14. Наслідки ухилення у виконанні свого обов’язку
У липні 2023 року я створювала відео для церкви. Але оскільки я практикувалася недовго, а мої технічні навички були посередніми. З деякими складними відео працювала моя напарниця, сестра Цзян Сінь, а я займалася лише простими й легкими. Я подумала: «Я тільки почала, я не знаю багатьох принципів, і мої навички не дуже хороші, але оскільки Цзян Сінь тут, я просто з часом поступово навчуся». Після того, як я трохи повчилася, я досягла певного прогресу, але щоразу, коли я бачила складне у виробництві відео, я знаходила відмовки, щоб за нього не братися. Я думала: «Зробити таке відео буде занадто важко, воно вимагає стільки зусиль, і доведеться заплатити таку ціну!». Оскільки я вибирала лише легкі відео, робота йшла спокійно і я не відчувала жодного тиску. Я бачила, як Цзян Сінь постійно щось вивчає, шукає й розмірковує, і думала: «Цзян Сінь має кращі навички, ніж я, та навіть їй іноді доводиться щось досліджувати. Якби ці відео робила я, мені б довелося заплатити ще більшу ціну. Це було б так важко й виснажливо! Краще я й далі робитиму прості відео». Отак я певний час виконувала свій обов’язок, не відчуваючи жодного тиску. Згодом, коли в Цзян Сінь виникали труднощі зі створенням відео, вона просила мене дослідити проблеми й обговорити їх із нею. Мені це здавалося дуже складним і дратівливим, тому я просто не допомагала з цим. Я постійно перекладала всі складні відео на Цзян Сінь, вважаючи це нормою, і зовсім не намагалася кинути собі виклик. Коли я бачила, що на сестру Цзян Сінь навалилося багато роботи й вона перебуває під сильним тиском, я не хотіла їй допомагати. Із часом при виконанні обов’язку я почала відчувати сонливість і довго не мала жодного прогресу. Я відчула, що мій стан неправильний, і запитала себе: «Я завжди виправдовуюся тим, що я новенька й ще не достатньо знаю цю роботу, тому постійно потураю собі, перекладаю всі складні відео на сестру Цзян Сінь і не хочу платити ціну чи докладати зусиль. Хіба це означає, що я уникаю труднощів і здаюся перед обличчям негараздів?».
Пізніше я знайшла відповідні Божі слова. Бог говорить: «Під час виконання обов’язку люди завжди обирають легку роботу, роботу, яка не втомлює і не вимагає перебування на вулиці за будь-якої погоди. Це вибір легких завдань і ухилення від важких, і це є проявом жадання плотського комфорту. Що ще? (Постійні скарги, коли їхній обов’язок трохи важкий, трохи втомливий, коли він вимагає плати ціни.) (Заклопотаність їжею та одягом, а також плотськими насолодами.) Усе це прояви жадання плотського комфорту. Коли така людина бачить, що завдання занадто трудомістке або ризиковане, вона перекладає його на когось іншого; сама вона виконує лише неквапливу роботу й виправдовується, кажучи, що має поганий рівень, що їй бракує працездатності й вона не може взяти на себе це завдання, – хоча насправді це тому, що вона жадає плотського комфорту. … Чи підходять люди, які упиваються плотськими втіхами, для виконання обов’язку? Щойно хтось піднімає тему виконання свого обов’язку або говорить про плату ціни та страждання від труднощів, вони продовжують хитати головами. У них занадто багато труднощів, вони сповнені скарг і негативу. Такі люди ні на що не здатні, вони не придатні для виконання своїх обов’язків, і їх слід відсіяти» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (2)). Бог розвінчує, що деякі люди завжди вибирають легку роботу й уникають важкої у виконанні свого обов’язку, і щоразу, коли вони бачать складну роботу, вони перекладають її на інших, а для себе вибирають лише легкі та прості завдання. Такі люди упиваються фізичним комфортом і не гідні того, щоб виконувати обов’язок. Розмірковуючи над собою, я усвідомила, що поводилася так само. Працюючи в парі з Цзян Сінь, я бачила, що при створенні тих складних відео потрібно шукати, розмірковувати, досліджувати й платити ціну. Мене це дратувало і здавалося справжнім головним болем, тому я прикривалася браком досвіду, щоб спихнути все на Цзян Сінь. Я вибирала лише прості й легкі для створення відео, тому не відчувала жодного тиску й була розслабленою. Пізніше, коли Цзян Сінь зіткнулася з труднощами у створенні відео й потребувала моєї допомоги для дослідження й обговорення, мене це дратувало, і я не хотіла обтяжувати себе зайвими зусиллями. Виконуючи свій обов’язок, я перекладала на інших завдання, що вимагали зусиль і жертовності, упиваючись комфортом, хитруючи й ухиляючись. Через таку поведінку я повністю втратила гідність і порядність. Якби я й далі так виконувала обов’язок, Бог неодмінно відцурався б від мене та відсіяв би мене. Лише в цей момент я трохи злякалася. Я не могла і далі залишатися невмотивованою й недбалою та потурати плоті.
Пізніше, переглядаючи відео з досвідним свідченням, я побачила уривок із Божих слів, який добре відповідав моєму стану. Всемогутній Бог говорить: «Одного разу Господь Ісус сказав: “Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має” (Матвія 13:12). Що означають ці слова? Вони означають, що якщо ти навіть не виконуєш свій обов’язок чи роботу або не присвячуєш себе їм, Бог забере те, що колись було твоїм. Що значить “забрати”? Які почуття це викликає в людини? Може трапитися так, що тобі не вдається досягти того, що твій духовний рівень і дари могли б дозволити тобі досягнути, і ти нічого не відчуваєш, будучи просто як безбожник. Ось що означає, коли все відібрав Бог. Якщо у виконанні свого обов’язку ти недбалий, не платиш ціну й нещирий, Бог забере те, що колись було твоїм, Він відніме право виконувати твій обов’язок, Він не надасть тобі такого права. Оскільки Бог дав тобі дари та духовний рівень, але ти не виконав належним чином свій обов’язок, не присвятив себе повністю Богові, не заплатив ціну й не працював щиросердо, Бог не тільки не благословляє тебе, а й забирає те, що в тебе колись було. Бог дає людині дари, наділяючи її особливими навичками, а також розумом і мудрістю. Як людині варто це використовувати? Ти мусиш присвятити своєму обов’язку свої особливі навички, свої обдарування, свої розум та мудрість. Ти маєш докладати своє серце й застосовувати все, що знаєш, усе, що розумієш, і все, чого ти можеш досягти, для виконання свого обов’язку. Роблячи так, ти будеш благословенний. Що означає бути благословенним Богом? Які відчуття це дає людям? Відчуття того, що їх освітлює і веде Бог, і що тоді, коли вони виконують свій обов’язок, є шлях. Людям може здатися, що твого духовного рівня і того, чого ти навчився, недостатньо, щоб дати тобі можливість зробити щось до кінця, але якщо Бог працює та освітлює тебе, ти зможеш не тільки розуміти й робити ті речі, але й робити їх добре. Зрештою, ти навіть думатимеш собі: “Я не був настільки вмілим. Таке відчуття, що зараз усередині мене є набагато більше речей, і всі вони позитивні. Я ніколи не вивчав ці речі, але зараз раптом їх розумію. Як я раптом став таким розумним? Як я можу робити так багато чого?”. Ти не можеш цього пояснити. Це просвітління і благословення Боже; ось як Бог благословляє людей. Якщо ви не відчуваєте цього, виконуючи свій обов’язок або свою роботу, то вас не благословив Бог. Якщо виконання свого обов’язку завжди здається вам безглуздим, якщо здається, що нічого не можна вдіяти, і ви не можете змусити себе зробити внесок, якщо вас ніколи не було освітлено й ви відчуваєте, що у вас немає жодного розуму або мудрості, які можна було б застосувати, тоді це проблема: це показує, що у вас немає правильного мотиву чи правильного шляху для виконання вашого обов’язку, а Бог не схвалює, і ваш стан ненормальний» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Тільки будучи чесною людиною, можна жити істинно людською подобою). Прочитавши Божі слова, я усвідомила, що моя нещодавня відсутність прогресу у створенні відео була спричинена насамперед моїм неправильним ставленням до обов’язку. Я боялася зайвих турбот і виснаження й не бажала докладати зусиль до свого обов’язку, а вибирала лише легкі завдання. Я не вкладала у свій обов’язок ні серця, ні сил, і постійно була слизькою й ухильною. Бог зневажав моє ставлення до обов’язку й забрав те, що я мала раніше. Я не мала жодного прогресу у своєму обов’язку й не могла добре робити навіть прості відео. Якби я не покаялася, я могла б узагалі втратити свій обов’язок. Я згадала часи, коли я практикувалася в поливі новонавернених. Спочатку також було багато принципів, яких я не розуміла, але сестра, яка була моєю напарницею, бесідувала зі мною й допомагала мені. Щоразу, стикаючись із труднощами, я ставила їй запитання, робила підсумки, училася й часто молилася Богу. У той час я швидко прогресувала й була ефективною у своєму обов’язку. Якщо порівняти із сьогоденням, хоча я й недовго практикувалася у відеовиробництві, були певні техніки, які я могла б опанувати, якби докладала зусиль і вивчала їх. Але я упивалася фізичним комфортом, не мала бажання прогресувати й не хотіла платити ціну. Тому мої професійні навички не покращилися, і я не бачила Божого наставництва у виконанні свого обов’язку. Бог справедливий і праведний до людей. Якщо ми платитимемо ціну й вкладатимемо серце у свій обов’язок, то отримаємо Боже просвітлення й наставництво й досягнемо прогресу як у житті-входженні, так і у професійних навичках. Але якщо ми не вкладатимемо серце у свій обов’язок і будемо слизькими й ухильними, ми зрештою будемо викриті та з часом не досягнемо того, чого могли б досягти. Розмірковуючи над цим, я відчувала сильну провину й докори сумління. Божий намір полягає в тому, щоб я платила ціну та вкладала серце у свій обов’язок, виконувала в ньому свою функцію й створювала кращі відео, щоб поширювати Євангеліє та свідчити про Бога. Але я була лінивою й упивалася комфортом, не платила справжньої ціни у своєму обов’язку та не робила того, що мала. Я не виправдала Божих сподівань. Мені справді бракувало людськості, і я не розуміла, що є для мене благом! Усвідомивши це, я заплакала й помолилася Богу: «О Боже, я не повинна була виконувати свій обов’язок із таким ставленням. Я справді така ненадійна! Боже, я готова покаятися перед Тобою. Прошу, спостерігай проникливо за моїм серцем, настав мене й допоможи мені».
Після цього я знову шукала розуміння, чому я завжди відступала перед труднощами. Я прочитала ці Божі слова: «Хоча сьогодні наступний етап Божої роботи поки що не почався, у вимогах, які до тебе висуваються, і в тому, чим тебе просять жити, немає нічого додаткового. Є так багато роботи й так багато істин; хіба вони не варті того, щоб ти їх пізнав? Чи кара й суд не здатні пробудити твій дух? Чи кара й суд не здатні викликати в тобі ненависть до себе? Чи тебе влаштовує життя під впливом сатани, із миром, радістю й невеликим плотським комфортом? Хіба ти не найнижчий з усіх людей? Немає нікого дурнішого за тих, хто бачив спасіння, та не прагне його здобути; це люди, які упиваються плоттю й тішаться сатані. Ти сподіваєшся, що твоя віра в Бога не потягне за собою ні проблем, ні нещасть, ні найменших тягот. Ти постійно женешся за тим, що нічого не варте, і не бачиш у житті ніякої цінності, а натомість ставиш власні навіжені думки вище за істину. Ти такий нікчемний! Ти живеш як свиня – чим ти відрізняєшся від свиней і собак? Хіба всі ті, хто не шукає істини, а натомість любить плоть, – не звірі? Хіба всі ці мерці, позбавлені духу, – не ходячі трупи? Скільки слів було сказано серед вас? Чи серед вас було виконано мало роботи? Скільки Я серед вас забезпечив? То чому ж ти цього не здобув? На що тобі скаржитися? Чи не тому ти нічого не здобув, що занадто закоханий у плоть? І чи не тому, що твої думки занадто навіжені? Чи не тому, що ти занадто нерозумний? … Такий боягуз, як ти, що завжди женеться за плоттю, – чи є в тебе серце, чи є в тебе дух? Хіба ти не звір? Я даю тобі істинний шлях, нічого не просячи взамін, але ти його не прагнеш. Хіба ти один із тих, хто вірить у Бога? Я дарую тобі реальне людське життя, але ти його не прагнеш. Чи ти нічим не відрізняєшся від свині або собаки? Свині не прагнуть людського життя, не прагнуть очищення та не розуміють, що таке життя. Щодня, наївшись, вони просто засинають. Я дав тобі істинний шлях, але ти його не здобув: твої руки порожні. Чи хочеш ти й далі жити саме так, свинячим життям? Яке значення має те, що такі люди живуть? Твоє життя нікчемне й ганебне, ти живеш серед скверни та розпусти й не прагнеш до жодних цілей; хіба твоє життя не найганебніше? Чи маєш ти нахабство постати перед Богом? Якщо ти й далі набуватимеш саме такий досвід, хіба ти не набудеш геть нічого? Тобі було дано істинний шлях, але те, зможеш ти зрештою його здобути чи ні, залежить від твого власного особистого прагнення» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд). Коли я прочитала слова «боягуз» і «звірі», мені стало боляче на серці. Я була саме тією людиною, яку розвінчує Бог – тією, яка дбає про плоть і не прагне істини. Виконуючи свій обов’язок, я упивалася фізичним комфортом і не хотіла ні за що платити ціну. Я завжди хотіла робити лише легкі й прості завдання, і просто абияк проживала день за днем. Я була як свиня – просто їла, пила і спала цілими днями, без жодних думок чи цілей, яких варто прагнути. Я не мала жодної ноші чи бажання прогресувати у своєму обов’язку й завжди потакала своїй плоті. Це було тому, що я завжди керувалася сатанинськими отрутами, такими як «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти» й «Життя коротке, тож насолоджуйся ним, поки можеш», як правилами свого життя. До того, як увірувати в Бога, я задовольнялась поточним станом речей, шукала комфорту й не мала жодних амбіцій. Я вважала, що життя надто коротке, тож слід насолоджуватися кожним днем у цьому світі, а не виснажувати себе чи ускладнювати собі життя. Увірувавши в Бога, я все ще трималася цих поглядів у виконанні свого обов’язку. Коли траплялися складні відео, я перекладала їх на Цзян Сінь, а для себе шукала легкі завдання. Згодом, коли в сестри накопичилося багато роботи й вона перебувала під великим тиском у виконанні свого обов’язку, я просто трималася осторонь і не напружувалася, не бажаючи допомогти їй розділити цю ношу. Я думала лише про власну плоть, а не про труднощі сестри чи роботу церкви. Я була такою егоїстичною й ницою! Розмірковуючи над цим, я усвідомила, що ці отрути, насаджені сатаною, зробили мене зіпсованою й занепалою: я втратила будь-яке бажання прогресувати й провадила життя нікчеми. З таким ставленням я б точно довго не протрималася у своєму обов’язку, і зрештою Бог викрив би й відсіяв мене.
Згодом із Божих слів я зрозуміла Його вимоги до людей. Я прочитала це в Божих словах: «Припустимо, церква доручає тобі роботу, і ти кажеш: “…Яку б роботу не доручила мені церква, я візьмуся за неї всім серцем і всіма силами. Якщо буде щось, чого я не розумію, або виникне проблема, я молитимуся Богові, шукатиму істину, розв’язуватиму проблеми згідно з істинами-принципами й добре виконуватиму роботу. Яким би не був мій обов’язок, я використаю все, що маю, щоб добре його виконати й задовольнити Бога. У всьому, чого я можу досягти, я докладу всіх зусиль, щоб узяти на себе відповідальність, яку я маю нести, і принаймні я не піду проти своєї совісті й розуму, не буду недбалим, не буду вивертким і не байдикуватиму і не упиватимуся плодами чужої праці. Ніщо з того, що я роблю, не буде нижчим за стандарт совісті”. Це мінімальний стандарт життя по-людськи, і той, хто виконує свій обов’язок у такий спосіб, може вважатися людиною із совістю та розумом. Ти мусиш принаймні мати чисту совість, виконуючи свій обов’язок, і ти мусиш принаймні бути гідним свого триразового харчування, а не бути дармоїдом. Це називається мати почуття відповідальності. Незалежно від того, високий чи низький твій рівень, і незалежно від того, розумієш ти істину чи ні, у кожнім разі ти мусиш мати таке ставлення: “Оскільки цю роботу доручили мені, я мушу ставитися до неї серйозно, я мушу перейматися нею, і я мушу докласти всіх зусиль і всю душу, щоб виконати її добре. Щодо того, чи зможу я виконати її ідеально, я не можу взяти на себе сміливість дати гарантії, але моє ставлення полягає в тому, що я зроблю все можливе, щоб виконати її добре, і я точно не буду недбалим. Якщо в роботі виникне проблема, мені слід узяти на себе відповідальність, й подбати про те, щоб засвоїти урок, і добре виконувати свій обов’язок”. Це правильне ставлення» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (8)). Прочитавши Божі слова, я здобула шлях практики. Бог підніс мене до виконання цього обов’язку, тому я мала вкласти серце, щоб добре його виконувати. Стикаючись із труднощами, я не могла хитрувати чи ухилятися. Мені потрібно було справді заплатити ціну та зробити все можливе, щоб добре виконати свій обов’язок. Я тільки почала практикувати створення відео та ще не була в цьому вправною, тому надалі мені потрібно було наполегливо працювати над покращенням своїх професійних навичок. Коли мені траплялися складні відео, я мала братися за них, якщо це було мені під силу, або ж працювати над ними в парі з Цзян Сінь, справді платити ціну, питати її про те, чого я не розуміла, і вчитися крок за кроком. Так я б змогла застосувати набуті навички у своєму обов’язку.
Одного разу я знову хотіла передати Цзян Сінь складне відео, яке робила, але згадала свою попередню молитву покаяння до Бога та зрозуміла, що, зіткнувшись із труднощами в цьому відео, я знову хочу ухилитися від відповідальності. Хіба я досі не боялася платити ціну й не шукала прогресу? Тому я помолилася Богу, просячи Його спрямувати мене, щоб я повстала проти своєї плоті й справді заплатила ціну. Я також розмірковувала над тим, що Бог сподівається, що перед обличчям цих труднощів я зможу повстати проти своєї плоті й практикувати істину, а через створення відео – покращити свої навички. Зрозумівши Божий намір, я старанно шукала інформацію й вивчала певні техніки та зрештою успішно завершила це відео. Хоча на його створення пішло трохи часу та зусиль, мої навички покращилися. Дякувати Богу за Його наставництво!
