1. У Біблії Павло сказав: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога» (До Римлян 13:1). «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами, щоб пасти Церкву Божу» (Дії Апостолів 20:28). Більшість людей у релігійному світі керуються словами Павла, вірячи, що пастирів і пресвітерів призначає Господь і що вони служать Господу в церквах. Вони вірять, що ті, хто слухає й слухається пастирів і пресвітерів, слухаються Господа й слідують за Ним, а слухати слова пастирів означає слухати слова Господні. Чи відповідає це Господній волі?
Біблійні вірші для довідки:
«Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії Апостолів 5:29).
Відповідні слова Бога:
Є люди, які читають Біблію у величних церквах і цілоденно декламують її, але жоден серед них не розуміє мети Божої роботи. Жоден серед них не здатен пізнати Бога; і тим більше жоден із них не може бути в згоді з Божими намірами. Усі вони нікчемні, підлі люди, кожен із яких стоїть високо, щоб дорікати «Богові». Вони є людьми, які несуть Божий стяг, однак свідомо опираються Богу, несуть маркування віри в Бога, при цьому поїдаючи плоть та п’ючи кров людини. Усі такі люди – це злі дияволи, які пожирають душу людини, головні демони, які навмисне заважають тому, щоб люди ступили на правильний шлях, і камені спотикання, які заважають людському пошуку Бога. Вони можуть видаватися людьми «здорової статури», але звідки їхнім послідовникам знати, що вони не хто інші, як антихристи, які ведуть людей до опору Богові? Звідки їхнім послідовникам знати, що це живі дияволи, віддані пожиранню людських душ?
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі люди, які не знають Бога, є людьми, які опираються Богу»
У слідуванні Богу принципово важливо, щоб усе відповідало сьогоднішнім Божим словам. Прагнеш ти до життя-входження чи до задоволення Божих намірів – все має бути зосереджене навколо сьогоднішніх слів Божих. Якщо те, про що ти бесідуєш та в що хочеш увійти, не зосереджено навколо сьогоднішніх слів Бога, то ти чужий словам Божим і повністю позбавлений роботи Святого Духа. Бог хоче, щоб люди йшли Його слідами. Яким би чудовим і бездоганним не було все те, що ти зрозумів раніше, Бог цього не бажає, і якщо ти не здатний відмовитися від подібних речей, то в майбутньому вони стануть величезною перешкодою для твого входження. Благословенні всі ті, хто здатний слідувати за нинішнім світлом Святого Духа. Люди минулих періодів також ішли слідами Бога, однак вони виявилися не в змозі слідувати аж до сьогодні; це благословення людей останніх днів. Ті, хто здатний слідувати за нинішньою роботою Святого Духа, ті, хто здатний іти слідами Бога, завдяки чому вони йдуть за Богом, куди б Він їх повів, – це люди, благословенні Богом. Ті, хто не слідує за нинішньою роботою Святого Духа, не ввійшли в роботу Божих слів, і скільки б вони не трудилися, наскільки б великими не були їхні страждання, або скільки б вони не метушилися, все це не має для Бога жодного значення, і Він не похвалить таких людей. … «Слідувати за роботою Святого Духа» означає розуміти Божу волю в даний момент часу, бути здатним діяти відповідно до нинішніх вимог Бога, коритися Богові нашого часу та слідувати за Ним, а також здійснювати входження відповідно до новітніх Божих висловлювань. Тільки така людина йде за роботою Святого Духа та знаходиться в потоці Святого Духа. Такі люди здатні не тільки здобути Божу похвалу та побачити Бога, але й пізнати Божий характер на основі останньої роботи Бога й можуть пізнати поняття та непослух людини, а також людську природу та сутність, виходячи з останньої Божої роботи. Більше того, у процесі свого служіння вони здатні поступово досягти змін у своєму характері. Тільки такі люди є тими, хто здатний здобути Бога, і тими, хто насправді знайшов правдиву дорогу.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнайте найновішу роботу Бога та слідуйте Його стопами»
Люди, які вірять в Бога, мають коритися й поклонятися Йому. Нікого не прославляй та ні на кого не рівняйся; не став Бога на перше місце, людей, на яких рівняєшся, – на друге, і себе – на третє. Жодна людина не повинна мати місця у твоєму серці, і тобі не слід вважати людей, особливо тих, кого шануєш, на одному рівні з Богом або рівноправними Йому. Бог цього не терпить.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Десять адміністративних постанов, яких повинні дотримуватися обрані Богом люди в період Царства»
Деякі люди не радіють істині, а тим більше суду. Натомість вони радіють владі й багатству; таких людей називають властолюбцями. Вони шукають лише ті конфесії у світі, які мають вплив, і шукають лише пасторів та вчителів із семінарій. Хоча вони прийняли шлях істини, вони лише напіввіруючі; вони не в змозі віддати своє серце та розум цілком, їхні уста говорять слова про повне присвячення себе Богові, але їхні очі зосереджені на великих пастирях і вчителях, і вони навіть не дивляться на Христа. Їхні серця зосереджені на популярності, багатстві та славі. Вони думають, що неможливо, щоб така маленька людина могла завоювати настільки багатьох, щоб хтось настільки незначний міг вдосконалити людину. Вони думають, що це неможливо, щоб такі незначні люди серед пилу та гнойовищ були тими, кого обрав Бог. Вони вірять, що якби такі люди були об’єктами Божого спасіння, то небо і земля перевернулися б догори дном, і всі люди сміялися б до сліз. Вони вірять, що якби Бог вибрав таких незначних істот, щоб вдосконалити їх, то ці великі люди стали б Самим Богом. Їхні погляди забруднені невірою; вони більше ніж невіруючі, вони просто безглузді звірі. Бо вони цінують лише статус, престиж і владу, а шанують лише великі групи та конфесії. Вони анітрохи не поважають тих, кого веде Христос; вони просто зрадники, які відвернулися від Христа, від істини та від життя.
Ти не захоплюєшся смиренням Христа, але ти благоговієш перед тими неправдивими пастирями, які мають видатне положення. Ти обожнюєш не красу чи мудрість Христа, але тобі подобаються ті розпусники, які зливаються з брудом світу. Ти лише глузуєш із болю Христа, якому немає де прихилити голову, але захоплюєшся тими мерцями, які полюють за пожертвами та живуть у розпусті. Ти не бажаєш страждати разом із Христом, але з радістю кидаєшся в обійми безрозсудних і свавільних антихристів, хоча вони забезпечують тебе лише плоттю, словами та контролем. Навіть зараз твоє серце все ще звертається до них, до їхньої репутації, до їхнього статусу, їхніх сил. І все ж ти продовжуєш приймати ставлення, за яким ти вважаєш, що роботу Христа тяжко прийняти, й не бажаєш її прийняти. Лише тому Я кажу, що ти позбавлений віри визнання Христа. Причина, чому ти слідував за Ним до сьогодні, полягає лише в тому, що в тебе не було іншого виходу. Низка високих образів назавжди височіє у твоєму серці; ти не можеш забути жодного їхнього слова і вчинку, а також жодних їхніх впливових слів та рук. Вони назавжди верховні й назавжди герої у ваших серцях. Але що стосується сьогоднішнього Христа – це не так. У твоєму серці Він назавжди є незначним і назавжди не заслуговує на боязнь. Бо Він занадто звичайний, має занадто мало впливу та далекий від високого.
У будь-якому разі, Я кажу, що всі, хто не цінує істину, є маловірами та зрадниками істини. Такі люди ніколи не отримають схвалення Христа. Чи зрозумів ти тепер, скільки невіри є всередині тебе, і скільки в тобі зради Христа? Тож Я закликаю тебе: оскільки ти обрав шлях істини, ти повинен присвятити себе йому всім серцем; не будь двозначним чи сповненим суперечливих почуттів. Тобі слід розуміти, що Бог не є Богом світу чи будь-якої однієї людини, але Богом усіх тих, хто істинно вірить у Нього, усіх тих, хто Йому поклоняється, і всіх тих, хто відданий і вірний Йому.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Чи ти є істинним віруючим у Бога?»
Скільки б віруючих у Бога не було, якщо Він визначає їхній спосіб віри як такий, що належить до релігійної групи, тоді ці люди не є об’єктами Божих роботи та спасіння, і Бог уже прийняв рішення щодо цього – ці люди не можуть бути спасенними. Чому Я так кажу? Група без Божої роботи чи керівництва, яка не підкоряється й не поклоняється Йому взагалі, може номінально вірити в Бога, але вони йдуть за пастирями та пресвітерами релігії й підкоряються їм, а пастирі й пресвітери релігії за своєю суттю є сатанинськими й лицемірними. Тому те, за чим ці люди йдуть і чому вони підкоряються, – це сатани й дияволи. У своєму серці вони практикують віру в Бога, але насправді ними маніпулює людина, вони підпорядковуються людському влаштуванню й управлінню. Отже, по суті, те, за чим вони йдуть і чому підкоряються, – це сатана, дияволи, сили зла, які протистоять Богові й ворожі Йому. Чи спас би Бог таке угруповання людей? (Ні.) Чому ні? А чи здатні такі люди на покаяння? Ні, вони не покаються. Вони беруть участь у людських справах і починаннях під прапором віри в Бога, всупереч Божому плану управління для спасіння людини, і в кінцевому підсумку Бог їх відцурається. Неможливо, щоб Бог спас цих людей; вони не здатні до покаяння, і оскільки їх захопив сатана, Бог віддає їх йому. Чи залежить схвалення Богом віри людини від тривалості тієї віри? Чи залежить воно від того, яких ритуалів чи приписів дотримується людина? Чи зважає Бог на людські практики? Чи дивиться Він на їхню кількість? (Ні.) На що тоді Він зважає? Коли Бог обрав групу людей, на якій підставі Він визначив, чи можуть вони спастися, чи спасе Він їх? Це залежить від того, чи можуть вони прийняти істину, і від того, якою дорогою вони йдуть. Хоча Бог, можливо, не відкрив людині стільки істин у період Благодаті, як відкриває зараз, і хоча вони не були такими конкретними, Він усе одно міг зробити людину досконалою, і все одно були люди, які могли би бути спасенними. Отже, якщо люди нинішнього періоду, які почули стільки істин і розуміють Божі наміри, не можуть іти Його дорогою або стати на шлях спасіння, то яким зрештою буде їхній фінал? Їхній фінал буде таким же, як і у віруючих християнства та іудаїзму, – як і ті, вони не зможуть спастися. У цьому полягає праведний характер Бога. Скільки би проповідей ти не прослухав, скільки б істин не зрозумів – якщо ти досі йдеш за людиною, якщо ти досі йдеш за сатаною і не здатен урешті-решт іти Божим шляхом, не здатен боятися Його, а від злого втікати, то таких людей Бог цурається. Релігійні люди можуть проповідувати багато біблійних знань, розуміти деякі духовні вчення, але вони не можуть підкоритися Божій роботі, не можуть практикувати й переживати Його слова, не можуть по-справжньому поклонятися Йому, не можуть боятися Його, а від злого втікати. Усі вони лицеміри, а не люди, які справді підкоряються Богові. У Божих очах такі люди визначаються як конфесія, людська група, людське угруповання, і як оселя сатани. Усі разом вони є бандою сатани, царством антихристів, і Бог їх повністю цурається.
«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки зі страхом Божим можна йти шляхом спасіння»
Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б богозневагою! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; з Мене досить таких розмов, Я більше не хочу їх чути, бо те, у що ви вірите – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто шкіриться, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть відсіяні. Багато хто в церкві не має розрізнення. Коли трапляються випадки введення людей в оману, вони навпаки стають на бік сатани. Вони навіть почуваються надзвичайно несправедливо звинуваченими, коли їх називають слугами сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розрізнення, вони завжди стають на бік неістини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розрізнення? Чому вони навпаки стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розрізнення, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що люди, яким бракує розпізнання, люблять гріх? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони ненавидять істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти дійсно є людиною, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а одразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, чи маєш ти розсудливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не виключили, то це тому, що зараз не час виключати, радше це час для праці відсіювання. Не треба поспішати виключати тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли Я покараю тебе, відсіявши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде відсіяний!
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»
