Ні, вони не покаються. Вони беруть участь у людських справах і починаннях під прапором віри в Бога, всупереч Божому плану управління для спасіння людини, і в кінцевому підсумку Бог їх відцурається. Неможливо, щоб Бог спас цих людей; вони не здатні до покаяння, і оскільки їх захопив сатана, Бог віддає їх йому. Чи залежить схвалення Богом віри людини від тривалості тієї віри? Чи залежить воно від того, яких ритуалів чи приписів дотримується людина? Чи зважає Бог на людські практики? Чи дивиться Він на їхню кількість? (Ні.) На що тоді Він зважає? Коли Бог обрав групу людей, на якій підставі Він визначив, чи можуть вони спастися, чи спасе Він їх? Це залежить від того, чи можуть вони прийняти істину, і від того, якою дорогою вони йдуть. Хоча Бог, можливо, не відкрив людині стільки істин у період Благодаті, як відкриває зараз, і хоча вони не були такими конкретними, Він усе одно міг зробити людину досконалою, і все одно були люди, які могли би бути спасенними. Отже, якщо люди нинішнього періоду, які почули стільки істин і розуміють Божі наміри, не можуть іти Його дорогою або стати на шлях спасіння, то яким зрештою буде їхній фінал? Їхній фінал буде таким же, як і у віруючих християнства та іудаїзму, – як і ті, вони не зможуть спастися. У цьому полягає праведний характер Бога. Скільки би проповідей ти не прослухав, скільки б істин не зрозумів – якщо ти досі йдеш за людиною, якщо ти досі йдеш за сатаною і не здатен урешті-решт іти Божим шляхом, не здатен боятися Його, а від злого втікати, то таких людей Бог цурається. Релігійні люди можуть проповідувати багато біблійних знань, розуміти деякі духовні вчення, але вони не можуть підкоритися Божій роботі, не можуть практикувати й переживати Його слова, не можуть по-справжньому поклонятися Йому, не можуть боятися Його, а від злого втікати. Усі вони лицеміри, а не люди, які справді підкоряються Богові. У Божих очах такі люди визначаються як конфесія, людська група, людське угруповання, і як оселя сатани. Усі разом вони є бандою сатани, царством антихристів, і Бог їх повністю цурається.
«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»
