2. КПК і релігійний світ шаленіють у своєму засудженні Всемогутнього Бога й протистоянні Йому, фабрикуючи й поширюючи багато чуток і міфів. Як Бог поведеться з тими, хто сліпо приймає ці чутки й міфи та не докладає жодних зусиль, аби шукати й досліджувати істинний шлях? Який кінець на них чекає?
Біблійні вірші для довідки:
«Погине народ Мій за те, що не має знання» (Осія 4:6).
«Безглузді ж умирають з нерозуму» (Приповісті 10:21).
Відповідні слова Бога:
Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто шкіриться, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть відсіяні. Багато хто в церкві не має розрізнення. Коли трапляються випадки введення людей в оману, вони навпаки стають на бік сатани. Вони навіть почуваються надзвичайно несправедливо звинуваченими, коли їх називають слугами сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розрізнення, вони завжди стають на бік неістини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розрізнення? Чому вони навпаки стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розрізнення, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що люди, яким бракує розпізнання, люблять гріх? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони ненавидять істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні?
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»
Якою є перша реакція деяких людей, коли вони чують чутки або наклепницькі розмови про Бога? Їхня перша реакція – замислитись, чи правдиві ці чутки чи ні, і чи існують ці чутки чи ні, а потім зайняти вичікувальну позицію. Потім вони починають думати: «Це неможливо перевірити. Чи справді таке сталося? Чи правдивою є ця чутка чи ні?». Хоча зовні такі люди цього не виказують, у своїх серцях вони вже почали сумніватися та вже почали заперечувати Бога. У чому сутність такого ставлення та такої точки зору? Хіба це не зрада? Поки вони не зіткнулися з цим питанням, ти не можеш знати, якими є точки зору цих людей; здається, що вони не перебувають у конфлікті з Богом та не вважають Його ворогом. Однак, щойно вони стикаються з проблемою, вони одразу пристають на бік сатани та виступають проти Бога. Про що це свідчить? Це свідчить про те, що люди та Бог протистоять одне одному! Справа не в тому, що Бог вважає людство ворогом, а в тому, що сама сутність людства є ворожою до Бога. Як би довго людина не слідувала за Ним або яку б велику ціну не заплатила, і незалежно від того, як вона славить Бога, як, можливо, утримується від того, щоб Йому опиратись, і навіть від того, як наполегливо вона спонукає себе любити Бога, вона ніколи не зможе ставитися до Бога як до Бога. Хіба це визначається не людською сутністю? Якщо ти ставишся до Нього як до Бога та щиро віриш, що Він – Бог, хіба ти можеш усе ще сумніватися в Ньому? Хіба в твоєму серці ще можуть залишатися «знаки запитання» щодо Нього? Їх уже не може там бути, чи не так? Тенденції цього світу такі лихі, і цей людський рід також; тож як ти можеш не мати про них жодних уявлень? Ти сам такий нечестивий, тож як це так, що ти не маєш про це уявлення? І все-таки, всього кілька чуток і трохи наклепу можуть породити такі величезні уявлення про Бога та спонукати тебе науявляти стільки всього, що лише свідчить, наскільки незрілим є твій духовний стан! Якесь «дзижчання» кількох комарів та кількох огидних мух – невже це все, що потрібно, щоб тебе ошукати? Що ж це за людина? Чи знаєш ти, що Бог думає про таких людей? Насправді Боже ставлення є дуже чітким у тому, як Він поводиться з ними. Просто Божий підхід до таких людей – це їх ігнорувати, Він не звертає на них жодної уваги та не сприймає цих невігласів серйозно. Чому так? Тому що у Своєму серці Бог ніколи не планував здобути цих людей, які заприсяглися бути ворожими до Нього аж до кінця та які ніколи не планували шукати шляху бути з Ним сумісними.
«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»
Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»
Дрібні витівки тих, хто не має розсудливості, призведуть до їхньої загибелі від рук нечестивих, вони будуть заманюватися ними, щоб ніколи не повернутися. І вони заслуговують на подібне ставлення, бо не люблять істини, тому що вони не здатні стояти на боці істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стоять на боці злих людей, бо вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони прекрасно знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не чинять зло? Хоча серед них є ті, хто називає себе царями, а інші слідують за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх руйнує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть спасенні та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, через істину накличуть на себе погибель. Таким буде кінець тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Застереження для тих, хто не втілює істину в життя»
Ті, хто хоче здобути життя, не покладаючись на істину, висловлену Христом, – це найбільш безглузді люди на землі, а ті, хто не приймає шлях життя, принесений Христом, губляться у фантазіях. І тому Я кажу, що ті, хто не прийме Христа останніх днів, назавжди будуть огидні Богові. Христос – це ворота людини до Царства в останні дні, і немає нікого, хто міг би обійти Його. Ніхто не може бути вдосконалений Богом інакше, як через Христа. Ти віриш у Бога, тому ти повинен приймати Його слова та коритися Його Слову. Не думай тільки про здобуття благословень, будучи нездатним прийняти істину й постачання життя. Христос приходить в останні дні, щоб Він міг надати життя всім тим, хто щиро вірить у Нього. Ця робота існує заради завершення старого періоду й входження до нового, і ця робота – це шлях, яким повинні йти всі ті, хто вступить у новий період. Якщо ти не визнаєш Христа й тим паче засуджуєш, богохульствуєш або переслідуєш Його, тоді ти приречений горіти вічно та ніколи не ввійдеш у Царство Боже. Оскільки, цей Христос Сам є виразом Святого Духа, виразом Бога, Тим, кому Бог довірив здійснювати Свою роботу на землі, Я кажу, що якщо ти не можеш прийняти все, що зроблено Христом останніх днів, ти хулиш Святого Духа. Належна відплата для тих, хто хулить Святого Духа, очевидна для всіх. Я також кажу тобі таке: якщо ти чиниш опір Христу останніх днів, якщо ти відкидаєш Христа останніх днів, то ніхто не може понести наслідки цього за тебе. Більш того, з цього моменту й надалі в тебе не буде іншого шансу здобути схвалення Бога; навіть якщо ти захочеш виправитися, ти не зможеш знову побачити обличчя Бога. Причина цього в тому, що той, кому ти опираєшся, – це не людська істота, той, кого ти відкидаєш, – це не якась незначна особа, а Христос. Чи знаєш ти, які наслідки цього? Ти робиш не просто маленьку помилку, а коїш жахливий гріх. І тому Я раджу кожній особі не оголювати свої ікла, і не погрожувати своїми кігтями, і не робити свавільних критичних зауважень перед істиною, бо тільки істина може принести тобі життя, і ніщо, крім істини, не може дати тобі можливість відродитися та знов узріти обличчя Бога.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя»
