40. Переживання відсторонення
У 2022 році лідер церкви доручив мені поливати кількох новонавернених, які мали досить хороший рівень. У душі мені це полестило. Я подумала, що раз лідери так високо мене оцінили й обрали для цього обов’язку з-поміж усіх поливальників, отже, я справляюся досить добре. Через два місяці до нашої команди приєдналася нова сестра на ім’я Чень Дань. Вона мала хороший рівень і здатність до сприймання, тож робила швидкі успіхи. Поливаючи новонавернених, вона дуже чітко й ґрунтовно бесідувала про істини. Вона також вміла гарно висловлювати свої думки та проводила бесіди зрозуміло й послідовно. Я відразу відчула загрозу й подумала: «Чень Дань має хороший рівень і так швидко прогресує. Якщо так піде й далі, хіба вона мене не перевершить? Якщо так, це означатиме, що я гірша за неї, і яке ж достоїнство в мене тоді залишиться?». Із такими думками я таємно вирішила старанно працювати, щоб спорядитися істинами та покращити своє вміння висловлювати думки. Я була рішуче налаштована не дати їй перевершити мене за будь-яку ціну. Однак, хоч як я старалася, мій прогрес був мінімальним. Під час розв’язання проблем, що більше я хотіла гарно висловитися, то більше плуталась у словах і не могла використати навіть ту здатність висловлюватися, яку вже мала. Бачачи, як Чень Дань здатна бесідувати про істини для розв’язання проблем, я почувалася дуже пригніченою. Через деякий час Чень Дань обрали лідеркою команди. Мене переповнювала заздрість, і я відчувала, що мою гордість повністю розтоптано. Я не злюбила її всім серцем, вважаючи, що саме через її присутність я почуваюся так ніяково. Після цього я щодня ходила похмура, мені бракувало ентузіазму у виконанні мого обов’язку, і я навіть скаржилася Богу, що Він не дав мені такого ж хорошого рівня, як у неї. Іноді, коли Чень Дань доручала мені певні завдання, я не хотіла співпрацювати й робила невдоволене обличчя. Коли вона вказувала на проблеми в моїй роботі з поливу, я відчувала опір і говорила досить різкі слова. Згодом до нашої команди приєдналися ще дві сестри. Коли я побачила, що вони звертаються по допомогу до Чень Дань, а не до мене, це було наче ляпас. Я дуже засмутилася через це й звинувачувала її в тому, що вона затьмарила мене, тож моя заздрість до неї стала ще сильнішою. Як лідерка команди Чень Дань відповідала за виконання всіх різноманітних завдань. Коли вона була надто перевантажена, то попросила мене допомогти зі зрощуванням новонавернених. Я подумала: «Якщо я добре зрощуватиму новонавернених, хіба вся заслуга не дістанеться тобі?». Тож я відмовилася, сказавши їй: «Ти – лідерка команди, зрощувати новонавернених – це твоя робота». Під час зібрання Чень Дань у бесіді поділилася, що бути лідеркою команди важко й що вона думає відмовитися від цього обов’язку. Почувши це, замість того щоб розмірковувати над собою, я зловтішалася з її труднощів і подумки глузувала з неї: «Хіба ти не маєш бути в усьому кращою за мене? Тоді ти й маєш із усім справлятися». Я навіть кілька разів просила звільнити мене від обов’язку. Зрештою мене відсторонили від моєї посади, оскільки моя заздрість до її здібностей погано впливала на команду.
Під час моїх духовних роздумів я прочитала уривок із Божих слів: «Коли антихристи публічно придушують і виключають людей, нападають на них і розвінчують їхні проблеми, усе це робиться цілеспрямовано. Безсумнівно, антихристи вдаються до таких засобів проти тих, хто прагне до істини та здатен розпізнати їх. Ламаючи таких людей, вони досягають цілі зміцнення власного становища. Такі напади й виключення людей зловмисні за своєю природою. У мові антихристів і їхній манері говорити присутня агресія: викриття, осуд, обмови, лихі наклепи. Антихристи навіть перекручують факти, говорячи про позитивні речі як про негативні, а про негативні – як про позитивні. Отак міняючи місцями чорне й біле, плутаючи правильне й хибне, антихристи досягають своєї цілі: здолати людину та заплямувати її ім’я. Якими ментальними установками породжуються ці напади на інакомислячих і їх виключення? Найчастіше таке походить від установки на заздрість. У порочному характері заздрість несе в собі сильну ненависть, і в результаті своєї заздрості антихристи нападають на людей і виключають їх. Якщо в такій ситуації антихриста розвінчають, про нього повідомлять, він втратить свій статус і зазнає удару, він буде зухвалим і незадоволеним, і йому буде навіть легше стати люто мстивим. Мстивість – це один із типів умонастрою, а також один із типів розбещених характерів. Коли антихристи бачать, що хтось зробив щось шкідливе для них, що інші здібніші за них або хтось висловлює кращі чи мудріші твердження та пропозиції, і всі з ними погоджуються, антихристи відчувають, що їхнє становище під загрозою, у їхніх серцях зароджуються заздрість і ненависть, і вони нападають і мстять. Мстячись, антихристи зазвичай завдають по цілі випереджувального удару. Вони проявляють у нападі ініціативу й ламають людей, поки ті не підкоряться. Тільки тоді антихристи відчувають, що випустили пару. Які ще є прояви нападів на людей і їх виключення? (Приниження інших.) Приниження інших – це ще один такий прояв; наскільки б добре ти не виконував свою роботу, антихристи однаково принижуватимуть чи засуджуватимуть тебе, поки ти не станеш негативно налаштованим і слабким та не зможеш устояти. Тоді вони будуть щасливі й досягнуть своєї цілі» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт другий. Вони нападають на інакомислячих і відторгають їх). Бог розвінчує, що антихристи мають порочні характери, заздрісні серця та сильне бажання статусу. Щойно хтось поруч виявляється кращим за них і загрожує їхньому статусу, антихристи починають заздрити та виношують плани помсти. Щоб зберегти свій статус, вони можуть використовувати різні тактики для придушення та витіснення тих, хто з ними не згоден. Я згадала, як після приходу Чень Дань, побачивши, що вона має хороший рівень і перевершує мене в усьому, і що нові учасники команди також тягнуться до неї та поважають її, я почувалася жахливо. Я вважала, що саме Чень Дань змушує мене почуватися так некомфортно, тож заздрість і образа, які я таїла до неї, неконтрольовано вирвалися назовні. Пізніше, коли Чень Дань доручила мені кілька завдань, я не співпрацювала, кидала на неї невдоволені погляди й розмовляла роздратованим тоном, що також вплинуло на її стан. Іноді під час обговорення проблем я знала, що слова Чень Дань відповідали принципам, але навмисно трималася за власні погляди й не поступалася. Я навіть підбурювала інших стати на мій бік проти неї, спричиняючи затримки в роботі. Я знала, що роботи багато, і що Чень Дань, як нова лідерка команди, безперечно стикається з багатьма труднощами. Але через заздрість я навмисно перешкоджала їй, не бажаючи виконувати свій обов’язок, щоб ускладнити їй життя та змусити її зазнати невдачі. Розмірковуючи над такою поведінкою, я визнала, що була достоту як антихрист, із надто сильним бажанням статусу. Я усвідомила, що коли хтось загрожував моїй посаді, я відчувала заздрість і бажання помсти, цілковито нехтуючи роботою церкви. Я визнала, що мій характер був порочним, і мені бракувало людськості. Я згадала, як на початку моєї підготовки до цього обов’язку лідери спеціально приставили людину, щоб наставляти нас і допомагати нам, щоб ми могли швидко засвоїти принципи та добре виконувати свої обов’язки. Церква так підносила та зрощувала мене, але я не йшла правильним шляхом, а шукала слави й вигоди, усіляко намагаючись витіснити незгодну зі мною людину й заважаючи роботі церкви. Я була справді мерзенною!
Потім я прочитала ще один уривок із Божих слів: «Якщо хтось каже, ніби любить істину та прагне до істини, а по суті ставить собі за мету виділитися, похизуватися, реалізувати власні інтереси та зробити так, щоб люди були про нього високої думки, а свій обов’язок така людина виконує не для того, щоб коритися Богу чи задовольняти Його, а щоб забезпечити собі славу, вигоду й статус, то її прагнення неправедне. З огляду на це, коли йдеться про роботу церкви, дії таких людей перешкоджають їй чи допомагають рухатись уперед? Очевидно, що перешкоджають; вони не допомагають їй рухатись уперед. Дехто, прикриваючись роботою в церкві, гониться за власною славою, вигодою і статусом, займається власною справою, створює власну маленьку групу, власне маленьке царство – чи виконує така людина свій обов’язок? Уся робота, яку вона здійснює, по суті, порушує, розладнує й погіршує роботу церкви. Який наслідок прагнення таких людей до слави, вигоди й статусу? По-перше, це впливає на те, як обрані Богом люди нормально їдять і п’ють Боже слово та розуміють істину, це перешкоджає їхньому входженню в життя, не дає їм стати на правильний шлях віри в Бога та веде їх на хибну стежку – що шкодить обраним і приводить їх до загибелі. А що така гонитва, зрештою, вчиняє в роботі церкви? Розлад, послаблення й руйнування. Такий наслідок, до якого призводить людська гонитва за славою, вигодою та статусом. Коли люди так виконують свій обов’язок, хіба це не можна розцінювати як те, що вони йдуть шляхом антихриста? Коли Бог просить людей відкинути славу, вигоду і статус, це не тому, що Він позбавляє людей права вибору; натомість причина полягає в тому, що в гонитві за славою, вигодою і статусом люди порушують і переривають роботу церкви та входження обраних Богом людей у життя, і це навіть може впливати на те, як більше людей їдять і п’ють Божі слова, розуміють істину й завдяки цьому досягають Божого спасіння. Це беззаперечний факт. Коли люди прагнуть власної слави, вигоди й статусу, то безперечно, що вони не прагнутимуть істини й не будуть сумлінно виконувати свій обов’язок. Вони говоритимуть і діятимуть лише заради слави, вигоди й статусу, і вся їхня робота, без найменшого винятку, виконується заради цих речей. Так поводитись і діяти – це, безсумнівно, йти шляхом антихристів; це переривання й порушення Божої роботи, а всі його різноманітні наслідки перешкоджають поширенню Євангелія Царства та виконанню Божої волі в церкві. Отже, можна з упевненістю сказати, що шлях, яким ідуть ті, хто женеться за славою, вигодою і статусом, – це шлях опору Богові. Це свідомий опір Йому, заперечення Його волі – це співпраця із сатаною в опорі Богові та протистоянні Йому. Така природа людської гонитви за славою, вигодою і статусом. Помилка в тому, що люди переслідують власні інтереси, полягає в тому, що цілі, до яких вони прагнуть, є цілями сатани, і це нечестиві й несправедливі цілі. Коли люди переслідують особисті інтереси, такі як слава, вигода й статус, вони мимоволі стають знаряддям сатани, вони стають проходом для сатани і, більше того, вони стають утіленням сатани. Вони відіграють у церкві негативну роль; через них робота церкви, нормальне церковне життя та нормальні прагнення обраних Богом людей зазнають завади й шкоди; такі люди справляють негативний і несприятливий вплив» (Слово, т. 4. Розвінчання антихристів. Пункт дев’ятий, частина перша). Раніше я думала, що гонитва за репутацією та статусом – це просто особиста нездатність прагнути істини. Я вважала, що це шкодить лише власному життю й не впливає на інших. Я завжди вважала це дрібним виявом розбещеності. Думала, що всі мають таку розбещеність, і що її не зміниш за мить – це має відбуватися поступово. Я не розуміла, чому Бог так сильно ненавидить гонитву за репутацією та статусом. Прочитавши цей уривок із Божих слів, я усвідомила, що гонитва за репутацією та статусом не лише шкодить власному життю, але й заважає роботі церкви. Чень Дань була лідеркою команди, і я мала б підтримувати її та співпрацювати з нею в роботі. Проте через заздрість я навмисно не співпрацювала з її організацією роботи й ускладнювала їй життя, що вплинуло на роботу з поливу. Під час обговорення проблем, хоча я й знала, що її бесіда правильна, я боялася, що якщо я її послухаю, то здаватимуся гіршою й осоромлюся. Тож я вперто трималася власних поглядів, що призвело до затримок у роботі. Я навіть навмисно перешкоджала, кидала роботу й відмовлялася робити навіть те, що могла, перекидаючи все на Чень Дань, щоб чинити на неї тиск. На перший погляд здавалося, що я змагаюся з іншими за славу й вигоду, але насправді я опиралася Богу. Я тішила своє марнославство ціною затримки роботи церкви. Лише тепер я зрозуміла, що багатьох антихристів виключають не тому, що вони женуться за репутацією та статусом або мають розбещені характери, а тому, що в гонитві за славою та статусом вони йдуть на все, аби придушити інших та ускладнити їм життя, заважаючи роботі Божого дому та скоюючи багато лихих вчинків. За своєю природою мої дії були такими ж, як і в антихристів. Якби я не покаялася, мене б зрештою виключили з церкви за мої численні лихі вчинки. Від думок про це мені стало страшно. Тоді я почувалася дещо зневіреною. Я питала себе, чи є ще надія на моє спасіння після стількох скоєних лихих вчинків, і чи не використовує Бог цю ситуацію, щоб викрити й відсіяти мене.
Пізніше я прочитала уривок із Божих слів: «Сьогодні ви не просто здатні бачити Бога, але, що важливіше, ви отримали кару та суд, ви отримали це найглибше спасіння, тобто ви отримали найбільшу Божу любов. Все, що Бог робить, – це істинна любов. Він не має жодного злого наміру. Це через ваші гріхи Він судить вас, аби ви могли розмірковувати над собою та отримали це велике спасіння. Уся ця робота виконується для того, щоб довершувати людину. Від початку й до кінця Бог докладає максимальних зусиль для спасіння людини, і Він просто не має бажання повністю знищити людей, яких Він створив Своїми власними руками. Сьогодні Він прийшов посеред вас, щоб працювати; хіба це не ще більше спасіння? Якби Він ненавидів вас, хіба Він усе ще виконував би роботу такого масштабу, щоб особисто вас наставляти? Чому Він повинен так страждати? У Бога немає ні ненависті, ні жодних злих намірів щодо вас. Ви повинні знати, що Божа любов є найреальнішою. Тільки тому, що люди бунтівничі, Він неодмінно має спасати їх через суд; інакше досі було б неможливо їх спасти» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Справжня історія про роботу завоювання (4)). Прочитавши Божі слова, я була глибоко зворушена й усвідомила, якою нерозумною була. Моє сьогоднішнє відсторонення сталося тому, що я шукала слави й вигоди, йшла неправильним шляхом, робила зло й заважала роботі церкви. Тому я мала б прийняти дисциплінування та провчання, а не хибно розуміти Божий намір. Я також розмірковувала над тим, чому взагалі змогла скоїти такі лихі вчинки. Окрім сильного бажання репутації та статусу, мені цілковито бракувало богобоязливого серця. Щоразу, коли траплялося щось, що загрожувало моїй репутації та статусу, я діяла свавільно, чинила зло й опиралася Богу. Я також прочитала ще один уривок із Божих слів: «Отже, якщо людина має серце, яке боїться Бога, як вона поводитиметься? (Вона не діятиме нерозважливо чи свавільно.) Ці два слова цілком підходять. Тож як ви втілюєте в життя принцип “не діяти нерозважливо чи свавільно”? (Ми повинні мати серце, що шукає.) Зіткнувшись із проблемою, деякі люди шукають відповідь у інших, але коли інший говорить згідно з істиною, вони не приймають її, не можуть підкоритися, і в глибині душі думають: “Зазвичай я кращий за нього. Якщо цього разу я прислухаюся до його пропозиції, чи не буде це виглядати так, що він перевершує мене? Ні, я не можу слухати його в цьому питанні. Я просто зроблю по-своєму”. Тоді вони знаходять причину та виправдання, щоб відкинути точку зору іншої людини. Коли вони бачать когось кращого за себе, то намагаються звалити його, вигадують про нього чутки або використовують ниці методи, щоб принизити його й підірвати його авторитет, і вони навіть розтоптують його, і все це для того, щоб захистити свій власний статус у свідомості людей. Що це за характер? Це не просто зарозумілий і пихатий характер – такі люди мають сатанинську природу-сутність; це порочний характер. Вони нападають на людей, які кращі за них і перевершують їх, та витісняють їх – вони підступні й нечестиві. І те, що вони не зупиняються ні перед чим, щоб звалити людей, показує, що в них є значна демонічна природа! Живучи за сатанинськими характерами, вони принижують людей, намагаються підставити їх і мучать їх. Хіба це не лиходійство? І попри те, що вони так живуть, вони досі думають, що з ними все гаразд, що вони хороші люди. Але коли вони бачать когось, хто їх перевершує, то здатні мучити його й розтоптувати. У чому тут проблема? Хіба люди, які коять такі лихі вчинки, не є розгнузданими й свавільними? Такі люди зважають лише на власні інтереси та власні почуття, і все, чого вони хочуть, – це задовольнити власну жагу й амбіції та досягти власних цілей. Їм байдуже, скільки шкоди вони завдають роботі церкви, і вони воліють пожертвувати інтересами Божого дому, щоб захистити свій статус у свідомості людей та власну репутацію. Хіба такі люди не гордовиті й самовдоволені, егоїстичні й мерзенні? Такі люди не тільки гордовиті й самовдоволені, вони також надзвичайно егоїстичні й підлі. Вони взагалі не уважні до Божої волі. Чи є у таких людей хоч якийсь страх перед Богом? У них немає анінайменшого страху Божого. Ось чому вони діють безглуздо й роблять усе, що хочуть, без жодного почуття провини, без жодного трепету, без жодних побоювань або занепокоєння й не замислюючись про наслідки. Таке вони роблять часто, і так вони поводилися завжди. Якою є природа такої поведінки? М’яко кажучи, такі люди надто заздрісні та мають надто сильне прагнення до особистої слави й статусу; вони надто брехливі й віроломні. Жорсткіше кажучи, суть проблеми полягає в тому, що серця таких людей анінайменшою мірою не богобоязливі. Вони не бояться Бога, вони вважають себе надзвичайно важливими, а кожен аспект самих себе – вищим за Бога й істину. У їхніх серцях Бог не гідний згадки й незначний, і Бог взагалі не має жодного статусу в їхніх серцях. Чи можуть ті, у кого в серці немає місця для Бога, і хто не шанує Бога, втілювати істину в життя? Зовсім ні. Отже, коли вони зазвичай веселяться, постійно себе чимось займаючи й витрачаючи досить багато енергії, що вони роблять? Такі люди навіть стверджують, що кинули все, щоб повністю присвятити себе Богові, і багато страждали, але насправді мотив, принцип і мета всіх їхніх дій – заради їхнього власного статусу й престижу, захисту всіх їхніх інтересів. Ви б сказали, що така людина жахлива, чи ні? Що це за люди, які багато років вірять у Бога, але водночас не відчувають страху перед Ним? Хіба вони не гордовиті? Хіба вони – не сатана? А яким об’єктам найбільше бракує страху Божого? Окрім звірів, його бракує нечестивим людям та антихристам, тим, хто одного типу з дияволами й сатаною» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. П’ять умов, які необхідно виконати, щоб стати на правильний шлях віри в Бога). Читаючи Божі слова, я відчула глибокий біль у серці й побачила, що я є саме тією людиною, яку Він розвінчав – людиною без богобоязливого серця. Бог казав, що лише звірі, злі люди, антихристи, дияволи та сатана зовсім не мають богобоязливого серця, і я відчувала Божу відразу й ненависть до таких людей. Розмірковуючи про це, я зрозуміла: хоча я й вірила в Бога, для Нього не було місця в моєму серці. Я завжди ставила на перше місце власну репутацію та статус, навіть доходячи до того, що будь-якими способами придушувала й витісняла інших. Побачивши, що Чень Дань має кращий рівень за мій, я почала заздрити й у всьому порівнювала себе з нею. Коли Чень Дань стала лідеркою команди, я відчула, що її доручення зачіпають мою гордість, адже я виконувала роботу з поливу довше за неї. Тож я навмисно відмовлялася з нею співпрацювати й ускладнювала їй життя. Навіть під час обговорень я завжди захищала своє самолюбство, відмовляючись приймати її слушні пропозиції, бо боялася, що якщо я до неї прислухаюся, то здаватимуся гіршою. Зрештою, побачивши, що вона перевершує мене в усьому, і я не можу її затьмарити, я відчула, що в мене немає жодних шансів виділитися в команді. Тож я почала навмисно перешкоджати й опиралася виконанню свого обов’язку. Це виявило, що я не мала в серці страху Божого, і мені бракувало людськості. Якби я мала хоч найменший страх Божий у серці, я б не робила таких лихих вчинків і не посміла б зганяти своє роздратування на роботі церкви. Я не лише не виконувала свої обов’язки щиро, але й заважала іншим виконувати їхні та заважала роботі церкви. Як це могло не викликати Божої відрази? Це відсторонення було результатом того, що мене спіткав Божий праведний характер – я сама на це напросилася. Я відчувала глибокий жаль і картала себе, і мовчки молилася Богу, сповідувалася й каялася.
Далі я намагалася зрозуміти, як розв’язати проблему своєї заздрості до талановитих і здібних людей, і як побороти амбіції щодо гонитви за репутацією та статусом. Одного дня я прочитала Божі слова: «Дари та здібності, з якими народжуються люди, дані їм Богом. Усе це було завчасно призначено Богом уже давно. Якщо Бог створив тебе дурним, то у твоїй дурості є сенс; якщо Він створив тебе розумним, то у твоєму розумі є сенс. Які б сильні сторони Бог тобі не дав, у чому б ти не був вправним, хоч би яким високим був твій інтелект, у Бога була Своя мета зробити це так. Усі ці речі були завчасно призначені Богом. Роль, яку ти відіграєш у своєму житті, і обов’язок, який ти можеш виконувати, також давно були завчасно призначені Богом. Деякі люди бачать, що інші мають сильні сторони, яких у них немає, і відчувають обурення. Вони хочуть змінити стан речей, більше навчаючись, більше бачачи й будучи стараннішими. Але є межа тому, чого вони можуть досягти, хоч би якими старанними вони були, і вони не можуть перевершити тих, хто має дари й сильні сторони. Скільки б зусиль ти не докладав, це марно. Ти є саме тим, ким Бог завчасно призначив тобі бути. Він дає кожному різні дари й сильні сторони, і ніхто нічого не може зробити, щоб це змінити. У чому ти вправний, саме в тому тобі слід докладати більше зусиль. Обов’язок, який тобі підходить, – це той обов’язок, який тобі слід виконувати. Не намагайся змушувати себе робити те, у чому ти не є вправним, і не заздри іншим. Кожен має свою функцію. Не думай, що ти можеш робити все добре, або що ти досконалий і кращий за інших. Не май постійного бажання замінити інших і виставити себе напоказ. Це розбещений характер. … З таким характером ти завжди намагаєшся придушити інших, завжди намагаєшся випередити їх, завжди змагаєшся за перевагу, завжди намагаєшся відібрати щось у людей. Ти дуже заздрісний, нікому не коришся й завжди намагаєшся виділитися з натовпу. Це призводить до біди; саме так діє сатана. Якщо ти справді бажаєш бути створеною істотою, яка відповідає стандарту, то не переслідуй власні мрії. Намагання здаватися більш компетентним і здібним, ніж ти є, щоб досягти своїх цілей, позбавлене розуму, і Богу це огидно. Тобі слід навчитися коритися Божим влаштуванням і впорядкуванням, і тобі слід твердо стояти на тому місці, яке має займати людина; лише це є проявом розуму» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). Прочитавши Божі слова, я відчула зворушення в серці. Я усвідомила, що щоразу, стикаючись із людьми хорошого рівня, я починала заздрити й порівнювати себе з ними, неконтрольовано прагнучи репутації та статусу. Така поведінка брала початок у моєму власному зарозумілому характері, у бажанні перевершити інших у всьому. Однак мої дари та рівень напередвизначені Богом, і в цьому є Божий благий намір. Через свій зарозумілий характер я завжди хотіла гнатися за репутацією та статусом, і якби я справді мала такий високий рівень, хто знає, якою зарозумілою я стала б. Мене б зрештою виключили з церкви за стільки скоєного зла та слідування шляхом антихриста. Те, що Бог напередвизначив мені середній рівень, є для мене захистом. Крім того, Бог не вимагає від нас бути супергероями чи видатними людьми й перевершувати інших у всьому. Для Бога цінно те, що ми, відповідно до свого духовного зросту та рівня, повністю використовуємо свої можливості, зосереджуючись на належному виконанні наших обов’язків зі щирим серцем. Чень Дань мала кращий рівень, і її обов’язком, як лідерки команди, було сприяти просуванню всієї роботи. Я мала б підтримувати її та співпрацювати з нею, вчитися на її сильних сторонах і гармонійно працювати разом, щоб краще виконувати свій обов’язок. Незалежно від того, хороший чи поганий у нас рівень, спільна мета кожного – належно виконувати свої обов’язки, і це найважливіше. Моє постійне порівняння та змагання з іншими насправді означало, що я опиралася Богу й не корилася Божому володарюванню та впорядкуванням, і призвело лише до того, що я страждала від мук сатани. Розмірковуючи над тим, як я не цінувала можливість виконувати свої обов’язки, а натомість зосереджувалася на боротьбі та змаганні з іншими, я відчула певний жаль.
Через кілька місяців лідери влаштували так, щоб я працювала з Чень Дань та іншими. Спочатку я трохи хвилювалася, боячись, що можу знову виявити розбещений характер. Але я також знала, що ця ситуація була влаштована Богом і є для мене можливістю покаятися; я не хотіла розчаровувати Бога, тому мусила постати перед цим. Я свідомо більше молилася Богу, просячи Його захисту, щоб жити в Його присутності, і постійно нагадувала собі не шукати слави й вигоди та не порівнювати себе з іншими. Пам’ятаю, якось я помітила, що одна сестра робить значні успіхи, і відразу ж відчула певну розгубленість і тривогу, боячись, що вона мене перевершить, а я стану найгіршою в команді й осоромлюся. Я швидко усвідомила, що знову порівнюю себе з іншими, і свідомо подумки помолилася Богу. Я згадала Божі слова, які читала раніше: «Якщо ти по-справжньому хочеш добре виконувати свій обов’язок, спершу знайди для себе правильне положення, а тоді роби те, що ти можеш, від усього серця, усім розумом, з усіх сил, і роби це якнайкраще. Це задовільно, і таке виконання обов’язку має певний ступінь чистоти. Це те, що повинна робити справжня створена істота. По-перше, ти маєш зрозуміти, що таке справжня створена істота. Справжня створена істота – це не надлюдина, а людина, яка прямо й практично живе на землі; ці люди зовсім не надзвичайні й не виняткові, а такі ж, як і всі інші звичайні люди. Якщо ти хочеш завжди перевершувати інших, бути вищим за інших, то це викликане твоїм гордовитим сатанинським характером, і це помилка, породжена твоїми амбіціями. Насправді ти не можеш цього досягти, це для тебе неможливо. Бог не дав тобі такого таланту та вміння, Він не наділив тебе такою сутністю. Не забувай, що ти звичайна людина, яка нічим не відрізняється від інших, хоча зовнішній вигляд, сім’я, виховання можуть бути іншими, а твої таланти й дари можуть дещо відрізнятися. Але не забувай: яким би унікальним ти не був, це стосується лише цих дрібниць, а твій розбещений характер нічим не відрізняється від інших. Ставлення, яке ти повинен мати, та принципи, яких ти повинен дотримуватися при виконанні своїх обов’язків, такі самі, як і в інших. Люди відрізняються лише своїми сильними сторонами й дарами» (Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Принципи, якими слід керуватись у своєму житті по-людськи). Божі слова допомогли мені зрозуміти, що я – звичайна створена істота, нормальна людина. Це нормально, що я чогось не знаю або в чомусь поступаюся іншим. Те, що я раніше почала практикувати полив новонавернених, не означає, що я повинна бути кращою за інших у всьому. Такі думки були зарозумілими й нерозумними. Бог вимагає від мене бути нормальною людиною, сумлінно робити все можливе й повністю використовувати свої здібності відповідно до мого духовного зросту та рівня. Крім того, Бог дав кожній людині різний рівень і сильні сторони. Працюючи разом, ми можемо доповнювати сильні та слабкі сторони одне одного, гармонійно співпрацюючи, що є корисним для обов’язку. Якщо сестра має здібності, яких не маю я, мені слід учитися в неї, і це також Божий спосіб компенсувати мої недоліки. Усвідомлення Божого наміру принесло мені відчуття полегшення, і я поступово почала більше зосереджуватися на своїх обов’язках. Коли я знову зустрілася з Чень Дань, то змогла підтримувати її роботу й гармонійно з нею співпрацювати. Стикаючись із тим, чого не розуміла, я була готова відкинути свою гордість і звернутися до неї за порадою. Практикуючи так, я відчувала спокій і легкість, і також досягла певного прогресу у виконанні своїх обов’язків. Я дякую за це Богу!
