65. Трохи знань про егоїзм і мерзенність
У 2020 році я співпрацювала з двома сестрами, Лі На та Ян Ян, у виконанні обов’язків, пов’язаних із текстами. Через деякий час мене обрали лідером команди. Я подумала: «Я вже давно займаюся роботою з текстами, а тепер я – лідер команди, тож я маю співпрацювати з ними, щоб ми могли добре виконувати свої обов’язки». Вони були молоді, тому в повсякденному житті я часто ставилася до них поблажливіше, а коли бачила, що вони стикаються з проблемами в роботі або що їм незрозумілі певні принципи, я разом із ними шукала істину, щоб вирішити ці питання. Лі На та Ян Ян обидві казали, що зі мною легко ладнати, що я терпляча та відповідальна у виконанні обов’язків. Я також вважала, що здатна зважати на загальну роботу, що я терпляча, любляча і маю хорошу людськість. Тоді всі були дуже активними у своїх обов’язках, і робота давала певні результати. Куратор також хвалила мене, і я відчувала задоволення та думала, що в майбутньому маю працювати ще краще.
Пізніше, через збільшення обсягу роботи та накопичення проповідей, куратор влаштувала так, щоб сестра Ван Нань співпрацювала з нами у виконанні обов’язків. Я помітила, що Ван Нань була досить швидкою як у відборі, так і в написанні проповідей, а мій прогрес був повільнішим за її. Я подумала: «Якщо куратор побачить, що після приходу Ван Нань прогрес у відборі проповідей помітно прискорився, чи не вважатиме вона, що мої робочі здібності слабкі, що я не така хороша, як Ван Нань, або що я не виконую реальну роботу, і що саме це стало причиною накопичення проповідей? Так не піде, треба поспішати з відбором проповідей, щоб не відставати від Ван Нань». У той час Ян Ян зіткнулася з певними труднощами під час відбору проповідей, і я знала, що мала б побесідувати з нею і допомогти, але подумала: «Щоб допомогти Ян Ян, мені потрібно буде розбирати проповіді й шукати відповідні принципи, а це зупинить мій власний прогрес у відборі проповідей. Тоді куратор скаже, що я не справляюся так добре, як нова сестра, незважаючи на те, що я вже довго виконую свої обов’язки. Нехай собі, не буду поки цим перейматися». Тож я не поцікавилася труднощами Ян Ян. За кілька днів я помітила, що прогрес Ян Ян у відборі проповідей був повільним, і хоч я хотіла побесідувати з нею і допомогти, але подумала, скільки часу та сил це забере, і промовчала. Одного дня куратор сказала, що Ян Ян має передати частину роботи Лі На. Я помітила, що Ян Ян не пояснила все чітко, тож хотіла обговорити з ними деталі, але подумала, що це затримає мою перевірку проповідей, та і взагалі, оскільки куратор конкретно не доручила це мені, я вирішила не втручатися і краще зосередитися на своїй власній роботі. Згодом Ян Ян і Лі На, у яких робота йшла не дуже добре, запропонували разом побесідувати про шляхи розв’язання проблем, але я не хотіла брати участь, бо думала, що це затягне процес, тому лише коротко висловила свої думки, а потім швидко повернулася до своєї роботи.
Пізніше куратор прийшла перевірити роботу й побачила, що Лі На та Ян Ян мають труднощі, а результати їхньої роботи погіршилися. Коли куратор дізналася, що я не спрямовувала й не контролювала роботу сестер, вона підрізала мене та сказала: «Ти робиш лише ту роботу, за яку відповідаєш, і зовсім не переймаєшся прогресом роботи сестер, з якими співпрацюєш, ти зовсім не виконуєш свої обов’язки лідера команди!». Мені була важко прийняти, що мене так раптово підрізали, і я подумала: «Це не повністю моя провина, що їхня робота не приносить результатів, адже ми розділили обов’язки!». Я почувалася трохи скривдженою. Куратор прочитала мені уривок із Божих слів, і саме тоді я почала усвідомлювати свої проблеми. Бог говорить: «Антихристи не мають совісті, розуму чи людськості. Вони не лише не звертають жодної уваги на сором, але в них є й інша відмінна риса: вони надзвичайно егоїстичні й мерзенні. Буквальний смисл їхнього “егоїзму й мерзенності” неважко зрозуміти: вони сліпі до всього, окрім своїх власних інтересів. Усе, що стосується їхніх власних інтересів, привертає їхню повну увагу, і вони готові страждати ради цього, платити певну ціну, занурюватися в це й присвячувати себе цьому. На все, що не пов’язане з їхніми власними інтересами, вони закриватимуть очі й не звертатимуть уваги; інші можуть робити все, що їм заманеться: антихристам байдуже, чи хтось створює переривання чи завади; вони вважають, що це їх ніяк не стосується. Висловлюючись тактовно, вони займаються виключно власними справами. Але точніше було б сказати, що такий тип людей мерзенний, низький і огидний; ми характеризуємо їх як “егоїстичних і мерзенних”. Як проявляються егоїзм і мерзенність антихристів? У всьому, що є корисним для їхнього статусу чи їхньої репутації, вони докладають зусиль, щоб робити або говорити все необхідне, і охоче переносять будь-які страждання. Але, коли мова йде про роботу, організовану Божим домом, або коли це стосується роботи, яка сприяє життєвому зростанню обраних Богом людей, таку роботу вони повністю ігнорують. Навіть коли злі люди переривають, заважають і коять усіляке зло, серйозно впливаючи на роботу церкви, такі люди залишаються безпристрасними й байдужими, ніби це їх ніяк не стосується. І якщо хтось виявляє лихі вчинки злої людини й повідомляє про них, такі люди кажуть, що нічого не бачили, і прикидаються необізнаними. Але якщо хтось доповідає на них і викриває, що вони не виконують справжньої роботи, а лише прагнуть слави, вигоди та статусу, вони шаленіють. Поспіхом скликаються збори, щоб обговорити, як реагувати, проводяться розслідування, щоб з’ясувати, хто діяв за їхньою спиною, хто був призвідником і хто був причетний. Вони не їстимуть і не спатимуть, доки не докопаються до суті й доки справу не буде повністю залагоджено, – ба більше, вони відчують задоволення, лише коли розправляться з усіма, хто був причетний до доповіді на них. Хіба це не прояв егоїзму та мерзенності? Чи виконують вони церковну роботу? Вони діють виключно заради власної влади та статусу. Вони дбають про власні справи. Незалежно від того, за яку роботу вони беруться, антихристи ніколи не замислюються про інтереси дому Божого. Вони думають тільки про те, чи будуть зачеплені їхні власні інтереси, думають тільки про ту свою невелику роботу, яка приносить їм користь. Для них основна робота церкви – це лише те, чим вони займаються у свій вільний час. Вони взагалі не сприймають її серйозно. Вони рухаються лише тоді, коли їх спонукають до дій, роблять лише те, що їм подобається, і виконують лише роботу заради підтримки власного статусу й влади. У їхніх очах будь-яка робота, організована домом Божим, робота з поширення Євангелія і входження в життя обраного Богом народу не важливі. Із якими труднощами не стикалися б інші люди у своїй роботі, які проблеми вони не виявляли б і не повідомляли б їм, наскільки щирими не були б їхні слова, антихристи не звертають уваги, вони не долучаються, так ніби це їх ніяк не стосується. Якими б серйозними не були проблеми, які з’являються в роботі церкви, вони абсолютно байдужі. Навіть коли проблема виникає безпосередньо перед ними, вони займаються нею лише поверхово. Лише тоді, коли їх безпосередньо обітне Вишній і накаже їм розв’язати проблему, вони неохоче виконають незначну реальну роботу і щось представлять на розгляд Вишнього; незабаром після цього вони продовжать займатися своїми справами. Коли йдеться про роботу церкви, про важливі речі у більш широкому контексті, вони не зацікавлені й не звертають на такі речі уваги. Вони навіть ігнорують проблеми, які самі виявляють, і дають поверхові відповіді на них і щось бурмочуть, коли їх запитують про проблеми, і займаються їх розв’язанням тільки з великим небажанням. Це прояв егоїзму й мерзенності, чи не так? Ба більше, який би обов’язок не виконували антихристи, усіх їх турбує лише те, чи дозволить це їм стати центром загальної уваги; якщо це покращить їхню репутацію, вони ламають голову над тим, як навчитися це робити, як це здійснити. Усе, що їх переймає, – це можливість виділитися серед інших. Що б вони не робили, про що б не думали, їх непокоїть лише їхня слава, вигода та статус. Який би обов’язок вони не виконували, вони змагаються в тому, хто вищий, а хто нижчий, хто переможе, а хто програє, у кого найкраща репутація. Вони переймаються лише тим, скільки людей їх шанує та на них рівняється, скільки людей їм підкоряється та скільки в них послідовників. Вони ніколи не спілкуються про істину й не розв’язують реальних проблем. Вони ніколи не замислюються над тим, як діяти відповідно до принципів, коли виконують свій обов’язок, вони не розмірковують, чи були вони відданими, чи виконали свої зобов’язання, чи були якісь відхилення або промахи в їхній роботі або чи є якісь проблеми, і тим паче вони не замислюються над тим, про що просить Бог і якими є Його наміри. Вони не звертають на це все анінайменшої уваги. Вони тільки опускають голову й роблять щось заради слави, вигоди й статусу, щоб задовольнити свої амбіції й бажання. Хіба це не прояв егоїзму та мерзенності?» (Слово, т. 4. Викриття антихристів. Екскурс четвертий. Огляд натури антихристів і їхнього характеру-сутності (частина перша)). Коли я почула слова «егоїстичний», «мерзенний» та «огидний», мені наче серце проштрикнули, і тільки тоді я усвідомила, що моя поведінка була подібна до поведінки антихриста. Антихристи готові докладати великих зусиль, страждати й платити ціну за те, що стосується їхньої репутації та статусу, але коли йдеться про речі, які не стосуються їхніх інтересів, то навіть якщо це шкодить роботі церкви, вони це ігнорують і роблять вигляд, що не бачать проблеми. Вони справді егоїстичні й мерзенні. Я згадала, що спочатку могла гармонійно співпрацювати з Лі На та Ян Ян, і коли вони стикалися з проблемами чи труднощами, я намагалася всіма силами допомогти й вирішити їх. Але коли куратор запросила Ван Нань, я почала боятися, що якщо відстану від Ван Нань, куратор скаже, що я не така здібна, як вона, або що я не виконую справжню роботу. Тож я припинила піклуватися про моїх сестер-напарниць. Коли я бачила, що Ян Ян має труднощі в роботі, я не хотіла допомагати їй, думаючи, що це забере мій час, і зосередилася виключно на своїй власній роботі. Куратор попросила Ян Ян передати частину роботи Лі На, і хоч я бачила, що вони не поспілкувалися належним чином і це може затримати виконання роботи, я боялася, що бесіда з ними щодо деталей роботи забере мій час, тому вирішила не звертати на це уваги й не втручатися. Я навіть знаходила виправдання, щоб захистити свої особисті інтереси, думаючи, що оскільки куратор не доручила це мені, то це не моя відповідальність. Згодом робота Лі На стала неефективною, і вона опинилася у скруті, але я свідомо уникала бесід із нею і не пропонувала допомогу. Через свою егоїстичність я не допомагала сестрам-напарницям і не брала до уваги роботу в цілому, що призвело до затримки. Хоча здавалося, що я витрачала час і сили на роботу, насправді все, що я робила, було спрямоване на те, щоб захистити свою гордість і статус від шкоди. Як лідер команди, я мала б контролювати та відстежувати прогрес кожного члена команди, і якщо хтось стикнувся з труднощами чи проблемами у своїх обов’язках, я мала б своєчасно підтяти це питання та шукати розв’язання разом із цією людиною, ґрунтуючись на істинах-принципах. Але замість цього я турбувалася лише про власну роботу й переймалася тільки тим, чи не постраждають мої репутація та статус. Я зовсім не думала про роботу в цілому й не справлялася з обов’язками лідера команди. Я побачила, що насправді була мерзенною і огидною, що виявляла той самий характер, що й антихрист! Усвідомивши це, я відчула, що куратор справедливо мене підрізала і що мені нема жодних підстав відчувати образу, тому почала думати, як компенсувати шкоду, завдану роботі.
Пізніше я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Деякі люди завжди хваляться, що вони мають добру людську сутність, що вони ніколи не говорять зле про інших, ніколи не шкодять інтересам інших, і стверджують, що вони ніколи не жадали майна інших людей. Коли виникає суперечка щодо інтересів, вони навіть вважають за краще зазнати збитків, аніж скористатися перевагою над іншими, і всі інші вважають, що вони – хороші люди. Однак, виконуючи свої обов’язки в Божому домі, вони лукаві та слизькі, завжди будують підступи в своїх інтересах. Вони ніколи не думають про інтереси Божого дому, ніколи не вважають нагальними справи, які Бог вважає нагальними, не думають так, як думає Бог, і ніколи не можуть відкласти вбік свої власні інтереси, щоб виконувати свої обов’язки. Вони ніколи не зрікаються власних інтересів. Навіть коли вони бачать злих людей, які вчиняють зло, вони не викривають їх; вони взагалі не мають принципів. Якою є така людська сутність? Це не хороша людська сутність. Не звертай уваги на те, що говорять такі люди; ти маєш бачити, чим вони живуть, що вони виявляють, і яким є їхнє ставлення, коли вони виконують свої обов’язки, а також який у них внутрішній стан і що вони люблять. Якщо любов таких людей до власної слави й наживи сильніша за їхню вірність Богові, якщо їхня любов до власної слави й наживи перевищує інтереси Божого дому, або якщо їхня любов до власної слави й наживи перевищує дбайливість, яку вони проявляють до Бога, тоді чи володіють такі люди людською сутністю? Ні, не володіють. Їхню поведінку можуть бачити інші люди та Бог. Таким людям дуже важко здобути істину» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Віддаючи своє серце Богу, можна здобути істину). Після прочитання Божих слів мені стало досить соромно. Раніше я завжди думала, що маю хорошу людськість, бо вміла гармонійно співпрацювати з братами та сестрами, допомагати їм, а також брати до уваги роботу в цілому. Але з відкриттям фактів я усвідомила, що насправді не була людиною з доброю людськістю. Я відчула, що прихід Ван Нань загрожує моїй репутації та статусу, тому, щоб куратор не сказала, що я гірша за Ван Нань, я повністю зосередилась на хорошому виконанні власної роботи. Коли я бачила, що Ян Ян і Лі На мали труднощі в роботі й потребували допомоги, я їх ігнорувала. Я думала, що допомога їм завадить моєму прогресу у роботі, тому просто відсторонювалася і не втручалася. Внаслідок цього робота зазнала втрат. Лише тоді я усвідомила, що раніше могла допомагати сестрам і думати про роботу в цілому тому, що це не загрожувало моїй репутації та статусу. А тепер, коли на кону стояли моя гордість і статус, було розвінчане моє справжнє обличчя, і заради захисту власної репутації та статусу я нехтувала інтересами церкви. Яким же чином я мала добру людськість? Людина з по-справжньому доброю людськістю має вірність у виконанні свого обов’язку, і коли інтереси Божого дому суперечать її особистим інтересам, вона може враховувати Божі наміри та ставити інтереси Божого дому на перше місце. Але коли я бачила, що робота церкви зазнає збитків, я не хотіла відкладати свої особисті інтереси, щоб допомогти сестрам. У чому ж я проявила хоч якусь людськість! Зрозумівши це, я відчула справжню провину й помолилася Богу: «Боже, я усвідомлюю, що я справді егоїстична, і я готова змінитися та гармонійно співпрацювати з моїми сестрами. Незалежно від того, хто зіткнеться з труднощами у своїх обов’язках, я готова разом із ними шукати істину, щоб вирішити ці проблеми». Відтоді я стала активно запитувати Лі На і Ян Ян про труднощі в їхній роботі, і якщо в них були якісь проблеми, ми разом бесідували й шукали рішення. Після цього, не зважаючи на зайнятість, я завжди знаходила час, щоб обговорити з сестрами робочі питання, і разом ми бесідували про шляхи розв’язання цих проблем. Бачачи, що загальна робота поступово рухається у позитивному напрямку, ми всі відчували радість.
Через деякий час лідер призначила мене та сестру Ян Чжень разом виконувати обов’язки по роботі над текстами. Зазвичай ми разом обговорювали роботу, але пізніше, через зміни в обов’язках, ми розподілили відповідальність. Іноді Ян Чжень потрібно було звіряти матеріали з братами та сестрами. У цей час лідер надсилала листи, щоб поцікавитися її роботою, а брати й сестри також писали їй із запитаннями. Усі ці листи вимагали своєчасних відповідей. Спочатку я могла допомагати з деякими з цих завдань, але згодом я подумала: «Це відповідальність Ян Чжень. Якщо я продовжуватиму їй допомагати, це буде марнуванням мого часу, і якщо робота, за яку я відповідаю, не дасть таких же добрих результатів, як у Ян Чжень, що про мене подумає лідер? Як я зможу знову показатися їй на очі?». Але потім я згадала, як зосереджувалася лише на власній роботі та ігнорувала роботу своїх сестер, через що страждала робота церкви, і зрозуміла, що цього разу не можу так вчинити. Я згадала уривок із Божих слів: «Не дій завжди лише заради себе, не враховуй завжди лише свої власні інтереси; не враховуй інтереси людини й не думай про власну гордість, репутацію і статус. Спочатку ти повинен обміркувати інтереси Божого дому та зробити їх своїм пріоритетом. Тобі слід бути уважним до Божим намірів та розпочати з роздумів про те, чи були якісь домішки у виконанні твого обов’язку, чи був ти відданим, чи виконував свої зобов’язання та чи віддавав їм усього себе, а також чи щиро ти думав про свій обов’язок і про роботу церкви. Ти маєш обміркувати ці речі» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свій розбещений характер). Божі слова дали мені шлях практики. І та робота, за яку відповідала Ян Чжень, і та, за яку відповідала я, – усе це була робота церкви, і мені не слід зважати на свою гордість і статус. Якщо робота Ян Чжень затримається, то інтереси церкви зазнають шкоди. Я мала захищати всю роботу церкви. Після цього, коли Ян Чжень була занадто зайнята, я допомагала їй із деякими завданнями і водночас розставляла завдання за пріоритетністю та працювала відповідно до терміновості. Коли я практикувала таким чином, я почувалася спокійною.
У минулому я завжди думала, що маю добру людськість, що можу страждати й платити ціну у своїх обов’язках, а також гармонійно співпрацювати з братами й сестрами. Але пройшовши через усе це, я побачила, що насправді була дуже егоїстичною, і що всі мої страждання й жертви були для того, щоб захистити свою репутацію та статус. Я дякую Богові за суд і розвінчування Його слів, які дозволили мені пізнати себе та внести деякі зміни.
