21. Чи є пошук лише насолоди благодаттю істинною вірою в Бога?
Перш ніж зустріти Господа Ісуса, я пережила багато болю, випробувань, падінь і поразок. Спочатку в мене було двоє синів-близнюків, які народилися передчасно й не вижили, потім я зазнала численних ділових невдач, і люди задумували недобре проти мене, аж поки мені не довелося полишити бізнес. Але найважче, що мені довелось пережити, – це зрада мого чоловіка. Усі ці удари один за одним катували мене, аж доки я майже не втратила відвагу продовжувати жити. Лише в 2001 році, коли я віднайшла Господа Ісуса, я побачила надію. Віднайшовши Господа, я почала читати Біблію, відвідувати зібрання, молитися до Господа щодня, довіряючи Йому свої ноші та болі, й сама не усвідомила як болі та тривоги зникли, а серце наповнилось миром і легкістю, яких я ніколи не переживала. Я також стала набагато щасливішою та розслабленішою. Потім я народила ще одного сина, і життя поступово налагодилося. Завдяки цим змінам я відчула, що Господь Ісус дійсно вірний і дивовижний, і я так раділа, що знайшла Господа, і була щиро вдячна Господу Ісусу за те, що спас мене.
У травні 2003 я прийняла роботу Всемогутнього Бога останніх днів і вітала повернення Господа. Я дізналась, що це завершальний етап Божої роботи спасіння людства, і його мета – покінчити з коренем гріха людини та її розбещеними характерами й зрештою, привести тих спасенних до Царства Божого. Я почувалась справді благословенною і була вкрай захопленою і щасливою, і я вирішила ревно прагнути й надалі. Після цього, я молилась і читала слова Всемогутнього Бога щодня, і я відвідувала зібрання за будь-яких обставин. Хоча мій чоловік протистояв моїй вірі, мене це не сковувало, я виконувала обов’язок із прийому вдома та проповідувала Євангеліє щоразу, як мала час. Я думала, що, зважаючи на ентузіазм, із яким я прагну, Бог, звичайно ж, схвалить мене, нагородить і благословить мене ще більше й дарує мені життя у мирі та безпеці у майбутньому.
Якось мого однорічного сина почало лихоманити. Іноді температура підіймалась до 39 градусів Цельсія, і це супроводжувалось важкими нападами астми. Часом він блював, і ліки не допомагали, тож йому доводилося лягати на кілька днів чи навіть пів місяця в лікарню, де він отримував тривале внутрішньовенне лікування. Лише тоді йому ставало краще. Вигляд моєї дитини, яка щодня отримувала ін’єкції або приймала ліки, його пухкеньке личко, що худнуло щодня та втрачало своє сяйво й рум’янець, – усе це розривало моє серце та доводило до сліз, і я бажала лише, щоб ця хвороба натомість спіткала мене. Лікар казав, що це вроджена алергічна астма, дуже проблемне захворювання, і що плану спеціального лікування не існує, лише звичайне, щоб контролювати хворобу, але в міру дорослішання мого сина та зміцнення імунітету його стан, можливо, покращиться. Я слухала невпевнені слова лікаря, і вони наповнювали мене болем та відчуттям безпорадності. Я часто молилась до Бога, просячи вилікувати мого сина. Але недуга мого сина не відступала, і в мене почали з’являтись уявлення. Я думала: «Я завжди була завзятою у своєму прагненні, молячись і читаючи слова Божі щодня, і я ніколи не відкладала зібрання й активно виконувала свої обов’язки. Бог мав би мене благословити, так? Коли я вірила в Господа Ісуса, я мала благодать, благословення, мир і радість. Але тепер, коли я вірю у Всемогутнього Бога, чому Він не зцілив мою дитину? Бог усемогутній, тож хіба Він не може зцілити мого сина одним словом? Чому Бог не дослухається моїх молитов?». Зокрема, я згадала про дитину родича, яка мала високу температуру й отримала пошкодження мозку через несвоєчасне лікування. Мій син був ще таким молодим, і я запитувала себе, чи не зашкодять часті лихоманки його мозку та чи не вплинуть на його розумові здібності. Лише від самої думки про це в мене боліло серце. Моїх близнюків уже не було зі мною, і лікар сказав, що мені буде важко завагітніти, отже, якщо щось станеться з моїм сином, як житиму далі? Думаючи про все це, я не могла стримати гірких ридань, і я плакала, коли молилася Богу у безнадії, просячи Його мати милосердя й захистити мого сина та швидко його зцілити. Та скільки б я не молилася, здавалося, Бог мене не слухає. Із часом хвороба дитини не лише не відступила, а й гарячка з’являлася дедалі частіше, і коли піднімалася температура, він не міг нормально дихати, не міг їсти, а після їжі блював. Бачити, як моя дитина в такому юному віці терпить стільки мук, було майже нестерпно боляче, і я почала сумніватися в Бозі. Я думала: «Коли я вірила в Господа Ісуса, Він завжди дарував зцілення, коли я молилася про хвороби, але тепер, коли я повірила у Всемогутнього Бога, чому мої молитви не діють? Може, я повірила не в те? Чи справді Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся?». Через те, що дитина так часто хворіла, вся моя увага була прикута до догляду за нею. Я не відвідувала регулярно зібрання, не могла зосереджено їсти й пити Божі слова, а в молитвах мені було нічого сказати. Моє серце віддалялося від Бога.
Пізніше прийшли сестри, щоб допомогти й підтримати мене, і знайшли для мене кілька уривків із Божих слів. Я прочитала такі слова Всемогутнього Бога: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжений людськими впорядкуваннями або людською завадою. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні заради Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог над вами виконує, стоїть парі сатани з Богом – за цим стоїть битва. … Усе, що роблять люди, вимагає певного обсягу крові їхнього серця. Без реальних труднощів вони не здатні догодити Богу; вони навіть не наближаються до того, щоб догодити Богу, і просто виголошують беззмістовні гасла! Чи можуть ці порожні гасла догодити Богові? Коли Бог і сатана стають до герцю в духовній сфері, як ти повинен задовольняти Бога і як ти повинен бути непохитним у своєму свідченні про Нього? Ти повинен знати, що все, що з тобою відбувається, – це велике випробування і це той час, коли ти потрібен Богу для свідчення» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Одна з моїх сестер сказала: «У нашому житті траплятиметься багато розчарувань, і за кожним із них стоїть духовна битва. З Божого боку – це Бог піддає нас випробуванням, щоб побачити, чи маємо ми віру в Нього й чи зможемо бути непохитними у своєму свідченні; а з боку сатани – це він атакує та спокушає нас, щоб змусити нас засумніватися в Божій роботі, а потім зректися й зрадити Бога. Саме так сталося з Йовом. На перший погляд просто здавалося, що розбійники забрали його майно, а він сам вкрився болючими виразками, але насправді це сатана побився із Богом об заклад, щоб побачити, на чий бік стане Йов. Сьогодні Всемогутній Бог прийшов висловити істину, щоб спасти нас, і сатана не може цього стерпіти, тому він використовує хвороби наших дітей, щоб атакувати нас і заважати нам, намагаючись змусити нас засумніватися в Бозі або навіть зректися й покинути Його. Нам потрібно більше молитися й покладатися на Бога, щоб розгледіти підступи сатани». Почувши бесіду сестри, я розмірковувала над своєю поведінкою і тим, що я виявляла, і побачила, що не маю справжньої віри чи покори Богу, а також не маю розпізнання підступів сатани. У своїй вірі я покладалася лише на ентузіазм, і у своїх уявленнях і фантазіях думала, що раз Господь Ісус зціляє хворих, виганяє демонів і дарує благодать і благословення, а оскільки Всемогутній Бог – це Господь Ісус, що повернувся, то Він, звісно ж, може являти знамення й чудеса, зціляти хворих і виганяти демонів, тож я постійно молилася Богу, просячи Його зцілити мою дитину. Я думала, що Бог неодмінно візьме до уваги моє палке прагнення й швидко зцілить мого сина. Але коли реальність виявилася повною протилежністю моїм думкам і стан мого сина не лише не покращився, а й погіршився, я почала сумніватися в Бозі й утратила мотивацію молитися, відвідувати зібрання та виконувати свої обов’язки. Я виявила стільки розбещеності, навіть не усвідомлюючи цього. Я навіть вважала свої ідеї цілком правильними, але зрозуміла, що у своїй вірі в Бога була зовсім безтолковою! Усвідомивши свої недоліки, я свідомо почала більше їсти й пити слова Божі та відвідувати більше зібрань, а також молилася Богу, просячи Його спрямувати мене, щоб я винесла уроки з хвороби моєї дитини.
Одного дня під час духовних роздумів я прочитала кілька уривків із Божих слів і здобула певне розуміння Божої роботи. Всемогутній Бог говорить: «Згідно з уявленнями людини Бог мусить завжди здійснювати ознаки й чудеса, завжди зцілювати немічних і виганяти бісів та завжди бути точно, як Ісус. Та на цей раз Бог зовсім не такий. Якби в останні дні Бог досі здійснював ознаки й чудеса, виганяв бісів і зцілював немічних – якби Він чинив точно так само, як Ісус, – то Бог би повторював ту саму працю, і робота Ісуса не мала б жодної значущості чи цінності. Тож Бог здійснює один етап роботи в кожному періоді. Щойно завершується кожен етап Його роботи, злі духи відразу намагаються його наслідувати, і щойно сатана починає наступати на п’яти Богу, Бог переходить до іншого способу. Коли Бог завершує стадію Своєї роботи, злі духи намагаються її наслідувати. Ви маєте ясно це розуміти. Чому Божа робота сьогодення відрізняється від роботи Ісуса? Чому Бог сьогодні не являє знаків і чудес, не виганяє бісів і не зцілює немічних? Якби робота Ісуса була така сама, як робота, звершена в період Закону, хіба міг би Він уособлювати Бога періоду Закону? Хіба міг би Він звершити роботу розп’яття? Якби Ісус увійшов у храм і святкував суботу, як у період Закону, то Він би був ніким не гнаний і всім любий. Якби так було, хіба міг би Він бути розіп’ятий? Хіба міг би Він звершити роботу спокути? Який у тому був би сенс, якби втілений Бог останніх днів являв знаки й чуда, як Ісус? Тільки якщо Бог в останні дні зробить іншу частину Своєї роботи – ту, що відбиває частину Його плану управління, – лише тоді людина зможе глибше осягнути Бога, і лише тоді Божий план управління зможе звершитися» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання теперішньої Божої роботи). «Робота, яку робить Бог у цей період, – то передусім надання слів для людського життя, викриття людської природи-сутності та розбещеного характеру, а також усунення релігійних уявлень, феодального та застарілого мислення; знання й культура людини мусять бути очищені через викривальні Божі слова. В останні дні Бог удосконалює людину словами, а не знаками й чудесами. Своїми словами Він викриває людину, судить людину, карає людину та вдосконалює, щоб у Божих словах людина змогла побачити мудрість і красу Бога, змогла зрозуміти притаманний Богу характер і щоб через Божі слова людина узріла Божі діла» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання теперішньої Божої роботи). «Сьогодні всім вам має бути ясно, що в останні дні Бог справджує передусім той факт, що “Слово стає плоттю”. Своєю фактичною роботою на землі Він спонукає людину пізнати Його, і вступити з Ним у контакт, і побачити Його фактичні діла. Він спонукає людину ясно побачити, що Він здатен являти знаки й чуда та що є й часи, коли Він цього не може робити; це залежить від періоду. З цього ти можеш побачити, що Бог не нездатний являти знаки й чуда, а натомість змінює Свій спосіб роботи відповідно до періоду та самої роботи, яку потрібно зробити. На поточній стадії роботи Він не являє знаків і чудес; те, що Він являв певні знаки й чуда в період Ісуса, було тому, що Його робота в той період була іншою. Сьогодні Бог не робить ту роботу, і деякі люди вважають, що Він не здатен являти знаки й чуда, або ж думають, що коли Він не являє знаків і чудес, то Він не Бог. Хіба то не омана? Бог здатен являти знаки й чуда, але Він працює в інший період, тож Він не робить такої роботи. Оскільки це інший період і оскільки це інша стадія Божої роботи, то й діла, які проявляє Бог, теж відрізняються. Людська віра в Бога – це не віра в знаки й чуда і не віра в дива, а віра в Його реальну роботу під час нового періоду. Людина пізнає Бога через той спосіб, у який Бог працює, і це знання породжує в людині віру в Бога, себто віру в роботу й діла Бога. На цій стадії роботи Бог переважно говорить. Не чекай на знаки й чуда; ти їх не побачиш! Це тому, що ти народився не в період Благодаті. Якби ти народився тоді, то зміг би побачити знаки й чуда, але ти дитя останніх днів, тож ти можеш бачити лише реальність і нормальність Бога. Не чекай побачити в останні дні надприродного Ісуса. Ти можеш бачити лише практичного втіленого Бога, який не відрізняється від жодної звичайної людини. У кожний період Бог проявляє різні діла. У кожний період Він проявляє частину Божих діл, і робота кожного періоду відбиває одну частину притаманного Богу характеру й одну частину Божих діл. Діла, які Він проявляє, різняться залежно від періоду, у який Він працює, та всі вони дають людині глибше знання про Бога, щирішу й приземленішу віру в Бога. Людина вірить у Бога через усі Його діла, тому що Бог такий дивовижний, такий великий, тому що Він усемогутній і незбагненний» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Пізнання теперішньої Божої роботи).
Після читання слів Божих у мене на серці стало значно світліше. Коли Бог виконує роботу останніх днів, це не означає, що Він не може являти знамення й чудеса. Це означає, що в цей останній період Бог більше не працює в такий спосіб. Те, що Бог робить зараз, – це робота, яка полягає у вдосконаленні й очищенні людей за допомогою слів. Через Свої слова Він розвінчує такі речі, як сатанинські розбещені характери людей, їхні старі думки та різноманітні релігійні уявлення про Бога, даючи людям змогу позбутися їхніх сатанинських розбещених характерів. Якби Божа робота в останні дні все ще полягала у зціленні хворих, вигнанні демонів і явленні знамень і чудес, щоб люди бачили Бога як особливо надприродного, то людські розбещені характери, їхній бунт і опір Богу було б не так легко виявити, і ми б ніколи не усвідомили свої розбещені характери, а тим більше не очистилися б і не змінилися. Так само й зі мною: якби хвороба моєї дитини минула одразу після моєї молитви, у мене не виникло б жодних уявлень про Бога, і я б не мала жодних сумнівів щодо Нього й думала б, що маю велику віру в Бога та що я істинно прагну. Але коли дитина не була зцілена, у мене виникли хибні розуміння й уявлення про Бога, я скаржилася, що Бог не слухає моїх молитов, і навіть сумнівалася в Ньому. Я не хотіла молитися чи відвідувати зібрання, і мій початковий ентузіазм швидко згас. Коли я зіткнулася з фактами, моя розбещеність, бунтарство й уявлення про Бога були повністю виявлені. Лише тоді я усвідомила, що моя точка зору – оцінювати, чи походить робота від Бога, на основі того, чи явлені знамення й чудеса, чи зцілені хвороби і вигнані демони, – була облудною. Бог виконує певний етап роботи в кожному періоді, і новий період вимагає нової роботи. У період Благодаті Господь Ісус виконував роботу спокути: Він зціляв хворих, виганяв демонів і являв деякі знамення й чудеса. Але зараз – період Царства, останній період, і Бог виконує роботу суду й очищення людей через Свої слова, таким чином розподіляючи всіх людей за родом їхнім, а потім винагороджуючи добрих і караючи злих, і завершуючи цей старий період. Якби Всемогутній Бог досі працював так, як Господь Ісус, являючи знамення й чудеса, зціляючи хворих і виганяючи демонів, хіба Він не повторював би Свою роботу? Як би тоді міг закінчитися цей період? Щобільше, злі духи також можуть імітувати роботу, яку зробив Бог, і якби я визначала, чи походить робота від Бога, за тим, чи явлені знамення й чудеса або чи зцілені людські хвороби, то в підсумку сприйняла б роботу сатани і злих духів за роботу Бога і хулила б проти Бога! На словах я прийняла роботу Всемогутнього Бога останніх днів, але не мала істинного розуміння Бога й досі розглядала Божу новітню роботу з точки зору пошуку того, щоб насититися з хлібів, як у період Благодаті. Я просто намагалася йти старим шляхом у новому взутті. Така віра не отримує Божого схвалення. Робота Бога в останні дні не має на меті вдосконалити людей через знамення й чудеса, а через Його слова. Це справді всемогутність і мудрість Бога! Якби були явлені знамення й чудеса, усі люди повірили б, побачивши їх, і не чинили б жодного опору, але як тоді можна було б розрізнити кіз і овець, плевели й пшеницю, істинних віруючих і фальшивих, добрих слуг і злих слуг? Як би Бог міг виконувати роботу вдосконалення, викриття й відсіювання людей? Зараз Всемогутній Бог працює, висловлюючи істину, щоб завойовувати і спасати людей, і Він не являє знамення й чудеса. Він лише дивиться, чи можуть люди прийняти істину, і, таким чином, спастися можуть лише ті, хто істинно вірить у Бога, а ті, хто належить дияволу сатані, будуть викриті й відсіяні. Я бачу, що чим більш нормальною й практичною є Божа робота, тим більше в ній Його мудрості. Божий спосіб такої роботи справді дивовижний! Якби не викриття фактами та не розвінчування Божими словами, я б ніколи не усвідомила, що вірю в Бога з невизначеністю й з уявленнями, і не усвідомила б, що досі опиралася Богу й бунтувала проти Нього, а тим паче не здобула б жодного розуміння Божої практичної роботи. У той момент я відчула величезне полегшення та визволення в серці і більше не сподівалася відчайдушно, що Бог явить знамення й чудеса, щоб позбавити мою дитину хвороби.
Через хворобу моєї дитини я усвідомила свій облудний погляд на віру в Бога. Згодом я почала розмірковувати: який же правильний погляд на віру в Бога? Я прочитала Божі слова: «Тепер ви розумієте, що таке віра в Бога? Чи означає віра в Бога споглядання ознак і чудес? Чи означає вона вознесіння на небеса? Вірити в Бога зовсім нелегко. Ті релігійні практики повинні бути видалені; пошук зцілення хворих і вигнання демонів, зосередження уваги на ознаках і чудах, прагнення до більшої кількості Божої благодаті, миру й радості, прагнення до перспектив і зручностей плоті – це релігійні практики, і такі релігійні практики є невизначеним видом віри. Що таке справжня віра в Бога сьогодні? Це – прийняття слова Божого як твого життя-реальності й пізнання Бога з Його слова, щоб досягти істинної любові до Нього. Тож ось роз’яснення: віра в Бога полягає в тому, щоб ти міг коритися Богу, любити Бога й виконувати обов’язок, який має виконувати створена істота. Це є метою віри в Бога. Ти повинен досягти знання про те, що Бог гідний любові, про те, наскільки Бог гідний шанування, про те, як у Своїх створених істотах Бог здійснює роботу спасіння і робить їх досконалими – це найнеобхідніше у твоїй вірі в Бога. Віра в Бога – це, головним чином, перехід від життя плоті до життя любові до Бога; від життя в зіпсованості до життя в словах Божих; це вихід з-під влади сатани і перехід до життя під турботою і захистом Бога; це здатність досягти покори Богові, а не покори плоті; це дозвіл Богу завоювати все твоє серце, дозвіл Богу зробити тебе досконалим і звільнити тебе від розбещеного сатанинського характеру. Віра в Бога, головним чином, у тому, щоб велика сила й слава Божа могли бути проявленими в тобі, щоб ти міг слідувати Божій волі, здійснювати Божий план і бути здатним свідчити про Бога перед сатаною. Віра в Бога не повинна мати на меті споглядання ознак і чудес, як не повинна вона й бути заради твоєї особистої плоті. Вона мусить мати на меті прагнення до пізнання Бога й здатність коритися Богу і, подібно до Петра, коритися Йому до самої смерті. Такими є головні цілі віри в Бога. … Якщо у своїй вірі в Бога ти завжди бажаєш побачити ознаки й чуда, то цей погляд на віру в Бога неправильний. Віра в Бога – це, головним чином, прийняття слова Божого як життя-реальності. Коли люди практикують усі слова, які вийшли з уст Бога, і здійснюють їх до себе, Божа мета досягнена. Віруючи в Бога, людина повинна прагнути бути вдосконаленою Богом, бути здатною коритися Богу, а також досягати повної покори Богу. Якщо ти зможеш коритися Богу без нарікань, бути уважним до Божих намірів, досягати духовного зросту Петра, і, як сказав Бог, володіти стилем Петра, тоді ти досягнеш успіху у вірі в Бога, і це буде означати, що Бог тебе здобув» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усе здійснюється словом Божим). Із Божих слів я зрозуміла правильний погляд на віру в Бога. Віра в Бога – це не заради отримання благодаті й благословень, і не заради мирного й безпроблемного життя плоті. Це не істинна віра в Бога. Бог сподівається, що ми зможемо прагнути істини, жити за Його словами, коли щось трапляється, і використовувати своє справжнє втілення в життя, щоб свідчити про Бога та славити Його. Ось що таке істинна віра в Бога. Я була зациклена виключно на надії, що моя дитина зцілиться від хвороби, але не знала, яким був Божий намір або як я мала бути непохитною у своєму свідченні про Бога. Я повністю загрузла у своєму розбещеному характері, судячи й обмежуючи Бога на основі власних уявлень і навіть сумніваючись у Бозі та заперечуючи Божу роботу. Хіба в мене була хоч якась щирість або покора Богу? У мене справді зовсім не було свідчення! Коли моя дитина хворіла, Бог також проникливо спостерігав за моїм ставленням, щоб побачити, чи маю я істинну віру й покору Йому. Я мусила відкласти власні уявлення, і яким би не був перебіг хвороби моєї дитини, я не могла продовжувати бути такою негативною, слабкою або віддалятися від Бога.
Але рішення приймати легко. Набагато важче істинно практикувати істину. Одного дня по обіді, саме коли ми збиралися на зібрання, у моєї дитини знову піднялася температура, і я чітко усвідомила в серці, що це сатана намагається спокусити мене та змусити відмовитися від зібрання. Я згадала Божі слова: «Якщо ти не можеш свідчити перед сатаною, сатана посміється з тебе, він поставиться до тебе як до блазня, як до іграшки, і він часто виставлятиме тебе на посміховисько й створюватиме безлад у твоєму мисленні» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Сатана знав, що найбільше я хвилююся за свою дитину, тому постійно використовував хворобу дитини, щоб спробувати завадити мені й перешкодити піти на зібрання. У минулому я не розуміла істини й не могла розгледіти підступів сатани, і щоразу, коли доводилося обирати між зібранням і хворою дитиною, я панікувала й швидко кидала зібрання, щоб везти дитину до лікаря, йдучи на поводу в сатани. Коли в мене не було зібрання, у дитини не було гарячки, але щойно воно мало початися – з’являлася й гарячка. Чим більше я про це думала, тим чіткіше розуміла, що це цілковито підступи сатани, і я знала, що більше не можу бути зв’язаною й контрольованою сатаною. Я помолилася Богу в серці: «Боже, я більше не хочу, щоб сатана дурив і мучив мене. Я хочу збиратися зі своїми братами й сестрами. Будь ласка, допоможи мені». Після молитви моє серце стало трохи спокійнішим. Я перевірила сина: температура була невисокою, і він здавався бадьорим, тож я залишила його зі свекрухою, попросила її дати йому жарознижувальне, а сама пішла на зібрання. На мій подив, після зібрання я повернулася додому й побачила, що дитина весело грається іграшками. Свекруха сказала, що температура спала без ліків. Я була така щаслива й зворушена, що розплакалася. Я згадала, як раніше гарячка в сина ніколи не проходила, і як нам доводилося їхати в лікарню під крапельниці, щоб йому стало краще, але цього разу температура просто спала взагалі без ліків. Я ледве могла в це повірити й у серці постійно дякувала Богу та славила Його. Через цей досвід я також зрозуміла, що хоча спершу, коли моя дитина хворіла, і я молилася Богу, а Він не зцілив її, у цьому була Божа мудрість. У той час моє серце було сповнене уявлень, фантазій та обмежень щодо Бога, і я не мала жодного розуміння Божої роботи в останні дні, яка завойовує й удосконалює людей через Його слова, і не мала жодного розпізнання щодо спокус і завад сатани. Тому Бог дозволив завадам і спокусам сатани приходити знову й знову, щоб очистити мене, і щоб я могла зрозуміти істину та пізнати Бога. У цьому процесі я виявила уявлення, нерозуміння, скарги й сумніви щодо Бога, і тоді Бог використав Свої слова, щоб просвітити й спрямувати мене, розвінчуючи й судячи мої уявлення та розбещеність, дозволяючи мені зрозуміти нормальну й практичну природу Божої роботи в останні дні, усвідомити мій власний бунт і опір, а також допомагаючи мені навчитися розпізнавати підступи сатани. Зрештою я змогла відкласти свої уявлення, повстати проти своєї плоті й практикувати істину. Я побачила, що Бог, який працює в такий спосіб, справді всемогутній, практичний і надзвичайно мудрий. Через цей досвід я справді пізнала владу й силу Божих слів і побачила, що Бог використовує практичні слова та практичну роботу, щоб завойовувати й удосконалювати людей і здобувати їхні серця. Така робота Бога в останні дні має набагато більше значення, ніж явлення знамень і чудес. Це нагадало мені уривок із Божих слів: «У роботі останніх днів сила слова більша, ніж сила вияву ознак і чудес, і влада слова перевершує владу ознак і чудес» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Таїнство втілення (4)). Ці слова такі реальні!
Пізніше я прочитала ще два уривки з Божих слів і здобула певне розуміння свого розбещеного характеру. Всемогутній Бог говорить: «Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб Я їх зцілив. Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб Я Своєю силою вигнав із їхніх тіл нечистих духів, і так багато вірить у Мене, просто щоб отримати від Мене мир і радість. Так багато вірить у Мене тільки для того, щоб вимагати від Мене більшого матеріального багатства. Так багато вірить у Мене лише для того, щоб провести це життя в мирі та бути в безпеці та неушкодженими в наступному житті. Так багато вірить у Мене, щоб уникнути пекельних страждань і отримати небесні благословення. Так багато вірить у Мене тільки задля тимчасового комфорту, однак не прагне нічого здобути в наступному житті. Коли Я наділяю людей Своїм гнівом і забираю в них усю радість і мир, які вони колись мали, вони починають сумніватися. Коли Я наділяю людей пекельними стражданнями й забираю назад небесні благословення, вони впадають у лють. Коли люди просять Мене зцілити їх, а Я на них не зважаю і відчуваю до них огиду, вони йдуть від Мене, щоб натомість шукати шлях лихого знахарства та чаклунства. Коли Я забираю все, чого люди від Мене вимагали, усі вони зникають без сліду. Тож Я кажу, що люди в Мене вірять, бо Моя благодать занадто рясна і бо можна здобути занадто багато вигод» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?). «Ви маєте розуміти, чому ви в Мене вірите; якщо ви хочете в Мене тільки вчитися чи лікуватися, або стати одним із Моїх святих на небесах, то в тому, що ви за Мною слідуватимете, не буде жодного сенсу. Так слідувати за Мною значило б даремно витрачати сили; так вірити в Мене значило б просто коротати ваші дні, марнувати юність. І врешті-решт ви нічого б не отримали. Хіба то була б не даремна праця? Я давно пішов від юдеїв, і Я більше людям не лікар і не ліки. Я людям більше не в’ючна тварина, що її підганяють чи ріжуть коли заманеться; натомість Я прийшов поміж людей, щоб судити їх і карати, аби люди змогли Мене пізнати. Мусиш знати, що колись Я звершив роботу спокути; колись Я був Ісусом, але не міг навіки Ним залишитися, так само як колись Я був Єговою, та пізніше став Ісусом. Я Бог людського роду, Господь усього творіння, але Я не можу навіки залишатись Ісусом або Єговою. Я був тим, що люди вважають за лікаря, але не можна казати, що Бог – просто лікар людського роду. Тож якщо у своїй вірі в Мене ти дотримуєшся старих поглядів, то ти нічого не досягнеш. Як би ти не хвалив Мене сьогодні: “Як Бог любить людину; Він мене зцілює та дає мені благословення, радість і мир. Який добрий Бог до людини; якщо ми просто віритимемо в Нього, то нам не доведеться хвилюватися про гроші й багатства…,” – Я все одно не можу порушувати Свою початкову роботу. Якщо ти віриш у Мене сьогодні, то отримаєш тільки Мою славу та будеш вартим свідчити про Мене, а решта буде другорядною. Це ти мусиш знати чітко» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Що ти знаєш про віру?). Розмірковуючи над Божими словами, я побачила ниці наміри у своїй вірі. Раніше, коли я вірила в Господа Ісуса, я насолоджувалася благодаттю, миром і радістю, дарованими Господом, і тому думала, що я справді благословенна у вірі в Господа. Але знайшовши Всемогутнього Бога, я побачила, як Бог висловлює істину, щоб спасти людей і врешті-решт привести їх у Царство Небесне, і тому стала ще активнішою у своєму прагненні. Щодня я їла й пила слова Божі та молилася Богу, ніколи не спізнювалася на зібрання, а також проповідувала Євангеліє й виконувала обов’язок із прийому. Я робила все це, щоб догодити Богу, думаючи, що за це Бог подарує мені ще більше благодаті й благословень. Я побачила, що вірила в Бога лише для того, щоб використати Його для задоволення свого бажання благословень. Мене зовсім не обходило, яку роботу виконує Бог, і мене не хвилювало, чого Бог вимагає від людей, як люди повинні вірити в Бога, щоб відповідати Його намірам і задовольняти Його, які люди можуть увійти в Царство, чи схвалює Бог мій спосіб віри, або який правильний погляд на віру в Бога. Я не знала нічого з цього й ніколи про це не думала. Я покладалася лише на свій ентузіазм, щоб збиратися й проповідувати Євангеліє, і думала, що, роблячи це, я задовольняю Бога й повинна отримати Його благословення. Коли в моєї дитини була висока температура, яка не спадала, благодаті й благословень, про які я молилась, і сліду не було, але я не шукала істину й не розмірковувала над собою. Натомість у своєму серці я сумнівалася в Бозі й заперечувала Його роботу. Я побачила, що моє бажання благословень було занадто сильним. Бог – Творець, а я – створена істота, тому для створеної істоти цілком природно й виправдано вірити в Бога й виконувати свій обов’язок. Я не повинна намагатися укладати угоди з Богом, а тим більше висувати Йому нерозумні вимоги. Тепер я справді зрозуміла, що в хворобі моєї дитини були Божі благі наміри. Це дозволило мені порозмірковувати й зрозуміти свій сатанинський характер та облудні погляди на віру. Я також усвідомила, що, оцінюючи, чи є щось справді Божою роботою, слід ґрунтуватися не на тому, чи явлені знамення й чудеса, чи відбуваються зцілення хворих і вигнання демонів або чи даровані благодать і благословення, а радше на тому, чи може через це бути висловлена істина, чи може ця робота привести людей до дедалі більшого розуміння Бога, чи може вона очистити й змінити сатанинські розбещені характери людей, і чи може ця робота спасти людей і вдосконалити їх. Якщо вона може досягти цих результатів, то це, безумовно, робота Бога.
Переживши хворобу моєї дитини, я здобула певне розуміння Його роботи, а також здобула правильні погляди й правильне прагнення у своїй вірі. Це істинне Боже спасіння для мене і Його велика любов до мене. Ця любов у незліченну кількість разів більша за благодать і благословення, про які я просила раніше. Я дякувала Богу від щирого серця! Усвідомивши це, я відчула сором і провину за те, що у своїй вірі шукала лише благодаті й благословень і не прагнула істини, і що я була справді нерозумною і сліпою невігласкою! Я мушу відпустити свої наміри отримати благословення і йти правильним шляхом у своїй вірі.
