Зобов’язання лідерів і працівників (5)

На минулому зібранні ми бесідували про п’ятий пункт обов’язків лідерів і працівників. У ході бесіди про п’ятий пункт ми проаналізували деякі прояви та вчинки неправдивих лідерів і закінчили бесідувати про цей пункт. Тепер ми побесідуємо про шостий і сьомий пункти обов’язків лідерів і працівників. Який конкретний зміст цих двох пунктів? (Пункт шостий: просувати та зрощувати всілякі придатні кадри, щоб усі, хто прагне до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність. Пункт сьомий: розподіляти та використовувати людей різних типів розумно, виходячи з їхньої людськості та сильних сторін, щоб кожен використовувався якнайкраще.) Отже, проаналізуймо різні вчинки та прояви неправдивих лідерів стосовно цих двох пунктів. Ці два пункти належать до однієї категорії, яка стосується просування, зрощування та використання церквою всіляких людей. Спочатку побесідуймо про принципи Божого дому щодо просування та зрощування всіляких придатних кадрів. Тоді ви, по суті, зможете зрозуміти деякі принципи, яких лідери та працівники мають дотримуватися, виконуючи цю роботу, чи не так? Ви можете подумати: «Як лідери та працівники, ми часто стикаємося з цими питаннями, ми вже знайомі з цією роботою та маємо певний досвід у ній, тому, навіть якби Ти нічого більше про це не сказав, нам усе зрозуміло, і Тобі не потрібно далі конкретно про це бесідувати». Отже, чи справді не потрібно про це бесідувати? (Нам потрібна Твоя бесіда про це. Ми досі не осягнули відповідних принципів і досі не вміємо розрізняти деяких талановитих людей.) Більшість лідерів і працівників досі дуже спантеличена щодо того, як виконувати цю роботу, і вишукують шлях навпомацки, не в змозі осягнути точних принципів, тому нам усе ще потрібно побесідувати про деталі.

Пункт шостий: Просувати та зрощувати всілякі придатні кадри, щоб усі, хто прагне до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність

Значення просування та зрощування Божим домом усіляких талановитих людей

Чому Божий дім просуває та зрощує всіляких талановитих людей? Чи просування та зрощування всіляких талановитих людей відбувається заради занять наукою, освітою та літературою? Божі обранці всі вже мають знати, що коли Божий дім просуває та зрощує різні типи талановитих людей, це робиться не для того, щоб виготовити якийсь високотехнологічний продукт і створити диво, або щоб провести дослідження історії людського розвитку, і тим більше не для того, щоб будувати якісь плани на майбутнє людства. Чому ж тоді Божий дім просуває та зрощує всіляких талановитих людей? Ви це розумієте чи ні? (Щоб поширювати Євангеліє Царства.) Щоб поширювати Євангеліє Царства – це одна причина. Що ще? (Щоб кожен, хто прагне до істини, мав можливість пройти підготовку.) Правильно, ця відповідь цілком розумна й влучна. Це для того, щоб ще більше людей, які прагнуть до істини, мали можливість пройти підготовку та якнайшвидше ввійти в істину-реальність. Обидві відповіді, які ви щойно дали, правильні й точні. Просування та зрощування Божим домом усіляких талановитих людей з одного боку стосується поширення Євангелія Царства та Божої роботи, а з іншого – індивідуальних прагнень і входження. Це два всеосяжні аспекти. Якщо говорити конкретно, яке значення має просування та зрощування Божим домом усіляких талановитих людей? Яку конкретно роботу виконують у церкві ці люди, яких просувають і зрощують? Коли Божий дім просуває та зрощує людину, щоб вона стала лідером команди, куратором або церковним лідером чи працівником, чи роблять її чиновником? (Ні.) Божий дім просуває та зрощує людей, щоб вони могли відповідати за конкретні проєкти чи завдання в рамках різних напрямів церковної роботи, як-от євангельська робота, робота з текстами, робота над виробництвом фільмів, робота з поливу, а також деякі загальні справи тощо. Отже, як вони виконують ці конкретні завдання? Беручи на себе різні напрями церковної роботи відповідно до Божих вимог, істини-принципів Божих слів і упорядкувань роботи від Божого дому, і так виконуючи свій обов’язок згідно з Божими вимогами та діючи відповідно до істини-принципів. З того факту, що цих людей просувають і зрощують для виконання роботи, видно, що не наявність офіційного титулу чи статусу дає їм змогу добре виконувати свою роботу. Натомість вони повинні володіти певним рівнем, щоб узяти на себе конкретне завдання, тобто взяти на себе те, що доручив їм Бог, або, іншими словами, обов’язок і повинність, що несуть відповідальність. Це і є конкретне значення та визначення просування і зрощування різних типів талановитих людей, як згадано в шостому пункті обов’язків лідерів і працівників. Тому мета Божого дому в просуванні та зрощуванні людей полягає в тому, щоб зрощувати всіляких талановитих людей для доброго виконання різних напрямів церковної роботи відповідно до Божих вимог і робочих розпоряджень від Божого дому; мета полягає в тому, щоб дати цим людям змогу взяти на себе різні конкретні завдання церкви. Водночас Божий дім зрощує та готує цих людей, щоб вони навчилися розмірковувати над Божими словами, бесідувати про істину та діяти за принципами, ведучи їх до практики істини та життя за Божими словами й до входження в істину-реальність і даючи їм змогу мати справжні переживання та свідчення. Після цього вони зможуть вести, поливати та забезпечувати інших і добре виконувати різні напрями церковної роботи, і водночас Божі обранці зможуть коритися Богу, свідчити про Бога та як слід виконувати обов’язок проповіді Євангелія. Метод практики для просування та зрощування всіляких талановитих людей, з одного боку, полягає в тому, щоб вести людей до практики та переживання Божих слів, до пізнання себе, позбавлення від своїх розбещених характерів і входження в істину-реальність; з іншого боку, він полягає в тому, щоб лідери та працівники використовували свій власний практичний досвід відданості та покори, щоб вести та зрощувати людей у належному виконанні їхніх обов’язків і даванні гучних свідчень про Бога. Це два основні шляхи практики для зрощування різних видів талановитих людей. Це і є конкретна робота, пов’язана з просуванням і зрощуванням різних видів талановитих людей, і це також є істинним значенням їхнього просування та зрощування.

Необхідні критерії для різних видів талановитих людей, яких просуває та зрощує Божий дім

I. Необхідні критерії для лідерів, працівників і кураторів різних напрямів роботи

Кого мають на увазі під «різними видами талановитих людей, яких просуває та зрощує церква»? Які сфери це охоплює? По-перше, це тип людей, які можуть бути кураторами різних напрямів роботи. Які необхідні стандарти для кураторів різних напрямів роботи? Є три основні. По-перше, вони повинні мати здатність до сприймання істини. Лише ті, хто може сприймати істину чисто, без викривлень, і робити висновки, є людьми з високим рівнем. Люди з високим рівнем повинні щонайменше мати духовне розуміння та вміти самостійно їсти й пити слова Божі. У процесі поїдання та пиття Божих слів вони повинні вміти самостійно приймати суд, кару та обтинання Божих слів і шукати істину, щоб розв’язати власні уявлення та фантазії, домішки власної волі, а також свої розбещені характери – якщо вони досягають цього стандарту, це означає, що вони знають, як переживати роботу Бога, і це є проявом хорошого рівня. По-друге, вони повинні нести ношу заради церковної роботи. Люди, які справді несуть ношу, не просто мають ентузіазм, вони мають справжній життєвий досвід, розуміють деякі істини та можуть бачити деякі проблеми наскрізь. Вони бачать, що в церковній роботі та серед Божих обранців є багато труднощів і проблем, які потрібно вирішити. Вони бачать це на власні очі й переживають за це в серці – ось що означає нести ношу заради церковної роботи. Якщо хтось просто має хороший рівень і здатний сприймати істину, але він ледачий, жадає плотських утіх, не бажає виконувати реальну роботу, а якщо Вишнє встановлює йому кінцевий строк і роботи не уникнути, то він робить її лише трохи, то це людина, яка не несе ноші. Люди, які не несуть ноші, – це люди, які не прагнуть до істини, люди без почуття справедливості та нездари, які цілий день набивають собі шлунки, не замислюючись ні про що серйозне. По-третє, вони повинні володіти працездатністю. Що означає «працездатність»? Простіше кажучи, це означає, що вони не тільки можуть доручати роботу та давати людям вказівки, але й можуть виявляти та розв’язувати проблеми – ось що означає володіти працездатністю. Крім того, їм також потрібні організаторські навички. Люди з організаторськими навичками особливо вправні в тому, щоб збирати людей, організовувати та впорядковувати роботу, а також розв’язувати проблеми, і, впорядковуючи роботу та розв’язуючи проблеми, вони можуть цілковито переконувати інших і змушувати їх коритися – ось що означає мати організаторські навички. Ті, хто справді має працездатність, можуть виконувати конкретні завдання, доручені Божим домом, і можуть робити це швидко й рішуче, без будь-якої недбалості, і, крім того, вони можуть добре виконувати різні завдання. Це три стандарти Божого дому для зрощування лідерів і працівників. Якщо хтось відповідає цим трьом стандартам, він є рідкісною талановитою особистістю, і його слід негайно просувати, зрощувати та готувати, і після певного періоду практики він зможе взятися за роботу. Той, хто має рівень, несе ношу і володіє працездатністю, не потребує, щоб люди постійно турбувалися про нього, наглядали та спонукали його в роботі. Такі люди ініціативні, вони знають, які завдання слід виконувати в який час, які завдання перевіряти та наглядати за ними, а які завдання потрібно ретельно перевіряти або пильно за ними стежити. Вони добре усвідомлюють ці речі. Такі люди є відносно надійними та заслуговують на довіру в своїй роботі, і жодних серйозних проблем не виникне. Навіть якщо проблеми й виникають, це будуть дріб’язкові питання, що не впливають на загальну картину, і Богу не потрібно хвилюватися через роботу, яку виконують ці люди. Лише ті, хто справді може стояти на власних ногах у своїй роботі, по-справжньому володіють працездатністю. Ті, хто не може стояти на власних ногах і завжди потребує, щоб інші турбувалися про них, стежили за ними, наглядали за ними і навіть тримали їх за руку та вчили, що робити, – це тип людей, які мають надзвичайно низький рівень. Результати роботи людей зі звичайним рівнем, безумовно, звичайні, і цим людям потрібно, щоб інші стежили за ними та наглядали за ними, перш ніж вони зможуть щось зробити. На противагу цьому, люди з хорошим рівнем можуть стояти на власних ногах після того, як їх певний час готували, і щоразу, коли Вишнє дає їм вказівки щодо завдання та бесідує про деякі принципи, вони можуть осягнути принципи, виконувати роботу відповідно до них, в основному дотримуватися правильного курсу без надто великих відхилень чи недоліків і досягати результатів, яких від них очікують, – ось що означає володіти працездатністю. Наприклад, Божий дім закликає до очищення церкви, а також до виявлення та виключення з церкви антихристів і злих людей, і той тип людей, які володіють працездатністю, в основному не відхиляється, виконуючи це завдання. Коли з’являється антихрист, потрібно щонайменше близько пів року, щоб його викрили та вичистили. Протягом цього часу ті, хто володіє працездатністю, можуть виявити його, побесідувати про істину, щоб проаналізувати прояви антихриста, і допомогти братам і сестрам здобути вміння розрізняти його і не бути введеними в оману, тим самим даючи їм змогу повстати, щоб разом викрити та виключити антихриста. Коли антихристи чи злі люди з’являються в межах роботи людей, які володіють працездатністю, в основному більшість братів і сестер не вводиться в оману та не зазнає впливу. Лише кілька безтолкових людей і тих, хто має дуже низький рівень, вводяться в оману, і це нормальне явище. Люди з хорошим рівнем, які володіють працездатністю, можуть досягати таких результатів у своїй роботі, і такі люди володіють істиною-реальністю та відповідають стандарту як лідери та працівники.

Серед різних типів талановитих людей, про яких Я щойно згадав, перший тип – це ті, хто може бути кураторами різних робочих задач. Перша вимога до них – це мати здатність і рівень для сприймання істини. Це мінімальна вимога. Друга вимога – вони повинні нести ношу, і це невід’ємна умова. Деякі люди сприймають істину швидше, ніж звичайні люди, мають духовне розуміння, хороший рівень, володіють працездатністю і після певного періоду практики цілком можуть стояти на власних ногах. Але в цих людей є серйозна проблема – вони не несуть ноші. Вони люблять їсти, пити, розважатися та тинятися де заманеться. Їм це так цікаво, але якщо їх попросити виконати якусь конкретну роботу, що вимагає від них терпіти труднощі, платити ціну та трохи себе стримувати, вони стають млявими й заявляють, що в них якась хвороба чи недуга, і що їм усе тіло болить. Вони нестримані й недисципліновані, безтурботні, уперті та розпусні. Вони їдять, сплять і розважаються, коли їм заманеться, і працюють лише тоді, коли є настрій. Якщо робота трохи важка чи виснажлива, вони втрачають інтерес і більше не хочуть виконувати свій обов’язок. Хіба це означає нести ношу? (Ні.) Люди, які ледачі та жадають плотських утіх, – це не ті, кого слід просувати та зрощувати. Є також люди, чий рівень більш ніж достатній для роботи, але, на жаль, вони просто не несуть ноші, не люблять брати на себе відповідальність, не люблять клопоту й не люблять турбуватися. Вони сліпі до роботи, яку потрібно зробити, і навіть якщо бачать її, не хочуть нею займатися. Чи є люди такого типу кандидатами на просування та зрощування? Абсолютно ні; щоб людей просували та зрощували, вони повинні нести ношу. Нести ношу означає також мати почуття відповідальності. Наявність почуття відповідальності більше стосується людськості; несення ноші пов’язане з одним зі стандартів, які Божий дім використовує для оцінювання людей. Ті, хто несе ношу і, крім того, володіє двома іншими якостями – здатністю та рівнем для сприймання істини, а також працездатністю, – це той тип людей, яких можна просувати та зрощувати, і люди такого типу можуть бути кураторами різних напрямів роботи. Це необхідні стандарти для просування та зрощування людей, щоб вони стали різними типами кураторів, і люди, які відповідають цим стандартам, є кандидатами на просування та зрощування.

II. Необхідні критерії для людей із талантами в різних професіях, які володіють особливими талантами чи дарами

Крім типу людей, які можуть бути кураторами різних напрямів роботи, є ще один тип людей, яких можна просувати та зрощувати, – це ті, хто володіє особливими талантами чи дарами або опанував певні професійні навички. Який стандарт вимагає дім Божий для зрощування таких людей у лідерів команд? Спочатку подивіться на їхню людськість – достатньо, щоб вони відносно любили позитивні речі та не були злими людьми. Деякі люди можуть запитати: «Чому від них не вимагається бути тими, хто прагне до істини?» Тому що лідери команд – це не церковні лідери чи працівники й не поливальники, і вимагати від них відповідності стандарту прагнення до істини було б занадто, а для більшості з них це недосяжно. Цього не вимагається від людей, які виконують роботу із загальних справ або конкретні задачі професійної роботи; якби це вимагалося, то мало хто відповідав би вимогам, тому стандарти доводиться знижувати. Достатньо, щоб люди розуміли свою професію та були здатні брати на себе роботу, не чинили зла й не створювали жодних завад. Якщо люди, які мають досвід у деяких навичках і професіях та певні сильні сторони, збираються виконувати в домі Божому роботу, що вимагає певного знання навичок і стосується їхніх професій, то достатньо, щоб вони були відносно простодушними та порядними за своїми моральними якостями, не були злими, не мали перекрученого сприймання, могли терпіти труднощі та були готові платити ціну. Отже, перша вимога для зрощування таких людей у лідерів команд полягає в тому, що вони повинні відносно любити позитивні речі і, крім того, вони повинні вміти терпіти труднощі та платити ціну. Що ще? (Вони повинні мати порядні моральні якості, не бути злими й не мати перекрученого сприймання.) Їхні моральні якості повинні бути відносно порядними, вони не повинні бути злими людьми, і їхнє сприймання не повинно бути перекрученим. Деякі люди можуть запитати: «То чи можна вважати їхню здатність до сприймання істини високою? Почувши істину, чи можуть вони пробудитися до істини-реальності та ввійти в істину-реальність?» Немає потреби вимагати всього цього; достатньо вимагати, щоб такі люди не мали перекрученого сприймання. Коли люди, які не мають перекрученого сприймання, виконують свою роботу, одна з переваг полягає в тому, що вони навряд чи створять переривання або зроблять щось безглузде. Наприклад, Божий дім неодноразово бесідував про принципи щодо кольору костюмів акторів, які повинні бути гідними та пристойними, а також різнокольоровими, а не однотонними. Проте все ще є ті, хто просто не може зрозуміти, що їм кажуть, не розуміє, що чує, не здатний до сприймання, не може визначити принципи в цих вимогах Божого дому, і в кінцевому підсумку вони обирають костюми, які всі сірі – хіба це не перекручене сприймання? (Так.) Ось що означає мати перекручене сприймання. Що в основному означає відносно любити позитивні речі? (Це означає бути здатним приймати істину.) Правильно. Це означає бути здатним приймати слова та речі, що відповідають істині, і бути здатним приймати Божі слова та всі аспекти істини й коритися їм. Незалежно від того, чи можуть такі люди це практикувати, щонайменше, у глибині душі вони не повинні опиратися цьому або відчувати до цього відразу. Такі люди – добрі люди, і простою мовою можна сказати, що вони порядні. Які характеристики порядних людей? Вони відчувають огиду, відразу та гидливість до лихих учинків, які люблять чинити невіруючі, а також до лихих тенденцій, яких дотримуються невіруючі. Наприклад, тенденції невіруючого світу пропагують злі сили, і багато жінок прагнуть вийти заміж за багатія або стати чиєюсь коханкою. Хіба це не нечестиво? Люди, які люблять істину, вважають це особливо огидним, і деякі кажуть: «Навіть якби я не змогла вийти заміж, навіть якби я помирала з голоду, я б ніколи не стала такою, як ті люди», – іншими словами, вони зневажають таких людей і гидують ними. Одна з характеристик порядних людей полягає в тому, що вони відчувають огиду та відразу до лихих тенденцій і зневажають тих, хто потрапив у пастку таких тенденцій. Ці люди досить порядні; при згадці про віру в Бога та про те, що слід бути доброю людиною, йти правильним шляхом, поклонятися Богу та уникати зла, уникати лихих тенденцій і уникати всієї лихої поведінки у світі, у глибині душі вони відчувають, що це щось добре. Незалежно від того, чи здатні вони зробити крок аби досягти всього цього, і незалежно від того, наскільки велика їхня рішучість вірити в Бога та йти правильним шляхом, зрештою, у глибині душі вони прагнуть жити у світлі та прагнуть бути в місці, де панує праведність. Такі порядні люди – це тип людей, які відносно люблять позитивні речі. Ті, кого має просувати та зрощувати Божий дім, повинні щонайменше володіти моральними якостями порядної людськості та любов’ю до позитивних речей. Це також перший необхідний стандарт для просування того типу талановитих людей, які мають професійні навички та сильні сторони. Другий стандарт полягає в тому, що такі люди повинні вміти терпіти труднощі та платити ціну. Тобто, коли йдеться про справи чи роботу, якими вони захоплені, вони здатні відкласти власні бажання, відкласти плотські задоволення чи комфортний спосіб життя і навіть зрікатися власних майбутніх перспектив. Ба більше, невеликі труднощі чи відчуття певної втоми для них не є великою проблемою; доки вони роблять щось значуще, що вони вважають правильним, вони з радістю зрікаються плотських задоволень і вигод – або, щонайменше, мають рішучість і бажання це робити. Деякі люди кажуть: «Іноді ця людина все ще жадає плотських утіх: іноді вона хоче поспати довше або поїсти смачної їжі, а іноді хоче піти погуляти чи побайдикувати, – але здебільшого вона здатна терпіти труднощі та платити ціну; просто іноді її настрій призводить до таких думок. Чи вважатиметься це проблемою?» Ні. Вимагати, щоб вони повністю відклали плотські задоволення, було б перебором, за винятком особливих обставин. Загалом, коли ти даєш таким людям завдання, то незалежно від того, велике це завдання чи ні, наскільки воно складне й чи подобається їм його робити, і незалежно від того, наскільки великі труднощі їм доводиться терпіти або яку ціну їм доводиться платити, доки ти їм його доручаєш, вони гарантовано зроблять його якнайкраще, і тобі навіть не потрібно буде за ними стежити чи наглядати. Такі люди можуть терпіти труднощі та платити ціну, і це ще один прояв порядних людей. Що означає вміти терпіти труднощі та платити ціну? Це означає бути ретельним, надзвичайно відданим й уважним, а також бути готовим терпіти будь-які труднощі та платити будь-яку ціну, щоб належно виконувати справи. Такі люди, коли йдеться про виконання справ, дотримуються своїх обіцянок і є надійними, на відміну від людей, які ненажерливі та ледачі, люблять дозвілля та ненавидять працю і ставлять вигоду понад усе. Ті люди порушують свої обіцянки, постійно говорять неправдиві слова, щоб обманювати та задобрювати інших, і не вагаються брехати та давати неправдиві клятви, щоб досягти своїх цілей – Бог не спасе таких людей. Бог любить чесних людей. Тільки чесні люди дотримуються свого слова та віддані своїм обов’язкам, і тільки ті, хто може терпіти труднощі та платити ціну, щоб виконати Боже доручення, можуть бути спасенні Богом. Вміння терпіти труднощі та платити ціну – це друга характеристика та прояв, якими повинна володіти людина, щоб її просував і зрощував Божий дім. Третій стандарт – не мати перекрученого сприймання. Тобто, вислухавши Божі слова, люди принаймні в змозі зрозуміти, чого ці слова стосуються, вони можуть зрозуміти, що говорить Бог, і їхнє сприймання не є відхиленим чи абсурдним. Наприклад, якщо ти говориш про синій колір, вони не витлумачать його як чорний, а якщо ти говориш про сірий колір, вони не витлумачать його як фіолетовий. Це абсолютний мінімум. Навіть якщо іноді їхнє сприймання перекручене, коли інші вказують на це, вони можуть це прийняти, і якщо вони бачать, що хтось інший має чистіше сприймання, ніж у них, вони можуть охоче це прийняти – такий тип людей має чисте сприймання. По-четверте, вони не повинні бути злими людьми. Це легко зрозуміти? Не бути злою людиною означає робити щонайменше одну річ: після того, як такі люди не змогли досягти того, що від них вимагав Божий дім, або порушили принципи та зробили щось не так, вони повинні вміти приймати обтинання та коритися йому, без опору та без поширення негативу чи уявлень. На додачу, незалежно від того, в якій групі вони перебувають, вони можуть ладнати з більшістю людей і гармонійно з ними взаємодіяти. Навіть коли хтось ображає їх, кажучи щось неприємне, вони можуть це стерпіти, не тримаючи зла, і якщо хтось їх кривдить, вони не карають зло злом, а натомість просто використовують мудрі способи, щоб триматися на відстані та уникати таких людей. Хоча такі особистості не дотягують до того, щоб бути чесними людьми, щонайменше вони досить простодушні та не чинять зла, і якщо хтось їх ображає, вони не мстяться, не мучать іншу людину й не пригнічують її. Ба більше, такі люди не намагаються створювати власні незалежні царства, не діють усупереч дому Божому, не поширюють уявлень про Бога, не намагаються судити Його та не роблять нічого, що створює переривання чи завади. Чотири вищезазначені пункти є основними критеріями для просування та зрощування талановитих людей, які мають певні сильні сторони та розуміють деякі професійні навички. Доки вони відповідають цим чотирьом критеріям, вони в основному можуть брати на себе певні обов’язки та належним чином виконувати певні завдання.

Деякі люди можуть запитати: «Чому критерії, яким повинні відповідати талановиті люди, щоб їх просували та зрощували, не включають розуміння істини, володіння істиною-реальністю та здатність Бога боятися, а від злого втікати? Чому вони не включають здатність знати Бога, коритися Йому, бути Йому відданим і бути створеною істотою, що відповідає стандарту? Хіба це пропустили?» Скажіть Мені, якщо хтось розуміє істину та ввійшов в істину-реальність, може коритися Богу, відданий Йому, має богобоязливе серце і, крім того, знає Бога, не опиратиметься Йому та є створеною істотою, що відповідає стандарту, чи потрібно його ще зрощувати? Якщо людина справді всього цього досягла, хіба результат зрощування вже не здобутий? (Так.) Тому вимоги до талановитих людей, яких просувають і зрощують, не включають ці критерії. Оскільки кандидатів просувають і зрощують з-поміж людей, які не розуміють істини та сповнені розбещених характерів, то неможливо, щоб ці люди вже мали істину-реальність або вже повністю корилися Богу, не кажучи вже про те, щоб бути Йому абсолютно відданими, і вони, звісно, ще далекі від знання Бога та богобоязливого серця. Критерії, яким насамперед повинні відповідати всілякі талановиті люди, щоб їх просували та зрощували, – це ті, про які ми щойно згадали; вони найреалістичніші та найконкретніші. Деякі неправдиві лідери кажуть: «У нас тут немає талановитих людей, яких можна було б просувати та зрощувати. Той-то не розуміє істини, той-то робить усе без богобоязливого серця, той-то не може прийняти обтинання, у того-то немає відданості…» – і так далі, вишукуючи цілу купу недоліків. На що натякають ці неправдиві лідери, кажучи це? Начебто тих людей не можна просувати та зрощувати, бо вони не розуміють істини, не переживають Божу роботу й ще не мають істини-реальності тощо, тоді як самі лідери змогли стати лідерами, бо вже мають певний практичний досвід і володіють істиною-реальністю. Хіба не це мають на увазі ці неправдиві лідери? В їхніх очах ніхто не такий хороший, як вони, і ніхто, крім них, не підходить на роль лідера. Це зарозумілий характер неправдивих лідерів; коли йдеться про просування та зрощування людей Божим домом, вони сповнені уявлень і фантазій.

III. Необхідні критерії для персоналу, що виконує роботу із загальних справ

Я щойно згадав два типи людей, на зрощуванні яких зосереджується Божий дім. Один тип – це люди, які можуть бути лідерами та працівниками, а інший – люди, які можуть виконувати різні професійні завдання. Є ще один тип людей. Не можна сказати, що вони володіють особливими сильними сторонами чи професійними навичками; їхня робота не пов’язана з якимись передовими технологіями, тобто ці люди виконують у церкві певну роботу із загальних справ, вони займаються певними питаннями, що не стосуються основної роботи церкви. Це тип людей, які виконують роботу із загальних справ. Які головні вимоги Божого дому до таких людей? Найважливіша вимога – щоб вони могли захищати інтереси Божого дому, не допомагали стороннім на шкоду Божому дому та не продавали інтереси Божого дому, щоб підлеститися до сатани. Це все. Незалежно від того, чи є вони обдарованими комунікаторами, вершками суспільства чи особливими талантами, вони повинні вміти захищати інтереси Божого дому, коли займаються зовнішніми справами для Божого дому. Що включають у себе інтереси Божого дому? Гроші, матеріальні цінності, репутацію Божого дому та церкви, а також безпеку братів і сестер – кожен із цих аспектів дуже важливий. Кожен, хто здатний захищати інтереси Божого дому, володіє нормальною людськістю, є достатньо порядною людиною та готовий практикувати істину. Деякі люди не мають уміння розрізняти й кажуть: «Є одна людина зі злою людськістю, але вона може захищати роботу Божого дому». Хіба це можливо? (Ні.) Як злі люди можуть захищати роботу Божого дому? Вони можуть захищати лише власні інтереси. Отже, якщо хтось справді здатний захищати інтереси Божого дому, він, безперечно, має добрі моральні якості та людськість; це не може бути помилкою. Якщо хтось, виконуючи справи для Божого дому, допомагає стороннім на шкоду Божому дому та продає його інтереси, і не просто завдає великих економічних і матеріальних збитків Божому дому, а й завдає величезної шкоди репутації Божого дому та церкви, чи є він доброю людиною? Такі люди, безперечно, – недобрі створіння. Їм байдуже, яких великих матеріальних і фінансових збитків зазнає Божий дім; для них найважливіше – отримати вигоду для себе та підлеститися до невіруючих; вони не тільки дарують невіруючим подарунки, а й навіть постійно йдуть їм на поступки під час переговорів – їм і на думку не спадає боротися за інтереси Божого дому. І все ж вони брешуть Божому дому, розповідаючи, як вони виконали роботу та захистили інтереси Божого дому, – тоді як насправді робота церкви вже зазнала збитків, а невіруючі добряче скористалися Божим домом. Якщо людина в усьому здатна захищати інтереси Божого дому, коли займається зовнішніми справами, чи є ця людина доброю? (Так.) Отже, якщо така людина нездатна виконувати жодної іншої роботи в Божому домі й підходить лише для такого типу роботи із загальних справ, чи повинен Божий дім її просувати? (Так.) Крім того, що вона володіє працездатністю та здатна виконувати свою роботу відповідно до принципів, яких вимагає Божий дім, вона також здатна захищати інтереси Божого дому, отже, вона відповідає стандарту, і таких людей слід просувати. І навпаки, ті, хто постійно завдає шкоди інтересам Божого дому, хто постійно створює потенційну загрозу для безпеки братів і сестер і хто постійно спричиняє негативні наслідки для репутації Божого дому та церкви, – таких людей не слід просувати чи зрощувати; якщо їх просувають і використовують, їх потрібно швидко відстороняти. Є також деякі люди, які завжди потрапляють у халепу, виконуючи свої завдання, наприклад, потрапляють в аварії за кермом, псують справи, якими займаються, або спричиняють конфлікти, що призводять до постійних скарг, і якщо є якісь недоліки, вони не знають, як їх виправити. Такі люди – недоумкуваті, а також лиховісники та марнотратники. Якщо людина такого типу стає лідером команди, куратором, лідером чи працівником, її не тільки потрібно швидко відсторонити, але й вичистити з церкви. Це тому, що така людина – причина катастрофи та лиховісник. Поки в церкві є хоча б одна-дві такі людини, у церкві не може бути миру. Такі люди, здається, мають у собі злих духів або чуму. Кожен, хто з ними контактує, зазнає нещастя, тому таких людей слід негайно вирвати з коренем. Навіть риси обличчя в цих людей неправильні, сповнені лукавих чи диявольських ознак або огидно потворні, і кожен, хто з ними контактує, відчуватиме, ніби ось-ось станеться щось погане. Людей такого типу потрібно відстороняти та вичищати, і тільки тоді в церкві все буде добре. Просування та зрощування різних людей у церкві вимагає дотримання принципів і вміння розрізняти, щоб діяти відповідно до принципів. Серед різних типів людей, яких просувають і зрощують, є ті, хто служить церковними лідерами та працівниками, ті, хто відповідає за різні професії в церкві, а також ті, хто займається загальними справами для церкви. Різні критерії, яким повинні відповідати ці кілька типів талановитих людей, також були чітко роз’яснені. Коли ви чітко зрозумієте принципи того, як обирати лідерів і працівників і як просувати та зрощувати людей, тоді вся робота церкви вступить у правильне русло.

Деякі люди можуть запитати: «Чому цих людей, яких просуває та зрощує Божий дім, називають талановитими?» Талановиті люди, про яких ми говоримо, – це кандидати на просування та зрощування. Для людей, які можуть виконувати різні обов’язки, існують різні вимоги, і оскільки вони перебувають у процесі просування та зрощування, то цілком достатньо, щоб ці так звані талановиті люди відповідали тим критеріям, про які ми щойно згадали. Було б нереалістично очікувати, що ці люди вже матимуть істину-реальність, уже будуть покірними та відданими й уже боятимуться Бога. Отже, талановиті люди, про яких ми говоримо, – це лише ті, хто володіє деякими якостями та гідністю, які повинні мати люди з нормальною людськістю, а також здатністю до сприймання істини, і тому вони вважаються придатними. Це не означає, що вони вже зрозуміли істину та ввійшли в істину-реальність, і не означає, що вони вже досягли абсолютної покори Богу після прийняття Його суду та кари тощо. Звісно, термін «талановиті люди» не стосується тих, хто навчався в університеті чи здобув ступінь доктора філософії, або людей із привілейованим сімейним походженням чи високим соціальним статусом, або людей з особливими здібностями чи дарами, – він не стосується цих людей. Оскільки їх мають просувати та зрощувати, деякі з людей, які виконуватимуть професійну роботу, можливо, ніколи раніше не займалися цією професією та не вивчали її, але доки вони відповідають тим кільком критеріям для просування та зрощування, бажають вчитися та добре навчаються певній професії, то Божий дім може їх просувати та зрощувати. Що Я маю на увазі? Я не маю на увазі, що людину можна просувати та зрощувати, тільки якщо вона від природи вправна в певній професії. Натомість, якщо вона має схильність до навчання та володіє необхідними якостями, або навіть якщо вона просто володіє деякими основами в цій професії, то її можна просувати та зрощувати, – ось такий принцип. На цьому ми закінчуємо нашу бесіду про критерії, яким повинні відповідати різні талановиті люди, яких Божий дім хоче просувати та зрощувати.

Мета Божого дому в просуванні та зрощуванні всіляких талановитих людей

Далі ми побесідуємо про те, чому Божий дім просуває та зрощує всіляких талановитих людей. Деякі люди не зовсім це розуміють і думають: «Хіба не було б достатньо, щоб Божий дім просто просував і використовував різних талановитих людей? Чому потрібно їх зрощувати та готувати певний час?» Ви це розумієте чи ні? Спочатку поговоримо про той тип людей, які стають лідерами та працівниками. Чому Божий дім просуває та зрощує тих, хто має здатність до сприймання, хто несе ношу заради церкви та хто володіє працездатністю? Це тому, що, хоча вони придатні за своїм рівнем і відповідають критеріям, вони ще не мали справжнього досвіду й не розуміють істини, не кажучи вже про те, що не знають, як практикувати істину та діяти за принципами. Їх потрібно готувати певний час і давати їм настанови, і тільки коли вони осягнуть принципи виконання свого обов’язку та матимуть справжній досвід, їх можна буде офіційно використовувати. Якби вони були, як брати та сестри в церкві, їли й пили Божі слова, слухали проповіді, жили церковним життям і вправлялися у виконанні обов’язку, і їх просували та зрощували б лише після того, як їхнє життя зросло, то їхній прогрес був би занадто повільним. У такому разі, скільки років знадобилося б, щоб вони стали придатними для використання Богом? Хіба це не вплинуло б на роботу церкви? Тому, доки людина має здатність до сприймання істини, володіє працездатністю та має почуття ноші, її слід просувати та зрощувати, просити її вправлятися у виконанні обов’язку лідера чи працівника та давати їй ношу. З одного боку, це змушує людей якнайкраще використовувати свої сильні сторони. З іншого боку, коли вони стикаються з особливими ситуаціями, необхідно бесідувати з ними про істину, щоб розв’язати їхні труднощі. Іноді їх також потрібно обтинати, а за потреби – і дисциплінувати, і вони повинні пройти численні випробування та переплавку й зазнати багато страждань. Лише пройшовши таку практичну підготовку, вони можуть робити справжній прогрес і крок за кроком розуміти істину та осягати принципи, а потім якнайшвидше взяти на себе роботу лідерів і працівників. Зрощування та підготовка лідерів і працівників у такий спосіб дасть кращі результати, і так буде швидше, що корисно для роботи Божого дому та більш корисно для життя-входження Божих обранців, оскільки тоді лідери та працівники з практичним досвідом можуть безпосередньо поливати та забезпечувати їх. Коли Божий дім просуває та зрощує когось, щоб він став лідером, він дає йому більшу ношу, щоб готувати його, змушувати його покладатися на Бога та тягнутися до істини; тільки тоді його духовний зріст зростатиме якнайшвидше. Що більша ноша покладається на таких людей, то більшого тиску вони зазнають, і то більше вони змушені шукати істину та покладатися на Бога. Зрештою вони зможуть належно виконувати свою роботу та слідувати Божій волі, і так стануть на правильний шлях спасіння та вдосконалення – ось який ефект досягається, коли Божий дім просуває та зрощує людей. Не виконуючи цих конкретних завдань, вони б не знали, чого їм бракує, не знали б, як діяти за принципами, і не знали б, що означає володіти істиною-реальністю. Отже, виконання конкретної роботи допомагає їм виявити свої недоліки та побачити, що них є дари, але вони позбавлені істини-реальності. Це допомагає їм відчути, наскільки вони збіднілі та жалюгідні, змушуючи їх усвідомити, що якщо вони не покладатимуться на Бога та не шукатимуть істини, вони будуть нездатні до жодної роботи. Це змушує їх по-справжньому пізнати себе та чітко побачити, що якщо вони не прагнутимуть до істини та змін у характері, то не зможуть стати придатними для використання Богом. Це все ефекти, яких необхідно досягти, коли зрощують і готують лідерів і працівників. Лише розуміючи ці аспекти, люди можуть прагнути до істини, твердо стоячи на ногах, поводитися скромно, гарантовано припинити вихвалятися, виконуючи свою роботу, послідовно звеличувати Бога та свідчити про Бога, виконуючи свій обов’язок, і крок за кроком входити в істину-реальність. Коли когось просувають і зрощують, щоб він став лідером, йому дають змогу навчитися розрізняти стани різних людей, вправлятися в пошуку істини для розв’язання труднощів різних людей, підтримувати та забезпечувати різні типи людей і вести людей в істину-реальність. Водночас вони також повинні вправлятися в розв’язанні різних проблем і труднощів, що виникають під час роботи, навчитися розрізняти різні типи антихристів, злих людей і маловірів і розбиратися з ними, а також виконувати роботу з очищення церкви. Саме в такий спосіб, порівняно з іншими, вони можуть пережити більше людей, справ і речей і більше середовищ, організованих Богом, їсти й пити все більше й більше слів Божих і входити у все більше істин-реальностей. Це можливість вправлятися, чи не так? Що більше можливостей для підготовки, то багатший досвід людей, то ширші їхні погляди й то швидше вони зростатимуть. Однак, якщо люди не виконують лідерської роботи, вони матимуть і переживатимуть лише особисте існування й особисті переживання і визнаватимуть лише особисті розбещені характери та різні особисті стани – усе це стосується лише їх самих. Коли вони стають лідерами, вони стикаються з більшою кількістю людей, справ і середовищ, що спонукає їх часто приходити до Бога, щоб шукати істини-принципи. Для них ці люди, справи та речі непомітно стають ношею, і, природно, також створюють дуже сприятливі умови для їхнього входження в істину-реальність, що є доброю справою. Отже, той, хто володіє рівнем, несе ношу та має працездатність, як звичайний віруючий входитиме повільно, а як лідер чи працівник – швидше. Як людям краще входити в істину-реальність – швидко чи повільно? (Швидко.) Тому для людей, які володіють рівнем, несуть ношу та мають працездатність, Божий дім робить виняток, просуваючи таких людей, якщо тільки вони не є людьми, які не прагнуть до істини та не тягнуться до неї, і в такому разі Божий дім не змушуватиме їх. Доки людина має основу віри в Бога, відповідає критеріям для того, щоб бути лідером чи працівником, і бажає прагнути до істини та бути використаною Богом, Божий дім, безперечно, просуватиме та зрощуватиме її, даватиме їй можливість вправлятися в ролі лідера чи працівника та дасть їй змогу навчитися виконувати роботу церкви, навчитися розрізняти людей, навчитися розбиратися з усіма різними проблемами в церкві та навчитися виконувати різні завдання відповідно до упорядкувань роботи. Якщо протягом періоду підготовки люди можуть приймати істину та обтинання, можуть коритися Божим улаштуванням і розпорядженням, можуть шукати істину для розв’язання різних проблем і вчитися ставитися до всіляких людей, розрізняти їх і розбиратися з ними згідно з Божими словами, тоді вони можуть осягнути відповідні істини-принципи, зрозуміти істину та ввійти в реальність – це те, чого звичайні віруючі не можуть пережити чи здобути. Отже, з цієї точки зору, просувати та зрощувати когось Божим домом – це добре чи погано? Це їм на користь чи це тягар, який на них звалюють? Це їм на користь. Звісно, коли деяких людей щойно просунули, вони не знають, які завдання їм слід виконувати або як їх виконувати, і вони трохи спантеличені. Це нормально; хто коли-небудь народжувався, вміючи все? Якби ти міг усе, ти, безперечно, був би найзарозумілішою та найпихатішою людиною і нікому б не поступався – у такому разі, чи зміг би ти ще приймати істину? Якби ти міг усе, чи покладався б ти ще на Бога, чи благоговів би перед Ним? Чи шукав би ти ще істину, щоб розв’язати проблеми власної розбещеності? Ти, звісно, не став би це робити. Навпаки, ти був би зарозумілим і пихатим та йшов би шляхом антихристів, ти боровся б за владу та статус і нікому б не поступався, ти вводив би в людей оману та заманював би їх у пастку, і ти заважав би роботі церкви й переривав би її – у такому разі, чи міг би Божий дім ще тебе використовувати? Якщо ти знаєш, що в тебе багато недоліків, ти повинен навчитися слухатися та коритися й добре виконувати різні завдання відповідно до вимог Божого дому; це дозволить тобі поступово досягти того рівня, коли ти зможеш виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Але більшість людей не може зробити такої простої речі, як слухатися та коритися, тому їм не слід звинувачувати Божий дім у тому, що він їх не просуває та не зрощує. Оскільки ти нездатний слухатися, оскільки навіть слухняність тобі не під силу, чи наважився б Божий дім просувати та зрощувати тебе? (Ні.) І чому ні? Використовувати тебе було б занадто ризиковано, занадто клопітно, занадто турботно! Бо якби Божий дім колись тебе використав, ти міг би взяти людей під свій контроль і повести їх шляхом нечестя – ось чому це так ризиковано. Якби тебе використали, ти міг би чинити свавілля та вносити повний безлад у роботу, і Божому дому довелося б тебе відсторонити та прибирати весь безлад за тобою – ось чому це занадто клопітно. І якби тебе використали, ти б не знав, як виконувати жодну роботу, і твоя робота не мала б жодного ефекту; у всій роботі, яку ти виконуєш, Вишньому довелося б спонукати й відстежувати тебе, наглядати за тобою та втручатися в усі справи – тож навіщо тебе використовувати? З тобою занадто багато мороки! Таку людину абсолютно не можна використовувати. Навіть якби її зрощували, це було б марно і навіть спричинило б багато клопоту, а також вплинуло б на зрощування інших; хіба здобутки не переважили б утрати? (Так.)

Деякі люди, оскільки Божий дім їх ніколи не просуває та не використовує, починають задумуватися й казати: «Чому Вишнє ніколи мене не помічає? Чому Божий дім ніколи мене не просуває та не зрощує? Це несправедливо!» Ну, спочатку ти повинен зважити, чи можеш ти слухатися та чи можеш коритися упорядкуванням Божого дому. По-друге, ти повинен зважити, чи відповідаєш ти трьом критеріям, яких вимагає Божий дім для просування та зрощування людей, щоб вони стали лідерами та працівниками, – а саме, чи здатний ти сприймати істину, чи несеш ношу та чи володієш працездатністю. Якщо ти відповідаєш цим критеріям, то рано чи пізно в тебе буде можливість бути просунутим, зрощеним і використаним. Щоб Божий дім тебе просував, від тебе дещо вимагається. І що ж це? Від тебе вимагається діяти відповідно до принципів і вимог Божого дому; ти повинен робити те, що від тебе вимагають, і так, як вимагають. Таким чином тебе зрощують, щоб ти спочатку навчився діяти згідно з принципами, навчився шукати істину та коритися їй і навчився гармонійно співпрацювати. Протягом часу, коли тебе зрощують, іноді Божий дім обтинатиме тебе; іноді він суворо докорятиме тобі; іноді він запитуватиме про хід твоєї роботи; іноді він питатиме тебе, як саме йде робота, і перевірятиме твою роботу; а іноді він перевірятиме, якої ти точки зору щодо певного питання. Мета цих перевірок – не ускладнити тобі життя, а змусити тебе зрозуміти, які наміри Бога в цих питаннях та якими мають бути твоє ставлення й принципи. Божий дім робить це, щоб готувати тебе та змушувати тебе практикувати. І яка ж мета та ціль підготовки людей? Вона полягає в тому, щоб дати їм змогу зрозуміти істину. Мета розуміння істини полягає в тому, щоб люди могли коритися істині та діяти відповідно до принципів, триматися свого місця і віддано виконувати свій обов’язок, а в процесі виконання свого обов’язку входити в різні істини-реальності та досягати змін у своєму характері. Божий дім готує лідерів і працівників у такий спосіб. Доки лідери та працівники розуміють істину, є надія, що вони зможуть вести Божих обранців до розуміння істини. Скільки істин розуміють лідери та працівники, стільки істин надіються зрозуміти й люди, яких вони ведуть. Коли лідери та працівники осягають істини-принципи у своїй роботі, ті, кого вони ведуть, також можуть осягнути принципи та ввійти в істину-реальність у своїй роботі. Тому лідери та працівники, які проходять підготовку, повинні володіти кращим рівнем, ніж інші люди. Їм дають змогу спочатку зрозуміти істини-принципи та ввійти в істину-реальність, а потім вони ведуть більше людей до входження в істину-реальність і розуміння істин-принципів. Що ви думаєте про такий підхід? (Він добрий.) Такі люди можуть бути неосвіченими чи не дуже красномовними або не дуже розбиратися в технологіях чи поточних справах і політиці. Вони можуть навіть не бути настільки вправними в якійсь професії. Але вони здатні розуміти істину, і, почувши Божі слова, вони здатні практикувати та переживати їх, і здатні знаходити істини-принципи, і здатні вести більше людей до входження в реальність Божих слів і дотримання істин-принципів. Ось кого ми маємо на увазі, коли говоримо про той тип талановитих людей, яких просувають і зрощують, щоб вони служили лідерами. Це абстрактно? (Ні.) Деякі люди можуть запитати: «Ви говорите про талановитих людей, тож чи є вони вершками суспільства? Чи повинні вони керувати якимось бізнесом або бути якимись генеральними директорами чи підприємцями у суспільстві? Чи є вони державними діячами з політичним минулим, чи бізнес-талантами, чи талантами в мистецьких і літературних колах? Чи є вони винятково обдарованими людьми?» Талановиті люди, про яких говорять у Божому домі, відрізняються від тих талановитих людей у світі. Що мається на увазі під цим терміном «талановиті люди», про який ми говоримо? Це означає здатність розуміти істину й вести людей в істину-реальність, уміння розрізняти різні типи людей і розв’язувати різні стани та труднощі, в яких вони опиняються, а також мати правильні погляди та ставлення, стикаючись із проблемами, і володіти поглядами та ставленням, які повинні мати люди, що вірять у Бога та слідують за Ним. Це не стосується людей, які не мають духовного розуміння, або лицемірних людей, або людей, які говорять високопарні слова та виголошують риторику. Натомість, це стосується людей, які мають істину-реальність. Ось що означає «талановиті люди». Це порожнє? (Ні.) Хіба ці критерії, яких Божий дім вимагає від такого типу талановитих людей, яких він просуває та зрощує, щоб вони були лідерами та працівниками, не дуже практичні? (Так.) Надзвичайно практичні! Від таких кандидатів не вимагається мати високу академічну кваліфікацію, але вони повинні щонайменше мати здатність до сприймання істини. Деякі люди можуть сказати: «Якщо від них не вимагається мати високу академічну кваліфікацію, то чи можна їм бути неписьменними?» Читати Божі слова було б неможливо без певної освіти. Вони повинні розуміти написане слово, але їм не потрібна висока академічна кваліфікація. Серед тих, кого просувають у Божому домі, є випускники середньої школи, випускники університетів і доктори філософії, тому немає жодних обмежень щодо рівня освіти. Крім того, немає жодних обмежень і щодо соціального статусу. Від фермерів та інтелігенції до бізнесменів і домогосподарок – тут раді всім. Крім того, що немає обмежень щодо рівня освіти та соціального статусу, необхідні критерії – це ті кілька, про які Я говорив. Це розумно? (Так.) Надзвичайно розумно! Тепер ви трохи більше розумієте, що Я маю на увазі під «талановитими людьми, яких Божий дім просуває та зрощує»? (Так.) Люди, які відповідають цим кільком критеріям – здатність сприймати істину й нести ношу та наявність працездатності, – є кандидатами на просування та зрощування Божим домом. Якщо вони відповідають цим критеріям, вони придатні. Що стосується інших речей, як-от освіта, сімейне походження, соціальний статус, зовнішність тощо, то вимоги не такі вже й високі. Це стосується просування та зрощування людей, щоб вони були лідерами та працівниками.

Ми щойно обговорили кілька критеріїв, яким мають відповідати талановиті люди з навичками чи професіями, щоб їх можна було просувати та зрощувати: вони повинні любити позитивні речі та бути здатними приймати істину, не мати перекрученого сприймання, бути здатними віддано виконувати свій обов’язок, терпіти труднощі й платити ціну, не нарікаючи, і щонайменше не чинити зла – ці кілька критеріїв є суттєвими для цих людей. Тож яка мета просування та зрощування цих людей? Так само, мета полягає в тому, щоб щоразу, коли ці люди стикаються з проблемами під час виконання свого обов’язку та конкретної роботи, вони могли шукати істину для розв’язання цих проблем і діяти відповідно до принципів. У процесі практикування входження вони несвідомо проходять підготовку та внормовуються, практикують відмову від власних намірів, виправляють свої хибні й безглузді погляди світських людей, відмовляються від деяких дитячих думок, а також від упереджень, уявлень та фантазій щодо віри в Бога і тому подібних речей. Звісно, як би там не було, цей процес практикування має на меті дати людям змогу поступово зрозуміти істину, навчитися коритися та навчитися входити в різні істини-реальності. У процесі навчання вони поступово опановують істини-принципи, пізнають, що значить вірити в Бога, що значить практикувати істину і що значить виконувати свій обов’язок, і, нарешті, поступово розуміють, що їм слід робити, щоб виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, як їм слід чинити, як належить віруючим, і так далі – усе це те, у що люди поступово входять після того, як їх просувають і зрощують. Процес поступового входження людей – це процес зрощування, а процес зрощування – це насправді процес практикування людьми входження в істину-реальність. Але якщо тебе не просували й не зрощували, і ти просто поводишся як звичайний віруючий, що відвідує зібрання, читає Божі слова, бесідує про істину чи вивчає гімни, то, віруючи в Бога таким чином, ти не виконуєш по-справжньому свого обов’язку як створена істота, тому ти далекий від того, щоб виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Тобі навіть неясно, які принципи тобі слід осягнути у виконанні свого обов’язку, і ти можеш лише промовляти деякі доктрини та гасла; отже, ти ще не ввійшов в істину-реальність, і твоє життя-входження повільне. Подібним чином, мета й ціль просування та зрощування цих людей, що виконують професійні завдання, полягає в тому, щоб вони швидше входили в істину-реальність і краще й точніше осягали істини-принципи. Ті, хто може осягнути істини-принципи та ввійти в істину-реальність, – це і є талановиті люди, яких просуває та зрощує Божий дім. Кого ж мають на увазі під таким типом талановитих людей? Це ті, хто завдяки любові до позитивних речей, здатності терпіти труднощі й платити ціну, відсутності перекрученого сприймання та не будучи злими людьми, досяг розуміння істин-принципів і ввійшов у істину-реальність, здатен коритися Богу й упорядкуванням Божого дому та має певне богобоязливе серце. Це другий тип талановитих людей, про яких я говорю. Вимоги до них також практичні, достатньо конкретні й не абстрактні. Тож чи вимагається від такого типу талановитих людей бути вершками суспільства, мати життєвий досвід, певну академічну кваліфікацію та певний соціальний статус? (Ні.) Божий дім ніколи не вимагає від людей мати соціальний статус, славу, академічну кваліфікацію чи високий рівень знань – цього ніколи не вимагається. Просуваючи та зрощуючи людей, Божий дім не дивиться на їхню зовнішність, тобто на те, потворні вони чи привабливі. Окрім того, що не просувають людей, які виглядають як невіруючі або мають огидну чи лиху зовнішність, інші критерії – це ті, про які я щойно згадав, і вони є найбільш практичними. Коли невіруючі когось просувають, вони спочатку дивляться на зовнішність людини: чоловіки мають бути вродливими, як чиновники, а жінки – красивими, як феї. Крім того, вони також порівнюють академічну кваліфікацію, соціальний статус, сімейне походження та хитрощі людей. Якщо ти маєш високу академічну кваліфікацію, але не маєш хитрощів, це теж не підійде, тебе ніколи не просунуть, і ніхто не буде тебе високо цінувати. Якщо ти маєш високу академічну кваліфікацію та справжній талант, але не надто гарний на вроду, низький на зріст і не вмієш підлещуватися чи зближуватися з начальством, то тебе ніколи в житті не просунуть і не зрощуватимуть, і ніхто тебе не помітить. Тому в невіруючих є такий вислів: «Швидких коней багато, та мало тих, хто може їх розпізнати». Чи справедливо це в Божому домі? (Ні.) А чи справедливий вислів «Справжнє золото рано чи пізно заблищить»? Чи має він силу? (Ні.) Так часто кажуть люди цинічні, що нікому не поступаються. Завжди хотіти сяяти – це людська амбіція. Різні типи талановитих людей, яких просуває та зрощує Божий дім, – це не золото, це просто звичайні люди. Просування та зрощування, про які ми говоримо, – це лише спосіб вираження; насправді це означає бути піднесеним Богом. Хіба ти, створена істота, є золотом перед Творцем? Ти – лише порох, ти навіть не мідь чи залізо. Чому я кажу, що ти порох, а не золото? У людях немає нічого гідного похвали. Дехто може запитати: «Хіба сказане Тобою не суперечливе? Хіба Ти щойно не казав, що людину можуть просунути, якщо вона відповідає критерію любові до позитивних речей?» Як людина, хіба ти не повинен любити позитивні речі? Якщо ти любиш кілька позитивних речей, це робить тебе золотом? Це змушує тебе сяяти? Якщо ти любиш кілька позитивних речей, чи означає це, що ти маєш істину? Сяяти можна, лише маючи істину. Якщо ти не маєш істини, як можна казати, що ти сяєш? Річ у тім, що створена істота не розуміє жодних істин. Володіння певною людськістю та певною здатністю й рівнем для сприймання істини не означає, що людина від природи володіє істиною. Люди не володіють істиною, і навіть якщо їхня людськість порядна чи добра, це не є істиною, це лише якості, якими повинна володіти нормальна людськість. Тому не говоріть про сяйво. Тож коли людина може трохи засяяти? Коли вона може вимовити слова Йова: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім’я Єгови» (Йов 1:21), – ось тоді можна сказати, що вона трохи сяє і живе у світлі. Коли ти можеш використовувати істину-реальність, якою володієш, та істину, яку розумієш, щоб забезпечувати, підтримувати й вести інших, завдяки чому їх можна привести перед Бога та в істину-реальність, щоб вони корилися Богу й поклонялися Богу, – лише тоді ти можеш трохи засяяти.

Різні типи талановитих людей, яких зрощує Божий дім, не є надприродно обдарованими; це просто звичайні, розбещені люди. Допоки вони можуть приймати істину, слухатися та коритися й володіють певним рівнем, Божий дім робитиме для них виняток, просуваючи та зрощуючи їх. Коли я говорю про те, щоб зробити виняток для просування та зрощування людей, ідеться про те, щоб бути піднесеним Богом, про те, щоб дати тобі можливість прийти до Бога й прийняти Боже керівництво, прийняти те, що Бог зрощує та готує тебе, щоб протягом цього періоду ти міг якнайшвидше ввійти в істину-реальність і бути здатним точно осягнути істини-принципи, виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, і жити, маючи людську подобу. Ось що означає термін «талановиті люди» в Божому домі. Такі люди анітрохи не є великими та вражаючими; вони просто розуміють істину й володіють істиною-реальністю, можуть сумлінно та відповідально виконувати свій обов’язок, мають трохи щирості та здатні заплатити невелику ціну, а також не діють нерозважливо на основі своїх уявлень та фантазій. Роблячи виняток, просуваючи та зрощуючи людей, які можуть відповідати цим критеріям, і готуючи їх, – чи доречно Божому дому так чинити? Чи корисно це для людей? Це надзвичайно корисно для людей! Так само як інші віруючі, ті, кого просувають і зрощують, вірять у Бога, читають Божі слова, слухають проповіді та виконують свій обов’язок, але порівняно з іншими віруючими вони зростатимуть швидше й здобудуть більше. Хотіли б здобути більше, чи лише трохи? (Здобути більше.) Більшість людей має таке бажання, а це означає, що вони люблять позитивні речі. Іноді я бесідую з деякими командами про життя-входження, і чимало людей приходять послухати, що свідчить про те, що більшість людей має палке бажання істини, готова більше розуміти істину, а також готова входити в істину-реальність. На початку я бесідував з деякими людьми, і вони були справді заціпенілими. Я довго говорив, але вони не реагували, навіть не виявляли ані найменшого натяку на посмішку. Після того, як я контактував з ними рік чи два, вираз обличчя більшості з них став природнішим, і вони почали реагувати, а згодом їхні реакції стали дещо швидшими. Тобто вони перетворилися з мертвих людей на живих, і їхній дух пробудився. Як цього було досягнуто? Якщо люди не розуміють істини, то, як би сильно вони не любили позитивні речі, якими б розумними чи кмітливими не були, вони все одно є мертвими людьми. Деякі люди спочатку дурні й тугодумні, ніхто у світі не має про них високої думки, вони не дуже вчені, і їхній світогляд не дуже широкий. Але після того, як вони починають вірити в Бога, вони можуть зрозуміти багато істин і ясно побачити багато речей, а потім жити, маючи людську подобу, і таким чином стати живими людьми. Що означає «живі люди»? Ідеться не про те, чи твоє фізичне тіло живе чи мертве, чи може твоє тіло рухатися або дихати, а про те, чи твій дух усвідомлює Божі слова та істину й чи чутливий до них. Живі люди реагують на істину та на Божі слова. Почувши Божі слова, вони мають усвідомлення, шлях, план і мету. Мертві люди не мають таких проявів. Отже, якщо Божий дім когось просуває та зрощує, ця людина здобуде відносно більше. Тож як можуть люди, які не відповідають цим критеріям і не отримують просування чи зрощування, здобути достатньо? Як вони можуть швидко ввійти в істину-реальність? Вони повинні навчитися практикувати та переживати Божі слова, досягти розуміння багатьох істин, а також бути здатними застосовувати істину для розрізнення людей і розв’язання проблем – тоді вони зможуть увійти в істину-реальність.

Деякі люди кажуть: «Якщо Божий дім просуває та зрощує всіляких талановитих людей і дозволяє їм якнайшвидше ввійти в істину-реальність, то чи не означає це, що неталановиті люди не можуть увійти в істину-реальність?» Чи правильно так казати? (Ні, неправильно.) Отже, чи після бесіди на цю тему деякі люди зраділи, а інші занепали духом і розчарувалися? На це слід дивитися так: ті, кого просунули та зрощують, не повинні пишатися. Тобі нема чим хвалитися, це Божа благодать і благословення. Коли Бог дає тобі більше, Він також просить тебе більше віддавати себе. Якщо Божий дім робить для тебе виняток, просуваючи та зрощуючи тебе, це означає, що тобі потрібно заплатити вищу ціну. Якщо ти можеш витерпіти ці труднощі, то, звісно, здобудеш більше. Якщо ти скажеш: «Я не хочу терпіти ці труднощі», то не здобудеш істини й не здобудеш Божого благословення. Деякі люди кажуть: «Я хочу це здобути, але не думаю, що зможу, бо Божий дім не зробить для мене винятку, просуваючи та зрощуючи мене. Я не відповідаю критеріям». Неважливо, якщо ти не відповідаєш критеріям. Допоки ти прагнеш до істини й наполегливо до неї тягнешся, Бог не вчинить із тобою несправедливо. Ці люди, яких просувають і зрощують, можуть лише раніше ввійти в істину-реальність завдяки своєму рівню та різним умовам. Однак це раннє входження не означає, що вони єдині, хто може ввійти в істину-реальність. Це просто означає, що вони можуть трохи більше здобути раніше та можуть трохи раніше ввійти в істину-реальність. Ті, кого не просунули, трохи від них відставатимуть, але це не означає, що вони не можуть увійти в істину-реальність. Чи може людина ввійти в істину-реальність, залежить від її прагнень. Ці люди, яких просувають і зрощують, можуть швидше осягати істини-принципи та швидше входити в істину-реальність під час процесу зрощування, що приносить користь роботі Божого дому. Тому правильно просувати та зрощувати людей, у яких виявлено хороший рівень і любов до істини. Якщо хтось може знайти цих людей, просувати та зрощувати їх, не заздрячи їм і не пригнічуючи їх, а натомість піклуючись про них, то він є уважним до Божих намірів. Навпаки, якщо деякі люди заздрять і хвилюються, що ці люди кращі за них і перевершать їх, тому вони виключають і пригнічують їх, – це вочевидь лихий вчинок і те, що часто роблять антихристи. Лише злі люди та антихристи можуть нападати на братів і сестер та виключати їх.

Розуміння та ставлення, яке слід мати щодо просування та зрощування людей Божим домом

Те, про що ми щойно бесідували, – це цілі Божого дому в просуванні та зрощуванні всіляких талановитих людей. Незалежно від того, яку роботу виконують ті, кого обрано для просування та зрощування, – чи то технічну, чи звичайну, чи загальні справи церкви, – одним словом, усе це для того, щоб дати їм змогу зрозуміти істини-принципи та ввійти в істину-реальність, а також щоб вони могли якнайшвидше виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту, задля задоволення Божих намірів. Це те, чого Бог вимагає від людей, і, звісно, це також те, що потрібно для церковної роботи. Чи розумієте ви тепер значення просування та зрощування Божим домом усіляких талановитих людей? Чи є ще якісь непорозуміння? (Ні.) Деякі люди кажуть: «Тепер, коли цю людину просунули в лідери й вона має статус, вона вже не звичайна людина». Правильно це чи ні? (Неправильно.) Інші можуть сказати: «Ті, хто стає лідерами, мають статус, але на вершині самотньо. Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш!» Правильно це чи ні? Вочевидь, неправильно. Яких людей стосується вислів «Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш»? Він стосується людей з амбіціями та жагою, він стосується антихристів. Коли ті, хто прагне до істини, стають лідерами, це не означає підніматися високо – це Бог робить виняток, підносячи їх, і це Боже благословення, що покладає на них цю ношу та дозволяє їм виконувати лідерську роботу. «Що вище піднімаєшся, то болючіше падаєш» – це висновок, зроблений невіруючими, що описує наслідки прагнення невіруючими кар’єри в чиновництві. Ті маловіри не мають розрізнення й застосовують цей вислів до позитивних людей, що є грубою помилкою. Інші можуть сказати: «Він народився в сільській місцевості, а тепер став церковним лідером – це як фенікс, що постав із попелу». Правильно це чи ні? Це диявольські слова невіруючих, і їх не можна застосовувати до Божих обранців. У Божому домі Бог благословляє тих, хто прагне до істини, тих, хто чесний, тих, хто добросердий, і тих, хто захищає роботу Божого дому. Щойно ці люди зрозуміють істину та здобудуть певний духовний зріст, їх рано чи пізно просунуть для зрощування та практики, щоб замінити тих, хто є неправдивими лідерами та антихристами. У Божому домі позитивні люди, які пройшли багато випробувань і перевірок та послідовно захищали роботу Божого дому, – це люди, які отримують Боже схвалення, і було б недоречно використовувати диявольські слова невіруючих для опису цих людей. Тому ті, хто завжди використовує диявольські слова невіруючих для опису справ у Божому домі та для вираження власних поглядів, – це люди, які не розуміють істини та мають безглузді погляди на речі. Їхні погляди на речі зовсім не змінилися і все ще є поглядами невіруючих; вони вірять у Бога кілька років, але так і не здобули жодної істини й досі не можуть дивитися на речі згідно з Божими словами – отже, ці люди є маловірами та невіруючими. Коли когось просувають служити лідером або працівником, або ж зрощують, щоб він став куратором якоїсь технічної роботи, це не що інше, як доручення Божим домом йому ноші. Це доручення, відповідальність і, звісно, це також особливий обов’язок, особлива можливість, і це виняткове піднесення – у них немає нічого гідного похвали. Коли Божий дім когось просуває та зрощує, це не означає, що ця людина має особливе становище чи статус у Божому домі й може насолоджуватися особливим ставленням і прихильністю. Натомість, після того, як Божий дім її винятково підніс, їй надаються чудові умови для отримання підготовки від Божого дому, для практики виконання певної суттєвої церковної роботи, і водночас Божий дім матиме вищі стандарти для цієї людини, що дуже корисно для її життя-входження. Коли людину підвищують на посаді й розвивають у Божому домі, це означає, що до неї будуть ставити суворі вимоги й вона буде перебувати під ретельним наглядом. Божий дім суворо перевірятиме, та просуватиме виконувану нею роботу і наглядатиме за нею, а також вживатиме кроків задля розуміння її входження в життя та приділення такому входженню уваги. Виходячи із цих точок зору, чи користуються люди, яких підвищує на посаді та розвиває дім Божий, особливим ставленням до себе, особливим статусом і особливим становищем? Зовсім ні, і тим паче вони не мають жодного особливого становища. Що стосується людей, яких підвищують на посаді та розвивають, то якщо вони вважають, що мають капітал завдяки дещо ефективному виконанню своїх обов’язків, і тому впадають у застій і перестають прагнути до істини, тоді їм загрожуватиме небезпека, коли вони зіткнуться з випробуваннями й бідами. Якщо духовний стан людей надто слабкий, вони, імовірно, не зможуть бути непохитними. Дехто каже: «Якщо людину підвищують на посаді й розвивають як керівника, то вона має становище. Навіть якщо вона не є одним із первородних синів, вона принаймні має надію бути включеною до народу Божого. Мене ніколи не підвищували на посаді й не розвивали, тож хіба ж у мене немає надії стати одним із представників народу Божого?». Так думати неправильно. Щоб увійти до числа народу Божого, ти мусиш мати життєвий досвід і коритися Богу. Ким би ти не був – керівником, працівником або звичайним послідовником, – кожен, хто володіє істинами-реальностями, належить до Божого народу. Навіть якщо ти керівник або працівник, але тобі бракує істин-реальностей, ти однаково є трудівником. Насправді в людях, яких просувають і зрощують, немає нічого особливого. Єдине, що відрізняє їх від інших, – це те, що вони мають сприятливіше середовище, сприятливіші можливості та кращі умови для виконання конкретної роботи, що стосується істин-принципів. Навіть якщо більша частина роботи, яку ти виконуєш, пов’язана з певною професією, але немає істин-принципів, щоб її внормовувати та перевіряти, то обов’язок, який ти виконуєш, не відповідатиме принципам, а значить, ти просто трудишся, і точно не отримаєш Божого схвалення. Які вимоги Божого дому до різних талановитих людей, яких просувають і зрощують? Щоб Божий дім міг їх просувати та зрощувати, вони щонайменше мають бути людьми із совістю та розумом, людьми, що можуть приймати істину, віддано виконувати свій обов’язок і коритися Божим улаштуванням та упорядкуванням; і щонайменше вони мають бути здатними приймати те, що їх обтинають, і коритися цьому. Результат, якого мають досягти люди, що проходять зрощування та підготовку від Божого дому, полягає не в тому, що вони зможуть стати чиновниками чи начальниками або бути на чолі, не в тому, що вони можуть наставляти людей у їхньому мисленні, і, звісно, тим більше не в тому, що вони мають кращі професійні навички, вищий рівень освіти або більшу славу, і не в тому що їх можна згадувати в одному ряду з тими, хто відомий у світі своїми професійними навичками чи політичними подвигами. Натомість, результат, якого слід досягти, полягає в тому, що вони розуміють істину та живуть за Божими словами, і що вони є людьми, які Бога бояться, а від злого втікають. Під час підготовки вони здатні зрозуміти істину та осягнути істини-принципи, і краще знати, що саме таке віра в Бога і як слідувати за Богом – це надзвичайно корисно для тих, хто прагне до істини, щоб досягти вдосконалення. Це результат і стандарт, якого Божий дім прагне досягти, просуваючи та зрощуючи всіляких талановитих людей, і це також найбільший здобуток для тих, кого просувають і використовують.

Деякі люди виконують свій обов’язок відносно відповідально, і Божі обранці їх схвалюють, тому церква зрощує їх, щоб вони стали лідерами або працівниками. Отримавши статус, вони починають відчувати, що виділяються з-поміж мас, і думають: «Чому Божий дім зупинив свій вибір на мені? Хіба не тому, що я кращий за всіх вас?» Хіба це не звучить як слова дитини? Це незріло, сміховинно й наївно. Насправді ти анітрохи не кращий за інших людей. Просто ти відповідаєш критеріям для того, щоб Божий дім тебе зрощував. А от чи зможеш ти взяти на себе цю відповідальність, добре виконувати цей обов’язок або звершити це доручення – це вже інша справа. Коли брати й сестри обирають когось керівником або дім Божий підвищує людину в посаді для виконання певної роботи чи обов’язку, це не означає, що така людина має особливий статус чи позицію, або що істини, які вона розуміє, глибші й численніші, ніж в інших людей, – і це тим більше не означає, що така людина здатна коритися Богові й не зрадить Його. Безумовно, це також не означає, що така людина знає Бога й боїться Бога. Насправді вона нічого цього не набула. Підвищення й розвиток – це просто підвищення й розвиток у прямому розумінні, і вони не рівноцінні тому, що наперед призначено та схвалено Богом. Підвищення й розвиток означають лише те, що людину підвищили й вона чекає на розвиток. А кінцевий результат цього розвитку залежить від того, чи прагне людина істини й чи здатна вона обрати шлях прагнення до істини. Тож коли когось у церкві підвищують і розвивають, щоб він став керівником, то його просто підвищують і розвивають у прямому сенсі; це не означає, що така людина вже відповідає стандартам і компетентна як лідер, що вона вже здатна взяти на себе лідерську роботу й може виконувати реальну роботу, – це не так. Більшість людей не може чітко бачити таких речей та рівняється на тих, кого підвищили, керуючись своїми фантазіями. Це помилка. Скільки б років ті, кого підвищили, не вірили в Бога, чи справді вони володіють істиною-реальністю? Не обов’язково. Чи здатні вони реалізовувати робочі упорядкування дому Божого? Не обов’язково. Чи є у них почуття відповідальності? Чи віддані вони? Чи здатні вони коритися? Стикаючись із проблемою, чи здатні вони шукати істину? Усе це невідомо. Чи мають ці люди богобязливі серця? І наскільки великі їхні богобоязливі серця? Чи здатні вони не слідувати власній волі, коли щось роблять? Чи здатні вони шукати Бога? Чи здатні вони регулярно й часто поставати перед Богом, щоб шукати Божих намірів, поки виконують лідерську роботу? Чи здатні вони вести людей в істину-реальність? Безперечно, вони на таке не спроможні. Вони не пройшли підготовку й не здобули достатньо досвіду, тому вони не здатні на такі речі. Ось чому підвищення й розвиток людини не означають, що вона вже розуміє істину, і не говорять про те, що вона вже здатна виконувати свій обов’язок так, щоб це відповідало стандарту. Отже, у чому полягають мета та значення підвищення людини на посаді та її розвитку? Справа в тому, що цю людину просувають окремо, щоб вона практикувала, щоб її особливо поливали та готували, і таким чином давали їй змогу зрозуміти істини-принципи, а також принципи, засоби й методи виконання різних справ і розв’язання різноманітних проблем, а ще те, як поводитися з різними типами середовищ і людей, з якими вона стикається, відповідно до Божих намірів і так, щоб захищати інтереси Божого дому. Судячи з цих пунктів, чи є талановиті люди, яких просуває та зрощує Божий дім, достатньо спроможними брати на себе роботу та добре виконувати свій обов’язок протягом періоду просування та зрощування або до нього? Звісно, ні. Отже, неминуче, що протягом періоду зрощування ці люди зазнають обтинання, суду й кари, викриття і навіть відсторонення; це нормально, це і є підготовка та зрощування. Люди не повинні мати жодних завищених очікувань або нереалістичних вимог до тих, кого просувають і зрощують; це було б нерозумно й несправедливо щодо них. Ви можете наглядати за їхньою роботою. Якщо ви виявите проблеми або речі, що порушують принципи в ході їхньої роботи, ви можете підняти це питання та шукати істину для їх розв’язання. Чого вам не слід робити, то це судити, засуджувати, нападати на них чи виключати їх, бо вони лише перебувають у періоді зрощування, і на них не слід дивитися як на людей, що були вдосконалені, тим більше як на людей, що є бездоганними, або як на людей, що володіють істиною-реальністю. Як і ви, вони лише перебувають у періоді підготовки. Різниця в тому, що вони беруть на себе більше роботи та відповідальності, ніж звичайні люди. Вони мають відповідальність і зобов’язання виконувати більше роботи; вони повинні платити більшу ціну, терпіти більше труднощів, докладати більше розумових зусиль, розв’язувати більше проблем, терпіти більше осуду від людей, і, звісно, вони також повинні докладати більше зусиль і – порівняно зі звичайними людьми, що виконують свої обов’язки, – вони повинні трохи менше спати, трохи менше насолоджуватися благами й не так багато пліткувати. Ось що в них особливого; крім цього, вони такі самі, як і всі інші. До чого Я це кажу? Щоб усі знали, що вони повинні правильно ставитися до різних типів талановитих людей, яких просуває та зрощує Божий дім, що вони не повинні бути суворими у своїх вимогах до цих людей і, звісно, що вони також не повинні мати про них нереалістичної думки. Надмірно захоплюватися ними та дивитися на них знизу вгору – це нерозумно; висувати до них надто суворі вимоги – це нелюдяно й нереалістично. Тож як ставитися до них найрозумніше? Вважати їх звичайними людьми, і коли вам потрібно з кимось порадитися щодо проблеми, бесідувати з ними, вчитися на сильних сторонах одне одного та доповнювати одне одного. Крім того, обов’язок кожного – наглядати за лідерами та працівниками, щоб бачити, чи виконують вони справжню роботу, чи можуть вони використовувати істину для розв’язання проблем; це стандарти та принципи для оцінки того, чи відповідає лідер або працівник стандарту. Якщо лідер або працівник здатний розбиратися із загальними проблемами та розв’язувати їх, то він компетентний. Але якщо він не може навіть розібратися зі звичайними проблемами та розв’язати їх, він непридатний бути лідером чи працівником, і його треба швидко зняти з посади. Треба обрати когось іншого, і не можна затримувати роботу Божого дому. Затримувати роботу Божого дому – це шкодити собі та іншим, і це нікому не йде на користь.

Деякі люди отримують від церкви просування та зрощування, а з ними й хорошу можливість для підготовки. Це добре. Можна сказати, що Бог їх підніс і обдарував Своєю благодаттю. Тож як тоді їм слід виконувати свій обов’язок? Перший принцип, якого вони повинні дотримуватися, – це розуміти істину. Коли вони не розуміють істини, вони мусять її шукати, а якщо й після самостійних пошуків не розуміють, то можуть знайти когось, хто розуміє істину, щоб побесідувати та пошукати разом із ним. Це дозволить розв’язати проблему швидше й своєчасніше. Якщо ти зосереджуєшся лише на тому, щоб більше читати Божі слова самотужки й більше розмірковувати над ними, щоб досягти розуміння істини та розв’язати проблему, то це занадто повільно; як каже прислів’я, «далека вода спраги не вгамує». Якщо ти хочеш швидко прогресувати в істині, то мусиш навчитися гармонійно співпрацювати з іншими, а також більше запитувати й більше шукати. Тільки тоді твоє життя швидко зростатиме, і ти зможеш оперативно розв’язувати проблеми, не затримуючи ні те, ні інше. Оскільки тебе щойно підвищили, і ти все ще на випробувальному терміні, і ти не розумієш істини по-справжньому й не володієш істиною-реальністю – оскільки тобі ще бракує цього духовного зросту – не думай, що твоє підвищення означає, ніби ти володієш істиною-реальністю; це не так. Тебе обрали для просування та зрощування лише тому, що ти несеш ношу заради роботи й володієш рівнем лідера. Ти повинен мати такий розум. Якщо після того, як тебе підвищили й ти став лідером або працівником, ти починаєш утверджувати свій статус і вважати, що ти – той, хто прагне до істини, і що ти володієш істиною-реальністю, і якщо, незалежно від проблем братів і сестер, ти вдаєш, ніби все розумієш і ніби ти духовний, – то це дурний спосіб поведінки, і він такий самий, як у лицемірних фарисеїв. Ти мусиш говорити й діяти правдиво. Коли ти не розумієш, ти можеш запитати інших або пошукати бесіди у Вишнього – у цьому всьому немає нічого ганебного. Навіть якщо ти не запитаєш, Вишнє все одно знатиме твій справжній духовний зріст і знатиме, що істина-реальність у тобі відсутня. Шукати й бесідувати – це те, що ти повинен робити; це розум, який має бути притаманний нормальній людськості, і принцип, якого повинні дотримуватися лідери та працівники. Цього не варто соромитися. Якщо ти думаєш, що, ставши лідером, соромно не розуміти принципів або постійно ставити запитання іншим людям чи Вишньому, і боїшся, що інші дивитимуться на тебе зверхньо, і в результаті починаєш вдавати, ніби все розумієш, усе знаєш, маєш працездатність, можеш виконувати будь-яку церковну роботу й не потребуєш ні від кого бесід чи нагадувань або забезпечення чи підтримки, – то це небезпечно, і ти занадто зарозумілий і впевнений у власній праведності, занадто позбавлений розуму. Ти навіть не знаєш своєї міри – хіба це не робить тебе безтолковою людиною? Такі люди насправді не відповідають критеріям для просування та зрощування Божим домом, і рано чи пізно їх відсторонять і відсіють. Отже, кожен лідер або працівник, якого щойно підвищили, повинен чітко усвідомлювати, що він не має істини-реальності; він повинен мати це знання свого місця й можливостей. Зараз ти лідер або працівник не тому, що тебе призначив Бог, а тому, що тебе підвищили інші лідери та працівники або обрали Божі обранці; це не означає, що ти маєш істину-реальність і справжній духовний зріст. Коли ти це зрозумієш, у тебе з’явиться трохи розуму, а це той розум, яким мусять володіти лідери та працівники. Тепер ти розумієш? (Так.) Тож як саме вам слід виконувати роботу? Як вам слід практикувати гармонійну співпрацю? Як вам слід шукати істину для розв’язання проблем щоразу, коли ви з ними стикаєтеся? Ці речі необхідно зрозуміти. Якщо виявляються розбещені характери, шукайте істину та позбавляйтеся їх якомога швидше. Якщо не позбутися їх вчасно й це вплине на вашу роботу, це проблема. Якщо ти не знайомий із професією, тобі також слід негайно взятися за навчання. Оскільки деякі обов’язки пов’язані з професійними знаннями, якщо ти лише розумієш істину, не володіючи жодними професійними знаннями, це також вплине на результати твоєї роботи. Ти повинен щонайменше володіти деякими базовими професійними знаннями та розуміти їх, щоб ефективно відстежувати й скеровувати роботу людей. Якщо ти лише вправний у професії, але не розумієш істини, у твоїй роботі так само будуть недоліки, тому тобі також потрібно буде прагнути до істини та співпрацювати з людьми, які розуміють істину, щоб належно виконувати свій обов’язок. Те, що ти володієш професійними навичками або знаннями в певній галузі, не означає, що ти здатен робити все відповідно до принципів, тому вкрай важливо шукати бесіди з людьми, які розуміють істину, – це принцип, якого ви повинні дотримуватися. Що б ви не робили, ви не повинні прикидатися. Ти перебуваєш у періоді підготовки та зрощування, ти маєш розбещений характер і ти зовсім не розумієш істини. Скажіть Мені, чи знає Бог про це? (Так.) Тож хіба ти не виглядав би по-дурному, якби прикидався? Ви хочете бути дурними людьми? (Ні, не хочемо.) Якщо ви не хочете бути дурними людьми, якими людьми ви повинні бути? Будьте людьми з розумом, людьми, які можуть смиренно шукати істину та приймати її. Не прикидайтеся, не будьте лицемірними фарисеями. Те, що ти знаєш, – це лише деякі професійні знання, це не істини-принципи. Ти мусиш знайти спосіб належним чином використовувати свої професійні сильні сторони та застосовувати набуті знання й уміння на основі розуміння істин-принципів. Хіба це не принцип? Хіба це не шлях практики? Щойно ти навчишся це робити, у тебе з’явиться шлях, яким слід іти, і ти зможеш увійти в істину-реальність. Що б ти не робив, не будь упертим і не прикидайся. Упертість і прикидання – це не раціональний спосіб дій. Навпаки, це найдурніший спосіб дій. Люди, які живуть своїми розбещеними характерами, – найдурніші люди. Тільки ті, хто шукає істину та розв’язує проблеми відповідно до істин-принципів, – найрозумніші люди.

Завдяки цій бесіді чи маєте ви тепер правильне розуміння та погляд на просування і зрощування Божим домом усіляких талановитих людей? (Так.) Тепер, коли ви маєте правильний погляд на це, чи можете ви правильно ставитися до цих людей? Ви повинні правильно ставитися до їхніх сильних сторін, а також до недоліків і вад, які вони мають у своїй людськості, роботі, професії та різних інших аспектах, – до всього цього слід ставитися правильно. Крім того, незалежно від того, чи вас просувають і зрощують у лідери або працівники, чи ви талановиті особи в різних професіях, ви всі звичайні, вас усіх зіпсував сатана, і ніхто з вас не розуміє істини. Отже, ніхто з вас не повинен маскуватися чи приховуватися; натомість ви повинні навчитися відкриватися в бесіді. Якщо ти не розумієш, то визнай, що не розумієш. Якщо ти не знаєш, як щось зробити, то визнай, що не знаєш. Які б проблеми чи труднощі не виникали, усі повинні бесідувати та шукати істину разом, щоб знайти рішення. Перед істиною кожна людина – наче немовля, кожна людина збідніла, жалюгідна й абсолютно нічого не має. Що людям потрібно робити, то це бути покірними перед істиною, мати смиренне й спрагле серце, шукати та приймати істину, а потім практикувати істину й досягати покори Богу. Роблячи це, люди можуть увійти в реальність істини Божих слів, виконуючи свої обов’язки та в реальному житті. Перед істиною всі рівні. Ті, кого просувають і зрощують, не набагато кращі за інших. Усі переживали Божу роботу приблизно однаковий час. Ті, кого не підвищили й не зрощували, також повинні прагнути до істини, виконуючи свої обов’язки. Ніхто не може позбавити інших права прагнути до істини. Деякі люди більш ревні у своєму прагненні до істини й мають певний рівень, тому їх просувають і зрощують. Це зумовлено потребами роботи Божого дому. Тож чому в Божому домі такі принципи просування та використання людей? Оскільки рівні та моральні якості людей відрізняються, і кожна людина обирає різний шлях, це призводить до різних фіналів у вірі людей у Бога. Ті, хто прагне до істини, спасаються й стають людьми царства, тоді як ті, хто зовсім не приймає істини, хто не відданий у виконанні свого обов’язку, відсіюються. Божий дім зрощує та використовує людей на основі того, чи прагнуть вони до істини та чи віддані вони у виконанні свого обов’язку. Чи існує в Божому домі ієрархічна відмінність між різними людьми? Наразі посади, цінності, статуси чи становища різних людей не мають ієрархії. Принаймні в період, коли Бог працює, щоб спасати й вести людей, між рангами, посадами, цінністю чи статусом різних людей немає різниці. Єдині відмінності полягають у розподілі роботи та в ролях, що виконуються в рамках обов’язку. Звісно, у цей період деяких людей у виняткових випадках просувають і зрощують для виконання особливих завдань, тоді як інші не отримують таких можливостей через різні причини, як-от проблеми з їхнім рівнем або сімейним оточенням. Але хіба Бог не спасає тих, хто не отримав таких можливостей? Це не так. Хіба їхня цінність і становище нижчі, ніж в інших? Ні. Перед істиною всі рівні, кожен має можливість прагнути до істини та здобувати її, і Бог ставиться до всіх справедливо й розумно. У який момент з’являються помітні відмінності в становищі, цінності та статусі людей? Це відбувається тоді, коли люди доходять до кінця свого шляху, Божа робота завершується і нарешті формується висновок щодо ставлення та поглядів, які кожна людина виявляла в процесі прагнення до спасіння та під час виконання свого обов’язку, а також щодо її різноманітних проявів і ставлення до Бога, – тобто коли в Божому записнику з’являється повний запис, – у той час, оскільки фінали та місця призначення людей будуть різними, з’являться також відмінності в їхній цінності, становищі та статусі. Тільки тоді все це можна буде ледь розгледіти й приблизно встановити, але зараз усі однакові. Ви зрозуміли? Чи ви чекаєте на той день? Ви чекаєте на нього й водночас боїтеся його? Ви чекаєте на те, що в той день нарешті буде результат, і ви, попри всі труднощі, нарешті досягнете того дня; а боїтеся ви того, що не пройдете шлях належним чином, і що впадете на шляху й зазнаєте невдачі, і що кінцевий фінал буде незадовільним, гіршим, ніж ви уявляєте й очікуєте, – яким же сумним, болісним і досадним це було б! Не думайте так далеко наперед – думати так далеко наперед непрактично. Спочатку подивіться на те, що перед вашими очима, належно йдіть шляхом під вашими ногами, добре виконуйте поточну роботу й належно виконуйте обов’язки та відповідальність, які Бог довірив вам. Це найважливіше й найкритичніше. Зрозумійте істину та принципи виконання свого обов’язку, які слід зрозуміти просто зараз, і бесідуйте про них, доки вони не стануть кришталево ясними, – щоб ви розібралися з ними у своєму розумі й чітко та точно знали, якими є принципи в усьому, що ви робите, – і переконайтеся, що ви не порушуєте принципів, не відхиляєтеся від них, не створюєте переривань чи завад і не робите нічого, що шкодить інтересам Божого дому, – усе це те, у що ви повинні ввійти просто зараз. Нам не потрібно говорити про щось більш віддалене, і вам також не потрібно про це запитувати чи думати. Думати так далеко наперед марно – це не те, про що ти повинен думати. Дехто може запитати: «Чому ми не повинні про це думати? Стан лиха зараз став таким великим, хіба не час нам подумати про такі речі?» Чи час? Хіба той факт, що лихо велике, впливає на твоє входження в істину? (Ні, не впливає.) Стан лиха став таким великим, але коли Я взагалі проводжу зібрання чи читаю проповіді, пов’язані з лихом? Я ніколи не зосереджуюся на питанні лиха, Я завжди просто говорю про істину, щоб ви могли зрозуміти істину та зрозуміти Божі наміри, і щоб ви зрозуміли, як добре виконувати свій обов’язок і як увійти в істину-реальність. У наш час деякі люди навіть не розуміють, що таке істина-реальність і що таке доктрини. Вони просто щодня виголошують ті самі кілька слів, доктрин і порожніх розмов, і при цьому відчувають, що ввійшли в істину-реальність. Я за них хвилююся, а вони за себе не хвилюються. Вони все ще думають про ті далекі речі в майбутньому – думати про ті речі непрактично.

Мета просування та зрощування всіляких талановитих людей полягає не в тому, щоб перетворити їх на активістів, і не в тому, щоб запланувати для них стати якоюсь опорою в майбутньому, а в тому, щоб дати деяким людям, які, умовно кажучи, більше прагнуть до істини та відповідають критеріям для просування та зрощування, можливість пройти підготовку у відповідному середовищі та за сприятливіших умов. Найважливіше – щоб вони могли зрозуміти Божі слова, зрозуміти істину та ввійти в істину-реальність. Хіба не цього люди повинні досягати, вірячи в Бога? Хіба не це люди повинні здобувати, вірячи в Бога? Щоб увійти в істину-реальність, до чого ви в першу чергу повинні прагнути просто зараз? Чи є у вас якісь плани чи кроки для цього? Я розповім вам один секрет, який є простим, легким і швидким. Простими словами, входження в істину-реальність – це насправді практикування істини. Щоб практикувати істину, необхідно спочатку розібратися зі своїми розбещеними характерами. Яка найшвидша відправна точка для розв’язання проблеми своїх розбещених характерів? Для вас найпростіший, найшвидший і найменш клопіткий спосіб – це спочатку розв’язати проблему недбалості у виконанні свого обов’язку, позбуваючись своїх розбещених характерів крок за кроком. Скільки часу вам може знадобитися, щоб це розв’язати? Чи є у вас план? Більшість людей не має плану, вони просто продовжують обмірковувати це в голові, не знаючи, коли офіційно почати. Хоча вони знають, що поводяться недбало, вони просто не беруться за розв’язання цієї проблеми й не мають жодного конкретного рішення. Лінуватися у виконанні свого обов’язку, не бути ретельним, бути безвідповідальним і не ставитися до цього серйозно – усе це прояви недбалості. Перший крок – розв’язати проблему недбалості. Другий крок – розв’язати проблему дій за власною волею. Щодо інших речей, як-от час від часу говорити нечесно або виявляти лукаві чи зарозумілі характери, – поки що не переймайтеся цим. Хіба не практичніше й ефективніше спочатку розібратися з недбалістю та діями за власною волею? Хіба ці дві проблеми не найлегше помітити? Хіба їх не легко розв’язати? (Так.) Чи ти усвідомлюєш, коли поводишся недбало? Чи ти розумієш, коли думаєш про те, щоб полінуватися? Чи ти розумієш, коли думаєш про те, щоб хитрувати, бути підступним і служити собі за допомогою хитрощів? (Так.) Якщо ти розумієш, то це легко розв’язати. Почни з розв’язання проблем, які ти можеш легко виявити та про які ти знаєш в душі. Недбалість у виконанні свого обов’язку – це дуже очевидна й поширена проблема, але при цьому непіддатлива, яку справді важко розв’язати. Виконуючи обов’язок, треба вчитися бути сумлінним, суворим, ретельним і відповідальним, а також робити це твердо й обґрунтовано, тобто крок за кроком. Треба докласти всіх зусиль, щоб добре виконати цей обов’язок, доки не будеш задоволений тим, як ти його виконав. Якщо людина не розуміє істини, вона повинна шукати принципи та діяти відповідно до них і до Божих вимог; вона повинна охоче докладати більше зусиль, щоб добре виконати свій обов’язок, і ніколи не робити цього недбало. Тільки практикуючи так, можна відчути мир у серці, без докорів сумління. Чи легко розв’язати проблему недбалості? Якщо в тебе є совість і розум, ти можеш її розв’язати. По-перше, ти мусиш молитися Богу: «Боже, я починаю свій обов’язок. Якщо я поводитимусь недбало, я прошу, щоб Ти дисциплінував мене й докоряв мені в серці. Я також прошу, щоб Ти вів мене, аби я добре виконував свій обов’язок і не був недбалим». Практикуй так щодня й подивися, скільки часу знадобиться, щоб розв’язати проблему твоєї недбалості, щоб твоїх недбалих станів ставало менше, щоб домішок у твоєму обов’язку меншало, а реальні результати покращувалися й ефективність у виконанні обов’язку зростала. Виконувати свій обов’язок без недбалості – чи можеш ти досягти цього, покладаючись на себе? Коли ти поводишся недбало, чи можеш ти це контролювати? (Це нелегко.) Тоді це складно. Якщо вам справді важко це контролювати, то у вас велика проблема! Які ж речі ви здатні робити без недбалості? Деякі люди дуже перебірливі в їжі; якщо страва їм не до смаку, вони цілий день будуть не в гуморі. Деякі жінки люблять вбиратися та робити макіяж; жодна волосина не вислизне з-під їхньої уваги. Деякі люди вміють вести бізнес; вони ретельно рахують кожну копійку. Якщо ви діятимете з таким сумлінним ставленням, ви зможете уникнути недбалості. Спочатку розв’яжіть проблему недбалості, а потім – проблему дій за власною волею. Дії за власною волею – це поширена проблема, і це ще одна проблема, яку люди можуть легко в собі виявити. Трохи поміркувавши над собою, людина може визнати, що діє за власною волею, що не відповідає істинам-принципам. Проблеми, які люди можуть визнати, легко розв’язати. Візьміться спочатку за розв’язання цих двох питань: одне – це проблема недбалості, а інше – дій за власною волею. Прагніть протягом року чи двох досягти результатів, щоб не бути недбалими, не діяти за власною волею чи з домішками своєї волі в усьому, що ви робите. Щойно ці дві проблеми буде розв’язано, ви наблизитеся до того, щоб виконувати свій обов’язок так, аби це відповідало стандарту. А якщо ви не можете розв’язати навіть їх, то ви ще далекі від того, щоб коритися Богу чи бути уважними до Його намірів, – ви навіть близько не підійшли до цього.

Ми щойно побесідували про критерії і цілі просування та зрощування різних видів придатних талановитих людей, а також про розуміння та погляд, які слід мати щодо просування та зрощування Божим домом різних видів талановитих людей. Ще один аспект – це ставлення та підхід, які слід мати до різних видів талановитих людей, яких просувають і зрощують. Це деякі питання, про які слід було побесідувати в рамках шостого пункту. Отже, далі, конкретно щодо шостого пункту, викриймо та проаналізуймо, як неправдиві лідери виконують роботу з просування та зрощування різних видів талановитих людей. Це основний зміст нашої сьогоднішньої бесіди.

Ставлення та прояви неправдивих лідерів стосовно просування та зрощування всіляких талановитих людей

Неправдиві лідери не розуміють істини й не шукають її. Тому, коли йдеться про важливу роботу з просування та зрощування всіляких придатних талановитих людей у Божому домі, вони також роблять її абияк, створюючи повний безлад, і просто не відповідають вимогам Божого дому. Оскільки вони не розуміють не лише критеріїв, а й Божих намірів щодо просування та зрощування різних видів придатних талановитих людей, і так само не розуміють значення просування та зрощування різних видів придатних талановитих людей, їм дуже важко виконувати цю роботу так, щоб це відповідало стандарту й принципам. Різні види «талановитих» людей, яких зрощують неправдиві лідери під час своєї роботи, дуже різноманітні. Замість того щоб просувати та зрощувати придатні талановиті кадри, неправдиві лідери просувають людей, яких у жодному разі не слід було просувати та зрощувати, щоб вони служили лідерами чи працівниками, і дозволяють цим людям жити за рахунок церкви та марнувати Божі приношення. Усі неправдиві лідери роблять подібні речі, через що деякі люди, які прагнуть до істини та мають почуття справедливості, виявляються розтоптаними й не отримують просування та використання. Натомість ті, хто є нездарами, стають в очах цих неправдивих лідерів так званими талановитими людьми, і вони їх просувають і зрощують. Тож які прояви неправдивих лідерів під час виконання цієї роботи? Припустімо, наприклад, що через потреби своєї роботи Божий дім мусить знайти людей для ведення зовнішніх справ. Тож яких людей слід шукати? Я щойно перелічив кілька критеріїв, а саме: вони повинні мати працездатність, бути здатним виконувати свої обов’язки відповідно до принципів, яких вимагає Божий дім, і бути здатним захищати інтереси Божого дому. Чи знають неправдиві лідери ці принципи? Очевидно, що ні, тож як вони знаходять людей для ведення зовнішніх справ? Вони думають собі: «Хто може вести зовнішні справи? Є одна сестра, яка кмітлива та має швидку реакцію, вміє добре говорити й знає, як поводитися з людьми. Коли вона говорить, її очі швидко бігають, і звичайна людина не може її розкусити. Вона була б дещо непридатною як церковний лідер, але вона блискуче впорається із зовнішніми справами, тож я оберу її. Ось тільки рівень її освіти трохи низький, я боюся, що невіруючі дивитимуться на неї зверхньо, тому я знайду випускницю університету, яка була головою студентської ради, щоб вона співпрацювала з нею. Ця людина досить розумна, але має відносно мало досвіду в суспільстві й порівняно мало бачила світу, тож вона може повчитися у своєї напарниці. Із цих двох людей одна має низький рівень освіти, а інша – високоосвічена, одна має досвід у суспільстві, а інша – ні; вони ж підходять для співпраці одна з одною, чи не так?» Одна красномовна й виразна, кмітлива й дуже схожа на світську людину; щоразу, коли вона спілкується з невіруючими, вони не можуть сказати, що вона віруюча. Інша – високоосвічена й має соціальний статус; щоразу, коли вона спілкується з невіруючими, вони не дивляться на неї зверхньо. Що ви думаєте про ці два принципи, за якими неправдиві лідери обирають людей? Неправдиві лідери вважають, що доки людина має дар красномовства, кмітливість і швидку реакцію, вона може вести загальні справи для Божого дому. Чи це підходящий спосіб обирати людей? (Ні.) Чому це не підходящий спосіб? (Такі люди часто досить хитрі; хоча вони можуть застосовувати філософію світських справ з іншими й знають, як поводитися з людьми, вони не обов’язково можуть захистити інтереси Божого дому.) Правильно. Найважливіше – це те, що незалежно від того, які справи людина веде для Божого дому, вона щонайменше повинна бути порядною та здатною захищати його інтереси. Хіба те, що людина має добре підвішений язик і може переконати будь-кого, означає, що вона може захистити інтереси Божого дому? Хіба те, що людина кмітлива, красномовна й виразно говорить, означає, що вона може захистити інтереси Божого дому? (Ні, не означає.) Навіть якщо вона присягається, це марно, і так само марно, якщо ти висуваєш до неї вимоги, – вона повинна мати відповідні моральні якості. Але неправдиві лідери не досліджують цього, вони лише дивляться, хто має досвід у суспільстві, хто хитрий, кмітливий, красномовний і виразно говорить, хто вміє діяти відповідно до обставин і хто схожий на хамелеона та соціального діяча. Вони думають, що такі люди можуть вести загальні справи в Божому домі. Хіба це не помилка? Це помилка в принципах і стандартах відбору людей. Справа в тому, що люди такого типу мають надзвичайно добре підвішений язик: незалежно від того, з ким вони мають справу, усе, що вони говорять, – брехня, і вони не можуть змінитися, скільки б присяг не давали. Роблячи щось, вони захищають лише власні інтереси, і особливо, коли стикаються з небезпекою, вони насамперед захищають себе й жодного разу не думають про інтереси Божого дому. Доки в них добрі стосунки з невіруючими, їм цього достатньо; а чи постраждали інтереси Божого дому, чи ні, їм байдуже. Безпека братів і сестер також не є тим, що вони беруть до уваги, і їм байдуже, чи збезчещене Боже ім’я; вони дбають лише про себе. Неправдиві лідери не можуть розкусити цей тип людей і думають, що вони найкраще підходять для ведення зовнішніх справ для Божого дому. Хіба це не безглуздо? Вони продають інтереси Божого дому, а неправдиві лідери навіть не знають про це, і все ж доручають їм важливі завдання та в усьому на них покладаються. Хіба це не верх дурості? Чи є люди, які красномовні, кмітливі й виразно говорять, людьми з порядними намірами? Якщо ти не мав із ними справ або не спостерігав за ними уважно, ти не знатимеш. Коли ти маєш із ними справу та ведеш справи, просто спостерігай, чи відповідає те, що вони говорять, тому, що вони роблять. Це можна перевірити через одну ситуацію. Скажімо, наприклад, ти переносиш речі. Коли вони це бачать, вони тобі не допомагають. Тільки коли ти закінчиш роботу, вони підійдуть і скажуть: «Як ти можеш робити таку виснажливу роботу сам? Я б допоміг тобі, якби ти тільки попросив, яким би зайнятим я не був. Ти виглядаєш виснаженим. Я приготую тобі поїсти пізніше, тобі не треба сьогодні цього робити». Сказавши це, вони зникають. Ти абсолютно виснажений, і все ж тобі доводиться готувати. Потім, коли ти закінчив готувати, вони приходять поїсти й навіть кажуть: «Чому ти не покликав мене, коли збирався починати готувати? Ти абсолютно виснажений, і все ж готуєш для мене їжу – хіба ж це правильно? Оскільки ти вже приготував, я просто поїм. Наступного разу готуватиму я, і дай мені знати, коли в майбутньому буде якась робота, яку треба зробити». Цієї однієї ситуації достатньо, щоб побачити їх наскрізь. У них дуже добре підвішений язик, вони кмітливі й знають, що сказати. Вони вміють діяти відповідно до обставин, і все, що вони роблять, – це говорять приємні речі, ніколи не виконуючи жодної реальної роботи. Чи надійні такі люди? Якщо попросити їх вести загальні справи Божого дому, чи зможуть вони захистити його інтереси? Чи зможуть вони підтримати репутацію церкви та захистити безпеку братів і сестер? (Ні.) Чи є майно Божого дому та всі його інтереси їхнім пріоритетом номер один? Аж ніяк. Очі та розум неправдивих лідерів сліпі до таких легких у виявленні проблем, вони просто не можуть їх побачити. Натомість вони можуть лише говорити слова й доктрини. Кого Бог любить, а кого не любить, хто любить істину, а хто не любить істини, що означає мати основу у своїй вірі в Бога та які люди не мають основи, які люди віддані у виконанні свого обов’язку, а які не віддані, – вони говорять про це розсудливо й логічно, і здається, що вони справді це розуміють, але все це порожні розмови та доктрини. Щоразу, коли їх просять розрізнити людей, їхні очі та розум сліпі; вони просто не знають, як розбиратися в людях. Незалежно від того, як довго вони спілкуються з такими людьми, вони все одно не можуть їх розкусити й навіть доручають їм важливі завдання.

Те, що неправдиві лідери неправильно використовують людей, – це вже мерзенний вчинок, але вони ще й примножують свою провину, роблячи ще більш мерзенні речі. Скажімо, наприклад, неправдивий лідер неправильно використав людину. Ця людина зовсім не підходить на роль куратора й не відповідає критеріям Божого дому для просування та зрощування. Але неправдивий лідер усе одно наполягає на її використанні й ніколи не перевіряє роботу цієї людини, думаючи: «Не сумнівайся в тих, кого використовуєш, і не використовуй тих, у кому сумніваєшся. Оскільки я обрав тебе й просунув тебе, ти зможеш добре виконувати цю роботу, тож просто берися й роби її так, як вважаєш за потрібне. Я підтримаю тебе, що б ти не робив, і немає сенсу комусь проти цього заперечувати!» Він використав не ту людину, і все ж уперто тримається своєї помилки до самого кінця – ось наскільки він вірить у себе. Неправдиві лідери всі сліпі. Вони не бачать жодних проблем, не можуть розрізнити, хто є злими людьми, а хто – маловірами, і хто б не переривав церковну роботу й не заважав їй, вони цього не усвідомлюють і навіть доручають важливі завдання безтолковим людям. Неправдиві лідери дуже довіряють усім, кого просувають, і безтурботно довіряють їм важливу роботу. У результаті ті люди влаштовують у церковній роботі безлад, що серйозно впливає на поширення Євангелія та завдає шкоди інтересам Божого дому. Неправдиві лідери навіть удають, ніби нічого про це не знають. Вишнє запитує їх: «Як людина, яку ти просунув, справляється зі своєю роботою? Чи підходить вона для виконання цієї роботи? Чи захищає вона церковну роботу й інтереси Божого дому? У критичні моменти вона захищатиме себе чи церковну роботу?» Ці неправдиві лідери відповідають: «Вона присягнула захищати церковну роботу. Крім того, вона вірить у Бога вже 20 років. Як вона могла б захищати себе та продавати інтереси Божого дому? Вона, імовірно, захищатиме інтереси Божого дому». Вишнє відповідає: «Твої слова точні? Ти перевіряв її роботу?» Ці неправдиві лідери відповідають: «Я не перевіряв її роботу, але я сказав їй не захищати власні інтереси, а захищати церковну роботу, і вона мені це пообіцяла». Яка користь від того, що вона дала тобі обіцянку? Вона не може виконати навіть присягу, яку склала перед Богом. Ти думаєш, що раз вона дала тобі обіцянку, то на неї можна покластися? Чи зможе вона точно виконати обіцяне? Оскільки ти не перевіряв її роботу, звідки ти знаєш, чи є вона людиною, яка захищає інтереси Божого дому? Чому ти так сильно віриш у себе? Хіба такі неправдиві лідери – не негідники? Залучивши ту неправильну людину, вони вже зробили велику помилку, і потім вони погіршують її, ніколи не цікавлячись роботою відповідної людини, не перевіряючи й не контролюючи її, не наглядаючи за нею й не спостерігаючи. Вони тільки те й роблять, що продовжують терпіти необачність і проступки цієї людини. Ось як працюють неправдиві лідери. Щоразу, коли для виконання якоїсь робочої задачі не вистачає людей, неправдиві лідери безтурботно призначають когось відповідальним за неї, і на цьому все закінчується; вони ніколи не перевіряють роботу та взагалі не приходять, щоб взаємодіяти з цією людиною, не спостерігають за нею й не намагаються дізнатися про неї більше. У деяких місцях обставини не сприяють зустрічам і проведенню часу з цією людиною, але ти мусиш запитати про її роботу та непрямо порозпитувати про те, чим вона займається та як триває робота – ти можеш запитати братів і сестер або кого-небудь із близьких їй людей. Хіба це не досяжно? Але неправдиві лідери навіть не переймаються тим, щоб ставити якісь запитання, настільки вони впевнені. У своїй роботі вони просто проводять зібрання та проповідують доктрини, і після завершення зібрань і впорядкування роботи вони більше нічого не роблять; вони не відстежують ситуацію і не з’ясовують чи здатна обрана ними особа виконувати реальну роботу. Спершу ти не розумів ту людину, але, виходячи з її духовного рівня, поверхових проявів та ентузіазму, ти вирішив, що вона підходить для цієї роботи, і тому залучив її – у цьому немає нічого поганого, тому що ніхто не знає, якими виявляться люди. Але після її підвищення, хіба тобі не слід було простежити та з’ясувати, чи виконує вона справжню роботу, як вона працює і чи була вона поверховою, недбалою чи слизькою? Саме цю роботу ти мусиш виконувати, але ти нічого із цього не робиш, ти не береш на себе жодної відповідальності. Ти неправдивий лідер, тож тебе слід відсторонити й відсіяти.

Неправдиві лідери припускаються серйозної помилки: після того, як вони просувають людей, вони пояснюють їм роботу, потім виголошують трохи доктрини, кажуть кілька слів підбадьорення – і на цьому все. Вони ніколи не відстежують подальший хід справ і не втручаються у конкретні завдання. Якщо ти кажеш, що в тебе низький рівень і ти не бачиш людей наскрізь, то ти міг би відстежувати хід справ, з’ясовувати, як виконуються конкретні завдання, і повністю контролювати ситуацію. Однак неправдиві лідери зовсім не відстежують і не з’ясовують, як іде робота. Візьмімо, наприклад, друк книг – це конкретна робота. Неправдивий лідер доручив комусь відповідати за цю роботу, але за пів року жодного разу не перевірив цю людину. У результаті через шість місяців усі надруковані книги виявилися бракованими – який цілковитий безлад! Ось такі вони, неправдиві лідери, – вони взагалі не виконують жодної конкретної роботи. Що слід робити, якщо ти організовуєш друк книги? Спочатку ти мусиш призначити відповідного куратора, а потім наглядати й перевіряти, наскільки добре він виконує роботу та чи не може він її зіпсувати. Ти мусиш наглядати за роботою та відстежувати її, а в разі виявлення проблем – негайно їх розв’язувати. Тільки так можна гарантувати, що проблем не виникне. Але неправдиві лідери так не роблять. Вони думають, що їхні обов’язки – це просто виголошувати людям доктрини та домагатися, щоб люди їх зрозуміли, і що доки люди розуміють доктрини, проблеми можна розв’язати. Тому вони звертають увагу лише на виголошення доктрин і вигукування гасел і не втручаються в конкретні завдання. Що стосується неправдивих лідерів, то вони вважають, що втручатися в конкретні завдання – не їхня справа, а турбота людей, які стоять нижче за них. То що ж вони роблять самі? Вони командують загальною ситуацією звисока й стають неефективними чиновниками. Якою б не була робота, вони не присутні на ній і не беруть у ній участі. Якщо після того, як вони розповіли людям принципи, їх запитати про деталі чи конкретні шляхи, вони скажуть: «Конкретна робота – це ваша справа, я в цьому не розбираюся». Тому вони не знають, як ті, хто стоїть нижче за них, виконують роботу. Щодо того, чи компетентний куратор і чи здатний він узяти на себе роботу, яка в нього людськість, чи є він людиною, яка прагне до істини, чи відповідально він виконує свій обов’язок, чи є він недбалим, чи чинить зло й безчинствує, чи є затримки в роботі тощо, – неправдиві лідери нічого з цього не знають. Вони просто тиняються без діла, як чиновники-бюрократи з невіруючого світу, не виконуючи жодної справжньої роботи. У церквах, де вони працюють, неправдиві лідери не знають, коли деякі куратори зупинили роботу, або коли деякі куратори створюють власні незалежні царства, або коли деякі куратори не займаються своїми належними обов’язками, а натомість проводять дні в їжі, питві та розвагах. Вони навіть заплющують очі на те, що деякі куратори мають надзвичайно низький рівень, перекручене сприймання й узагалі не можуть виконувати роботу. Такі неправдиві лідери – це просто порожні оболонки, вони лідери лише за назвою й не виконують жодної суттєвої роботи лідера. На вигляд ці неправдиві лідери здаються досить порядними. Вони призначають кураторів для кожного напряму роботи, час від часу збирають цих людей на зібрання, а решту часу проводять в одному місці, займаючись духовними роздумами, молячись, читаючи Божі слова, слухаючи проповіді, вивчаючи гімни та пишучи власні проповіді. Є деякі неправдиві лідери, які навіть не виходять зі своїх кімнат цілий тиждень. Є також неправдиві лідери, які не роблять нічого, крім проведення онлайн-зібрань, і ніколи не відвідують робочі місця, щоб зрозуміти ситуацію. Брати й сестри довго не бачать їх особисто й не мають уявлення про те, який у неправдивих лідерів життєвий досвід чи духовний зріст. Під час зібрань неправдиві лідери займаються лише деякими загальними справами, але що стосується того, що конкретно робить кожен куратор, чи підходять люди, яких вони просунули та зростили, для даної роботи, яке ставлення цих людей до виконання свого обов’язку, чи уважні й ретельні вони у своїй роботі, чи негативно налаштовані й недбалі, чи йдуть ці люди правильним шляхом, чи є вони правильними людьми, – неправдиві лідери не переймаються жодним із цих питань, не запитують про них і навіть не хочуть про них знати. Хіба ж сутність цієї проблеми не серйозна? (Серйозна.)

Божому дому потрібні талановиті люди, які розбираються в певних професійних галузях і володіють певними навичками, і він зрощуватиме цих людей для вивчення цих професій, щоб вони могли виконувати обов’язок у Божому домі. Як ви думаєте, яких людей знаходять неправдиві лідери? Вони збирають разом усю молодь, яка навчалася в університеті й пішла за своїми батьками у віру в Бога, дивляться, хто красномовний і хто любить бути в центрі уваги, і кажуть їм: «Божий дім хоче зрощувати вас; ви – резервна армія та нові сили». Потім вони доручають цим людям виконувати обов’язок. Насправді ці люди ніколи не виконували обов’язку, їм бракує різноманітного досвіду, і вони зовсім не розуміють істини. Але неправдиві лідери прихильні до них і люблять їх, тому починають їх зрощувати. Вони доручають цим людям виконувати обов’язки залежно від того, до вивчення чого їх робить придатними їхня спеціалізація; декому доручають роботу з текстами, декому – виробництво фільмів, декому – створення відео, а декому – бути акторами. Для неправдивих лідерів достатньо, щоб ці люди мали обов’язок. Неправдиві лідери не досліджують, чи люблять ці люди істину, чи можуть вони її прийняти, і не з’ясовують, до чого ці люди прагнуть і які в них цілі. І що ж відбувається в кінці? Деяких із цих людей відсіюють. Це тому, що вони розпусні й нестримані, женуться за світськими трендами, проводять дні, убираючись і фліртуючи з іншими, і вони зовсім не розуміють жодних правил і не мають жодних манер – очевидно, що вони маловіри та невіруючі. Вони не займаються своєю належною роботою, виконуючи свої обов’язки, і все роблять недбало, але неправдиві лідери цього зовсім не бачать. Хіба неправдиві лідери не сліпі очима? (Так.) Що спричиняє цю сліпоту очей? Хіба це не через те, що неправдиві лідери сліпі розумом? Сліпота очей і сліпота розуму – дві характеристики неправдивих лідерів. Хоча їхні очі широко розплющені, неправдиві лідери нічого не можуть зрозуміти й нікого не бачать наскрізь – тобто їхні очі сліпі. У своєму розумі вони не мають розрізнення чи поглядів на будь-кого чи будь-що, і що б вони не бачили, вони не здатні відрізнити правильне від неправильного, і в них немає ні ставлення, ні думок, ні визначень – це серйозний випадок сліпоти розуму. Неправдиві лідери – це все люди, які вірять у Бога багато років і часто слухають проповіді, то чому ж вони не можуть розпізнати цих маловірів? Це ще один доказ того, що неправдиві лідери мають дуже низький рівень, що вони не здатні сприймати істину, і що скільки б істин вони не чули, це марно, і вони їх не розуміють. Вони сліпі очима й розумом і абсолютно не здатні розрізняти людей. Як вони можуть бути придатними для того, щоб бути лідерами чи працівниками в церкві? Вони вважають, що красномовні люди – це талановиті люди, і що люди, які вміють співати й танцювати, – це також талановиті особистості; коли вони бачать людей в окулярах або людей, які навчалися в університеті, вони вважають їх талановитими особистостями, і коли вони бачать людей зі статусом у суспільстві, багатих людей, людей, які вміють вести бізнес і займатися обманом, і людей, які виконують якусь важливу роботу в суспільстві, неправдиві лідери думають, що вони – талановиті особистості. Вони вважають, що Божий дім повинен зрощувати таких людей. Вони не дивляться на моральні якості цих людей або на те, чи має їхня віра в Бога основу, і тим більше не дивляться на ставлення цих людей до Бога та істини. Вони дивляться лише на їхній соціальний статус і походження. Хіба не абсурдно для неправдивих лідерів так дивитися на людей і речі? Неправдиві лідери дивляться на людей і речі так само, як невіруючі, – у них такий самий погляд на речі, як у невіруючих. Цього достатньо, щоб довести, що неправдиві лідери – це не ті люди, які люблять і розуміють істину, і що їм бракує будь-якого розрізнення. Хіба вони не надзвичайно поверхові? Вони справді сліпі – і то дуже!

Колись Я зустрів неправдивого лідера, який під час розмови зі Мною розмовляв і сміявся, але щойно Я запитував його про роботу, він дивився в простір із заціпенілим і тупим виглядом і не реагував ні на що, що Я йому казав. Рівень цієї людини занадто низький, щоб її можна було використовувати. Не дивно, що він нічого не розумів із того, що Я йому казав, і не міг цього виконати. Про що б Я з ним не говорив, він постійно повторював: «Я провів зібрання, а кілька днів тому перевірив роботу». Я сказав: «Хіба в тебе немає іншої роботи, крім проведення зібрань? У церкві так багато роботи, чому б тобі не знайти собі ще якесь заняття?» Він відповів: «Хіба бути лідером чи працівником – це не просто проводити зібрання? Крім проведення зібрань, я більше нічого не вмію робити!» Це свідчить про те, що йому судилося бути неправдивим лідером, коли він обійняв цю посаду, і що він не може виконувати жодної справжньої роботи, бо його рівень надзвичайно низький! Надзвичайно низький рівень призводить до сліпоти очей і сліпоти розуму. Що означає сліпота очей? Це означає, що що б людина не бачила, вона не здатна помітити конкретних проблем, і тому її очі не служать жодній меті. Що означає сліпота розуму? Це означає, що що б не сталося, людина не усвідомлює й не розуміє проблеми, що криється в ситуації, і не може побачити, у чому полягає сутність проблеми, – ось що означає бути сліпим розумом. Якщо людина сліпа розумом, то з нею все скінчено. Неправдиві лідери саме так сліпі очима й розумом. Як ви думаєте, чи засмучуються неправдиві лідери, коли чують ці слова? Вони думають: «Мої очі досить великі, а Він каже, що я сліпий очима; і в мене добрі наміри, а Він каже, що я сліпий розумом – Його визначення не надто точне, чи не так? Чому б просто не назвати мене неправдивим лідером? Навіщо додавати, що я ще й сліпий очима й розумом?» Якби Я не сформулював це так, то, судячи з рівня неправдивих лідерів, чи могли б вони усвідомити, що їхній рівень низький? (Ні, не могли б.) Хіба твердження, що ці неправдиві лідери сліпі очима й розумом, не досконало пояснює суть справи? Наприклад, скажімо, антихрист створює в церкві власне незалежне царство. Але неправдиві лідери кажуть: «Ця людина дуже здібна. Раніше вона була професором університету, і вона говорить чітко, методично, упорядковано й красномовно. Ба більше, вона не боїться сцени, якою б великою не була аудиторія». Ясно як день, що людина, про яку вони говорять, – це фарисей, який створює власне незалежне царство, і все ж неправдиві лідери досі її хвалять. Хіба це не сліпота очей? (Так.) Якщо хтось співає фальшиво, а ти цього не чуєш, чи можна це вважати сліпотою очей? (Ні.) Це професійне питання, а не питання рівня. Але після того, як неправдиві лідери прослухали стільки істин, вони не можуть навіть розпізнати антихристів такими, якими вони є, і вони не можуть сказати, чи людськість людини добра чи погана, чи хтось є кандидатом на просування та зрощування Божим домом, чи хтось є маловіром, чи ця людина щиро вірить у Бога, і вони не можуть сказати, чи хтось відданий у виконанні свого обов’язку – що ж тоді вони здобули, слухаючи проповіді всі ці роки? Вони не здобули жодних істин, а це означає, що вони сліпі дурні; ось наскільки сліпі неправдиві лідери. Вони вважають, що головна робота лідера – це вміти проповідувати проповіді та проповідувати дві-три години, і що доки вони можуть говорити слова й доктрини, вигукувати гасла та підбадьорювати людей, вони відповідають стандарту як лідери, вони здатні взяти на себе роботу, вони мають істину-реальність, і Бог ними задоволений. Що це за логіка? Оскільки неправдиві лідери не розуміють істини, мають занадто низький рівень і сліпі очима й розумом, вони абсолютно не володіють здатністю розрізняти різні типи людей і не можуть бачити наскрізь різні типи людей. Тож чи здатні вони розумно використовувати різні типи людей? (Ні.) У них є лише одна стратегія: тих, хто раніше був учителем, призначають проповідувати проповіді, тих, хто займався зовнішньою торгівлею, призначають займатися загальними справами, тих, хто володіє англійською, призначають перекладачами, а хто красномовний і товстошкірий, того призначають проповідувати Євангеліє; тих, хто боязкий, призначають писати вдома статті з досвідними свідченнями, тих, хто сміливий і любить виступати, призначають акторами, а тих, хто хоче стати чиновником, призначають лідерами чи режисерами. Ось як неправдиві лідери використовують людей, без жодних принципів.

У межах роботи, за яку відповідають неправдиві лідери, часто буває так, що деякі люди, які справді прагнуть до істини й відповідають критеріям для просування та зрощування, залишаються поза увагою. Дехто з цих людей проповідує Євангеліє, а декому доручено виконувати обов’язки з прийому. Насправді всі вони мають рівень, розуміють деякі істини й гідні того, щоб їх зрощували як лідерів і працівників, просто вони не люблять вихвалятися чи бути в центрі уваги. І все ж неправдиві лідери зовсім не звертають на цих людей уваги. Вони не спілкуються з ними й не цікавляться ними, і вони ніколи не зрощують талановитих людей для Божого дому. Вони зосереджені лише на тому, щоб збирати навколо себе тих, хто їм лестить, аби задовольняти власні егоїстичні бажання. У результаті ті люди, які справді прагнуть до істини, не отримують просування та зрощування, тоді як ті, хто любить бути в центрі уваги, хто красномовний, хто вміє підлещуватися до людей і хто любить славу, вигоду та статус, – усі вони отримують просування. Навіть ті, хто був чиновником, генеральним директором компанії або вивчав корпоративне управління в суспільстві, призначаються на важливі посади. Незалежно від того, чи є ці люди істинно віруючими, чи ні, чи є вони людьми, які прагнуть до істини, чи ні, у будь-якому разі саме такі люди отримують просування та використовуються в межах роботи, за яку відповідають неправдиві лідери. Хіба це використання людей відповідно до принципів? Хіба те, що неправдиві лідери просувають лише таких людей, не є точним відображенням того, що відбувається в невіруючому суспільстві? У період, коли працюють неправдиві лідери, ті, хто справді може виконувати роботу, виконуючи свій обов’язок, хто має почуття справедливості та любить істину й позитивні речі, – вони не отримують просування чи зрощування, і їм важко отримати можливість для підготовки. Натомість на важливі посади призначаються ті, хто красномовний, хто любить вихвалятися та вміє підлещуватися до людей, а також ті, хто любить славу, вигоду та статус. Ці люди здаються досить розумними, але насправді вони не мають здатності до сприймання, мають дуже низький рівень і погану людськість, вони не несуть справжньої ноші заради своїх обов’язків і зовсім не гідні того, щоб їх зрощували. Однак саме вони займають посади лідерів і працівників у церкві. У результаті значна частина церковної роботи не може бути своєчасно й безперешкодно розпочата або просувається повільно, а впровадження упорядкувань роботи від Божого дому займає занадто багато часу. Ось такий вплив і наслідки для церковної роботи має неправильне використання людей неправдивими лідерами.

Більшість неправдивих лідерів має низький рівень. Хоча вони здаються красномовними, вони зовсім не здатні сприймати істину, аж до того, що не мають духовного розуміння. Вони сліпі очима й розумом, не можуть розгледіти суті жодного питання й зовсім не розуміють істини, що саме по собі є фатальною проблемою. У них є ще одна, серйозніша проблема: коли вони зрозуміли й засвоїли кілька слів і доктрин і вміють вигукувати кілька гасел, вони думають, що володіють істиною-реальністю. Тому, яку б роботу вони не виконували й кого б не обирали для використання, вони не шукають істини-принципів, не бесідують з іншими і тим більше не дотримуються упорядкувань роботи та принципів Божого дому. Вони настільки самовпевнені, що завжди вважають свої ідеї правильними й роблять усе, що забажають. У результаті, коли вони стикаються з якимись труднощами чи винятковими обставинами, вони розгублюються. Ба більше, вони часто помилково вважають, що оскільки вони багато років працюють у Божому домі й мають достатній досвід служіння лідером, вони знають, як налагодити роботу церкви, щоб вона функціонувала й розвивалася. Здається, вони зрозуміли ці речі, але насправді вони абсолютно не вміють виконувати жодної роботи. Вони виконують роботу церкви як їм заманеться, слідуючи власним уявленням і фантазіям, своєму досвіду та шаблонам, а також своїм приписам. Це створює безлад і хаос у різних напрямах церковної роботи й не дозволяє їм досягти жодних реальних результатів. Якщо в команді є одна-дві людини, які розуміють істину й можуть виконувати трохи справжньої роботи, вони можуть підтримувати нормальний стан роботи цієї команди. Це, однак, не має жодного стосунку до їхнього неправдивого лідера. Причина, чому робота могла бути виконана добре, полягає в тому, що в команді є кілька хороших людей, які можуть виконувати трохи справжньої роботи й підтримувати її на правильному шляху; це не означає, що їхній неправдивий лідер виконав справжню роботу. Жодна робота не може бути виконана, якщо за неї не відповідатимуть кілька таких хороших людей. Неправдиві лідери просто не здатні виконувати свою роботу, і вони не виконують абсолютно жодної функції. Чому неправдиві лідери влаштовують безлад у церковній роботі? Перша причина полягає в тому, що неправдиві лідери не розуміють істини, вони не можуть бесідувати про істину для розв’язання проблем і не шукають способів їх розв’язання, що призводить до накопичення проблем і зупинки церковної роботи. Друга – неправдиві лідери сліпі й не здатні виявляти талановитих людей. Вони не можуть належним чином коригувати склад кураторів команд, що призводить до того, що в деяких напрямах роботи немає нікого, хто б відповідав за них, і робота зупиняється. Третя – неправдиві лідери поводяться точнісінько як чиновники. Вони не наглядають за роботою й не скеровують її, і там, де в роботі є слабка ланка, вони не проявляють ініціативи, щоб узяти участь або надати настанови щодо конкретики в роботі. Скажімо, наприклад, що в певному напрямі роботи кілька людей, які виконують роботу, є нововірцями без міцної основи, вони не розуміють істини, не дуже знайомі з цією галуззю роботи й не зовсім осягнули її принципи. Неправдивий лідер, будучи сліпим, не може побачити цих проблем. Він вважає, що доки хтось виконує роботу, усе гаразд; не має значення, добре вона виконується чи погано. Він не знає, що там, де в церковній роботі є слабка ланка, він повинен відстежувати її, проводити перевірки та надавати скерування, що він повинен особисто брати участь у розв’язанні проблем і підтримувати тих, хто виконує свої обов’язки, доки вони не зрозуміють істину, не зможуть діяти відповідно до принципів і не стануть на правильний шлях. Лише на цьому етапі їм не потрібно так сильно хвилюватися. Неправдиві лідери так не працюють. Коли вони бачать, що є хтось, хто виконує роботу, вони більше про це не думають. Вони не роблять жодних запитів, незалежно від того, як іде робота. Там, де в роботі є слабка ланка або куратор із низьким рівнем, вони особисто не надають настанов щодо роботи й самі не беруть у ній участі. А коли куратор здатний узяти на себе роботу, неправдиві лідери тим більше не перевіряють нічого особисто й не надають скерування; вони просто розслабляються, і навіть якщо хтось повідомляє про проблему, вони про неї не запитують – вони вважають, що в цьому немає потреби. Неправдиві лідери не виконують жодної з цих конкретних робіт. Підсумовуючи, неправдиві лідери – це виродки, які не роблять ані крихти справжньої роботи. Вони вважають, що якою б не була робота, доки хтось за неї відповідає і всі готові за неї взятися, справу зроблено. Вони думають, що все, що їм потрібно робити, – це час від часу проводити зібрання та робити запити, якщо виникає проблема. Працюючи таким чином, неправдиві лідери все ще вважають, що добре справляються, і досить задоволені собою. Вони думають: «Немає жодних проблем у жодному з напрямів роботи. Персонал повністю укомплектований, куратори на місцях. Я так добре справляюся з цією роботою, я такий талановитий!» Хіба це не безсоромність? Вони настільки сліпі очима й розумом, що не бачать жодних завдань, які потрібно виконати, і не можуть виявити жодних проблем. У деяких місцях робота зайшла в глухий кут, а вони сидять задоволені, думаючи: «Брати й сестри всі молоді, вони – нова кров. Вони беруться за свої обов’язки, як справжні енерджайзери; вони точно зможуть добре виконати роботу». Насправді ці молоді люди – новачки, які не розуміються на жодних професійних навичках. Вони мусять вчитися на ходу. Справедливо сказати, що вони ще не вміють виконувати жодної роботи: дехто, можливо, щось розуміє, але вони не є фахівцями й не осягнули принципів, і коли вони виконали завдання, воно потребує повторних виправлень або навіть частого перероблювання. Є також деякі молоді люди, які не пройшли підготовки й не зазнали обтинання. Вони надзвичайно мерзенні та ледачі, жадібні до комфорту; вони не приймають ані крихти істини, і коли трохи постраждають, то невпинно нарікають. Більшість із них – недбалі виродки, які жадають комфорту. Із такими молодими людьми абсолютно необхідно часто бесідувати про істину, і тим більше їх потрібно обтинати. За цими молодими людьми мусить хтось наглядати, хтось мусить керувати ними. Повинен бути лідер або працівник, який особисто відповідатиме за їхню роботу та забезпечуватиме особистий нагляд і скерування. Лише тоді їхня робота може принести хоч якийсь плід. Якщо лідер або працівник залишить робоче місце й не займатиметься роботою чи не цікавитиметься нею, ці люди розпорошаться в хаосі й поринуть у безлад, і виконання ними свого обов’язку не принесе жодного плоду. Проте неправдиві лідери цього не бачать. Вони бачать у всіх братів і сестер, слухняних і покірних людей, і тому дуже їм довіряють, доручають їм роботу, а потім більше про них не думають – це найкращий доказ сліпоти очей і розуму неправдивих лідерів. Неправдиві лідери зовсім не розуміють істини, не можуть ясно бачити суті справ і не здатні виявити жодних проблем, але думають, що в них усе гаразд. Про що вони думають цілими днями? Вони думають про те, як поводитися, як чиновники, і насолоджуватися благами статусу. Неправдиві лідери, так само як бездумні люди, анітрохи не зважають на Божі наміри. Вони не виконують справжньої роботи, але чекають, що Божий дім їх хвалитиме та просуватиме. Справді, вони не знають сорому!

Робота неправдивих лідерів абсолютно нікчемна, і в ній немає нічого гідного похвали. Вони не в змозі осягнути принципи в загальних рисах, не кажучи вже про ті, що стосуються конкретної, детальної роботи. Наприклад, деякі люди мають сильні професійні здібності, але надзвичайно погану людськість, тоді як інші не мають проблем із людськістю, але мають низький рівень і слабкі професійні здібності. Коли доходить до того, як таких людей слід розумно використовувати та розподіляти, неправдиві лідери ще менше знають про ці більш конкретні й детальні питання. Тому, коли неправдивих лідерів запитують, чи знайшли вони когось із досить хорошим рівнем, кого можна зрощувати, вони відповідають, що ще нікого не знайшли. Неправдиві лідери настільки сліпі – хіба вони могли б когось знайти? Якщо ти запитаєш їх, яка сестра така-то, вони скажуть, що вона жадає тілесних утіх; запитай їх, який брат такий-то, і вони скажуть, що він часто негативно налаштований; запитай їх про когось іще, і вони скажуть тобі, що ця людина недовго вірить у Бога й не має основи. У їхніх очах ніхто не відповідає вимогам. Вони дивляться лише на вади, недоліки та переступи інших людей; вони не здатні побачити, чи відповідає людина принципам Божого дому щодо підвищення та зрощування, або чи є вона хорошим кандидатом для підвищення та зрощування. Вони не бачать, хто справді підходить для підвищення та зрощування, але з великим ентузіазмом і швидкістю підвищують тих, хто не відповідає вимогам і принципам Божого дому. Вони підвищують усіх заможних жінок, багатих чоловіків і синів та дочок багатих родин у церкві, а також тих, хто служив чиновниками у світі, хто красномовний і хто вміє обманювати та шахраювати – у будь-якому разі, вони підвищують будь-кого, хто відомий і видатний у світі, і будь-кого, хто любить бути в центрі уваги. Вони вірять, що тільки ці люди є талановитими, і не помічають і не підвищують жодної людини, яка справді має здатність до сприймання та може прийняти істину. Для неправдивого лідера надати Божому дому хоча б одну справді придатну талановиту людину було б важче, ніж самому полетіти на Місяць. Наприклад, скажімо, Божий дім зараз потребує талановитих осіб для роботи з текстами – у церкві, якою керує неправдивий лідер, є така людина, але цей неправдивий лідер не висуває її кандидатуру. Коли неправдивого лідера запитують, чому він не підвищив і не зрощував цю людину, він каже: «Ця людина двічі вчинила блуд, коли навчалася в університеті, але після одруження більше цього не робила. Я не знав, чи слід її підвищувати». Що це взагалі за заява? Чи можеш ти гарантувати, що заможні та впливові люди, яких ти підвищуєш, ніколи не чинили блуду? Хіба ці люди не роблять цього ще більше? Чому ти цього просто не бачиш? Неправдиві лідери такі фальшиво духовні: вони вдають, що знають якісь принципи, і знаходять виправдання, щоб не підвищувати тих, кого слід підвищувати та зрощувати. В їхніх очах усі гірші за них. Що відбувається врешті-решт? Чи були непохитними «еліта» й «талановиті люди», підвищені неправдивими лідерами? Ми не кажемо, що ці люди обов’язково не є добрими. Головним чином ми викриваємо те, що принцип неправдивих лідерів у ставленні до людей – це використання людських уявлень як мірила, а не істини, і що їхній принцип підвищення та зрощування людей – це слідування власним уявленням, фантазіям і вподобанням, і цілком точка зору невіруючих, а не використання обов’язкових стандартів Божого дому як мірила. Чому неправдиві лідери здатні це робити? Тому що вони не розуміють істини чи Божих намірів, вони здатні підвищувати тих, хто просто не відповідає вимогам Божого дому, зосереджуватися на їхньому зрощуванні та дозволяти їм обіймати важливі посади в Божому домі. Така робота, яку виконують неправдиві лідери. Подивіться на неправдивих лідерів навколо вас; хіба не так вони працюють і не так ставляться до людей?

У неправдивих лідерів часто виявляється певний погляд: вони думають, що ті, хто має знання, ті, хто має статус, і ті, хто служив чиновниками у зовнішньому світі, – усі вони талановиті люди, і що таких людей Божий дім має зрощувати й використовувати після того, як вони почнуть вірити в Бога. Вони справді поклоняються таким людям і цінують їх – вони навіть ставляться до них як до своїх рідних і членів сім’ї. Коли вони представляють цих людей іншим, то часто говорять про те, як у зовнішньому світі ті були директорами якоїсь компанії, або керівниками якогось державного відомства, або редакторами якоїсь газети, або якимись начальниками у відділі громадської безпеки, або говорять, наскільки вони багаті. Неправдиві лідери особливо високо цінують таких людей. Що ви скажете, чи є в неправдивих лідерів рівень? Хіба це неправда, що вони фальшиво духовні й не бачать справ наскрізь? Неправдиві лідери думають, що оскільки ці люди були талановитими особами в суспільстві, Божий дім має зрощувати їх і давати їм важливу роль, коли вони прийдуть сюди. Чи правильний цей погляд? Чи відповідає він істині-принципам? Якщо ці люди зовсім не люблять істини й позбавлені совісті та розуму, чи може Божий дім їх зрощувати й давати їм важливу роль? Вони не придатні для зрощування. Те, що вони були талановитими особами серед невіруючих, не означає, що вони є талановитими людьми в Божому домі, але ці неправдиві лідери люблять бути чиновниками й особливо поклоняються іншим, хто був чиновником. Коли б вони не бачили людей, які були чиновниками або мали статус у зовнішньому світі, вони кланяються, підлещуються і поводяться вкрай догідливо, мов раби перед своїм паном; вони відчайдушно хочуть називати їх матір’ю чи батьком, або старшою сестрою чи старшим братом, і також бажають, щоб цих людей підвищили до лідерів чи працівників у церкві. Скажіть Мені, хіба це люди, що прагнуть до істини? Чи те, що вони мають певний статус і користуються деякою славою у зовнішньому світі, означає, що вони придатні служити лідерами чи працівниками в Божому домі? Якщо вони не розуміють істини й сповнені зарозумілих і пихатих характерів, чи гідні вони бути лідерами чи працівниками в Божому домі? Чи відповідає принципам підвищувати людей, орієнтуючись лише на їхній статус і популярність й ігноруючи їхні моральні якості? Чи знають неправдиві лідери, які люди подобаються Богу, яких людей Він підвищує та використовує? Знову й знову впорядкування роботи Божого дому наголошували, що людей слід підвищувати та зрощувати відповідно до трьох стандартів: по-перше, вони повинні мати людськість, совість і розум; по-друге, вони повинні бути тими, хто любить істину та здатний її прийняти; і по-третє, вони повинні мати певний рівень і володіти працездатністю. Тільки ті, хто відповідає цим трьом стандартам, можуть бути підвищені та зрощені і є придатними бути кандидатами та ставати лідерами чи працівниками. Адже мати лише рівень і талант абсолютно недостатньо. Моральні якості на першому місці, а по-друге, важливо вміти приймати істину – ці два стандарти є найважливішими. Якщо підвищити лихих людей, які не люблять істини, наслідки будуть катастрофічними, тому тих, кому бракує людськості, категорично не дозволяється підвищувати. Але неправдиві лідери ігнорують вимоги Божого дому. Обираючи та використовуючи людей, вони завжди зосереджуються на тому, чи має людина статус у суспільстві, яке її походження та посада, чи отримала вона вищу освіту та наскільки висока її репутація в суспільстві – ось аспекти, на яких вони зосереджуються, підвищуючи та зрощуючи людей. Чи це відповідає принципам, установленим Божим домом? Чи це відповідає істині Божих слів? Хто ті люди, що мають статус у суспільстві? Можна сказати, що всі вони – люди, які борються за владу та статус будь-якими засобами, і що вони від сатани. Якщо вони триматимуть владу в Божому домі, чи буде Божий дім усе ще церквою Божою? З якою метою неправдиві лідери підвищують людей, що від сатани, щоб ті стали лідерами? Чи відповідають такі дії принципам Божого дому щодо зрощування та використання людей? Хіба це не відверта завада та шкода роботі церкви? Безпринципне підвищення та зрощування людей неправдивими лідерами – це те, що спричиняє найбільше переривання й заваду роботі церкви і є способом опору Богу.

Неправдиві лідери мають надзвичайно низький рівень і не мають здатності до сприймання істини. Скільки б проповідей вони не слухали, скільки б Божих слів не читали, вони все одно не мають чистого сприймання і не розуміють істини, і скільки б років вони не проповідували доктрини, вони не розуміють, що кажуть, – це все просто суцільна нісенітниця, в якій нічого не розбереш! Вони можуть запам’ятати й проповідувати трохи доктрини, тому думають, що мають істину-реальність, але ніщо з того, що вони роблять, не пов’язане з істиною – це класичні фарисеї. Зовні здається, що вони часто проповідують людям і говорять приємні вуху речі, ніби розуміють істину, але те, що вони роблять, суперечить істині та йде врозріз із нею. Вони також стверджують, що служать Богу та виконують церковну роботу, тоді як насправді все, що вони роблять, є цілковито ворожим до Бога. Неправдиві лідери ніколи не підвищують талановитих людей, корисних для Божого дому, і вони ігнорують і не помічають відносно чесних людей, які справді прагнуть до істини. Натомість вони підвищують і зрощують тих, хто підлещується, тих, хто слизький і лукавий, і тих, хто має амбіції та жагу взятися за роботу в церкві. Результатом усього цього є те, що, коли ці люди певний час попрацюють, різні завдання церковної роботи зупиняються і практично входять у стан паралічу, і таким чином церковна робота занапащається руками цих неправдивих лідерів. Хіба вони не мерзенні, такі люди, як ці неправдиві лідери? Чи слід їх відстороняти? Їх треба відсторонити! Кожен день зволікання впливає на церковну роботу цілий день. Деякі неправдиві лідери, хоча й знають, що не здатні виконувати справжню роботу, не бажають добровільно йти у відставку, постійно жадають благ статусу і навіть готові зайти так далеко, щоб нашкодити церковній роботі. Чи є в цих людей хоча б крихта розуму? Неправдиві лідери не мають ні здатності до сприймання, ані справжнього таланту та реальних знань, і не є людьми, що прагнуть до істини, а ще вони жадають благ статусу – це люди, що не знають сорому, тому їх категорично не можна підвищувати та зрощувати. Якщо ти думаєш, що твій рівень дуже низький, і що ти не маєш здатності розрізняти добро і зло, і що ти не маєш здатності до сприймання істини, то, що б ти не робив, не потурай своїм амбіціям і жазі й не розмірковуй, як прагнути стати якимось чиновником у церкві, – стати церковним лідером, – адже бути лідером не так просто. Якщо ти не чесна людина й не любиш істини, то, щойно ти станеш лідером, ти будеш або антихристом, або неправдивим лідером. І антихристи, і неправдиві лідери – це люди, позбавлені совісті та розуму, здатні чинити зло та заважати роботі церкви. Хоча й правда, що антихристи – це дияволи й сатани, неправдиві лідери також не є добрими людьми; щонайменше, вони – люди, що не знають сорому, позбавлені совісті та розуму. Хіба є щось славне в тому, щоб бути неправдивим лідером і бути відстороненим? Це ганьба, пляма, і в цьому абсолютно нічого славного немає. Якщо ти несеш тягар заради церковної роботи й бажаєш брати в ній участь, це добре; але ти мусиш поміркувати, чи розумієш ти істину, чи здатен ти бесідувати про істину, щоб вирішувати проблеми, чи здатен ти по-справжньому коритися Божій роботі та чи здатен ти належно виконувати церковну роботу згідно з упорядкуваннями роботи. Якщо ти відповідаєш цим критеріям, твою кандидатуру можуть розглядати на роль лідера чи працівника. Кажучи це, Я маю на увазі, що люди щонайменше повинні мати знання свого місця й можливостей. Спочатку подивися, чи здатен ти розрізняти людей, чи можеш ти розуміти істину та чинити згідно з принципом. Якщо ти відповідаєш цим вимогам, ти підходиш для того, щоб бути лідером чи працівником. Якщо ти не здатен оцінити себе, ти можеш запитати людей навколо, які добре тебе знають або близькі до тебе. Якщо всі вони скажуть, що твій рівень недостатній, щоб бути лідером, і що вже буде добре, якщо ти просто належно виконуватимеш свою нинішню роботу, тоді тобі слід швидко пізнати себе. Оскільки твій рівень низький, не проводь увесь свій час у бажанні стати лідером – просто роби те, що можеш, прагматично виконуй свій обов’язок, щоб мати душевний спокій. Це теж добре. А якщо ти здатен бути лідером, якщо ти справді маєш такий рівень і талант, якщо ти маєш працездатність і несеш тягар, то ти саме та талановита людина, якої бракує Божому дому, і тебе неодмінно підвищать і зрощуватимуть; але на все Божий час. Це бажання – бажання бути підвищеним – не є амбіцією, але ти мусиш мати рівень і відповідати критеріям, щоб бути лідером. Якщо твій рівень низький, а ти все одно проводиш увесь свій час у бажанні стати лідером, або взяти на себе якесь важливе завдання, або відповідати за загальну роботу, або зробити щось, що дозволить тобі виділитися, то Я кажу тобі: це амбіція. Амбіція може принести біду, тому тобі слід її остерігатися. Усі люди мають бажання вдосконалюватися і всі готові прагнути до істини, і в цьому немає проблеми. Деякі люди мають рівень, відповідають критеріям для лідерів і здатні прагнути до істини, і це добре. Інші не мають рівня, тому їм слід триматися свого обов’язку, належно виконуючи той обов’язок, що прямо перед ними, і робити це згідно з принципом та згідно з вимогами Божого дому; для них це краще, безпечніше, реалістичніше.

Тим, кого обирають лідерами та працівниками або підвищують і зрощують, не слід видавати бажане за дійсне, думаючи: «Брати й сестри обрали мене з-поміж стількох людей, Божий дім підвищив мене, тож я справді маю певний талант і я кращий за звичайних людей; справжнє золото рано чи пізно заблищить». Хіба добре так думати? Хіба це не вияв розбещеного характеру? (Так.) Бути підвищеним і зрощеним – це добре, і це хороша можливість, але чи зможеш ти добре пройти цей шлях, залежить від того, як ти поставишся до цієї можливості та чи зможеш її цінувати. Бог дав тобі цей шанс, але це не означає, що ти справді чимось кращий за інших; можливо, твій рівень трохи вищий за інших або ти маєш якісь дари, але важко сказати, яке твоє життя-входження і чи маєш ти істину-реальність, бо розбещені характери у всіх однакові, і ти також є членом розбещеного людства. Якщо ти зможеш це усвідомити, ти зможеш правильно поставитися до свого підвищення та зрощування Божим домом. Тобі не слід вважати себе талановитою людиною, ані думати, що ти маєш істину-реальність. Просто ти маєш певний рівень і також можеш прагнути до істини, тому тобі дали можливість пройти підготовку. Це випробувальний термін, і ще невідомо, чи ти справді є тим, хто прагне до істини, чи гідний ти зрощування. Важко сказати, чи зможеш ти встояти після випробування протягом цього періоду. Можливо, тебе залишать для подальшого зрощування, а можливо, тебе відсіють – усе залежить від того, скільки зусиль ти докладеш. Ось у чому полягає підвищення людей до лідерів і працівників, і ти повинен це розуміти. Немає користі з того, що ти сам вважаєш себе талановитою людиною. Якщо Божий дім не підвищує і не зрощує тебе, то ти – ніщо. Якщо ти не прагнеш до істини й не бажаєш, щоб тебе використовував Божий дім, то ти нічого не зможеш досягти. Якщо ти тоді скажеш: «Божий дім мене не використовує, я піду в суспільство», – що ж, іди в суспільство та спробуй, подивися, хто тебе підвищить, і подивися, чого ти зможеш досягти. Кажучи це, Я хочу сказати вам, що ви повинні мати правильне розуміння й підхід до вашого підвищення та зрощування Божим домом. Тим, хто має низький або посередній рівень і хто не може відповідати стандарту, необхідному для підвищення та зрощування в Божому домі, потрібно лише слухняно й непохитно виконувати свій обов’язок. Поки ти виконуєш свій обов’язок усім серцем і розумом, Бог не вчинить із тобою несправедливо. Тому не боріться за справи підвищення та зрощування, але й не відмовляйтеся від них, просто дозвольте всьому йти своїм природним шляхом; з одного боку, ви повинні коритися упорядкуванням Божого дому, а з іншого – мати серце, покірне Богу, – це правильний шлях. Чи просто це зробити? (Так.) Чи є якась користь у тому, щоб людина з низьким рівнем була лідером? Зрештою, коли її охарактеризують як неправдивого лідера й відсіють, що вона відчує? Чи це буде те, чого ви хотіли? (Ні.) Ти носитимеш над головою титул «неправдивий лідер», і куди б ти не пішов, люди казатимуть: «Ця людина колись була неправдивим лідером». Це добре чи погано? Це недобре, і в цьому немає нічого славного. Люди повинні мати правильне розуміння та ставлення до підвищення та зрощування; у цих питаннях вони повинні шукати істину, а не слідувати власній волі чи мати амбіції та жагу. Якщо ти відчуваєш, що маєш хороший рівень, але Божий дім ніколи тебе не підвищував і не планує тебе зрощувати, то не засмучуйся і не починай скаржитися, просто зосередься на прагненні до істини та русі вперед. Коли ти матимеш певний духовний зріст і зможеш виконувати справжню роботу, Божі обранці природно оберуть тебе лідером. А якщо ти відчуваєш, що твій рівень низький, і що в тебе немає жодного шансу бути підвищеним чи зрощеним, і що твоїм амбіціям неможливо здійснитися, хіба це не добре? Це захистить тебе! Оскільки твій рівень низький, якщо ти зустрінеш групу сліпих безтолкових людей, які оберуть тебе своїм лідером, хіба ти не потрапиш у вкрай скрутне становище? Ти не здатний виконувати жодної роботи, і твої очі та розум сліпі. Усе, що ти робиш, – це переривання; кожен твій крок – це лиходійство. Тобі було б краще добре виконувати роботу свого нинішнього обов’язку; принаймні ти не зганьбишся, і це краще, ніж бути неправдивим лідером і бути об’єктом критики за спиною. Як людина, ти повинен мати трохи самоусвідомлення; якщо ти його матимеш, ти зможеш уникнути хибного шляху та серйозних помилок.

Ви бажаєте бути неправдивим лідером чи звичайним послідовником? (Звичайним послідовником.) Якщо брати й сестри оберуть тебе, варто спробувати; можливо, їхній погляд на тебе точніший, ніж твої власні відчуття щодо себе. Якщо брати й сестри думають, що ти впораєшся, ти повинен докласти всіх зусиль. Якщо ти справді докладеш усіх зусиль, але все одно зазнаєш невдачі в роботі, і твоє серце палає від тривоги так, що ти не можеш їсти й через це втрачаєш сон, і ти просто не знаєш, як виконувати цю роботу належним чином, тоді перестань бути лідером чи працівником – це занадто важко для тебе. Якщо ти продовжиш, ти, ймовірно, станеш неправдивим лідером, тому тобі слід негайно написати заяву про відставку, заявивши: «Оскільки мій рівень низький і я не здатний виконувати справжню роботу, якщо я продовжуватиму бути лідером, то незабаром я точно стану неправдивим лідером, тому я прошу про відставку і добровільно поступаюся посадою». Це наймудріший вчинок і найдоречніше, що можна зробити! Це розумно, і це краще, ніж займати посаду й бути неправдивим лідером. Якщо ти чудово знаєш, що твій рівень низький і ти не здатний бути лідером, але не можеш змиритися з відмовою від статусу й кажеш собі: «Чому я не можу цього зробити? Хто може мені допомогти? Як було б чудово, якби я зберіг свій статус лідера, а хтось інший розробляв би для мене всі плани та стратегії! Зараз немає нікого, хто б підходив на моє місце, тому я можу лише продовжувати бути лідером і насолоджуватися цим кожен день, поки я на посаді; навіть якщо я не можу виконувати роботу, я все одно лідер, а бути лідером краще, ніж бути звичайним братом чи сестрою. Якщо Божий дім не відсторонить мене і мене не усунуть брати й сестри, то я не піду у відставку». Чи це доречно? (Ні.) Чому це недоречно? (Це нерозумно; якщо я не здатний виконувати справжню роботу й усе ж не йду у відставку, це лише затримає церковну роботу.) Такі дії затримують церковну роботу – це шкодить іншим і шкодить тобі. Чи знаєш ти, що означає бути лідером? Це означає, що ти маєш прямий стосунок до входження в життя багатьох людей, і твоє лідерство має прямий стосунок до того, як вони йтимуть шляхом, що перед ними. Якщо ти добре ведеш і ведеш їх правильним шляхом, вони зможуть ступити на правильний шлях. Якщо ти погано ведеш і заведеш їх у рів, і вони стануть такими ж фарисеями, як ти, то твій гріх великий! І після того, як ти вчиниш цей великий гріх, чи на цьому все закінчиться? Це буде записано Богом! Ти чудово знаєш, що твій рівень низький, що ти неправдивий лідер і не здатний виконувати справжню роботу, але ти не визнаєш своїх помилок і не йдеш у відставку, а нахабно чіпляєшся за свою посаду й не поступаєшся нею нікому іншому. Це гріх, і Бог візьме його на облік. І чи буде цей облік добрим чи поганим для тебе в майбутньому? Тоді тобі непереливки буде! Я скажу тобі щиру правду: Бог веде облік таких речей для кожної людини, і кожен пункт чітко записаний. Якби на твоєму шляху до спасіння сталося щось настільки серйозне, то вплив на тебе був би величезним! Що б ти не робив, не йди цим шляхом і не будь такою людина.

Ми коротко побесідували про деякі практики та прояви неправдивих лідерів при підвищенні та зрощуванні різних типів талановитих людей. Підсумовуючи, такі люди, як неправдиві лідери, не виконують справжньої роботи й не здатні її виконувати. Їхній рівень низький, їхні очі та розум сліпі, вони не здатні виявляти проблеми й не бачать наскрізь різні типи людей, тому вони не в змозі взяти на себе важливу роботу з підвищення та зрощування різних типів талановитих людей. Таким чином, вони не мають змоги добре виконувати роботу церкви й спричинять багато труднощів для Божих обранців у їхньому житті-входженні. З огляду на ці фактори, очевидно, що неправдиві лідери непридатні бути церковними лідерами. Є й інші неправдиві лідери, які не виконують жодної конкретної церковної роботи й не контактують із кураторами конкретної роботи, тому вони не знають, які талановиті особи здатні виконувати яку роботу, ані які підходять для якої роботи, ані чи відповідає їхня робота встановленим принципам. Таким чином, вони не здатні підвищувати та зрощувати талановитих людей. Як же тоді такі люди могли б добре виконувати роботу церкви? Основна причина, чому неправдиві лідери не можуть виконувати справжню роботу, полягає в тому, що їхній рівень низький; вони ні в чому не розбираються і не знають, що таке справжня робота. Це призводить до частих станів застою або паралічу в роботі церкви. Усе це безпосередньо пов’язано з тим, що неправдиві лідери не виконують справжньої роботи. Протягом останніх кількох років Божий дім знову й знову наголошував, що лихих людей і маловірів треба вичищати, а неправдивих лідерів і неправдивих працівників – відстороняти. Чому треба вичищати різних лихих людей і маловірів? Тому що після років віри в Бога ці люди все ще зовсім не приймають істини й досягли точки, коли на їхнє спасіння немає надії. А чому треба відстороняти всіх неправдивих лідерів і неправдивих працівників? Тому що вони не виконують справжньої роботи й ніколи не підвищують і не зрощують тих, хто прагне до істини; натомість вони лише докладають марних зусиль. Це призводить до того, що робота церкви занурюється в хаос і параліч, існуючі проблеми залишаються невирішеними, а також це сповільнює життя-входження Божих обранців. Якби всіх цих неправдивих лідерів і неправдивих працівників відсторонили, і якби всіх цих лихих людей і маловірів, що заважають церкві, вичистили, робота церкви, природно, пішла б гладко, життя церкви, природно, стало б набагато кращим, і Божі обранці змогли б нормально їсти й пити слова Божі, виконувати свої обов’язки та стати на правильний шлях віри в Бога. Ось що хотів би бачити Бог.

27 лютого 2021 року