88. Я скинула з себе пута слави й вигоди
Всемогутній Бог говорить: «Оскільки люди не знають Божих влаштувань і Божого володарювання, вони завжди дивляться долі в обличчя із непокірним настроєм та бунтівничим ставленням, і вони завжди хочуть вирватися з-під Божої влади й володарювання, а також того, що приготувала доля, марно сподіваючись змінити свої нинішні обставини та перемінити свою долю. Але вони ніколи не можуть досягти успіху та зазнають поразок на кожному кроці. Ця боротьба, яка відбувається глибоко в їхніх душах, приносить їм біль, і цей біль в’їдається в їхні кістки, і водночас змушує їх марнувати своє життя. У чому причина цього болю? Він викликаний володарюванням Бога чи наявністю поганої долі? Очевидно, що ні те, ні інше не відповідає дійсності. У кінцевому підсумку цей біль спричинений шляхами, якими йдуть люди, та способами життя, які вони обирають для себе. Можливо, деякі люди не відчули цього на власному досвіді. Але коли ти справді знаєш і визнаєш, що Бог володарює над людською долею, коли ти справді розумієш, що все, над чим Бог володарює й влаштовує для тебе, є великим благом і захистом для тебе, тоді ти відчуєш, як твій біль поступово слабшатиме, і все твоє єство поступово стане розслабленим, вільним, визволеним» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). Щоразу, коли я читаю цей уривок Божих слів, я згадую свій минулий досвід виснажливої праці. Оскільки я не розуміла Божого володарювання, я завжди прагнула власними зусиллями змінити свою долю, жити поважним і престижним життям, здобути славу й вигоду та викликати захоплення в інших. Я вірила, що слава й вигода принесуть мені щасливе життя. Знову й знову стикаючись із невдачами, я прозріла лише після того, як ледь не загинула в автобусній аварії. Тоді я усвідомила, наскільки безпорадними й мізерними є люди перед обличчям смерті, що жодні гроші не здатні купити життя. Я зрозуміла, що гонитва за славою й вигодою принесла мені лише біль та порожнечу, і що лише через покору Божому володарюванню та Його впорядкуванням і виконання обов’язку створеної істоти я зможу прожити по-справжньому змістовне життя.
Я народилася в селі, і в дитинстві бачила, як моя сестра працює в лабораторії гірничо-збагачувального комбінату. Умови роботи в неї були комфортними й спокійними, вона могла регулярно їздити у відрядження і милуватися краєвидами. Щоразу, коли вона приїжджала додому, вона не лише була дуже модно й красиво вдягнена, але й привозила місцеві гостинці з інших країв. Усі люди в селі щиро нею захоплювалися, а я заздрила їй і думала: «Як було б чудово, якби в майбутньому я теж могла жити таким поважним і престижним життям!». У рік мого випуску з неповної середньої школи так збіглося, що комбінат, де працювала сестра, саме шукав робітників, і я пішла туди працювати. Але через низький рівень освіти та відсутність фахових навичок я могла працювати лише в цеху. Гуркіт машин у цеху був оглушливим, а пил стояв стовпом. Щодня я тягала десятки кілограмів реагентів угору та вниз сходами, щоб заливати їх в обладнання. Через алергію на ці реагенти мої руки та обличчя вкрилися червоним висипом. Мені також доводилося працювати в нічні зміни, і за кілька місяців моє обличчя набуло жовтуватого й блідого вигляду, а почувалася я абсолютно виснаженою. Я бачила, що мої колеги, які виконували технічну роботу, отримували найкращі пільги й житло, а також зарплати, що в кілька разів перевищували мою. Вони часто сиділи в офісі, неквапливо читали газети й пили чай, були охайно одягнені і мали витончений та шляхетний вигляд. Коли ж я дивилася на себе, щодня вкриту пилом і брудом, то здавалася собі нижчою за них; я відчувала глибоку неповноцінність. Я подумала: «Я не маю ні освіти, ні навичок, тому можу займатися лише важкою працею. Я дуже шкодую, що раніше не вчилася старанно. Якби я отримала диплом, хіба не змогла б виділитися з натовпу й викликати захоплення, як і вони? Усі ми люди, то чому ж я така неуспішна? Я не хочу провести все своє життя, працюючи до поту в цьому цеху». Пізніше я почула про можливість скласти вступні іспити до професійного училища через наш комбінат. Я пожертвувала своїм часом на відпочинок, рано вставала й пізно лягала, щоб зубрити підручники та розв’язувати завдання. Після двох років наполегливої праці я отримала право навчатися в училищі. Через три роки я, як і хотіла, отримала диплом та стала кваліфікованим спеціалістом. Я зняла засмальцьований робочий одяг і покинула запорошений цех заради омріяної офісної роботи. Дивлячись на колег, які досі метушилися в цеху, я подумала, що мої зусилля за останні кілька років не були марними. Я ще сильніше повірила в те, що «Той, хто витерпів найбільші труднощі, стане найвеличнішою людиною», і що доки я готова тяжко працювати, я зможу жити спокійним, комфортним, поважним і престижним життям.
Але коли я прийшла до нашого відділу, то виявила, що мої колеги мають не лише освіту, а й професійні звання. Хоча ми виконували однакову роботу, моя зарплата була найнижчою серед усіх. Ба більше, без професійного звання я не мала права на отримання житла, офіційного статусу чи підвищення, і мене в будь-який момент могли перевести назад у цех. Якщо я хотіла підвищення зарплати та просування по службі, мені потрібно було отримати вище професійне звання. Після цього я накупила цілу купу матеріалів для іспитів, зокрема «Принципи бухгалтерського обліку», «Англійську мову для просунутих», «Принципи статистики» тощо. Усе це було для мене абсолютно новим, і вчитися було справді важко. Однак, щоб надійно закріпитися у відділі, мені довелося викластися на повну. Згодом я присвятила весь свій вільний від роботи час і всю енергію навчанню. Щоб мені не заважали, я навіть прийняла болісне рішення віддати свою однорічну дитину на виховання батькам. Але через сильний стрес на роботі та слабку освітню підготовку я складала іспит два роки поспіль – і обидва рази провалилася. Мої колеги сміялися з мене, а чоловік радив більше не перескладати. Проте я не збиралася здаватися й часто засиджувалася допізна за навчанням. У мене й без того була дисфункція щитоподібної залози, і я потребувала тривалого лікування. Тривале засиджування допізна за навчанням лише ще більше підірвало мій імунітет. Кожні кілька днів мені доводилося ставити крапельниці, а коли я почувалася зовсім погано, то навіть задихалася під час ходьби. Утім, якби я не здобула професійного звання, то не мала б жодних шансів на підвищення зарплати чи кар’єрне зростання. Тоді хіба всі мої багаторічні зусилля не були б марними? Як інакше я могла б виділитися серед інших у майбутньому? Думаючи про це, я просто стискала зуби й наполегливо йшла далі. Після трьох років виснажливої праці я нарешті здобула кваліфікацію спеціаліста середньої ланки. З цією «перепусткою» мене невдовзі підвищили до керівниці середньої ланки. Моя зарплата теж зросла, адже я в одну мить перейшла зі статусу робітниці до статусу керівниці. Я відчула, що моя цінність і статус зросли. Ви не уявляєте, якою гордою я була.
Проте ці добрі часи тривали недовго. Через кілька років прибутковість комбінату впала, і мене скоротили. В одну мить я перетворилася з керівниці на безробітну. Мені здавалося, що ореол над головою та моє світле майбутнє миттєво зникли, і я почувалася вкрай розгубленою. Але я не хотіла провести так усе своє життя. Тоді я читала в газетах, що багато людей після скорочення починали власну справу, ставали начальниками й підприємцями та жили так, що їм усі заздрили. Я вірила: те, що змогли вони, зможу і я. Тож я вирушила шляхом підприємництва: тримала ятку, продавала закуски, займалася страховими продажами тощо. Хоч я й заробила трохи грошей, але потрапила в аварію і травмувала шийний відділ хребта. Невдовзі мого чоловіка теж скоротили, батьки захворіли й потрапили до лікарні, і всі заощадження нашої родини розійшлися. Зіткнувшись із цими труднощами, я не хотіла приймати поразку й продовжувала шукати нові можливості. У 2004 році я познайомилася з індустрією прямих продажів. Я почула, як одна менеджерка ділилася своїм шляхом від пересічної людини до успішної підприємиці, про те, як її команда з продажу охопила всю країну і як вона заробляла сотні тисяч юанів на рік… Слухаючи це, я буквально загорілася й без вагань приєдналася до команди. Я постійно вчилася продавати товари та розвивати команду. Я мріяла, що одного дня зможу заробити багато грошей, стати фінансово незалежною і ділитися власним досвідом з іншими. Яким же престижним було б таке життя!
Невдовзі одна родичка проповідувала мені Боже Євангеліє останніх днів. Через споживання Божих слів я дізналася, що Бог є Володарем над усім сущим. Доля, фінал і місце призначення людства перебувають у Його руках, і люди матимуть хорошу долю, лише якщо коритимуться і поклонятимуться Богу. Тож я прийняла роботу Всемогутнього Бога й почала церковне життя. Утім, тоді всі мої думки були зосереджені на розвитку команди, і я боялася, що часті зібрання зашкодять моїм продажам. Якщо впадуть продажі, впаде й дохід. Як же я тоді зможу жити поважним і престижним життям? Тому більшість часу я витрачала на продаж товарів і розширення клієнтської бази, часто пропускаючи зібрання. А коли все ж приходила на зібрання, то постійно клювала носом і зовсім нічого не сприймала. Спершу я відчувала певні докори сумління, але, бачачи, як завдяки моєму ретельному керівництву команда постійно зростала, продажі дедалі покращувалися, а я все більше наближалася до посади дистриб’ютора середньої ланки, рештки сумління просто зникли. Згодом я чи не щодня зустрічалася з клієнтами, щоб продавати товар, і щомісяця возила команду в навчальні поїздки, тож я взагалі перестала ходити на зібрання. Коли сестри приходили до мене додому, я ховалася від них і цілковито присвятила себе кар’єрі. Щоб ефективніше залучати клієнтів, я опанувала різноманітні техніки продажу. Наприклад, я спонукала клієнтів купувати оздоровчі препарати, наголошуючи на небезпеках хвороб, а також лестила їм, щоб продати косметику. Я також розповідала про перспективи прямих продажів та привабливу бонусну систему. Я красиво вдягалася, використовуючи образ успішної людини, щоб заохотити клієнтів приєднатися до моєї команди. Згодом я все ж відчувала певне занепокоєння: насправді мій дохід зовсім не був стабільним, і заробляти на прямих продажах було не так і просто. Хіба я не малювала райдужну картинку, щоб дурити людей? Але потім думала: «В індустрії прямих продажів усі відпрацьовують ці техніки. Як щось продати, якщо ти занадто чесна? Як тоді заробляти гроші?». Тож я й далі вдавалася до обману заради заробітку. Аби більше заробити, я часто працювала до першої чи другої години ночі й поверталася додому абсолютно виснаженою. У мене навіть не було часу доглядати за чоловіком після його операції. Він сердито казав, що я безсердечна, і навіть вимагав розлучення. Моя донька, яка мала вступати до старшої школи, захопилася онлайн-іграми, і її оцінки різко впали, але в мене не було часу на неї. Командою було важко керувати, у шлюбі виникали проблеми, а дитина не слухалася. Усе це дуже мене виснажувало й пригнічувало. Я часто думала: «Невже це те життя, якого я хочу?». Однак справи в команді йшли вгору, і чудове життя, якого я прагнула, здавалося зовсім поруч, тож я зціплювала зуби й продовжувала йти вперед. Так виснажливо я пропрацювала два роки. Моя команда виросла майже до сотні людей, а продажі невпинно зростали. Я стала дистриб’ютором середньої ланки зі щомісячним доходом у 6 000–7 000 юанів. Я отримувала похвалу від керівництва й захоплення людей навколо та відчувала величезну гордість за свої досягнення. Хоча після цього в серці була незрозуміла порожнеча, та коли я думала про те, що ставши дистриб’ютором вищої ланки, зможу заробляти сотні тисяч юанів на рік і здобуду загальне визнання, у мене відкривалося друге дихання, і я готувалася до боротьби за нову посаду. Несподівано, коли я везла команду в навчальну поїздку, наш автобус зіткнувся з вантажівкою, і я втратила свідомість від удару. Коли я прийшла до тями, то побачила перекинутий автобус і почула крики навколо. Дехто був із закривавленим обличчям, а хтось стогнав від болю. Я хотіла встати, але поперек так болів, що я не могла піднятися. Довелося просто чекати, доки рятувальники витягнуть нас з автобуса. Побачивши цю жахливу картину, я не на жарт злякалася: «Мій поперек так болить… Невже мене паралізує? Стільки людей з моєї команди поранено. Якщо з кимось щось трапиться, як я поясню це їхнім рідним?». Я почувалася вкрай безпорадною. У цей момент я згадала про Бога і без упину молилася в серці: «Боже, спаси нас…». Після огляду в мене виявили компресійні переломи трьох поперекових хребців. Лікар порадив консервативне лікування. Хоч я й сиділа спереду, та не отримала серйозних травм. Це було Боже милосердя і захист, і я дякувала Богу від щирого серця. Моя хороша подруга лежала в палаті, досі в комі після операції на хребті. Ще одній старшій сестрі щойно прооперували розірване сухожилля на нозі. А двадцятирічна дівчина отримала травму таза, і лікар сказав, що вона, можливо, ніколи не зможе мати дітей. Бачачи все це, я усвідомила, наскільки крихким є людське життя. Ще два дні тому ми радісно ділилися враженнями в автобусі, а тепер усі лежали на лікарняних ліжках. Потім я подивилася на себе – з переломом попереку. Лікар сказав, що я не зможу обходитися без сторонньої допомоги два-три місяці. Я подумала: «Який був би сенс заробляти більше грошей, якби я тоді загинула? Яке щастя, що я просто жива!».
Через два місяці мене виписали з лікарні, і я повернулася додому на реабілітацію. Дізнавшись про аварію, мене провідала одна сестра; вона знайшла уривок із Божих слів і прочитала його мені. Всемогутній Бог говорить: «Людську долю скеровують Божі руки. Ти не здатен собою керувати: навіть якщо людина завжди квапиться та клопочеться задля власної вигоди, вона залишається нездатною керувати собою. Якби ти міг знати власні перспективи, якби ти міг керувати власною долею, хіба тебе досі називали б створеною істотою? Словом, як би Бог не працював, уся Його робота – заради людства. Це подібно до того, як небо землю і все суще було створено Богом, щоб служити людині: Бог створив місяць, сонце та зорі для людини, Він створив тварин і рослин для людини, Він створив весну, літо, осінь і зиму для людини тощо – усе це було створено заради людського буття. Тож як би Бог не карав і не судив людину, усе це заради її спасіння. Навіть хоча Він відбирає в людини її плотські сподівання, це заради її очищення, а очищення людини виконується заради людського існування. Місце призначення людини – у руках Творця, тож як би людина могла собою керувати?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Відновлення нормального життя людини та приведення її до чудового місця призначення). Сестра сказала: «Доля людини – у Божих руках, і ніхто не може контролювати власну долю. Подивися, ти цілими днями лише й робила, що гналася за грошима. Цього разу саме Бог захистив тебе від серйозних травм. Але чи замислювалася ти коли-небудь: навіть якщо ти заробиш гроші, який у них сенс, якщо втратиш життя? Нам пощастило сьогодні прийняти Божу роботу останніх днів, але ти не відвідувала зібрання належним чином. Хіба цим ти не намагаєшся уникнути Божого спасіння для себе?». Хоча слова сестри влучили в саме серце, це була правда. Озираючись назад, я згадувала, як, самостійно здобувши диплом і професійне звання, була переконана, що попереду на мене чекає лише успіх. Але я не очікувала, що мене скоротять і я залишуся без роботи. Я не хотіла приймати цю поразку. Бачачи, як багато людей починають власний бізнес й вирізняються серед інших, я теж наполегливо працювала, намагаючись започаткувати власну справу. Однак усе закінчилося невдачею. У цей період я навіть потрапила в автомобільну аварію, отримала травму шийного відділу хребта, через яку мене ледь не паралізувало. Ще не повністю одужавши, я знову кинулася в індустрію прямих продажів. Я хотіла жити добре завдяки прямим продажам, але не очікувала, що автобусна аварія зведе нанівець усі мої багаторічні зусилля. Я усвідомила, що справді не можу контролювати власну долю й що доля людини перебуває в Божих руках. Ця аварія могла здаватися нещастям, але насправді стала благословенням. Це було Боже спасіння для мене. Інакше я б не припинила гнатися за славою й вигодою.
Пізніше я прочитала ще більше Божих слів і була глибоко зворушена. Всемогутній Бог говорить: «Всемогутній милостивий до цих людей, що глибоко страждають; водночас Він відчуває відразу до цих людей, у яких узагалі немає жодної свідомості, бо ж Він надто довго мусить чекати, поки отримає відповідь від людей. Він хоче шукати, шукати твоє серце і твій дух і принести тобі воду та їжу, щоб ти пробудився й більше не мав спраги й голоду. Коли ти стомився та трохи відчуваєш запустіння цього світу, не почувайся розгубленим і не плач. Всемогутній Бог, Сторож, обійме твій прихід у будь-який момент» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Зітхання Всемогутнього). Прочитавши Божі слова, мені стало тепло на душі, і я відчула Божу любов і милосердя. Я почула голос Бога, але не змогла встояти перед спокусою грошей, слави й вигоди. Заради більшого заробітку й переваги над іншими я не хотіла відвідувати зібрання. Я навіть ховалася від братів і сестер, коли вони приходили до мене додому. Я була такою зачерствілою й бунтівною, але Бог мене не покинув. Під час аварії я сиділа на передньому сидінні і зазнала сильного удару, але не отримала серйозних травм. Хіба це не був Божий захист? Бог також упорядкував так, щоб сестра прийшла до мене й побесідувала зі мною про істину, щоб я змогла зрозуміти Божий намір і навернутися до Нього. Хіба все це не було Божим милосердям до мене? Божа любов така велика, але я була одержима гонитвою за славою й вигодою, ховалася від Бога й дедалі більше віддалялася від Нього. Моє серце було занадто зачерствілим, і я була повністю позбавлена совісті й розуму. Я була справді негідна Божого спасіння!
Щойно я достатньо одужала, щоб знову ходити, мені зателефонувала моя керівниця й попросила повернутися до управління командою. Я подумала: «Якщо я не управлятиму командою, яку з такими зусиллями створювала, вона розпадеться. Зараз продажі падають щомісяця, і мій дохід теж зменшується. Якщо так триватиме й далі, хіба всі мої попередні зусилля не виявляться марними?». Моє серце почало вагатися. У цей час я прочитала Божі слова: «Оскільки ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, ти повинен присвятити Йому все й не повинен робити особистий вибір або ставити вимоги, і тобі слід досягти задоволення Божих намірів. Оскільки ти – створена людська істота, ти маєш коритися Господу, Який створив тебе, бо ти за своєю суттю не здатний себе контролювати і не маєш вродженої здатності контролювати свою власну долю. Оскільки ти – людина, яка вірить у Бога, ти повинен прагнути освячення й змін» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина). «З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бог – джерело людського життя). З Божих слів я зрозуміла, що людину створив Бог. Як створена істота, я маю коритися Богу, задовольняти Його, виконувати свої зобов’язання і добре виконувати свій обов’язок. Я подумала про те, як витратила більшу частину свого життя на гонитву за славою, вигодою та статусом. Зрештою, попри всю важку працю й страждання, я не отримала бажаного і ледь не втратила життя. Те, що зараз я змогла повернутися до Бога, сталося завдяки Божому милосердю та захисту, і я мала відплатити за Божу любов. Є ще багато щирих віруючих, які досі не прийшли до Бога, і я маю проповідувати Євангеліє цим людям. Це моя відповідальність і мій обов’язок. Тому я вирішила більше не розвивати команду. Я хотіла належно відвідувати зібрання, їсти й пити Божі слова та проповідувати Євангеліє, щоб свідчити про Бога. Після цього я відхилила прохання керівниці та вирішила виконувати свій обов’язок разом із братами й сестрами, активно проповідуючи Євангеліє людям навколо. Кожен день мого життя був сповнений сенсу.
У 2012 році я зустріла колишню колегу. Вона вже була дистриб’юторкою вищої ланки і заробляла купу грошей. Вона навіть купила великий будинок. Вона сказала: «Тільки-но почнеш працювати зі мною, я допоможу тобі підняти продажі. Річна зарплата в 100 тисяч юанів тобі гарантована». Бачачи, скільки грошей вона заробляє, яка вона молода й красива, і що її новий дім схожий на віллу, я не могла не завагатися: «Хіба це не те саме життя, якого я хочу? Я маю досвід, і я не менш розумна за неї, тому мені було б неважко повернутися в бізнес. Щоб вийти на річний дохід у 100 тисяч юанів, не знадобиться багато зусиль». Спокуса наживи не давала мені заспокоїти серце, і я помолилася Богу: «Любий Боже, я знаю, що у своїй вірі мені потрібно нормально відвідувати зібрання і виконувати свій обов’язок. Але я все ще хочу гнатися за славою й вигодою, і в душі я відчуваю сильний конфлікт. Любий Боже, благаю, захисти мене від падіння в сатанинські спокуси».
Згодом я прочитала Божі слова й здобула певне розуміння першопричини своєї гонитви за славою й вигодою. Всемогутній Бог говорить: «Коли ти неодноразово дослідиш і ретельно проаналізуєш різні цілі, які люди переслідують у житті, і їхні різні способи життя, ти виявиш, що жоден із них не відповідає первісному наміру Творця, із яким Він створив людство. Усі вони відводять людей від володарювання й турботи Творця; усі вони є пастками, які роблять людей занепалими й ведуть їх у пекло. Після того, як ти це усвідомиш, що тобі слід зробити – це відпустити свій старий погляд на життя, триматися подалі від усіляких пасток, дозволити Богу панувати у твоєму житті та влаштувати його, шукати тільки покори Божому влаштуванню й настановам, не роблячи власний вибір, і стати людиною, яка поклоняється Богу» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний III). «Сатана використовує славу й вигоду, щоб контролювати думки людей, змушуючи їх думати лише про ці дві речі й спонукаючи їх боротися за славу й вигоду, зносити труднощі заради слави й вигоди, терпіти приниження й нести тяжкі ноші заради слави й вигоди, жертвувати всім, що в них є, заради слави й вигоди, і виносити кожне судження або ухвалювати кожне рішення заради слави й вигоди. Так сатана накладає на людей невидимі кайдани, і, коли на них ці кайдани, у них немає ні здатності, ні мужності, щоб звільнитися. Несвідомо вони несуть ці кайдани, крок за кроком просуваючись уперед із великими труднощами. Заради цієї слави й вигоди людство відходить від Бога, зраджує Його та стає дедалі нечестивішим. Так серед слави й вигоди сатани знищується покоління за поколінням. Якщо тепер поглянути на дії сатани, чи не є його підступні мотиви абсолютно ненависними? Можливо, сьогодні ви й досі не можете розгледіти підступні мотиви сатани наскрізь, тому що думаєте, що без слави й вигоди життя не матиме жодного значення, і що люди більше не зможуть бачити шлях попереду себе, більше не зможуть бачити свої цілі, і їхнє майбутнє стане темним, тьмяним і похмурим. Але поступово ви всі одного дня усвідомите, що слава й вигода – це масивні кайдани, які сатана накладає на людину. Коли цей день настане, ти будеш цілковито протистояти контролю сатани й кайданам, принесеним тобі сатаною. Коли ти захочеш звільнитися від усіх цих речей, які сатана тобі прищепив, ти цілковито розірвеш зв’язок із сатаною і по-справжньому ненавидітимеш усе, що сатана приніс тобі. Тільки тоді в тебе з’явиться справжня любов і прагнення до Бога» (Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI). З Божих слів я зрозуміла, що сатана використовує славу й вигоду, щоб розбещувати людей. Він змушує їх вважати гонитву за славою й вигодою чимось позитивним, метою всього життя, за яку варто боротися. Через це люди постійно намагаються втекти від Божого володарювання та Його впорядкувань, і зрештою відвертаються від Бога та зраджують Його. Слава й вигода – це пастки, розставлені сатаною для людей; це тенета, які спокушають людей скотитися в розпусту. Причина, чому я не могла відпустити славу й вигоду, полягала в тому, що я вважала сатанинські правила виживання, такі як «Людина дереться вгору; вода тече вниз» та «Виділяйся над іншими», чимось позитивним. Я вірила, що лише здобувши славу й вигоду, людина може жити гідним і цінним життям. Я згадала часи, коли тільки закінчила школу і пішла працювати. Щоб жити престижним життям, як моя сестра, я відчайдушно складала іспити заради дипломів і професійних звань. А коли мене скоротили, то заради хорошого життя та захоплення оточуючих, я відвідувала тренінги з прямих продажів і навчилася брехати та обманювати, щоб мати хороші продажі. Я говорила те, що люди хотіли почути, і вдавала успішну людину, вводячи інших в оману створеним образом. Навіть коли я почула голос Бога, що спасає людей, і зрозуміла, що Божі слова – це істина і вони можуть вивести людей на правильний шлях, я не відвідувала зібрання як слід, бо хотіла розвивати свою команду та підвищувати продажі. У мене навіть не було часу читати Божі слова, бо всі сили я витрачала на гонитву за грошима, славою й вигодою. І зрештою ледь не втратила життя в автобусній аварії. Тепер я нарешті могла регулярно відвідувати зібрання і виконувати свій обов’язок. Але коли я почула від колишньої колеги, що вона допоможе мені вийти на річну зарплату в 100 тисяч юанів, мої бажання збурилися, і я загорілася ідеєю повернутися у світ, щоб досягти чогось великого. Як же міцно мене сковували гроші, слава й вигода! Насправді, якщо замислитися, то останні кілька років я тільки й робила, що гналася за славою й вигодою. Хоч я й заробила трохи грошей, і мене хвалили та мною захоплювалися інші, у моїй сім’ї не було злагоди. Я часто злилася, сварилася з чоловіком, а в душі відчувала порожнечу. Ба більше, у гонитві за славою й вигодою я брехала клієнтам, обманювала їх і переступила через базові норми совісті. Я жила без жодної порядності чи достоїнства. Крім того, я маю фізичні наслідки після тієї аварії: у мене часто болить спина. Я заплатила високу ціну за славу й вигоду, але натомість отримала лише духовну порожнечу та фізичний біль. Я усвідомила: скільки б грошей ти не мав, за них не купиш душевного спокою чи чистого сумління. І яким би високим не був твій статус, ти не зможеш уникнути лиха. Слава й вигода не можуть принести людям справді щасливого життя. Вони здатні лише віддалити людей від Бога, змусити їх жити в порожнечі й болю, і зрештою позбавити шансу на спасіння. Тепер я нарешті витягла ноги з багна грошей, слави й вигоди, і більше не хотіла гнатися за славою, вигодою та статусом, як раніше. Не хотіла я і того життя, сповненого страждань, виснаження, порожнечі й мук. Я мусила відпустити свої амбіції та бажання гнатися за славою й вигодою, натомість прагнути покори Богу і добре виконувати обов’язок створеної істоти. Тільки так життя має сенс. Я також усвідомила, що хоча на перший погляд мене намагалася переконати колега, за цим стояла спокуса сатани і Боже випробування для мене. Я не могла знову потрапити в пастку сатанинських хитрощів і продовжувати свій колишній хибний шлях. Тому я рішуче відмовила колезі.
Відтоді, коли хтось пропонував мені якусь форму прямих продажів як хороший спосіб заробити, моє серце більше не вагалося. Я думала лише про те, щоб проповідувати Євангеліє і добре виконувати свій обов’язок. Я прочитала Божі слова: «Ти – створена істота; ти, звичайно, повинен поклонятися Богу й прагнути до життя, сповненого сенсу. Якщо ти не поклоняєшся Богу, а живеш у своїй брудній плоті, то хіба ти не всього лише звір у людській подобі? Оскільки ти – людська істота, тобі слід присвятити себе Богові й витерпіти всі страждання! Тобі слід із радістю та впевненістю приймати незначні страждання, яким тебе піддано сьогодні, і жити повним сенсу життям, як Йов і Петро. … Ви – люди, які прагнуть іти правильним шляхом, ті, хто шукає покращення. Ви – люди, які встають у країні великого червоного дракона, ті, кого Бог називає праведними. Хіба це не життя, що має найбільший сенс?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Практика (2)). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що немає жодного сенсу в гонитві за грошима, славою, вигодою, гординею чи престижем. Лише вірячи в Бога, прагнучи істини, позбуваючись розбещених характерів і виконуючи обов’язок створеної істоти, ти можеш прожити найзмістовніше життя. У минулому я гналася за грошима, славою, вигодою й матеріальними насолодами, і жила заради плоті. Хоча я здавалася престижною й поважною людиною, у душі я не відчувала ні спокою, ні радості. Тепер я виконую свій обов’язок разом із братами й сестрами, їм і п’ю Божі слова, приймаю суд і кару Божих слів, розмірковую над собою і розумію себе. Я більше так не брешу, і поступово почала жити людською подобою. Дякую за керівництво Всемогутньому Богу, який допоміг мені уникнути болю від гонитви за грошима, славою й вигодою, і спрямував мене стати на світлий шлях у житті!
