95. Наслідки відсутності сумнівів у тих, кого використовуєш
Я була євангельською дияконкою в церкві. Окрім того, що я особисто поширювала Євангеліє, я також наглядала за євангельськими працівниками й відстежувала виконання їхнього обов’язку. За тими, хто був схильний до недбалості у своїх обов’язках, я стежила дуже пильно. Наприклад, я ретельно вивчала ситуації їхніх потенційних одержувачів Євангелія, а також те, як вони бесідували й давали свідчення. Іноді, коли я виявляла, що вони безвідповідально ставилися до своїх обов’язків, я обтинала їх і розвінчувала їхні проблеми. Проте деяких братів і сестер, які зазвичай сумлінно виконували свої обов’язки, я лише коротко питала, чи не виникають у них труднощі. Я навіть не припускала, що вони можуть не впоратися зі своїми обов’язками або ж лінуватися. Я навіть думала: «Якщо я надто ретельно відстежуватиму їхню роботу, чи не вирішать вони, що я їм не довіряю? Якщо вони будуть про мене поганої думки, мені буде важко з ними ладнати». Тож я рідко відстежувала їхню роботу чи наглядала за нею в деталях.
Одного дня я отримала повідомлення від сестри, з якою я співпрацювала. Вона повідомила, що Соня безвідповідальна як євангельська працівниця, відступає перед труднощами й затримує роботу. Це повідомлення мене здивувало, я подумала: «Може, це помилка? Соня зазвичай досить сумлінна у своїх обов’язках. Як у неї могли виникнути такі проблеми?». Хоча я пообіцяла в цьому розібратися, я не вірила, що таке дійсно сталося. Тож я лише коротко розпитала Соню про її ситуацію з проповідуванням Євангелія. Вона відповіла, що останнім часом зіткнулася з деякими труднощами в проповідуванні Євангелія. Деякі з її потенційних одержувачів Євангелія мали багато релігійних уявлень, а інші не відповідали на її повідомлення. Тоді я подумала: «Чи варто мені перевірити її роботу, щоб подивитися, чи немає там проблем?». Але потім я подумала: «Соня зазвичай має добре ставлення до своїх обов’язків. Якщо я ретельно перевірю її роботу, чи не вирішить вона, що я їй не довіряю й сумніваюся в ній? Якщо так, нам буде дуже ніяково бачитися щодня! Якщо вона буде поганої думки про мене, з нею буде важко співпрацювати в майбутньому. До того ж Соня раніше була євангельською дияконкою, тому вона повинна знати, як працювати, щоб досягти результатів. Вона не буде безвідповідальною й не відступить перед труднощами. Оскільки вона назвала деякі причини, напевно, у неї й справді є труднощі». Тож я не стала більше в це вникати. Через кілька днів сестра, з якою я співпрацювала, знову повідомила, що Соня безвідповідально ставиться до проповідування Євангелія, не докладає зусиль, щоб бесідувати й давати свідчення потенційним одержувачам Євангелія. Цього разу я відчула, що щось не так. Оскільки сестра, з якою я співпрацювала, постійно повідомляла про проблеми Соні, я більше не могла це ігнорувати. Тож я відразу поговорила із Сонею, детально розпитавши про ситуацію щодо кожного потенційного одержувача Євангелія. Ця перевірка дійсно виявила деякі проблеми. Деякі з її потенційних одержувачів Євангелія відвідали два чи три зібрання, але вона нічого не знала про їхні ситуації й не була в курсі їхніх проблем та уявлень. Деяким потенційним одержувачам Євангелія вона просто надіслала кілька коротких вітальних повідомлень без подальшого відстеження й бесіди. Вона навіть відмовилася від чималої кількості підхожих потенційних одержувачів Євангелія. Побачивши ці проблеми, я була шокована. Поведінка Соні абсолютно відрізнялася від того враження, яке вона на мене справляла. За моїми враженнями, вона була старанною й відповідальною у своїх обов’язках, тому я дуже їй довіряла під час відстеження її роботи, думаючи, що в неї не буде жодних проблем. Навіть коли я помітила в неї якісь проблеми, я не поставилася до них серйозно. Я почала запитувати себе: чому я їй так довіряла? Чому я не відстежувала її роботу й не в неї так детально, як з іншими? Я відчула глибокий докір сумління. Хоча тепер я й виявила її проблеми, зрештою, було занадто пізно, щоб виправити завдану шкоду.
Розмірковуючи над цим, я прочитала уривок із Божих слів: «Неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розвінчує сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, яким навіть Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: “Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?”. Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально?» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Бог розвінчує, що неправдиві лідери безвідповідально ставляться до своєї роботи, що вони зарозумілі й упевнені у власній праведності, думаючи, що можуть точно оцінювати людей, і тому сліпо довіряють їм, що призводить до втрат у роботі. Я також була безвідповідальною щодо Соні. Я думала, що оскільки вона раніше служила євангельською дияконкою й мала досить хороші відгуки за виконання своїх минулих обов’язків, вона, напевно, не створить жодних проблем. Я заспокоїлася й дозволила їй діяти без нагляду, тож, перевіряючи її роботу, я виконувала це просто для галочки. Коли в роботі виникли недоліки й сестра, з якою я співпрацювала, повідомила про проблеми Соні, я все одно не повірила, думаючи, що Соня не така людина. Я лише формально запитувала, як ідуть справи, і сліпо довіряла Соні, вірячи відмовкам, які вона придумувала. Лише коли сестра, з якою я співпрацювала, нагадала мені вдруге, я із запізненням відстежила роботу Соні. Але на той час шкода вже була заподіяна. Бог вимагає, щоб куратори наглядали за роботою й відстежували її. Проте я просто сліпо довіряла людям, не виконуючи реальної роботи. Я була справді безвідповідальною! Це усвідомлення сповнило мене каяттям і провиною.
Пізніше я продовжила шукати настанови – чому я не наглядала за роботою Соні? Під час духовних роздумів я прочитала уривок із Божих слів: «Фраза “Не сумнівайся в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучай тих, у кому сумніваєшся” – це фраза, яку більшість людей чула раніше. Ви вважаєте цю фразу правильною чи неправильною? (Неправильною.) Оскільки ви вважаєте її неправильною, чому вона досі здатна впливати на вас у реальному житті? Коли з вами траплятимуться такі справи, цей погляд виникатиме. Він певною мірою заважатиме вам, і щойно він вам завадить, ваша робота буде скомпрометована. Отже, якщо ти вважаєш її неправильною і визначив, що вона неправильна, то чому ти досі піддаєшся її впливу й чому ти досі використовуєш її, щоб заспокоїти себе? (Оскільки люди не розуміють істини, їм не вдається практикувати згідно з Божими словами, тому вони сприйматимуть сатанинську філософію світських справ як свій принцип або критерій для практики.) Це одна з причин. Чи є інші? (Оскільки ця фраза відносно відповідає плотським інтересам людей, і вони природно діятимуть згідно з цією фразою, коли не розуміють істини.) Люди такі не лише тоді, коли не розуміють істини; навіть коли вони розуміють істину, вони можуть бути нездатними практикувати згідно з істиною. Правильним є те, що ця фраза “відносно відповідає плотським інтересам людей”. Люди радше пішли б на хитрість або сатанинську філософію світських справ, щоб захистити власні плотські інтереси, ніж практикували б істину. Крім того, вони мають для цього підставу. Що це за підстава? Вона полягає в тому, що ця фраза широко сприймається масами як правильна. Коли вони роблять усе відповідно до цієї фрази, їхні дії можуть бути обґрунтованими перед усіма іншими, і вони можуть бути вільними від критики. Якщо дивитися з морального чи правового погляду або з погляду традиційних уявлень, це погляд і практика, які витримують критику. Отже, коли ти не бажаєш практикувати істину або коли ти її не розумієш, ти радше образив би Бога, порушив би істину й відступив би туди, де не перетинається моральна межа. І що це за місце? Це межа, де ти “не сумніваєшся в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучаєш тих, у кому сумніваєшся”. Відступ у це місце й дії відповідно до цієї фрази дадуть тобі душевний спокій. Чому це дає тобі душевний спокій? Причина цього полягає в тому, що всі інші теж так думають. Ба більше, твоє серце також плекає уявлення про те, що закон неможливо виконувати, коли всі – правопорушники, і ти думаєш: “Усі так думають. Якщо я практикуватиму згідно з цією фразою, не матиме значення, якщо Бог засудить мене, оскільки я однаково не можу бачити Бога чи торкатися Святого Духа. Принаймні в очах інших мене вважатимуть людиною з людськими рисами, кимось, хто має трохи совісті”. Ти вирішуєш зрадити істину заради цих “людських рис”, заради того, щоб люди дивилися на тебе без ворожості в очах. Тоді всі будуть думати про тебе добре, тебе не критикуватимуть, і ти житимеш комфортним життям і матимеш душевний спокій – те, чого ти шукаєш, це душевний спокій. Чи є цей душевний спокій проявом любові людини до істини? (Ні, не є.) То що це за характер? Чи виношує він лукавство? Так, у ньому є лукавство» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Екскурс перший. Що таке істина). Розглядаючи себе у світлі Божих слів, я усвідомила, що моя нездатність наглядати за роботою Соні походила з того, що я керувалася сатанинською філософією світських справ «Не сумнівайся в тих, кого використовуєш, і не використовуй тих, у кому сумніваєшся». Я думала, що якщо доручаєш якійсь людині роботу, це означає, що вона поза підозрою; інакше це означало б недовіру до неї. Я хвилювалася, що якщо детально вникну в роботу Соні, вона може відчути, що я їй не довіряю, і почне ставитися до мене упереджено. Тож я не відстежувала її роботу й не виконала своє зобов’язання, що спричинило затримки в роботі. Я використовувала, здавалося б, законне виправдання «Не сумнівайся в тих, кого використовуєш, і не використовуй тих, у кому сумніваєшся», як відмовку, щоб не наглядати за її роботою й не перевіряти її, аби тільки нікого не образити та захистити свою репутацію й статус. Те, що я виявила, було моїм егоїстичним і лукавим сатанинським характером. Хоча я вірила в Бога й слідувала за Ним, їла й пила Його слова та виконувала свій обов’язок, я не вважала Божі слова принципами для своєї поведінки та дій. І коли щось траплялося, я все одно покладалася на сатанинські філософії, щоб упоратися з цим, нехтуючи наглядом чи перевіркою роботи та не виконуючи зобов’язань у своєму обов’язку. Я опиралася Богові та зрадила Його. Це усвідомлення налякало мене, і я також зрозуміла, що життя за сатанинськими філософіями може лише нашкодити мені.
Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Чи вірите ви, що погляд “Не сумнівайся в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучай тих, у кому сумніваєшся” правильний? Чи є ця фраза істиною? Чому він використовує цю фразу в роботі Божого дому й у виконанні свого обов’язку? У чому тут проблема? “Не сумнівайся в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучай тих, у кому сумніваєшся” – це явно слова невіруючих, слова, що походять від сатани, то чому ж він ставиться до них як до істини? Чому він не може розрізнити, правильні ці слова чи ні? Це явно слова людини, слова розбещеного людства, вони просто не є істиною, вони цілком суперечать словам Бога й не мають слугувати критерієм для дій людей, життя по-людськи та поклоніння Богу. Тож як слід підходити до цієї фрази? Якщо ти справді здатний мати розпізнання, яку істину-принцип тобі слід використовувати замість неї, щоб вона слугувала твоїм принципом практики? Це має бути: “Виконуй свій обов’язок добре всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всім своїм розумом”. Діяти всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всім своїм розумом означає не бути скутим ніким; це означає бути єдиним серцем і розумом, і нічим більше. Це твоя відповідальність і твій обов’язок, і ти маєш виконувати його добре, оскільки такі дії абсолютно природні й виправдані. З якими б проблемами ти не стикався, ти маєш діяти згідно з принципами. Вирішуй їх так, як належить; якщо потрібне обтинання, хай буде так, а якщо потрібне відсторонення, хай буде так. Коротко кажучи, дій на основі Божих слів і на основі істини. Хіба це не принцип? Хіба це не повна протилежність фразі “Не сумнівайся в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучай тих, у кому сумніваєшся”? Що означає не сумніватися в тих, кого залучаєш до роботи, і не залучати тих, у кому сумніваєшся? Це означає, що якщо ти залучив людину до роботи, ти не маєш у ній сумніватися, ти маєш відпустити віжки, не наглядати за нею й дозволити їй робити все, що їй заманеться; а якщо ти в ній сумніваєшся, то не маєш її залучати. Хіба не таким є значення? Це жахливо неправильно. Людство було глибоко розбещене сатаною. Кожна людина має сатанинський характер і здатна зрадити Бога й опиратися Йому. Можна сказати, що немає нікого надійного. Навіть якщо людина клянеться до кінця світу, це марно, тому що люди скуті своїми розбещеними характерами й не можуть контролювати себе. Вони мають прийняти Божий суд і кару, перш ніж зможуть розв’язати проблему свого розбещеного характеру й повністю розв’язати проблему свого опору Богу та зради Бога – розв’язати корінь гріхів людей. Усі ті, хто не пройшов через Божий суд і очищення й не досяг спасіння, не є надійними. Вони не варті довіри. Тому, коли ти використовуєш когось, ти маєш наглядати за ним і скеровувати його. Крім того, ти маєш його обтинати й часто бесідувати про істину, і лише так ти зможеш чітко побачити, чи можна продовжувати його використовувати. Якщо є люди, які можуть прийняти істину, прийняти обтинання, здатні вірно виконувати свій обов’язок як слід і мають постійний прогрес у своєму житті, то лише ці люди справді придатні для використання» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Екскурс перший. Що таке істина). Божі слова вказують людям шлях для практики. Незалежно від того, чи зашкодить це моїй особистій репутації або інтересам, виконання мого обов’язку згідно з Божими вимогами – це принцип, якого я повинна дотримуватися. Як кураторка, я маю наглядати за роботою й відстежувати її – це мій обов’язок. Хоч би ким були люди, якщо вони належать до сфери моєї відповідальності, я мушу наглядати за ними й відстежувати їхню роботу. Якщо я бачу, що вони недбалі, безвідповідальні або порушують принципи, я маю допомагати їм, виправляти й обтинати їх. Якщо вони все одно не виправляються, їх потрібно перепризначити або відсторонити. Я не повинна пускати все на самоплив і сліпо довіряти людям, оскільки це прояви безвідповідальності та дурості. Ми були глибоко розбещені сатаною й часто живемо за своїми розбещеними характерами, недбало ставлячись до своїх обов’язків і вдаючись до хитрощів, щоб лінуватися. Поки наші розбещені характери не очищені, ні на кого не можна покладатися. Тому людям потрібні лідери і працівники, які наглядатимуть за ними. Вони також потрібні, щоб спонукати людей краще виконувати свої обов’язки. Хоча Соня раніше була євангельською дияконкою й зазвичай сумлінно та відповідально ставилася до свого обов’язку, після того, як її відсторонили, вона жила в стані самообмеження, вважаючи свій рівень низьким. Вона стала дещо негативно налаштованою й пасивною у своєму новому обов’язку, що призвело до того, що багато роботи не було виконано вчасно. Оскільки я не відстежувала її роботу й не наглядала за нею, я не змогла вчасно виявити проблему з її станом або розв’язати її.
Я прочитала ще один уривок із Божих слів і здобула деякі шляхи для слідування у виконанні справжньої роботи. Бог говорить: «Яку б важливу роботу не виконував лідер або працівник і якою б не була природа цієї роботи, їхнім головним пріоритетом є розуміння та осягання того, як просувається робота. Вони мусять бути присутніми особисто, щоб здійснювати подальший контроль і ставити запитання, отримуючи інформацію з перших рук. Їм не слід покладатися лише на чутки або слухати звіти інших людей. Радше вони самі мусять спостерігати за ситуацією персоналу й тим, як просувається робота, а також розуміти, які є труднощі, чи є якісь аспекти, що суперечать вимогам Вишнього, чи є порушення принципів, чи існують якісь завади або переривання, чи бракує необхідного обладнання або відповідних навчальних матеріалів щодо професійної роботи – вони мають бути в курсі всього цього. Скільки б звітів вони не слухали або скільки б не отримували відомостей із чуток, ні те, ні інше не зрівняється з особистим візитом; точніше та надійніше побачити все на власні очі. Ознайомившись із усіма аспектами ситуації, вони матимуть чітке уявлення про те, що відбувається» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). Зі слів Бога я зрозуміла, що під час роботи ми не можемо сліпо довіряти людям або пускати все на самоплив після розподілу завдань. Ми повинні особисто наглядати за людьми й перевіряти їхню роботу. До того ж, недостатньо перевірити її лише раз; нам потрібно вникати в неї протягом певного часу. Ми повинні чітко розуміти прогрес і конкретну ситуацію щодо роботи братів і сестер. Тільки так ми можемо вчасно виявити їхні проблеми та побесідувати, щоб усе виправити, інакше вони можуть спричинити втрати в роботі. Усвідомивши це, я помолилася Богові, висловивши свою готовність покаятися, виконувати свій обов’язок згідно з Божими вимогами та добре робити свою роботу. Протягом наступних днів, коли я відстежувала роботу, я свідомо вникала в те, як ідуть справи в братів і сестер, і незалежно від їхнього минулого або досвіду в проповідуванні Євангелія, я однаково наглядала за ними та відстежувала їхню роботу.
Пізніше мені потрібно було відстежити роботу сестри Лідії. Раніше вона вже співпрацювала зі мною, і спочатку я подумала: «Вона знає, як усе робити. Можливо, їй не потрібен мій нагляд». Але коли ця думка виникла в мене, я зрозуміла, що вона хибна. Я більше не могла виконувати свій обов’язок, спираючись на сатанинську філософію «Не сумнівайся в тих, кого використовуєш». Тож я свідомо доклала зусиль, щоб вникнути в те, як ідуть справи в Лідії. Одного разу я помітила зниження результатів її роботи. Спочатку я нагадала їй про це, але після цього не відбулося жодних значних покращень. Тож я безпосередньо долучилася до роботи, за яку вона відповідала. Я поговорила з братами й сестрами, прагнучи зрозуміти справжню ситуацію з роботою, і справді виявила деякі проблеми. Після того, як я вказала на них Лідії, результативність її обов’язку дещо покращилася. Лідія також сказала, що такий нагляд і перевірка її роботи були корисними, оскільки останнім часом вона дійсно зволікала з виконанням свого обов’язку. Вона також додала, що цей нагляд послужив нагадуванням і спонукав її до дій. Практикуючи так, я також відчула себе спокійніше. Ці усвідомлення та перетворення, які я пережила, є результатом настанов із Божих слів. Я така вдячна Богові!
