68. Як я подолав свою брехню
У грудні 2023 року я відповідав за роботу з поливу в кількох церквах. Тоді я був дуже ініціативним у своєму обов’язку та мав загальне уявлення про стан новонавернених. До березня 2024 року кількість новонавернених у церкві Цзяньлінь поступово зросла, і кураторка доручила мені відповідати за роботу з поливу в цій церкві. Оскільки вона знаходилася дещо далі від інших церков, за які я відповідав, а обставини були жахливими через часті арешти поліцією, кураторка нагадала мені, що якщо я не зможу вчасно зустрічатися з новонаверненими, мені слід частіше писати поливальникам, щоб розуміти, як у новонавернених справи. Тоді я погодився без вагань.
Через деякий час кураторка написала, щоб дізнатися про поточні стани новонавернених і труднощі, з якими вони стикаються, а також про те, які обов’язки їм підходять. Побачивши ці запитання, я подумав собі: «Я щойно взяв на себе відповідальність за роботу з поливу в церкві Цзяньлінь, і маю лише загальне уявлення про ситуацію з новонаверненими, без особливих деталей. Я обіцяв кураторці, що зосереджуся на відстеженні справ новонавернених, але наразі я насправді не відстежував їх як слід. Якщо я відповім чесно, що кураторка подумає про мене? Чи не подумає вона, що я недбалий і не виконую справжньої роботи? Чи не вирішить вона, що хоч я вже деякий час займаюся поливом, але досі не розібрався з цими завданнями, і що моя працездатність – низька? Чи не почне вона через це дивитися на мене зверхньо?». Подумавши про це, я не хотів їй відповідати, але й просто не відповісти теж не міг. Я справді опинився перед дилемою. Хоч зізнаюсь, хоч змовчу – буде однаково погано. Раптом мені спало на думку: «Якщо я прямо зараз напишу поливальникам церкви Цзяньлінь і все з’ясую, перш ніж відповісти кураторці, то вона не подумає, що в мене низька працездатність, що я недбалий і не виконую справжньої роботи». Тож я швидко почав писати листа поливальникам церкви Цзяньлінь. Закінчивши листа, я все одно відчував неспокій. Я подумав: «Якщо поливальники забаряться з відповіддю, і я не відповім кураторці вчасно, бо все ще чекатиму, чи не складеться в неї про мене погане враження? У такому разі може бути розвінчано, що я не відстежував роботу належним чином. Так я не лише не збережу свої гордість і статус, але й опинюся у скрутному становищі, і якщо кураторка запитає про причину, я не матиму переконливого пояснення. Спершу мені потрібно відповісти кураторці. Але що я можу сказати, аби вона подумала, що в мене є поважні причини для такої затримки з відповіддю? Кураторка поставила дуже багато запитань, тому сказати, ніби я вже з’ясував усі ці питання, було б нереалістично. Я просто скажу, що пропустив одне питання й пишу листа, щоб з’ясувати його, і що дам їй вичерпний зворотний зв’язок, щойно отримаю відповідь. Так кураторка не матиме чого про мене сказати. Адже люди не обмірковують усебічно кожне питання, пропустити одне чи два – це нормально». Тож так я й відповів кураторці. Через кілька днів поливальники церкви Цзяньлінь відповіли з подробицями щодо становища новонавернених, і я по пунктах доповів про це кураторці. Кураторка нічого не відповіла, і я відчув полегшення й подумав: «Слава Богу, що я не доповів про ситуацію чесно. Інакше кураторка напевно засумнівалася б у моїй працездатності або подумала б, що я недбалий і не виконую справжньої роботи. Якби це сталося, я б не зміг зберегти свій гарний імідж в її очах».
Одного дня під час зібрання я прочитав у найновіших Божих словах, що ті, хто належить до категорії дияволів, є завзятими брехунами. Я згадав, як відповів на лист кураторки. Я точно не відстежував ситуацію новонавернених, але стверджував, що упустив лише одне питання. Я брехав і лукавив! Я хотів відкритися і розповісти про свій лукавий стан, але потім передумав: «Раніше я пішов на все, щоб збрехати. Хіба це було не для того, щоб зберегти свій гарний імідж в очах кураторки? Якщо я відкриюся зараз, хіба усі мої попередні “зусилля” не будуть марними? Я вже не кажу про втрату обличчя й статусу… Кураторка також подумає, що я справді хитрий і лукавий. Ні. Якщо я нічого не скажу, ніхто не дізнається». Тож я не відкрився. Але після зібрання я згадав Божі слова про те, що ті, хто звик брехати, дуже цінують власні інтереси, і щойно справа торкається їхніх репутації й статусу, вони йдуть на все, щоб збрехати й злукавити. Я збрехав, щоб зберегти свої гордість і статус. Хіба це не було поведінкою диявола? Мені стало вкрай неспокійно й страшно. Тож я відкрився кураторці щодо цього питання.
Згодом я шукав Божі слова щодо свого стану, щоб здійснити входження. Я прочитав Божі слова: «Наміри підступних людей набагато складніші, ніж у чесних. Їхні міркування занадто багатогранні: їм треба думати про свій престиж, репутацію, прибуток і статус; їм треба захищати свої інтереси – і все це так, щоб інші не помітили жодного недоліку й не розкусили їх, тому їм доводиться ламати голову, щоб вигадувати всіляку брехню. Крім того, у підступних людей великі, надмірні бажання та багато вимог. Їм доводиться вимишляти способи досягнення своїх цілей, тому вони мусять і далі брехати й дурити людей, і що більше вони брешуть, то більше брехні їм потрібно приховувати. Ось чому життя підступної людини настільки виснажливіше й болючіше за життя чесної людини. Деякі люди відносно чесні. Якщо вони зможуть шукати істину, розмірковувати над собою, яку б брехню не сказали, розпізнавати свої хитрощі, якими б ті не були, розглядаючи їх у світлі Божих слів, щоб розібрати та зрозуміти їх, і потім переходити до змін, то такі люди зуміють позбутися більшої частини своєї брехні та хитрощів за кілька років, не більше. Тоді вони стануть, по суті, чесними людьми. Таке життя не тільки звільнить їх від значної частини болю та виснаження, а й принесе їм мир і щастя. У багатьох питаннях такі люди будуть вільні від обмежень престижу, прибутку, статусу, марнославства й гордості, і їхнє життя природно буде вільним і розкутим. А от у словах і діях підступних людей завжди є приховані мотиви. Такі люди вигадують усіляку брехню, щоб спокушати й дурити інших, а щойно цих людей викривають, вони винаходять способи приховати свою брехню. Мучачись так і сяк, вони теж відчувають, що їхнє життя виснажливе. Для них виснажливо вже говорити стільки брехні в кожній ситуації, з якою вони стикаються, а необхідність приховувати цю брехню ще виснажливіша. Усе, що вони говорять, спрямоване на досягнення певної цілі, тому вони витрачають багато душевної енергії на кожне вимовлене слово. А закінчивши говорити, вони бояться, що ти побачив їх наскрізь, тому їм доводиться ще й ламати голову, як приховати свою брехню, наполегливо тобі щось пояснюючи й намагаючись переконати тебе, що вони не брешуть і не хитрують із тобою, що вони добрі люди. Підступні люди до такого схильні» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). З Божих слів я зрозумів, що лукаві люди обмірковують питання вкрай складно. Вони намагаються захистити свої гордість і статус, але не хочуть, щоб інші бачили бодай якісь їхні недоліки. Якщо щось загрожує їхнім гордості та статусу, вони ламатимуть голову, як збрехати та як приховати свою брехню. Коли кураторка написала, щоб дізнатися про становище новонавернених, мені потрібно було лише відповісти, які аспекти було відстежено, а які – ні. Те, що я не зробив належним чином, я міг би просто оперативно виправити згодом, і все було б добре. Це була дуже проста справа. Але я її надто ускладнив. Я боявся, що якщо відповім чесно, це викриє мої недоліки у виконанні обов’язку, і кураторка може засумніватися в моїй працездатності й почати дивитися на мене зверхньо. Тож я подумав спершу скласти чітку картину про ситуацію новонавернених, перш ніж відповідати. Так я зміг би приховати той факт, що моя робота з відстеження була неналежною. Але я також хвилювався: якщо я чекатиму, поки чітко не зрозумію ситуацію, перш ніж відповісти, кураторка подумає, що я зволікаю з відповіддю, і в такому разі це може розвінчати мої проблеми, а мій імідж старанної, відповідальної людини постраждає. Тому я збрехав кураторці, сказавши, що не відстежив лише одне питання. Водночас я швидко написав поливальникам, щоб отримати інформацію щодо новонавернених, а потім доповів зібрані дані кураторці, створюючи видимість, аби вона подумала, що я дійсно виконую справжню роботу. Я справді пішов на все, щоб захистити свої гордість і статус, вдаючись до хитрощів та інтриг. Я був украй лукавим! Бог проникливо спостерігає за глибинами людського серця. Він знав про все, що я робив. Я міг обманути людей, але не міг обманути Бога, адже Він бачить усе. Якби я зараз не покаявся і не змінився, Бог би напевно відсіяв мене. Мені потрібно було терміново прагнути істини та змінити свій лукавий характер.
Пізніше я подивився відео з досвідним свідченням під назвою «Я пізнав радість бути чесною людиною». Наведений у ньому уривок із Божих слів дав мені певне розуміння того шляху, яким я йшов. Всемогутній Бог говорить: «Якщо ви лідери чи працівники, чи боїтеся ви, що Божий дім розпитуватиме про вашу роботу й наглядатиме за нею? Чи боїтеся ви, що Божий дім виявить у вашій роботі недоліки та відхилення й обітне вас? Чи боїтеся ви, що, дізнавшись про ваш справжній рівень і духовний стан, Вишнє побачить вас в іншому світлі й не стане вас підвищувати? Якщо в тебе є такі страхи, це доводить, що твої мотиви не спрямовані на благо церковної роботи, що ти працюєш заради репутації та статусу, а це свідчить про те, що в тебе характер антихриста. Якщо в тебе характер антихриста, ти схильний іти шляхом антихристів і чинити все те зло, яке коять антихристи. Якщо в душі ти не боїшся, що Божий дім наглядатиме за твоєю роботою, і можеш дати справжні відповіді на запитання та розпитування Вишнього, нічого не приховуючи та кажучи стільки, скільки знаєш, то неважливо, правильні твої слова чи неправильні та яку розбещеність ти виявив: навіть якщо ти виявив характер антихриста, ти в жодному разі не будеш охарактеризований як антихрист. Ключовий момент тут – те, чи здатний ти пізнати власний характер антихриста й чи здатний ти пошукати істину, щоб розв’язати цю проблему. Якщо ти людина, яка приймає істину, то твій характер антихриста можна усунути. Якщо ж ти чудово знаєш, що маєш характер антихриста, проте не шукаєш істини для його усунення, якщо ти навіть намагаєшся приховати проблеми, що виникають, збрехати про них і ухилитися від відповідальності та якщо ти не приймаєш істину, коли тебе обтинають, то це серйозна проблема, і ти нічим не відрізняєшся від антихриста. Ти знаєш, що маєш характер антихриста, – чому ж ти не наважуєшся подивитися проблемі в обличчя? Чому ти не можеш підійти до неї з відвертістю та сказати: “Якщо Вишнє розпитуватиме про мою роботу, я скажу все, що знаю, і навіть якщо мої погані вчинки вийдуть на світло, а Вишнє, коли дізнається, припинить мене використовувати та я втрачу свій статус, я все одно чітко скажу те, що маю сказати”? Твій страх того, що Божий дім наглядатиме за твоєю роботою та розпитуватиме про неї, доводить, що ти дорожиш статусом більше, ніж істиною. Хіба це не характер антихриста? Цінувати статус понад усе – це характер антихриста» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт восьмий. Вони хочуть, щоб інші корилися лише їм, а не істині чи Богу (частина друга)). З Божих слів я зрозумів: коли лідери та працівники розпитують про роботу і наглядають за нею, а ти не наважуєшся чесно доповісти про справи, і навіть приховуєш правду заради репутації та статусу, це означає, що ти маєш характер антихристів і йдеш шляхом антихристів. Порівнюючи це з власним станом: коли кураторка запитала про новонавернених, якими я опікувався, було багато питань, у яких я чітко не розібрався. Але я боявся: якщо я чесно доповім, і кураторка побачить, що я не відстежував справи належним чином, то подумає, що я недбалий, або навіть поставить під сумнів мою працездатність, що вплине на мій гарний імідж в її очах. Тож я збрехав і вдався до обману. Хіба мій нечестивий і лукавий характер не був таким самим, як в антихриста? Насправді, кураторка перевіряла роботу, щоб нагадати мені, чи все виконано як слід, і якщо щось було зроблено не так, я міг одразу це виправити – щоб уникнути затримок у роботі через тимчасову неуважність. Це слугувало мені нагадуванням і допомогою. Щобільше, розпитуючи про ситуацію новонавернених, якби кураторка виявила відхилення в роботі з поливу, про них можна було б швидко побесідувати та розв’язати їх. Роблячи це, вона захищала інтереси церкви. Я повинен був чесно доповісти, розповівши все, що знав, а щодо того, чого не відстежив належним чином – було б цілком нормально, якби я просто поспішив це виконати й відстежити. Натомість я так сильно дорожив своїми репутацією та статусом, що, зіткнувшись із наглядом кураторки, не наважився визнати, що не виконав свою роботу добре. Я навіть збрехав і обманув кураторку. Це могло призвести до того, що відхилення не були б вчасно виправлені, а це затримало б життя-входження новонавернених. Я ставив репутацію та статус понад усе. У своєму обов’язку я завжди намагався захистити власні репутацію та статус, вдаючись до хитрощів і махінацій. Я був таким огидним для Бога!
Одного дня я прочитав уривок із Божих слів і здобув чіткіше розуміння того, яких людей Бог схвалює, а яких цурається. Всемогутній Бог говорить: «Те, що Бог вимагає від людей бути чесними, доводить, що Він дійсно гидує лукавими людьми й не любить їх. Божа нелюбов до лукавих людей – це нелюбов до того, як вони діють, до їхніх характерів, а також до їхніх намірів і засобів обману; Богу все це не подобається. Якщо лукаві люди здатні прийняти істину та визнати свій лукавий характер і готові прийняти Боже спасіння й практикувати істину, щоб стати чесними людьми, то вони теж мають надію спастися, тому що ні Бог, ні істина не демонструють ні до кого упередження. Отже, якщо ми хочемо стати людьми, приємними Богові, перше, що ми мусимо зробити, – це змінити свої принципи життя по-людськи, припинити жити за сатанинськими філософіями, припинити покладатися на брехню й обман, щоб прожити життя, відкинути всю свою брехню та намагатися бути чесними людьми. Тоді погляд Бога на нас зміниться. Раніше люди, живучи серед інших, завжди покладалися на брехню, удавання й обман, вони брали сатанинські філософії за основу свого існування, за своє життя й за основу свого життя по-людськи. Бог відчував до цього огиду. Якщо ти намагатимешся бути чесною людиною і казати правду серед невіруючих, то тебе обмовлять, засудять і відкинуть. Тому ти йдеш за світськими віяннями й живеш за сатанинськими філософіями; ти стаєш дедалі вправнішим у брехні, дедалі більш лукавим. Ти також використовуєш підступні засоби, щоб досягати своїх цілей і так захищати себе. Ти дедалі більше процвітаєш у світі сатани, внаслідок цього дедалі глибше впадаєш у гріх і не можеш із нього вибратися. У Божому домі все відбувається з точністю до навпаки. Що вправніший ти в брехні й лукавстві, то більше Божі обранці відчуватимуть до тебе відразу й відкидатимуть тебе. Якщо ти відмовляєшся покаятись і продовжуєш чіплятися за сатанинські філософії та логіку, і якщо ти також використовуєш інтриги, задуми й витончену тактику, щоб маскуватися й створювати видимість, то з великою ймовірністю тебе викриють і відсіють. Причина в тому, що Бог ненавидить лукавих людей. У Божому домі можуть процвітати лише чесні люди, а всі лукаві люди врешті-решт будуть відкинуті й відсіяні. Усе це давно завчасно призначено Богом. Тільки чесні люди можуть мати частку в Царстві Небесному. Якщо ти не намагаєшся бути чесною людиною, якщо ти не переживаєш і не практикуєш у напрямку прагнення до істини, якщо ти не розвінчуєш власну потворність і не відкриваєш себе повністю, ти ніколи не зможеш отримати роботу Святого Духа та здобути Боже схвалення» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). Бог любить чесних людей і цурається лукавих, бо лукаві люди завжди брешуть і обманюють, хоч би з якою ситуацією вони стикалися. Вони беруть сатанинські філософії за основу свого виживання і зовсім не практикують істину. Розмірковуючи над корінням свого лукавства, я побачив, що жив за приказками: «Кожен сам за себе, а невдах під три чорти», «Людина живе заради свого лиця, як дерево – заради кори» та «Людина залишає своє ім’я всюди, де б не побувала, так само як гусак кричить усюди, де б не летів». Я жив цими сатанинськими отрутами, надаючи величезного значення своїм гордості, статусу та особистим інтересам. З чим би я не стикався, щойно це стосувалося моїх гордості та статусу, я ламав голову й робив усе можливе, щоб приховати правду. Зробивши це, я навіть думав, що саме так діють розумні люди, а правду кажуть лише дурні та простаки. Пам’ятаю, коли я навчався в школі, одного разу я заплутався у домашньому завданні й залишив одну частину невиконаною. Я боявся зіпсувати свій імідж хорошого учня в очах учителя, тому збрехав йому, сказавши, що забув зошит удома. А під час обідньої перерви побіг додому, поспіхом усе доробив і здав того ж дня. Щоб зберегти обличчя та захистити свій статус, я дедалі більше брехав і хитрував, і це все більше входило у звичку. Навіть знайшовши Бога, я продовжував жити сатанинськими думками та поглядами. Щоб зберегти свій імідж в очах кураторки й приховати власні проблеми та недоліки, я вдавався до хитрощів і обману, аби приховати правду. Навіть коли пізніше я зрозумів, що повинен бути чесною людиною та відкрито бесідувати, я хвилювався: якщо відкриюся, усі мої попередні зусилля виявляться марними, а кураторка подумає, що я вкрай хитрий і лукавий. Тож я не хотів говорити чесно. Бог любить чесних людей, бо вони мають сміливість брати на себе відповідальність, стикаючись із проблемами. Вони мають сміливість визнавати свої недоліки, коли ті викриваються, а потім можуть шукати істину й розв’язувати ці питання. Коли такі люди виконують свої обов’язки, їхнє розуміння принципів стає дедалі кращим, і результати також постійно покращуються. Але я не виявляв нічого з цього. Я завжди намагався замаскувати та приховати свої вади, і навіть намагався обманути братів і сестер. Хіба в тому, чим я жив, була хоч якась подоба чесної людини? Це був криводушний і лукавий образ сатани. Якби я залишився нерозкаяним, Бог неодмінно відцурався б від мене, і я втратив би свій шанс на спасіння.
Пізніше я прочитав два уривки з Божих слів і знайшов шлях практики. Всемогутній Бог говорить: «Люди думають, що без власних інтересів – якби вони їх втратили – вони не змогли б вижити. Це так наче ці інтереси невіддільні від їхнього виживання, тому більшість людей сліпа до всього, крім власних інтересів. Вони розглядають власні інтереси як такі, що є вищими за все інше й живуть тільки ними, тож вимагати від них поступитися власними інтересами – це все одно, що просити їх поступитися власним життям. Що ж робити за таких обставин? Люди мусять прийняти істину. Тільки коли вони розуміють істину, вони можуть бачити наскрізь сутність своїх власних інтересів; тільки тоді вони можуть почати відмовлятися від них та повставати проти них, а також здатні витримувати біль, відпускаючи те, що вони так сильно люблять. І коли ви зможете це зробити та зречетеся власних інтересів, ви відчуєте більший спокій і умиротворення у своєму серці й так переможете плоть» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Знання свого характеру – основа для його зміни). «Щоб бути чесною людиною, ти мусиш спершу відкрити своє серце, щоб кожен міг у нього зазирнути, побачити все, про що ти думаєш, і подивитися на твоє справжнє обличчя. Не намагайся маскуватися чи прикриватися. Тільки тоді інші довірятимуть тобі та вважатимуть тебе чесною людиною. Це найфундаментальніша практика та передумова для того, щоб бути чесною людиною. … Якщо ти хочеш бути чесною людиною, то мусиш уміти чисто й відкрито звітувати про свій внутрішній стан і слова з твого серця незалежно від того, перед Богом ти чи перед іншими людьми. Чи легко цього досягти? Для цього потрібен певний період навчання, а також часті молитви й покладання на Бога. Ти мусиш навчитися просто й відкрито говорити щодо всіх питань саме те, що в тебе на серці. З таким навчанням ти зможеш досягти прогресу» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Найфундаментальніша практика бути чесною людиною). Божі слова чітко вказали шлях практики. Щоб подолати лукавий стан, потрібно відмовитися від особистих інтересів, не зважати на свої гордість чи статус і відкриватися Богу в усьому. У своїх обов’язках я повинен вчасно доповідати про будь-які проблеми чи особисті недоліки, і ставити на перше місце інтереси Божого дому. Навіть якщо, сказавши правду, брати й сестри побачать мої проблеми та недоліки в обов’язках, а потім стануть дивитися на мене зверхньо, я все одно маю ставитися до цього правильно. Тож я твердо вирішив: байдуже, що про мене подумають брати й сестри, я повинен відкритися і викрити себе перед ними та бути чесною людиною.
Під час зібрання новонавернена Сяо Я, за яку я відповідав, поставила мені запитання про проповідування Євангелія, і тоді я коротко провів з нею бесіду. Але пізніше я виявив, що в моїй бесіді були відхилення, і вона зовсім не могла розв’язати проблему Сяо Я. Згодом кураторка написала мені листа, щоб запитати, як я розв’язав проблеми та труднощі Сяо Я. І я подумав: «Якщо я напишу правду, кураторка точно подумає, що я, як поливальник, не можу чітко провести бесіду навіть щодо такого дрібного питання, і що я не виконую роботу по-справжньому. Може, я просто обійду гострі кути й не писатиму, як усе було насправді». Обмірковуючи це, я усвідомив, що знову поводжуся лукаво. Бог любить чесних людей, тому я повинен бути чесною людиною і казати правду. Зрештою, я написав усе чесно. І коли я це зробив, тягар із мого серця нарешті впав, і я відчув величезне полегшення. Після цього я вчасно побесідував із Сяо Я та виправив свої відхилення. Згодом, спілкуючись із братами й сестрами в житті та виконуючи свої обов’язки, я практикував бути чесною людиною. І хоча іноді, коли це зачіпало мої інтереси, у мене виникала спокуса вчинити лукаво, під проводом Божих слів я обирав казати братам і сестрам правду. Щоразу, коли я чесно доповідав братам і сестрам, з якими працював у парі, або куратору, вони ніколи не критикували мене за погану роботу. Навпаки, вони нагадували й допомагали мені, і бесідували зі мною про істини-принципи. У серці я відчував спокій і свободу, і вже не був таким виснаженим, як раніше. Саме Божі слова допомогли мені розпізнати мій лукавий характер і усвідомити, що практикувати згідно з Божими словами, наважуватися казати правду й відкриватися – це зовсім не соромно. Я на власному досвіді переконався: що більше я відкриваюся, то більше спокою та свободи відчуваю. Дякую Богу за Його провід і керівництво, які дозволили мені це здобути.
