69. Як я стала неправдивою керівницею

Наприкінці 2019 року мене поставили на чолі роботи з відео в церкві. Тоді я відчувала сильний стрес. Робота з відео вимагала професійних навичок, яким я раніше не вчилася. Від думки про те, що мені доведеться зіткнутися з незнайомою професією, у мене виникло відчуття, ніби на серці важкий камінь. Коли я стежила за роботою, керівники груп часто обговорювали професійні питання, а я сиділа й слухала, але нічого не розуміла. Коли вони вступали в суперечки, то запитували про мою думку та пропозиції, і я через це дуже нервувала, бо не розуміла, у чому проблема. Іноді я вносила якісь пропозиції, засновані на інтуїції, але їх не приймали. Щоразу в таких випадках мені було соромно. Як керівниця, я не бачила проблеми й не могла запропонувати жодних змін. Що думали про мене брати й сестри? Після того, як це сталося кілька разів, мені більше не хотілося брати участь у робочих дискусіях. Я подумала: «Я не розуміюся на цих професійних питаннях, і мені вже пізно вчитися. Це вони створюють відео, тож я дозволю їм обговорювати професійні аспекти цього. Я не можу допомогти їм у цій сфері, але можу зарадити більше у входженні в життя. Якщо їхній стан буде нормальним, вони добре впораються у професійній сфері, то хіба я не виконую свій обов’язок? І так я не ганьбитимуся перед ними». З такими ідеями на думці я дозволила їм обговорювати роботу, а сама не брала участі.

З часом я виявила, що відеовиробництво було дуже повільним, також існували деякі принципові проблеми, а брати й сестри не співпрацювали гармонійно. Кілька сестер поскаржилися на керівницю групи, Сару, кажучи, що вона занадто владна. У багатьох робочих дискусіях іншим доводилося її слухатися і, як наслідок, постійно переробляти відео. Я подумала: «У Сари хороший духовний рівень. Хоча її характер трохи бундючний, вона має хороші професійні навички. Люди з певними надбаннями бувають бундючними, мені просто слід із нею поспілкуватися». Отже, скориставшись словом Божим, я поспілкувалася з нею про те, як співпрацювати з іншими та чому вона має навчитися. На той час Сара висловила свою готовність прийняти мої слова та практикувати істину. Незабаром до мене підійшла сестра Елсі й сказала, що витратила час і зусилля на створення відео, але коли Сара його побачила, то повністю відкинула її концепцію відео, не залишивши шансів на обговорення. Елсі була дуже пригнічена й запитала мене, як їй це пережити. Я подумала: «Її концепцію відео відхилили, отже, це означає, що її ідея недоречна, чи що Сара надто бундючна?». Я хотіла, щоб Елсі розповіла мені про свою концепцію відео, тоді б я точно знала, у чому полягає проблема. Але я стривожилася, що оскільки не розуміюся на професії, якщо вона розповість мені, а я не зможу зрозуміти проблему, то що вона про мене подумає? «Забудь про це», – подумала я, «нехай самі обговорюють професійні питання. Я просто поспілкуюся з Елсі про її стан і скажу їй сприймати це як обтинання та розбір з нею. Якщо вона зможе поставитися до цього правильно, проблема її співпраці з Сарою буде вирішена». Отже, я поспілкувалася з Елсі, сказавши їй приймати поради інших людей, проявляти ініціативу, практикуючи істину, та співпрацювати з іншими, а не керуватися власним іміджем… Вислухавши мене, Елсі не перестала супитися та, зрештою, пішла розчарована. Коли вона пішла, я теж була пригнічена, бо знала, що її проблема не вирішена. Я хотіла дізнатися, у чому проблема з відео Елсі, але переймалася, що не помічу проблеми й видамся некомпетентною. Я подумала: «Забудь про це, нехай вони поспілкуються й вирішать цю професійну проблему самостійно». Тоді я пішла до Сари, щоб виправити її стан. Я вказала Сарі на її бундючність, сказала їй працювати в гармонії з іншими та вчитися на їхніх сильних сторонах, і зазначила, що навіть якщо в неї є хороші пропозиції, вона має обговорювати їх із іншими. Сара пообіцяла зосередитися на змінах у майбутньому, але й далі була зарозумілою, завжди вважала, що її думки кращі, ніж в інших, вважала, що вона має більший досвід і навички, а інші поступаються їй, і завжди хотіла, щоб у співпраці з іншими останнє слово було за нею. Іноді, коли брати й сестри узгоджували план виробництва відео, якщо він відрізнявся від того, що хотіла Сара, вона повністю відкидала його та наполягала на його переробці відповідно до своїх вимог. Якщо інші вважали її план непридатним, вона ніколи не приймала жодних заперечень і відкидала пропозиції інших людей як нікчемні. Брати й сестри не могли з нею ладнати, і їм часто доводилося переробляти відео. Стан усіх погіршувався, і вони жили в негативі. Бачачи, що Сара виявляє бундючність та свавілля, і це серйозно впливає на хід роботи, я дуже мучилася, бо не могла впоратися з професійними проблемами. У мене було неясне відчуття, що Сара не прийняла істину, не покаялася й не змінилася, тому вона більше не може працювати керівницею групи. Але я знала, що вона переважає інших у професійному плані, тож якщо її усунути, хто інший зможе взяти на себе цю роботу? Я не була впевнена, тож хотіла відзвітувати вищим керівникам, але хвилювалася, що якщо ті побачать безлад, який я влаштувала в нашій роботі, то можуть розібратися зі мною й звільнити мене. Після деякої боротьби з собою я вирішила знову поспілкуватися з нею. Тож я знову пішла до Сари. Я вказала на її бундючність, викрила її в тому, що вона завжди була свавільною та хотіла, щоб останнє слово було за нею, і сказала їй, що це шлях антихриста. Почувши мої слова, вона промовчала. Було ясно, що вона не переконана. Опісля вона все ще чинила по-своєму й часто вивищувалася та принижувала інших, і більшість братів та сестер були обмежені нею й не хотіли з нею співпрацювати. Її порушення та переривання заважали роботі з відео, і зрештою мені не залишалося нічого, окрім як повідомити про проблему вищим керівникам. Після розслідування Сару звільнили з посади керівниці групи, а мене звільнили за те, що я не займалася практичною роботою й не вирішувала практичних проблем.

Після звільнення я визнала, що мій духовний рівень був низьким, я не знала професії й не могла виконувати практичної роботи. Але я не мала справжнього розуміння власних проблем. Пізніше, прочитавши Боже спілкування щодо розпізнавання проявів неправдивих керівників, я почала аналізувати й розуміти, що саме я зробила. Всемогутній Бог говорить: «Неправдиві лідери добре вміють виконувати поверхову роботу, але ніколи не виконують справжньої роботи. Вони не ходять перевіряти, наглядати чи скеровувати різну професійну роботу, не з’ясовують своєчасно, що відбувається в різних командах, не перевіряють, як просувається робота, які є проблеми, чи компетентні куратори команд у своїй роботі, і як брати та сестри відгукуються про кураторів або оцінюють їх. Вони не перевіряють, чи хтось не є скованим лідерами команд або кураторами, чи приймаються правильні пропозиції, які роблять люди, чи не пригнічують або не виключають когось, хто талановитий або прагне до істини, чи не знущаються з простодушних людей, чи не зазнають нападок, помсти люди, які викривають неправдивих лідерів і повідомляють про них, чи не вичищають їх або не виключають, чи не є лідери команд або куратори злими людьми, і чи немає когось, кого мучать. Якщо неправдиві лідери не виконують жодної із цих конкретних робіт, їх слід відсторонити. Скажімо, наприклад, хтось повідомляє неправдивому лідеру, що є куратор, який часто гнобить і пригнічує людей. Куратор зробив щось неправильно, але не дозволяє братам і сестрам давати жодних пропозицій, і навіть шукає виправдання, щоб захистити себе, ніколи не визнаючи своїх помилок. Хіба такого куратора не слід негайно відсторонити? Це проблеми, які лідери повинні вирішувати своєчасно. Деякі неправдиві лідери не дозволяють викривати кураторів, яких вони призначили, незалежно від того, які проблеми виникли в їхній роботі, і вони, звісно, не дозволяють повідомляти про них вищому керівництву – вони навіть кажуть людям учитися коритися. Якщо хтось викриває проблеми з куратором, ці неправдиві лідери намагаються захистити їх або приховати справжні факти, кажучи: “Це проблема з життям-входженням куратора. Це нормально, що в них зарозумілий характер – усі, хто має певний рівень, зарозумілі. Це не велика проблема, мені просто потрібно трохи з ними побесідувати”. Через бесіду куратор висловлює свою позицію, кажучи: “Я визнаю, що я зарозумілий. Я визнаю, що бувають часи, коли я переймаюся власною марнославністю, гордістю та статусом і не приймаю пропозицій інших людей. Але інші люди не є фахівцями в цій професії, вони часто висувають нічого не варті пропозиції, тому є причина, чому я їх не слухаю”. Неправдиві лідери не намагаються досконало зрозуміти ситуацію, вони не дивляться на результати роботи куратора, і тим більше на те, які в нього людськість, характер і прагнення. Вони лише применшують значення, кажучи: “Мені про це повідомили, тому я за тобою наглядаю. Я даю тобі ще один шанс”. Після їхньої розмови куратор каже, що готовий покаятися, але щодо того, чи він справді згодом кається, чи просто бреше й обманює, неправдиві лідери на це не зважають» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). «А неправдиві лідери, виконують роботу неймовірно одноманітно й поверхово: вони викликають людей на розмови, трохи працюють над тим, щоб порадити людям щодо їхнього способу мислення, трохи напучують людей і вважають, що це і є виконання справжньої роботи. Це поверхово, чи не так? І яка проблема ховається за цією поверховістю? Хіба це не наївність? Неправдиві лідери надзвичайно наївні, і вони також дивляться на людей і речі неймовірно наївно. Немає нічого важчого для розв’язання, ніж розбещені характери людей – горбатого могила виправить. Неправдиві лідери зовсім не можуть розгледіти цю проблему. Тому, коли йдеться про таких кураторів у церкві, які постійно створюють завади, які завжди сковують і мучать людей, неправдиві лідери не роблять нічого, крім того, що розмовляють із ними й обтинають їх кількома словами, і на цьому все. Вони не коригують призначені їм обов’язки оперативно й не відсторонюють їх. Такий підхід неправдивих лідерів завдає величезної шкоди роботі церкви й часто призводить до того, що церковна робота затримується, відкладається, псується, і їй не дають нормально, гладко й ефективно просуватися через завади деяких злих людей – усе це є тяжким наслідком того, що неправдиві лідери діють на основі своїх почуттів, порушують істини-принципи й використовують не тих людей. Зовні неправдиві лідери не чинять свідомо безліч зла, не роблять усе по-своєму й не створюють власних незалежних царств, як це роблять антихристи. Але неправдиві лідери не здатні оперативно розв’язувати різні проблеми, що виникають у церковній роботі, і коли виникають проблеми з кураторами різних команд, і коли ці куратори не можуть узяти на себе роботу, неправдиві лідери не здатні оперативно коригувати призначені їм обов’язки чи відсторонювати їх, що завдає серйозних збитків церковній роботі. І все це спричинено порушенням обов’язків неправдивими лідерами» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Коли я прочитала ці слова Бога, то почулася геть пригніченою і з розбитим серцем. Я відчула, що була неправдивим керівником, якого описував Бог. Бог викриває, що неправдиві керівники не виконують практичної роботи, ніколи не перевіряють, не контролюють і не керують роботою, і ніколи не досліджують роботу, щоб розуміти фактичні проблеми та відстежувати конкретну роботу. Коли хтось повідомляє про проблеми з керівниками, вони ніколи не розбираються детально, не вникають у суть та результати їхньої роботи, а лише спілкуються з такими керівниками та займаються ідеологічною діяльністю. Вони вважають, що це вирішує проблему, тож не переводять невідповідних керівників вчасно, що серйозно шкодить роботі. Моя поведінка на той час була саме такою, яку викрив Бог. Я нечасто залучалася до роботи й рідко запитувала про хід роботи чи пропонувала провід. Я знала, що виробництво відео йде повільно, і люди повідомляли, що Сара була зарозумілою та наполягала на своєму, що впливало на роботу, але я просто поспілкувалася про її стан та полишила це питання. Я не досліджувала, у чому полягали проблеми, коли вони мали суперечки в процесі виробництва відео, а лише спілкувалася, щоб вони усвідомлювали свої розбещені характери та вчилися на своєму досвіді. Я вважала спілкування та ідеологічну діяльність вирішенням проблем і практичною роботою, але не питала про реальні проблеми, які гальмували хід роботи, та не вирішувала їх. Керівницю групи, яка спричиняла порушення, не перевели та не вправилися з нею, їй дозволили й далі порушувати та перешкоджати роботі з відео. Хіба я не була неправдивою керівницею, викритою в слові Божому? У той час декілька братів та сестер казали мені, що Сара їм заважала. Вона мала затверджувати всі концепції та плани відеовиробництва, а якщо не брала участі в ухваленні рішень, то скасовувала рішення інших, а брати й сестри мали чекати на неї в кожному питанні, що дуже затримувало роботу. На той час у неї вже була влада в групі, і вона мала вирішальне слово. Брати й сестри постійно повідомляли про її проблеми, але я була сліпою й нетямущою, рідко мала глибоке розуміння роботи й дивилася на проблеми лише поверхово, тому не змогла розгледіти серйозної проблеми в Сарі. Я вважала, що її професійні навички хороші, але характер трохи бундючний, тож, після невеликого спілкування вона зможе проаналізувати себе та отримати деяке самопізнання. Але оскільки я не могла зрозуміти природу її дій, усе моє спілкування було пустими словами й зовсім не вирішувало справжніх проблем. Як наслідок, протягом півроку багато людей були обмеженими нею, негативними й слабкими, відеовиробництво було неефективним, а робота з відео страждала від серйозних затримок та порушень. Тільки тоді я чітко побачила, що, оскільки я не виконувала практичної роботи та вчасно не перевела неналежного керівника групи, роботі було завдано такої значної шкоди. Я дійсно була неправдивою керівницею. Спочатку я думала, що не справлюся зі своїм обов’язком, бо маю низький духовний рівень і не знаю професії. Лише прочитавши Боже слово, я зрозуміла, що навіть не намагалася розуміти питання та вирішувати фактичні проблеми не тільки через поганий духовний рівень, але й через брак практичної роботи.

Я аналізувала себе далі: «Чому я не хочу більше дізнатися про роботу?». Пригадавши деякі зі своїх думок і дій у той період, я тільки зараз зрозуміла, що завжди мала помилковий погляд. Я знала, що не розумію цієї професії, тому хотіла уникнути проблем, пов’язаних із нею, і не хотіла про неї знати чи їй навчатися. Я боялася обговорювати проблеми з людьми, які на них розумілися, щоб не виглядати неосвіченою, тож не хотіла брати відповідальність за роботу, навіть коли мусила. Пізніше я прочитала в слові Божому: «Головна ознака роботи неправдивих лідерів – це просторікування про доктрину й бездумне повторення гасел. Віддавши накази щодо певної справи, вони просто вмивають від неї руки. Вони не розпитують про подальший розвиток роботи й не цікавляться, чи не виникло з ним якихось проблем, відхилень або труднощів. Доручивши комусь роботу, вони вже вважають свою працю виконаною. Насправді лідер повинен проводити подальший контроль над ходом виконання роботи навіть після того, як він упорядкував її. Навіть якщо ти не знайомий із відповідною сферою роботи й нічого про неї не знаєш, ти однаково можеш знайти спосіб, як виконати свою роботу. Ти можеш знайти когось обізнаного, хто дійсно її осягає, щоб ця людина проводила перевірки та вносила пропозиції. На основі цих пропозицій ти зможеш визначити відповідні принципи й так зумієш проводити подальший контроль над цією роботою. Незалежно від того, чи ти знайомий із такою професією і чи розумієшся на ній, ти мусиш принаймні очолювати цю роботу, проводити подальший контроль над нею, і постійно робити запити й розпитувати про її хід. Ти маєш бути в курсі таких питань; це твоє зобов’язання, частина твоїх обов’язків. Не проводити подальший контроль над роботою, нічого не робити для проекту після його призначення, тобто умивати від нього руки – саме так роблять неправдиві лідери. Якщо лідер не проводить подальший контроль над роботою, не забезпечує керівництва щодо неї, не розпитує про неї або не розв’язує проблем, які виникають, і не осягає ходу або ефективності роботи, – це теж прояви неправдивих лідерів» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). Зі слова Божого я зрозуміла, що не стежити за конкретною роботою на підставі того, що я не розуміюся на професії, та не розв’язувати практичні проблеми, які виникали в роботі, було проявом неправдивого керівника, який був безвідповідальним й уникав відповідальності. Найменше, що має робити керівник, це управляти роботою та стежити за нею, запитувати про хід роботи, знаходити та вирішувати проблеми в роботі. Навіть якщо ти не знаєшся на професії, то можеш попросити фахівців перевірити та дати пораду, а також можеш співпрацювати з іншими, щоб компенсувати те, чого тобі бракує. Так ти можеш зробити хорошу роботу. Але я, у сферах, пов’язаних із професійною роботою, боялася, що мої брати та сестри будуть дивитися на мене зневажливо, якщо я не зможу керувати нею сама, тому, щоб приховати свої вади та хиби й зберегти імідж і статус, я ухилялася й не брала участі в певній роботі на підставі того, що не знаюся на професії. Коли у виробництві виникали проблеми, брати й сестри сперечалися й не могли добре співпрацювати, і, як наслідок, хід роботи зупинявся, я, замість того, щоб дійсно вирішувати питання, залишалася бездіяльною. Хіба не була я неправдивою керівницею, викритою в Божому слові? Насправді вся робота в Божому домі ґрунтується на принципах істини. Просто оволодіти професійними знаннями недостатньо, щоб робити її добре. Навіть якщо керівник не знається на професії, він має знати відповідні принципи істини, щоб бути в змозі керувати роботою й контролювати її. Деякі керівники спочатку не розуміються на професії, але вони наполегливо навчаються та опановують відповідні принципи істини, після чого можуть практично керувати роботою й контролювати її, і робота постійно вдосконалюється. Безумовно. У цю мить я запитала себе: «Я завжди казала, що не розумію професійного аспекту, але чи намагалася його вивчити? Чи докладала я зусиль і платила ціну? Коли я не знала, як щось перевірити, чи шукала я принципів істини?». Я не робила нічого з цього. Я виконувала свій обов’язок абияк, не робила прогресу, не намагалася вчитися в інших чи шукати принципів істини, коли чогось не розуміла, і підтримувала свою славу та статус, вдаючи нерозуміння професії, внаслідок чого багато практичних проблем та труднощів не могли бути вирішені оперативно під час виконання обов’язку моїми братами та сестрами, що серйозно вплинуло на роботу з відео. Такими були наслідки мого вигукування гасел, невиконання практичної роботи та небажання вирішувати практичні проблеми.

Пізніше я також прочитала в слові Божому: «Коли Бог просить людей відкинути славу, вигоду і статус, це не тому, що Він позбавляє людей права вибору; натомість причина полягає в тому, що в гонитві за славою, вигодою і статусом люди порушують і переривають роботу церкви та входження обраних Богом людей у життя, і це навіть може впливати на те, як більше людей їдять і п’ють Божі слова, розуміють істину й завдяки цьому досягають Божого спасіння. Це беззаперечний факт. Коли люди прагнуть власної слави, вигоди й статусу, то безперечно, що вони не прагнутимуть істини й не будуть сумлінно виконувати свій обов’язок. Вони говоритимуть і діятимуть лише заради слави, вигоди й статусу, і вся їхня робота, без найменшого винятку, виконується заради цих речей. Так поводитись і діяти – це, безсумнівно, йти шляхом антихристів; це переривання й порушення Божої роботи, а всі його різноманітні наслідки перешкоджають поширенню Євангелія Царства та виконанню Божої волі в церкві. Отже, можна з упевненістю сказати, що шлях, яким ідуть ті, хто женеться за славою, вигодою і статусом, – це шлях опору Богові. Це свідомий опір Йому, заперечення Його волі – це співпраця із сатаною в опорі Богові та протистоянні Йому. Така природа людської гонитви за славою, вигодою і статусом. Помилка в тому, що люди переслідують власні інтереси, полягає в тому, що цілі, до яких вони прагнуть, є цілями сатани, і це нечестиві й несправедливі цілі. Коли люди переслідують особисті інтереси, такі як слава, вигода й статус, вони мимоволі стають знаряддям сатани, вони стають проходом для сатани і, більше того, вони стають утіленням сатани. Вони відіграють у церкві негативну роль; через них робота церкви, нормальне церковне життя та нормальні прагнення обраних Богом людей зазнають завади й шкоди; такі люди справляють негативний і несприятливий вплив» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина перша). Міркуючи над словами Божими, я побачила, що все, що я робила у своєму обов’язку, було заради підтримки свого іміджу й статусу, і що я зовсім не захищала церковну роботу, що шкодило цій роботі. Я боялася, що інші будуть дивитися на мене зневажливо, якщо я не розуміюся на професії, тож, щоб приховати свої вади, не брала участі в робочих обговореннях і не стежила за конкретною роботою. Навіть побачивши, що керівниця групи свавільна й порушує роботу, я не змогла це вирішити. Також я боялася, що вищі керівники виявлять, що я не виконую практичної роботи, і звільнять мене, тому не взяла на себе ініціативу звітувати вище та шукати рішення, а спостерігала за тим, як страждає робота церкви. Я відверто приховувала факти, обманювала керівників і підлеглих і змушувала людей помилково вважати, що робота, яку я контролювала, була безпроблемною та нормальною, щоб захистити свою керівну позицію. Але поки я щосили намагалася захистити свій імідж і статус, мої брати й сестри були обмежені, не мали можливості виконувати свій обов’язок, жили в болі та стражданнях, мучилися у своєму житті, а роботі було завдано серйозної шкоди. Але нічого з цього мене не турбувало. Хіба не було це ознаками неправдивого керівника? Міркуючи над цим, я відчула невеликий страх, але також докори сумління та жаль. Я ненавиділа себе за те, що була такою егоїстичною й хитрою. Моя совість була німою щодо всього цього! Робота з відео є ключовим аспектом роботи в церкві. Я виконувала такий важливий обов’язок, але не зважала на волю Божу, в усьому дбала про свій імідж і статус, порушувала роботу церкви й заважала їй. Думка про цю мою поведінку під час виконання обов’язку й шкоду, якої я завдала церковній роботі, була болючою, мов ніж, що встромився в моє серце. Мені було дуже соромно постати перед Богом. Зі сльозами й докорами сумління я помолилася Богу: «Боже, я була підступною й хитрувала у своєму обов’язку, та не виконувала практичну роботу. Я ніколи не зможу відшкодувати збитки, яких завдала церковній роботі. Я хочу покаятися перед Тобою у своєму обов’язку в майбутньому й прошу, щоб Ти мене перевірив!».

Пізніше я знайшла деякі шляхи практики та входження в слові Божому. Всемогутній Бог говорить: «Як ви можете бути звичайними, нормальними людьми? Як ви можете зайняти належне місце створіння, як каже Бог, – як ви можете не намагатися бути надлюдьми чи якимись великими діячами? Як вам треба практикувати, щоб бути звичайними, нормальними людьми? Як це можна зробити? … По-перше, не давай собі титулу та не зв’язуй ним себе, кажучи: “Я – керівник, я – голова команди, я – куратор, ніхто не знає цю справу краще за мене, ніхто не розуміється на цих навичках краще за мене”. Не впіймайся на свій самопризначений титул. Щойно ти так зробиш, він зв’яже тебе по руках і ногах, і це впливатиме на те, що ти говориш і робиш. Це також впливатиме на твоє нормальне мислення й судження. Ти маєш звільнитися від кайданів цього статусу. Спочатку спустись із висоти цього офіційного титулу й посади та стань на місце звичайної людини. Якщо ти це зробиш, твоє мислення стане нормальним до певної міри. Ти також маєш визнати й сказати: “Я не знаю, як це зробити, і я цього не розумію: мені треба буде розібратись у питанні й повчитися”, – або: “Я ніколи із цим не стикався, тому я не знаю, що робити”. Коли ти будеш здатен казати те, що думаєш насправді, і говорити чесно, ти станеш наділеним здоровим глуздом. Інші знатимуть тебе справжнього, а отже, матимуть нормальне уявлення про тебе, і тобі не доведеться прикидатися, на тебе не буде сильного тиску, і ти зможеш нормально спілкуватися з людьми. Таке життя вільне й легке; кожен, кому життя здається виснажливим, сам у цьому винен. Не прикидайся та нічого із себе не вдавай. Спершу відкрийся про те, що ти думаєш у душі, про свої справжні думки, щоб усі знали про них і розуміли їх. Унаслідок цього всі твої побоювання, підозри та перепони між тобою й іншими буде усунуто. Ти перебуваєш і в інших путах. Ти постійно думаєш, ніби ти голова команди, керівник, працівник або людина з титулом, статусом і репутацією: якщо ти кажеш, що чогось не розумієш, або якщо ти чогось не вмієш, хіба ти не принижуєш себе? Коли в душі ти відкидаєш ці пута й перестаєш думати про себе як про керівника чи працівника, коли припиняєш думати, що ти кращий за інших, і відчуваєш, що ти звичайна людина, така ж, як і всі, і що є сфери, у яких ти поступаєшся іншим, – то, коли ти спілкуєшся про істину та робочі питання з такої позиції, ефект є іншим, і атмосфера теж відрізняється. Якщо в душі в тебе завжди є побоювання, якщо ти завжди почуваєшся напруженим і скутим і якщо ти хочеш усього цього позбутися, але не можеш, тоді тобі слід серйозно молитися Богу, аналізувати себе, бачити свої недоліки й прагнути до істини. Якщо ти зможеш втілити істину в життя, ти отримаєш результати» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Дорожити Божими словами – основа віри в Бога). Після прочитання Божих слів моє серце дуже прояснилося. Раніше я завжди ставила себе в позицію керівниці. Я завжди хотіла вдавати, ніби знаю все, щоб змусити інших рівнятися на мене, і не хотіла, щоб інші бачили мене справжню. Я вважала, що для того, щоб бути керівницею, я маю бути вищою від інших і всемогутньою. Це було помилкою. Насправді я не була значно кращою від інших. Мій розбещений характер був таким же, як у моїх братів і сестер, і було багато речей, яких я не могла чітко побачити й зрозуміти. Бути керівницею – це лише можливість для практики. Я мала забути про свій статус, бути чесною, відкрити себе справжню братам та сестрам і співпрацювати з усіма на рівних, виконуючи свої обов’язки. Якщо я чогось не розуміла, то мала це визнати й дозволити тим, хто розуміє, більше спілкуватися. Так я могла би вчасно вирішувати робочі проблеми, а також компенсувати власні недоліки. Якщо виникала проблема, яку я не могла чітко побачити чи вирішити, я мала своєчасно повідомити про це вищих керівників, щоб уникнути серйозних проблем надалі.

Тепер мене знову обрали керівницею церкви. Я дуже вдячна й знаю, що це можливість для мене покаятися. Я не можу загладити свої минулі провини, тому хочу викластися повністю в майбутньому. Я поклялася собі: зроблю все, що можу й маю зробити, щоб добре виконувати цей обов’язок, і якщо дозволю своєму розбещеному характеру знову зробити мене безвідповідальною у своєму обов’язку, то сподіваюся, що Боже виправлення та дисциплінування спіткають мене. Зараз у моєму обов’язку є багато завдань, на яких я не дуже знаюся. Іноді, коли брати та сестри приходять до мене, щоб обговорити роботу, я не дуже добре розумію їх і відчуваю бажання уникнути цього та не брати участі, але коли я думаю про науку своїх попередніх невдач, мені стає трохи страшно. Я негайно молюся Богові, просячи Його зберегти мій спокій, здатність уважно слухати та працювати з моїми братами й сестрами, щоб знайти шляхи вирішення проблем. Врегулювавши свій стан і по-справжньому залучившись у ці завдання, несучи тягар, я не тільки зможу знайти, в чому проблема, але й іноді робити слушні пропозиції. Коли виникають принципові проблеми, які я не можу чітко зрозуміти чи вирішити, я повідомляю про них своїм вищим керівникам і шукаю допомоги. Так робота не затримується, а проблема швидко вирішується.