3. Я вірив у Господа Ісуса багато років, і хоча я усвідомлюю, що Господь Ісус – це Бог, який став плоттю, я не до кінця розумію істину втілення. Якщо, коли Господь повернеться, Він справді з’явиться, як свого часу Господь Ісус, працюючи як Син Людський, тоді ми не зможемо впізнати Його або привітати Його прихід. Я відчуваю, що втілення – це таїнство, і лише жменька людей розуміє істину втілення. Будь ласка, поспілкуйтеся зі мною про те, чим саме є втілення.
Біблійні вірші для довідки:
«Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово» (Івана 1:1).
«І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Івана 1:14).
«Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з’явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся!» (1 Тимофію 3:16).
«Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили» (Івана 14:6–7).
Відповідні слова Бога:
«Втілення» – це поява Бога у плоті; Бог працює серед створеного людства в образі плоті. Отже, оскільки Він є втіленням Бога, Він повинен спочатку бути плоттю, плоттю з нормальною людськістю; це найбазовіша передумова. Насправді, втілення Бога означає, що Бог живе і працює у плоті, що Бог за самою Своєю суттю стає плоттю, стає особою.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»
Утілений Бог зветься Христос, і Христос – це плоть, у яку вбрався Дух Божий. Та плоть не подібна до жодної людини з плоті. Відмінність їх у тому, що Христос – це радше втілення Духа, Він не є плотським. Він має і нормальну людськість, і повну божественність. Його божественності не має жодна людина. Його звичайна людськість живить усе, що Він робить як звичайна людина з плоті, а Його божественність вершить роботу Самого Бога.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність Христа – це покора волі Небесного Отця»
Він, хто є Бог утілений, матиме сутність Бога, і Він, хто є Бог утілений, матиме вираження Бога. Оскільки Бог стає плоттю, Він принесе ту роботу, яку наміряється виконати, і оскільки Бог стає плоттю, Він висловить те, чим Він є, і зможе принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй дорогу. Плоть, що не має Божої сутності, – то безперечно не втілений Бог; у тому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить підтвердити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він каже. Тобто, щоб підтвердити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, при визначенні, чи є це плоть утіленого Бога, ключ полягає в Його сутності (Його роботі, Його висловлюваннях, Його характері та багатьох інших аспектах), а не у зовнішньому вигляді. Якщо людина пильно розглядає лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього упускає з виду Його сутність, це показує, що людина темна й нетямуща.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»
Людськість втіленого Бога існує заради Його тілесної сутності; не може бути плоті без людськості, а людина без людськості не є людиною. Таким чином, людськість Божого тіла є невід’ємною властивістю втіленої плоті Бога. Сказати, що «коли Бог стає плоттю, Він має лише божественність й не має жодної людськості», – це богохульство, оскільки цього твердження просто не існує і воно порушує принцип втілення. Навіть після того, як Він починає нести Своє служіння, Він усе ще живе у Своїй божественній сутності з людською зовнішньою оболонкою, коли виконує Свою роботу; просто в той час Його людська сутність служить єдиній меті – дозволити Його божественності виконувати роботу в звичайній плоті. Отже, виконавцем роботи є божественність, що мешкає в Його людськості. Працює Його божественність, а не Його людськість, але ця божественність прихована в Його людськості; в сутності, Його робота здійснюється Його повною божественністю, а не Його людськістю. Але виконавець цієї роботи – Його плоть. Можна було б сказати, що Він – людина й також Бог, бо Бог стає Богом, що живе у плоті; Він має людську оболонку й людську сутність і, ще більше, Він має також сутність Бога. Оскільки Він – людина з сутністю Бога, Він вище за всіх створених людей, вище за будь-яку особу, яка може виконувати Божу роботу. І ось, серед усіх тих, у кого є людська оболонка, подібна до Його, серед усіх тих, хто має людськість, тільки Він Сам є втіленим Богом, а всі інші – створені люди. Хоча всі вони володіють людськістю, у створених людей немає нічого, крім людськості, в той час як утілений Бог відрізняється: в Його плоті присутня не тільки людськість, але і, що найбільш важливо, божественність. Його людськість можна побачити в зовнішньому вигляді Його плоті та в Його повсякденному житті, але Його божественність сприйняти складно. Оскільки Його божественність проявляється тільки тоді, коли в Нього є людськість, і Він не є настільки надприродним, як Його собі уявляють люди, то людям надзвичайно важко це побачити. Навіть сьогодні людям украй важко осягнути справжню сутність утіленого Бога. Навіть після того, як Я так докладно розповів про це, Я очікую, що це все ще залишається загадкою для більшості з вас. Насправді, це питання дуже просте: оскільки Бог стає плоттю, Його сутність є поєднанням людськості та божественності. Це поєднання називається Самим Богом, Самим Богом на землі.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»
Значення втілення полягає в тому, що звичайна, нормальна людина виконує роботу Самого Бога; тобто, що Бог виконує Свою божественну роботу в людськості й тим самим перемагає сатану. Втілення означає, що Божий Дух стає плоттю, тобто Бог стає плоттю; робота, яку здійснює плоть, – це робота Духа, яка реалізується у плоті, виражається плоттю. Ніхто, крім Божої плоті, не може виконати служіння втіленого Бога; тобто тільки втілена плоть Бога, ця нормальна людськість – і ніхто інший – може виразити божественну роботу. Якби під час Свого першого пришестя Бог не мав нормальної людськості до двадцяти дев’яти років – якби, як тільки Він народився, Він міг творити чудеса, якби, як тільки Він навчився говорити, Він міг говорити мовою небес, якби в той момент, коли Він щойно ступив на землю, Він міг осягати всі мирські справи, розрізняти думки і наміри кожної людини – таку людину не можна було б назвати нормальною людиною, і таку плоть не можна було б назвати людською плоттю. Якби це було так із Христом, то сенс і сутність втілення Бога були би втрачені. Те, що Він володіє нормальною людськістю, доводить, що Він – Бог, який втілився у плоті; той факт, що Він проходить процес росту нормальної людини, ще більше демонструє, що Він – звичайна плоть; більш того, Його робота є достатнім доказом того, що Він – Боже Слово, Божий Дух, Який став плоттю.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»
Людськість втіленого Бога існує для підтримки нормальної божественної роботи у плоті; Його нормальне людське мислення підтримує Його нормальну людськість та всю Його нормальну тілесну діяльність. Можна було б сказати, що Його нормальне людське мислення існує для того, щоб підтримувати всю роботу Бога у плоті. Якби ця плоть не володіла нормальним людським розумом, тоді Бог не зміг би діяти у плоті, і те, що Йому потрібно зробити у плоті, ніколи не могло б бути виконано. Хоча втілений Бог володіє нормальним людським розумом, Його робота не змішана з людською думкою; Він виконує роботу в людськості з нормальним розумом, за попередньої умови володіння людськістю з розумом, а не завдяки використанню звичайного людського мислення. Якими б піднесеними не були думки Його плоті, Його робота не заплямована логікою або мисленням. Іншими словами, Його робота не задумана розумом Його плоті, але є прямим вираженням божественної роботи в Його людськості. Уся Його робота – це служіння, яке Він повинен виконати, і ніщо з цього не є задуманим в Його мозку. Наприклад, зцілення хворих, вигнання демонів і розп’яття не були плодами Його людського розуму і не могли бути досягнуті жодною людиною з людським розумом. Точно так само сьогоднішня робота завоювання – це служіння, яке повинен виконувати втілений Бог, але це не робота людської волі; це робота, яку повинна виконувати Його божественність, робота, на яку не здатна жодна плотська людина. Отже, втілений Бог повинен мати нормальний людський розум, повинен володіти нормальною людськістю, тому що Він повинен виконувати Свою роботу в людськості з нормальним розумом. У цьому суть роботи втіленого Бога, сама суть втіленого Бога.
До того, як Ісус виконав цю роботу, Він просто жив у своїй звичайній людській сутності. Ніхто не міг сказати, що Він був Богом, ніхто не дізнався, що Він був втіленим Богом; люди просто знали Його як абсолютно звичайну людину. Його абсолютно звичайна, нормальна людська сутність була доказом того, що Бог втілився у плоті і що період Благодаті був періодом праці втіленого Бога, а не періодом роботи Духа. Це було доказом того, що Дух Божий повністю втілився у плоті, що в період втілення Бога Його плоть буде виконувати всю роботу Духа. Христос із нормальною людськістю – це тіло, в якому реалізований Дух, і Він володіє нормальною людськістю, нормальним розумом і людським мисленням. «Бути реалізованим» означає, що Бог стає людиною, Дух стає плоттю; простіше кажучи, це коли Сам Бог вселяється в плоть із нормальною людськістю і через неї виражає Свою божественну роботу – ось що значить бути реалізованим або втіленим.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Сутність плоті, в якій поселився Бог»
