35. Роздуми про невиконання справжньої роботи
У травні 2023 року я була відповідальною за роботу з текстами. У середині жовтня одного з лідерів команди було звільнено за те, що він не виконував справжню роботу, а згодом брата Лі Чжи було обрано лідером команди. Тоді лідер спеціально надіслав мені листа, щоб нагадати, що Лі Чжи має середній рівень і йому бракує працездатності, і попросив мене більше допомагати йому й підтримувати його. Тому того ж дня я написала листа Лі Чжи, розповідаючи про конкретні ситуації, в яких опинилися учасники команди, про нагальні проблеми в команді, і так далі, і я попросила його відповідно розставити пріоритети в роботі. Лі Чжи відповів, що спочатку він вважав, що його рівень є недостатнім, що в нього занадто багато недоліків, і що він не справляється з обов’язками лідера команди, але, прочитавши Божі слова, він виправив свій неправильний стан і склав план майбутньої роботи. Я подумала: «У Лі Чжи є деяке життя-входження. Хоча йому бракує працездатності, доки він є правильною людиною, не варто боятися недоліків, і я можу більше його підтримувати й допомагати йому». Я вважала, щойно він осягне деякі принципи й набуде певного досвіду роботи, все буде добре. Після цього я уважно стежила за роботою Лі Чжи. Він зміг прийняти пропозиції, які я йому надавала, і він вчасно надавав свій відгук щодо деталей роботи.
Трохи більш ніж через місяць Лі Чжи поступово підібрав трьох членів команди для роботи з текстами, кожен із яких мав певний рівень. Я почувалася абсолютно щасливою, розмірковуючи: «Мені завжди було важко знайти підхожих людей, але Лі Чжи щойно прибув і вже їх знайшов. Схоже, що працездатність Лі Чжи не така вже й погана». Я згадала час, коли була відповідальною за роботу трьох команд і зрощення людей. Тоді я щодня була дуже зайнятою, але тепер, коли Лі Чжи вже майже освоїв свою роботу, я можу трохи розслабитися. Після цього я вже не стежила за його роботою так пильно. Через півмісяця я помітила, що команда, за яку відповідав Лі Чжи, не надіслала жодної статті з досвідним свідченням. Я була трохи спантеличена: «Лі Чжи сказав, що три сестри, які щойно приєдналися до команди, мають певну кваліфікацію, то чому ж немає жодних результатів виконання їхніх обов’язків? Можливо, вони ще не осягнули принципи, бо щойно розпочали вправляння?». Розмірковуючи над цим, я пішла подивитися, як група справляється з переглядом статей із досвідним свідченням. Я помітила, що Лі Чжи зміг виявити деякі проблеми в статтях із досвідним свідченням, і що в роботі не було явних відхилень. Я подумала: «Результати роботи, за яку відповідав Лі Чжи, завжди були незадовільними. Не варто очікувати, що результати покращаться одразу. Можливо, вони покращаться з часом». Тоді я також подумала: «Чи варто мені продовжувати перевірку?». Але коли я замислилася над тим, що мені доведеться витратити багато часу на вирішення проблем, якщо вони справді були, і над тим, що мені ще потрібно було стежити за роботою двох інших команд, я відчула, що якби мені довелося бути залученою до всього цього, я б була виснаженою! Довго поміркувавши, я врешті-решт вирішила, що краще доручити Лі Чжи перевірити й владнати це. Одного разу я дізналася, що Лу Юань, сестра, яка нещодавно перевелася, відчувала опір щодо відстежування роботи й кураторства з боку Лі Чжи, вважаючи, що постійні запити про хід роботи були марною тратою її часу, і вона навіть висловила цю думку в присутності інших. Я знала, що її ставлення було неправильним і що це унеможливить подальшу роботу Лі Чжи, але я не стала далі розбиратися в цьому й намагатися це вирішити; я просто попросила Лі Чжи побесідувати з Лу Юань. Пізніше Лі Чжи повідомив, що Лу Юань як завжди виконувала свої обов’язки, тож я більше не поверталася до цього питання.
Коли я дізналася про це, була середина грудня, і виявилося, що група, за яку відповідав Лі Чжи, досі не надіслала багато статей із досвідним свідченням. Я зрозуміла, що щось не так, тож швидко написала листа Лі Чжи, щоб дізнатися, що сталося. Він сказав, що з його станом не все добре, і що кілька братів і сестер сказали, що він не здатний виконувати справжню роботу чи вирішувати проблеми, з якими вони стикаються під час виконання своїх обов’язків, і що вони розглядали можливість поскаржитися на нього. Тоді я була шокована. Хіба раніше він не міг виконувати роботу? Як так раптом дійшло до того, що на нього поскаржилися? Мені стало трохи страшно. Те, що робота цієї команди вийшла саме такою, було пов’язано з тим, що я в цей період не займалася справжньою роботою. Я швидко підійшла до групи, щоб зрозуміти ситуацію. На моє здивування, Лі Чжи вважав, що його рівень є слабким і він не може бути лідером команди, тому взяв на себе відповідальність і звільнився. Як би лідер не намагався проводити бесіди й допомагати, це було марно. Після того, як Лі Чжи пішов, я виявила, що в групі, за яку він відповідав, було безліч проблем. Лу Юань постійно виплескувала свій негатив. Вона вважала, що нагляд і перевірка роботи з боку Лі Чжи – це марна трата її часу, через що Лі Чжи не міг контолювати процес роботи, що значно затримувало й ускладнювало роботу з текстами. Нові сестри, які щойно розпочали вправлятися, були нестримані й недисципліновані, а також неорганізовані у виконанні своїх обов’язків, а коли вони стикалися з труднощами, то просто перекладали їх на Лі Чжи. Але Лі Чжи ніколи не наголошував на питанні їхнього ставлення до виконання їхніх обов’язків, і він також не повідомляв про це керівництву. Він просто дозволив їм і далі працювати абияк у команді й бути недбалими. Дізнавшись про все це, я була приголомшена. Протягом цих трьох місяців Лі Чжи ніяк не вплинув на перевірку роботи. Учасники команди дуже недбало ставилися до своїх обов’язків, а я про це навіть не підозрювала. Це призвело до зупинки цієї частини роботи з текстами. Я щиро шкодувала, що не була стараннішою! Пізніше я звільнила непідхожих учасників команди і прийняла на роботу нових працівників, і лише тоді робота почала поступово налагоджуватися.
Після цього випадку я відчувала сильне почуття провини. Я добре усвідомлювала, що рівень Лі Чжи був середнім і що його працездатність не була на високому рівні, тож як я могла відпустити кермо правління і знехтувати роботою цієї команди? Якби я приділяла більше уваги перевірці й вивченню роботи, я могла б раніше виявити проблеми Лі Чжи й уникнути цих наслідків. Я несу повну відповідальність за те, що робота вийшла саме такою. У той час я часто шукала й читала Божі слова, що розвінчували неправдивих лідерів. Серед них був уривок, який зокрема стосувався мого стану. Бог говорить: «Неправдиві лідери ніколи не розпитують про робочу ситуацію різних кураторів команд і не проводять подальший контроль над нею. Вони також не розпитують про життя-входження кураторів різних команд і персоналу, відповідального за різні важливі завдання, не проводять подальший контроль над ним і не мають про нього уявлення, так само як і про їхнє ставлення до церковної роботи та своїх обов’язків, а також до віри в Бога, істини й Самого Бога. Вони не знають, чи зазнали ці люди якихось перетворень або зростання, і не знають про різні проблеми, які можуть бути в їхній роботі; зокрема, вони не знають про вплив помилок і відхилень, що виникають на різних етапах роботи, на роботу церкви та життя-входження Божих обранців, а також про те, чи були ці помилки та відхилення коли-небудь виправлені. Вони абсолютно нічого не знають про всі ці речі. Якщо вони нічого не знають про ці детальні умови, вони стають пасивними щоразу, коли виникають проблеми. Однак неправдиві лідери взагалі не переймаються цими детальними питаннями під час виконання своєї роботи. Вони вірять, що після упорядкування призначення різних кураторів команд і розподілу завдань їхня робота виконана – це вважається добре виконаною роботою, і якщо виникають інші проблеми, це їх не стосується. Оскільки неправдиві лідери не можуть наглядати за різними кураторами команд, скеровувати їх та стежити за ними, і вони не виконують своїх обов’язків у цих сферах, це призводить до того, що в роботі церкви влаштовується безлад. Це – невиконання лідерами та працівниками своїх обов’язків. Бог може проникливо спостерігати глибини людського серця; це здатність, якої бракує людям. Тому, працюючи, люди повинні бути більш старанними й уважними, регулярно відвідуючи робоче місце, щоб здійснювати подальший контроль над роботою, наглядати за нею та скеровувати її, аби забезпечити нормальний хід церковної роботи. Очевидно, що неправдиві лідери абсолютно безвідповідальні у своїй роботі, і вони ніколи не наглядають, не проводять подальшого контролю над різними завданнями й не скеровують їх. Як наслідок, деякі куратори не знають, як розв’язувати різні проблеми, що виникають у роботі, і залишаються на своїх посадах кураторів, хоча вони далеко не достатньо компетентні для виконання цієї роботи. Зрештою, робота відкладається знову і знову, і вони влаштовують повний безлад. Це наслідок того, що неправдиві лідери не розпитують про ситуацію кураторів, не наглядають за нею і не проводять її подальший контроль, результат, який повністю спричинений невиконанням неправдивими лідерами своїх обов’язків» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Бог каже, що неправдиві лідери не несуть відповідальність за свої обов’язки й не виконують справжню роботу. Вибравши куратора, вони вважають, що все гаразд і тепер можуть не втручатися. Тому вони не вивчають і не осягають деталей різних предметів роботи. Вони навіть не знають, чи є куратор або ті, хто виконує обов’язки, компетентними, або якщо робота зупиняється, що завдає серйозної шкоди роботі. Це справжній неправдивий лідер. Я була саме тим неправдивим лідером, про якого говорить Бог. Після того як Лі Чжи було обрано лідером команди, я побачила, що він знайшов трьох учасників команди для роботи з текстами, і коли я спілкувалася з ним щодо роботи, його ставлення завжди було досить позитивним. Тож я вважала, що Лі Чжи добре справляється, і могла спокійно її йому довірити. Згодом я стала бюрократкою й більше не наглядала за його роботою й не слідкувала за її виконанням. У результаті я не знала, що Лі Чжи мав труднощі з виконанням своїх обов’язків, а також я зовсім не підозрювала, що учасники команди не виконували належним чином свої завдання й були недбалими. Насправді я знала, що робота в їхній команді постійно не давала результатів, але побоювалася, що якщо заглиблюся в деталі, мені доведеться витратити час і сили на вирішення цих проблем, тому я доручила це Лі Чжи. Крім того, Лу Юань не дозволяла іншим здійснювати нагляд за виконанням своїх обов’язків. Також вона постійно виплескувала негатив у команді, що заважало роботі з текстами. Я не викрила її проблеми, а дозволила Лі Чжи з ними розібратися, а після цього я не перевірила результати. Це призвело до того, що проблеми залишилися невирішеними, що сповільнило хід роботи. Побачивши це, я усвідомила, що дійсно поводилася як неправдивий лідер. Я не лишила нічого, окрім переступів у виконанні своїх обов’язків.
Пізніше я розмірковувала: «Чому я так сильно довіряла Лі Чжи?». Я прочитала Божі слова: «Неправдиві лідери ніколи не довідуються про кураторів, які не виконують справжньої роботи або не займаються належною їм роботою. Вони думають, що їм достатньо лише обрати куратора, і на цьому все закінчується, і що потім куратор зможе сам розібратися з усіма робочими питаннями. Тож неправдиві лідери лише час від часу проводять зібрання, не наглядають за роботою та не питають, як вона просувається, і поводяться, як лідери, що усунулися від справ. … Вони не здатні самі виконувати справжню роботу, і вони також не прискіпливі до роботи лідерів команд і кураторів – вони не стежать за нею і не наводять про неї довідки. Їхній погляд на людей ґрунтується лише на їхніх власних враженнях і фантазіях. Коли вони бачать, що хтось певний час добре працює, вони думають, що ця людина буде доброю завжди, що вона не зміниться; вони не вірять нікому, хто каже, що з цією людиною є проблема, і ігнорують, коли хтось попереджає їх про цю людину. Як ви думаєте, неправдиві лідери дурні? Вони дурні й безглузді. Що робить їх дурними? Вони безтурботно довіряють людині, вірячи, що оскільки ця людина, коли її обирали, принесла присягу, ухвалила рішення й молилася зі сльозами, що текли по її обличчю, то це означає, що вона надійна, і ніколи не буде жодних проблем із тим, щоб вона взяла на себе відповідальність за роботу. Неправдиві лідери не мають розуміння природи людей; вони не знають справжньої ситуації розбещеного людства. Вони кажуть: “Як може хтось змінитися на гірше, коли його обрали куратором? Як може хтось, хто здається таким серйозним і надійним, ухилятися від своєї роботи? Він би не став цього робити, чи не так? У нього велика гідність”. Оскільки неправдиві лідери занадто сильно повірили у власні фантазії та почуття, це зрештою робить їх нездатними своєчасно розв’язувати численні проблеми, що виникають у церковній роботі, і заважає їм оперативно відстороняти причетного куратора та коригувати призначені йому обов’язки. Вони – справжнісінькі неправдиві лідери. … неправдиві лідери мають фатальну ваду: вони швидко довіряють людям на основі власних фантазій. І це спричинено нерозумінням істини, чи не так? Як Боже слово розвінчує сутність розбещеного людства? Чому вони повинні довіряти людям, яким навіть Бог не довіряє? Неправдиві лідери занадто зарозумілі й упевнені у власній праведності, чи не так? Ось що вони думають: “Я не міг помилитися щодо цієї людини, не повинно бути жодних проблем із цією людиною, яку я визнав придатною; вона точно не з тих, хто упивається їжею, питтям і розвагами, або хто любить комфорт і ненавидить важку працю. Вона цілковито надійна й заслуговує на довіру. Вона не зміниться; якби вона змінилася, це означало б, що я помилявся щодо неї, чи не так?”. Що це за логіка? Чи ти якийсь експерт? У тебе рентгенівський зір? У тебе є така особлива навичка? Ти міг би прожити з якоюсь людиною один-два роки, але чи зміг би ти побачити, ким вона є насправді, без відповідного оточення, яке б повністю розкрило її природу-сутність? Якби її не викрив Бог, ти міг би прожити пліч-о-пліч із нею три або навіть п’ять років і однаково не був би здатен зрозуміти, якими саме є її природа-сутність. І наскільки це ще більше відповідає дійсності тоді, коли ти рідко бачиш таку людину, рідко буваєш із нею? Неправдиві лідери безпечно довіряють людині, ґрунтуючись на тимчасовому враженні чи позитивній оцінці її іншими, і наважуються довірити цій людині роботу церкви. Чи не проявляють вони в цьому крайню сліпоту? Хіба вони не поводяться нерозважливо? І коли неправдиві лідери так працюють, чи не поводяться вони вкрай безвідповідально?» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (3)). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, чому так легко довіряла людям. Головною причиною було те, що я не розуміла істини й була дуже зарозумілою, а також те, що я оцінювала людей із огляду на свої уявлення й фантазії. Я вважала, що людина здатна виконувати справжню роботу лише тому, що вона на мить продемонструвала гарні результати. Це призвело до того, що я надто довіряла людям і нехтувала наглядом і контролем за роботою. Насправді лідер нагадав мені, що рівень кваліфікації і працездатність Лі Чжи були не надто високими, і він попросив мене детальніше стежити за роботою та надавати йому більше вказівок і допомоги під час її виконання. Але оскільки Лі Чжи знайшов трьох учасників команди для роботи з текстами і помітив деякі проблеми в статтях із досвідним свідченням, я змінила свою думку про нього й подумала, що він має працездатність і що його рівень не такий уже й поганий. Після цього я перестала втручатися в його роботу й рідко перевіряла її або розпитувала про неї. У результаті я не виявила й не вирішила багатьох проблем, що призвело до затримок у роботі. Щоправда пригадуючи в деталях, я збагнула, що двох із трьох учасників надав лідер, а Лі Чжи лише відповідав за упорядкування їхніх обов’язків. Також причина, чому він зміг виявити деякі проблеми в статтях, полягала в тому, що він раніше вже практикувався в написанні статей, і він міг осягнути деякі принципи. Але коли справа доходила до справжньої роботи й застосування істини до вирішення проблем, таких як учасники команди, які не дотримуються встановлених правил і ставляться до своїх обов’язків несерйозно, він не міг цього зробити. Я не оцінювала людей за принципами істини, до того ж я жадала легкості й не хотіла ні страждати, ні йти на жертви, не контролюючи й не наставляючи Лі Чжи на детальну роботу, що шкодило роботі. Розмірковуючи над цим, я відчула на серці і провину, і жаль. Я усвідомила, що була справді сліпою – і очима, і серцем!
Після цього я почала шукати Божі слова про те, як слід виконувати справжню роботу, щоб прочитати. Бог говорить: «Яку б важливу роботу не виконував лідер або працівник і якою б не була природа цієї роботи, їхнім головним пріоритетом є розуміння та осягання того, як просувається робота. Вони мусять бути присутніми особисто, щоб здійснювати подальший контроль і ставити запитання, отримуючи інформацію з перших рук. Їм не слід покладатися лише на чутки або слухати звіти інших людей. Радше вони самі мусять спостерігати за ситуацією персоналу й тим, як просувається робота, а також розуміти, які є труднощі, чи є якісь аспекти, що суперечать вимогам Вишнього, чи є порушення принципів, чи існують якісь завади або переривання, чи бракує необхідного обладнання або відповідних навчальних матеріалів щодо професійної роботи – вони мають бути в курсі всього цього. Скільки б звітів вони не слухали або скільки б не отримували відомостей із чуток, ні те, ні інше не зрівняється з особистим візитом; точніше та надійніше побачити все на власні очі. Ознайомившись із усіма аспектами ситуації, вони матимуть чітке уявлення про те, що відбувається. Особливо вони мусять чітко й точно осягнути, хто має добрий рівень і гідний зрощування, бо лише тоді вони зможуть точно зрощувати й використовувати людей, що є ключовим, якщо лідери та працівники хочуть добре виконувати свою роботу» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (4)). Бог каже, що для того, щоб добре виконувати справжню роботу, головне – не зважати на плотські бажання й не покладатися лише на чужі розповіді. Ми повинні брати участь особисто, зануритися в саму суть роботи та зрозуміти її деталі. Коли ми виявляємо проблеми, ми повинні особисто брати участь у їх вирішенні. Ми маємо через певний час проаналізувати результати роботи, а не просто її виконати без подальшого контролю. Тож я помолилася Богу в серці, сказавши, що більше не буду бюрократкою, а після цього я почала зосереджуватися на виконанні детальної роботи, особисто цікавитися деякими питаннями й намагатися їх вирішити. На той час робота в команді, за яку відповідала сестра Су Цзін, не давала жодних результатів, і коли я прийшла перевірити роботу, вона розповіла, як вона виконувала справжню роботу, як страждала і на які жертви йшла. З її розповіді складалося враження, що Су Цзін багато чого зробила, але це не відповідало результатам роботи, тому я почала детально перевіряти роботу. Я дізналася, що Су Цзін дуже переймалася своєю репутацією і статусом, а коли звітувала про роботу, то повідомляла лише гарні новини, а не погані. Коли я розпитувала її про подробиці роботи, вона завжди уникала ключових проблем, а після проведення перевірки й опитування я переконалася, що Су Цзін не мала працездатності, і тоді я її відсторонила. Оскільки на той момент я не могла знайти підхожу людину на роль лідера команди, я взяла на себе частину кропіткої роботи. Протягом двох місяців, фактично беручи участь у роботі й контролюючи її, результати роботи над статтею покращилися і я відчула насолоду від справжньої роботи.
Коли я дізналася про це, настав квітень. Робота трьох команд, за які я відповідала, поступово демонстрували прогрес, і ми визначили кандидатів на роль лідера команди. У глибині душі я планувала: «Робота нарешті налагодилася, і якщо я буду регулярно стежити за речами, все має бути добре, і я нарешті зможу відпочити». Поступово я зосередилася виключно на статтях із досвідним свідченням, які надсилали щодня, і я більше не проявляла ініціативи, щоб розібратися в деталях роботи. Одного дня в червні я переглядала відео з досвідним свідченням, де брат був лідером церкви, відповідальним за євангельську роботу. Він виконував роботу дуже ретельно й добре знав ситуацію кожного потенційного одержувача Євангелія. Я порівняла себе з ним і зрозуміла, що значно відстаю. Особливо протягом останніх двох тижнів я просто раділа тому, що мені вдалося надіслати статті з досвідним свідченням, і я не дивилася на деталі роботи кожної команди. Я усвідомила, що стала трохи байдужою в своїй роботі й швидко змінила ситуацію. Я почала перевіряти роботу кількох команд, і лише тоді виявилося, що одна команда мала величезний обсяг статей із досвідним свідченням, які не було перевірено, а також те, що інша команда була вкрай неефективною у виконанні своїх обов’язків, і результати її роботи значно погіршилися… Чим більше я перевіряла, тим більше виявляла проблем. Я так розлютилася на себе: «Чому я не помітила цих проблем раніше? Як я могла знову, всупереч собі, піти шляхом неправдивого лідера?». Тоді я помолилася, щоб знайти відповідь.
У своїх пошуках я прочитала уривок із Божих слів: «Є ще один тип неправдивого лідера, про який ми часто говорили, бесідуючи на тему “зобов’язань лідерів і працівників”. Цей тип має певний рівень, вони не дурні, у своїй роботі вони мають способи й методи, а також плани для розв’язання проблем, і коли їм дають якусь роботу, вони можуть виконати її так, що вона буде близькою до очікуваних стандартів. Вони здатні виявляти будь-які проблеми, що виникають у роботі, а також можуть розв’язати деякі з них; коли вони чують про проблеми, про які повідомляють деякі люди, або спостерігають за поведінкою, проявами, мовленням та діями деяких людей, у їхньому серці виникає реакція, і вони мають власні думку та ставлення. Звісно, якби ці люди прагнули до істини й мали почуття ноші, то всі ці проблеми можна було б розв’язати. Однак проблеми несподівано залишаються нерозв’язаними в роботі, за яку відповідає той тип людей, про який ми сьогодні бесідуємо. Чому так? Тому що ці люди не виконують справжньої роботи. Вони люблять легкість і ненавидять важку працю, вони лише докладають поверхових недбалих зусиль, їм подобається байдикувати й упиватися благами статусу, їм подобається наказувати людям, і вони просто трохи ворушать губами, дають кілька порад, а потім вважають свою роботу виконаною. Вони не беруть до серця ні справжню роботу церкви, ні критичну роботу, яку доручає їм Бог, – вони не мають цього відчуття ноші, і навіть якщо Божий дім неодноразово наголошує на цих речах, вони однаково не беруть їх до серця. … У чому проблема цього типу людей? (Вони занадто ліниві.) Скажіть Мені, у кого серйозна проблема – у лінивих людей чи в людей із низьким рівнем? (У лінивих людей.) Чому в лінивих людей серйозна проблема? (Люди з низьким рівнем не можуть бути лідерами чи працівниками, але вони можуть бути певною мірою ефективними, коли виконують обов’язок, що відповідає їхнім здібностям. Однак ліниві люди нічого не можуть зробити; навіть якщо вони мають рівень, це не дає жодного ефекту.) Ліниві люди нічого не можуть зробити. Якщо узагальнити це двома словами, вони – нікчемні люди; вони мають інвалідність другого класу. Яким би високим не був рівень лінивих людей, він у них лише для краси; хоча вони й мають високий рівень, від нього жодної користі. Вони занадто ліниві: вони знають, що мають робити, але не роблять цього; і навіть коли вони знають, що щось є проблемою, вони не шукають істини, щоб розв’язати її; і хоча вони знають, які труднощі їм слід перетерпіти, щоб робота була ефективною, вони не бажають терпіти ці вартісні труднощі. Як наслідок, вони не можуть здобути жодних істин і не можуть виконувати жодної справжньої роботи. Вони не бажають терпіти труднощі, які люди мають терпіти; вони тільки те й знають, що упиватися комфортом, насолоджуватися часом радості й дозвілля та насолоджуватися вільним і розслабленим життям. Хіба вони не нікчемні? Люди, які не можуть терпіти труднощі, не заслуговують на життя. Ті, хто завжди бажає жити життям паразита, – це люди без совісті чи розуму; вони – звірі, і такі люди непридатні навіть для того, щоб трудитися. Оскільки вони не можуть терпіти труднощі, навіть коли вони трудяться, вони не здатні робити це добре, а якщо вони бажають здобути істину, на це ще менше надії. Той, хто не може страждати й не любить істини, – нікчемна людина; вона непридатна навіть для того, щоб трудитися. Вони – звірі, без жодної крихти людськості. Такі люди мусять бути відсіяні; лише це відповідає Божим намірам» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (8)). Читаючи про те, як Бог викриває таких неправдивих лідерів, які мають рівень, але не виконують належним чином своїх обов’язків, я відчула, як серце стиснулося. Раніше я завжди думала, що я не дуже лінива, і я ніколи не вважала себе непотрібною людиною, яку викрив Бог, але цього разу на тлі фактів я мусила визнати, що причина моєї невдачі, щоб виконати справжню роботу, полягала в тому, що я любила комфорт, ненавиділа важку працю, жадала легкості й була надто ледачою. Озираючись назад, коли я здійснювала нагляд за роботою, спочатку я могла взяти на себе певну відповідальність, змиритися з деякими труднощами й заплатити певну ціну, і в роботі спостерігався певний прогрес. Але коли я бачила перші результати роботи, моє бажання комфорту росло, і я почала перекладати роботу на лідерів команд, таємно насолоджуючись своїм дозвіллям. Мені цілком вистачало щодня просто перевіряти статті, і я не хотіла витрачати розумові сили на те, щоб активно розмірковувати над проблемами кожної команди. Спочатку я дуже старанно виконувала свої обов’язки, але не могла довести справу до кінця й завжди обирала найлегший шлях. Це означало, що проблеми на роботі не вдавалося вчасно виявити й вирішити. Бог наділив людей розумом, щоб вони розмірковували над важливими питаннями, але я завжди зважала на потреби плоті й ніколи не хотіла задіювати розум чи обмірковувати проблеми. Церква доручила мені виконати такий важливий обов’язок, але я не замислювалася над тим, яку ціну доведеться заплатити, щоб роботу було виконано ефективно. Натомість я потурала комфорту й нехтувала своїми обов’язками. Я справді не мала ані совісті, ані людськості. Хіба я не була саме тією непотрібною людиною, про яку говорить Бог? Тоді я помолилася Богу, бажаючи повстати проти своєї плоті, покаятися перед Богом і виконувати справжню роботу.
Одного дня під час читань я прочитала два уривки з Божих слів і знайшла шлях до практики. Бог говорить: «Нині існує не так багато можливостей для виконання обов’язку, тому ти маєш використовувати їх, коли це можливо. Саме тоді, коли перед тобою стоїть обов’язок, ти маєш напружити всі свої сили; саме тоді ти маєш принести себе в жертву, повністю присвятити себе Богові, і саме тоді ти маєш заплатити ціну. Нічого не приховуй, не плекай жодних планів, не давай собі жодних поблажок і не залишай собі можливості відступити. Якщо ж ти даєш собі поблажки, якщо ти корисливий, лукавий і підступний, то твоя робота буде гарантовано виконана погано» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Життя-входження починається з виконання обов’язку). «Якщо ти справді маєш певний рівень, справді володієш професійними навичками в межах свого зобов’язання й не є сторонньою людиною у своїй професії, то тобі просто треба дотримуватися однієї фрази, і ти зможеш бути вірним своєму обов’язку. Якої фрази? “Вкладай у це душу”. Якщо ти вкладаєш душу в справи й у людей, то зможеш бути вірним і відповідальним у виконанні свого обов’язку. Чи легко практикувати цю фразу? Як її практикувати? Це не означає слухати вухами чи думати розумом – це означає використовувати своє серце. Якщо людина зможе справді використовувати своє серце, то, коли її очі бачитимуть, як хтось щось робить, якось діє чи якось реагує на щось, або коли її вуха чутимуть чиїсь думки чи аргументи, задіявши серце для роздумів і осмислення всього цього, у її свідомості виникатимуть певні ідеї, погляди й ставлення. Ці ідеї, погляди й ставлення дадуть їй глибоке, конкретне й правильне розуміння людини чи речі, і водночас породять відповідні й правильні судження та принципи. Лише коли людина має ці прояви використання свого серця, це означає, що вона вірна своєму обов’язку» (Слово, т. 5. Зобов’язання лідерів і працівників. Зобов’язання лідерів і працівників (7)). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що для того, щоб виконувати свої обов’язки й займатися справжньою роботою, спочатку я маю свідомо повстати проти свого розбещеного характеру й від усього серця взятися за виконання своїх обов’язків. Якщо я в це вкладу серце, то зможу виявити проблеми й дійсно вирішити їх. Тільки так я зможу віддано виконувати свої обов’язки, і лише тоді це можна буде вважати справжньою роботою. Якщо я не вкладу в це серце, не захочу докладати сил і не заплачу ціну, я не докладу сил, щоб прагнути до істини, коли побачу проблеми, і я, можливо, не зможу навіть виявити проблеми, вже не кажучи про їх вирішення, і в результаті я не зможу виконувати свої обов’язки. Пізніше я послідовно обговорила проблеми в команді з сестрою, з якою працювала. Ми ретельно перевірили роботу в команді й виявили деякі відхилення і прогалини, і тоді я написала лист, щоб предметно побесідувати, і поступово проблему низької ефективності виконання обов’язків у команді було вирішено. Але я знала, що не можу просто один раз перевірити і проконтролювати виконання цих завдань і на цьому все, що необхідними є регулярні перевірки й нагляд, і що ця робота має виконуватися протягом тривалого часу. Іноді, коли робота накопичувалася, мій стан бажання бути лінивою все одно проявлявся, але мені вдавалося вчасно взяти себе в руки й повстати проти своєї плоті, й виконувати справжню роботу з огляду на Божі слова. Непомітно для себе робота над статтями в командах, за які я була відповідальна, почала демонструвати чіткі результати, і я почувалася справді щасливою. У мене на серці було спокійно, коли я так виконувала свої обов’язки.
Переживши це, я зрозуміла, що не складно виконувати справжню роботу. Питання тільки в тому, щоб вкласти в неї серце. Коли ви правильно визначаєте свої наміри – відмовляючись від плотського комфорту й легкості, а натомість зосереджуєтеся на тому, як добре виконати справжню роботу – ваше серце більше зосереджене на належних питаннях, і у виконанні своїх обов’язків ви зможете пережити Боже наставництво і благословення, а також бачити проблеми більш чітко й точно. Найголовніше, що, виконуючи справжню роботу, ви зможете виявити більше проблем, і ви зможете практикуватися вирішувати проблеми з істиною, досягаючи розуміння ще більше принципів істини. Я усвідомила, що лише виконуючи справжню роботу, можливо належно виконувати свої обов’язки й мати спокій і легкість на серці. Дякувати Богу!
