65. Я нарешті привітала повернення Господа
Я була співпрацівницею в помісній церкві. У квітні 1997 року на зборах співпрацівників лідер, брат Чжан, сказав: «Нещодавно з’явилася група, що проповідує Східну Блискавку, і вони справді вражаючі. Вони мають глибокі знання Біблії, і якщо ми не будемо обережними та обачними, нас можуть ввести в оману. Вони кажуть, що Господь Ісус уже повернувся і є Всемогутнім Богом. На своїх зібраннях вони більше не читають Біблію, а лише слова Всемогутнього Бога. У Біблії сказано: “Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності” (2 Тимофію 3:16). Цей уривок зі Святого Письма чітко говорить нам, що всі слова в Біблії натхненні Богом. Ми повинні пам’ятати, що все в Біблії – це Боже слово, Біблія – це основа нашої віри в Господа, і вірити в Господа – означає вірити в Біблію. Відхід від Біблії – це не віра в Господа, це зрада Йому!». Усі присутні з ним погодилися. Брат Чжан махнув рукою і продовжив: «Запам’ятайте: хоч би якими глибокими чи хорошими здавалися їхні проповіді, якщо цього немає в Біблії, ми не повинні в це вірити. Навіть якщо вам проповідує ваш власний батько чи мати, не вірте! Якщо ці люди прийдуть до вашого дому проповідувати, виганяйте їх! Якщо вас введуть в оману і ви зіб’єтеся зі шляху, Господь Ісус не визнає вас, і тоді жоден плач не допоможе». Тоді я згадала слова, які колись сказав Господь Ісус: «Небо й земля проминеться, але не минуться слова Мої!» (Матвія 24:35). І я подумала: «Усе, що є в Біблії, – це слова Господа, тож як вони могли минути? Біблія – це наша перепустка для входу в Царство Небесне і гарантія нашого життя, тому не читати Біблію означає не вірити в Господа. Я повинна міцно триматися Біблії». Потім він почав поширювати якісь сенсаційні безпідставні чутки. Я повірила, що слова брата Чжана були правдою. Щоб захистити паству й Господній шлях, повернувшись додому, я сказала віруючим, що вони повинні остерігатися Східної Блискавки. Але пізніше дедалі більше братів і сестер приймали Східну Блискавку.
На одному зібранні брат Чжан сказав, що сестра Лю піддалася впливу Східної Блискавки. Мені було важко в це повірити. Сестра Лю дуже добре знала Біблію і гарно проповідувала. Як могла людина такого рівня піддатися впливу? Пізніше брат Ван, який часто проповідував разом із братом Чжаном, також повірив у Східну Блискавку. Я почала дивуватися: «На кожному зібранні нам кажуть не приймати людей зі Східної Блискавки, не слухати їх і не читати їхніх книг. Але чому брати й сестри все одно починають один за одним вірити у Всемогутнього Бога? Що саме такого привабливого у вченні Східної Блискавки? Про що насправді йдеться в їхніх книгах? Брат Ван і сестра Лю, як і деякі інші співпрацівники, справді прагнули, мали велику віру, часто проповідували й дуже добре знали Біблію, то як вони могли так легко піддатися впливу? Наша церква – це потік відновлення, і наші вчення глибші, ніж в інших течій. Невже вчення Східної Блискавки ще глибші, ніж у нашій помісній церкві? Інакше чому всі ці люди один за одним ідуть туди й категорично відмовляються повертатися?». Згодом брат Чжан спеціально організував молитовні збори, переважно для того, щоб молитися й проклинати тих, хто проповідував Східну Блискавку. Я відчувала, що це не відповідало намірам Господа. Господь Ісус навчав нас, що ненавидіти – це те саме, що вбивати, і що ми повинні любити своїх ворогів. Хіба те, що вони робили, не суперечило словам Господа Ісуса? Я не погоджувалася з цим, тому не брала участі.
Наприкінці жовтня 2002 року до мене додому приїхала моя племінниця. Вона сказала, що Господь Ісус повернувся, висловив істину і виконує роботу суду й очищення. Вона також сказала, що Божа робота спасіння людства здійснюється в три етапи. Перший етап – це робота, виконана Богом Єговою в період Закону, другий етап – це робота, виконана Господом Ісусом у період Благодаті, а третій етап – це робота, виконана Всемогутнім Богом у період Царства. Ці три етапи роботи просуваються крок за кроком, щоразу піднімаючись вище. Я зрозуміла, що моя племінниця, можливо, прийняла Східну Блискавку, тому я перервала її: «Перший етап – це період Закону, а другий – період Благодаті. Навіщо про це взагалі говорити? Думаєш, я цього не знаю? Незалежно від кількості етапів роботи, не можна вірити ні в що поза Біблією! Скільки разів я тобі казала? Не вір ні в що, крім Біблії. Чому ти не слухаєш? Кажуть, Господь повернувся. То де Господь? Хто Його бачив?». Моя племінниця сказала: «Господь повернувся і висловив багато істин. Якщо ми хочемо побачити Бога, ми повинні шукати в Його словах. Якщо ти прочитаєш слова Всемогутнього Бога, то почуєш Божий голос і побачиш Його появу». Почувши це, я відчула ще сильніший опір усередині. Я згадала, як брат Чжан завжди казав: «Хоч би якою глибокою здавалася проповідь, якщо вона походить з-поза Біблії, ми не повинні її слухати. Ми не повинні приймати нікого, хто проповідує Східну Блискавку, навіть якщо це рідні чи друзі». Тоді я дорікнула їй: «Хіба не всі Божі слова в Біблії? Хоч би якими глибокими чи хорошими здавалися будь-які проповіді поза Біблією, ми не можемо в них вірити! Скільки років ти читаєш Біблію? Що ти знаєш? Тебе ввели в оману, а ти навіть не усвідомлюєш цього, і ще й намагаєшся проповідувати мені! Якщо ти приїхала відвідати мене, можеш залишитися ще на кілька днів, але якщо ти тут, щоб проповідувати мені, то йди геть! Після цього я розірву з тобою стосунки!». Моя племінниця сказала: «Тітонько, будь ласка, досліди це! Ти стільки років вірила в Господа й так багато страждала. Якщо ти не приймеш Божу роботу останніх днів, усі твої зусилля будуть марними. Коли я прийняла істинний шлях, ти була першою, про кого я подумала». Але хоч би як племінниця мене не переконувала, я просто не слухала, і врешті-решт вона пішла в сльозах. Пізніше я дуже засмутилася. Племінниця подолала такий шлях, щоб проповідувати мені Євангеліє, а я її вигнала. Це ж не відповідало Господньому вченню! Але потім я подумала: «Вона зрадила Господа, тому вигнати її було не так вже й неправильно».
Одного дня в січні 2003 року племінниця зателефонувала мені й сказала, що її мати отруїлася газом, і вона хоче, щоб я приїхала її провідати. Я подумала, що скористаюся цією нагодою, щоб знову поговорити з нею і спробувати переконати її відмовитися від шляху Східної Блискавки. Наступного дня я поїхала до своєї старшої сестри. Після вечері прийшов один брат і тепло привітав мене, але я тоді поставилася до нього з насторогою. Брат сказав: «Сестро, що ви думаєте про прихід Господа?». Я відповіла: «Якщо ви вірите в Господа, ми можемо обговорювати питання з Біблії, але якщо ви тут, щоб переконати мене повірити в Східну Блискавку, то нам нема про що говорити. Я вірю лише в слова Біблії і не вірю ні в що поза Біблією!». Брат сказав: «Я розумію ваші почуття, я теж колись так само тримався за Біблію. Тож давайте сьогодні поговоримо на цю тему». У той момент я згадала, що казав брат Чжан: «Хоч би якими глибокими чи хорошими здавалися їхні проповіді, ніколи їх не слухайте, щоб не бути введеними в оману». Тож я знайшла відмовку і сказала, що втомилася й хочу відпочити. Наступного дня прийшли дві сестри, а я продовжувала знаходити відмовки, щоб від них відкараскатися. Тоді я просто хотіла поїхати додому. Однак на вулиці насипало понад 15 сантиметрів снігу, автобуси не ходили, тож я не могла поїхати. Я відчувала неспокій і тривогу, а слова брата Чжана все крутилися в моїй голові. Дві сестри переконували мене уважно слухати, інакше я втрачу шанс привітати прихід Господа. Одна з них продовжила: «Господь Ісус сказав: “Шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам” (Матвія 7:7). В Об’явленні сказано: “Ось Я стою під дверима та стукаю: коли хто почує Мій голос і двері відчинить, Я до нього ввійду, і буду вечеряти з ним, а він зо Мною” (Об’явлення 3:20). “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам” (Об’явлення 2:7). Якщо ми не відкриємо свої серця Богові, як Він зможе нас просвітити?». Я бачила, що кожна з них поводилася гідно, порядно та з любов’ю. Хоч би як погано я до них ставилася, вони ніколи не гнівалися на мене, а лише продовжували наставляти мене словами Господа. Вони були зовсім не такими, як казав брат Чжан, і я перестала відчувати до них таку ворожість. На третій день прийшло кілька братів і сестер. Я сказала їм: «“Усе Писання Богом надхнене” (2 Тимофію 3:16). Слова в Біблії – це все Божі слова, і віра в Господа невіддільна від Біблії. Якщо ви не читаєте Біблію, хіба ви не відхиляєтеся від Господнього шляху?». Один брат сказав: «Нумо спершу розберемося, хто сказав фразу “Усе Писання Богом надхнене” і чи є для цього підстава в Божих словах. Господь Ісус ніколи не казав, що все Писання натхнене Богом. Фразу “Усе Писання Богом надхнене” сказав Павло, а не Господь Ісус». Сказавши це, він узяв Біблію і показав мені вірш «Усе Писання Богом надхнене». Я подивилася, і справді, це сказав Павло, а не Господь Ісус. Я зазвичай просто зосереджувалася на читанні цього вірша, але як я не помітила цього раніше?
Потім брат прочитав мені уривок зі слів Всемогутнього Бога: «Сьогодні люди завжди думають, що Біблія – це Бог, і що Бог – це Біблія. Точно так само вони вірять, що слова Біблії були єдиними словами, сказаними Богом, і що всі вони були сказані Богом. Всі віруючі в Бога навіть думають, що, хоча всі шістдесят шість книг Старого й Нового Заповіту були написані людьми, усі вони були дані завдяки натхненню Бога та є записом висловлювань Святого Духа. Це перекручене людське сприймання, і воно не повністю узгоджується з фактами. Насправді, за винятком книг пророцтв, більша частина Старого Заповіту являє собою записи історичних подій. Деякі з послань Нового Заповіту походять із досвіду людей, а деякі – із просвітління Святого Духа; послання Павла, наприклад, виникли в результаті роботи людини, усі вони були результатом просвітління Святого Духа, і вони були написані для церков та були словами напучування й підбадьорення для братів і сестер церков. Це не були слова, промовлені Святим Духом, – Павло не міг говорити від імені Святого Духа, і він також не був пророком, не кажучи вже про те, що він не бачив видінь, які споглядав Іван. Його послання були написані для церков Ефеса, Коринту, Галатії та інших церков того часу. А отже, послання Павла в Новому Заповіті – це послання, які Павло написав для церков, а не натхнення від Святого Духа; вони також не є прямими висловлюваннями Святого Духа. Це всього лише слова напучування, розради й підбадьорення, які він написав церквам під час своєї роботи. Так само вони є записами значної частини роботи Павла в той час. Вони були написані для всіх, хто є братами й сестрами в Господі, і для того, щоб брати й сестри з церков того часу прислухалися до його поради та послідували шляху покаяння Господа Ісуса. Павло у жодному разі не говорив ні тогочасним церквам, ні майбутнім, що всі повинні їсти й пити те, що він написав, як не говорив він і того, що всі його слова походять від Бога. Просто відповідно до обставин церков того часу він бесідував із братами й сестрами, напучував їх і запалював у них віру; і він просто проповідував або давав людям нагадування та напучування. Його слова ґрунтувалися на його власній ноші, і він підтримував людей цими словами. Він виконував роботу апостола церков того часу, він був працівником, якого використовував Господь Ісус, і тому він повинен був узяти на себе відповідальність за церкви та взяти на свої плечі роботу церков, він повинен був дізнаватися про стан братів і сестер, і у зв’язку з цим він написав послання до всіх братів і сестер у Господі. Усе, що він говорив людям повчального і позитивного, було правильним, але не представляло висловлювань Святого Духа й не могло представляти Бога. Якщо люди ставляться до записів переживань людини та її послань як до слів, сказаних Святим Духом церквам, це надзвичайно хибне розуміння й величезне богохульство!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо Біблії (3)).
Брат продовжив: «Божі слова дуже чіткі. У Старому Завіті, окрім пророчих книг, які Бог Єгова відкрив пророкам, більшість – це записи досвіду людей у Божій роботі періоду Закону. Наприклад, як ізраїльтяни вийшли з Єгипту, досвід Якова, Давида, Соломона тощо. Це все людський досвід, і його не можна назвати Божим натхненням. Натхненні Богом слова в Біблії завжди чітко позначені фразами на кшталт “Так говорить Єгова” або “Єгова говорить це”. У Новому Завіті записана робота Ісуса, і слова Господа Ісуса в ньому – це слова Бога. Книга Об’явлення – це видіння, яке Іван бачив на острові Патмос, і воно натхнене Богом та є Божим словом. Решта – це слова людей і досвідне розуміння. І навіть якщо в словах людей є просвітлення Святого Духа, їх не можна назвати Божими словами чи Божим натхненням. Біблія – це лише історичний запис Божої роботи, свідчення про Божу роботу, і не всі слова в Біблії є Божим натхненням. Якщо ми вважаємо всі слова в Біблії натхненними Богом і ставимося до них як до Божих слів, хіба це не богохульство?». Коли брат це сказав, у мене в серці наче прояснилося, і я подумала: «Виходить, не вся Біблія – це Боже натхнення, в ній є і слова людей. Якщо ми ставимося до слів людей як до слів Бога, це богохульство. Я більше не можу змішувати Божі слова з людськими. У помісній церкві ніхто ніколи так чітко не розрізняв Божі слова та слова людей. Я вперше чую таку бесіду». Брат продовжив: «Я теж раніше думав, що, крім Біблії, немає іншої роботи чи слів Бога, що всі Божі слова записані в Біблії, і що слова Бога в Біблії цілісні й повні, але ми випустили з уваги одне важливе питання». Коли він це сказав, мені стало цікаво, і я швидко запитала: «Яке важливе питання ми випустили з уваги?». Він запитав мене: «Скажіть, що було раніше: Бог чи Біблія? Хто більший: Бог чи Біблія?». Його запитання мене здивувало. Ніхто ніколи мене про таке не питав, і це справді застало мене зненацька. Я згадала, що в першому розділі Буття йдеться про те, як Бог створив усе суще. Коли Бог існував, Біблії ще не було, тож, звичайно, Бог був раніше. Я випалила: «Спочатку був Бог, потім Біблія. Звичайно, Бог більший». Сказавши це, я раптом усе зрозуміла: «Усе створено Богом, тож Бог, звісно, більший, але раніше я ставила Біблію вище за Бога. Хіба це не було хибно?». Брат продовжив: «Спочатку були Божа робота і слова, а потім з’явився запис у Біблії. Тож якщо ми обмежуємо Бога Біблією і думаємо, що поза Біблією немає Божих слів, чи правильна така точка зору? Подивімося, що сказав Господь Ісус. У Євангелії від Івана 16:12–13: “Я ще маю багато сказати вам, та тепер ви не можете знести. А коли прийде Він, Той Дух правди, Він вас попровадить до цілої правди”. В Об’явленні 2:7: “Хто має вухо, хай чує, що Дух промовляє Церквам: переможцеві дам їсти від дерева життя, яке в раю Божім”. Господь Ісус чітко сказав нам, що є багато речей, яких Він ще не сказав людям, бо люди того часу не могли їх знести. Тож, коли Господь повернеться в останні дні, Він висловить більше слів і відкриє людству всі таємниці істини, дозволяючи їм зрозуміти її і увійти в неї. У книзі Об’явлення також пророкується, що в останні дні Святий Дух промовлятиме до всіх церков, буде відкрито маленький сувій, а людям останніх днів буде дано приховану манну. Якщо поза Біблією немає слів від Бога, як ці пророцтва можуть здійснитися? Отже, коли Бог прийде в останні дні, Він висловить більше слів, жодне з яких не міститься в Біблії». Я згадала, що Господь Ісус справді казав такі слова. Божі слова невичерпні й рясні. Стверджувати, що поза Біблією немає Божих слів, справді не відповідає фактам. Те, що сказав брат, узгоджується з Біблією. Але потім я згадала, що в книзі Об’явлення сказано: «Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій» (Об’явлення 22:18–19). Люди зі Східної Блискавки кажуть, що Бог виконав нову роботу й сказав нові слова, тобто слова поза Біблією. Хіба це не було доповненням до Біблії? Якщо я прийму те, що вони проповідують, я прийму слова поза Біблією, а це буде зрадою Господа. Тож я знайшла відмовку й вийшла, не бажаючи більше слухати.
Вночі я крутилася з боку на бік, не в змозі заснути. Я думала про те, що сказав цей брат, і про те, що це було добре й усе ґрунтувалося на Біблії. Якщо слова брата Чжана «поза Біблією не буде Божих слів» були правдою, то пророцтво Господа не могло б здійснитися, і маленький сувій не міг би бути відкритий. Але потім я згадала, як брат Чжан сказав на спеціальному зібранні, що ці люди добре знають Біблію, і хоч би якими глибокими чи хорошими здавалися їхні проповіді, ми не повинні їх слухати. Тож я все ще хвилювалася: «А що, як я повірю в щось неправильне?».
На четвертий день я сказала їм: «В Об’явленні, у 22-му розділі, сказано: “Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій” (Об’явлення 22:18–19). Ці два вірші чітко говорять, що до Біблії не можна нічого додавати чи віднімати від неї. Ви читаєте лише слова Всемогутнього Бога – хіба це не відкидання слів Господа? Якщо я повірю в щось неправильне, я не тільки не отримаю Божого схвалення, але й Бог ще наведе на мене лиха». Почувши це, брат усміхнувся і сказав: «Тож ви турбуєтеся про це! Божі слова – це все істина, і вони ніколи не минуть, хоч би коли. Це абсолютна правда. Коли в Біблії сказано, що ніхто не повинен додавати до Біблії чи віднімати від неї, це означає, що людина не може цього робити. Але якщо Бог особисто приходить працювати й висловлює Свої слова, ми не можемо сказати, що це доповнення. Так само, як Господь Ісус виконав нову роботу й висловив нові слова на основі періоду Закону, чи можемо ми сказати, що Він доповнив Старий Завіт?». У той момент я подумала: «Так, у Біблії сказано, що ніхто не повинен додавати до пророцтв чи віднімати від них, але не сказано, що Бог не буде говорити нових слів». У цей момент у моєму серці прояснилося, і бесіда брата мене дещо зацікавила.
Брат продовжив читати мені деякі Божі слова, тож я краще зрозуміла суть Біблії і те, як до неї правильно ставитися. Всемогутній Бог говорить: «Чи потрібно Богу застосовувати приписи до Своєї роботи? І чи повинен Бог діяти відповідно до провіщень пророків? Зрештою, що величніше: Бог чи Біблія? Чому Бог мусить діяти відповідно до Біблії? Чи може бути так, що Бог не має права перевершувати Біблію? Хіба Бог не може відійти від Біблії і зайнятися іншою роботою? Чому Ісус і Його учні не дотримувалися суботи? Якби Він практикував відповідно до суботи та заповідей Старого Заповіту, чому Ісус не дотримувався суботи після Свого приходу, а замість цього омив ноги, покрив голову, переломив хліб і випив вино? Хіба все це не відсутнє в заповідях Старого Заповіту? Якщо Ісус слідував Старому Заповіту, чому Він порвав із цими приписами? Вам слід знати, що було першим – Бог чи Біблія! Як Господь суботи, чи не міг Він також бути Господом Біблії?» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо Біблії (1)). «Робота, виконана Ісусом за часів Нового Заповіту, поклала початок новій роботі: Він не працював відповідно до роботи Старого Заповіту і не застосовував слова, промовлені Єговою Старого Заповіту. Він робив свою власну роботу, і Він робив новішу роботу, роботу, яка була вища за Закон. Так, Він сказав: “Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати”. Таким чином, виходячи з того, що Він звершив, велику частину вчення було порушено. У суботу, коли Він водив учнів по хлібних полях, вони збирали і їли колосся; Він не дотримувався суботи і сказав: “Син Людський Господь і суботи!”. У той час, згідно з правилами ізраїльтян, кожен, хто не дотримувався суботи, повинен був бути забитий камінням на смерть. Ісус, однак, не входив у храм і не дотримувався суботи, і Його робота не була виконана Єговою за часів Старого Заповіту. Таким чином, робота, виконана Ісусом, перевершувала закон Старого Заповіту, вона була вищою за нього і не відповідала йому. У період Благодаті Ісус не діяв відповідно до Закону Старого Заповіту і вже порвав із тими доктринами. Але ізраїльтяни люто чіплялися за Біблію й засуджували Ісуса – хіба це не було запереченням роботи Ісуса? Сьогодні релігійний світ також люто чіпляється за Біблію, і деякі люди кажуть: “Біблія – це священна книга, і її потрібно читати”. Дехто каже: “Божа робота повинна підтримуватися вічно, Старий Заповіт – це заповіт Бога з ізраїльтянами, і від нього не можна відмовитися, а суботи потрібно дотримуватися завжди!”. Хіба вони не смішні? Чому Ісус не дотримувався суботи? Чи грішив Він? Хто може ґрунтовно зрозуміти такі речі? Незалежно від того, як люди читають Біблію, їм буде неможливо пізнати роботу Бога за допомогою своєї здатності до розуміння. Вони не тільки не отримають чистого знання про Бога, але і їх уявлення стануть ще більш кричущими, такими що вони почнуть поставати проти Бога. Якби не втілення сьогоднішнього Бога, людей би знищили їх власні уявлення, і вони померли би серед Божої кари» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Щодо Біблії (1)). Прочитавши Божі слова, брат провів бесіду: «Із Божих слів ми розуміємо, що після Божої роботи люди записували й укладали факти Його роботи, і так з’явилася Біблія. Біблія – це лише історична книга й запис попередніх двох етапів Божої роботи. Біблія – це Боже свідчення, що служить Його роботі, і вона не призначена для того, щоб обмежувати Божу роботу. Старий Завіт записує роботу Єгови в період Закону, переважно фіксуючи, як Бог створив світ і Його роботу в період Закону. Новий Завіт записує Божу роботу в період Благодаті, фіксуючи роботу та слова Господа Ісуса, що закликають людей каятися і сповідатися, любити ближнього свого, як самого себе, і прощати сімдесят разів по сім, а також те, як Господь Ісус прощав гріхи, зцілював хворих, виганяв демонів, воскрешав мертвих тощо. Хіба робота та слова Господа Ісуса не були також поза тим, що записано в Старому Завіті? З людської точки зору, хіба це також не виходило за рамки Біблії? Але це не було доповненням до Біблії, а радше підвищенням Божої роботи. Сьогодні прийшов Всемогутній Бог, спираючись на роботу періоду Благодаті, щоб розпочати роботу періоду Царства, і Він висловив нові слова. Це слова Святого Духа до церков, пророковані в Об’явленні, і маленький сувій відкрито. Як можна казати, що щось було додано до Біблії? Це зовсім інша справа. Коли люди побачать, що Всемогутній Бог висловив так багато істин, що таємниці маленького сувою розкрито, і що ці слова є саме тим, що людство потребує зараз – істинами, від яких залежить, чи буде людство спасенне та чи ввійде в Царство Небесне – чи повернуться люди до релігії і слухатимуть біблійні проповіді щодня? Це як ті, хто слідував за Господом у період Благодаті; коли вони почули, що Господь Ісус висловлює нові слова й виконує нову роботу, чи продовжували б вони ходити в храм, щоб слухати, як фарисеї проповідують Старий Завіт? Якщо ми відкидаємо нові слова Бога, тому що Його нова робота виходить за рамки Біблії, хіба ми не робимо тієї ж помилки, що й фарисеї, які опиралися Богові?». Слова брата повністю мене переконали, і мені не було чого заперечити. Я справді обожнювала Біблію і ставила її вище за Бога. Я також зрозуміла, що хоча люди зі Східної Блискавки не читають Біблію, це не означає, що вони заперечують Біблію; радше, вони слідують крокам Божої роботи. Так само, хоча віруючі в Господа зосереджувалися на Новому Завіті, це не означало, що вони відхилилися від Божого шляху. Я усвідомила, що не можу більше продовжувати йти цим помилковим шляхом. Якщо Всемогутній Бог – це справді Господь, що повернувся, а я не зможу ретельно дослідити й упущу можливість привітати повернення Господа, хіба я не стану нерозумною дівою? Я помолилася Господу: «Господи, якщо Ти справді повернувся, я готова відкинути власні уявлення і слідувати просвітленню та настановам Святого Духа. Якщо це Твоя робота, будь ласка, просвіти мене, щоб я могла розпізнати Твій голос». Після такої молитви я відчула великий спокій і легкість у серці.
Потім ми прочитали ще слова Всемогутнього Бога: «Сам Бог є життям та істиною, і Його життя та істина співіснують. Ті, хто не здатний здобути істину, точно не здобудуть життя. Без керівництва, підтримки та постачання істиною все, що ти здобудеш, – це тільки слова, доктрини і, навіть більше, смерть. Боже життя завжди присутнє, і Його істина та життя співіснують одночасно. Якщо ти не можеш знайти джерело істини, тоді ти не здобудеш поживу для життя; Якщо ти не можеш здобути постачання життя, тоді у тебе, безсумнівно, не буде істини, за винятком фантазій та уявлень, усе твоє єство не міститиме нічого, окрім твоєї плоті, – твоєї смердючої плоті. Знай, що самі слова книг не можуть вважатися життям, історичні записи не можна вшановувати як істину, а приписи минулого не можуть служити свідченням про поточні слова Бога, і що лише слова, виражені Богом, коли Він приходить на землю та живе серед людей, – це істина, життя, Божі наміри та Його нинішній спосіб здійснення роботи. Якщо ти береш записи слів, сказаних Богом у минулі періоди, і дотримуєшся їх у сьогоденні, це робить тебе археологом, і в такому разі найбільш слушно тебе можна описати як фахівця з дослідження історичних артефактів. Ти завжди віриш у сліди роботи, яку Бог виконував у минулі часи, ти віриш тільки в тінь Бога, що залишилася з тих часів, коли Він раніше працював серед людей, і віриш тільки в той шлях, про який Бог розповів Своїм послідовникам у колишні часи, але ти не віриш у спрямування Божої роботи сьогодні, не віриш у славний лик Божий сьогодні та не віриш у шлях істини, який наразі виражає Бог. Отже, ти, без сумніву, мрійник, повністю відірваний від реальності. Якщо зараз ти й досі чіпляєшся за слова, які нездатні дати людині можливість жити, то ти безнадійний шматок сухостою, бо ти занадто консервативний, занадто незговірливий, занадто несприйнятливий до доводів розуму!» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя). «Христос останніх днів приносить життя та приносить тривкий і вічний шлях істини. Ця істина – це той шлях, яким людина здобуває життя, і це єдиний шлях, яким людина пізнає Бога й отримає Його схвалення. Якщо ти не шукаєш шляху життя, наданого Христом останніх днів, тоді ти ніколи не отримаєш схвалення Ісуса та ніколи не будеш гідним того, щоб увійти у ворота Царства Небесного, тому що ти одночасно є маріонеткою та бранцем історії. Ті, хто знаходиться під контролем приписів і слів та кайданів історії, ніколи не зможуть здобути життя або здобути вічний шлях життя. Це тому, що все, що вони здобувають, – це каламутна вода, за яку чіпляються тисячі років, а не вода життя, яка тече з престолу. Ті, кого не забезпечують водою життя, назавжди залишаться трупами, іграшками сатани та синами пекла. Як же тоді вони можуть узріти Бога? Ти тільки прагнеш триматися за минуле, стояти на місці й залишити все як є і не прагнеш змінити поточний стан речей і відкинути історію, то чи не будеш ти завжди ворожий до Бога? Кроки Божої роботи приголомшливі та могутні, як бурхливі хвилі та гуркотіння грому – і все ж ти сидиш пасивно, чекаючи на знищення, чіпляючись за старе й чекаючи, що все просто впаде тобі в руки. Таким чином, як тебе можна вважати тим, хто йде стопами Агнця? Як це може продемонструвати, що Бог, за якого ти тримаєшся, – це Бог, який завжди новий і ніколи не старий? І як слова твоїх пожовклих книг можуть провести тебе в новий період? Як вони можуть вести тебе до пошуку кроків Божої роботи? І як вони можуть піднести тебе на небеса? Те, що ти тримаєш у своїх руках, – це прості слова, які можуть дати лише тимчасову розраду, а не істини, здатні дати тобі життя. Слова Писання, які ти читаєш, можуть лише збагатити твій язик, вони не є словами мудрості, які можуть допомогти тобі пізнати людське життя, а тим паче вони не є шляхом, який може привести тебе до досконалості. Хіба ця невідповідність не дає тобі приводу для роздумів? Хіба це не дає тобі проникливості щодо таємниць, що містяться всередині? Чи здатен ти самостійно доставити себе на небеса, щоб зустрітися з Богом? Без пришестя Бога, чи можеш ти взяти себе на небеса, щоб насолоджуватися сімейним щастям із Богом? Ти все ще живеш мріями? Тоді Я напучую тебе перестати мріяти та подивитися, хто зараз працює, – подивитися, хто зараз виконує роботу зі спасіння людей в останні дні. Якщо ти цього не зробиш, ти ніколи не здобудеш істину та ніколи не здобудеш життя» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки Христос останніх днів може дати людині шлях вічного життя). Бог розвінчав мій справжній стан. Я добре знала, що Бог є істина, шлях і життя, і що Божа щедрість невичерпна й ніколи не висихає. Але я вперто трималася за роботу, яку Господь Ісус виконав у минулому. Господь повернувся в останні дні й виконує нову роботу, а я все ще трималася за минулі слова й роботу Господа в сьогоденні. Хіба я не була тим археологом, про якого говорить Бог? Господь більше не тримається за Свою минулу роботу й розпочав нову, а я трималася за минулу роботу Бога та навіть використовувала її для оцінки Його нової роботи. Хіба я цим не опиралася Богові? Якщо я й далі триматимуся за Біблію і не прийму шлях життя, який дає Христос в останні дні, то моя віра в Господа до кінця не принесе мені життя, ані схвалення Господа, не кажучи вже про те, щоб дозволити мені увійти в Царство Небесне. Божі слова глибоко вразили мене й наповнили соромом. Моє обличчя палало, і я відчувала глибоке засудження в серці. У той момент я була і щаслива, і засоромлена. Я була щаслива, бо нарешті побачила повернення Господа Ісуса, але мені було соромно, бо я була такою сліпою, сліпо поклонялася людям і вірила в безпідставні чутки, і бо я неодноразово відкидала Божу роботу останніх днів, думаючи, що я вірна Господу. Я була такою нерозумною і впертою! Раніше я вірила в безпідставні чутки й блокувала церкву, і я навіть повертала братів і сестер, які щойно прийняли Всемогутнього Бога, назад до релігійної церкви. Я зробила багато злих речей. Я щодня була зайнята роботою в помісній церкві – хіба я не була зайнята тим, що опиралася Богові й суперечила Йому? Зло, яке я чинила, нічим не відрізнялося від того, що робили фарисеї чи юдейські садукеї. Я зачинила двері до Царства Небесного для моїх братів і сестер, сама не входячи і їм не дозволяючи. Я зробила так багато злих вчинків, опираючись Богові, а Бог не вчинив зі мною згідно з моїми лихими вчинками, а натомість послав братів і сестер проповідувати мені Євангеліє, приводячи мене до Нього. Я справді не заслуговувала на таку велику любов від Бога! Я більше не могла стримувати докори сумління й провину в серці, і в сльозах я впала на коліна біля свого ліжка, щоб молитися й сповідатися Богові: «Господи, я почула Твій голос, і Ти справді повернувся. Я така схвильована й щаслива, але водночас сповнена жалю. Ти послав людей принести мені добру новину, проповідувати мені Євангеліє, а я не тільки не слухала, але й продовжувала вірити в безпідставні чутки, які поширювали релігійні лідери, трималася за свої уявлення і знову й знову зачиняла двері перед Тобою. Я також перешкоджала моїм братам і сестрам прийти до Тебе. Як фарисеї, я обмежувала Тебе Писанням. Боже, я так помилялась. Я була така сліпа! Я хочу сповідатися й покаятися перед Тобою, я більше не хочу йти шляхом фарисеїв, і я готова слідувати кроками Твоєї роботи». Після молитви моє серце стало таким світлим і спокійним. Я наче стала іншою людиною.
У наступні дні ми збирались і бесідували про Божі слова з братами й сестрами з Церкви Всемогутнього Бога, і всі сумніви в моєму серці розвіялися. Я повністю впевнилася в душі, що Всемогутній Бог – це Господь Ісус, який повернувся, на якого я так довго чекала. Я була така схвильована в душі й хотіла якомога швидше повернутися та поділитися цією чудовою новиною з моїми братами і сестрами. Спочатку я пішла до своєї матері й навернула кількох братів і сестер. Пізніше я повернулася у свою місцевість і проповідувала Євангеліє сестрі Лі з моєї деномінації. Сестра Лі дуже зраділа, почувши це, і була готова дослідити істинний шлях. Але несподівано співпрацівники з помісної церкви завадили їй і повернули її назад.
Пізніше, коли співпрацівники з помісної церкви дізналися, що я прийняла Всемогутнього Бога, вони виключили мене. Але це мене не спинило, і я продовжувала проповідувати Євангеліє. Побачивши, що вони не можуть мене зупинити, вони почали застосовувати м’якші тактики. Вони посилали до мого дому групи з двох-трьох людей, які плакали й благали мене повернутися до помісної церкви. Вони вибачалися переді мною, кажучи, що не повинні були мене виключати. Я згадувала всі ті роки, які я провела з ними, проповідуючи Євангеліє, підтримуючи братів і сестер і разом відвідуючи збори співпрацівників. Усі ці спогади крутилися в моїй голові, як у кіно. Мені було дуже боляче, тож я помолилася до Бога: «Боже, що мені робити? Я все ще маю до них почуття і не можу відпустити, але я також знаю, що Ти повернувся, щоб виконати роботу суду й очищення, і що якщо я повернуся з ними до релігії, я зраджу Тебе. Я не хочу знехтувати Твоїм спасінням. Я не можу бути людиною без совісті». Після молитви я раптом згадала слова Бога, які мені читав брат: «Кожен крок роботи, яку Бог виконує над людьми, назовні виглядає наче взаємодія між людьми, наче породжена людськими упорядкуваннями або з людської завади. Але за кожним кроком роботи і всім, що відбувається, є ставка, що її робить сатана перед Богом, і це вимагає від людей бути непохитними у своєму свідченні заради Бога. Розгляньмо, наприклад, випробування Йова: за лаштунками сатана йшов на парі з Богом, і те, що сталося з Йовом, було справою рук людських і завадою з боку людей. За кожним кроком роботи, яку Бог над вами виконує, стоїть парі сатани з Богом – за цим стоїть битва» (Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Лише любов до Бога є справжньою вірою в Бога). Божі слова прояснили моє серце, і я нарешті зрозуміла, що за тим, що вони просили братів і сестер благати мене й лестити, щоб піднести мене, стояли підступи сатани. Вони намагалися використати цю м’яку тактику, щоб ввести мене в оману, змусити мене зрадити Всемогутнього Бога. Я не могла попастися на їхні хитрощі. Коли вони побачили, що не можуть мене переконати, вони пішли. Але, на мій подив, через десять днів брат Чжан привів до мого дому понад десять співпрацівників, щоб заважати мені. Я подумала про себе: «Господь тепер повернувся, і як провідні особи помісної церкви, вони не тільки відмовляються це прийняти, але й поширюють уявлення та облудні твердження, щоб вводити нас в оману, і засуджують Божу роботу в останні дні. Я проповідувала Євангеліє Божої роботи в останні дні моїм братам і сестрам, і всі були готові шукати й досліджувати. Але щойно я пішла, ці провідні особи прийшли і відтягнули їх назад. Чи справді вони віруючі в Господа?». Я згадала слова Господа Ісуса, який засуджував і проклинав фарисеїв: «Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!» (Матвія 23:13). «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!» (Матвія 23:15). Хіба вчинки брата Чжана й інших не були такими ж, як у лицемірних фарисеїв? У минулому, коли фарисеї бачили, що Господь Ісус висловив стільки істин і здійснив стільки чудес, вони не шукали, а натомість опиралися Господу Ісусу й засуджували Його. Вони навіть неправдиво свідчили, щоб вводити людей в оману та перешкоджати їм слідувати за Господом, а їхня природа-сутність полягала в ненависті до Бога й істини. Тепер Всемогутній Бог висловив стільки істин, і стільки людей прийняли Його й пішли за Ним. Але брат Чжан та інші не тільки відмовилися досліджувати, але й опиралися і Всемогутньому Богу й засуджували Його, блокуючи церкву, поширюючи безпідставні чутки й облудні твердження, щоб залякувати віруючих і перешкоджати їм досліджувати істинний шлях. Вони не входили в Царство Небесне й не давали іншим увійти. Вони змушували інших опиратися Богові разом із ними, ведучи їх у пекло. Хіба вони не були фарисеями й живими дияволами, які заважали іншим увійти в Царство Небесне та робили їх дітьми пекла? Коли я про це подумала, я змогла їх розпізнати й чітко побачила їхню богопротивну сутність. Хоч би як вони намагалися мені заважати, я не попадуся на їхні хитрощі, і я твердо вирішила йти слідами Агнця.
Саме Божі слова привели мене до звільнення від пут безпідставних чуток релігійних лідерів і дозволили розгледіти підступи сатани. Після цього я активно долучилася до лав тих, хто проповідує Євангеліє, і, працюючи разом із моїми братами й сестрами, ми привели понад тридцять людей із помісної церкви. Після того, як я побачила наставництво Бога, моя віра слідувати за Ним стала ще сильнішою. Дякувати Всемогутньому Богові!
