1. Ви кажете, що люди можуть бути очищені й повністю спасенні лише тоді, коли приймуть Божу роботу суду останніх днів. Ми в це не віримо. У Біблії сказано: «Бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння» (До Римлян 10:10). «Тож немає тепер жодного осуду тим, хто у Христі Ісусі» (До Римлян 8:1). Ми вже прощені за наші гріхи й виправдані нашою вірою, віруючи в Господа Ісуса. Ми звільнені раз і назавжди, і коли Господь повернеться, нас візьмуть просто на небо. Чому ж тоді ви кажете, що ми мусимо прийняти Божу роботу суду в останні дні, щоб бути повністю спасенними?
Біблійні вірші для довідки:
«Не кожен, хто каже Мені: “Господи, Господи!”, увійде в Царство Небесне, але той, хто слідує волі Мого Отця, що на небесах» (Матвія 7:21).
«Отже, будьте святі, бо Я святий» (Левит 11:45).
«Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників» (До Євреїв 10:26–27).
«Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха. І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік» (Івана 8:34–35).
«Так і Христос один раз був у жертву принесений, щоб понести гріхи багатьох, і не в справі гріха другий раз з’явитися тим, хто чекає Його на спасіння» (До Євреїв 9:28).
Відповідні слова Бога:
У той час робота Ісуса була роботою з відкуплення всього людства. Гріхи всіх, хто вірив у Нього, були прощені; за умови, що ти вірив у Нього, Він відкупив тебе; якщо ти вірив у Нього, ти більше не належав гріху, тебе було звільнено від твоїх гріхів. Ось що означало бути врятованим і бути виправданим через віру. І все ж у тих, хто увірував, залишалося те, що було бунтівним і протистояло Богу, і що все ж повинно було бути поступово видалено. Спасіння не означало, що людина була повністю здобута Ісусом, але що людина більше не належить гріху, що їй були прощені її гріхи. За умови, що ти вірував, ти ніколи більше не належав гріху.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (2)»
Такий грішник, як ти, який щойно був викуплений і не був змінений або вдосконалений Богом, чи можеш ти відповідати Божим намірам? Для тебе, тебе, що все ще залишаєшся колишнім, істинно, що тебе спас Ісус, і ти не належиш гріху завдяки Божому спасінню, але це не доводить, що ти без гріха чи скверни. Як ти можеш бути освяченим, якщо ти не змінився? Усередині ти сповнений скверни, егоїзму й ницості, але ти все ще хочеш зійти з Ісусом – як тобі може так пощастити? Ти пропустив крок у своїй вірі в Бога: тебе просто було відкуплено, але ти не змінився. Щоб тобі відповідати Божим намірам, Бог повинен особисто виконати роботу для зміни й очищення тебе; інакше тобі неможливо стати освяченим, оскільки тебе було тільки відкуплено. Таким чином, ти будеш непридатний насолоджуватися благими благословеннями разом із Богом, оскільки ти пропустив крок у Божій праці з управління людиною, який є ключовим кроком зміни і вдосконалення. Отож ти, грішник, який тільки був відкуплений, не здатний безпосередньо успадкувати Божу спадщину.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо імен та ідентичності»
Хоч Ісус прийшов між людей і багато звершив, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства і послужив жертвою за людський гріх; але Він не позбавив людину від усього її розбещеного характеру. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину від її характеру, розбещеного сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоті, щоб привести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота піднесла людину у вищий світ. Усі ті, хто скориться Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Поправді вони житимуть у світлі та здобудуть і істину, і дорогу, і життя.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Передмова»
До того, як людину було відкуплено, багато отрут сатани вже було введено в неї, і після тисячоліть розбещення сатаною в ній укоренилася природа, яка чинить опір Богу. Тому, коли людину було відкуплено, це не що інше, як відкуплення. Тобто людина куплена дорогою ціною, але отруйну природу всередині неї не було видалено. Людина, яка настільки брудна, повинна пережити зміну, перш ніж стати гідною служити Богу. За допомогою цієї роботи суду й кари людина повністю пізнає брудну й розбещену сутність усередині себе, і зможе повністю змінитися та стати очищеною. Тільки так людина може стати гідною того, щоб повернутися до престолу Божого. Уся робота, виконана в сьогоденні, спрямована на те, щоб людина могла бути очищеною і зміненою; через суд і кару словом, а також через переплавку людина може відкинути свою розбещеність і стати очищеною. Замість того, щоб вважати цю стадію роботи роботою спасіння, було б більш доречно сказати, що це робота очищення. Насправді ця стадія – це також робота завоювання, а також друга стадія в роботі спасіння. Саме через суд і кару словом людина приходить до здобуття її Богом, і саме через переплавку, суд і викриття словом повністю розкриваються всі домішки, уявлення, мотиви та особисті надії в серці людини. Хоча людину було викуплено, а її гріхи прощено, це можна розглядати тільки як те, що Бог не пам’ятає про переступи людини й не ставиться до людини відповідно до її переступів. Однак, коли людину, яка живе в тілі з плоті, не було звільнено від гріха, вона може тільки продовжувати грішити, нескінченно виявляючи свій зіпсований сатанинський характер. Це життя, яке проживає людина, нескінченний цикл гріхів і отримання прощення. Більшість людей грішить вдень і сповідається ввечері. Таким чином, навіть якщо жертва за гріх назавжди залишиться дієвою для людини, вона не зможе врятувати людину від гріха. Тільки половину роботи спасіння було завершено, бо в людини все ще зіпсований характер. … Людині нелегко усвідомити свої гріхи; у неї немає способу розпізнати свою власну глибоко вкорінену природу, і вона повинна покладатися на суд слова, щоб досягти цього результату. Тільки так можна поступово змінити людину з цього моменту й надалі.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»
Робота останніх днів полягає в тому, щоб промовляти слова. Великі зміни можуть бути зроблені в людині за допомогою слів. Зміни, які зараз відбуваються в цих людях, коли вони приймають ці слова, набагато більші, ніж ті, які відбуваються в людях, коли вони приймають ознаки й чудеса в період Благодаті. Тому що в період Благодаті демонів виганяли з людей покладанням рук і молитвою, але зіпсовані характери людини все ще залишалися. Людей зцілювали від хвороб і прощалися їхні гріхи, але що стосується того, як саме людина могла позбутися присутніх у ній розбещених сатанинських характерів, то ця робота над нею ще не була виконана. Людина отримала спасіння та прощення гріхів тільки завдяки своїй вірі, однак гріховна природа людини не була викорінена і все ще залишалася у ній. Гріхи людини були прощені завдяки втіленню Бога, але це не означало, що в людині більше не було гріха. Гріхи людини можуть бути прощені через принесення жертви за гріх, але що стосується того, як можна примусити людину більше не грішити і як її гріховна природа може бути повністю відкинута й перетворена, у неї немає способу вирішити цю проблему. Гріхи людини були прощені, і це завдяки роботі Божого розп’яття, але людина продовжувала жити в рамках свого старого розбещеного сатанинського характеру. Оскільки це так, людина повинна бути повністю спасенною від свого зіпсованого сатанинського характеру, щоб її гріховна природа могла бути повністю відкинута й ніколи більше не розвиватися знову, що дозволило б перетворити характер людини. Це вимагало б від людини розуміння шляху зростання в житті, розуміння шляху життя та розуміння шляху для зміни свого характеру. Більше того, це вимагало б від людини практикувати відповідно до цього шляху, щоб її характер міг поступово змінитися, і щоб вона могла жити у сяйві світла, із тим, щоб усе, що вона робить, могло відповідати намірам Божим, щоб вона могла відкинути свій зіпсований сатанинський характер, і щоб вона могла звільнитися від сатанинського впливу темряви, при цьому повністю звільнившись від гріха. Тільки тоді людина отримає повне спасіння. У той час, коли Ісус здійснював Свою роботу, людські знання про Нього були все ще невизначеними й неясними. Люди завжди вірили, що Він син Давида, і проголошували Його великим пророком, добрим Господом, Який спокутував гріхи людини. Деякі, завдяки силі своєї віри, зцілювалися, просто доторкнувшись до краю Його одягу; сліпі прозрівали, і навіть мертві могли бути повернуті до життя. Однак людина не змогла виявити глибоко вкорінений у ній розбещений сатанинський характер і не знала, як відкинути його. Людина отримала багато благодаті, такої як мир і щастя плоті, віра одного члена сім’ї, що приносить благословення всій родині, зцілення від хвороб тощо. Рештою були добрі справи людини та її благочестива зовнішність; якщо хтось міг жити на основі цього, він вважався віруючим, який відповідав стандарту. Тільки такі віруючі могли потрапити на небеса після смерті, що означало, що вони були спасенні. Але за життя ці люди абсолютно не розуміли дорогу життя. Усе, що вони робили, – так це вчиняли гріхи, а потім сповідували свої гріхи в постійному циклі без будь-якого шляху для зміни свого характеру: такий був стан людини в період Благодаті. Чи отримала людина повне спасіння? Ні! Тому, після того, як ця стадія роботи була завершена, усе ще залишалася робота суду й кари. Ця стадія полягає в тому, щоб очистити людину за допомогою слова і тим самим вказати їй шлях, яким іти. Ця стадія не була б плідною або значущою, якби вона продовжилася вигнанням демонів, оскільки вона не змогла б викорінити гріховну природу людини, і людина зупинилася б на прощенні своїх гріхів. Через жертву за гріх людині були прощені її гріхи, бо робота розп’яття вже добігла кінця, і Бог здобув перемогу над сатаною. Але зіпсований характер людини все ще залишається в ній, людина все ще може грішити та опиратися Богу, і Бог ще не здобув людство. Ось чому на цій стадії роботи Бог використовує слово, щоб розвінчати зіпсований характер людини, спонукаючи людину практикувати її згідно з належним шляхом. Робота цієї стадії більш значуща, ніж попередня, а також більш плідна, оскільки тепер саме слово безпосередньо забезпечує людське життя та дозволяє повністю оновити характер людини; це набагато ґрунтовніша стадія роботи. Таким чином, втілення в останні дні довершило значення Божого втілення та повністю завершило Божий план управління задля спасіння людини.
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)»
