50. Чи гарантує прагнення до знань гарне майбутнє?
Змалечку рідні та вчителі казали мені, що треба старанно вчитися, і що тільки вступивши до університету, я зможу добре жити, інакше все життя страждатиму в бідності. Бачачи, що моя сім’я бідна, а односельці дивляться на нас зверхньо, я думала: якщо я вступлю до університету, то знайду гарну роботу, і тоді ніхто в селі більше не наважиться нами нехтувати. Я згадала фразу зі свого шкільного підручника: «У книгах – і любов, і багатство». Я вірила, що, старанно навчаючись, здобуду з книг великі знання. Я думала, що чим більше в мене буде знань і чим кращою буде освіта, тим заможнішою я стану, і що тільки знання можуть змінити мою долю. Коли рідні говорили зі мною про віру в Бога, я на словах погоджувалася, але в серці думала: «Зараз на першому місці навчання. По-справжньому повірю, коли вступлю до університету й матиму гарну роботу». Тому я ніколи не відвідувала зібрань. Іноді рідні показували мені Божі слова, але я читала їх, немов казку, а серцем прагнула збудувати світле майбутнє, вступивши до університету.
На той час мої оцінки були досить хорошими, і люди в селі хвалили мене за успішність і розсудливість, кажучи, що я обов’язково досягну успіху. Родичі часто заохочували мене старанно вчитися, кажучи, що в нашій родині точно буде випускниця університету. Чуючи це, я водночас і раділа, і дивувалася. Через те, що моя сім’я була бідною й інші дивилися на нас зверхньо, я почувалася дуже неповноцінною серед людей, ніби я гірша за всіх. Я ніколи не очікувала, що люди так високо цінуватимуть мене за гарні оцінки, тож мені здавалося, що завдяки освіченості я дійсно зможу заслужити захоплення інших. Але потім я подумала, що мої оцінки ще не найкращі, тому я маю змусити себе вчитися ще старанніше, щоб досягти кращих результатів. Згодом я вступила до найпрестижнішої середньої школи округу і була впевнена, що маю хороші шанси потрапити до університету, і тоді ті, хто мене знав, точно подивляться на мене по-новому. Коли я перейшла до випускного класу, мої вчителі часто казали: «Вступний іспит до вишу визначає висоту вашого життя», «У сучасному суспільстві жорстка конкуренція, і виживає найсильніший – лише пристосовані виживають» та «Якщо не працюватимеш у молодості, шкодуватимеш у старості». Я усвідомила, що тільки здобувши диплом престижного університету, я зможу мати гарне майбутнє, і щоб досягти цієї мети, я вчилася ще наполегливіше. Я часто пропускала обідні перерви, щоб розв’язувати задачі в класі; навіть похід до їдальні здавався марною тратою часу. На кожному іспиті я дуже переймалася своїми балами та рейтингом. Коли мій рейтинг піднімався, я раділа, але коли він не покращувався або падав, я почувалася дуже пригніченою і неспокійною. Хоча я старанно вчилася, здебільшого мій рейтинг у класі був лише близько дванадцятого чи тринадцятого місця, і це пригнічувало мене й завдавало сильного болю. Але я думала, що тільки вступивши до університету, я матиму гарне життя і на мене більше не дивитимуться зверхньо, тому я продовжувала наполегливо вчитися, не наважуючись анітрохи розслабитися.
За три місяці до вступних іспитів сталося те, що глибоко на мене вплинуло. Школа проводила пробний іспит, і один хлопець, що повторно готувався до вступу, не добрав лише кількох балів до прохідного в престижний університет і в результаті наклав на себе руки. Коли я про це почула, то була глибоко вражена. Його бал був набагато вищим за мій, але через кілька балів він обірвав своє життя. Сидячи в класі, я озирнулася на парти, завалені книгами, і на своїх однокласників, що старанно вчилися, і раптом відчула повну розгубленість. Я мимоволі подумала: «Молоде життя щойно обірвалося через кілька балів – невже це того варте? Невже ми, учні, живемо лише заради оцінок? Невже оцінки важливіші за життя? Чи справді рейтинг на іспиті може визначити долю людини? Чому він не зміг подивитися на це ширше?». Коли я подумала про те, що я, так само як і цей хлопець, відчайдушно прагну високих балів, щоб вступити до гарного університету, я запитала себе: «Невже університет – це мій єдиний вихід? А що, як я не зможу вступити? Чи справді знання можуть змінити долю людини?». У моїй голові крутилося стільки питань, на які я не могла знайти відповіді. Я згадала свого дідуся. Він був добре освіченим і багато читав, але все життя пропрацював фермером. Знання не змінили його долі. А ще моя двоюрідна сестра. Після закінчення університету вона поїхала працювати у велике місто, і люди в селі захоплювалися нею та хвалили її, але вона все одно скаржилася, що робота недостатньо хороша. Я не знала, чи після всіх моїх зусиль я закінчу, як мій дідусь, чиї знання виявилися марними, чи як моя двоюрідна сестра, якою захоплюються інші, але яка ніколи не буває задоволеною. А що, як я справді вступлю до хорошого університету, закінчу його, знайду гарну роботу, заслужу захоплення інших, а потім вийду заміж і створю сім’ю – чи буду я змушувати своїх дітей вчитися так само старанно, як я, прагнучи вступити до університету? Кожне покоління повторює цей життєвий сценарій, але невже це єдиний спосіб жити? Невже немає іншого шляху? Я відчула небувалу розгубленість щодо свого майбутнього життєвого шляху і не знала, навіщо я живу і до чого мені варто прагнути, щоб це мало сенс.
Пізніше я прочитала слова Всемогутнього Бога, і мої сумніви розвіялися. Всемогутній Бог говорить: «У неосяжних просторах космосу й небес, незліченні істоти живуть і розмножуються, нескінченно повторюючи цикл закону життя та дотримуючись одного незмінного правила. Ті, хто вмирає, забирають із собою історії тих, хто живе, а ті, хто живе, повторюють ту саму трагічну історію померлих. І тому людство не може не запитувати: Навіщо ми живемо? І чому ми маємо померти? Хто править цим світом? І хто створив це людство? Чи справді людство створене природою? Чи може людство справді контролювати свою власну долю? …» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 3. Людина може спастися тільки в межах Божого управління). Хіба Божі слова не говорили точнісінько про мої сумніви? Але я ніколи ні з ким не ділилася цими потаємними думками, то звідки Бог міг знати? Здавалося, Бог розумів мої думки і, що важливіше, знав, у якому стані зараз перебуває все людство. Я відчула в серці Божу всемогутність, і водночас Божі слова спонукали мене читати далі. Бог говорить: «З появою суспільних наук наука та знання зайняли серце людини. Потім наука та знання стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в людини не залишилося ні достатнього простору, ні стількох сприятливих умов для поклоніння Богові. У серці людини місце Бога опускається дедалі нижче. Без місця для Бога в серці внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Унаслідок цього багато соціологів, істориків і політиків виступило з висловленням теорій соціальних наук, теорії еволюції людини й інших теорій, які суперечать тій істині, що Бог створив людину, і які покликані заповнити серця та розуми людства. Таким чином, стає дедалі менше людей, які вірять, що Бог створив усе суще, і дедалі більше починає вірити в теорію еволюції. Дедалі більше людей ставиться до записів про роботу Бога та Його слова в період Старого Заповіту як до міфів і легенд. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, і вони стають байдужими до Божого існування й до переконання, що Бог володарює над усім сущим. Для них уже не має значення, чи виживе рід людський і якою буде доля країн і народів, і людина живе в порожньому світі, який дбає лише про їду, пиття й пошуки задоволення… Наука, знання, свобода, демократія, задоволення й комфорт приносять людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і скаржиться на несправедливість суспільства. Наявність цих речей не здатна перешкодити людській спразі й бажанню досліджувати. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді жертви й дослідження можуть лише дедалі більше призвести до її страждань й спонукати людину перебувати в постійному стані тривоги, в незнанні того, як постати перед майбутнім роду людського чи постати перед шляхом, що лежить попереду, до такої міри, що людина навіть починає боятися науки й знання, і ще більше боїться відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, а чи тобою правлять, ти ніскільки не здатен утекти від бажання досліджувати долю, таємниці та місце призначення роду людського й тим більше не здатен утекти від непоясненного відчуття порожнечі. Ці явища спільні для всього людства, і соціологи дали їм назву “соціальних явищ”, проте не може з’явитися жодна видатна людина, щоб розв’язати такі проблеми. Зрештою, людина є людиною, і статус та життя Бога не може замінити жодна людина. Що потрібно людству – це не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людині потрібне Боже спасіння та Його забезпечення життя для людини. Тільки коли людина отримує Боже забезпечення життя і Його спасіння, тоді її потреби, її бажання до досліджень і порожнеча її серця можуть бути вирішені» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства). Прочитавши Божі слова, я зрозуміла, що люди створені Богом, і що корінь нашої порожнечі та безпорадності в тому, що Бог більше не займає місця в наших серцях. Якщо згадати, в дитинстві я вірила в існування Бога, але після того, як пішла до школи, у підручниках про Бога ніколи не згадувалося. Там казали, що люди походять від мавп, а також: «знання може змінити твою долю», «Інші заняття дрібні, книги кращі за них усіх» і «Наука – понад усе». Такі ідеї та твердження походять від сатани, змушуючи людей ідолізувати знання та науку. Не знаю, коли, але я теж прийняла ці твердження, почала високо цінувати знання, вважаючи їх надзвичайно важливими, і в гонитві за знаннями стала ставитися до віри як до чогось другорядного. Тепер я була сповнена розгубленості щодо життя і часто відчувала незрозумілу порожнечу. Насправді, це було тому, що я надто віддалилася від Бога. Хоча навчання розширило мої знання та світогляд, і я отримувала похвалу й захоплення від інших, знання не могли відповісти на мої життєві питання і не могли вказати мені правильний шлях у житті. Моє серце залишалося розгубленим, безпорадним і сповненим болю. Я прочитала, що Бог каже: «Без місця для Бога в серці внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній». «Що потрібно людству – це не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людині потрібне Боже спасіння та Його забезпечення життя для людини». Я зрозуміла, що лише вірячи в Бога і приймаючи Його спасіння, можна звільнитися від усієї порожнечі й болю. Відтоді я знала, що маю щиро вірити в Бога і читати Його слова, і більше не можу нехтувати своєю вірою. З того часу я почала раз на тиждень відвідувати зібрання, і можливість читати Божі слова давала мені відчуття великого спокою.
Після вступних іспитів у мене з’явилося більше часу на читання Божих слів, і я часто проводила час із братами й сестрами, живучи церковним життям. Я побачила, що в церкві панує істина, і що між братами й сестрами немає різниці в багатстві чи соціальному статусі, ані в старшинстві чи віці. Кожен може відкрито бесідувати й допомагати одне одному, коли ми виявляємо розбещеність, і ми не дивимося зверхньо одне на одного й не змагаємося. Мені дуже подобалося таке життя. Невдовзі я отримала лист про зарахування до університету, і в мене виникли сумніви, чи варто мені там навчатися. Насправді я дуже хотіла вступити, бо після стількох років навчання моєю метою завжди було вступити до університету, а потім – знайти поважну роботу з хорошою зарплатою та пільгами, щоб на мене не дивилися зверхньо і щоб не страждати від бідності. Але я також хвилювалася, що якщо я вступлю до університету і буду зайнята навчанням, у мене не буде часу на зібрання й читання Божих слів. У своїй невпевненості я запитала рідних, і вони сказали: «Перш ніж приймати рішення, тобі варто щиро помолитися до Бога». Тоді я розповіла Богу про свої труднощі й попросила Його скерувати мене, щоб я зробила правильний вибір.
Пізніше я прочитала уривок із Божих слів, який мені дуже допоміг. Всемогутній Бог говорить: «Чи є знання чимось таким, що всі вважають позитивним? Принаймні люди думають, що слово “знання” має позитивний підтекст, а не негативний. То чому ж ми тут згадуємо, що за допомогою знання сатана розбещує людину? Хіба теорія еволюції – не один з аспектів знання? Хіба наукові закони Ньютона – не складник знання? Гравітаційне тяжіння Землі – це теж складник знання, чи не так? (Так.) То чому ж знання входить у перелік речей, які сатана використовує для розбещення людства? Що ви думаєте із цього приводу? Чи є в знанні хоч крихта істини? (Ні.) То в чому ж полягає сутність знання? На якій основі набувається все знання, яке вивчає людина? Чи є його основою теорія еволюції? Хіба знання, які людина здобула шляхом дослідження й узагальнення, не ґрунтуються на атеїзмі? Хіба хоч щось із цих знань пов’язано з Богом? Чи пов’язані вони з поклонінням Богу? Чи пов’язані вони з істиною? (Ні.) То як же сатана розбещує людину за допомогою знання? Я щойно сказав, що ні крихти цього знання не пов’язано з поклонінням Богу чи з істиною. Дехто думає про це так: “Може, знання й не має нічого спільного з істиною, але воно все одно не розбещує людей”. Що ви думаєте із цього приводу? Чи вчило тебе знання, що людина повинна творити своє щастя власними руками? Чи вчило тебе знання, що доля людини – у її власних руках? (Так.) Що це за розмови? (Це диявольські розмови.) Саме так! Це диявольські розмови! Знання – це складний предмет для обговорення. Можна просто сказати, що область знань – це не більше ніж знання. Це область знань, які набуваються на основі непоклоніння Богу й нерозуміння того, що Бог створив усе суще. Коли люди опановують знання такого роду, вони не бачать, що Бог володарює над усім сущим; вони не бачать, що Бог головує над усім сущим і керує ним. Натомість вони лише нескінченно досліджують і вивчають цю сферу знань, шукаючи відповіді, засновані на знанні. Проте хіба не правда, що люди, які не вірять у Бога, а натомість займаються лише дослідженнями, ніколи не знайдуть істинних відповідей? Усе, що знання може тобі дати, – це прожиток, роботу й дохід, щоб ти не голодував; але воно ніколи не змусить тебе поклонятися Богу й ніколи не віддалить тебе від зла. Що більше люди вивчають знання, то більше в них бажання бунтувати проти Бога, піддавати Бога своїм дослідженням, перевіряти Бога й опиратися Богові. Отже, як ми зараз бачимо, чого знання вчить людей? Усе це філософія сатани. Чи філософії та правила виживання, які сатана поширює серед розбещених людей, хоч якось стосуються істини? Вони не мають з істиною нічого спільного – фактично, вони є протилежністю істини» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний V). Бог розвінчує, як сатана використовує знання, як хитрість, щоб розбещувати людей. Я зрозуміла, що практичні знання можуть допомогти нам зрозуміти базові речі і можуть стати в пригоді в роботі та житті, але під час нашого навчання сатана прищеплює нам атеїзм, еволюціонізм, марксизм та інші ідеології. Вони змушують нас дедалі більше заперечувати Бога та бунтувати проти Нього і дедалі більше віддалятися від Нього. Я згадала, як одна сестра розповідала, що її донька в дитинстві вірила в існування Бога і слідувала за нею у вірі, але пізніше, після вступу до університету, коли сестра говорила з донькою про віру в Бога, та більше не визнавала Його існування. Насправді, зі мною було так само. У дитинстві я вірила в існування Бога, але в підручниках і знаннях, яких навчали в школі, слово «Бог» ніколи не згадувалося, а все зводилося лише до матеріалізму й теорії еволюції, стверджуючи, що все у світі утворилося природним шляхом і що люди походять від мавп, і це змусило мене почати сумніватися в існуванні Бога. Я усвідомила, що сатана справді використовує знання, щоб вводити в оману та розбещувати людей. Але на той час я цього не усвідомлювала і все ще прагнула знань, бажаючи й далі плавати в океані знань. Я й не підозрювала, що це хитрість, яку сатана використовує, щоб вводити в оману та розбещувати людей. Це схоже на жабу, яку варять заживо у воді, що поступово нагрівається: якщо людина не буде пильною і не вибереться з води вчасно, то до того моменту, як сатана її поглине, вона навіть нічого не зрозуміє. Знання, яких навчають в університетах, є повністю атеїстичними, і чим більше я їх вивчала, тим глибше отруювалася. Якщо врешті-решт я стану тією, хто заперечує Бога через надлишок знань, тоді буде запізно. Хіба це не означатиме, що я сама себе гублю? Наслідки цього були жахливими!
Одного дня я прочитала ще деякі Божі слова і здобула певне розуміння Божого володарювання. Всемогутній Бог говорить: «З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка би путь перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути влаштувань і упорядкування Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, Хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя). Я зрозуміла, що доля людини – в Божих руках і люди не здатні її змінити. Як складеться моя доля, яку роботу я виконуватиму, яке життя матиму, чи буду я бідною чи заможною – усе це під Божим призначенням і володарюванням, і я не можу цього змінити, не кажучи вже про те, щоб це змінили знання чи диплом. Як і мій дідусь: Бог призначив йому бути фермером, і хоча він прочитав багато книг і багато чого навчився, це не змогло змінити його долі. Я усвідомила, що доля людини справді не в її власних руках, і що вища освіта не обов’язково веде до хорошої роботи. Я хотіла змінити свою долю за допомогою навчання, але ця ідея була справді безглуздою. Коли я це усвідомила, я була готова довіритися Богові, готова коритися Божому володарюванню та влаштуванням.
У той час я також читала більше Божих слів, і один уривок особливо глибоко запав мені в душу. Всемогутній Бог говорить: «Молоді люди не повинні бути без жадань, потягу й енергійного духу щодо прагнення вгору; вони не повинні розчаровуватися у своїх перспективах, не повинні втрачати надію в житті та віру в майбутнє; вони повинні мати наполегливість продовжувати йти шляхом істини, який вони зараз обрали, щоб здійснити своє бажання присвятити все своє життя Мені. Вони не повинні бути без істини, не повинні забезпечувати прикриття для лицемірства й несправедливості – вони мають бути непохитними у своїй належній позиції. Вони не повинні пливти за течією, але мусять мати дух, щоб наважитися на жертви й боротися за справедливість та істину. Молоді люди мусять мати відвагу не піддаватися гніту сил темряви та змінювати сенс свого існування. Молодим людям не слід покірно миритися зі станом речей, ба більше, вони мусять мати дух щирості та відвертості, дух прощення своїх братів і сестер. Звичайно, це Мої вимоги до кожного та Мої напучування кожному. Але ще більше – це Мої заспокійливі слова для всіх молодих людей. Ви повинні практикувати згідно з Моїми словами. Зокрема, молоді люди не повинні бути без рішучості, щоб чітко розрізняти, як усе відбувається, і шукати справедливості та істини. Ви повинні прагнути до всього прекрасного та доброго, повинні здобути реальність всього позитивного. Ба більше, ви повинні бути відповідальними за своє власне життя й не повинні ставитися до нього легковажно. Прийшовши на землю, люди рідко зустрічають Мене, і так само рідко випадає можливість шукати та здобувати істину. Чому ж ви не цінуєте цей прекрасний час як правильний шлях, якого треба прагнути в цьому житті? І чому ви завжди так зневажливо ставитеся до істини та справедливості? … Ваше життя повинно бути сповнене справедливості, істини та святості; ваше життя не повинно ставати таким розбещеним так рано, щоб призвести вас до падіння в ад. Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенним нещастям? Хіба ви не відчуваєте, що це було б страшенно несправедливо?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Слова для молодих і старих). Ці Божі слова допомогли мені знайти правильний напрямок у житті. Бог – джерело всього прекрасного й доброго. Я вірю в Бога і читаю Його слова, і з них я можу розрізняти позитивні й негативні речі, розпізнавати різні лихі тенденції, а також знаю, як жити нормальною людськістю, і так далі. Це все те, що потрібно для мого духовного життя. Якби я не прагнула до істини, а натомість продовжувала гнатися за знаннями, я б просто зазнала впливу різноманітних сатанинських філософій та отрут і ставала б дедалі розбещенішою. Як і в школі: я чітко знала, що мої оцінки посередні, але не хотіла з цим миритися і дуже старанно вчилася, щоб вступити до хорошого університету. В результаті я мучила себе і все більше віддалялася від Бога. Нас спочатку створив Бог, і ми повинні вірити в Нього й шукати істину, але через те, що сатана спокушав і вводив мене в оману, я знала лише, що треба ходити до школи й вчитися, і не розуміла, що повинна вірити в Бога і поклонятися Йому, не розуміла, що життя має полягати в прагненні до істини та спасіння. Я була повністю зосереджена на навчанні й змарнувала так багато часу. Я побачила, що Бог висловив так багато істин, і що я ще стільки всього не розумію, і мене охопив жаль. Якби я почала належним чином відвідувати зібрання кількома роками раніше, хіба я б не зрозуміла більше істин? Якби я провчилася в університеті ще кілька років, Божа робота могла б уже закінчитися, і таким чином я б точно втратила свій шанс на спасіння. Прочитавши Божі слова, я відчула нагальний Божий намір. Бог чекає, щоб людство повернулося до Нього й прийняло Його спасіння, щоб більше не страждати від шкоди сатани. Я не могла втратити цю можливість.
Я прочитала більше Божих слів, які мене справді надихнули. Бог говорить: «Коли ти маєш високий статус, прекрасну репутацію, багатство знань, безліч майна й підтримку багатьох людей, проте залишаєшся непотривоженим цими речами й досі приходиш до Бога, щоб прийняти Його зов та доручення, і робити те, про що Бог тебе просить, то все, що ти робитимеш, буде найзначнішою справою на землі та найсправедливішим ділом людського роду. Якщо ж ти відвернешся від Божого зову заради статусу або власних цілей, то все, що ти робитимеш, буде прокляте Богом й, навіть більше, зненавиджене Ним» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Додаток 2. Бог володарює над долею всього людства). Бог чітко каже, які люди отримають Його схвалення та благословення, а яких Він прокляне і зненавидить. Ті, хто приймає Боже доручення, незважаючи на будь-які перешкоди, і віддає себе Богові тілом і розумом, – це ті, хто отримає Боже схвалення та благословення. Якщо хтось відмовляється від Божого доручення заради особистих інтересів, це – бунт проти Бога, і Бог цурається такої людини. Я подумала про те, що як створена істота, якщо я буду прагнути лише знань, а не істини, то я даремно змарную подих, який дав мені Бог. Якби я могла використати ці роки, щоб виконувати свій обов’язок як створена істота, замість того, щоб вчитися в університеті – розповідати більшій кількості людей добру новину про те, що Бог прийшов виконати роботу спасіння людства, і допомагати більшій кількості загублених людей, таких як я, повернутися до Бога, – то це було б найзначущим вчинком. Я подумала про Петра. Він змалечку відзначався і в навчанні, і в поведінці, і його батьки сподівалися, що він досягне успіху в науці й виб’ється в люди, але Петро не прагнув подальших знань чи вищої освіти, щоб досягти слави, вигоди та статусу. Натомість він обрав вірити в Бога і проповідувати. Незважаючи на спротив батьків, він залишив навчання після закінчення середньої школи. Хоча він заробляв на життя риболовлею і жив звичайним життям, через своє прагнення до Бога він постійно шукав пізнання Бога і любові до Нього, і врешті-решт отримав Боже схвалення. Прагнення Петра викликало в мене захоплення, і водночас це надихнуло мене, дало мені рішучість відмовитися від університету.
Непомітно настав день вступу до університету. Подзвонила однокласниця, запропонувала піти разом подавати документи, але я сказала їй, що не вступатиму. Після цього однокласники, друзі та невіруючі родичі один за одним приходили, щоб переконати мене. Одні казали: «Без диплома ти не знайдеш хорошої роботи у світі». Інші казали: «Дехто хоче вступити до університету, але не може. А ти що: вступила і вирішила не йти? Ти що, з глузду з’їхала?». Мій старший брат також сказав, що дасть мені три тисячі юанів, якщо я піду до університету, і купить мені хороший телефон. Я трохи засмутилася і відчула слабкість, бо в їхніх очах я колись була слухняною і розсудливою дитиною, відмінницею з чудовими оцінками і перспективною молодою людиною зі світлим майбутнім, а тепер мене вважали неслухняною і такою, що з’їхала з глузду. Мені було трохи неприємно. Але дякуючи Божому захисту, коли я подумала про те, що йду правильним життєвим шляхом, обираючи найсправедливішу справу, я знову відчула, як наповнююся вірою. Нехай вони думають і кажуть, що хочуть, а я й далі, як і раніше, відвідуватиму зібрання і виконуватиму свій обов’язок. У той час я дуже любила співати гімн Божих слів під назвою «Ти мусиш зректись усього заради істини»:
1 Будучи людиною й тим, хто прагне Бога, ти мусиш обдумувати своє життя й підходити до нього уважно, міркуючи, як ти маєш віддавати себе Богові, як ти повинен мати змістовнішу віру в Бога та як, оскільки ти любиш Бога, ти повинен любити Його чистіше, красивіше й добріше. Сьогодні ти не можеш вдовольнятися лише тим, як ти маєш бути завойованим, а мусиш також обдумати, як тобі йти шляхом, що лежить перед тобою. Ти мусиш мати рішучість і сміливість бути вдосконаленим. Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш жертвувати собою заради істини, ти мусиш терпіти приниження за істину, і ти мусиш переносити більше страждань, щоб здобути більше істини. Ось що ти маєш робити.
2 Не відкидай істини заради насолоди сімейною злагодою та не втрачай достоїнства й гідності всього життя заради тимчасової втіхи. Ти маєш прагнути всього прекрасного й доброго, і ти маєш прагнути змістовнішого життєвого шляху. Якщо ти ведеш таке приземлене й світське життя й не маєш жодної цілі, до якої ти прагнеш, хіба це не марнування твого життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Такі люди не мають ні гідності, ні достоїнства; у їхньому існуванні немає сенсу!
«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Досвід Петра: його знання про кару та суд»
З Божих слів я побачила, що Бог сподівається, що ми будемо жити в прагненні до істини й до того, що є справедливим, і що, якщо ми відмовимося від істини заради тимчасового задоволення, то втратимо свою гідність, і, що важливіше, цінність і сенс життя. Раніше я не знала, що таке значуще життя. Я думала, що здобуття знань у школі, вступ до хорошого університету й перспективне майбутнє принесуть мені захоплення інших, і це означатиме, що я чогось досягла в житті. Але несподівано, після багатьох років навчання, ніщо з цього не навчило мене жити як людина, і до того ж я збилася зі шляху. Я навіть забула, що походжу від Бога, і що цей подих життя був даний мені Богом, а також зазнала шкоди й обману від сатани. Врешті-решт, я майже стала такою, як сатана, опираючись Богові та заперечуючи Його, і живучи без будь-якої цінності чи гідності. Тепер я обрала йти шляхом віри в Бога і прагнення до істини. Хоча моя сім’я та друзі не розуміли мене і обмовляли, і в майбутньому я, можливо, не житиму в багатстві й не заслужу захоплення людей, але, вірячи в Бога і виконуючи свій обов’язок, я можу зрозуміти істину й здобути життя. Це – найзначуще, і ці страждання не марні. Тож, як би вони не намагалися мене переконати, я не похитнулася і знала, що цю силу дав мені Бог.
Після цього я не пішла до університету, а натомість почала виконувати свій обов’язок у церкві. Через Божу бесіду та розвінчування я глибше зрозуміла своє прагнення до знань. Всемогутній Бог говорить: «То яким же шляхом сатана хоче вести людей у процесі здобуття ними знань із застосуванням всіляких методів, будь то розповідання історій, просто надання їм якихось знань або можливості задовольняти свої бажання чи прагнення? Люди думають, що в засвоєнні знань немає нічого поганого, що це абсолютно природно й виправдано. Висловлюючись так, щоб це звучало привабливо, встановлювати високі жадання або мати амбіції – значить мати внутрішню мотивацію, і це мусить бути правильним шляхом у житті. Якщо людина може реалізувати свої власні жадання або побудувати успішну кар’єру за своє життя, хіба це не більш славний спосіб життя? Так людина може не тільки прославити своїх предків, але й отримати нагоду залишити свій слід для наступних поколінь – хіба це не добре? Це добре в очах мирських людей, і для них це має бути правильним і позитивним. Однак, чи сатана зі своїми зловісними мотивами веде людей таким шляхом, і на цьому все? Звичайно, що ні. Насправді, якими б величними не були жадання людини, якими реалістичними або наскільки обґрунтованими не були б бажання людини, усе, чого людина хоче досягти, усе, що людина шукає, нерозривно пов’язане з двома словами. Ці два слова критично важливі для кожної людини впродовж її життя, і це те, що сатана має намір прищепити людині. Що це за два слова? Це “слава” й “вигода”. Сатана використовує дуже м’який метод, метод, який значною мірою узгоджується з уявленнями людей і не є дуже агресивним, аби люди несвідомо приймали його способи й закони виживання, ставили життєві цілі й життєві напрями та здобували життєві жадання. Хоч би якими пишномовними могли бути описи людей щодо їхніх життєвих жадань, ці жадання завжди обертаються навколо слави й вигоди. Усе, за чим упродовж свого життя женеться будь-яка велика чи знаменита людина, – насправді, будь-яка людина, – стосується лише цих двох слів: “слава” та “вигода”. Люди думають, що як тільки в них з’явиться слава й вигода, у них буде капітал, щоб насолоджуватися високим статусом і великим багатством, а також насолоджуватися життям. Вони думають, що як тільки вони матимуть славу й вигоду, вони матимуть капітал для пошуку задоволення та безрозсудної насолоди для плоті. Заради цієї слави й вигоди, яких люди так жадають, вони охоче й несвідомо віддають сатані свої тіла, серця і навіть усе, що в них є, включно зі своїми перспективами й долею. Вони роблять це без застереження, навіть без найменшого сумніву й ніколи не думаючи про те, щоб повернути собі все, що вони колись мали. Чи можуть люди зберігати будь-який контроль над собою, щойно вони так віддали себе сатані й стали вірними йому? Безперечно, ні. Вони перебувають під цілковитим і безроздільним контролем сатани. Вони повністю та безповоротно загрузли в цій трясовині й не здатні звільнитися» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). Прочитавши Божі слова, я нарешті усвідомила, що сатана спокусив мене на хибний шлях прагнення до слави та вигоди. Сатана справді підступний і нечестивий: спершу він використовує щось, що здається розумним, змушуючи людей вчитися й здобувати знання, а потім у процесі навчання, непомітно для нас, він прищеплює в серця людей різні сатанинські думки й твердження, такі як: «знання може змінити твою долю», «Інші заняття дрібні, книги кращі за них усіх», «Виділяйся над іншими та принось честь своїм предкам» та «Той, хто гарує розумом, керує іншими, а той, хто гарує руками, підкоряється іншим». Ці ідеї змушують нас поклонятися знанням і прагнути слави та вигоди, думаючи, що здобуття вищої освіти призведе до хорошої роботи, прославить наших предків і дозволить нам уникнути важкого життя. Тож я думала, що, вступивши до університету, я зможу змінити свою долю і досягти того, що люди називають гарним життям. Я почала зосереджуватися на балах і рейтингах на іспитах і часто відчувала розчарування та пригніченість, коли мої зусилля не приносили гарних оцінок. Хоча я неодноразово відчувала, що студентське життя порожнє й нудне, або відчувала біль від змагання з іншими за рейтинги, я все одно була готова страждати і працювати заради цієї мети, не знаючи, як вирватися й опиратися. Я згадала свою сусідку по парті. Вона часто сиділа допізна, намагаючись вступити до хорошого університету, але через надмірну тривогу захворіла на рідкісну хворобу. Врешті-решт їй довелося взяти академічну відпустку для відновлення. А ще був той хлопець, що наклав на себе руки. Для інших це здавалося лише невеликою різницею в балах, але він цінував ці бали більше за власне життя. Врешті-решт він вирішив стрибнути. Це теж було спричинено прагненням до слави та вигоди. З цих фактів я побачила зловісні наміри сатани спокушати людей прагнути слави та вигоди. Сатана не тільки відводить нас від Бога, але й мучить нас і грається з нами за своїм бажанням, доки врешті-решт не поглине нас. Якби Бог не розвінчав цього, я б ніколи ясно не побачила, що слава та вигода – це хитрощі, які сатана використовує, щоб розбещувати людей, і я б продовжувала зазнавати всіляких непотрібних труднощів заради слави та вигоди, і, більше того, я б відійшла від Бога і зачинила б двері для Його спасіння. Я старанно вчилася понад десять років, щоб заслужити захоплення інших, і я нехтувала і навіть забула про віру в Бога. Якби не Божа любов, не Його влаштування, щоб брати й сестри допомогли мені й привели мене до церковного життя, я не знаю, як довго б я блукала в розгубленості.
В останні кілька років, виконуючи свій обов’язок і читаючи Божі слова, я все більше й більше переконуюся, що шлях віри в Бога – це правильний шлях у житті. Бог відкрив нам усі таємниці істини, наприклад, як людство розвинулося до свого теперішнього стану, звідки походять люди і куди вони йдуть, істину про те, як сатана розбестив людство, як позбутися розбещеного характеру і жити, маючи справжню людську подобу, як пізнавати Бога і поклонятися Йому, як стати створеною істотою, що відповідає стандарту, і так далі. В істинах, які висловив Бог, я побачила напрямок життя і знайшла цінність свого життя. Я справді вдячна, що Боже спасіння зійшло на мене, дозволивши мені повернутися до Нього. Дякувати Богу!
