44. Розмірковування після зібрання
У листопаді 2024 року я переглядала статті з досвідним свідченням у церкві. Одного дня наша кураторка завітала на зібрання нашої команди й сказала, що з огляду на статті, які ми нещодавно надіслали, вона бачить, що ми не до кінця зрозуміли деякі принципи. Вона хотіла переглянути з нами кілька статей, щоб ми всі разом змогли засвоїти принципи. Вона вибрала кілька статей і попросила кожну з нас прочитати їх, а потім поділитися своїми зауваженнями, ґрунтуючись на принципах. Щойно почувши, що ми маємо висловити свої думки по черзі, я рознервувалася. Я подумала: «У кількох статтях, які я нещодавно переглядала, містилися очевидні проблеми. Чи не використовує вона це, щоби перевірити, чи зрозуміла я принципи, чи підходжу я для цього обов’язку? Якщо вона виявить, що я не зрозуміла принципів, то точно мене відсторонить». Після цього я не могла заспокоїти своє серце, щоби прочитати статті. Я просто намагалася з’ясувати, як дати більш вичерпну відповідь і що сказати, щоб не виявити власні недоліки. Після того, як ми прочитали першу статтю, Чжан Янь першою поділилася своєю думкою. Вона вказала на проблему, якої я не помітила. Побачивши, як кураторка кивнула головою на знак згоди, я подумала собі: «Схоже, що думка Чжан Янь є правильною. Коли настане моя черга говорити, я додам цей аспект, щоб моя відповідь звучала повніше. Так кураторка не подумає, що я така некомпетентна». Далі кураторка запросила мене. Я поділилася проблемами, які помітила, і не забула додати думки, зазначеної Чжан Янь. Коли кураторка нарешті оцінила цю статтю у зв’язку з принципами, то зазначила, що думка Чжан Янь була доречною. Я відчула невелике полегшення, але й велике занепокоєння. Мене трохи мучили докори сумління. Потім кураторка згадала інші проблеми, яких я не помітила. Я одразу задумалася: «Я навіть не помітила таких простих проблем. Кураторка, мабуть, вважає, що в мене дуже низький рівень, якщо навіть після стількох років виконання обов’язку з роботи з текстами, я не помічаю таких очевидних проблем. Наступного разу я маю бути уважнішою, коли висловлюватиму свою думку». Коли ми почали працювати над наступною статтею, моє серце довго не могло заспокоїтися; я не могла припинити думати про свою невдалу відповідь щодо попередньої статті. Незабаром я почала відчувати сонливість і насправді не сприйняла зміст решти статті. Під час обговорення, коли кураторка запитала мою думку, я мало що сказала. Коли дійшло до розмови про те, які проблеми були з розумінням автора, я просто затиналася й, здавалося, цілу вічність не могла вимовити жодного слова. Спочатку я хотіла просто сказати, що задрімала й не сприйняла інформацію, але потім занепокоїлася, що якщо кураторка побачить, що я засинаю навіть у такій ситуації, то може подумати, що в мене поганий стан, і що я не сприймаю роботу Святого Духа. Якби це сталося, я, напевно, була б на шляху до відсторонення. Тож я швидко спробувала виправдатися: «Зачекайте хвилинку, я намагаюся знайти, де я занотувала виявлену проблему». Я прокручувала мишкою, швидко проглядаючи статтю, а мій мозок працював на повну, щоб якомога швидше знайти якусь ключову проблему, яку можна було б надати кураторці як відповідь. Зрештою кураторка втратила терпіння й сказала: «Просто скажи, що ти бачиш. Чому тобі так складно відповісти?». Не маючи іншого вибору, я зрештою зізналася: «Я випала з реальності й ненадовго задрімала. Насправді я не сприйняла цю інформацію». Тоді кураторка просто попросила іншу сестру висловити свою думку. У той момент я почувалася дуже збентеженою. Моє серце калатало, і я хвилювалася, що кураторка відсторонить мене через мої нещодавні результати. Лише за кілька годин я була морально виснажена. Я навіть не хотіла далі переглядати статті й опановувати професійні навички з кураторкою.
Пізніше я почала розмірковувати: «Кураторка перевіряє статті й бесідує з нами про принципи. Хіба це не чудова нагода виправити свої недоліки? Чому я така нервова й виснажена?». Саме тоді були опубліковані найновіші Божі слова. Під час духовних читань я прочитала уривок із Божих слів: «Коли Я спілкуюся з людьми, іноді ставлячи деякі запитання, деякі люди зі складним розумом обмірковують: “Твоє запитання досить пряме. Я не знаю, що Ти маєш на увазі, ставлячи його. Я мушу бути обережним у своїй відповіді!”. Я кажу: ти помиляєшся. З ким би Я не спілкувався і які б запитання не ставив, кінцева мета завжди полягає в тому, щоб виявити й розв’язати проблеми, допомогти тобі й скерувати тебе, а також допомогти тобі розв’язати проблеми. По-перше, це не для того, щоб розкрити тебе й змусити тебе виглядати нерозумно. По-друге, це не для того, щоб перевірити, чи кажеш ти правду, чи ти простодушна людина. По-третє, це не для того, щоб хитрощами змусити тебе відкрити свою справжню ситуацію. По-четверте, це тим паче не для того, щоб перевірити, чи компетентний ти виконувати роботу, чи можеш ти виконувати реальну роботу. Насправді, хоч як би Я з тобою не спілкувався, усе це для того, щоб допомогти тобі й скерувати тебе у виконанні твого обов’язку, щоб ти добре виконував роботу й розв’язував проблеми. Деякі люди занадто багато думають над Моїми простими запитаннями, дуже боячись, що в них є якийсь прихований сенс. Дехто навіть підозрює, що Я плету проти них інтриги. Я чітко хочу допомогти тобі розв’язати проблеми, але ти помилково думаєш, що Я плету проти тебе інтриги. Хіба це Мене не кривдить? (Так.) Тож у чому тут проблема? Людське серце лукаве! Хоча вголос люди можуть казати: “Ти – Бог, я мушу казати Тобі правду й бути з Тобою відвертим. Я слідую за Тобою, я вірю в Тебе!”, глибоко в душі вони так не думають. Хоч якими б звичайними й простими не були Мої запитання, люди часто тлумачать їх у надто чутливий спосіб. Через свої припущення, а потім через вивчення вони проходять через багато тонкощів і, здається, знаходять остаточну відповідь, але насправді вона далека від початкового наміру Моїх слів. Це явно дуже просте запитання, але вони занадто багато над ним думають. Хіба такі люди не надто чутливі? Хоч би що Я запитав, їхні серця перевертаються, коли вони це чують: “Чому Ти про це запитуєш? Як мені відповісти так, щоб задовольнити Тебе й не виявити жодних вад? Що мені сказати спочатку, а що потім?”. Протягом трьох-п’яти секунд слова вилітають без жодної затримки. Їхній розум швидший за комп’ютери. Чому так швидко? Насправді цей процес уже став для них другою натурою; це їхній звичайний трюк і стиль у спілкуванні з людьми та веденні справ. Вони плетуть інтриги проти всіх. Отже, хоч якими б простими не були Мої запитання, вони занадто багато над ними думають, вірячи, що в Мене є якийсь мотив чи мета. Вони обмірковують у своїх серцях: “Якщо я відповім правдиво, хіба я не розвінчаю свою справжню ситуацію? Це рівнозначно тому, щоб продати себе. Я не можу дозволити Тобі дізнатися про мою справжню ситуацію. Тож як мені відповісти належно? Як мені ощасливити й задовольнити Тебе, справити на Тебе гарне враження, щоб Ти й далі мене використовував?”. Подивіться, які лукаві ці люди! Думки цих людей занадто складні. Хоч як би Я з ними не розмовляв, вони сумніватимуться й вивчатимуть. Чи можуть такі люди практикувати істину? Чи можуть вони бути придатними для використання Богом? Абсолютно ні. Це обумовлено тим, що думки таких людей занадто складні й зовсім не простий; будь-хто, хто довго з ними контактує, може це побачити» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (26)). Читаючи Божі слова, я відчувала, що вони точно описують мій стан. Хоча Бог розвінчував думки й ідеї, які люди виявляють під час спілкування з Христом, я усвідомила, що часто виявляла таке саме мислення, коли спілкувалася з іншими. Я подумала про те, що кураторка із самого початку сказала нам, що переглядає статті разом із нами, щоб допомогти нам засвоїти принципи, і запитує про нашу думку, щоб у такий спосіб зрозуміти наші недоліки й відхилення, і на підставі цього могла запропонувати нам цілеспрямовані бесіду й допомогу. Але мої думки були настільки заплутаними. Я постійно сумнівалася в її словах, припускаючи, що вона перевіряє наше розуміння принципів і намагається визначити, чи є ми придатними для цього обов’язку. Я була переконана, що якщо вона виявить у мене надто багато недоліків, то відсторонить мене. Щоб мої недоліки не було розвінчано, висловлюючи свою думку, я не відповідала правдиво про кількість проблем, що помітила. Натомість я робила все можливе, щоб кураторка подумала, що я добре розумію принципи й маю всебічний погляд на будь-які проблеми. Я навіть удалася до того, що присвоїла думку Чжан Янь. Коли ми переглядали другу статтю, я явно задрімала й не виявила жодних проблем, і мені слід було просто чесно про це сказати. Але я побоялася, що якщо скажу правду, кураторка складе ще гірше враження про мене, тож я збрехала, сказавши, що забула, де занотувала виявлену проблему. Я навіть вдала, ніби шукаю її, чим лише даремно витратила час усіх присутніх. Насправді, коли кураторка запитала мою думку, я просто мала чесно відповісти. Якби я помилилася, то могла б просто проаналізувати своє відхилення й виправити його. Але мої думки були надто заплутаними: я постійно намагалася вгадати наміри кураторки. Я мусила знову і знову прокручувати в голові кожне речення, перш ніж висловитися. Розміркувавши, я усвідомила, що виявляла такі прояви й раніше. Коли я лише почала виконувати цей обов’язок, щоразу, коли кураторка запитувала мою думку з певних питань, я дуже нервувала. Я підсвідомо намагалася вгадати, чи не оцінює вона мій рівень і здатність бачити речі, щоб перевірити мою придатність до цього обов’язку. Я швидко обдумувала у своєму серці, як відповісти так, щоб кураторка не побачила мене наскрізь. Я мусила надмірно обдумувати кожне слово, і жити так було виснажливо. Я побачила, що це був не просто миттєвий вияв лукавого характеру, а що я постійно живу в стані розрахунків. Сама моя натура була лукавою. Я згадала слова Господа Ісуса: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!» (Матвія 18:3). Всемогутній Бог також сказав: «Якщо ж ти облудний, то ти будеш насторожений і підозрілий щодо всіх людей і справ, і тому твоя віра в Мене буде заснована на підозрілості. Я ніколи не зможу визнати такої віри» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як справді пізнати Бога на землі). Божа сутність є вірною; Бог любить чесних людей і ненавидить лукавих. Лукава людина не може бути спасенною та не може увійти до Царства Небесного. Я усвідомила, що якщо не повернуся й не змінюся, а також не зможу стати чесною людиною, то незалежно від того, чого я зреклася або чому присвячувала себе, зрештою Бог відсіє й відцурається мене. Від цієї думки мені стало важко на серці, і я помолилася до Бога: «О Боже, я така лукава. Усі мої слова й дії побудовані на розрахунку. Я не чесна людина. Якщо я так продовжуватиму, Ти мене точно відсієш. Я хочу позбутися свого лукавого характеру й стати чесною людиною. Прошу Тебе, настав мене». Після цього я відкрилася й розкрила свій стан кураторці. Вона зовсім не дорікала мені, натомість побесідувала щодо істини, щоб допомогти мені, і заохотила мене практикувати істину й бути чесною людиною.
Пізніше я замислилася, чому я завжди так переймалася тим, щоб не виявити свої недоліки? Я пригадую, як чула, що нещодавно деяких братів і сестер відсторонили, тому що вони постійно не розуміли принципів виконання своїх обов’язків, що спричиняло переривання й завади в роботі. Оскільки у статтях, які я нещодавно надіслала, були деякі проблеми, я припустила, що кураторка відвідала зібрання, щоб спостерігати за мною й оцінювати мене, і що якщо вона виявить, що я не розумію принципів, то відсторонить мене. Щоб усунути цей стан, я шукала Божі слова. Всемогутній Бог говорить: «Є принципи щодо того, яких людей Божий дім просуває й використовує, а яких не використовує, а також щодо того, яких людей він зрощує, а яких ні; усе це ґрунтується на потребах роботи Божого дому. Хай кого просувають і використовують, мета полягає в зрощуванні їх для того, щоб вони могли належно виконувати свій обов’язок і знали, як переживати Божу роботу, і щоб вони були здатні брати на себе роботу й діяти згідно з істинами-принципами. Хай яку проблему розв’язують, мета полягає в тому, щоб дати їм змогу зрозуміти більше істини, а також навчитися засвоювати уроки й здобувати розпізнання щодо різних людей, справ і речей, з якими вони стикаються. У такий спосіб їм легше ввійти в істину-реальність в усіх аспектах. Ідеться не про те, щоб експлуатувати тебе для надання послуг, і тим паче не про те, щоб експлуатувати тебе лише для заповнення вільної посади, оскільки неможливо знайти підхожу людину, а потім просто вигнати тебе, коли з’явиться хтось підхожий. Це не так. Насправді це надання тобі можливості вправлятися. Якщо ти прагнеш до істини, ти будеш непохитним; якщо ти не прагнеш до істини, ти однаково не зможеш бути непохитним. Річ абсолютно не в тому, що, оскільки ти не подобаєшся Божому дому, він знайде важелі впливу на тебе й шукатиме нагоди відсіяти тебе. Коли Божий дім каже, що зрощуватиме й просуватиме тебе, він справді зрощуватиме тебе. Важливо те, як ти прагнеш до істини. Якщо ти анітрохи не приймаєш істини, то Божий дім відмовиться від тебе й більше не зрощуватиме тебе. Після періоду зрощування деяких людей відсторонюють, оскільки їхній рівень низький і вони не можуть виконувати реальну роботу. Дехто під час періоду свого зрощування анітрохи не приймає істини, діє свавільно, перериває роботу Божого дому й заважає їй, і його відсторонюють. Ще інші зовсім не прагнуть до істини, ідуть шляхом антихристів, завжди працюють заради слави, вигоди та статусу, і їх відсторонюють і відсіюють. Усі ці ситуації розв’язуються згідно з принципами Божого дому щодо використання людей. Божий дім однаково зрощуватиме тих, хто може приймати істину й прагнути до істини, навіть якщо вони чинять переступи, роблячи якісь помилки. Якщо це не та людина, яка може приймати істину, і вона не приймає істину, коли стикається з обтинанням, то її слід одразу ж відсторонити й відсіяти. … Незалежно від ситуації, коли Божий дім просуває цих людей, це завжди робиться для того, щоб їх зрощувати й вести в істину-реальність, сподіваючись, що вони зможуть належно виконувати роботу церкви й добре виконувати обов’язки, які їм належить виконувати. Навіть якщо ти не знаєш, як виконувати якусь роботу, тому що ти дурний і тобі бракує проникливості або тому що твій рівень низький, поки ти прагнеш до істин-принципів, маєш це почуття відповідальності, бажаєш належно виконувати цю роботу й можеш захищати роботу церкви, Божий дім однаково зрощуватиме тебе, навіть якщо в минулому ти зробив якісь дурниці. … Хай на який обсяг роботи ти здатен або яким є твій рівень, просування й використання тебе не є твоєю експлуатацією. Радше намір полягає в тому, щоб використати цю можливість, і дозволити тобі вправлятися у виконанні роботи, і вдосконалити тебе через твоє прагнення до істини та через наполегливу працю й несення важких нош. З одного боку, це вдосконалює особисто тебе; з іншого боку, це також здійснює роботу Божого дому. Ти і підготував добрі вчинки, і здобув результати у своєму особистому житті-входженні. Як це добре! Це два хороші результати за один крок» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (26)). Я побачила в Божих словах, що коли Божий дім просуває когось, він по-справжньому зрощує цих людей. Лідери й куратори надаватимуть настанови й допомогу щодо їхніх недоліків. Якщо вони зможуть прийняти істину, то не тільки досягнуть прогресу у власному житті, але й результати їхньої роботи ставатимуть дедалі кращими. Ба більше, Божий дім має принципи відсторонення людей; він нікого не відстороняє через кілька недоліків або невідповідностей. Декого з тих нещодавно відсторонених або відсіяних людей, було відсторонено лише тому, що їхній низький рівень гальмував роботу, і потім церква впорядкувала для них більш підхожий обов’язок з огляду на їхній рівень; інших було відсторонено за особливу впертість, відмову прийняти будь-яку бесіду щодо принципів, які спричиняли переривання й завади в роботі. Згадуючи час, коли я виконувала обов’язок із роботи з текстами, я розумію, що коли лідери й куратори бачили, що я перебуваю в поганому стані або що результати моєї роботи незадовільні, вони бесідували зі мною, щоб мені допомогти. Побачивши, що через деякий час я досягла прогресу, вони дозволили мені продовжити вправляння в цьому обов’язку. Цього разу, побачивши, що у нас постійно виникають проблеми у виконанні нашого обов’язку, лідерка впорядкувала, щоб кураторка допомогла нам вивчити принципи. Це було зроблено з надією, що ми зможемо якомога швидше засвоїти принципи й виконувати свої обов’язки. Саме так, як сказано в Божих словах: «Коли Божий дім каже, що зрощуватиме й просуватиме тебе, він справді зрощуватиме тебе. Важливо те, як ти прагнеш до істини». Я подумала про свій пересічний рівень і обмежене сприймання деяких принципів. Те, що кураторка вказує на якісь речі й допомагає в разі виникнення проблем, а також вивчає принципи разом зі мною, може допомогти мені краще виконувати свій обов’язок. Як же це чудово! Це сам Бог використовував людей, справи та речі, щоб по-справжньому зростити мене. Я мала дякувати Богу, а натомість підходила до всього з розрахунком і із серцем, сповненим ворожості. Я справді була позбавлена совісті й розуму!
Після цього кураторка склала для кожного із нас план навчання з огляду на наші недоліки, і віднайшла відповідні Божі слова, щоб провести зі мною бесіду й допомогти мені. Я подякувала Богу від щирого серця. Після цього я почала серйозно розмірковувати над відповідними принципами разом із своїми сестрами. Через деякий час навчання я зрозуміла принципи чіткіше, і кількість питань у статтях, які я надавала, значно зменшилася. Завдяки цьому практичному досвіду я ще глибше відчула, що коли Божий дім просуває й зрощує людей, він це робить для того, щоб допомогти нам зрозуміти принципи й належно виконувати свої обов’язки, і водночас допомогти нам зрозуміти істину й досягти прогресу в нашому житті. Одного дня, переглядаючи статті з досвідним свідченням, я прочитала уривок із Божих слів і здобула певне нове розуміння своєї проблеми. Всемогутній Бог говорить: «Деякі люди вірять у Бога протягом кількох років, але не розуміють істини анінайменшою мірою. Їхній погляд на речі залишається таким самим, як у безбожників. Коли вони бачать, як викривають і виганяють неправдивого лідера чи антихриста, вони думають: “Вірити в Бога, слідувати за Богом, жити перед Богом – все одно що ходити тонким льодом! Це ніби жити на вістрі ножа!”. А інші кажуть: ‘Бути керівником і працівником і служити Богові – ризиковано. Саме про таке люди кажуть: “Бути поруч із царем так само небезпечно, як жити з тигром”. Якщо ти зробиш або скажеш щось не так, ти образиш Божий характер, і тебе буде вигнано й покарано!’. Чи є правильними ці твердження? “Ходити тонким льодом” і “жити на вістрі ножа” – що означають ці слова? Ці слова означають, що існує велика небезпека, що велика небезпека є в будь-який момент, і що найменша необережність призведе до того, що людина втратить опору. “Бути поруч із царем так само небезпечно, як жити з тигром” – поширена приказка серед безбожників. Це означає, що небезпечно наближатися до диявольського царя. Якщо хтось застосовує цю приказку до служіння Богові, то в чому його помилка? Порівнювати диявольського царя з Богом, із Господом творіння – хіба це не хула на Бога? Це серйозна проблема. Бог є праведним і святим Богом; те, що людина має бути покарана за опір Богові або ворожість до Нього, визначено Небом і визнано землею. У сатані та дияволах немає ані крихти істини; вони є брудними й лихими, вони вбивають невинних і пожирають добрих людей. Як можна уподібнювати їх Богові? Чому люди спотворюють факти та зводять наклеп на Бога? Це страшна хула на Бога!» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Свободу та визволення можна здобути, лише відкинувши свої розбещені характери). Мій стан був саме таким, як розвінчували Божі слова. Хоча я вірила в Бога протягом багатьох років, я була нездатна дивитися на речі з погляду істини. Натомість я дотримувалася поглядів невіруючих, і жила за сатанинською філософією: «Ніколи не намагайся заподіяти шкоду іншим, але завжди захищайся від шкоди, яку вони можуть заподіяти тобі». Я завжди була насторожі, спілкуючись із людьми, постійно турбуючись, що проти мене вчинять змову, якщо я хоч на мить втрачу пильність. Саме так було й цього разу, коли кураторка побачила, що в нашому обов’язку з’являються проблеми й відхилення, і захотіла переглянути статті разом із нами, щоб допомогти нам зрозуміти принципи. Проте я припустила, що вона хоче виявити мою справжню ситуацію, щоб використати це як доказ для мого відсторонення. У результаті моє серце було сповнене ворожості до неї. Я постійно була насторожі, ніби зіткнувшись із грізним ворогом, побоюючись, що якщо я хоч на секунду розслаблюся, то можу відповісти неправильно, і вона скористається моїм недоліком й відсторонить мене. Там, де сатана має владу, взаємостосунки сповнені чвар і розрахунків. Найменша необережність може призвести до того, що проти вас будуть плести інтриги, і ви втратите свою офіційну посаду, і навіть може поставити ваше життя під загрозу. І ось я виконувала свій обов’язок у Божому домі, але була насторожі, ніби проти сил, що панують у світі. Я зовсім не вірила, що в Божому домі панує істина, або що Бог є щирим і відвертим із кожним із нас. Це було наклепом на Бога й блюзнірством проти Нього! Природа цього була жахливою! Я помолилася до Бога: «Боже, за всі роки, що я виконувала свій обов’язок у Твоєму домі, я насолоджувалася Твоїми поливом і забезпеченням, я зрозуміла багато істин і навчилася жити як людина. Це все Твої любов і спасіння. Але я все ще насторожі щодо Тебе, і прірва між Тобою і мною така глибока. Це справді засмучує Тебе. Боже, я готова покаятися. Я хочу прагнути бути чесною людиною, щоб втішити Твоє серце. Прошу, скеруй мене».
Іншим разом інша кураторка вивчала з нами професійні навички й попросила нас по черзі поділитися своїми думками. Спочатку я все ще трохи нервувала, побоюючись, що відповім неправильно або припущуся якихось відхилень, і кураторка побачить мене наскрізь. У той момент я згадала Божі слова: «Щоб досягти спілкування з іншими без плетіння інтриг, ти мусиш навчитися спілкуватися в межах совісті й раціональності нормальної людськості. Мета спілкування полягає в тому, щоб допомагати іншим, а також отримувати від них допомогу й користь. Це нормальне спілкування, і в такий спосіб ти можеш досягти спілкування без плетіння інтриг» (Слово, т. 7. Про прагнення до істини. Як прагнути до істини (26)). «Щоб бути щирим, ти мусиш спочатку відкласти вбік свої особисті бажання. Замість того щоб зосереджуватися на тому, як Бог ставиться до тебе, тобі слід оголити себе перед Богом і сказати все, що в тебе на серці. Не розмірковуй і не думай, якими будуть наслідки твоїх слів; кажи все, що думаєш, відкинь свої мотивації й не говори, лише щоб досягти якоїсь мети. У тебе забагато особистих намірів і домішок; ти завжди розважливий у тому, як говориш, розмірковуючи: “Про це я маю сказати, а про те – ні, я мушу бути обережним у тому, що кажу. Я скажу це так, щоб це було мені на користь, приховало мої недоліки й залишило в бога гарне враження”. Хіба це не приховування мотивів? Перш ніж ти відкриєш рота, твій розум сповнений підступних думок, ти кілька разів виправляєш те, що хочеш сказати, так що, коли слова виходять із твоїх уст, вони вже не такі чисті, анітрохи не щирі й містять твої власні мотиви та підступи сатани. Це не означає бути щирим; це означає мати зловісні мотиви та лихі наміри» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт десятий. Вони зневажають істину, відкрито не коряться принципам та ігнорують упорядкування Божого дому (частина друга)). З Божих слів я зрозуміла, що для того, щоб перестати бути розважливою, людині слід практикувати бесіди з іншими, керуючись совістю й раціональністю нормальної людськості, а не власними мотивами й цілями, не аналізуючи й не обдумуючи свої слова. Треба просто казати, що думаєш. Мета полягає в тому, щоб допомагати один одному та щоб кожен отримував користь. Я усвідомила, що кураторка, яка сьогодні з нами вивчала професійні навички, дала нам шанс навчитися один у одного сильних сторін і компенсувати свої недоліки, обговорюючи принципи, щоб ми могли їх краще засвоїти. Я мала підходити до цього з відвертим ставленням, казати все, що зрозуміла, а якщо сказала щось не так, то просто приймати настанови й допомогу своїх братів і сестер. Це була чудова нагода для навчання й обміну; мені не варто було так перейматися. Тож я помолилася у своєму серці, «Боже, прошу Тебе, утихомир моє серце перед Тобою, і нехай я приймаю Твоє проникливе спостереження, коли ділюся своїми думками». Після молитви я змогла заспокоїтися й обміркувати принципи. Я навіть здобула певне нове розуміння щодо деяких із них і відчула, що розумію їх чіткіше, ніж раніше. Завдяки бесідам із кураторкою я також виявила деякі свої недоліки. Я почувалася досить вільно під час цієї навчальної сесії та отримала певні здобутки. Після цього, щоразу, коли кураторка приєднувалася до нас, щоб переглянути статті, або поставити мені запитання, я свідомо практикувала бути чесною людиною згідно з Божими словами. Моє серце почувалося дедалі вільнішим, і я відчула трохи радості від того, що я є чесною людиною. Дякувати Богу!
